Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?д ii вiдшкодування, якщо доведе, що вона заподiяна не з його вини. Особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином, несе майнову вiдповiдальнiсть лише за наявностi вини (умислу чи необережностi), крiм випадкiв, передбачених законом або договором. Вiдсутнiсть вини доводиться особою, яка порушила зобовязання. Тут слiд зазначити, що випадковi дii, якi на вiдмiну вiд необережних або навмисних мають зовнiшнi ознаки правопорушення, але позбавленi елемента вини, визнаються казусом i здебiльшого не тягнуть за собою цивiльно-правовоi вiдповiдальностi. Крiм цього, у випадку, якщо виникненню або збiльшенню шкоди сприяла груба необережнiсть самого потерпiлого, то залежно вiд ступеня його вини (а за вини заподiювача шкоди i залежно вiд ступеня його вини) розмiр вiдшкодування маСФ бути зменшений або у вiдшкодуваннi шкоди повинно бути вiдмовлено.
6. Вiдповiдальнiсть без вини, поняття джерела пiдвищеноi небезпеки
Однак у деяких випадках законом передбачена цивiльно-правова вiдповiдальнiсть без вини. Наприклад, юридичнi та фiзичнi особи, дiяльнiсть яких звязана з пiдвищеною небезпекою для оточення (транспортнi та будiвельнi органiзацii, промисловi пiдприСФмства, власники автомобiлiв та iн.), зобовязанi вiдшкодувати шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноi небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслiдок непереборноi сили або умислу потерпiлого, тобто вони фактично несуть вiдповiдальнiсть без вини.
Пiд джерелом пiдвищеноi небезпеки розумiють дiяльнiсть, здiйснення якоi створюСФ пiдвищену ймовiрнiсть заподiяння шкоди через неможливiсть контролю за нею людини, а також дiяльнiсть щодо використання, транспортування, зберiгання предметiв, речовин та iнших обСФктiв виробничого, господарського чи iншого призначення, якi мають такi само властивостi. До таких обСФктiв належать насамперед автомобiлi, iншi транспортнi засоби, небезпечнi тварини тощо.
Наголосимо, що до цивiльно-правовоi вiдповiдальностi притягаСФться не водiй (оператор) вiдповiдного обСФкта, а його володар, тобто юридична особа або громадянин, якi в силу права власностi чи на iнших законних пiдставах (право господарського вiдання, договору оренди, довiреностi тощо) володiють обСФктом.
7. Непереборна сила, вина кредитора, крайня необхiднiсть
ОднiСФю з обставин, що звiльняСФ вiд вiдповiдальностi, визнаСФться непереборна сила надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (стихiйне лихо, наприклад землетрус, повiнь; суспiльне явище, наприклад бойовi дii, страйк). РЖнодi замiсть цього термiна застосовуСФться iнший форс-мажорнi обставини. Оскiльки непереборна сила СФ таким явищем, наслiдки якого не можуть бути усуненi особою, яка заподiяла шкоду, то вона звiльняСФться вiд вiдповiдальностi. Тому навiть i тодi, коли закон покладаСФ на боржника обовязок вiдшкодувати шкоду, завдану не лише з його вини, а й без вини, у випадках дii непереборноi сили боржник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi. Проте у свiтовiй практицi навiть за наявностi непереборноi сили не звiльняються вiд вiдповiдальностi за завдану шкоду органiзацii, якi здiйснюють авiацiйнi перевезення. СвоСФрiдну так звану абсолютну цивiльно-правову вiдповiдальнiсть несуть i органiзацii, якi експлуатують атомнi електростанцii.
Ще одним випадком звiльнення боржника вiд вiдповiдальностi СФ так звана вина кредитора. Суть цiСФi пiдстави полягаСФ в тому, що коли невиконання або неналежне виконання зобовязання обумовлено умислом або необережнiстю кредитора, боржник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконання зобовязання, якщо iнше не встановлено законом.
Окремi правила встановленi у випадку заподiяння шкоди у станi крайньоi необхiдностi. За загальним правилом така шкода маСФ бути вiдшкодована особою, яка ii заподiяла. Однак суд, враховуючи обставини, за яких вона була заподiяна, може покласти обовязок ii вiдшкодування на третю особу, в iнтересах якоi дiяла особа, котра заподiяла шкоду, або звiльнити вiд вiдшкодування шкоди повнiстю чи частково як цю третю особу, так i того, хто заподiяв шкоду.
8. Вiдповiдальнiсть неповнолiтнiх i iх батькiв
В особливому порядку несуть вiдповiдальнiсть за завдану шкоду неповнолiтнi, бо вони не СФ повнiстю дiСФздатними. Однак така шкода також маСФ вiдшкодовуватися. Тому ЦК встановлюСФ, що за шкоду, заподiяну неповнолiтнiм, який не досяг 15-рiчного вiку, вiдповiдають його батьки (усиновителi) або опiкун, якщо не доведуть, що шкода сталася не з iх вини. Якщо неповнолiтнiй, який не досяг 15 рокiв, заподiСФ шкоду в той час, коли вiн перебував пiд наглядом навчального, виховного або лiкувального закладу, вони несуть майнову вiдповiдальнiсть за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з iхньоi вини.
При цьому слiд мати на увазi, що батьки (усиновителi) або опiкуни несуть майнову вiдповiдальнiсть у випадках, коли шкода, заподiяна неповнолiтнiм, СФ наслiдком нездiйснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своiх прав; а навчальнi, виховнi й лiкувальнi заклади несуть майнову вiдповiдальнiсть за шкоду, якщо вона виникла внаслiдок нездiйснення ними належного контролю за неповнолiтнiм у час перебування його пiд iх наглядом.
Неповнолiтнiй вiком вiд 15 до 18 рокiв вiдповiдаСФ за заподiяну ним шкоду на загальних пiдставах, тобто вiдшкодовуСФ ii самостiйно. РЖ лише у випадках, коли у неповнолiтнiх немаСФ майна або заробiтку, достатнього