Биология

421. Біологічна роль кальцію в організмі людини і тварин
Курсовой проект пополнение в коллекции 26.09.2010

Клінічними проявами гіпокальціємії в першу чергу є зростання нервової та мязової збудливості. Це можуть бути судоми окремих мязів до тетанії включно. Властиві також парестезії, бронхоспазм, ларингоспазм, кишкові коліки, генералізована гіперрефлексія. Біль у серці може виникати не від фізичних навантажень. Він не знімається коронаролітичними препаратами. Часто розвивається катаракта внаслідок відкладання кальцію під капсулу кришталика. Кальцій може накопичуватись у мяких тканинах, навколо суглобів, сприяти утворенню екзостозів, хондрокальцинозу, псевдоподагри. За гіпокальціємії зменшується скоротливість серця, виникає серцева недостатність. Порушується всмоктування вітаміну В12 і можливе виникнення мегалобластної анемії, що проходить після усунення гіпокальціємії за допомогою вживанням кальцію. Його добова потреба становить не менше 1000 мг. Міністерство охорони здоровя України (1999) рекомендує такі вікові дози кальцію на добу: від народження до 3 місяців 400 мг, до 6 місяців 500 мг, до року 600 мг, до 6 років 800 мг, до 10 років 1000 мг, до 18 років 1200 мг. Оскільки основними регуляторами всмоктування і засвоєння кальцію є паратгормон і активні форми вітаміну D, то при гіпопаратиреозі корекція гіпокальціємії є складною. Проблема вирішується вживанням препарату Тахістин (дигідротахістерол). Це аналог вітаміну D, 5-6-транс-ізомер ергокальциферолу. Препарат посилює всмоктування кальцію в кишках, імобілізацію кальцію із кісток і таким чином сприяє зростанню вмісту кальцію у плазмі крові. Завдяки своїй стереохімічній конфігурації дигідротахістерол перетворюється в нирках на активну форму без участі паратгормону. Тахістин швидко всмоктується в кишках, гідроксилюється в печінці, активується в нирках. Після одноразового прийому Тахістину максимальна концентрація кальцію в плазмі крові спостерігається після сьомої доби і утримується протягом 28 діб. Дозу Тахістину підбирають індивідуально залежно від концентрації кальцію у крові. Зазвичай добовою дозою є 0,5-1,5 мг дигідротахістеролу, що становить 12 36 крапель препарату Тахістин. Потрібно зважати, що при гіпопаратиреозі екскреція кальцію із сечею посилюється, що збільшує ризик сечокамяної хвороби. Через це під час лікування гіпопаратиреозу Тахістином рівень кальцію в крові варто утримувати на нижній межі норми.
422. Біологічна роль марганцю в організмі людини і тварин
Курсовой проект пополнение в коллекции 29.09.2010
1. Бабенко Г.А., Решеркина Л.П. Применение микроэлементов в медицине. К.: Здоров`я, 1971. 220 с.
2. Венчиков А.И. Биотики. М.: Медгиз, 1962. 234 с.
3. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка і В.Л. Галяса. Біла Церква, 2002. 400 с.
4. Войнар А.О. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. М.: Советская наука, 1953. 493 с.
5. Кальницький Б.Д. Минеральные вещества в кормлении животных. Л.: Агропромиздат. Ленингр. отделение, 1985. 207 с.
6. Кіщак І.Т. Виробництво і застосування преміксів. К.: Урожай, 1995. 272 с.
7. Логинов Г.П. Влияние хелатов металлов с биолигандами на репродуктивные функции и обменные процессы организма животных: Авт. реф. дисс.... канд. биол. наук. Казань, 1986. 21 с.
8. Мелехин Г.П., Гридин Н.Я. Физиология сельскохозяйственной птицы. М.: Колос, 1977. 286 с.
9. Мельничук Д.О., Томчук В.А., Калінін І.В. Клінічна біохімія. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт. К.: Видавничий центр НАУ, 1999. 64 с.
10. Мінеральне живлення тварин. За ред. Г.Т. Кліценка, М.Ф. Кулика, М.В. Косенка, В.Т. Лісовенка. К: Світ, 2001. 576 с.
11. Наздрюхина Л.Р. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека. М.: Наука, 1977. 184 с.
12. Нариси вікової токсикології. / За ред І.М. Трахтенберга. К.: Авіцена, 2005. 256 с.
13. Руководство по лабораторным методам исследований. // Предтеченский В.Е., Боровская В.М., Марголина Л.Т. М.-Л., 1993. С. 131-165.
423. Біологічний контроль збудників хвороб рослин
Курсовой проект пополнение в коллекции 18.09.2010
1. Актуальные вопросы биологизации защиты растений / Под ред. М.С. Соколова, Е.П. Угрюмова. Пущино, 2000. 177 с.
2. Артемьева Н.Н. Методические указания по выявлению и учету вирусных болезней злаков. М.: Колос, 1971. 21 с.
3. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
4. Бабьева И.П., Зенова Г.М. Биология почв. М.: Изд-во Московского университета, 1983. 248 с.
5. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К: Либідь, 1993. 303 с.
6. Биопрепараты в защите растений. Учебное пособие / М.В. Штерншис, Ф.С. Джалилов, И.В. Андреева, О.Г. Томилова. Мин-во сел. хоз-ва РФ. Ново-сиб. гос. аграр. ун-т, Новосибирск, 2000. 128 с.
7. Бойко А.Л. Влияние факторов внешней среды на вирусы, инфицируючие растения // Сельскохоз.биология. 1989. №5. С. 120-125.
8. Бойко А.Л. Екология вирусов растений. К.: Вища школа, 1990. 167 с.
9. Бондаренко Н. В. Биологическая защита растений. М.: Агропромиздат, 1987.-278 с.
10. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
11. Будзанівська І.Г., Поліщук В.П., Тивончук Т.П., Бойко А.Л. Зв'язок між наявністю антигенів фітовірусів в грунті, структурою грунтів та екологічним станом зовнішнього середовища // Вісник аграрної науки. 1998. №9. С 61-63.
12. Вавилов Н.И. Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. - М: Наука, 1986. 520 с.
13. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва. /Под ред. Дегодюка Е.Г. К.: Урожай, 1992. 318 с.
14. Віруси і вірусні хвороби бобових культур на Україні. / Московець СМ., Краев В.Г., Порембська Н.Б. та ін. К.: Наукова думка 1971. 136 с.
15. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
16. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
17. Власов Ю. И., Рядко Т.А., Лытаева Г.К. Вирусные болезни овощных культур. Л.: Колос,1973. 73с,
18. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207с.
19. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
20. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
21. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
22. Груздева Л.П., Яекин А.А. Почвоведение с основами геоботаники. М.: Агропромиздат, 1991. 448 с.
23. Гулий В.В., Памужак Н.Г. Справочник по защите растений для фермеров. - Кишинев: Universitas, М.: Росагросервис, 1992. 464 с.
24. Гуральчук Ж.З. Еколого-физиологические аспекты действия цинка на растения // Регуляция минерального питания и продуктивность растений. К.: Наук, думка, 1991. С. 102-127.
25. Ижевский С. С, Гулий В. В. Словарь по биологической защите растений. М.: Россельхозиздат, 1986. 223 с.
26. Максимов Н.А. Краткий курс физиологии растений, 1958
27. Мусиенко Н.Н., Терневский А.И. Корневое питание растений: Учебное пособие. К.: Высшая школа, 1989. 203 с.
28. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. К.: Либідь, 2005. 808 с.
29. Нобел П. Физиология растительной клетки. Л.: Изд-во ленингр. Ун-та, 1983. 232 с.
30. Твердюков А.П., Никонов П.В., Ющенко Н.П. Биологический метод борьбы с вредителями и болезнями в защищенном грунте. М.: Колос, 1993. 160 с.
31. Штерншис М.В. Повышение эффективности микробиологической борьбы с вредными насекомыми. Новосибирск, 1995. 194 с.
424. Біологічні особливості веслоноса
Курсовой проект пополнение в коллекции 25.10.2010

Становлять інтерес дослідження з сумісного вирощування цьоголітків веслоноса і осетрових риб. Певний досвід у цьому плані одержано в Росії на базі ставових вирощувальних систем осетрових рибоводних заводів Астраханської області. В цих експериментах випробовували різні варіанти полікультури весло-носа з гібридними формами осетрових видів, рекомендованих для використання в товарному осетрівництві (гібриди шипа і стерляді, білуги і стерляді). Вирощування здійснювали на природній кормовій базі із застосуванням кількох методів, що дають змогу одержувати цьоголітків веслоноса різної маси. Зокрема, для одержання великих за масою цьоголітків веслоноса, яких на наступний рік можна використовувати як посадковий матеріал для вирощування товарних дволітків, або як вихідний матеріал для племінної роботи, застосовували двоцикловий (двоетапний) метод вирощування риби. На першому етапі (наприкінці травня) для зариблення вирощувальних ставів використовували підрощену молодь веслоноса і личинок гібрида шипа і стерляді, що перейшли на активне живлення. Початкова щільність посадки підрощеної молоді веслоноса змінювалась у межах 1,4-2,2 тис. екз./га. За два місяці вирощування з одного гектара вирощувальних площ одержували до 1,5 тис. екз. цьоголітків веслоноса середньою масою 107 г (рибопродуктивність - 160 кг/га). Загальна рибопродуктивність ставів на першому етапі вирощування цьоголітків становила 370 кг/га. У наступних три місяці (другий етап вирощування) щільність посадки цьоголітків веслоноса зменшували до 210-280 екз./га. В результаті наприкінці жовтня з одного гектара вирощувальних площ одержували до 210 екз. цьоголітків веслоноса середньою масою 650 г (рибопродуктивність - до 135 кг/га). Загальна рибопродуктивність ставів на другому етапі вирощування цьоголітків становила 415 кг/га. Основна розмірна група цьоголітків гібрида шипа і стерляді (76%) складалась з риб масою 20-40 г. Протягом першого і другого етапу їх вирощування щільність посадки перебувала на рівні рекомендованих для даної вікової групи риб за технологією товарного осетрівництва. На відміну від двоциклового вирощування, при застосуванні безперервного (без розсаджування) методу вирощування риби середня маса цьоголітків веслоноса наприкінці вегетаційного сезону у різних варіантах дослідів змінювалась у межах 100-300 г (рибопродуктивність - 210- 420 кг/га). Рибопродуктивність за цьоголітками гібридів шипа і стерляді та білуги і стерляді при сумісному вирощуванні з веслоносом досягала 400 кг/га. Таким чином, наведені дані показують, що сумісне вирощування цьоголітків веслоноса і гібридів осетрових дає змогу істотно підвищити рибопродуктивність ставів. Сумарна продукція зоопланктону і бентосу у такій полі-культурі використовується значно ефективніше, ніж у монокультурі. Встановлено, що нижньою межею концентрації кормових організмів для одержання зазначених рибоводних показників слід вважати біомасу зоопланктону не менше 8-10 г/м3, м'якого зообентосу - 5- 10 г/м2. Така полікультура дає змогу, не порушуючи традиційної технології вирощування осетрової молоді, додатково одержувати високоякісний посадковий матеріал веслоноса.
425. Біологія індивідуального розвитку
Информация пополнение в коллекции 19.03.2011

У тих випадках, коли дроблення закінчується утворенням бластули з невираженою або майже відсутньою порожниною (бластоцелем), наприклад морули у деяких кишковополостних, спостерігається розщеплення єдиного клітинного пласта на два більш менш паралельних. Кожна клітина, що утворює бластодерму, шляхом мітотичного ділення розщепляється і відшнуровує другий шар (мал. 4). гаструляції обмежується вирівнюванням внутрішніх стінок клітин зовнішнього шару, причому таке вирівнювання нерідко йде хвилею від однієї сусідньої клітини до іншої. Уздовж вирівняних поверхонь формується базальна мембрана, що відділяє зовнішній клітинний шар (ектодерму) від внутрішньої маси клітин, яка уся стає ентодермою. Делямінацію можна спостерігати у зародків з неповним типом дроблення, таких як плазуни птахи, нижчі ссавці.
426. Біологія та екологія бактеріофагів
Курсовой проект пополнение в коллекции 30.09.2010
1. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. К: Либідь, 1993. 303 с.
3. Бойко А Л. Экология вирусов растений. К.: Вища шк., 1990. 165 с.
4. Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений. М.: Агропромиздат, 1987.-278 с.
5. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
6. Будзанівська І.Г., Поліщук В.П., Тивончук Т.П., Бойко А.Л. Зв'язок між наявністю антигенів фітовірусів в грунті, структурою грунтів та екологічним станом зовнішнього середовища // Вісник аграрної науки. 1998. №9. С 61-63.
7. Вавилов Н.И. Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. - М: Наука, 1986. 520 с.
8. Векірчик К.М. Практикум з мікробіології: Навч. посібник. К.: Либідь, 2001. 144 с.
9. Вершигора А.Ю., Бранцевич Л.Г., Василевская И.А. и др. Общая микробиология. К.: Вища шк. Головное изд-во, 1988. 342 с.
10. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва. /Под ред. Дегодюка Е.Г. К.: Урожай, 1992. 318 с.
11. Віруси і вірусні хвороби бобових культур на Україні. / Московець СМ., Краев В.Г., Порембська Н.Б. та ін. К.: Наукова думка 1971. 136 с.
12. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
13. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
14. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207 с.
15. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
16. Генкель Л.А. Микробиология с основами вирусологии. М.: Просвещение, 1974. 270 с.
17. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
18. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
19. Груздева Л.П., Яекин А.А. Почвоведение с основами геоботаники. М.: Агропромиздат, 1991. 448 с.
20. Гусев М.В., Минова Л.А. Микробиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. - 448 с.
21. Ижевский С.С, Гулий В.В. Словарь по биологической защите растений. М.: Россельхозиздат, 1986. 223 с.
22. Максимов Н.А. Краткий курс физиологии растений, 1958
23. Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология. М.: Агропромиздат, 1987. 368 с.
427. Біологія Х-вірусу картоплі
Курсовой проект пополнение в коллекции 27.09.2010
1. Атабеков И.Г. Практикум по общей вирусологии. М.: Из-во Московского университета, 1981. 191 с.
2. Бойко А.Л. Экология вирусов растений. К.: Вища школа, 1990. 167 с.
3. Борьба с вирусными болезнями растений. / Под ред. Х.Кеглер. М.: Агропромиздат. 1986. 326 с.
4. Вірусні та мікоплазмові хвороби польових культур. / Під ред. Ж.П.Шевченко. К.: Урожай, 1995. 304 с
5. Вірусні хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. К.: Урожай, 1975. С.72-80.
6. Власов Ю. И., Рядко Т.А., Лытаева Г.К. Вирусные болезни овощных культур. Л.: Колос,1973. 73с,
7. Власов Ю.И. Вирусные и микоплазменые болезни растений. М.: Колос, 1992. 207с.
8. Власов Ю.И., Ларина Э.И. Сельскохозяйственная вирусология. М.: Колос, 1982. С. 150-156.
9. Гиббс А., Харрисон Б. Основы вирусологии растений: Пер. с англ. М.: Мир, 1978. 430 с.
10. Гнутова Р.В. Серология и иммунохимия вирусов растений. М.: Наука, 1993. 300 с.
11. Дунин М.С., Попова Н.М. Капельный метод анализа в растениеводстве. - М: Сельхозгиз., 1973.-45с.
12. Коломієць Л.ГТ. Фітосанітарний стан агроекосистем як фактор продуктивності сільськогосподарського виробництва // Лідер України. -2005.-№ 12. - С 124-126.
13. Новиков В.К., Атабеков И.Г., Агур М.О. и др. Метод получения препарата Y-вируса картофеля и приготовление диагностических антисывороток // Сельскохозяйственная биология. - 1982. - 17, № 5. - С. 706-711.
14. Пат. 20194 Україна, МПК5 С 12 N 7/00, А 01 № 63/00. Штам М-вірусу картоплі для виробництва діагностичної сироватки / Коломієць Л.П., Козар Ф.Ю., Лебідь Л.М., Погорілько М.Я. // Заявл. 29.07.88; Опубл. 25.12.97, Бюл.-№ 6
15. Рудишин С.Д. Основи біотехнології рослин. - Вінниця, 1998. - 224 с.
16. Ситченко I.Р., Марков І.Л. Шкідливість і поширення вірусу М на картоплі в Поліській зоні УРСР // Картоплярство. - 1980. - Вип. 11. - С 78-80.
17. Трофимец Л.Н., Хижняк П.А., Кучумов А.П., Методы лечения картофеля, зараженного вирусными болезнями. М.: ВАСХНИЛ, 1978. - 64 с.
18. Трускинов Э.В. Опыт оздоровления от вирусов коллекционных образцов картофеля путем культуры меристемной ткани /У Современные методы получения безвирусного картофеля. - М: ВАСХНИЛ, 1975. - 96 с.
19. Шалабай В.И., Жук И.П. Величина терминальной безвирусной зоны у растений картофеля // Современные методы получения безвирусного картофеля. - М.: ВАСХНИЛ, 1975. - 96 с.
428. Біохімічні основи стомлення
Информация пополнение в коллекции 15.09.2010

При виконанні вправ субмаксимальної потужності (біг на 400, 800м і т.п.) енергетичне забезпечення відбувається в основному за рахунок гліколізу. Кисневий борг у цьому разі найбільший і складає біля 90% кисневого запиту, який за такої роботи може досягати від 20 до 40л. У м'язах у результаті високої інтенсивності гліколізу у великій кількості накопичується молочна кислота, збільшується вміст продуктів обміну білків, значно знижується рівень глюкози і глікогену. Більш тривале виконання фізичних вправ субмаксимальної потужності (біг на 1500м) характеризується активним підключенням аеробного шляху відновлення енергії. При цьому організм спортсменів задовольняє свою потребу в кисні майже наполовину. З включенням аеробного ресинтезу АТФ у м'язовій тканині підвищується активність ферментів окиснювального фосфорилювання, збільшується вміст проміжних сполук циклу Кребса і кінцевих продуктів повного окиснення вуглеводів. При виконанні фізичних вправ максимальної і субмаксимальної потужності внаслідок нестачі АТФ може спостерігатися переважний розпад фосфоліпідів мітохондріальних мембран, набрякання мітохондрій, яке призводить до роз'єднання процесів окиснювального фосфорилювання, що різко знижує його продуктивність.
429. Біохімія трансгенної картоплі в умовах України
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Ðîñëèíè êàðòîïëi êóëüòóðíèõ òà äèêèõ âèä³â ìiñòÿòü ñåðåä ÷èñëåííèõ îðãàíi÷íèõ ñïîëóê ãðóïè âòîðèííèõ ìåòàáîë³ò³â ãëiêîàëêàëî¿äè [ ], íàéâàæëèâiøèìè ç ÿêèõ º a-ñîëàíií, a-÷àêîíií, äåì³ññèí, ëåïò³íè I,II,III, ñîëàìàð³í, êîììåðñîí³í [ ]. Ôiçiîëîãi÷íi ôóíêöii ãëiêîàëêàëî¿äiâ ïîâ'ÿçàíi ç ÿâèùåì ñòiéêîñòi ðîñëèí êàðòîïë³ ïðîòè ôiòîïàòîãåíiâ i øêiäíèêiâ [ ]. Êðiì òîãî, ãëiêîàëêàëî¿äè áåðóòü áåçïîñåðåäíþ ó÷àñòü â áiîõiìi÷íèõ ïðîöåñàõ, ÿê³ ïðèòàìàíí³ òêàíèíàì ëèñòêiâ, ïàãîíiâ, êâiòîê, áóëüá ðîñëèí êàðòîïëi (öâiòiííÿ, âèäîâà ñóìiñíiñòü, óòâîðåííÿ íàñiííÿ); îáóìîâëþþòü ðàçîì ç iíøèìè âòîðèííèìè ìåòàáîëiòàìè ñìàêîâi ÿêîñòi òà ïðèäàòíiñòü êàðòîïëi äëÿ ïåðåðîáêè [ ], à òàêîæ ìàþòü ïåâíå çíà÷åííÿ ÿê òîêñè÷í³, åìáð³îòðîïí³ ³ êàíöåðîãåííi ñïîëóêè ïðèðîäíüîãî ïîõîäæåííÿ [ ]. Çâàæàþ÷è íà öå, áàãàòî ïåðñïåêòèâíèõ çà âðîæàéíiñòþ òà iíøèìè ãîñïîäàðñüêî-êîðèñíèìè ÿêîñòÿìè ñîðòiâ êàðòîïëi íå áóëè ðåêîìåíäîâàíi äëÿ øèðîêîãî âèêîðèñòàííÿ ñàìå çàâäÿêè ïiäâèùåíîìó âìiñòó ãëiêîàëêàëî¿äiâ [ ]. Íà äóìêó âiò÷èçíÿíèõ òà çàðóáiæíèõ [ ] äîñëiäíèêiâ, êiëüêiñíi òà ÿêiñíi õàðàêòåðèñòèêè ãëiêîàëêàëî¿äiâ íîâèõ ñîðòiâ i ãiáðèäiâ êàðòîïëi çàñëóãîâóþòü íà ïîãëèáëåíå âèâ÷åííÿ. Îäíèì ç íàéâàæëèâ³øèõ ïèòàíü, ïîâÿçàíèõ ç á³îõ³ì³ºþ òà ô³ç³îëîã³ºþ ãë³êîàëêàëî¿ä³â, ÿêå ³ äîñ³ íå çíàéøëî îäíîçíà÷íîãî âèð³øåííÿ, º âñòàíîâëåííÿ êîðåëÿòèâíèõ çâÿçê³â ì³æ ïàðàìåòðàìè ìåòàáîë³çìó ãë³êîàëêàëî¿ä³â òà ñòóïåíåì ñò³éêîñò³ ñîðò³â êàðòîïë³ ïðîòè øê³äíèê³â ³ ô³òîïàòîãåí³â [ ]. ²íøèì äèñêóñ³éíèì ïèòàííÿì º íåâèçíà÷åí³ñòü çâÿçê³â ì³æ ê³ëüê³ñíèì íàêîïè÷åííÿì ãë³êîàëêàëî¿ä³â â òêàíèíàõ ðîñëèí êàðòîïë³ ð³çíèõ ñîðò³â, çîêðåìà áóëüáàõ ³ óìîâàìè âèðîùóâàííÿ (ïîãîäíî-êë³ìàòè÷í³ óìîâè ïðîòÿãîì êîíêðåòíîãî âåãåòàö³éíîãî ñåçîíó, òèï ãðóíò³â, óäîáðåííÿ òîùî), à òàêîæ óìîâàìè çáåð³ãàííÿ (òåìïåðàòóðà, îñâ³òëåí³ñòü, âîëîã³ñòü òîùî)[ ]. Íà äóìêó ïðîâ³äíèõ â÷åíèõ äèñêóñ³éí³ òà ñóïåðå÷ëèâ³ ðåçóëüòàòè â öüîìó íàïðÿìêó äîñë³äæåííÿ îòðèìàí³ òîìó, ùî, ïî-ïåðøå, íà ³íòåíñèâí³ñòü á³îñèíòåçó âòîðèííèõ ìåòàáîë³ò³â âçàãàë³ ³ ãë³êîàëêàëî¿ä³â çîêðåìà, ð³çíîñïðÿìîâàíî âïëèâàº âåëèêà ê³ëüê³ñòü ôàêòîð³â çîâí³øíüîãî ñåðåäîâèùà ³ öå, ðàçîì ç ï³äâèùåíîþ ëàá³ëüí³ñòþ òà ÷óòëèâ³ñòþ ôåðìåíòíèõ ñèñòåì ìåòàáîë³çìó ãë³êîàëêàëî¿ä³â äî çàçíà÷åíèõ ôàêòîð³â îáóìîâëþº ñóòòºâ³ ðîçá³æíîñò³, ïðî ÿê³ çãàäóâàëîñü âèùå; ³, ïî-äðóãå, á³ëüø³ñòü ðàíí³õ ðîá³ò áóëè ïðîâåäåí³ áåç óðàõóâàííÿ ð³çíîìàí³òíîñò³ ãë³êîàëêàëî¿ä³â çà õ³ì³÷íîþ ñòðóêòóðîþ â ìåæàõ öèõ äîñë³äæåíü âèçíà÷àëè ò³ëüêè ¿õ ñóìàðíó ê³ëüê³ñòü âàãîâèì àáî êîëîðèìåòðè÷íèì ìåòîäàìè [ ].
430. Благоприобретённые призраки
Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

Между тем, если организмы будут передавать потомкам все изменения, происходящие в соматических клетках, получится то же самое. Дети неизбежно получат „в наследство“ всевозможные виды рака и дефекты обмена веществ весь список поломок в клетках родителей, потому что различить „хорошие“ и „плохие“ изменения в генах на уровне клетки не всегда возможно. Разве знает раковая клетка, что она несёт гибель всему организму? Нет, конечно, хотя в данном случае патология налицо. А сколько существует зловещих мутаций, которые не могут проявиться в тех соматических клетках, где они возникли, но способны здорово навредить, если их передать потомкам?
431. Близнецы и близнецовый метод
Контрольная работа пополнение в коллекции 12.07.2011

В-третьих, условия развития могут равным образом уменьшать сходство партнеров и МЗ, и ДЗ пар. Часть их связана с периодами внутриутробного развития и родов, часть - приходится на постнатальное развитие <javascript:void(0);> близнецов. Во время внутриутробного развития очень часто близнецовые партнеры оказываются в неравноценных условиях. Все питательные вещества и кислород развивающиеся плоды получают через плаценту <javascript:void(0);>. Все ДЗ близнецы и примерно 1/3 МЗ близнецов имеют раздельные хорионы <javascript:void(0);> и плаценты. Оставшиеся 2/3 МЗ близнецов имеют общие хорион и плаценту. Их называют монохорионными близнецами (в отличие от МЗ близнецов, имеющих две плаценты и два хориона, которых называют дихорионными). В плодных оболочках монохорионных близнецов образуются различные соединения между сосудистыми системами одного и второго близнеца. Их называют шунтами. Наиболее опасны так называемые артерио-венозные шунты, т.е. соединения артерии одного близнеца с веной другого. При этом одному из близнецов может недоставать артериальной крови, богатой кислородом и питательными веществами, а у другого может быть ее избыток, что также не способствует нормальному развитию. Чаще всего возникает несколько примерно равных по мощности шунтов, которые компенсируют друг друга, но в некоторых случаях компенсация бывает недостаточной, и это приводит к тому, что один из близнецов развивается в условиях постоянного дефицита необходимых веществ. В результате такие близнецы сильно отличаются один от другого при рождении, в первую очередь по весу. Разница в весе при рождении может наблюдаться также у ДЗ близнецов и дихорионных МЗ <javascript:void(0);>. Такая разница может быть связана с неравномерным сдавливанием плацент при многоплодной беременности.
432. Близнецы как особая группа людей
Информация пополнение в коллекции 28.05.2010
433. Блистающий мир белков и пептидов
Курсовой проект пополнение в коллекции 12.01.2009

Точно так же замена одной белковой буквы (аминокислотного остатка) может привести (а может и не привести, как в случае с окситоцин/вазопрессинами, табл. 6) к искажению нормальных функций белка или пептида. С этим мы уже встретились при описании причин тяжелейшего заболевания серповидноклеточной анемии. Можно привести множество и других примеров. Однажды ко мне обратился один из физиологов с такой проблемой. Он проводил на кроликах серию экспериментов по изучению влияния олигопептида нейротензина на различные формы поведения, и в какой-то момент введение этого вещества стало приводить к немедленной гибели животного. «Я всегда вводил нейротензин, и ничего такого не было. А сейчас кролик гибнет буквально на острие шприца». Я попросил показать мне ампулу с исходным веществом, и оказалось, что на ней написано Trp11-Neurotensin. В названии было слово нейротензин, но было также указание и на то, что 11-й остаток тирозина в нем заменен на остаток триптофана. Ранее экспериментатор пользовался другой ампулой, маркированной как просто «Neurotensin», а когда в ней вещество иссякло, то он взял новую, не обратив внимания на маленькую деталь («опечатку»), которая стала причиной столь серьезного последствия.
434. Блохи
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009
Список литературы
1. Медведев С.Г. Блохи подрода Nosopsyllus Jordan рода Ceratophyllus Curtis (Siphonaptera, Ceratophyllidae) Западного Копетдага // Эн- томол. обозрение. 1981. Т.60, вып.1. С.190-195.
  =Medvedev S.G. Fleas of the subgenus Nosopsyllus Jordan of the genus Ceratophyllus Curtis (Siphonaptera, Ceratophyllidae( from the Western Kopet Dag // Entomological Rework. 1981. Vol.60, N 1. P.169-175.
2. Медведев С.Г. Особенности строения антенн блох (Siphonaptera) и их использование в систематике. I // Энтомол.обозрение. 1982. Т.61, вып.2. С.418-427.
  =Medvedev S.G. Peculiarities of antennal structure in fleas (Sip- honaptera) and their use in systematics. I // Entomological Rework. 1982. Vol.61, N 2. P.170-184.
3. Медведев С.Г. Философско-методологические вопросы систематики // Философские и социальные аспекты взаимодействия современной био- логии и медицины. М., 1982. С.55-57.
435. Бобовые
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

Бобовые деревья относятся к доминантам некоторых типов тропической растительности (например, акации). Ряд их пород дает высокоценные сорта розового, красного и черного дерева (дальбергия, птерокарпус и др.), а также технические смолы и съедобные плоды. Многие виды бобовых окультурены с древнейших времен и широко используются в различных отраслях хозяйства. Среди бобовых можно выделить пищевые культуры (горох, фасоль, соя, арахис, чечевица, нут и др.), кормовые травы (клевер, люцерна, вика и др.), масличные (соя, арахис), красильные (индиго, дрок и др.), лекарственные (термопсис, солодка и др.), декоративные (люпин, душистый горошек, глициния, мимоза, золотой дождь и др.) и сидеральные, т.е. используемые как зеленое удобрение, растения (люпин и др). Деревья и кустарники используют в почвозащитном лесоразведении и озеленении городов (карагана, или желтая акация, робиния, или белая акация, и др.).
436. Бобовые культуры и их значение
Информация пополнение в коллекции 11.06.2010

Гинецей бобовых большей частью состоит из одного плодолистика, однако известно несколько архаичных родов, в цветках которых находят от 2 до 16 свободных плодолистиков, обычно сидящих на особой подставке гинофоре. Таковы, в частности, виды родов архидендрон (Archidendron) и афонсея (Affonsea) из мимозовых, некоторые кассии (Cassia) из цезальпи-ниевых и даже некоторые мотыльковые. Число семязачатков в завязи варьирует от 2 до 1520, но представители некоторых родов имеют всего один семязачаток. Мимозовые и цезальпиниевые довольно четко отличаются от мотыльковых. У первых семязачатки в большинстве анатропные, тогда как у мотыльковых кампилотропные или гемитропные, битегмаль-ные или редко унитегмальные. Форма и размеры чашечки бобовых довольно значительно варьируют. У сараки индийской (Saraca indica), помимо чисто защитной роли, которую чашечка выполняет, когда цветок находится в бутоне, ее ярко окрашенные лопасти (почти у всех бобовых чашечка в той или иной мере сростнолистная) привлекают насекомых-опылителей, заменяя отсутствующие лепестки. Например, у видов рода аморфа (Amorpha) сохраняется только один. На первый взгляд лепестки видов из подсемейства цезальпиниевых и мотыльковых обычно кажутся свободными при основании, но на самом деле они чаще всего прикреплены к цветочной трубке, которая возникла из сросшихся тканей чашелистиков, лепестков и тычинок. Несомненно, у предков современных бобовых был довольно крупный открытый актиноморфный венчик, допускавший посещение цветков самыми разнообразными насекомыми и птицами. Такой венчик сохранился у части видов архаичного мадагаскаро-африканского мотылькового кадия (Cadia). Венчик мимозовых тоже актиноморфный, но обычно маленький, со сросшимися в трубку лепестками. Такая трубка дополнительно фиксирует положение жестких выставляющихся тычинок. Цезальпипиеные и мотыльковые в подавляющем большинстве замечательны более или менее зигоморфным венчиком. Особенно характерен резко зигоморфный венчик для второго из названных подсемейств. По сходству с мотыльком он еще в XVI в. получил в ботанической литературе название мотылькового, и это название часто употребляется для обозначения подсемейства бобовых, Мотыльковый венчик состоит из более крупного верхнего лепестка флага, который охватывает в почке все остальные лепестки и несколько противостоит им в распустившемся цветке; два боковых лепестка образуют крылья, а самые внутренние, срастаясь в верхней половине или слипаясь, образуют лодочку, заключающую тычинки и завязь. Не менее 95% видов мотыльковых имеют вышеописанный тип венчика. Отклонений от основного варианта известно немного, в частности несколько примитивных тропических мотыльковых и виды североамериканского рода аморфа. Замечательная стабильность мотылькового венчики, который является своего рода «биологическим замком», охраняющим запасы пыльцы и нектара от малоэффективных опылителей, шпана с приспособлением к опылению пчелами и шмелями. Флаг служит в основном для привлечения насекомых. На нем, особенно при основании, нередко замечаются дополнительные метки в виде ярких прожилок. Привлеченное ярким флагом или ярким цветком в целом, насекомое садится на край лодочки или чаще на одно из крыльев и стремится ввести хоботок к основанию тычиночных нитей к запасам нектара. При этом лепестки лодочки или крылья под тяжестью насекомого и его активных движений отгибаются, совершая одновременно колебательные движения в такт движениям тела насекомого. Все лепестки начинают реагировать как единая система, поскольку они связаны посредством ушек и горбиков, имеющихся у каждого из четырех лепестков. Под влиянием движений насекомых флаг отгибается назад, крылья отходят вниз и в стороны, а тычинки и гинецей вследствие известной упругости сохраняют горизонтальное положение и входят в соприкосновение с брюшком насекомого. Когда насекомое улетает, отогнутые лепестки, опять же в силу главным образом пружинящего действия ушек, возвращаются в прежнее положение и тычинки и гинецей укрываются в лодочке.
437. Бобр
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

Вот бобр нашел осину или иву и начинает подгрызать дерево со всех сторон. Дерево наконец падает и от него остается острый пенек. По такому пеньку сразу можно узнать работу бобров. Упавшее дерево бобры старательно разделывают: отделяют ветки, перегрызают на несколько частей ствол, а потом все это сплавляют по пруду к своему домику и складывают рядом в большие кучи. Так бобры устраивают себе на зиму продовольственные запасы. Замерзнет пруд, а бобры будут сидеть в своем жилище и с удовольствием грызть кору и молодые ветки осины, ивы, березы, тополя, которые они очень любят.
438. Бобр обыкновенный
Курсовой проект пополнение в коллекции 09.01.2011

Казалось бы, бобры, в семьях которых часто можно наблюдать игры и совместную слаженную работу по сооружению плотин или созданию запасов кормов на зиму, должны иметь хорошо развитую систему звуковой сигнализации. Можно думать также, что для этих, ведущих сумеречно-ночной образ жизни, грызунов именно звуковая сигнализация, а не язык жестов была бы наиболее пригодна. На самом же деле бобры не одарены разнообразием средств голосового общения. Долгое время взрослых бобров вообще считали безгласными животными, но благодаря многочисленным наблюдениям за поведением животных как в природе, так и в неволе в настоящее время удалось установить, что бобры издают различные низкочастотные звуки. Так, громкие трубные звуки этих животных можно услышать во время встреч враждующих особей. Как правило, кричит атакующий зверек, причем этот крик сопровождается ворчанием и шипением. Шипение, вроде «фзсш», вообще у бобров служит для выражения неудовольствия или недружелюбия. Ухаживая, бобры производят стоны, напоминающие произносимые в нос «ыыы» или «ооо»; эти звуки обычно сопровождают взаимные ласки, а также служат в качестве призыва или просьбы. Канадский исследователь В. Бейли наблюдал, как таким стоном самка бобра подзывала своих малышей. Этим же звуком бобры выражают чувство страха или растерянности, например,, в незнакомом для них месте, когда не могут отыскать дорогу к дому.
439. Бобры
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

Бобры (Castor), род млекопитающих семейства бобровых (Castoridae) отряда грызунов. Крупные водные звери, обитающие в Северной Америке, на севере Европы и Азии, известные своим умением возводить плотины, создавая пруды, в которых они устраивают жилище. Бобры весят от 15 до 30 кг при длине 90120 см, включая плоский хвост (41 см). Большими перепончатыми задними лапами они гребут при плавании, используя в качестве руля широкий чешуйчатый хвост. Маленькие передние лапки используются как для ходьбы по земле, так и для переноски грунта и камней при строительстве уникальных плотин и частично погруженных в воду «хаток». Вторые пальцы задних ног несут расщепленные когти, которыми бобры пользуются для расчесывания и чистки шерсти (груминга). Глаза маленькие, как и у многих других животных, которые большую часть времени проводят в воде. Уши и нос снабжены клапанами и закрываются, когда животное ныряет. Огромные долотоподобные резцы позволяют перегрызать стволы деревьев. Когда бобры тащат по воде бревно для плотины или хатки, их губы смыкаются позади резцов, не пропуская воду в полость рта. Зверьки могут плыть со скоростью ок. 3 км/ч и оставаться под водой до 15 мин.
440. Богомол
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

По своему поведению богомолы типичный пример "подстерегающих хищников" - богомол сидит в траве, приподняв вверх переднеспинку и передние ноги. Он может часами сидеть в засаде в ожидании добычи. Форма и окраска тела позволяют ему сливаться с окружающим фоном. Обычно богомол принимает позу, в которой он больше всего походит на часть растения. Встречаются виды, живущие в основном на деревьях - они могут напоминать кору, другие имеют форму небольшой веточки. Встречаются случаи имитации лишайников, листьев и цветов. Богомол - это единственное насекомое, способное свободно поворачивать свою голову вокруг оси тела.

Blog

Биология