Методика технічного моделювання у процесі навчання в умовах загальноосвітньої школи та позашкільної освіти Гурток «Майстер» це гурток моделювання для мужніх І дисциплінованих хлопців

Вид материала

Содержание

2. Вихованці гуртка «Майстер» Центру ДЮТ мають право
3. Вихованці гуртка «Майстер» Центру ДЮТ зобов’язані
Техніка і зброя доби визвольних змагань

Подобный материал:

Зміст

ВСТУП …..……………………...…………………………….2

Методика технічного моделювання у процесі навчання в умовах загальноосвітньої школи та позашкільної освіти………………...……………………………...........…4
Гурток «Майстер» – це гурток моделювання для мужніх і дисциплінованих хлопців………………………..……...10
Статут гуртка ЦДЮТ «Майстер»………………………..13

4. Техніка і зброя доби визвольних змагань………………15

5. Послідовність виготовлення моделі ПО-2 з паперу …..31

Вступ

З

находячись в системі єдиного освітнього простору із широким діапазоном вибору дитиною напрямків і видів творчості, відгукуючись на вимоги часу, Хмельницький районний Цент дитячої та юнацької творчості виконує найважливіше завдання позашкільної освіти - відволікання учнівської молоді від асоціальних форм поведінки, забезпечуючи для них реальну можливість вибору соціально прийнятних сфер застосування своєї енергії. Він забезпечує зайнятість дітей багатьма видами науково-технічної творчості і допомагає в допрофесійній підготовці дітей.

Тут вони можуть отримати чіткі знання про різні види народних ремесел, збагатити знання з історії авто та авіа моделювання, випробувати свої власні нахили і здібності, створюючи неповторні, а інколи, і унікальні речі в гуртках.

Суть і зміст роботи: Обдарована дитина – це дитина, яка має природні здібності та здатна до творчості. Проте ці здібності повинен виявити педагог і допомогти школяреві реалізувати свої можливості.

В основі роботи керівника гуртка Олега Леонідовича Кшевінського – систематичний пошук ефективних форм та методів навчання та виховання, індивідуальний підхід до учнів на заняттях, у позашкільній роботі, залучення учнів до вдумливого опрацювання додаткової літератури в позаурочний час. Олег Леонідович не прагне наповнювати голови вихованців готовими знаннями, а вчить шукати шляхи розв’язання поставлених завдань, самостійно робити висновки.

Його вихованці досягають високих успіхів, бо до них ставляться як до повноправних особистостей, співучасників процесу навчання, набувають практичних умінь.

Девізом у роботі керівника гуртка є слова Конфуція:

Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам’ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.

Розуміючи, що "золоті руки" завжди були і будуть цінитися, педагог робить все можливе, щоб їх вихованці стали справжніми умільцями.

Кшевінська Л.А.,

заступник з наукової роботи

ІванковецькогоНВК

Методика технічного моделювання у процесі навчання в умовах загальноосвітньої школи та позашкільної освіти

Ідея технічного моделювання з промисловості прийшла і в навчання. Проте не можна вважати, що технічне моделювання у промисловості та у процесі навчання збігаються за змістом та завданнями. Хоч технічне моделювання застосовується у багатьох галузях промисловості лише не багатьом учням доведеться зустрітися з технічним моделюванням. Проте у цьому процесі поєднуються основні напрямки технічної творчості, оскільки під час технічного моделювання доводиться розв’язувати конструкторські, технологічні та організаційно-економічні завдання. Саме це приваблює з погляду навчання. Але коли уважно придивитися до процесу виготовлення будь-якої продукції, то можна дійти висновку, що й тут відбувається те саме. Правда, якщо під час моделювання доводиться розв’язувати, як правило, творчі завдання, то у виготовленні звичайної продукції вони можуть мати репродуктивний характер. Крім того, у процесі моделювання робота конструктора і технолога більш пов’язана в організаційному відношенні, що також справляє враження про більш тісний зв’язок між різними напрямками технічної творчості, ніж у разі виготовлення звичайної продукції.

Для навчання, виходячи з завдань політехнічної освіти, тобто враховуючи необхідність ознайомлення учнів з найхарактернішими і найпоширенішими виробничими процесами, об’єктами та явищами, головним у процесі моделювання є навчання розв’язання творчих завдань. Серед таких завдань розробку технічної документації на модель, яка опирається на теорію подібності, слід розглядати як вузькопрофесійний процес, яким на практиці займається обмежене коло спеціалістів. Навчання розв’язання творчих технічних завдань може ґрунтуватись на виготовленні будь-якої продукції і стає можливим, коли забезпечується керівництво діяльністю учнів з боку вчителя. Досвід роботи шкіл, дослідження ряду науковців показують, що технічне моделювання у школі не повинно повторювати за змістом технічне моделювання, яке проводиться у галузі виробництва.

Спираючись на зазначені висновки, розкриємо зміст технічного моделювання у школі таким, яким він має бути, коли виходити із завдань навчання. Розглянемо, що досягається в процесі випробування моделей з точки зору завдань навчання. Очевидно, що цьому вдається показати учням використання закономірностей та явищ природи у практиці людської діяльності. Вдається, отже, пов’язати знання учнів з основ наук з їх практичною діяльністю. Це має велике навчальне та виховне значення. Проте, як відомо, такий зв’язок не є самоціллю трудового навчання. Дидактичний зв’язок повинен органічно вплітатись у трудову діяльність учнів, яка в процесі технічного моделювання визначається головним чином першими двома етапами, тобто розробкою технічної документації та виготовлення моделі. Тому орієнтуватися доводиться передусім на такі моделі, які є найзручнішими для включення учнів у складання креслень, складання технологічного процесу, виготовлення деталей моделі та їх складання. У деяких випадках випробування моделі можна замінити контролем її точності. Це не зменшує навчальної цінності моделювання, якщо при цьому учні ознайомлюються з основами сучасного промислового виробництва.

Отже, вирішальне значення має не об’єкт роботи, а ті завдання, які учні розв’язують у процесі його виготовлення. З цього приводу відомий дослідник І.Д.Коржев зауважує: “...не тільки модель електричного двигуна, а й ручку молотка можна зробити конструктивною темою, якщо поставити перед учнями такі завдання:

1) довжина ручки повинна давати найвигіднішу силу для удару;

2) ручка не повинна висковзувати з рук;

3) молоток не повинен зриватися з ручки”.

Отже, під технічним моделюванням у школі слід розуміти діяльність учнів, пов’язану з виготовленням різних виробів, якщо при цьому виконуються такі основні умови:

1. Створюється уявлення учнів про основи сучасного промислового виробництва.

2. Розвивається конструкторська творчість.

3. Засвоюються технологічні знання.

4. Формуються та закріплюються вміння і удосконалюються навички обробки матеріалів.

Названі умови дають можливість сформулювати вимоги, якими слід керуватися, вибираючи об’єкти моделювання і визначаючи їх учням.

1. Модель має бути об’єктом, прийнятним з точки зору завдань політехнічного навчання.

2. Вибираючи об’єкти для моделювання, треба враховувати рівень знань учнів з основ наук. Якщо учням належить побачити на прикладі моделі використання на практиці певних природничо-наукових закономірностей та явищ, то їх треба завчасно ознайомити з цими закономірностями та явищами з курсу фізики, хімії тощо.

3. Виготовлення моделі повинно супроводжуватись використанням умінь і навичок з обробки матеріалів, яких учні набувають на заняттях у майстерні.

Отже, моделювання у школі розглядається як процес навчання дітей читати і складати креслення, як процес ознайомлення учнів з елементами конструкторських та технологічних знань і застосування їх на практиці. Очевидно, не потрібно доводити, що при цьому створюються умови для розв’язання з учнями завдань конструкторського, технологічного та організаційно-економічного змісту. Отже, у процесі технічного моделювання створюються умови для розвитку технічної творчості учнів. Тому моделювання не повинно обмежуватися однією або двома темами. На допомогу розвитку талантів учнів приходить позашкілля, де вихованці мають широке поле для розвитку своїх здібностей.

Гурток «Майстер» – це гурток моделювання для мужніх і дисциплінованих хлопців

Мета гурткової роботи – надати можливість дітям мати цікаве та змістовне дозвілля, розкрити їх таланти в технічному моделюванні, наукових дослідженнях та експериментах.
Тут діти власними руками створюють автомоделі, починаючи з моделі корпусу і закінчуючи двигуном в мініатюрі.

З 9-ти річного віку діти привчаються до пізнавальної діяльності, набувають практичних навичок роботи з папером, клеєм, пластиліном, фанерою, конструктором; вчаться оперувати найпростішим інструментом, конструювати і вирішувати практичні завдання. З цих занять у гуртку і починається творчий розвиток дітей, виявлення їх інтересів і талантів. Ці діти надовго, а, можливо, і на все життя, залишаться пліч о пліч із позашкільною освітою.

Гурток автомоделювання та макетування для мужніх і дисциплінованих хлопців. Тут навчаються конструюванню, розробці, виготовленню і модернізації автомобілів та авіамоделей. Отже, це конструктори і дизайнери. Саме тому гурток «Майстер» Центру ДЮТ є улюбленим гуртком багатьох вихованців. Протягом двох років створювалась школа автомоделізму у рідному районі. Вихованці гуртка сподіваються, що не одне покоління учнів пройде навчання у цьому цікавому гуртку і для багатьох із них він стане рідною домівкою, а потім і “путівкою у життя”. У гуртку проводиться розробка, конструювання, виготовлення та випробування перегонових, радіокерованих моделей - як з двигунами внутрішнього горіння, так і на електричній тязі.

Першочергова моя мрія, як керівника гуртка технічної творчості, – створення єдиної у Хмельницькому районі автомодельної траси, що дозволить розвивати цей цікавий вид автомоделювання.

Виготовлені у гуртку моделі, як правило, приймають участь у змаганнях обласного рівня. Вихованці автомодельного гуртка на жаль, поки що не ставали призерами області та України, але сподіваємося, що такі успіхи ще попереду.

Гуртківцями проектуються і виготовляються нові моделі від самих простих до складних - різних класів. Усі моделі приймають участь у змаганнях, конкурсах і виставках.

Статут ГУРТКА ЦДЮТ «Майстер»

1.Членом гуртка Центру ДЮТ «Майстер» можуть бути діти від 9 років, школярі 4 - 11 класів, які успішно навчаються в загальноосвітніх закладах Хмельницького району і виконують цей “Устав”.

^ 2. Вихованці гуртка «Майстер» Центру ДЮТ мають право:

-займатися у декількох гуртках (клубах, об’єднаннях), міняти їх протягом року;

-приймати участь в конференціях і бути обраним до Ради трудового колективу Центру ДЮТ;

-вносити пропозиції по удосконаленню роботи гуртка, клубу, об’єднання, Центру;

-вносити раціоналізаторські пропозиції по покращанню матеріальної бази гуртка, Центру і одержувати за це винагороди в установленному порядку;

-одержувати характеристику-рекомендацію для вступу в середній спеціальних заклад або вуз.

^ 3. Вихованці гуртка «Майстер» Центру ДЮТ зобов’язані:

- регулярно відвідувати заняття гуртка, а також заходи, які в ньому проводяться, приймати участь в суспільно-корисній діяльності гуртка, проявляти ініціативу в роботі;

- виконувати доручення колективу гуртка або його керівника, сприяти зміцненню дружби в колективі, піддержувати традиції гуртка, Центру;

- оволодівати різносторонніми знаннями та вмінням, готувати себе до суспільно-корисної праці та майбутньої професії;

- додержуватись правил внутрішнього розпорядку, безпечних умов праці, протипожежної безпеки;

- піддержувати дисципліну і порядок, бережно відноситись до матеріалів, інструменту, устаткування, енергоресурсам;

- пропагувати роботу гуртка в школі, середніх спеціальних закладах, в клубах за місцем проживання;

- приймати активну участь в суспільно-корисній діяльності гуртка школи (училища, технікума, за місцем проживання), використовувати знання, одержанні в Центрі;

- нести відповідальність за нанесення шкоди будівлі, приміщенню, устаткуванню, інвентарю.

^ ТЕХНІКА І ЗБРОЯ ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ

З кінця грудня 1917 року, коли IV Універсалом Українська Народна Республіка проголошувалася незалежною і самостійною державою, почалося становлення власного війська. У спадок йому дісталося майно колишньої російської армії. В умовах порушеного війною господарства промислове виробництво зброї і військової техніки майже припинилося. Тому використовувалося все, що мало бодай якусь цінність. Пізніше вдалося придбати й дещо з озброєння австрійської та німецької армій. Завдяки технічним частинам при війську забезпечувались ремонт і підтримання всіх технічних засобів у бойовому стані.

Французький двомісний біплан-розвідувач з штовхальним гвинтом Voisin LAS ("Вуазен") російського виробництва. на місці російських кокард - українські розпізнавальні знаки. Київ. Сирецьке летовище. Січень 1918 р.

Спочатку на техніці зберігалася попередня символіка. Та невдовзі, коли довелося вести бойові дії проти більшовиків, стали запроваджуватися розпізнавальні знаки нової держави. Це добре простежується на прикладі авіації. У Повітряній флоті поверх російських кокард наносили українські у вигляді жовтого і синього кіл або стилізованих чорних тризубів на крилах. За часів Гетьманату означення бойової техніки здебільшого лишалося російським. У Збройних Силах Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки часів Директорії вже чітко виявлялося намагання стандартизувати військове означення, хоч почасти й далі зберігалися між ними деякі відмінності.

Англійський одномісний біплан-бомбардувальник Sopwith 11/2 Strutter (Сопвіч "Півторастоя-ковий") ф

ранцузького виробництва.

Мав французьке означення - триколірні кокарди на крилах і триколірне стерно повертів. Літак подарувала урядові УНР група французьких летунів. Січень 1918р.

В Українській Галицькій Армії за основу бралися барви національного прапора, проте розміщення кольорів на кокардах, які наносили на колишні російські, австро-угорські й німецькі літаки, було прямо протилежним. Якщо в першому випадку це пояснюється тим, що жовтий колір залишається яскравим, коли лягає на білу основу, то у другому - на темнішому тлі камуфляжу чи підоснови вони краще читалися. У Наддніпрянській Армії більше використовувався герб Тризуб. Він міг бути звичайним або с

тилізованим.

Гідролітак Д.Григоровича М-5. Авіація Чорноморської флоти. Такі літаки базувалися на гідро крейсерах "Алмаз", "Імператор Траян" тощо. Деякі з них на 29 квітня 1918 р. мали розпізнавальні знаки у вигляді Тризуба.

втомобілі й автопанцерники широко використовувалися українською армією в боротьбі проти більшовиків. Одні призначалися для технічної підтримки військ, інші - для бойової. Машини фарбували в стандартні захисні кольори і в абсолютній більшості не позначали якимись розпізнавальними знаками. Лише шість автопанцерників корпусу Січових Стрільців мали власні назви: "Черник", "Петлюра", "Дмитро" (два), "Бориславець" (

два).

Аероплан Farman F-30 ("Фарман"). Гетьманська авіація. Харківський авіадивізіон. 1918 р. На літаку збережено розпізнавальні знаки російської царської армії.

Артилерія являла собою найкращу бойову формацію української армії (особливо УГА). Добрий вишкіл і досвід особового складу разом з досконалими зразками тогочасної зброї сприяли проведенню вдалих військових операцій. На озброєнні в галичан були гармати колишньої австрійської, у військах УНР - російської армій. Пізніше, коли УГА перейшла за Збруч, усі гармати австрійського зразка замінили на російські. Такою українська артилерія проіснувала до останнього свого бою.

Те саме було і зі стрілецькою зброєю.

Російський двомісний біплан-розвідувач Анатра-Декан ("Анаде") виробництва Одеського авіазаводу.

Російські кокарди намальовано білою фарбою, поверх них наносили українські розпізнава/гьні знаки (на крилах згори і знизу, на стерні повертів). Авіація УЇІР, Повітряна флота. Київ. Летовище Пост-Волинський. Березень-квітень 1918р.

Французький одномісний півтораплан-винищувач Nieuport-17 Ьіs (Ньюпор-17 біс). Літак з українським означенням. На бортах фюзеляжу особиста емблема пілота: білий череп з перехрещеними кістьми ("труп'яча чашка") на жовто-чорному тлі прапора. Летунська ескадра УГА. Пілот сотник Євський (шість офіційних перемог). Летовище в Красному. Лютий 1919 р.

Французький одномісний біплан-винищувач SPAD-7cl (СПАД-7ц1). Спершу належав до російської авіації. Поверх старих розпізнавальних знаків на крила, стерно повертів, зовнішні площини дисків коліс наносили українські - стилізовані Тризуби (Соколи), жовто-сині кокарди. 1-й авіаполк У HP. Літо 1919р.

Французький одномісний півтораплан- винищувач Nieuport-27 (Ньюпор-27) російського виробництва. Мав українські розпізнавальні знаки - жовто-блакитні кокарди, що їх наносили поверх російських. Літак Із сотні полковника Б.Губера. Летунська ескадра УГА. Летовище в Красному. Перша половина січня 1919р.

Австро-угорський двомісний біплан-розвідувач Нansa-Brandenburg C-І (Ганза-Бранденбург Ц-І). Камуфляж стандартний для цього типу літаків (тампування губкою, не суцільне). Розпізнавальні знаки - жовто-блакитні смуги на крилах, жовто-блакитне стерно повертів та блакитно-жовтий прапорець на бортах фюзеляжу. 1-й авіаполк УГАІ Краснянське летовище. Березень 1919 р.

На літаку такого типу в авіакатастрофі, що сталася 4 серпня 1919 року поблизу Ратибора в Долішній Сілезії, загинули командувач українських війську Галичині, перший міністр військових справ ЗУНР, полковник УСС Д.Вітовський, його ад'ютант сотник М. Чучман, командир літака Олерау, машиністи Біндерфайн і Понкрапд, пілоти Вернер і Тені. Літак летів з Парижа до Кам 'янця- Подільського, де тоді перебував уряд Директорії.

Російський одномісний біплан-винищувач "Сікорський С-16". В українському летунстві належав до Ескадри повітряних кораблів. Був пофарбований у ясний сріблясто-сірий колір. Жовті Тризуби в синіх широких смугах. Розпізнавальні знаки на крилах згори і знизу, на бортах, на фюзеляжі. Вінницьке летовище. Березень 1918р.

Німецький двомісний двомоторний біплан, середній бомбардувальник Gotha G.L. VII ("Ґота"). На крила згори і знизу, на стерна повертів наносили розпізнавальні знаки - жовті стилізовані Тризуби в синіх квадратах. На носі перед кабіною та на лівому борту фюзеляжу власна назва "Оlenа" (латинськими літерами білого кольору). Авіація УНР. Летовище Вайнори. Пілот Клаузен. Зима 1919-1920 pp.

Німецький двомісний багатоцігьовий біплан DFW С.V (ДФВ Ц. V). Розпізнавальні знаки українського летунства - довгі поперечні смуги жовтого й блакитного кольорів на горішніх і нижніх крилах та хвостовому оперенні. Напис на бортах фюзеляжу: "За Волю України!". Летунська ескадра УГА. Летовище в Красному. Січень 1919 р.

Французький одномісний біплан-винищувач SPAD-7c1 (СПАД-7ц1). Спершу належжав до російської авіації. Поверх старих розпізнавальних знаків на крила, стерно повертів, зовнішні площини дисків коліс наносили українські - стилізовані Тризуби (Соколи), жовто-сині кокарди. 1-й авіаполк УНР. Літо 1919 р.

Прив'язний аеростат "Како". Французька система. Об'єм: 1050 м3. Довжина: 28,5 м. Висота підняття: 1800 м. Для зв'язку з наземною службою використовувався телефон, кидалися вимпели. Крім парашутів, спостерігачі мали стрілецьку зброю (кулемет, автоматичну ґвинтівку).

Прив'язний аеростат Парсеваля. Німецька система. Об'єм: близько 1000 м3. Довжина: 25 м. Висота підняття: 800м. Для зв 'язку з наземною службою використовувався телефон, кидалися вимпели. Спостерігач мав парашут.

Авіаційні бомби (зліва направо): німецькі карбонітові 20 кг., 10 кг., прютипіхотна-уламкова 4,5 кг.; австрійська фугасна 50 кг.; англійська (російська) Гале уламково-фугасна 8,5 кг.; французька запальна, т.зв. шнуркова. Протипіхотні авіаційні "стріли Ренкена": звичайна, подовжена із запальним зарядом.

Панцерне авто "Остін- Путиловець". Один з трьох автопанцер- ників, що під командою поручника Борковського вели бої з учасниками більшовицького повстання за "Арсенал" і на вулицях Києва. Січень 1918 року.

Особове авто "Русобалт", тип С 24/40. Пожежниіі авто загін.

Як один із засобів забезпечення тактичної і стратегічної переваги над ворогом використовували тоді панцерні потяги. Спершу це були імпровізовані твердині - звичайні потяги, підсилені конструкціями з дерев'яних брусів, мішків з піском тощо, озброєні польовими гарматами й скорострілами. Згодом з'явилися справжні фортеці з опанцерованими вагонами та паротягами, такі як "Січовий Стрілець", "Вільна Україна".

Особове авто (штабний автомобіль) "Delaunay- Belleville" ("Делоне- Бельвіль"). Дивізіон особових авт.

Підняття українських прапорів на кораблях російської Чорноморської флоти було виявом національної свідомості моряків за тих складних часів на Півдні України, зокрема в Севастополі. І хоч існування нашої флоти було досить коротким і трагічним, проте сам факт виникнення у новітню добу Українських Військово-Морських Сил мав і має величезне політичне й державотворче значення.

Двомісна моторна триколка (самокат) "Walter C2" ("Вальтер Ц

2")

Тягарове авто "Praga L" ("Прага Л").

Тягарове авто "NW TL-2" (НВ ТЛ-2").

Мотоцикл "Дукс". Мотоцикл "Wanderer "("Вандерер").

Панцерне авто Остін з власною назвою "Дмитро" ( на честь Д.Вітовського). Автопанцерний дивізіон корпусу Січових Стрільців у Сихові. Січень 1919 р.

Послідовність виготовлення моделі ПО-2 з паперу

Пропонуємо вам побудувати модель – копію ПО-2 з паперу. Вона цікава тим, що при малих розмірах має велику несучу площу і хороші льотні властивості.

Начинать работу нужно с точного перевода и вырезки всех элементов модели. Не спешите. Сверьте их с чертежом. Затем по линейке с небольшим нажимом проведите по пунктирным линиям притупленным шилом или тупым кончиком перочинного ножа.

Сборку проводите, следуя порядку номеров деталей на чертеже. Начинайте с фюзеляжа. Согните его по форме шпангоутов, а затем приклейте их к нижней и боковым фюзеляжным граням: один в задней части прямоугольника — месте установки шасси, другой — там, где находится концевая кромка нижнего крыла.
Передний шпангоут вклеивается в носовую часть модели: четыре больших лепестка на фюзеляж, остальные — внутрь. Из детали 4 сделайте кольцо и установите его в передний шпангоут на клею так, чтобы вперед выступала ровно половина.

Ветровое стекло кабины пилота накладывается сверху на среднюю часть фюзеляжа, костыль крепится к нижнем в хвосте. Киль вставьте большим лепестком внутрь модели сзади, а маленькими приклейте сверху. Подкосы для крепления верхнего крыла установите на заштрихованные места в носовой части самолета по бортам.
К задней верхней части фюзеляжа, тоже к заштрихованным местам приклейте стабилизатор, после чего установите подкосы — сначала нижние, затем верхние. Деталь усиления приклеивают на заштрихованные места в точке крепления резиномотора.
Под прямым углом штриховкой к фюзеляжу согните лепесток нижнего крыла. Одновременно передняя и задняя кромки его по всей длине отгибаются вниз.
Закрепив крыло на фюзеляже и дав ему хорошо просохнуть, приклейте сверху деталь 15. Разметка для расчалок хорошо видна, если смотреть через крыло на свет.
Верхнее крыло (с таким же профилем, как у нижнего] соедините из двух половинок в целое, отогнув на них лепестки в сторону штриховки для подкосов. Теперь фюзеляж установите ровной стороной на стол, а под концы нижних половин крыльев положите по спичечному коробку. В этом положении верхнее крыло надо наклеить на подкосы (детали 9, 15) так, чтобы их лепестки совместились с разметкой.
Шасси состоит из деталей 17 и 18. Наклеив 18-ю на основные стойки и соединив передние, приклейте снизу к фюзеляжу и отогните стойки шасси вниз так, чтобы между концами получилось расстояние 60 мм. Осью для колес может служить тонкая рейка O1-2 мм, длиной 75 мм. Колеса склеивают из элементов 19 и 20. Сдвинув кромки выреза из 19-го, наклейте на заштрихованное место элемент 20. При сборке колеса из двух полусфер распределяйте вырезы в противоположные стороны. Наденьте колеса на ось, а для того чтобы колеса не сваливались, на ее концы приклейте кружочки из бумаги O6-8мм.
Приступая к работе над винтомоторной группой, сначала сделайте лопасти, склеив детали 22 и 21. Затем выстрогайте деревянный брусочек для ступицы винта размерами 30Х6X6 мм. В центре просверлите отверстие для вала, а с каждой торцевой части накрест точно по диагонали сделайте пропилы ножовочным полотном на глубину 10 мм. Потом в них нужно на клею установить лопасти. Когда клей просохнет, скруглите брусочек, сделав плавные переходы ступицы к лопасти.

Из проволоки O0,5-1 мм изготовьте вал, на одном конце которого закреплен винт, а на втором — резиномотор.
Бобышка должна плотно входить в кольцо переднего шпангоута. Винт желательно делать со свободным ходом, тогда модель после раскрутки резиномотора лучше планирует. Вот почему вал должен свободно вращаться в ступице; между последней и бобышкой размещается пружина из проволоки (O0,3 мм), выдвигающая конец вала из гнезда и фиксирующая положение винта.

Резиномотор изготовьте из куска круглой резины длиной 102 см. Связав концы двойной петлей, сложите жгут втрое. Один конец наденьте на крючок вала винта, второй — на штырек-спичку в хвостовой части.
Устраните возможные перекосы крыльев, стабилизатора и киля. Зафиксировать положение крыльев следует растяжками. Отрежьте из бумаги по две полоски шириной 2-3 мм: одна пара длиной по 120 мм, другая — 95 мм. Первые приклейте одним концом к боковым граням фюзеляжа, где заканчиваются основные стойки шасси, а другим — к нижней стороне верхнего крыла в месте соединения с расчалкой 15 на расстоянии одной трети ширины крыла от передней кромки. Короткие полоски приклейте одним концом к верхней поверхности нижнего крыла в точке крепления с расчалкой 15 на расстоянии одной трети от передней кромки крыла, вторым — к нижней поверхности верхнего крыла в месте его соединения с подкосами 9 на таком же расстоянии.

Центр тяжести самолета должен быть на линии передней кромки нижнего крыла. Возьмите ножницы, установите их на стопе острыми концами вверх, разведя не шире фюзеляжа, и попробуйте найти линию равновесия вашей модели. Если она окажется сзади передней кромки нижнего крыла, загрузите носовую часть настолько, чтобы центр тяжести был на линии кромки. Для загрузки используйте пустые цилиндры двигателя. В них можно положить дробинки, кусочки свинца и заклеить. Если центр тяжести окажется впереди линии, нужно загрузить хвостовую часть модели.

Детали бумажной летающей модели самолета По-2:

1 — фюзеляж, 2 — шпангоут (2 шт.), 3 — передний шпангоут, 4 — кольцо, 5 — цилиндр двигателя (5 шт.), 6 — ветровое стекло кабины пилота (2 шт.), 7 — костыль (2 шт.), 8 — киль, 9 — подкос для крепления верхнего крыла (2 шт.), 10 — стабилизатор (2 шт.), 11 — верхний подкос стабилизатора (2 шт.), 12 — нижний подкос стабилизатора (2 шт.), 13 — силовая деталь в месте крепления резиномотора (2 шт.), 14 — нижнее крыло (2 шт.), 15 — расчалка (2 шт.), 16 — верхнее крыло (2 шт.), 17, 18 — шасси и стойка шасси (2 шт.), 19 — колесо (4 шт.), 20 — деталь колеса (4 шт.), 21 — лопасти воздушного винта (2 шт.), 22 — усилитель лопасти воздушного винта (2 шт).

Сподіваємося, що подані тут матеріали стануть своєрідним ілюстративно-інформаційним доповненням до занять з моделювання.

Blog

Содержание