Центр творчості дітей та юнацтва святошинського району м. Києва гурток «театральна студія «талант» гурток «квк» Проект

Вид материала

Документы

Содержание 2.3. Характеристика субкультур 2.1 Поняття субкультури Поняття молодіжної субкультури Загалом можна виділити 5 головних характеристик 2.3. Характеристика субкультур 2.3.3. Субкультура Готи 2.3.4. Субкультура Байкери

Подобный материал:

• Методика технічного моделювання у процесі навчання в умовах загальноосвітньої школи, 350.39kb.
• Київська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки, 67.34kb.
• Звіт до плану роботи дпі у Святошинському районі, 1194.83kb.
• План роботи наукової лабораторії позашкільної освіти на 2011/2012 навчальний рік, 191.84kb.
• Роман «Помирав уражений проліском сніг» написаний у селі Лісники Києво-Святошинського, 1597.48kb.
• І. С. Тургенєва цбс комінтернівського району центральна бібліотека ім. І. С. Тургенєва,, 66.97kb.
• Ініціатором І засновником всеукраїнського спортивно-масового заходу серед дітей, 74.57kb.
• Ехнологій, але як показують наші дослідження вони є не ефективними, відповідно виникає, 33.97kb.
• Загальні рекомендації по організації занять 4 ст. Загальні вимоги до занять з ліплення, 272.34kb.
• Реферат на тему, 91.4kb.

ЦЕНТР ТВОРЧОСТІ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА


СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ м. КИЄВА


ГУРТОК « ТЕАТРАЛЬНА СТУДІЯ « ТАЛАНТ »


ГУРТОК « КВК»


Проект


« Молодіжні субкультури в сучасній Україні »




Автори:

Пархоменко Анастасія

Маковецька Олександра

Багранюк Інна

Павленко Валерія

Андрієнко Ольга

Даніш Марія

Яворський Руслан

Мирко Богдан


Керівники: Горбенков Аркадій Сергійович,

Герасимчук Михайло

Михайлович


м. Київ 2010 р.

Проект

« Молодіжні субкультури в сучасній Україні »


Учасники проекту: вихованці гуртка «Театральна студія «ТАЛАНТ» Пархоменко Анастасія, Маковецька Олександра, Багранюк Інна, Павленко Валерія, Андрієнко Ольга, Даніш Марія та вихованці гуртка «КВК» Яворський Руслан, Мирко Богдан.


Тривалість проекту: лютий 2010р. – березень 2010р.


Мета: визначити особливості впливу дитячої субкультури на процес соціалізації підлітків, теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування соціальної компетентності як показника соціалізованості школярів у просторі дитячої субкультури. Ознайомити учнів з субкультурами як явищем сучасного життя, ознаками та характеристиками різних субкультур, факторами небезпеки субкультур, особливо деструктивних.


Актуальність: сучасні школярі часто відпочивають, а досуг сприймають як ведучу форму життєдіяльності, яка витісняє працю як найважливішу потребу. Від задоволеності проводження часу тепер залежить задоволення життям в цілому. Молодь дуже чутливо сприймє будь які нові форми розвитку у сфері досуга зі всіма позитивними і негативними явищами. Заради яких тільки інтересів не об’єднуються люди. Число різних об'єднань вимірюється десятками тисяч, а кількість їх учасників – мільйонами. В неформалів свій світ і свої правила. Все більше підлітків кожен день у всіх країнах світу стають учасниками неформальних течій. Через це необхідно володіти інформацією про цю культуру й бути готовими до зіткнення з її представниками в реальному житті. Давайте разом звернемося до проблеми неформальних субкультур молоді.


Методи отримання інформації: вивчення додаткової літератури, пошук інформації в інтернеті, спостереження за субкультурами як: емо, готи, хіп – хоп, байкери, анімешники…


ЗМІСТ

1. Вступ____________________________________ стор. 4
   

2. Основна частина:
   

2.1. Поняття субкультури ____________________ стор. 5


2.2. Поняття молодіжної субкультури _________ стор. 6


2.3. Характеристика субкультур


2.3.1. Субкультура Емо ______________________ стор. 7

2.3.2. Хіп – хоп молодіжна субкультура ________ стор. 9


2.3.3. Субкультура Готи _____________________ стор. 11


2.3.4. Субкультура Байкери __________________ стор. 13


2.3.5. Субкультура Анімешники ______________ стор. 16

3. Висновок ________________________________ стор. 19
   

4. Список літератури _______________________ стор. 21
   

5. Додатки ________________________________ стор. 22
   

Вступ


Кожному з нас доводилося йти по вулиці, їхати в транспорті або просто дивитись телевізор і бачити людей, які у чомусь не схожі на інших. У когось на голові ірокез, хтось увесь в металі, а хтось у чорній шкірі проноситься повз вас на мотоциклі. Найчастіше це і є представники сучасних субкультур.

Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: “Я — особистість ”, кинути виклик світу з його нескінченними буднями та вистроюванням усіх в один рядок. Все більше підлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру. Тому необхідно знати про цю культурне явище, розуміти його та бути готовим зустрітися з представниками у реальному житті.

В умовах сучасності, коли у більшості випадків діти не мають можливості займатися улюбленими заняттями після школи із-за відсутності гуртків, або батьки не спроможні оплатити їм дозвілля, вони вимушені знаходити собі розваги самі. Хтось «сидить» цілими днями і ночами за комп‘ютером, хтось спільно смакує «велику гордість країни» – найрізноманітніші сорти пива та горілки, а хтось – знаходить собі товаришів «за інтересами».

«Неформальні дитячі організації та субкультури»… Що це? Дехто з дорослих їх не полюбляють, дехто – їх просто не помічають, а для деяких – все просто байдуже... Вони не такі, як усі, переважна більшість людей їх не розуміє.

Неформалів у нас чомусь не люблять, не розуміють (і навіть не намагаються зрозуміти) і часто побоюються. Вони відверто ігнорують суспільну думку і живуть за власними правилами. То хто ж вони - прогресивна генерація чи руйнатори суспільства? Після численних дискусій з приводу молодіжних субкультур нарешті настав час розібратися.

На даний час існує дуже багато неформальних організацій та субкультур. Навіть порахувати їх дуже складно, оскільки офіційно вони ніде не зареєстровані та зростають наче гриби, запозичуючись із закордонного.

На відміну від загальної думки, у більшості неформалів рівень інтелекту вище середнього, вони зазвичай багато читають, добре розуміються на музиці, і серед них чимало творчих людей.


2.1 Поняття субкультури


Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація – скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Dr. Martins", а байкери не l

визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.

Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до якихось соціальних явищ.

2. Поняття молодіжної субкультури
   

Молодіжні субкультури у теоретичній частині практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити 5 головних характеристик

молодіжних субкультур:

1. Специфічний стиль життя і поведінки;

2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3. Протиставлення себе решті суспільства;

4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

5. Ініціативний центр, який генерує тексти.

Таким чином можна вивести наступне означення:

Молодіжна субкультура – будь - яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Дуже часто термін молодіжна субкультура, плутають з поняттям молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведемо таке визначення:

Молодіжна контркультура – об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей.

Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти. Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми – це підміна поняття молодіжної субкультури поняттям "неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища – "андеграунду".

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

- романтико-ескапітські субкультури (хіпі, емо, толкієністи, байкери .)

- гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери .)

- кримінальні (гопники, скінхеди.)

- анархо-нігілістичні (панки та інші).

Варто звернути увагу на парадокс молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства. А зараз визначимо найпопулярніші серед сучасної молоді течії.

2.3. Характеристика субкультур




2.3.1. Субкультура Емо


Є думка, що Емо - це лише перехідний період в життя підлітків, а не стиль життя. Емо швидше за інших вчаться любити і виживати. Вони сильніші, ніж люди багатьох інших субкультур. Вони не ріжуть собі вени, не кидаються з будівлі. Вони просто віддаються своїм відчуттям і емоціям. Вони живуть і люблять життя. Одягають щільно сидячі олімпійки, ніяких мішкуватих речей. Светри в ромб з V-образним вирізом. Смугасті і клітчасті речі. Основні кольори для Емо - чорний, білий, червоний і рожевий.


Аксесуари.

Емо носять сумки через плече часто із зображеннями героїв Тіма Бертона і іншими персонажами мультфільмів. Ремені з клепками, краще всього білі, ланцюги. Дуже важливою частиною образу є окуляри в товстій роговій або хоч би просто темній оправі. На шиї емо носять арафатки, чорні з білим або червоні з білим. І, звичайно ж, значки: у клітинку, із зірками, з сердечками, або що просто повідомляють тим, хто ще не здогадався, що їх носій не хто інший, як Емо.

Розглянемо докладніше деякі атрибути Емо:

Вибілена особа, бліді губи майже в тон шкірі і дуже яскраво підведені очі. Іноді Емо зображають на своїх личках чорні доріжки нібито від розмитої сльозами косметики і малюють чорним олівцем сльозинки. На нігтях чорний лак. У хлопчиків теж.

Волосся:

- пофарбоване або природно чорне волосся необхідно обрізати рівно на половину лоба.

Шматками попереду і пейсами по вухах і ззаду;

- неодмінно повинні бути бакенбарди;

- волосся обов′язково скошлане і стирчать в різні боки;

Емо (скорочення від «Емоційний») - термін, що позначає особливий вид хардкор - музики, заснований на нищівних сильних емоціях в голосі вокаліста і мелодійній, але іноді хаотичній музичній складовій. Тексти пісень носять особистий характер - про переживання автора.


О́бразне зображення Емо

Сьогодні ця субкультура набула широкого поширення. Головна риса Емо — це вираження та нестримання своїх емоцій, найважливіше — бути собою і не заганяти себе у якісь певні рамки. У Емо свої погляди на життя, яке складається з двох основних кольорів: чорного (символізує несправедливість, жорстокість світу) та яскравих кольорів (щасливі емоції, кохання, приємне переживання). Часто це відображається у зовнішньому вигляді послідовників цієї субкультури, але справжні емо ніколи не ставлять зовнішній вигляд вище, ніж саму суть, ідеологію, переконання цього напрямку. Тих, кого цікавлять лише стиль та мода, називають «позерами» (від англ. poseur — вдавати), їх легко визначити при звичайній бесіді.

Загалом, прихильники цього стилю виглядають так: депресивні хлопці і дівчата з довгим волоссям, яке часто закриває очі, підмальовані чорним олівцем; носять одяг чорного, пурпурового та рожевого кольорів. Невід'ємною частиною образу є штани із заниженою талією та широким шкіряним паском із залізними шпорами. Зазвичай прихильники Емо носять обвішану різноманітними значками сумку через плече. Хоча зовнішній вигляд кожного індивідуальний, обраний ним самим. Зовнішність для справжніх Емо не так важлива, як переконання та душа.


2.3.2. Хіп-хоп - молодіжна субкультура


Історія хіп-хопу:

Хіп-хоп (англ. Hip-hop) - молодіжна субкультура, що з’явилася в США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканцев. Для неї характерні своя музика (також звана «хіп-хоп»), свій жаргон, своя хіп-хоп мода, танцювальні стилі (брейк-данс і ін.), графічне мистецтво (граффіті) і свій кінематограф. До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури в багатьох країнах світу. У даній статті розглядається музика в стилі хіп-хоп і загальні елементи субкультури хіп-хопа.


Музика хіп-хопа

Музика хіп-хопа складається з двох основних елементів: репу (ритмічного речитативу з чітко позначеними римами) і ритму, що задається ді-джєєм; в той же час нерідкі композиції без вокалу. У такій комбінації виконавці репу називають себе «эм-сі» (англ. МС - Microphone Controller або Master of Ceremony). Пріоритетним і найбільш оцінюваним вважається мистецтво рими, яку «эм-сі» в гонитві за новаторством часто складають в збиток сенсу тексту, що, у свою чергу, перетворює його на заплутані загадки (напр. Гостфейс Килла говорить, що навмисне прагне складати такі рими, щоб ніхто не зрозумів, окрім нього, про що йдеться). У завдання одного або декількох ді-джєєв входить програмування ритму на драм-машине, семплірованіє (використання фрагментів чужих композицій, особливо партій баса і синтезаторів), маніпуляції з вініловими пластинками і іноді «бітбоксинг» (вокальна імітація ритму драм-машини). На сцені музиканти часто супроводжуються танцювальним ансамблем.

В даний час хіп-хоп є одним з найбільш комерційно успішних видів сучасної музики і стилістично представлений безліччю напрямів у середині жанру.

Естетика субкультури

Хіп-хоп став першою музикою, якнайповніше і сучасної афроамериканской культури, що самобутньо утілила ідеологію. Ця ідеологія була побудована на антагонізмі американській білій, англо-саксонской культурі. За минулі десятиліття сформувалася також своя мода, корінним чином відмінна від традиційної моди білого населення, свій жаргон і своя культивована манера вимови, танцювальні стилі, своє графічне мистецтво - «граффіті» (зображення і написи на стінах, зроблені аерозольними балончикамі або спеціальними маркерами з фарбою) і останнім часом також кіно (не обов’язково про репперов, але що сюжетно бере теми з негритянського середовища, див. фільми «Перукарня», «Hustle And Flow», «Не загрожуй Південному Централу попиваючи сік у себе в кварталі»; реппери також все більше починають стає кіноакторами). Таким чином, провести чітку межу власне хіп-хопом і сучасною афро-амеріканськой субкультурою стає складно.

Не дивлячись на змінну щороку моду хіп-хопа, в цілому вона має ряд характерних особливостей. Одяг, як правило, вільний, спортивного стилю: кросовки і бейсболки(як правило з прямими козирками) відомих брендів (напр. Reebok, Roca Wear, FUBU, Wu-Wear, Sean John,AKADEMIKS,ECKO), футболки і баскетбольні майки, куртки і толстовці з капюшонами, лижні насунені на брові шапки, мішкуваті штани (так звані «труби»), приспущені широкі шорти. Зачіски короткі, хоча також популярні короткі африканські кіски. У самих репперов популярністю користуються масивні прикраси (ланцюги, медальйони і ін.).


2.3.3. Субкультура Готи


Го́ти — представники готичної субкультури, натхненні естетикою готичного роману, естетикою смерті, готичної музики й відносять себе до готик-сцени. Представники руху з'явилися в 1979 році на хвилі пост-панку. Панківський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.


Характерний зовнішній вигляд готів:

Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики. Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг. Нашийник з колючками. Срібні прикраси окультної тематики.


Символіка готів

Готична естетика вкрай еклектична за набором вживаних і популярних символів, можна зустріти і єгипетську і християнську і кельтську символіку. Основним готичним символом є єгипетський «Анк», символ вічного життя - ймовірно, у зв'язку з темою вампірів, безсмертя. Також часто вживаються й інші єгипетські символи - такі як «Око Ра». Християнська символіка використовується менше, переважно в вигляді звичайних розп'ять (тільки зі стильним дизайном). Кельтська символіка зустрічається у виді кельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Досить широко представлена окультна символіка - використовуються пентаграми, перевернуті хрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу). Також використовується безліч різних символів смерті - прикраси з кістяками, черепами. До чисто готичних символів можна віднести кажанів - різні зображення кажанів (зв'язок з вампірами очевидний) ви можете зустріти на сотнях готичних сторінок в Інтернеті і на багатьох прикрасах. Також символами готичної субкультури можна рахувати вовка, сову. Більшість людей лякає її гнітюча атмосфера, можливо деяка замкненість і приреченість у ній. Коли місцеві сільські бабусі бачать цих хлопців і дівчат (справді дуже схожих на вампірів, відьом та їм подібних персонажів із сучасних фільмів жахів), то відразу починають хреститися і читати «захисні» молитви, а також із щирим острахом констатувати, що кінець світу таки ось-ось настане. Деяка відстороненість, холодність у поглядах відштовхує від готів звичайних людей. Адже чужорідність завжди викликає нерозуміння, а відповідно страх зі сторони мас.




Чомусь у сучасній пресі зустрічаєш образ гота, обмежений чорним кольором (хоча мало хто знає в наш час, що у натуральній готиці присутні насправді три кольори: чорний, червоний і білий), постійним депресивним станом, кладовищем, похмурістю й питтям крові (фе, взагалі якийсь сатанізм, хоча й таке зустрічається).

Але усе це не зовсім так, чи не завжди так. Адже і в готиці можна бути щасливим. Я не можу стверджувати, що все це неправда. Просто правда насправді ширша і розмаїтіша. Бо є й інші готи: замкнуті, але щирі (не та дешева щирість, коли людині й так нічого приховувати); вразливі, але сильні; сумні, але не озлоблені; спокійні, але не байдужі; ззовні темні і похмурі, але з сяючими душами. Насправді ж готи зовсім не такі жахливі, як їхній «прикид». Навпаки, зовсім не страшні, зате дуже оригінальні. Загалом, як це не парадоксально, готи – великі оптимісти, хоча носять чорний одяг та знаходять радість життя у похмурій романтиці та негативі смутку. Готи – субкультура, що може змінити суспільство на головному рівні – на рівні молоді. Адже готика – це відродження романтики та свідомості через музику, літературу, кіно, арт, фото. Готика, насправді і є прагненням досягнути чогось світлого і прекрасного, з одночасним усвідомленням того, що світло ніколи не прийме тебе назад. Янгол, одного разу впавши з небес, ніколи не може піднятися знов. Але це не значить, що він не зможе бути добрим і світлим.


P.S. Не вимикайте світло у ваших душах. Хтось, хто заблукав у темряві, може знайти по ньому шлях.





2.3.4. Субкультура Байкери


Байкери (англ. biker, от bike ← motorbike motorbicycle «мотоцикл») - любителі і шанувальники мотоциклів. На відміну від звичайних мотоциклістів, у байкерів мотоцикл є частиною способу життя. Характерним такє об'єднання з однодумцями на основі цього способу життя.

Байкери також іноді себе називають прихильники велосипедів, мотоциклістів ж вони при цьому називають мотобайкерамі. Тим не менш, традиційно слово «байкер» пов'язують саме з водіями мотоциклів.

Байкерський рух зародився в 1950-х роках у США, проникло в Європу і Росію. До недавнього часу поняття «байкер» поширювалася виключно на власників чопперів і неодмінно асоціювалася з винесеним далеко вперед переднім колесом, великою кількістю хрому, шкіри, довгим волоссям та бородою мотоцикліста. Однак, з кінця 90-х років на дорогах все частіше стали з'являтися мотоцикли з високоспритного двигунами, закуті в пластикові обтічники. Протягом довгого часу спортбайкери не визнавалися «справжніми» байкерами як члени байкерського товариства, навіть такий жест, як вітальне підняття руки при зустрічі на дорозі, на них не поширювався. За характерну посадку водія спортбайк і його водій удостоїлися звання «креветка». У відповідь на це чопперисти були прозвали «чопперастамі». Причина такої конфронтації крилася в зовнішності мотоцикла і манері їзди. Висока швидкість спортбайка і мотоцикліст в повній екіпіровці, більше схожий на космонавта в скафандрі, не пасували в розумінні байкерів старої формації з виглядом справжнього байкера. Але поступово ця конфронтація зійшла нанівець, в основному у зв'язку з перетворенням байк-руху і мотоцикла зокрема в дорогу іграшку.


Зовнішній вигляд байкерів

Стереотипний зовнішній вигляд байкера: бандана (головна хустка темних тонів, зав'язана на піратський зразок на потилиці) або чорна в'язана шапочка, «косуха» (шкіряна куртка із замком навскоси) або шкіряна мотокуртка (часто поверх мотокурткі надаватися джинсова або шкіряна жилетка без рукавів

з « квітами »(символікою) мотоклубу), шкіряні штани. Байкери часто відпускають довге волосся, вуса, бороди. Для захисту очей від вітру носять окуляри, нерідко ігнорують шоломи.


Символіка байкерів

Прапор Конфедерації (точніше, його варіант - Naval Jack). Традиція його застосування пішла від американських байкерів. Він символізує нонконформізм байкерів. Варто відзначити, що не всі представники байкерського руху мають уявлення про історичне значення символу або не надають йому значення, використовуючи прапор Конфедерації тільки як знак причетності до цього руху.

Зображення черепа. Зазвичай символізує безстрашність перед обличчям небезпеки і смерті. Інший сенс використання символа черепа у байкеров - захист від смерті. Існує повір'я, що коли приходить Смерть, вона залишає на померлого свій знак - череп, а якщо на людині вже є цей символ, вона думає, що тут вже була і не чіпає людини.

Емблема (у байкерів емблема зазвичай називається «Кольори») клубу, нашитих на спину (найчастіше її нашивають на шкіряні чи джинсові жилетки, які одягають поверх косухи, але можуть нашивати і на куртку), яка показує до якого мото-клубу належить байкер. Кольори зазвичай складаються з трьох частин. У верхній частині дугоподібною (званої «рокер») вказують назву клубу, на нижньому рокери - країну або місто, в якому організований мото-клуб, на центральній - логотип та статус клубу. Поширеною є підпис «МС», що свідчить про належність клубу до категорії «MC» клубів (абревіатура від англійського слова «Motorcycle Club»). Бувають і інші формації клубів, такі як «MG» або «MCC». Деякі клуби роблять спеціальні нашивки на рукав куртки або на груди на жилетці (з лівої сторони), де вказаний статус або посада (Президент, Віце-президент, Скарбник і т. д.) байкера в клубі, назва клубу. На грудях також міститься нашивка з прізвищем байкера.

1%. Іноді на жилетах байкерів можна побачити нашивку «1%». Цей термін з'явився після виступу глави Американської Мотоциклетної Асоціації (АМА), в якому той сказав, що всі мотоциклісти законослухняні люди, і лише один відсоток з них є «знедолених» і порушують закон (outlaws). Після цього виступу, на тлі і так існуючої жорсткої конфронтації між АМА і клубами, які відносилися до категорії МС, останні обрали «1%» символом, що відрізняє їх від АМА-клубів. З тих пір нашивка «1%» означає, що МС або незалежний байкер відносять себе до outlaw. «1%» - це не тільки найбільш відомі та великі МС (Outlaws MC, Hells Angels MC, Bandidos MC, Pagans MC, Mongols MC), а й менш відомі клуби і багато байкери-одинаки.


Байкери і популярна культура


Протягом десятиліть склалося два суперечливих, майже взаємовиключних образу байкерів. З одного боку, це вільний і сильна людина, яка не боїться «ні Бога, ні чорта», ні смерті і ризику, ні дощу і ні вітру, ні швидкості і небезпек далеких доріг. Особливо цей образ культивується саме всередині байкерських спільнот. З іншого боку, в засобах масової інформації, а отже, і у звичному, обивательському, масовій свідомості, стереотипами стали зневажливе ставлення байкерів до закону і обивателям (цівіле, на жаргоні байкерів), руйнівників, ворогів суспільства і законів, тісно пов'язаних зі злочинами. Спосіб життя байкерів і особливо членів мотоклубів (MC) середини 60-х років XX століття серйозно вплинув на масову культуру, що в першу чергу відбилося в кінематографі. Завдяки мас-медіа у свідомості обивателя став формуватися розпливчастий, але однозначний образ «байкера» - п'яного, нещадного і жорстокого. Масова культура, в свою чергу, зробила цей образ огидно-привабливим і привнесла в нього ряд стереотипів, міфів та іншої всячини. На хвилі популярності Hells Angels та інших outlaw-клубів стали в масовому порядку зніматися фільми, писатися книги і випікатися смажені публіцистичні статті.


2.3.5. Субкультура Анімешники


Сучасне суспільство не може прожити ані дня без видовищ, тому постійно виникають все нові його види, апогеєм чого є “видовище не виходячи з хати” (сидячи за компом чи телевізором). І на одвічне питання: шо б таке подивитись? в 1/3 молоді відразу спливає лише 1 слово, а саме АНІМЕ.


Як я вже зазначила молодь ділиться на 3 категорії: перша – фанати аніме (отаку), друга – знає про аніме, але зі стаху до нового або інших незрозумілих причин чітко відповідають, що мол не наша культура і навіщо таке взагалі дивитись, третя – нічорта про аніме не знають ба навіть не чули таке слово.

Шоб просвітити третю категорію і навертути в нашу “віру” другу я сьогодні розповім: Що насправді таке аніме і з чим його їдять? Як стверджує наша кохана Вікіпедія аніме (від англ. animation [анімейшн] — анімація) — японська мультиплікація, головна відмінність від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме в основному робиться з розрахунку на підліткову та дорослу аудиторі.

Вважається, що всесвітньої слави та визнання аніме набуло після отримання премії Оскар в 2003 році аніме “Віднесені духами”, хоча глобальне захоплення світу розпочалось ще з початку 80-х рр. Історія аніме сягає ще періоду перед 2 світовою війною, але потужнього розвитку анімешна індустрія набула по війні з легкої руки батька аніме Тедзуки Осами, який був прихильником творчості Діснея (тому і можна спостерігати великі очі, довгі ноги і т.д.). З кожним роком дана галузь кінематографу набувала все більшого розповсюдження, а з ростом попиту такий ріст не може обійтись без збільшення пропозиції, так виникали нові жанри, яких налічується вже більше 20, хоча не можна не зауважити шо більшість не відрізнається від стандартних в кіно. Отже, виділяють жанри за таким напрямками: по цільовій аудиторії (діти, юнаки, дівчата, чоловіки, жінки), по стилях оповідання (комедія, драма, триллер, романтика, і т.д.), по антуражі й технологіям (меха, кіберпанк, шкільна історія, фентезі, стімпанк, і т.д., по психології, цілям і характеру відносин персонажів (сентай, спокон, махо-сьодзьо, гарем), по наявності й деталізації сексуальних сцен (этти, хентаяой).


Розповідаючи про аніме не можна не згадати про мангу, такий собі різновид коміксу, зазвичай на основі якої знімається аніме, хоча буває і навпаки, коли після виходу в світ аніме і набуття популярності твориться манга. Випускається манга в товстих журналах (200 і більше сторінок), в яких друкується кілька манга-серіалів або “сингли”.

В 90-х рр. аніме культура характеризується для нас лише Покемонами, Трансофрерами, Евангеліоном та Сейлор мун (принаймні те що я памятаю дивилась), але з кожним роком набуває все більшої популярності та розповсюджується на більше країн світу. Створюються клуби, влаштовуються фестивалі, скачуються величезні кількості аніме та манги зі всесвітньої мережі, перекладаються, дублюються... Не знаю коли точно зявився перший отаку на території України, але значущість даної культури можна підтвердити фактом святкування в жовтні 11-ої річниці першого українського аніме клубу Crystal Power. Для чого ж отаку або пошановувачі аніме об’єднуються в клуби ? Все дуже просто, для обміну аніме та розповсюдження його в маси, хоча не виключається така вагома частка діяльності клубу як аніме фестиваль та косплей.

Отже, косплей це буквально переодягання в персонаж з манги чи аніме, часто з розігруванням сценок з них же. Розпочалось звичайно все в Китаї та Японії, але як і усе цікаве перекинулось до нас. Народ викидає не малі гроші на пошиття костюмів, адже чим більше деталей в самому костюмі тим більше грошей на тканини, прикраси та парик йде мані. Згодом з даним косплеєм їздять по різних фестах та отримують призи;)

На теренах України аніме фестивалі мають вже більш ніж 6-річчну історію. Звичайно як і все нове це більше було подібно на home-вечірку, але тепер спостерігається більш втішна картина, цього року було проведено 5 масштабних аніме фестивалів, що збирали отаку з різних куточків України та інших держав, наприклад, у вересні на фесті в Дніпропетровську було приблизно 2000 гостей.

Як виглядає анімефест? А дуже просто, збирається кілька купок людей, які і так один одного знають і починають розігрувати косплей сценки, співати ости (оригінальний саунтрек аніме) або опенінги (ендінги) з улюбленого серіалу, хвастатись своїми амвехами (кліпи зроблені з аніме), малюнками, мангою, біситись (що в них виходить найкраще) і як обійтись без дуже емоційного обговорювання аніме. Звичайно найцікавіше на таких фестах саме отаку (у зв’язку з досить незрозумілою і різноманітною термінологією, а також з великою кількістю аніме і манги), але й народу який далекий від даного виду кінематографу є на що подивитись.


Висновок


У цьому проекті ми намагались розібратися в тому, чому цінності молодіжної субкультури мають такий сильний вплив на підлітків. В процесі дослідження різних явищ субкультури стало зрозумілим, що цей вплив являється наслідком посиленого насадження цієї культури з тим, щоб догодити людям, які мають з цього комерційну вигоду.

У складній економічній, соціальній, та культурній ситуації сьогодення дітей потрібно виховувати на кращих зразках національної та світової культури, щоб зробити їх високодуховними громадянами своєї країни.

Сучасний педагог, навіть якщо від є справжнім професіоналом, не може чинити опір засобам масової інформації. І тому педагогу потрібно гарно розбиратись в субкультурі, щоб зрозуміти підлітка, зменшити негативний вплив деяких проявів субкультури та направити культурний розвиток підлітка у потрібне русло. Основне завдання педагога – виховувати мислячих, висококультурних, духовних людей.

Молодіжні субкультури — особлива частина суспільної культури. Молодіжних неформальних рухів багато. Наведемо коментарі спеціалістів суспільних наук. Оксана Копаєва, Черкаський психолог:

– З віком потяг до тієї чи іншої субкультури мине. Неформальний спосіб життя притаманний людям підліткового віку. А належність до тієї чи іншої субкультури – це своєрідний спосіб продемонструвати дорослим свої власні погляди на життя. Тим більше, що підліткам взагалі характерне протиставлення себе дорослим. І тому тінейджери об’єднуються з іншими однодумцями та демонструють те, що у них є власні життєві позиції. Зазвичай бажання належати до певної субкультури з віком зникає. До цього потрібно ставитися лише як до одного з етапів життя. А батькам таких підлітків я б порадила не реагувати бурхливо на таке волевиявлення їхніх дітей. Між іншим, практично всі підлітки проходять через певні групи, хай то якісь гуртки, секції чи ті ж неформальних рухи. У психології навіть вважається, що це сприятиме їхньому подальшому нормальному розвитку. На думку психологів громадської організації “Вільна територія”, членів Української спілки психотерапевтів Місан Наталії та Лозової Людмили, багато людей упереджено ставляться до представників молодіжних субкультур, зовсім не знаючи, що більшість з них не мають ні найменшого відношення до криміналу, сексуальної розбещеності, сатанизму. А навпаки — це звичайні у спілкуванні підлітки, більшість з яких початківці - музиканти, письменники, художники та досить обдаровані люди. Вони виступають проти деяких чинних правил і для цього збираються в групи, створюючи тим самим свою маленьку систему (зі своїм одягом та законами) на противагу системі великій. Кожен має право бути індивідуальним. І молодіжні огранізації існували завжди, лише самовиражалися по-різному.




Найбільші небезпеки:


Для розважально-музичних субкультур – інфантильність (доросла дитина), для ескапістських – десоціалізація (невміння співжити в суспільстві, досягати в ньому успіху, безнадійна втеча), для деструктивних – кримінальна відповідальність. Загальна – нездоровий спосіб життя.

Існують квазі - субкультури – стійкі об’єднання, що мають характерні ознаки, способи проведення дозвілля, цінності, імідж, проте вони не виявляються в буденному житті або виявляються слабо. Це клуби історичної реконструкції (відтворення історичних боїв та інших подій), стопери та фрірайдери (мандрівники автостопом тощо), екстремали (прихильники екстремальних видів спорту: альпінізму, дайвінгу, сноубордінгу, парашутизму), туристи, байкери.

Якщо це хобі не виходить за межі здорового глузду і не веде до “розлучення” зі світом, то такі захоплення є навіть корисними, сприятливими для здорового способу життя і розвитку вольових та фізичних якостей. В той же час треба слідкувати за усестороннім розвитком особистості, не замикатися в наявних межах.


Література


1. Бойко, О. Не всі неформали вибиваються в люди / О. Бойко //

Віче. – 2003. - №7. – С. 61-63.

2. Бусел, Ю. Молодіжні субкультури в Україні / Ю. Бусел // Психолог(Шкільний світ). – 2009. - №31/32. – С. 3-16.

3. Види та характерні особливості молодіжних субкультур // Позакласний час. – 2009. - №19/20. – С. 131-132.

4. Лизавенко, З. Люди в чёрном: украинские «готы»: поиски депрессивной романтики / З. Лизавенко // Зеркало недели. – 2008. - №25. – С. 18.

5. Малецкая, А. Я крашу губы гуталином, я обожаю чёрный цвет…:

/ А. Малецкая // Рідне Прибужжя. – 2009. - №69(27 червня). – С. 3.

6. Молодёжная субкультура // Шкільна бібліотека. – 2008. - №10. –

С. 160-164.

7. Молодіжна субкультура – складова розвитку підлітка // Позакласний час. – 2009. - №19/21. – С. 123-132.

8. Молодь і субкультура // Завуч (Шкільний світ). – 2008. - №1. – С. 23-24; №3. – С. 19-20.

9. Найвідоміші молодіжні субкультури // Соціальний педагог(Шкільний світ). – 2008. - №11. – С. 57-63.

10. Перькова, А. Эмо, готы, экстремалы и другие / А. Перькова // Вечерний Николаев. – 2008. - №139. – С. 4.

11. Степенко, М. Неформальні молодіжні рухи / М. Степенко // Історія в школі. – 2009. - №1/2. – С. 27-29; №3. – С. 23-26.

12. Субкультура «эмо»: увлечение современной молодёжи // Позакласний час. – 2007. - №10. – С. 81-82.

13. Чуприна, І. Панк – культура як складова молодіжної культури ХХ ст.: ідеологічні засади / І. Чуприна // Мистецтво та освіта. – 2004. - №2. – С. 11-14.Шимановський, М. Готи: коротка історія та ідеологічні засади руху / М. Шимановський // Шкільний світ. – 2007.-№3. – С. 21-22.

15. Що таке «субкультура»? // Позакласний час. – 2009. - №19/21.– С. 124.