Geum.ru

Тема європейська інтеграція україни як проблема доцільності

Вид материалаКурс лекцій
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Очікувані наслідки вступу України до ЄС у галузевому розрізі


Очікувані наслідки вступу до ЄС


Сектори та галузі


Очікування здебільшого позитивних змін

Харчова промисловість, легка промисловість, телекомунікації, туристичні послуги, фондові ринки, трубопровідний транспорт, страхування, поштовий зв'язок, банківські послуги


Очікування незначних позитивних змін

Літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість, сільське господарство, залізничний транспорт, морський транспорт, ріелторські послуги, медичні послуги, освіта


Очікування змін, що матимуть неоднозначні наслідки

Енергетика, авіаційний транспорт


Очікування незначних негативних змін

Металургія


Очікування здебільшого негативних змін

Автомобілебудування, машинобудування, вуглевидобувна промисловість, рослинництво, радіоелектронна промисловість



8. Розвиток економічних відносин між Україною та ЄС


З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні Україна посідає 31 місце серед торговельних партнерів Європейського Союзу по імпорту та входить до 20-ки основних торговельних партнерів Євросоюзу по експорту (18 місце).

За товарообігом Україна знаходиться на 25 місці серед основних торговельних партнерів ЄС. Такий розподіл позиції відповідає торгівлі України зі світом (на 24 місці по імпорту, на 32 по експорту та на 26 за показником товарообігу у 2006 р.).

За даними статистики ЄС, обсяги двосторонньої торгівлі Україна-ЄС за січень-жовтень 2007 року становили 28,41 млрд. євро, що на 25,79% або 5,8 млрд. більше, ніж за аналогічний показник 2006 року. Від’ємне для України сальдо торгівлі за цей час поглибилось до 7,73 млрд. євро. Імпорт ЄС з України (або українських експорт до ЄС) становив 10,33 млрд. євро, експорт ЄС до України становив 18,07 млрд. євро у січні – жовтні 2007 року.

У товарній структурі торгівлі Україна – ЄС зберігаються тенденції експорту продукції переважно з низькою часткою доданої вартості (чорні метали та вироби з них

– 34,73%, мінеральні продукти;

– 20,55%, сільськогосподарська продукція;

– 8,09%) та імпорту високотехнологічної та промислової продукції (механічне обладнаннята машини);

– 33,37%, транспортні засоби та шляхове обладнання;

– 13,41%, хімічна продукція – 10,69%).

Станом на липень 2007 року обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з ЄС до України збільшився порівняно з 2005 роком у 3,7 разів та склав 13,8 млрд. євро. За аналогічний період обсяги ПІІ з України до ЄС зросли у 1,5 рази порівняно з 2005 роком та становили 0,064 млрд. євро.

За перші десять місяців 2007 року показники розбіжності між даними Євростату та Держкомстату України складали:
  • по товарообігу – 7,0 млрд. євро,
  • по експорту ЄС в Україну – 5,07 млрд. євро
  • та по імпорту ЄС з України – 1,9 млрд. євро.

Найбільші за обсягами розбіжності у даних дзеркальної статистики щодо товарообігу сторін мали місце у торгівлі України з Польщею (1,66 млрд. євро), Німеччиною (1,55 млрд. євро), Болгарією (0,97 млрд. євро) та Італією (0,99 млрд. євро).

З квітня 2007 року активно проводиться робота по створенню правового базису поглибленого співробітництва Україна-ЄС. Досягнуто помітного прогресу у переговорах щодо економічної та секторальної частини нового базового договору, що укладатиметься на заміну УПС, зокрема, сформовано проект положень щодо окремих секторальних питань. Результативні обговорення відбувались й в рамках підготовки до створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС нового типу.

Після врегулювання з ЄС питання по експортних митах (16 січня 2008 року), вже найближчим часом може бути остаточно погоджений текст звіту Робочої групи з розгляду заявки на вступ України до СОТ.

За цих обставин, офіційні переговори щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС можуть розпочатись вже у І півріччі 2008 року. Положення щодо ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та, частково, робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

Актуальним у торговельно-економічному співробітництві залишається встановлення діалогу з зовнішньоторговельної статистики, з’ясування та усунення причин розходження статистичних даних. Нарощування від’ємного для України сальдо торгівлі з ЄС також загострило важливість вирішення комплексу питань, пов’язаних з доступом української продукції до ринків Європейського Союзу. Поряд з диверсифікацією експорту через отримання можливості поставок продукції тваринного походження, промислової та машинобудівної продукції з більшою часткою доданої вартості, на порядку денному також залишаються існуючи обмеження через запровадження ЄС антидемпінгових заходів.

Зокрема, за поточних умов для українських виробників майже повністю закритий ринок азотних мінеральних добрив ЄС, неприйнятним для України є використання ЄК в ході антидемпінгових процедур перерахунків цін на газ на підставі цін в ЄС або США. Зважаючи на високі зобов’язання, прийняті на себе Україною в рамках вступу до СОТ, все більшого значення набуває питання захисту інтересів вітчизняних інвесторів, зокрема, у сфері входження та заснування компанії на ринках фінансових та банківських послуг ЄС. В сфері регуляторного співробітництва реалізуються домовленості щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА), підготовки до започаткування промислового діалогу для стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, співробітництва у сфері сільського господарства, санітарії та фітосанітарії. Зростає нагальність забезпечення належної підготовки української промисловості до роботи в умовах запровадження ЄС нового законодавства з реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин („REACH”), започаткування окремого діалогу з використання географічних позначок, залучення експертної допомоги ЄК до розробки податкового кодексу України.


9. Проблеми інтеграції українського енергетичного сектору з ринком ЄС 


Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положеннях Меморандуму про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня 2005 р.

Меморандум охоплює п’ять сфер розширеного двостороннього співробітництва:

1.  Ядерна безпека.

2. Інтеграція ринків електроенергії та газу.

3.  Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів.

4.  Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.

5.  Енергоефективність.

Значення Меморандуму полягає в наявності спільних завдань енергетичної політики ЄС та України, які зорієнтовані на втілення стратегічних інтересів у сфері диверсифікації та безпеки постачання енергоресурсів, а також електроенергетики.

Також, в Меморандумі зафіксовано набуття Україною членства в Договорі про Енергетичне Співтовариство (ДЕС), який набув чинності з 1 липня 2006 р.

Виходячи із своїх енергетичних пріоритетів, ЄС вимагає від України забезпечення надійного транзиту вуглеводнів з Росії та лібералізації нафтового і газового ринків в Україні, що дозволило б певною мірою знизити транзитні тарифи. При цьому ЄС виходить з того, що інтересам обох сторін відповідатиме зміцнення співробітництва в енергетичній сфері, зокрема щодо диверсифікації маршрутів та джерел постачання вуглеводнів, модернізації ГТС України, а також імпорту української електроенергії.

У 2007 році Європейський Союз затвердив завдання своєї нової енергетичної політики, відомі як «3 х 20»: скорочення на 20% викидів парникових газів, скорочення на 20% споживання вуглеводнів за рахунок заходів з енергозбереження, запровадження 20-відсоткової частки відновлювальних джерел в енергетичному балансі ЄС до 2020 р.

Зміст цієї політики значною мірою матиме визначальний вплив на перспективи енергетичного співробітництва України з ЄС. Необхідно наголосити, що саме у цій сфері концентруватиметься розв’язання найбільш проблемних питань національної безпеки України, спрямованих на різке зменшення нашої залежності від імпортованих російських вуглеводнів.

Станом на початок 2008 р. виконання Меморандуму за п’ятьма напрямками можна окреслити наступним чином.

1. Ядерна безпека. Відповідно до положень Меморандуму, ЄС несе зобов'язання підтримати набуття членства Україною в ДЕС за умов позитивної оцінки стану ядерної безпеки діючих українських АЕС. У цілому, проблема виконання розділу «Ядерна безпека» Меморандуму зводилася ЄК до необхідності проведення оцінки стану ядерної безпеки діючих АЕС України спільно з МАГАТЕ.

В січні 2007 р. було започатковано діяльність тристоронньої групи Україна – ЄК – МАГАТЕ, програма роботи якої спиратиметься на поточні плани співробітництва України з Агентством у сфері ядерної безпеки: проектну безпеку; експлуатаційну безпеку; поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації; питання регулювання. Погодившись на створення тристоронньої групи Україна – ЄК – МАГАТЕ, українська сторона відстояла верховенство експертизи МАГАТЕ при проведенні оцінки стану безпеки діючих блоків АЕС.

2. Інтеграція ринків електроенергії та газу пов’язана з виконанням проекту синхронізації ОЕС України з системою UCTE (Союз з координації передачі електроенергії) та перспективою отримання членства Україною в ДЕС. Відповідно, в березні 2007 р. Розгляд спільної заявки України та Молдови на приєднання до системи UCTE завершився погодженням 26 червня 2007 р. Технічного завдання на виконання цього проекту.

Відповідно, у вересні 2007 р. рішенням Керівного комітету UCTE було створено чотири проектні групи: впровадження стандартів та експлуатація мереж; делімітації (відокремлення енергосистем України та Молдови від мережі СНД); управління енергосистемою в умовах перевантаження мереж; регулювання та контрактних зобов’язань. На засіданні Міністерської Ради ДЕС в червні 2007 р. ЄК погодила звіт щодо статусу енергетичного сектору України. 18 грудня 2007 р. у ході чергового засідання Ради ДЕС у Белграді було повідомлено, що ЄК отримала мандат на проведення переговорів з Україною щодо набуття нею повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві. Наступним етапом має стати невідкладне започаткувати відповідних консультацій з ЄС.

3. Підвищення безпеки енергопостачання та транзиту вуглеводнів. У 2007 р. було завершено попередній аудит газотранспортної системи України в рамках фінансованої Євросоюзом технічної допомоги, яка визначила потребу у вагомих інвестиціях, що оцінюються на рівні €2,500 мільйонів протягом періоду 2007-13 рр. У відповідності до положень Меморандуму в 2007 р. сторони також погодились організувати спільний моніторинг прогресу, досягнутого в рамках реабілітації нафтогазової транспортної системи України. Стосовно диверсифікації маршрутів та джерел постачання природного газу, необхідно зазначити, що у 2007 р. ЄК висловила підтримку розбудові нового газопроводу „Білий потік”, маршрут якого пролягатиме з Каспійського регіону через Грузію та Чорне море до України. Водночас, ЄК усунулась від сприяння залученню України до проекту газопроводу „НАБУККО”, відносячи питання участі компанії НАК „Нафтогаз України” в ньому до двосторонніх домовленостей з учасниками цього Консорціуму. Натомість, ЄК рекомендувала Україні підготувати пропозиції по газопроводу „Білий потік” до візиту Координатора ЄС проекту Південного газотранспортного коридору Й. Й. ван Аартсена до Києва у 2008 р. Результати фінансованого ЄК проекту техніко-економічного обґрунтування продемонстрували комерційну привабливість продовження нафтопроводу Одеса-Броди до Плоцька.

У цьому зв’язку невід’ємною частиною співпраці з ЄС щодо спільних нафтогазових проектів є продовження роботи щодо забезпечення повного функціонування Міжрегіонального метрологічного центру в м. Боярка, який було відкрито у 2006 році. У 2007 р. поступово впроваджувались результати проекту ЄК щодо вибору варіантів створення запасів нафти та нафтопродуктів в Україні. За сприяння ЄК наступним етапом передбачається створення в Україні Агентства з управління запасами нафти. Відповідно, ЄК надасть ВАТ „Укртранснафта” технічну допомогу з варіантів реструктуризації управління та фінансування компанії, відповідальної за створення резервів.

4. Структурна реформа, підвищення стандартів із техніки безпеки та охорони довкілля у вугільній галузі.

В березні 2007 р. було завершено підготовку проекту підтримки політики України щодо реформування вугільного сектору, який має бути започатковано на початку 2008 р. Проект ставить за мету: удосконалити секторальну програму для вугільної галузі на період 2007-16 рр. з урахуванням ролі вугільної промисловості в стратегії безпеки енергопостачання України, стану економічної реформи, соціальних зобов’язань уряду; надати рекомендації щодо варіантів та засобів впровадження програми з реформування вугільного сектору; підвищити безпеку видобування вугілля в шахтах. Також, у 2008 р. Україна готова буде реалізовувати домовленість з ЄС щодо питання видобутку та утилізації шахтного метану в контексті як захисту навколишнього середовища, так і безпеки виробництва, а також підготувати пропозиції щодо залучення зовнішнього інвестування для розв’язання проблеми шахтної безпеки. Паралельно вивчатимуться можливості співпраці України з ЄС щодо впровадження технологій «чистого вугілля», перш за все на ТЕС.

5. Енергоефективність. Головним чинником впливу на політику України у цій сфері стали проблеми необхідності скорочення споживання імпортованих вуглеводнів, рішуче впровадження заходів енергозбереження та відновлювальних джерел енергії. З цією метою в лютому 2007 року спільна робоча група Україна – ЄС підготувала в рамках Меморандуму пропозиції до дорожньої карти з питань енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії у тісному поєднанні з реалізацією заходів щодо боротьби із зміни клімату. У цьому зв’язку ЄК пропонує започаткувати проект Твіннінг для підтримки Національного Агентства України з питань ефективного використання енергоресурсів (НАЕР).


10. Перспективи політичного і гуманітарного співробітництва України і ЄС

Трампліном для майбутнього членства України в ЄС може стати співробітництво у сфері зовнішньої політики й політики безпеки. Україна визнана ЄС одним із ключових факторів регіональної і загальноєвропейської стабільності й безпеки. Активна діяльність України в ОБСЄ, її посередницька роль в придністровському конфлікті (Молдова), участь у миротворчому процесі в Боснії та в Косово, активна і виважена позиція щодо розширення НАТО на Схід та започаткування особливого партнерства з цією міжнародною організацією свідчить як про зацікавленість України у формуванні системи європейської безпеки, так і про можливість широкої й активної співпраці України і ЄС . Налагодження співробітництва з ЄС у згаданій сфері не лише дозволить активізувати участь України в європейських справах, але сприятиме усвідомленню її європейської ролі в середині країни. Спільна стратегія ЄС щодо України запропонувала нові напрямки посилення політичного діалогу:
  • запобігання кризам і поглиблення безпеки, зокрема, шляхом розробки спільних зовнішніх ініціатив у сфері попередження конфліктів і управління кризами у специфічних країнах і регіонах, особливо в суміжних з Україною;
  • залучення України до заходів ЄС у рамках ЗЄС згідно із Петерсберзькими завданнями, що, зокрема, дозволяє Україні зробити значний крок у напрямі поглиблення стосунків із ЗЄС;
  • розширення діалогу у форматі Україна-Трійка ЄС, зокрема, шляхом утворення експертних груп з питань роззброєння, торгівлі та передачі зброї, експортного контролю і нерозповсюдження ЗМЗ тощо.

У рамках першого Робочого плану реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України, який діяв у період Португальського головування в ЄС (перша половина 2000 р.), була започаткована серія консультацій на експертному рівні з питань роззброєння, експорту звичайних озброєнь, загальної безпеки, нерозповсюдження, проблематики ОБСЄ тощо.

Рішенням Політичного комітету ЄС, схваленим у січні 2000 р., Україна отримала право приєднання в односторонньому порядку до заяв від імені ЄС. У липні 2000 р. Рада ЄС схвалила пропозицію щодо надання Україні можливості приєднання до спільних дій ЄС, а також вироблення Україною і ЄС спільних дій ЄС, а також вироблення Україною і ЄС спільних дій щодо третіх країн і регіонів. Конкретними кроками на євроінтеграційному шляху можуть стати безпосередня участь Києва у реалізації Пакту стабільності на Балканах, участь у Концепції СС щодо прогнозування і розв'язання конфліктних ситуацій. Україна не залишається осторонь від світових військово-інтеграційних процесів. Свідчення тому - українсько-польський, азербайджано-грузино-український,україно-угорський військові батальйони.

Однак, для того, щоб європейські країни сприймали Україну як рівноправного партнера, необхідно реформувати й переозброїти армію сучасною технікою, модернізувати військове обладнання за принципом сумісності. Позитивний імпульс у цьому напрямку може надати нова ініціатива спільної робочої групи Україна-НАТО з питань оборони, узгоджена 5 жовтня 2000 р., щодо планування й оцінки сил у рамках програми "Партнерство заради миру" з урахуванням проведення оборонної реформи в Україні, яку Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон визнав стрижнем системи безпеки у Європі.

Україна має певні напрацювання в діалозі і співробітництві із ЗЄС. Зокрема, було укладено такі важливі документи, як "Каталог сфер практичного співробітництва між Україною і ЗЄС" та "Співробітництво між Україною і ЗЄС у сфері далеких авіаційно-транспортних перевезень. Україна пропонує вивести відносини у цій сфері на рівень особливого стратегічного партнерства з ЄС, аналогічного особливому партнерству між нею і НАТО.

Одночасно з зовнішньою політикою і політикою безпеки відправним пунктом для подальших позитивних зрушень у ставленні ЄС до України може стати розвиток партнерства у сфері юстиції і внутрішніх справ.

Нові напрямки співробітництва у цій сфері запропонувала Спільна стратегія ЄС щодо України:
  • удосконалення візової політики Україна-ЄС;
  • започаткування регулярного діалогу між органами юстиції України і ЄС;
  • співробітництво між правоохоронними органами країн-членів;
  • покращення управління українським кордоном;
  • модернізація пунктів перетину кордону;
  • спільне розв'язання проблем нелегальної імміграції;
  • надання Україні практичної допомоги в справі імплементації її законодавства щодо відмивання грошей.

У рамках першого Робочого плану реалізації Спільної стратегії ЄС Україна була запрошена до участі в конференції з питань наркотичних речовин у Європі (28-29 лютого 2000 р.). За результатами місії експертів ЄС в Україну (січень 2000 р.) була підготовлена спільна доповідь щодо боротьби з нелегальною імміграцією та торгівлею людьми, а також рекомендації, які були схвалені під час третього засідання Ради з питань співробітництва Україна-ЄС (23 травня 2000 р.). Започатковано техніко-економічне дослідження для підготовки проекту у сфері боротьби з "відмиванням " грошей в Україні.

Вітчизняні експерти вважають перспективною у співробітництві України з ЄС орієнтацію на гуманітарну сферу: науково-технічне співробітництво, культурний обмін, туризм, екологію, співробітництво у сфері освіти тощо. пільна стратегія ЄС щодо України визначила шляхи активізації співробітництва між громадянським суспільством, громадськими й неурядовими організаціями в цій сфері:
  • підтримка освітніх програм і програм наукового обміну між школами, університетами, дослідницькими інститутами;
  • підтримка програм партнерства між національними, регіональними, місцевими організаціями, а також професійними асоціаціями, профспілками, неурядовими організаціями і засобами масової інформації.

Стратегія інтеграції України до ЄС визначила важливими напрямками європейської інтеграції підвищення в Україні європейської культурної ідентичності, а також інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього і науково-технічного середовища. Втілення в життя цієї мети передбачає зняття принципових обмежень на контакти, обміни, поширення інформації, зокрема, шляхом залучення українських учених і фахівців до загальноєвропейських програм наукових досліджень.

Таким чином, реалізація євроінтеграційної стратегії детермінує здійснення системних перетворень у державі й суспільстві, а також суттєве поглиблення і розширення практичного співробітництва між Україною і ЄС у всіх магістральних напрямках - торговельному й економічному; у сфері зовнішньої політики й політики безпеки; юстиції і внутрішніх справ; гуманітарній сфері.


11. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки  


З метою інтенсифікації співробітництва України з ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки 18 червня 2007 року на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС підписано оновлений План дій Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки. З метою імплементації, моніторингу та оцінки виконання Плану дій ЮСБ експертами України та ЄС, в рамках Підкомітету №6 „Юстиція, свобода та безпека”, було розроблено проект Плану-графіку імплементації положень Плану дій ЮСБ.

Наразі проводиться експертне доопрацювання цього документу. Очікується, що в результаті ухвалення і забезпечення імплементації нового Плану-графіку, який містить 99 цілей і передбачає виконання 224 спільних заходів за напрямками міграції і притулку, прикордонного співробітництва та візової політики, боротьби з організованою злочинністю, тероризмом, співпраці у питаннях забезпечення верховенства права, вдосконалення правової системи, правового та правоохоронного співробітництва (попередній Графік, ухвалений у 2002 році, включав 42 цілі і 134 заходи), співробітництво між Україною і ЄС у сфері ЮСБ буде суттєво посилене.

Україна та ЄС також успішно завершили тривалий та непростий переговорний процес щодо пакетного укладення угод про спрощення візового режиму та реадмісію. 18 червня 2007 р. у ході засідання Ради з питань співробітництва у Люксембурзі відбулося підписання угод. Угоди набули чинності з 1 січня 2008 року. Угода між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз встановлює спрощений режим видачі віз українським громадянам консульськими установами держав-членів ЄС у рамках шенгенського законодавства.

Ключовими елементами угоди є положення про перспективу запровадження взаємного безвізового режиму; безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів; видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України, в т.ч. представникам бізнесових кіл, членам урядових делегацій, родичам громадян України, що легально проживають в державах-членах ЄС, журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів; видачу безкоштовних віз для чисельних категорій осіб, зокрема, дітей віком до 18 років та дітей віком до 21 року, що знаходяться на утриманні, пенсіонерів, журналістів, родичів громадян України, що легально проживають в країнах-членах ЄС.

Угода упорядковує перелік документів, що підтверджують мету поїздки, фіксує консульський збір за видачу візи на рівні 35 євро та 70 євро у термінових випадках, обмежує строки розгляду анкет на видачу візи 10 календарними днями. Політична декларація до Угоди передбачає укладення двосторонніх угод між Україною та Польщею, Угорщиною, Словаччиною і Румунією про правила місцевого прикордонного руху для мешканців прикордонних районів. Україна у вересні уклала відповідну угоду з Угорською Республікою (тимчасово застосовується з 15 грудня 2007 року) та парафувала угоду зі Словацькою Республікою, яку планується підписати у лютому 2008 р.

Триває переговорний процес щодо проекту такої угоди з Польщею. Угоди передбачають здійснення руху громадянами України та відповідної держави-члена, які проживають у прикордонній зоні (до 50 км від лінії кордону), без віз на підставі дозволів на спрощений перетин кордону. Угода між Україною та ЄС про реадмісію регулює процедури, пов'язані з ідентифікацією та поверненням громадян України та третіх країн, осіб без громадянства, які потрапили або перебувають на території держав-членів ЄС нелегально. Нею передбачені звичайна і прискорена процедури реадмісії, визначаються документи, що підтверджують походження нелегального мігранта, встановлюються часові рамки виконання запитів щодо реадмісії.

Принциповим в угоді є досягнення сторонами компромісу щодо встановлення дворічного перехідного періоду стосовно повернення в Україну мігрантів з третіх країн, що дасть додатковий час для створення відповідних інституційних спроможностей у сфері управління міграцією та зміцнення прикордонного контролю. Для української сторони було важливо заручитися зобов'язанням ЄС надати додаткову фінансову та технічну допомогу для цих потреб, що відображено в односторонній декларації ЄС як додатку до угоди про реадмісію. В цьому контексті набуває актуальності питання підготовки українською стороною якісних проектів в галузі міграційного менеджменту та боротьби з нелегальними мігрантами.

На даний час українська сторона не використовує повною мірою наявні інструменти фінансової допомоги. Попри укладення згаданих угод про спрощення оформлення віз та про реадмісію спостерігається стійка тенденція до погіршення умов і ускладнення процедури розгляду візових заяв українських громадян дипломатичними представництвами і консульськими установами країн-членів Шенгенської зони ЄС. У першу чергу це стосується тривалих строків розгляду заяв, переліку документів, необхідних для видачі візи, запровадження практики посередницьких візових центрів, діяльність яких у частині стягнення додаткової плати за оформлення віз є несумісною з положеннями підписаної угоди про спрощення візового режиму.

У цьому зв'язку, українська сторона привертала увагу Європейської Комісії, німецького і португальського головувань в Раді ЄС до конкретних фактів дискримінаційного ставлення з боку консульських установ держав-членів ЄС до українських громадян. Зі сторони ЄС розв’язання цих питань пов’язується з імплементацією візової угоди, початком функціонування Спільного комітету, перше засідання якого заплановано провести у квітні 2008 р., а також прийняттям законодавства ЄС у візовій сфері, зокрема, Єдиного візового кодексу.

У контексті співпраці за напрямками боротьби з корупцією, організованою злочинністю і тероризмом налагоджено контакти між зацікавленими органами України та Лісабонським моніторинговим Центром ЄС з питань споживання і розповсюдження наркотиків (EMCDDA), проведено перше засідання з питань наркотиків у форматі Україна-Трійка ЄС (Брюссель, 01.06.07) Водночас, відсутній прогрес у проведенні переговорів і укладенні угод з Європолом та Євроюстом. Це пояснюється як змінами у мандаті Європолу, так і триваючим в Україні процесом ратифікації Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних та Додаткового протоколу до неї.

Що стосується зміцнення співпраці в сфері управління кордонами і міграційними процесами, то у ході засідання міністрів юстиції і внутрішніх справ України та Трійки ЄС (Люксембург, 11.06.07) укладені Робочі домовленості про встановлення оперативного співробітництва між Державною прикордонною службою України та Європейським Агентством з менеджменту оперативного співробітництва на зовнішніх кордонах країн-членів ЄС (FRONTEX) і визначені пріоритетні напрямки їх практичної реалізації. З зв’язку з вступом у грудні 2007 р. дев’яти нових країн-членів ЄС до Шенгенської зони одним з найгостріших проблемних питань у цій сфері залишається відновлення спільного прикордонного та митного контролю як на території ЄС, так і на українській території. Під час 10-го засідання Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС (листопад 2007р., м.Брюссель) на розгляд ЄС було внесено пропозицію започаткувати експертні консультації з метою досягнення відповідної домовленості між Україною та ЄС.


12. Інтеграція та її вплив на сферу людського розвитку


Європейська інтеграція може покращити рівень людського розвитку. Від того як українські лідери та органи влади на всіх рівнях зможуть повною мірою використати можливості та вирішити завдання, пов’язані з впровадженням курсу європейської інтеграції, залежатимуть перспективи подальшого розвитку людського потенціалу в Україні. Якщо Києву вдасться виконати євроінтеграційні плани та взяти вимоги ЄС за основу рамкової моделі процесу впровадження життєво-необхідних реформ, Україна опиниться на короткій стежці до успіху і процвітання, маючи можливість досягти значного покращення умов життя, зменшення рівня бідності. Процес європейської інтеграції надає унікальний шанс належним чином покращити рівень людського розвитку в країні. Про це говориться у новому національному Звіті з людського розвитку «Людський розвиток та європейський вибір України», який сьогодні офіційно презентували Френсіс М. О’ДОННЕЛЛ, Координатор системи ООН та Постійний представник ПРООН в Україні, Григорій НЕМИРЯ, Віце-прем`єр-міністр України, Ієн БОУГ, Голова представництва Європейської комісії в Україні та Єжі ОСЯТИНСЬКИЙ, Міжнародний координатор колективу авторів Звіту.

«Починаючи з 1995 року Програма розвитку ООН в Україні за допомогою регулярних Звітів з людського розвитку постійно привертала увагу політиків та громадськості до викликів, перед якими стоїть країна у сфері соціального та економічного розвитку. Національні Звіти пропонували погляд у довгостроковій перспективі, аналіз ситуації в країні та стратегій посилення людського розвитку. Мета написання цих звітів полягає у тому, щоб консолідувати дані про людський розвиток у країні, впливати на національну політику та мобілізувати різні групи суспільства», - сказав пан О’Доннелл.

З часу, коли був опублікований останній національний звіт ПРООН «Сила децентралізації» у 2003 році, Україна пройшла через період важливих політичних та економічних перетворень: зміцнилась демократія та триває перехід до повноцінної ринкової економіки.

Віце-прем’єр міністр України Григорій Немиря схвально поставився до презентації нового національного Звіту ПРООН та висловив задоволення, що увагу авторів привернули такі теми як людський розвиток та європейська інтеграція України. «В цьому контексті ми цілком підтримуємо ідею, що європейська інтеграція – це не суто пріоритет зовнішньої політики, але, перш за все, - це план дій задля проведення внутрішніх реформ. Я переконаний, що якщо ми хочемо досягти успіху в забезпеченні людського розвитку, то ми маємо використовувати всі можливі інструменти. В нашому випадку, європейська інтеграція є чи не найефективнішим інструментом» - додав він. Втім, незважаючи на такі значні досягнення, попереду ще багато викликів, які потребують вчасної відповіді від громадянського суспільства та органів влади на всіх рівнях, говорять автори Звіту.

Слід зауважити, що свого часу було проголошено багато ініціатив, однак прогрес у впровадженні життєво-необхідних реформ з метою сприяння людському розвитку малопомітний. Згідно з даними останнього глобального Звіту ПРООН з людського розвитку Україна за рівнем розвитку посідає 76 місце із 177 країн та вважається країною з середнім рівнем людського розвитку. Звіт виявив, що за більшістю показників Україна значно відстає від усіх країн-членів Європейського Союзу, у тому числі від своїх найближчих сусідів, а саме Угорщини (посідає 36 місце), Польщі (37 місце), Словаччини (42 місце), Болгарії (53 місце) та Румунії (60 місце), які нещодавно приєднались до ЄС.

Враховуючи те, що Україна проголосила та неодноразово підтверджує, що її головною зовнішньополітичною метою є вступ до ЄС, автори Звіту «Людський розвиток та європейський вибір України» аналізують те, як політика спрямована на європейську інтеграцію може значним чином посилити людський розвиток та який зиск може отримати країна від виконання євроінтеграційної політики.

Виступаючи на презентації, Професор Осятинський сказав, що метою Звіту було дослідити зв’язок між двома широкими стратегіями та їх програмами, порівнюючи їх власні системи цілей, завдань та способів моніторингу, та виявити, чи є вони сумісними, а якщо є, то яких наслідків слід очікувати від їх впровадження. Автори Звіту переконують, що прагнення європейської інтеграції, яке часто називають «Європейським вибором», не є суто процесом геополітичного вибору, але, крім того, воно становить насамперед процес людського розвитку, що має безпосередній вплив на життя та добробут людей.

Звіт пояснює, що концепція людського розвитку заснованого на інтересах людей, є дуже подібною до процесу європейської інтеграції, стосовно виконання окремих вимог та запровадження окремих стандартів.

Разом з тим, обидві концепції ведуть до покращення людського життя. Сучасні тенденції у зміні тривалості життя серед населення країн-членів ЄС, з одного боку, та населення України та СНД, з іншого боку, надають найкращий доказ впливу практичного втілення стратегії європейської інтеграції на людський розвиток.

Наприклад, з того часу як Латвія, Литва та Естонія взяли курс на євро інтеграцію, тривалість життя підвищилась відповідно з 69.14 та 70.64 та 69.79 років (станом на 1991 рік) до 71.06 та 71.33 та 72.89 років (станом на 2005 рік). Тим часом тривалість життя в Україні зменшилася з 69.68 років у 1991 до 67.3 років у 2005 році. Як результат, Звіт доводить, що з точки зору економічного, соціального та інституціонального середовища необхідного для заохочення довготривалого сталого людського розвитку, цілі цих двох концепцій повністю співпадають.

Ефективна реалізація країною політики європейської інтеграції значно сприяє досягненню більш високих стандартів життя та створенню безпечнішого середовища для людського розвитку. Звіт зазначає, що європейська інтеграція є складним процесом та містить в собі реалізацію далекосяжних політичних, економічних та соціальних реформ, які необхідні не лише задля досягнення Україною стратегічних цілей приєднання до ЄС, але й також, що більш важливо, для визначення принципів та основ подальшого розвитку країни взагалі. Варто зазначити, що в громадських опитуваннях, результати яких наводяться в Звіті, усі українські респонденти демонструють надання чіткої переваги європейським цінностям та європейським механізмам соціальної організації.

Разом з тим, розуміння європейських цінностей, складних механізмів та функцій ЄС, а також переваг і втрат від європейської інтеграції все ще досить обмежене в українському суспільстві. У більшості випадків ЄС розглядається з політичної точки зору, у той час як його природа, як складного економічного та соціального механізму, часто нехтується та недооцінюється. Те саме стосується необхідності поліпшення рівня поінформованості громадськості щодо можливих викликів для України в майбутньому.

Маючи краще розуміння цих понять допоможе кожному громадянину приймати активнішу участь у спостереженні за втіленням євроінтеграційної політики держави. Звіт наголошує на необхідності підтримки більш глибокої економічної інтеграції та запровадження регуляторних норм та правил ЄС в рамках існуючої програми Європейської політики добросусідства.

У Звіті зазначається, що для того щоб покращити умови життя та поліпшити показники індексу розвитку людського потенціалу, послуги з охорони здоров’я, доступ до освіти та комунальні послуги мають бути покращені. Автори Звіту закликають до повної реалізації адміністративної реформи та децентралізації влади від центру до областей та районів, а також до створення сильних структур органів самоврядування, таким чином дозволяючи краще надання послуг та більш справедливе розподілення надбань економічного розвитку. Все це зробить внесок у досягнення цілей людського розвитку, оскільки товари широкого вжитку та послуги повинні надаватися органами влади безпосередньо на місцевості, де люди живуть та працюють.

Доступність фінансових та інших ресурсів на місцевому рівні є надзвичайно важливою умовою для досягнення цілей та завдань людського розвитку, Цілей розвитку тисячоліття в Україні та справедливої соціальної політики, зазначається у Звіті. Також, Звіт аналізує досвід нових країн-членів ЄС та наголошує, що переваги членства в ЄС набагато переважають ціну здобуття цього членства.

Договори про вільну торгівлю з ЄС створюють величезну мотивацію до росту торгівлі. Але оскільки договори про вільну торгівлю ЄС, зазвичай, не поширюються на усі сільськогосподарські продукти, важливою ціллю для України має бути досягнення якомога ширшого доступу до європейського аграрного ринку – особливо тому, що це надасть чіткі переваги споживачам Європейського Союзу. Відкритий доступ до європейських ринків, скоріш за все, сприятиме значному припливу прямих закордонних інвестицій до України, за умови, якщо інвестори будуть впевнені у передбачуваності політики та верховенстві закону.

Довіра іноземних інвесторів може бути отримана, якщо всі виконавчі сили в Україні демонструватимуть свою здатність постійно втілювати європейські стандарти, що відносяться до подальшого розвитку ринкової економіки та народної демократії, переконують автори Звіту. Віце Прем’єр-Міністр Немиря також поінформував про початок переговорів щодо всебічної вільної торгівлі між ЄС та Україною в лютому цього року.

Він заявив, що «одразу було досить важко побачити зв'язок між проблемами торгівлі та людським розвитком. Але насправді вільна торгівля означає запровадження механізмів ефективного державного управління, рівних та прозорих умов для бізнесу, забезпечення кращої якості та дешевших продуктів та послуг для споживачів. Це створить міцну основу для людського розвитку». ПРООН має унікальний голос стосовно її участі в процесах міжнародного розвитку. Щорічний Звіт з людського розвитку, який готується на замовлення ПРООН, зосереджує увагу міжнародної спільноти на ключових питаннях в галузі розвитку, пропонуючи нові статистичні інструменти, інноваційні методи аналізу та, часто, полемічні пропозиції в галузі політики. Основним принципом Звіту є впевненість в тому, що розвиток є, перш за все, процесом створення та розширення можливостей для людини, а не лише підвищенням рівня національного доходу. Глобальні Звіти з людського розвитку Програми розвитку ООН (ПР ООН) друкуються щорічно, починаючи з 1990 року. Звіт є незалежним виданням, містить альтернативний погляд на критичні питання розвитку людини у сучасному світі.

Кожний Звіт містить показники індексу людського розвитку, статистичні дані, аналіз, які викликають увагу світової громадськості до проблем, які зосереджуються на людині в центрі стратегій та політик – економічних, соціальних, політичних, культурних. В розрахунках індексу використовуються 3 основні показники: ВВП на душу населення, очікувана тривалість життя при народженні, рівень освіченості населення. Аналітичні методи та підходи, використані під час написання глобального Звіту, також застосовуються під час підготовки регіональних, національних і місцевих звітів про розвиток людського потенціалу.

Протягом останніх років ПРООН сприяла підготовці семи національних Звітів з людського розвитку в Україні (1995, 1996, 1997, 1998, 1999, 2001 та 2003 роки). На рівні окремих країн було надруковано більше 500 національних звітів з людського розвитку в 143 країнах. В написанні цих звітів беруть участь національні експерти та інтелектуальні сили, крім того, в багатьох випадках результати їх дослідницької діяльності сприяють активізації політичних дискусій, які згодом надихають лідерів країн на пошук власних шляхів вирішення проблем в галузі розвитку. Висновки Україна після проголошення незалежності веде пошук власного місця в європейських інтеграційних процесах. Ключовим напрямком зовнішньої політики України та її стратегічним курсом визнано вступ до ЄС. Головним зовнішньополітичним пріоритетом України у середньостроковому вимірі визначено отримання статусу асоційованого члена ЄС.

Ідея європейського вибору позитивно сприймається населенням України, євроінтеграційні прагнення України співпадають із необхідністю її модернізації і радикального реформування. Досягнення відповідності держави й українського суспільства копенгагенським критеріям членства в ЄС є головним довготерміновим завданням євроінтеграційного курсу.

Важливим досягненням на євроінтеграційному шляху України є формування договірно-правових і політичних засад співробітництва з ЄС. Базовим документом, який визначив правовий механізм двостороннього економічного, фінансового, соціального й культурного співробітництва, розвитку політичного діалогу, стала Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. Після набуття чинності УПС був сформований інституціональний механізм двостороннього співробітництва на різних рівнях - від найвищого до експертного. Разом із тим, зберігається асиметричність у підходах сторін до кінцевої мети розвитку співробітництва між Україною і ЄС. На відміну від України, яка оголосила входження до ЄС стратегічною метою державної політики, в офіційних документах ЄС не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Спільна позиція країн ЄС щодо України зводилася до підтримки розвитку демократії та економічного реформування, поглиблення економічної взаємодії. Спільна стратегія ЄС щодо України (грудень,1999 р.) засвідчила визнання європейських прагнень України з боку країн членів ЄС, а також поширила можливість двостороннього співробітництва на зовнішню політику політику безпеки, юстицію і внутрішні справи.

Водночас, фінансова допомога Україні з боку ЄС за багатьма відносними та навіть абсолютними показниками не відповідала потребам реформування економіки України, а за обсягом іноземних інвестицій Україна займала одні з останніх місць серед країн ЦСЄ. Залишалась загалом нестійкою і недостатньою для забезпечення прискореного входження в економічний простір ЄС і динаміка зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС. У кінці 90-х років відбувався процес осмислення концептуальних і тактичних прорахунків, допущених Україною на євроінтеграційному шляху.

Ейфоричні настрої минулих років змінилися реалістичним усвідомленням того, що період адаптації України до політико-економічних вимог ЄС буде довготривалим процесом. Невідповідність розвитку демократичних інституцій і стану громадянського суспільства європейським стандартам, низький рівень економічного розвитку, ВВП і доходів на душу населення; повільні темпи реформ, які до того ж були недостатньо скоординовані із завданнями європейської інтеграції, проблеми, пов'язані з імплементацією УПС тощо суттєво віддалили перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в ЄС. Лише проведення глибоких і рішучих реформ, послідовна демократизація суспільства можуть кардинально змінити цю негативну тенденцію і матеріалізувати гасло руху в Європу.

На перспективи інтеграції України в ЄС впливатиме процес розширення ЄС і його внутрішньої інституціональної реформи. Експерти прогнозують появу нових можливостей співробітництва України і ЄС у зв'язку з розширенням Євросоюзу, зокрема, зниження рівня тарифного захисту щодо українського експорту у країнах ЦСЄ. Водночас, можна очікувати і негативного впливу розширення ЄС на такі сфери співробітництва України з нинішніми країнами-кандидатами, як торгівельно-економІчну, військово-технічну, транспортну, міграційну, гуманітарну, що пов’язано із змінами чинного її країнах ЦСЄ регулятивного режиму в їхніх відносинах з Україною згідно І нормами, правилами і процедурами ЄС.


13. Перешкоди на шляху євроінтеграції


Результати дослідження свідчать про те, що в цілому стан реалізації Плану дій Україна — ЄС, як і здійснення відповідних урядових заходів у 2006 р., не можна вважати оптимальним. Урядові заходи містять певні структурні та змістові недоліки і за основними розділами виконуються профільними міністерствами недостатньо ефективно.


На думку експертів, урядові заходи з виконання Плану дій здійснювалися міністерствами та відомствами у 2006 р. не повною мірою. За п’ятибальною шкалою, оцінки ефективності та повноти виконання відповідних заходів не досягли «четвірки». Більш успішною виглядає діяльність МЗС України —3,84; Міністерства економіки — 3,12. Оцінки діяльності інших відомств (Міністерства освіти і науки, Міністерства юстиції, Міністерства транспорту та зв`язку, Міністерства палива та енергетики) — нижче трьох балів. Найнижчим балом (2,37) оцінено роботу Міністерства праці та соціальної політики.


Стан досягнення окремих пріоритетів, визначених Планом дій, експерти оцінюють по-різному, причому оцінки експертів загалом збігаються з оцінками громадян. (Оцінки експертів та громадян України, а також офіційні позиції ЄС та української сторони наведено в таблиці).


Так само, як і громадяни, експерти частіше відзначають прогрес у здійсненні демократичних трансформацій, ніж у соціально-економічній сфері. Успіхи в розвитку демократії в Україні відзначають і міжнародні експерти. Зокрема, в щорічному звіті Freedom House стосовно політичних і громадянських свобод у 196 країнах світу Україна — єдина з пострадянських держав (крім країн Балтії) віднесена до групи «вільних» країн.


Помітно критичніше експерти оцінюють стан справ у сфері боротьби з корупцією, забезпеченні незалежності судової влади, в соціально-економічній сфері тощо. Найбільш негативно характеризуються результати боротьби з корупцією: 66,3% експертів не вбачають тут жодного прогресу. Водночас Україна дещо поліпшила позиції у щорічному рейтингу рівня корупції, що його складає міжнародна організація Transparency International. Однак це не можна розцінювати як істотні зміни на краще. У документі «Доповідь з виконання Європейської політики сусідства. Україна» підкреслюється, що саме корупція є однією з головних перешкод розвитку та економічного зростання України.


Більшість (56,7%) експертів фіксують також відсутність позитивних результатів у забезпеченні незалежності судової влади. Така позиція експертів зумовлюється, очевидно, такими обставинами. По-перше, проблеми законодавчого унормування судової системи залишаються поза увагою влади (не були подані на розгляд парламенту проекти нових законів «Про судоустрій України», «Про статус суддів»). По-друге, надзвичайно повільно триває процес формування адміністративних судів. По-третє, владі бракує зусиль у вирішенні проблеми забезпечення належного доступу до правосуддя, прозорості судової влади.


Загалом критично оцінюють експерти стан виконання завдань, спрямованих на зменшення розриву між рівнями розвитку регіонів України: 55,8% опитаних вважають, що на цьому напрямі успіхів немає.


Відносна більшість експертів переконані, що не вдалося досягти змін на краще також у природоохоронній сфері та сфері охорони здоров’я (45,2% і 44,2% відповідно).


Досить стримано оцінюються досягнення у сфері зменшення бідності та підвищення зайнятості: 40,4% опитаних експертів упевнені, що успіхів на цьому напрямі не досягнуто, 43,3% відзначили «певний прогрес». Такі оцінки експертів не є несподіваними. Протягом останніх років кардинальних змін у поліпшенні добробуту населення не сталося. Близько чверті громадян України перебувають за межею бідності. Водночас соціальне розшарування має разючі масштаби. Зберігається критичне співвідношення доходів найбільш багатих і найбільш бідних громадян — 30:1 (у країнах ЄС ця пропорція становить — 5,7:1). Європейська сторона також вважає однією з головних проблем України високий рівень бідності її громадян.


Неоднозначними є експертні оцінки успішності дій української влади в напрямі поліпшення інвестиційного клімату та створення ефективної ринкової економіки. Це, очевидно, зумовлюється браком зусиль зі створення сприятливих умов для розвитку бізнесу та залучення інвестицій. Зокрема, в Україні продовжує діяти одна з найбільш обтяжливих у світі система оподаткування, а ЄС у своїх офіційних документах серед проблем, що заважають припливу інвестицій до України, вказує на невизначеність прав інвесторів, адміністративний та податковий тиск.


Болючою є проблема безпеки підприємництва — у 2006 р. в країні почастішали випадки рейдерства, сфера економіки залишається значною мірою криміналізованою. Загалом у рейтингу економічних свобод, що його складають Heritage Foundation та The Wall Street Journal, Україна посідає 125 місце зі 161 країни світу, у категорії «в основному не вільні країни».


Очевидно, що зміцнення демократичних перетворень, зокрема забезпечення свободи преси, міжнаціональної злагоди, розвитку громадянського суспільства, — дуже важливі позитивні моменти. Але певні успіхи в демократизації країни поки що не підкріплюються аналогічними досягненнями в інших важливих сферах. Під демократичні перетворення ще не закладено надійного соціально-економічного фундаменту.

На думку експертів, найбільшою мірою заважає реалізації Плану дій низка внутрішніх чинників — протистояння всередині владних структур, брак кадрового та фінансового забезпечення.


Реорганізація владних структур у 2006 р. мала перманентний, суперечливий характер, була спрямована скоріше на зміцнення їхніх позицій у внутрішньополітичному протистоянні, ніж на підвищення ефективності дій у сфері євроінтеграції. Загалом реорганізація владних структур, причетних до виконання відповідних завдань на європейському напрямі, не привела до їх кадрового зміцнення.


Експерти також відзначають брак ресурсного (фінансового) забезпечення та відсутність координуючого органу у сфері євроінтеграції. Останнє явно корелює із першою позицією переліку негативних чинників — конфронтацією всередині влади, яка де-факто нівелювала координуючу функцію МЗС, визначену відповідними указами президента України та закріплену на законодавчому рівні.


Експерти неоднозначно оцінюють відповідність практичної діяльності українського керівництва проголошеним цілям інтеграції до ЄС: якщо майже половина (49%) з них ствердно відповіли на запитання про зазначену відповідність, то ненабагато менше (44,3%) — дали заперечну відповідь.


На думку українських громадян, влада не готова жити та управляти країною за європейськими нормами і стандартами: таку позицію поділяють понад 72% опитаних. Лише кожен шостий (16,5%) дотримується протилежної думки. Такі оцінки корелюються із загальною картиною ставлення до стану політики інтеграції до ЄС, яку здійснює уряд В.Януковича. Майже третина (31,8%) опитаних переконані, що політика уряду — лише декларація намірів, яка не підкріплюється конкретними діями, ще 29,5% — упевнені, що його політика взагалі не спрямована на інтеграцію України до ЄС. Лише кожен восьмий респондент (12,7%) дотримується протилежної думки. Отже, більшість громадян досить критично оцінюють як готовність влади жити та управляти по-європейськи, так і політику виконавчої влади на європейському напрямі.


Неоднозначно оцінюються також результати кардинальних внутрішньополітичних трансформацій, здійснених владою у 2006 р., у контексті їхнього впливу на відносини з ЄС. Зокрема в експертному середовищі переважає досить скептичне ставлення до впливу результатів запровадження конституційної реформи на розвиток співробітництва з ЄС: лише кожен десятий експерт (10,6%) відзначив позитивний вплив реформи на процес євроінтеграції. Переважна більшість (75%) — переконані в тому, що цей вплив є негативним (37,5%) або взагалі відсутній (37,5%).


На думку експертів, українській стороні під час реалізації Плану дій вдалося досягти важливих, але локальних успіхів, а не системного прогресу у всіх сферах відносин з ЄС. Це загалом викликає сумніви стосовно повноти реалізації Плану дій на момент його завершення.


Наведені оцінки загалом корелюються з рейтингом головних перешкод на шляху України до ЄС. Головною проблемою експерти вважають неспроможність влади здійснювати євроінтеграційний курс. Найчастіше опитані відзначають нездатність лідерів держави визначити і практично втілювати стратегічні пріоритети. Команда євроінтеграторів, що прийшла до влади у 2004 р., не змогла ефективно конвертувати величезну довіру громадян та підтримку з боку ЄС у глибокий системний прогрес на європейському напрямі.


Друге місце посідає проблема конфронтації між гілками влади, що заважає здійсненню ефективних скоординованих дій у сфері зовнішньої політики, зокрема на європейському напрямі. Третім гальмуючим чинником експерти вважають неготовність владної еліти здійснювати врядування за нормами і стандартами ЄС. (Очевидно, що нинішня політична практика української владної еліти — кулуарні домовленості, невиконання обов’язків, торгівля довкола посад, боротьба за владні повноваження тощо — м’яко кажучи, європейським нормам і стандартам не відповідає).


Фактично в цьому «трикутнику» зосереджені ключові проблеми євроінтеграції. По суті, саме вони зумовлюють інші негативні аспекти, серед яких експерти фіксують повільні темпи реформування економіки та судової системи, недостатність ефективної боротьби з корупцією, зволікання зі створенням умов для розвитку бізнесу тощо.


Привертає увагу та обставина, що ЄС також вважає складну внутрішньополітичну ситуацію одним з головних гальмуючих чинників реалізації європейського курсу України. Зокрема, у «Доповіді з виконання Європейської політики сусідства. Україна» наголошується, що у

2006 р. політична нестабільність у країні «гальмувала реалізацію реформ».


Експертні оцінки дають підстави говорити про те, що стан забезпечення українською стороною умов для ефективної інтеграції до ЄС не цілком задовільний. Сучасна євроінтеграційна політика України містить істотні недоліки. Експерти висловлюють претензії стосовно її прозорості та відкритості, реалістичності, послідовності та виваженості, а також зрозумілості як для європейських партнерів, так і для громадян України.


Переважно критично характеризується прозорість і відкритість політики на європейському напрямі. На думку експертів, ця політика загалом не є послідовною та виваженою, тобто значною мірою залежить від внутрішньополітичної кон’юнктури, розстановки сил на вищих щаблях влади. Також більшість опитаних не вважають євроінтеграційну політику реалістичною.


Найбільш критично експерти оцінюють зрозумілість політики інтеграції до ЄС для українського суспільства. Це підтверджують результати загальнонаціонального опитування, які свідчать, що громадяни відчувають гострий дефіцит повної, об’єктивної інформації про ЄС.


Влада, проголосивши курс на приєднання до ЄС, фактично залишила поза увагою інформаційну складову процесу євроінтеграції, що підтверджують експертні оцінки рівня виконання Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України. На думку більшості експертів, ця програма виконується або частково (так вважають 58% опитаних експертів), або взагалі не виконується (38%). Лише мізерна частина експертів (двоє зі 100) повністю задоволена рівнем її виконання.


Окремо слід зазначити інший проблемний аспект реалізації євроінтеграційного курсу. За всієї специфіки та особливостей співробітництва України з ЄС, її шлях до європейської спільноти не є абсолютно унікальним. У цьому контексті важливим є врахування здобутків і помилок країн — нових членів ЄС, які вже пройшли цей шлях і досягли бажаного результату. Ряд країн — членів ЄС (зокрема Польща, країни Балтії, Словаччина та ін.) висловили бажання поділитися з Україною досвідом євроінтеграції. Однак, на думку більшості (66,3%) експертів, Україна неефективно використовує такий досвід, а майже чверть (24%) — переконані, що він узагалі не використовується.