Geum.ru

Глобальна інтеграція україни: проблема самовизначення методологічних підстав національного буття актуальність теми

Вид материалаДокументы

Содержание


Ступінь розробки теми
Об’єкт дослідження
Мета і завдання дослідження
Подобный материал:
Скловська Олена Іванівна

Державна льотна академія України (м. Кіровоград)


ГЛОБАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМА САМОВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПІДСТАВ НАЦІОНАЛЬНОГО БУТТЯ


Актуальність теми визначається необхідністю аналізу ідеї українського етносу, бо рубіж 3-го тисячоліття відображає історичні аспекти змін звичайних та надзвичайних форм національного буття, хоча впродовж майже 200 років підкреслювання тези про інтеграційно-міждержавні засади будь-чого вважали проявом нібито антипатріотичного світогляду. Але таке звертання значно підвищує інтегративний характер оцінки цивілізованого державотворення, виявляє силу європейських правил громадянської життєдіяльності, показує зміцнення духовної цілісності націєтворення нашого народу.

Ця проблема давно привертала до себе увагу українських філософів і культурологів, екологів, соціологів, футурологів і політологів, але в останні десятиріччя її актуальність зросла ще більше у зв’язку з глобалізацією етнонаціональних процесів. Досвід суб’єктно-об’єктної саморегуляції всього світового співтовариства перехрещується з міжнародним засудженням проявів войовничого націоналізму чи геноциду, політичного та культурного етноциду. Події сьогодення ще раз виявили необхідність осмислення глобальної інтеграції України та остаточного подолання „войовничо-матеріалістичного підходу” до „філософії конкретної національної ідеї”. [1;2;3]

Український народ стає суб’єктом онтологізації адаптаційних ознак націотворення, виявляючи свою суверенну волю, творчо використовуючи в своєму часово-просторовому інтервалі етносоціальні властивості (Дм.Чижевський), узагальнюючи всі попередні модифікації громадського тлумачення патріотизму цивілізованого типу. Особливої гостроти цій проблемі надав розпад соціалістичного табору та Радянського Союзу, супроводжуваний зростанням негативних явищ, масових проявів охамлення традицій цивілізованого добросусідства, загострення націонал-нігілізму і національних конфліктів на пострадянському просторові.

Глобальний вибір європейських пріоритетів зумовлює необхідність методологічного осмислення ідеї історичного народу, його національного буття (виявлення шляхів розв’язання багатьох проблем, становлення громадянських можливостей для національної взаємодії), - пов’язане з подоланням войовничого матеріалізму та націоналізму, націонал-нігілістичної (з елементами гегемонізації, фундаменталізму і охлократичних проявів) девіантної поведінки маргінальних осіб з малих соціальних груп.

Ступінь розробки теми. Феномен вітчизняної історіографії, що висвітлює особливості глобально-інтеграційних відносин, засвідчив альтернативно-велетенську силу „нескореної України” на межі третього тисячоліття, оскільки хронологічні рамки дослідження (роки завершення тривалої боротьби з богоборською моделлю) – це „момент істини”, початок європейсько-цивілізаційного спрямування молодої нації у демократичне і шляхетне відновлення міжнародного авторитету і гідності народу України. Це був вихід із перманентної кризи, долання міфологем вульгарно-матеріалістичних позитивістських стереотипів, що відображає прояви фундаменталізму і етноцентризму «лісних братів», роль прихильників національного романтизму у протистоянні як фанатикам пролетарського соціоцентризму, так і богоборству, захисникам тоталітаризму та природофобії. [4, С.102-104]

Вітчизняний досвід постнекласичного використання метафізики регіонального відродження спрямовує громадянську думку проти так званого „експорту революції”, на користь «серцевої згоди Сходу і Заходу», тобто „цивілізаційно-конвенційного порозуміння як між автохтонами, так і з «нацменшинами», оскільки осмислення національної ідеї заторкує етносоціальну еволюцію та адекватну інтерпретацію історичних змін упродовж трьох етапів становлення громадянсько-національної свідомості (просвітницько-романтичної, пролетарсько-революційної, екологічно-еволюційної діб). Вітчизняна історіографія, аналізуючи становлення української нації, давала як „шляхетне”, так і вульгарно-соціологічне пояснення ходи націєтворення, оскільки протиборство носіїв інтелектуальної та політичної самосвідомості відбувалося в контексті полеміки навколо тези про те, наскільки випадкове було зруйнування СРСР та ідеалів „радянської людини”? У якій мірі глобальна інтеграція України ускладнює розв’язання проблем українського націєтворення? Що є елементом життєво необхідного громадянського діалогу?

Але, не подолавши „нігілістичну байдужість до глобально-інтеграційних витоків рідної культури”, не можна припинити продукування утопічної свідомості. В історіографії саме концепти метафізики національної ідеї є визначальним цивілізаційним контекстом розуміння надзвичайних підстав цивілізаційного вибору європейських форм провіденціалізму, що виявляє феноменальність духу нації, концентруючи увагу до неї всіх верств європейського суспільства. Про це згадано у творах наших корифеїв (Т.Шевченка, М.Гоголя, М.Драгоманова, М.Грушевського). Те саме можна сказати й про концепти європейського співробітництва, соціальної екології та культурології, що своїми значущими світоглядними поняттями увіходять до контексту глобально-цивілізаційної парадигми. Таке поглиблення проблематики надзвичайного феномена українського інтеграційного досвіду посилює філософсько-історичне тлумачення соціальної взаємодії українського націєтворення та європейського досвіду розуміння кроків саморегуляції суспільства через нагадування трансцендентного значення шевченківського світу патріотичних козацьких обріїв націєтворення у латентній формі (М.Гоголь), а потім дедалі відвертіший розгляд суб’єктивно-особистісного феномена української ідеї, її цивілізаційних чинників, соціокультурних аспектів антропологічного пізнання у філософії історії, що зумовило гуманітарно-критичне сприйняття національного егоїзму та нігілізму, шовінізму, особливо форм войовничого націоналізму. [5;6;7]

Об’єкт дослідження окреслено філософією глобально-інтеграційного відродження „нового політичного аспекту націєтворення, - зумовило вибір теми дослідження, його мету та завдання.

Мета і завдання дослідження пов’язані з пізнанням моделі глобальної інтеграції, становлення патріотичного статусу життя України, шляхів регіональної саморегуляції суспільства, поглиблюючи роль традицій самовідтворювального козацького гетьманату на грунт філософії міцної національної ідеї.

Для реалізації цієї мети потрібно:

– актуалізувати аналіз метафізики національної ідеї, яка є засадовою для методології пошуку цілісності моно-суб’єктів буття, традиційних класичних, некласичних та постнекласичних підстав консенсусу розвитку України в СНД та в Європейському співтоваристві, що є передумовою онтологізації дій національних еліт – західнофілів та слов’янофілів, патріотів та демократів тощо;

– розкрити демократичний патріотизм як постметафізичний принцип в цивілізованому вимірі національного буття, подолання антагонізму світу, держави, еліти регіонів і особистості під впливом вульгарно-соціологічного тлумачення суперечок патріотів-демократів та суверен-комуністів, природофілів і радикалів-природофобів та богоборців, бо у громадському житті потрібно вчасно долати загрози проявів охлократизму і олігархізму;

– обгрунтувати весь спектр відтворення головних постнекласичних гуманітарних чинників досягнення політичної свободи, але в контексті „історичного компромісу” національних та регіональних еліт; становлення системної циркуляції русько-українського типу етноконфесійної саморегуляції (акумулювання розвитку вічевих початків), щоб завдяки регіональній інтеграції вдало стимулювати протистояння войовничому матеріалізму, аморальному розбещенню громадян з боку новомодних прихильників суцільної вестернізації або заангажованої утилітаризації політичної свідомості, на користь сепаратизму і фундаменталізму;

– узагальнити на підставі екологічного імперативу ціннісно-ментальні критерії цивілізаційності українського буття в процесі відродження «чистоти довкілля», зокрема святості слов’яно-православних джерел, відтворення місцевого самоврядування на основі Європейської хартії про нацменшини.

У висновку осмислено гуманістичність проекту регіональної інтеграції, бо є вагомий обсяг зрушень на соціальній „горизонталі” у світлі європейських пріоритетів, зокрема в площині впливу історичного компромісу «держави, національної інтелігенції і моносуб’єктів буття цивілізованої нації», - носіїв цивілізаційного розпредметнення етносоціальних рис патріотизму цивілізованого типу.


Література.
  1. Адорно Г. К логике социальных наук. Пер. с нем.//Вопросы философии.- 1992-№10.-С. 76-86.
  2. Ахиезер А.С. Переходность в культурно-историческом процессе и роль субьекта в динамике цивилизации//Цивилизация. Восхождение и слом. –М: Наука, 2003. – С. 128-144
  3. Блюменкранц М. Глобальные проблемы современного культурного процесса//Вопросы философии. -2006.-№5.-С. 160-164.
  4. Скловская Е. Национально-культурные идеалы бытия: славянское пространство в постметафизической логике/Елена Скловская.//Украина в системе современных цивилизаций: трансформация государства и гражданского общества. Матер. ІІІ-й Международной научно-практической конференции 21-22 мая 2010 г. Т. ІІ. – Одесса: Национальный морской университет, 2010.-С.102-108.
  5. Халапсис А.В. Постнеклассическая метафизика истории. Днепропетровск: «Инновация», 2008.-278 с.
  6. Хаттингтон С. Столкновение цивилизаций//Философская и социологическая мысль. – 1996.-№1-2.-С.9-29.
  7. Шабанова Ю.А. Мистика и метафизика: различие путей, единство целей//Грані.-2006.-№1.-С58-61