Рвв кгу, 2011. Вип. 32. Ч. 236 с вошли следующие публикации участников научно-практического семинара „Актуальні проблеми музичної педагогіки І виконавського мистецтва

Вид материала

Семинар

Содержание Специфіка творчої самореалізації викладача –музиканта Аналіз останніх публікацій. Мета роботи Виклад основного матеріалу Аналіз останніх публікацій. Виклад основного матеріалу.

Подобный материал:

• Программа проведения Всероссийского научно-практического семинара «Сельские автодороги:, 43.95kb.
• Актуальні) проблеми музичної журналістики (в Україні), 110.07kb.
• Программа научно-практического семинара, 69.7kb.
• Програма ґрунтується на таких принципах музичної педагогіки, 568.35kb.
• Программа научно-практического семинара 4 августа 2011, 20.34kb.
• *и спочатку служили засобом іменникового словотвору, первинне їх значення зараз вже, 236.22kb.
• Український культурологічний центр тов «Східний видавничий дім» Аналітично-інформаційний, 168.78kb.
• Рабочая программа тренинг семинара 11. 50 регистрация участников семинара 12. 00 -знакомство, 38.05kb.
• Балтийская Международная Академия, при участии научно-практического международного, 56.09kb.
• Программа Vмежвузовского научно-практического дистанционного семинара «Современные, 41.88kb.

УДК 786. 2(07)

^ СПЕЦИФІКА ТВОРЧОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ВИКЛАДАЧА –МУЗИКАНТА


Березовська Олена Василівна

аспірант НПУ імені М.П.Драгоманова


Постановка проблеми. Специфікою сучасної освіти стає зміна цілей від «освіти на все життя до освіти через все життя» (ЮНЕСКО), тому здібність до саморозвитку, творчої самореалізації розглядається сьогодні як важливі фахові компетенції викладача. Це обумовлює актуальність проблеми. Пошуки шляхів вдосконалення змісту музично-педагогічної освіти з метою самовдосконалення викладачів-музикантів як просвітян широкого гуманітарного профілю, створення системи фундаментального розвитку особистості у всьому багатстві інтелектуальних, емоційних і творчих якостей розробляються на методологічному рівні теорії музичної освіти (О. Апраксіна, Л. Арчажнікова) та інших інноваційних теорій музичної педагогіки з урахуванням традиційних методів індивідуально-творчого та особистісно-орієнтованого навчання (О. Олексюк, О. Рудницька, Г. Тарасова та ін.), які собою закладають основу для побудови системи музично-педагогічної освіти, що відповідає сучасним суспільним вимогам і максимально спрямована на творчу самореалізацію педагогів-музикантів у професійній діяльності.

^ Аналіз останніх публікацій. Порівняльний аналіз філософських, психологічних та педагогічних досліджень дає широку панораму розробки концепції сутності, механізму і умов самореалізації особистості. Педагогічні теорії самореалізації особистості розглянуто в роботах А. Буреніної, Л. Ведєрнікової, Б. Вульфова, С. Ємельянцева, Л. Мітіна, М. Ситнікової, В. Сластьоніна; дослідження проблематики особистості педагога (у т. ч. педагога-музиканта) знаходимо в дисертаціях О. Андрієнко, Д. Ануфрієвої, В. Арюткіна, А. Зайцевої, І. Лебедик, С. Філімонової; теорії творчості в її різних аспектах: філософському (В. Біблер, М. Каган, Д. Леонтьєв, В. Муляр, Л. Цирєнова, М. Ярошевський та ін.), психологічному (Д. Богоявленська, Л. Виготський, Я. Пономарьов, В. Столін, П. Якобсон), педагогічному (В. Андрєєв, В. Загвязінський, В. Кан-Калик, Н. Кузьміна, Н. Нікандров). Варіативність їх виявлення слугує визначенню основних положень щодо розкриття проблеми самореалізації.

Самореалізація особистості в філософському аспекті має неоднозначну природу. Визначене твердження аргументоване наявністю різних точок зору про сутність досліджуваного предмета. Вихідним методологічним принципом у поясненні самореалізації служить діяльний підхід, а ключовим поняттям в її визначенні – поняття сутнісних сил людини. Н. Лосєва, досліджуючи проблему самореалізації, наводить думки деяких науковців. Так, В. Муляр відносить самореалізацію особистості до індивідуального процесу практичного втілення сутнісних сил особистості в практичній діяльності [5]. Д. Леонтьєв формулює наступне положення про сутнісні сили людини, де вони є історично-конкретною та одночасно динамічно-активною реальністю і виступають сполучною ланкою між універсальною діяльною сутністю людини і її конкретно - історичною суспільною сутністю [5]. Л. Цирєнова вбачає самореалізацію як творчість самого себе і свого світу, що передбачає оволодіння «матеріалом» власного буття – своїми здібностями, обдарованістю, можливостями, своїм соціокультурним змістом – і залучення об’єктивних умов свого буття в індивідуальний світ сенсу, раціонально виправданого пошуками істини свого життя [10].

У Н. Бабикіної, М. Недашковської самореалізація визначається як процес і результат діалектичного злиття унікальної, неповторної особистості та об’єктивного середовища, що відбувається в результаті людської діяльності. До необхідних ознак процесу самореалізації відносять направленість, в якій важливе значення мають мотиви діяльності індивідуальності, її ціннісні орієнтації та розширення сфери діяльності[3].

^ Мета роботи полягає у теоретичному переосмисленні сутності поняття творчої самореалізації, виявленні особливостей у процесі творчої самореалізації викладача-музиканта та практичному забезпеченню умов для її здійснення не тільки на етапах навчання в освітньому закладі, але й у ході професійної діяльності, оскільки розвиток людини як особистості і професіонала можливий тільки через його власну діяльність. Для досягнення визначеної мети доцільно було вирішити такі завдання – уточнити методологічне поняття творчої самореалізації особистості, визначити зміст, сутність даного феномену та специфіку його прояву у музично-педагогічній галузі.

^ Виклад основного матеріалу. У психології «самореалізація» визначається як розвиток і реалізація своїх можливостей і здібностей. Самореалізація особистості як поняття, доведено завдяки загальним принципом детермінізму, розробленим С. Рубінштейном, де особистість виступає як цілісна система внутрішніх умов, через які вони проявляються у зовнішніх діях. Важливу роль психологи відводять утворенню особистісного змісту «Я». Беруться до уваги не тільки усвідомлення особистістю її власних якостей, рис і цінностей, але й вироблення відношення до себе. Самовідношення особистості, на думку В.Століна, «породжується процесом, в якому власне «Я», особисті риси і якості оцінюються суб’єктом по відношенню до мотивів, що виявляє потребу в самореалізації» [7, с. 72].

Гуманістичні психологи відстоюють думку, що людська природа утримує в собі різноманітні здібності, потенції, схильності тощо, які людина повинна в межах своєї фундаментальної потреби в самореалізації актуалізовувати і здійснювати в життєвому процесі. Головне в особистості – устремління до майбутнього, до вільної реалізації свого потенціалу (Г. Олпорт), в особливості творчих здібностей (А. Маслоу), до укріплення віри в себе і можливість досягнення «ідеального Я» (К. Роджерс). Значний внесок у розробку теорії самореалізації особистості зробили А. Адлер, З. Фрейд, Е. Фром, К. Хорні, К. Юнг. Вирішальне значення вони надають несвідомому в регуляції поведінки особи. Особистість у К. Юнга, реалізує себе як унікальне неподільне ціле завдяки «індивідуалізації» – особливої інтеграції досвіду попередніх поколінь [7].

У педагогіці самореалізація визначається як одна із цілей педагогічного процесу і полягає у наданні допомоги особистості здійснити свої позитивні наміри, розкрити задатки та здібності. Самореалізацію як процес втілення потенційних можливостей і здібностей індивіда в конкретному результаті його предметної діяльності, і як найбільш повне виявлення особистісно-індивідуальних і професійних якостей, розглядають В. Андрєєв, А. Міщенко, І. Ісаєв. Виділення в педагогіці діяльного особистісного фактору як визначального, виявило реальну основу для інтеграції індивідуальних і фахових компетентностей педагога та їх реалізацію у навчально-виховному процесі. Так, С. Філімонова зазначає, що самореалізація це багатогранний процес реалізації своїх можливостей, здібностей у професії, готовності до неї, що правомірно розглядати її тільки в єдності та інтеграції фізичної, психологічної і професійної готовності. За умови єднання та інтеграції, означені властивості будуть доповнювати один одного, поглиблювати відповідні характеристики [9].

Людина відчуває себе реалізованою в житті коли її особисті амбіції задоволені, включаючи здобуту освіту, службове положення, творчу спроможність. Творчість має важливе значення для самого педагога, оскільки в її основу закладений такий важливий регулятивний механізм, як самосвідомість, самооцінка, стремління до самореалізації. На погляд Є. Басіна [2], в творчому стилі професійної діяльності, в її особливому неповторному «почерку» проявляється як особистість педагога, так і його індивідуальність. І. Ісаєв знаходить протиріччя творчої самореалізації, що виявляються і розв’язуються, саме в творчій діяльності. Автор виділяє дві моделі самореалізації ( прогресивну і регресивну), що дає підставу припущення для існування двох різних рівнів самореалізації. На думку І. Ісаєва, професійна діяльність може характеризуватися як творча і як професійно-нейтральна [4].

Ряд авторів здійснили моделювання процесу самореалізації. У Г. Батиришної модель творчої самореалізації особистості майбутнього вчителя музики включає в себе два блоки: ціннісно-смисловий, утримуючий особистісну культуру і потреби в творчій самореалізації особистості та особистісно-технологічний, утримуючий компоненти когнітивного забезпечення творчої самореалізації особистості (самосвідомість, самопізнання), і компоненти діяльного (регулятивного і результативного) здійснення творчої самореалізації особистості (саморегуляцію, самовизначення, самоосвіту і творчість) [5].

У музичному мистецтві - потреба, готовність, і можливість особистості до творчої реалізації, розглядаються як внутрішньо-особистісні структури і механізми, що забезпечують актуалізацію здібностей до творчості , як соціально – психологічні установки на творчу самореалізацію. В дисертаційних дослідженнях А. Буреніної, Ю. Алієва, Г. Батиршіної, А. Зайцевої, прослідковується спільна думка щодо особливої актуальності проблеми творчої самореалізації для педагогів-музикантів, оскільки педагог-музикант реалізує себе не тільки в педагогіці, але й в музичному мистецтві, що неможливо без внутрішньої свободи і захопленості у творчій співпричетності до мистецтва.

На підставі філософських та психолого-педагогічних положень щодо самореалізації особистості нами з’ясовано, що самореалізація особистості є складовою цілісного процесу самоорганізації особистісних сутнісних сил індивіда, а творча самореалізація особистості тлумачиться як міра і спосіб реалізації творчих задатків та здібностей, де сутнісні сили індивіда обумовлюють сукупність можливостей та рівень потужності, необхідних для її здійснення, творча самореалізація тлумачиться як міра і спосіб реалізації творчого потенціалу. Це процес безперервний і довготривалий, що включає в себе потенційну і актуальну форми. Потенційна форма складається з творчого професійного потенціалу та сутнісних сил педагога. Творчий професійний потенціал обумовлює рівень потужності самореалізації, сукупність можливостей необхідних для її здійснення. До складу сутнісних сил особистості входять: система особистісних значень, спрямованість і міра педагогічної активності, педагогічний досвід, здібність до рефлексії і внутрішній діалогізм. Актуальна форма включає в себе механізм розгорнення творчого потенціалу. Його елементами є потреби, мотиви, інтереси, цілі тощо.

Самореалізація особистості здійснюється в процесі розв’язання суперечності між соціальним та індивідуальним, де результатом впливу загально-соціальних умов є направленість особистості, в якій важливе значення мають мотиви діяльності і ціннісні орієнтації. Для здійснення процесу самореалізації необхідно становлення індивіда – його індивідуалізація і соціалізація, а чотири базові соціальні потреби особистості: діяльність, відношення, пізнання, творчість – є ціннісними умовами забезпечення творчої самореалізації.

Суттєвим фактором самореалізації викладача-музиканта є усвідомлення себе як творчої особистості. Як засвідчують результати багатьох досліджень, рефлексивні процеси в особистісному розвитку педагога визначають його готовність до творчої самореалізації, до подальшого самовдосконалення. Професіоналізм викладача в музичній сфері пов'язаний не тільки зі знанням методики навчання молоді, але й з особливостями його самореалізації в цій сфері як особистості та як фахівця. Викладач, як особистість і фахівець, в першу чергу отримує задоволення від музичного мистецтва, і тільки за цієї умови він може намагатися передати це почуття учням. Особливістю викладача-музиканта як суб’єкта творчої самореалізації в умовах рефлексивної самоорганізації є здібність до самостановлення, самовизначення, самодовершення та альтернативної творчої реконструкції музично-педагогічного досвіду. Адже пошук нових рішень супроводжується «перетворенням» самої особистості, зміненням її попередніх моральних норм і властивостей, виникненням і трансформацією нових внутрішніх зв’язків по відношенню до себе та оточуючого середовища і, що особливо важливо – до музично-навчального процесу.

Висновки. Підсумовуючи, можна стверджувати що, творча самореалізація викладача-музиканта – це свідомий, цілеспрямований процес розкриття власної творчої сутності в фаховій діяльності, що характеризується задоволеністю результатами праці, усвідомленням особистісної значущості в професійному становленні та власної виконавської діяльності.

Специфіка полягає в тому, що самореалізація викладача-музиканта залежить саме від творчої самореалізації особистості як музиканта, в його особливих особистісних новоутвореннях – творчої ініціативності, рефлексії, естетично-гуманної спрямованості, адекватності в самооцінці, в прагненні і готовності до самореалізації, які переростають у відносно стійкі внутрішні регулятори поведінки і сприяють розвитку індивіда в активну, комунікабельну, творчу, цілеспрямовану, захоплену у власну співпричетність до музичного мистецтва особистість.

Резюме. В статье рассматривается сущность понятия творческой самореализации личности. Раскрыты взгляды ученых на содержание, структуру и условия обеспечения творческой самореализации в учебном процессе. Поднимается вопрос специфики творческой сущности, ее особенностей в контексте самореализации личности преподавателя-музыканта.

Ключевые слова: самореализация личности, творческая личность, особенности творческой самореализации преподавателя-музыканта.

Резюме. В статті розглядається сутність поняття творчої самореалізації особистості. Розкриті погляди вчених на зміст, структуру і умови забезпечення творчої самореалізації в музично-навчальному процесі. Піднімається питання специфіки творчої сутності, її особливостей в контексті самореалізації особистості викладача-музиканта.

Ключові слова: самореалізація особистості, творча особистість, особливості творчої самореалізації викладача-музиканта.

Summary. The article deals with the essence of the concept of creative self-realization. Disclosed the views of scientists on the content, structure and conditions of creative self-realization and maintenance in the educational process. Particular attention is paid to the specifics of the creative essence of its features in the context of self-realization of the teacher-musician.

Key words: self-realization, creative person, especially of creative self-realization of musician-teacher.

Література

1. Арчажникова Л. Г. Теоретические основы професионально-педагогической подготовки учителя музыки: автореф. дис. … докт. пед. наук: 13.00.01 / Л. Г. Арчажникова. – М., 1986. – 37 с.
   
2. Басин Е.А. Творческая личность художника / Е. А. Басин. – М. : Знание, 1998, – 64 с.
   
3. Гура О. І. Педагогіка вищої школи : Вступ до спеціальності. Навч. посібник для студ. ВЗН / О. І. Гура. – К., 2005. – 223 с.
   
4. Исаев И. Ф. Культорологический поход к исследованию педагогической деятельности // Педагогическое образование ХХI века / И.Ф. Исаев. – М., 1994. – С. 36–40.
   
5. Лосєва Н.М. Самореалізація викладача-куратора: навч.-метод. посібник / Н. М. Лосєва. – Донецьк : ДонНУ, 2004. – 227 с.
   
6. Олексюк О. М., Ткач М. М. Педагогіка духовного потенціалу особистості: сфера музичного мистецтва / О. М. Олексюк., М. М. Ткач. – К.: Знання України, 2004. – 264 с.
   
7. Рибалко В.В. Психологія розвитку творчої особистості : навч. посібник / В. В. Рибалко. – К.: ІЗМН, 1996. – 236 с.
   
8. Рудницька О. П. Музика і культура особистості : проблеми сучасної педагогічної освіти : навч. посібник / О. П. Рудницька. – К.: ІЗМН, 1998. – 248 с.
   
9. Филимонова С. И. Формирование готовности специалиста физической культуры к педагогической самореализации: автореф. дис. … на соиск. учен. степени канд. пед. наук: 13.00.04 / С. И. Филимонова. – М., 1997. – 20 с.
   
10. Цыренова Л.А. Самореализация личности как предмет философского исследования: автореф. дис. … на соиск. учен. степени канд. филос. наук : 09.00.11 / Л. А. Цыренова. – М., 1992. – 21 с.
    

УДК 373.016:786.2

аналіз Змісту музичних вподобань сучасного студентства України та Китая


Чен Дин, аспирант

Національного педагогічного університета

імені М. П. Драгоманова, м. Київ


Постановка проблеми. У сучасних соціальних умовах методологічним принципом освіти є національне спрямування, виховання поваги до народних традицій, які проявляються у співдружності із культурами інших народів, зокрема України та Китаю.

Проблема музичних вподобань сучасного студентства розкривається у площині функціонування молодіжних субкультур в Україні, є таким явищем у системі культури, яке має низку ознак. Вони визначають соціальний статус студентства (наприклад, вподобання у музиці та одязі; дружні стосунки в групах; відносна перевага потреби у відпочинку перед працею; виклик цінностям дорослих тощо). Схожими є вподобання сучасного студентства і у Китаї, що споріднює загальносвітові молодіжні проблеми в умовах глобалізації культур світу. Це актуалізує обрану проблему.

^ Аналіз останніх публікацій. Аналізу та вивченню означеної проблеми присвячено низку досліджень, тому числі сучасних (Ю. Божко, Я. Левчук, О. Стотика, Т. Фурсенко, Т. Чередничеко, Г. Шостак та ін.). У них розглянуто особливості функціонування масової музики стосовно її змісту, форм, засобів виразності тощо.

С. Кон, наприклад, розглядає субкультуру з позиції структурно-функціонального аналізу, що обґрунтовує думку про наявність соціалізуючого чинника молодіжної музичної субкультури. А. Асмолов, підтверджуючи базисність впливу молодіжного фактора на динаміку процесів соціальних змін, наголошує на проблемі соціалізації молодіжних вподобань. Деякі дослідники вважають масову молодіжну поп-музику (як компонент молодіжної субкультури) соціальним феноменом, який віддзеркалює навіть морально-психологічні та емоційні виклики сучасності.

Я. Левчук, досліджуючи соціалізуючий фактор української музичної субкультури, впевнена, що вона вміщує багато символічних субкультур, які виникають на ґрунті особистого захоплення окремими виконавцями або музичними спрямуваннями. Тому цілком ймовірно, що є певні форми молодіжної субкультури, де основними факторами, які впливають на її зміст, є музичний смак, вподобання. Сучасне студентство, взагалі молодь, обирає сама – входити або не входити їй у будь-яку групу, яку характеризують однакові музичні вподобання [3].

Аналізуючи витоки сучасної музичної інформації, доцільно відмітити, що вони мають безумовно комерційний характер, тому зміст музичних вподобань сучасного студентства в обох країнах (України та Китаю), як правило, також залежить від ринку музичної продукції. На підставі отриманих даних соціології можна припустити, що традиційне бітове музикування поступово випадає з життя молоді. Його заміщують технічні засоби, замінюючи національні родинні музичні традиції, які існували у наших народів протягом століть. Характерна для України хорова співоча культура (та народно-пісенна китайська традиція) активно замінюється штучним звучанням сучасної музичної апаратури. Родина, у свою чергу, на жаль, все менше впливає на зміст та формування музичних вподобань молоді [3, с. 10].

Мета статті полягає у розкритті схожих музичних явищ двох культур, України та Китаю, виявленні характерних рис їх змісту. Визначена мета потребує роз’вязання наступних задач : проаналізувати таке музичне явище, як українська молодіжна субкультура, винайти характерні риси її впливу на студентство та охарактеризувати ознаки сучасної китайської поп-музики.

^ Виклад основного матеріалу. Оцінюючи музичні вподобання сучасного студентства, можна відмітити зростання музичної практики відпочинку в обох країнах. Це пояснюється посиленням споживацьких настроїв орієнтації молоді. Щоправда, до цієї думки додається інша : потреба молоді у психологічній адаптації до умов сучасної інформаційної епохи [1].

За характером споживання музичної інформації можна визначити декілька груп студентства, які поділяються за :

- музичними вподобаннями;

- індивідуальним ставленням щодо вибору стилю життя;

- принципом відбору способів поведінки у молодіжних групах;

- обранням джерел музичної інформації;

- віковими особливостями.

Стосовно музичної молодіжної субкультури Китаю необхідно відмітити, що не дивлячись на загальну традицію виховання китайської молоді на народних традиціях та вивчення китайської опери з перших класів навчання в школі, молодь із задоволенням сприймає сучасну музичну мову масової поп-музики. Більше того, китайська молодь бажає пишатися власними досягненнями в цій сфері. Розвиток сучасної музичної культури Китаю, удосконалення вокалу сучасних співаків відбувалося в умовах розповсюдження нових засобів співу в процесі поширення впливу музичної молодіжної субкультури.

Цьому процесу сприяло декілька факторів. Перший фактор пов’язаний із процесом поступової популяризації поп-музики в країні, яка і дотепер знаходиться у стані розвитку. Ця субкультура ще не отримала широго розголосу серед молоді, тому не так активно на неї впливає. Це можна пояснити тим, що першими слухачами поп-музики могли бути лише заможні люди, які могли відвідувати елітні клуби, танцювальні майданчики або слухати нову музику в домашніх умовах за рахунок застосування сучасної аудіо- та відеоапаратури, яку не могли дозволити собі молоді люди широкого загалу. Цим пояснюється те, що молодіжна субкультура була частиною буття лише обмеженої частини молоді Китаю [2].

Зміни музичних вподобань китайських музикантів відбувалося за рахунок тих китайців, які жили в інших країнах. Саме вони впливали на зміни у творчих процесах сучасних музикантів. Їх пісні сягали до рівня міжнародних стандартів, зберігаючи всі елементи народної пісенної традиції. Так, відомими стали музичні композиції Лі Цзиньгуана, Чень, Ян Хуан та інших.

Зміст другого фактора полягає в тому, що китайська сучасна поп-музика почала відповідно розвиватися за рахунок соціальних змін, “пом’якшення” вимог щодо естетики та етики побуту та поведінки людей у загальній культурі держави. Почали з’являтися нові музичні твори. Історичний розвиток “відгукнувся” на сучасні вимоги, що призвело до популяризації масової поп-музики, вплинуло на зміни вподобань сучасної молоді.

У різні історичні періоди окреме стилістичне спрямування ставало основним і впливало на хід розвитку культури держави (класична музика, романтична, реалістична). Відбулися кардинальні зміни в Китаї і за рахунок індустріалізації. До країни приїздили багато людей різних національностей, які залишались надовго жити в країні. Вони сприяли розповсюдженню сучасних соціальних та культурних можливостей. Це у свою чергу вплинуло на посилення власних можливостей держави, сприяло зміцненню самостійності молоді в поглядах на дійсність, можливості висловлювати сміливо власні думки про різні культурно-історичні явища тощо.

Нові можливості дозволяли застосовувати технічні засоби для створення нових сучасних музичних творів, таких композицій, у яких мав місце синтез різних стилів та жанрів, тембрів та ритмів, що не могли мати аналогів серед історично усталених стилевих музичних спрямувань.

Безперечно, мав вплив на зміни змісту музичних вподобань ще один фактор. Аналіз художніх особливостей популярних пісень дозволив відкрити нові можливості впливу цих пісень за рахунок появи нового змісту. Сучасні популярні пісні відбивали прості людські хвилювання, дружбу, любов, інакше кажучи, доступні кожній людини, турботи повсякденного життя, живі почуття.

Аналіз музичних вподобань сучасного студентства довів, що у нього з’явились деякі шляхи щодо змін уявлень про вокальне мистецтво, нові засоби розкриття музичних образів. По-перше, стало можливим творення пісень із новим змістом, такими текстами, які дуже близькі та зрозумілі не лише професійним виконавцям, але й простим людям. Такі пісні у сучасній китайській вокальній творчості співзвучні із європейськими аналогами.

Доречно сказати, що не лише змінився, став більше демократичним зміст сучасних пісень. Вони перетворились на музичні композиції, відбивали глибокі та зрозумілі всім, європейцям та китайцям людські почуття про мир, дружбу, кохання. У цих композиціях можна почути образне відбиття зрозумілих сучасних проблем не лише молоді, а й людей старшого покоління, висловити їх ідеали та життєві устремління.

По-друге, у сучасній музичній поп-культурі відбуваються цікаві процеси удосконалення звучання пісень, виконання їх не лише відомими професійними співаками, а й багатьма бажаючими за рахунок того, що їх виконання зпрошується і стає можливим для вивчення самостійно (без втручання майстрів вокалу). Залучення до участі у розвитку поп-музики відбувалося завдяки участі кожної персони, яка цього забажає. У такий спосіб самостійне засвоєння музичного матеріалу теж дає ефективний результат на відміну від складного шляху набуття вокальної майстерності на кшталт навчання Bel Canto. Тобто, простота засвоєння дає можливість виконувати вокальні твори без великого досвіду роботи над удосконаленням голосового апарату. Достатньо самостійно застосувати бажані звукові ефекти, використовуючи різні відтінки звучання у залежності від діапазону голосу.

Нагадаємо, що поп-музика частіше приваблює слухачів завдяки особливим характеристикам колористики голосу кожного окремого співака, що більше і відрізняє їх між собою. Виникає деяка суперечність. З одного боку, кожний співак має відрізнятись від інших завдяки неповторності звучання його тембру голосу. А з другого, не можна не враховувати важливий момент. Якщо поп-музика базується лише на людській природі звучання голосу, без додавання специфічних ефектів, творчого намагання винаходити незвичні комбінації засобів виразності, які не застосовуються іншими, незвичної, унікальної музичної композиції не виникає.

Зміни музичних вподобань у сучасних соціокультурних умовах відбувається не лише у Китаї. Розповсюдження поп-музики у світі стало загальнокультурним явищем. Реформи, що відбуваються у Китаї, поступове наближення змісту молодіжної субкультури до міжнародних стандартів призводить і до активізації національних творчих можливостей в самій країні, навіть демонструє деякий прогрес музичного розвитку, розширення діапазону вподобань студентства, молоді взагалі.

Висновки. Розвиток музичної молодіжної субкультури двох країн, України та Китаю, є складовою культури розважального спрямування, показником особливостей сучасного культурного розвитку студентства, що, безперечно, впливає на визначення його музичних вподобань. Аналіз цього соціально-культурного явища дозволяє констатувати, що це є загальний процес, який має спільні шляхи розвитку, й неповторні національні особливості щодо змісту розкриття в сучасній поп-музиці реальних проблем людського буття та застосування технічних засобів музично-творчої реалізації власного творчого задуму у вокальних композиціях. У будь-якому випадку, ефективним шляхом прогресивного розвитку музичних вподобань є залучення до музично-творчого використання студентством змістовних та яскравих сучасних композицій.

Резюме. Проблема музичних вподобань сучасного студентства розкривається у площині функціонування молодіжних субкультур в Україні та Китаї. Аналіз цього соціально-культурного явища дозволив визначити його загальним для обох країн процесом, який має спільні шляхи розвитку сучасної поп-музики, й неповторні національні особливості щодо реалізації музичних ідей у оригінальних вокальних композиціях.

Ключові слова: музичні вподобання, сучасне студентство.

Резюме. Проблема музыкальных предпочтений современного студенчества рассматривается с позиций функционирования молодежных субкультур в Украине и Китае. Анализ этого социально-культурного явления позволил определить его общим для обеих стран процессом, который имеет сходные пути развития современной поп-музыки, и национальные особенности реализации музыкальных идей в оригинальных вокальных композициях.

Ключевые слова: музыкальные предпочтения, современное студенчество.

Summary. The problem of music contemporary students preferences are uncovered through function young Ukrainian subcultural. Analysis this social and cultural phenomenon permits be formed general for Ukrainian and China, which has common for modern pop-music ways of development and original national different ways of realization of this music ideas in original vocal compositions.

Key words : music preferences, contemporary students.