Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів юридичного факультету

Вид материалаДокументы

Содержание


Нормативно – правове забезпечення фізичного виховання і спорту в україні
Фізична культура і спорт як важливий фактор зміцнення здоров’я молоді.
Бодібілдинг як спорт та спосіб життя
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

^ НОРМАТИВНО – ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ В УКРАЇНІ

Доповідач: Сінянський К., студент групи Ю-85, СумДУ

Науковий керівник: Бойко В.М., старший викладач кафедри

фізичного виховання


Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління, зміцненні і збереженні його здоров’я, підготовці до майбутньої професійної діяльності та захисту Батьківщини.

Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту.

Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, дітям-інвалідам.

Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладів, ветеранам війни і особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян.

Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя [1, с.12].

На сучасному етапі розвитку українського суспільства зберігається актуальність всебічної підтримки сфери фізичної культури і спорту з боку держави. Такий стан речей унормований чинним законодавством.

Пріоритети державної політики висвітлювались у відповідних законодавчих та нормативно-правових актах: законах, указах Президента, постановах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів, наказах та нормативно-методичних документах.

Закон України "Про фізичну культуру і спорт" прийнятий у грудні 1993 року. Він визначає цінність фізичної культури і спорту для здоров'я, фізичного і духовного розвитку населення, утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

Цей Закон визначає загальні правові, соціальні, економічні і організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту. В ньому наголошується, що держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя. Кабінет Міністрів України за участі громадських організацій розробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров'я різних категорій населення в соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для її впровадження в життя, використання фізичної культури і спорту як засобу профілактики і лікування захворювань. Створення умов для занять фізичною культурою населення за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населення покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів на підставі державних нормативів фінансування фізкультурно-оздоровчих програм [2, с.6].

Відповідно до Закону держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики в цій сфері, створення відповідних державних органів та умов їх функціонування, гарантуються права громадян на заняття фізичною культурою і спортом; визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури

У статті З Закону України „Про фізичну культуру і спорт” відзначається, що держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Кабінет Міністрів України 6 червня 2006 року схвалив Концепцію Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007 - 2011 роки [3, с.5].

Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про фізичну культуру і спорт" зобов'язала Кабінет Міністрів України до 1 червня 1994 року прийняти Державну програму розвитку фізичної культури і спорту. Така перша програма була затверджена Указом Президента України в червні 1994 року. 1 вересня 1998 року в Україні була прийнята друга програма — "Фізична культура — здоров'я нації".

Державні програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні спрямовані на практичну реалізацію Закону України "Про фізичну культуру і спорт". Вони розкривають основні напрямки державної політики в галузі фізичної культури і спорту, визначають їх роль у житті суспільства, показують тенденції розвитку фізкультурно-спортивного руху та накреслюють практичні заходи щодо впровадження фізичної культури в побут громадян, а також основні засади організаційного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та інших її забезпечень на певні етапи суспільного розвитку.

На основі Державної програми розвитку фізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України передбачає відповідний розділ у програмах економічного і соціального розвитку України.

Для покращення регулювання у даній сфері приймаються Державні вимоги до фізичного виховання, що містять основні концептуальні положення, характеристику рівнів, змісту та форм фізичного виховання, оцінку діяльності тих, хто займається, кадрове забезпечення та керівництво фізичним вихованням. Вони визначають мету фізичного виховання у навчально-виховній сфері та його завдання, принципи побудови педагогічного процесу з фізичної культури в освітніх установах.

Однією з центральних проблем формування системи фізичного виховання є підготовка навчальних програм, тому що вони визначають обсяг знань, умінь і навичок виконувати рухові дії, що підлягають засвоєнню за роки навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог у цій галузі. Іншими словами, навчальна програма — це сукупність теоретичного і практичного матеріалу, спеціально підібраного для вирішення освітніх, оздоровчих і виховних завдань фізичного виховання, які прийняті згідно встановленого порядку [2, с.8].

Єдина державна навчальна програма не може врахувати всієї різноманітності інтересів та запитів учнів і вчителів, місцевих умов, національних та регіональних традицій. Тому для забезпечення державних інтересів у фізичному вихованні дітей і учнівської молоді, з одного боку, та захисту прав навчальних закладів щодо визначення змісту і засобів фізичного виховання учнівської молоді, передбачених статтею 12 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", з іншого боку, сьогодні розробляються програми трьох рівнів: базові, регіональні і робочі. Така градація програм передбачена «Державними вимогами до навчальних програм з фізичного виховання в процесі освіти», затверджиними Міністерством освіти України 25.05.1998р.

У фізичному вихованні широко практикуються нормативні способи кількісного визначення постановки завдань і оцінки результатів їх виконання. Терміни "норма", "норматив" визначають певну міру (величину), прийняту за уніфікований показник того, що повинно бути досягнуте в результаті діяльності. Сукупність норм — це ніби послідовні сходинки досягнення результатів від початкового до граничного. Якщо норми відповідають можливостям учнів і умовам їх реалізації, то вони є найкращим орієнтиром на шляху до мети [4, с.49].

Для підвищення рівня охоплення населення масовим спортом, за яким Україна суттєво поступається провідним країнам, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України вживає такі заходи:
  • удосконалюється відомча нормативна база, розроблено соціальні нормативи рівня забезпеченості населення спортивними спорудами;
  • підвищує ефективність фізичного виховання у навчальних закладах, зокрема запроваджено фізкультурно-оздоровчий комплекс школярів „Козацький гарт" та державний стандарт в галузі освіти „Здоров'я і фізична культура";
  • здійснюється методичне та організаційне супроводження фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем проживання та у місцях масового відпочинку населення, впродовж останніх років проводиться Всеукраїнський місячник з ремонту спортивних майданчиків „Спорт для всіх - спільна турбота", одночасно проводяться масові спортивні заходи по всій території України „Спорт для всіх - здоров'я кожного".

На сучасному етапі в Україні продовжується формування нормативно-правового та організаційно-управлінського забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, яке характеризується правовим врегулюванням відносин шляхом ухвалення законодавчих та нормативних документів, рішень державних органів; розробкою та реалізацією цільових комплексних програм; створенням мережі центральних та місцевих органів управління з визначенням їх повноважень та відповідальності; розвитком інфраструктури з урахуванням специфічних умов різних регіонів країни; налагодженням вертикальних та горизонтальних зв'язків між суб'єктами; впровадженням організаційно-практичних заходів для вдосконалення та поліпшення організації, підвищення ефективності роботи; створенням системи соціальних гарантій та захисту прав громадян щодо занять фізичною культурою та спортом; здійсненням цільового фінансування та матеріально-технічного забезпечення; створенням спеціальних фондів [5, с.27].

Основні проблеми пов'язані з необхідністю швидкого реагування на політичні, економічні та інші соціально-правові зрушення у світі та в Україні з урахуванням наявних можливостей щодо реалізації державної політики у галузі фізичної культури і спорту.

Література
  1. Костенко М.П. Законодавче та нормативно-правове забезпечення розвитку спорту вищих досягнень в Україні/ М.П. Котенко // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту : Зб. наук. праць. - К.: Науковий світ, 2003. - С. 12-17.
  2. Шкребтій Ю.М. Напрями реформування системи фізичної культури і спорту в Україні/ Ю.М. Шкребтій // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту : Зб. наук. праць. - К.: Науковий світ, 2004. - № 4. - С.5-11.
  3. Корж В.П. Нормативно-правове та організаційно-управлінське забезпечення розвитку фізичної культури і спорту в Україні В.П. Корж, Ю.О. Павленко, М.В.Дутчак, О.К. Артем'єв, В.П.Карленко, В.О. Дрюков // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту. - 2006. - №10. - С. 4-12.
  4. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: форми, зміст, організація/В.Г.Папуша. – Тернопіль: Збруч, 2000 – 248 с.
  5. Олійник М.О. Правові основи організації та управління фізичною культурою, спортом і туризмом в Україні/ М.О. Олійник, А.П. Скрипник. – Х.: Харківський державний інститут фізичної культури, 2000. - 292 с.



^ ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ.

Доповідач: Шапошніков Д.О. студент групи І-91, СумДУ

Науковий керівник: Марченко О.В., ст. викладач кафедри

фізичного виховання


В сучасних умовах всебічний і гармонійний розвиток молодої людини є не тільки бажаним, а й життєво необхідним. Фізичний гарт є невід'ємною складовою гармонійного розвитку молодої людини, що є, в свою чергу, запорукою майбутнього держави. Одним з напрямків, який впливає на стан здоров'я, є активно-спортивний спосіб життя, який має особливе значення для людей молодого віку. Тому заняття фізичною культурою і спортом вже не є самоціллю. Вони стають каталізатором життєвої активності, умовою і невід'ємною частиною гармонійного і повноцінного життя. Україні потрібні фізично міцні, впевнені в собі люди, які не бояться труднощів. Різні види людської діяльності вимагають здоров'я. Немає фізичної тренованості, немає і повноцінного працівника. Досвід переконливо свідчить, що студенти, які займаються фізкультурою і спортом, повністю засвоюють навчальну програму, успішно складають екзаменаційні сесії, досягають добрих результатів в науково-дослідній роботі. Що ж стосується виробництва, то працездатність у фізично тренованих людей на 20-30 % вища від середніх показників, а захворюваність, особливо простудного характеру, значно нижча, ніж у іншого населення (О.П. Григоренко, 1998).Для того, щоб фізкультура і спорт стали частиною життя, необхідно формувати на них міцну орієнтацію. Поруч з такими важливими соціальними інститутами суспільства як сім'я, школа, вагому роль в цьому плані можуть і повинні відіграти медичні працівники, засоби масової інформації, особливо телебачення, яке збирає біля своїх екранів багатомільйонну аудиторію. Через засоби масової інформації медичні працівники, як ніхто інший, можуть донести до свідомості людей інформацію про соціальну значимість фізичної активності, яка б збуджувала зацікавленість до занять фізичними вправами.

Враховуючи те, що абсолютна більшість випускників загальноосвітніх шкіл, ліцеїв і гімназій прагнуть продовжувати навчання і багато часу приділяють вивченню дисциплін для вступу у вищі навчальні заклади, було б доцільним ввести в систему вступних екзаменів у вузи іспит з фізичної підготовленості, який повинен впливати на конкурсний відбір абітурієнтів. Це лише окремі фактори, які повинні сформувати стійку мотивацію до здорового способу життя, досягти гармонійного розвитку і міцного здоров'я [1, c.28].

В самій стислій формі можна сформулювати такі рекомендації, втілення в практику яких дало б можливість посилити роль фізичної культури і спорту в збереженні і зміцненні здоров'я молоді: - забезпечення переорієнтації практичної діяльності галузі на пріоритетну проблему -зміцнення здоров'я різних груп населення засобами фізичного виховання і спорту; -створення умов для задоволення потреб кожного громадянина країни в підвищенні рівня здоров'я, фізичному і духовному розвитку; -виховання у населення держави відповідної мотивації і активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя і інші завдання; -широке впровадження в практику щорічного тестування фізичної підготовленості населення, скринінг-методів оцінки фізичного стану і стану здоров'я; -пропаганда фізичної підготовленості як фактору забезпечення здоров'я і дієздатності на підставі нових переконливих даних про її роль в життєдіяльності людини.

Органи державної влади пострадянської України повинні надавати програмного значення питанням фізичного виховання, фізичної культури і спорту, розглядаючи їх як найбільш економічно вигідний і ефективний шлях профілактики захворювань, зміцнення генофонду, підвищення потенціалу трудових ресурсів, психофізичного здоров'я, зростання добробуту населення і вирішення інших соціальних проблем.

Стан здоров'я дітей та дорослих погіршується з кожним роком, який віддаліє нас від часу Чорнобильської трагедії 20 століття. З одного боку через проблеми здоров'я молодих батьків ( покоління дітей, що народилось від ліквідаторів цієї аварії), негативний внесок екології в здоров'я українців, сьогодні великий відсоток новонароджених дітей уже мають проблеми із здоров'ям.

Тому є вкрай важливим завдання укріплення здоров’я через фізичні вправи, заняття спортом та гартування організму.

З давніх-давен фізичні вправи використовуються не тіль­ки для розвитку рухових якостей людини, тренування сили, швидкості та витривалості. Фізична культура здо­була визнання як незамінний засіб розширення й розвит­ку функціональних можливостей організму людей різно­го віку, профілактики й лікування захворювань, досяг­нення довголіття [3, c.32].

Фізичні вправи впливають не тільки на той чи інший орган, а й на весь організм у цілому через основний пус­ковий механізм — нервову систему. Ось чому навіть при невеликих фізичних навантаженнях (ходіння, присідання тощо) ми одразу ж об'єктивно відмічаємо зміни функцій майже всіх органів та систем організму. Так, поглиблю­ється й прискорюється дихання, прискорюється пульс, змінюється артеріальний тиск, активізується функція шлунково-кишкового тракту, печінки та нирок.

Спорт є ефективним засобом фізичного виховання Його цінність визначається стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення, І в цьому плані спорт має міжнародне значення

Але він не зводиться лише до фізичного виховання. Спорт має самостійне загальнокультурне, педагогічне, естетичне та Інші значення Це особливо стосується "великого спорту" Крім того, ряд видів спорту взагалі не є дійовим засобом фізичного виховання або має до нього лише опосередковане відношення (наприклад, шахи) 3 Іншого боку, фізичне виховання не може обмежуватись лише спортом, І він не може розглядатись як універсальний засіб фізичного виховання, тому що ставить підвищені, часто граничні вимоги до функціональних можливостей організму людей, їх віку, стану здоров'я І рівня підготовленості [5, c.276].

Сучасний спорт займає важливе місце як у фізичній, так І духовній культурі суспільства Як суспільному явищу йому притаманні різноманітні соціальні функції

Визначальною функцією спорту є змагальна функція Змагальній діяльності у спорті властиве гостре (але не антагоністичне) суперництво, чітка регламентація взаємодії учасників змагань, уніфікація змагальних дій, умов їх виконання І способів оцінки досягнень Все це обумовлено відповідними (локальними, національними, міжнародними) спортивними класифікаціями та правилами змагань

Під час виконання фізичних вправ внаслідок поглиб­лення дихання збільшується життєва ємкість легенів, і організм засвоює більше кисню. А це важливо при за­хворюваннях легенів і серця.

Професор А. Н. Крестовников підрахував, що у бігу­нів процент засвоєння організмом кисню при невеликому прискоренні дихання збільшується майже вдвічі. Це по­ліпшує харчування тканин киснем, до того ж на саму ро­боту дихального апарата його витрачається менше[4, c.138].

У діяльності серцево-судинної системи відмічається така реакція на фізичні вправи: трохи прискорюється пульс (на 40—50% від вихідного) і збільшується різни­ця між максимальним (систолічним) і мінімальним (діа-столічним) артеріальним тиском. Як зазначають ряд уче­них, таке збільшення амплітуди артеріального тиску свідчить про збільшення ударного об'єму серця (кіль­кість крові, яку серце викидає за одне скорочення). От­же, збільшується й хвилинний об'єм крові (кількість кро­ві, яка надходить у судини за 1 хвилину)-. Органи й тканини одержують за одиницю часу більшу кількість збагаченої киснем крові, що поліпшує їх харчування.

Ось чому в лікуванні хворих із серцево-судинною па­тологією широко застосовують лікувальну фізкультуру.

Під впливом систематичних занять фізичними впра­вами виникають помітні зміни і в обміні речовин. Підви­щується здатність організму розщеплювати і синтезувати глікоген, активізується функція ферментативних систем, пoліпшується функція залоз внутрішньої секреції. У лю­дини поліпшується апетит. Усі функції шлунково-кишко­вого тракту, як-то: моторна, секреторна та хімічна — нормалізуються. При хронічних гастритах і колітах під впливом тривалого застосування лікувальної фізкульту­ри нормалізується кислотність: знижена — підвищуєть­ся, а висока, навпаки, знижується, що великою мірою залежить від методики лікувальної фізкультури [2, c.13].

Жовчовидільна функція печінки та сечовидільна ни­рок під впливом фізичних вправ активізується. Нині роз­роблені спеціальні комплекси фізичних вправ, які допо­магають поліпшити функції згаданих органів.

Як бачимо, систематичні заняття фізичною культу­рою благотворно впливають на організм як здорової, так і хворої людини.


Література:
  1. Бокс. - Д. В. Градополов. – М.: Фізкультура і спорт, 1961. – 340 c.
  2. Лижні гонки. - Д.Д. Донський, В.М. Наумов – М.: Фізкультура і спорт, 1957. – c. 31-43.
  3. Основи спортивного тренування. Л.П. Матвєєв – М.: Фізкультура і спорт, 1977. – 280 c.
  4. Основи спеціальної фізичної підготовки спортсменів. - Ю.В. Верхошанський – М.: Фізкультура і спорт, 1988. – 330 c.
  5. Підручник для ІФК. - Д. В. Градополов – 4-е видання. – М.: Фізкультура і спорт, 1965. – 338 c.



^ БОДІБІЛДИНГ ЯК СПОРТ ТА СПОСІБ ЖИТТЯ

Доповідач: Якименко В.В., студентка гр. ЕС-81, СумДУ

Науковий керівник: Малигін А.О., викладач кафедри

фізичного виховання


Бодібілдінг, як вид спорту, зародився у вічному прагненні людства до фізичної й духовної досконалості. Поняття досконалості людського тіла з'явилося ще в стародавньому світі.

Ви можете і сьогодні побачити чудові зразки людської статури, закарбовані майстрами - скульпторами стародавнього середземномор'я. Але у своїх творах майстра відображали не тільки зовнішню красу, але і багатий внутрішній зміст героїв своїх творінь, підтвердженням чому служать описані в літературі незабутні образи Геркулеса, Антея та інших героїв. У стародавніх державах таких як, наприклад, Спарта, де найважливішою вважалося виростити з людини справжнього воїна, величезна увага приділялася всебічному розвитку. Фізичне виховання невід'ємно поєднувалося з духовним і розумовим розвитком. Саме ця вічна ідея гармонійного розвитку особистості і лягла в основу сучасного бодібілдингу. Тут я хочу зробити невеликий відступ і пояснити, що професійний спорт в будь-якому своєму вигляді (будь то бодібілдинг, футбол і т.д.) - це світ рекордів і максимального прояву можливостей людини. Найчастіше спортсмен своїм девізом ставить: результат будь-яку ціну. Боротьба людських характерів перетворюється на боротьбу фармакологічних фірм, але це вже тема для окремої розмови. Багато хто стикався в повсякденному житті чи бачив на телеекрані, рекламних плакатах, журналах спортсменів- бодібілдерів. Чомусь у більшості обивателів складається неправильне ставлення до цього виду спорту як до марного заняття, марної трати часу, бездумного нарощування мускулатури.

Але насправді за цими величезними м'язами стоїть титанічна праця, регулярні тренування, залізна воля. Тільки людина, що володіє величезним прагненням, грунтовними знаннями з анатомії, фізіології, біохімії, дієтології, біомеханіці та істинним бажанням, зможе досягти високих результатів у цьому спорті.

Об'єктом прагнення будь-якого спортсмена є змагання. Змагання в бодібілдингу - це перш за все тактична боротьба, нервова і психічна напруга, важка м'язова робота. На сцені ми бачимо усміхнених спортсменів, і нам здається, що це лише конкурс краси. Але тим самим поглядом можна подивитися і на художню гімнастику, фігурне катання, акробатику, де на подіумі всі виглядають легко і просто. Лише людина, хоч скільки-небудь знайома з будь-яким видом спорту, знає, як важко досягається ця легкість та невимушеність. Основна боротьба завжди протікає за кулісами і в спортивних залах. Не кожен хоче бути спортсменом - професіоналом, і тому не бачить сенсу в заняттях спортом. Але ж спорт існує не тільки заради рекордів, а бодібілдинг - не лише заради м'язів. Бодібілдінг це ще й здоров'я, задоволення, спілкування і нові цікаві знайомства. Займаючись бодібілдінгом, ви зможете поправити своє здоров'я, нормалізувати обмін речовин, позбавитися від зайвої ваги, покращити роботу серцево-судинної системи, позбутися депресії, за бажанням збільшити м'язову масу або привести м'язи в тонус, не змінюючи їх обсягу, знайти красиві форми. У результаті у вас покращиться самопочуття, настрій, ви станете справжнім господарем свого тіла і життя, тому що бодібілдинг, як ніщо інше вчить ставити цілі і щабель за щаблем досягати їх.

Найважливішою ланкою бодібілдингу є його вплив на свідомість. Бодібілдинг робить істотний вплив на мозок. Важкі тренування змушують тіло виділяти ендорфіни (натуральні речовини, схожі на морфій), які піднімають настрій. Дуже сприятливий вплив робить збагачена киснем кров, яка прокачується через організм. Але бодібілдинг надає глибоке вплив і на особистість, спосіб життя, допомагає успішніше адаптуватися в сучасному житті.

Для бодібілдингу виключно важлива дисципліна. Як і здатність концентруватися, ставити собі цілі і досягати їх. Але бодібілдинг, вимагаючи від людини багато чого, віддає йому сторицею.Не було випадку, коли людина домагалася б успіхів у бодібілдингу, не відчуваючи при цьому зростаючого почуття самоствердження, впевненості у своїх силах, не отримуючи великого задоволення від життя.

Почуття власної гідності залежить від реальних досягнень. Не можна просто так, раптом "повірити" в себе. Тренування мозку, відточування своїх здібностей, створення фізично досконалого тіла є способами підвищення самосвідомості. Якщо у вас досконале тіло, то пишатися ним - це не егоїзм, який проявляється тоді, коли ви намагаєтеся приписати собі якості, якими не володієте.

Бодібілдінг змінює вас. Він покращує самопочуття і змінює ставлення інших людей до вас. Цей шлях відкритий для всіх. Чоловік, жінка або дитина можуть поліпшити своє тіло за допомогою тренувань і підвищити разом з тим впевненість у собі. Бодібілдінг допоміг багатьом людям, що мають фізичні вади, подолати свою слабкість і значно зменшити свою неповноцінність.

Я завжди вважав, що бодібілдинг - це хороший спосіб не відриватися від реальності. Коли ви тренуєтеся з холодним залізом у руках, яке можете або не можете підняти, то це реальність. Реально видно і досягнутий прогрес. При правильному тренуванні ви домагаєтеся помітних результатів. Якщо ж тренуєтеся неправильно або як-небудь, то домагаєтеся небагато або взагалі нічого. Тут неможливо обдурити. Ви дивитеся фактам в обличчя.

Людське тіло не створене для сидячого життя. Воно було створене для полювання на шаблезубих тигрів, для походів по сорок кілометрів на день. Коли фізична енергія не знаходить виходу, наростає напруга. Організм неадекватно реагує на дрібні неприємні події. Наприклад, чиєсь неправильне поводження на дорозі сприймається мало не як смертельна загроза - механізм "бий - біжи" спрацював, адреналін виділяється, кров'яний тиск стрімко зростає. Фізичні вправи в цілому, і бодібілдинг зокрема, дають вихід цього напрузі і задовольняють потребу тіла в м'язовій активності.Якщо це справедливо для більшості з нас, то особливо очевидним це у людей, що знаходяться в надзвичайних обставинах, - наприклад, в ув'язнених у в'язницях, учасників Паролімпіад.

Система реабілітаційних тренувань з підняттям тяжкості дуже ефективна. Багато ув'язнених у в'язницях страждають від відсутності поваги до самих себе, від нестачі уваги або поваги до них з боку оточуючих, від своєї економічної та соціальної неповноцінності. Вони відчували ці почуття задовго до того, як опинилися в ув'язненні. Багато хто з них все життя звинувачували інших за свої помилки, намагаючись виправдати свою поведінку, яке постійно приносило їм неприємності, і відмовляючись брати на себе відповідальність за свої ж вчинки. Але коли вони починали серйозно "качати залізо", все це мінялося. Це залізо було реальністю, і неможливо придумати виправдання невдачі. Але в кінцевому рахунку регулярні тренування, зростання сили м'язів і звичка до самодисципліни, без якої не досягти прогресу, впливають на розум і настрій людини. Якщо раніше багато хто з них намагалися привернути увагу до себе за допомогою антисоціальних коштів, то тепер вони залучають захоплену увагу людей, шанобливо відносяться до їхніх досягнень. Ця увага породжує гордість і впевненість у собі. Саме це є однією з причин, за якими тренування з вагами стали настільки популярні в багатьох в'язницях.

Якщо рівень генетичної обдарованості ставить перед вами очевидну межу, це не означає, що треба підняти руки догори. Ні, якщо ви ні до чого не прагнете, то нічого і не доб'єтеся. Самоповага і рішучість грають в бодібілдингу дуже велику роль.

Ставте перед собою серйозні цілі - "серйозні" не за чемпіонськими мірками, а за аматорськими. Нехай навіть ваш генетичний потенціал дуже невеликий - все одно ви зможете змінити себе! Нехай ви не станете Шварценеггером, проте жодна дівчина на пляжі не переплутає вас з нетренованим дохляком. Подумайте: хіба гра не варта свічок? Та й хто знає, наскільки ви обдаровані від природи? І ви самі не дізнаєтеся цього, якщо не почнете наполегливо і планомірно тренуватися рік за роком.

Багато любителів не можуть накачати величезні м'язи (генетика не дозволяє), натомість їм вдається зробити свої тіла потужними і красивими, а іноді і дуже красивими. У них немає відвислого живота і сутулої спини. Ці люди гармонійно складені, стрункі, у них характерна спортивна зовнішність. Класичний приклад - Сильвестр Сталлоне. Так, він зовні дуже далекий від бізнесмена, але до чого ж здорово виглядає його тіло!

Щоб на ваші м'язи було приємно дивитися, зовсім не потрібно накачувати їх до гігантських розмірів - ось істина, яку треба запам'ятати. У багатьох любителів тіла спочатку виглядають непоказно. Що робити - такими вже вони народилися. Тим не менш, ви зможете з гарантією вдосконалити те, що дала вам природа. Повірте, яким би ви не були зараз, зміни на краще будуть, і цілком помітні. Головне, перестаньте порівнювати себе з іншими, особливо з професіоналами, інакше будь-який власний успіх буде здаватися вам нікчемним. Ви не доженете профі, навіть якщо будете ковтати анаболіки жменями. Вам не подобаються такі поради? Що ж, дивитися правді в очі важко. На жаль, на світі, дійсно, існує величезна різниця між "заможними" і "незаможними" культуристами (в сенсі генетичного потенціалу). Повторюю, це не повинно бути причиною зневіри і відчаю. Нам всім потрібно чітко розуміти, яких саме переваг ми позбавлені. Завдяки цьому ми зможемо ставити перед собою реальні, а не маячні цілі та вибирати результативні методи тренінгу, призначені для нас, аматорів.