Програма навчального модуля 3 робоча програма 5
| Вид материала | Конспект |
- Програма навчального модуля 3 Робоча програма, 2385.1kb.
- Програма навчального модуля 4 Робоча програма, 3212.69kb.
- Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 138.81kb.
- Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 239.86kb.
- Робоча навчальна програма кредитного модуля з дисципліни "Цифрова обробка сигналів", 410.54kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності видавнича справа та редагування, 600.72kb.
- Робоча програма ( за кредитно-модульною системою) з дисципліни, 353.69kb.
- Робоча навчальна програма з мікробіології, вірусології та імунології на 2008-2009 навчальний, 741.66kb.
- Навчально-методичний комплекс: Програма, Робоча навчальна програма та практикум з дисципліни, 1247.82kb.
- Навчальна програма Інтелектуальна власність програма та робоча програма, 397.58kb.
7.3. Класифікація порушених земель для рекультивації
Головна задача, яку вирішує рекультивація, це – мінімізація шкоди, спри-чиненої гірськотехнічними, будівельними та іншими роботами, пов’язаними з порушеннями земної поверхні. При цьому мається на увазі перш за все віднов-лення екосистем на порушеній території та виключення токсикогенного впливу на оточуюче середовище винесених на денну поверхню гірських порід.
Концепція використання порушених земель, яка склалася в минулі роки (за часів існування СРСР) і зафіксована нормативними актами, що діють і досі, передбачає безумовне повернення їх після рекультивації в ті самі угіддя, з яких вони були вилучені, тобто, в умовах України, в зв’язку з високою землеробсь-кою освоєністю, здебільшого у ріллю.
Це спонукає до дуже витратної технології розкривних та рекультивацій-них робіт, яка включає селективну розробку гумусованого шару, його тимчасо-ве зберігання в буртах та трансплантацію в подальшому на сплановану поверх-ню гірських порід. Одержаний економічний ефект на створених у такий спосіб орних землях не виправдовує витрат, а екологічний ефект може бути досягну-тий із значно меншими витратами, якщо едафотопи новостворюваних техно-генних екосистем формувати з біологічно придатних розкривних порід без по-криття гумусованим шаром.
Про це свідчать численні зарубіжні, а також вітчизняні дослідження, яки-ми доведено, що едафотопи сформовані з потенційно-родючих порід (в умовах України – це перш за все леси та лесовидні суглинки, а також неогенові глини, моренні відклади тощо) та їх суміші можуть забезпечити створення екологічно сталих екосистем з фітоценозами із злакових та бобових травосумішок, чагар-никової та деревної рослинності, які швидко адаптуються в навколишнє сере-довище. Більш того, у Болгарії, Угорщині, Румунії та ін. країнах є досвід ство-рення високопродуктивних агроценозів з вимогливими до ґрунтових умов культурами безпосередньо на потенційно-родючих породах. Таким чином, відмова від обов’язкового повернення порушених земель у ріллю практично знімає необхідність такої глибокої селективності у розкривних і рекультива-ційних роботах (безумовно не викликає сумніву необхідність селективної роз-робки токсичних порід). Валова розробка розкривних порід, крім того значно здешевить вартість видобувної сировини.
Створені у такий спосіб техногенні екосистеми можуть використовува-тись з лісогосподарською, рекреаційною метою, як лукопасовищні угіддя. В умовах величезної розораності території країни, особливо її степової та лісо-степової частин, увагу треба звернути на використання рекультивованих площ, як резервату, який забезпечує збереження генофонду природної флори і фауни. Це, перш за все, стосується платоподібних відвалів з плоскою вершиною, які піднесені на 25-50 та більше метрів над оточуючою територією, териконів, спо-творених підземною розробкою площ. Їх просторова ізоляція створює найліпші умови для засолення та репродукції природної флори та фауни.
У США створення ріллі на рекультивованих землях має обмежений хара-ктер, незважаючи на те, що розораність складає 11 %, проти 57,5 % в Україні. Тут переважає створення в процесі рекультивації порушених земель сіножатей та пасовищних угідь (у тому числі як кормової бази для диких тварин) та лісо-насаджень з природоохоронною та рекреаційною метою (парки, зелені зони, а також, слід підкреслити, угіддя для полювання). При цьому проводиться част-кове планування порушеної території з формуванням хвилястого та нерівного рельєфу, який забезпечує, за думкою американських спеціалістів, кращі умови для росту рослин та розселення тварин. Це дуже слушний момент, на який треба звернути увагу, бо також є резервом для зменшення витрат на рекультивацію.
В Україні рекультиваційна тематика отримала досить солідне наукове об-ґрунтування. Роботами вітчизняних дослідників (М.Є. Бекаревича, Л.В. Єтеревської, М.Т. Масюка та ін.) висвітлено багато найважливіших питань рекультивації порушених земель, що дозволило удосконалити технологію розкривних робіт та формування техногенних едафотопів, запропонувати класифікацію гірських порід за ступенем придатності для використання в землеробстві і лісоводстві, розробити рекомендації щодо гірськотехнічного та біологічного етапів рекультивації, які забезпечують прийнятні екологічні умови для агрофітоценозів і виключають негативний вплив токсичних порід.
Але ці дослідження виконувались під кутом зору, як вже було сказано, обов’язкового повернення порушених земель після рекультивації в ті ж угіддя, з яких вони були вилучені, тобто здебільшого в ріллю. Пропагувалася і науково обґрунтовувалась необхідність і економічна доцільність головним чином сіль-ськогосподарської спрямованості рекультивації, безумовним елементом техно-логії якої є використання гумусованого шару як трансплантанта на спланованій поверхні гірських порід.
Проте, сучасні вимоги по екологізації соціально-економічних умов життя обумовлюють необхідність зміни традиційних підходів щодо використання по-рушених земель, розширення варіабельності господарської направленості ре-культивації, що вимагає в концептуальному плані переносу пріоритету рекультиваційних робіт з сільськогосподарського напрямку на природоохоронний (рекреаційний).
Сукупність нормативних актів, за якими виконується рекультивація порушених земель в Україні, створена за часів Радянського Союзу. Ведучим документом в цій галузі є “Основные положения о рекультивации земель, нарушенных при разработке месторождений полезных ископаемых и торфа, проведении геологоразведовательных, строительных и других работ”.
В “Основных положениях” декларуються два моменти, яких повинні бу-ли обов’язково притримуватися всі проектні, видобувні і будівельні організації і підприємства, а саме: пріоритет сільськогосподарського використання пору-шених земель і повернення рекультивованих земель в ті ж самі угіддя, з яких вони були вилучені.
Крім того, окремою постановою зобов’язувалось зняття і збереження родючого гумусованого шару ґрунту при видобувних роботах та раціональне його використання, під чим розумілося покриття ним поверхні рекультивова-них земель або малопродуктивних угідь.
Ці положення в подальшому були тиражовані в численних рекомендаціях і методичних вказівках по рекультивації земель та різних програмах, зв'язаних з рекультивацією.
Оскільки землеробська освоєність країни дуже висока, то порушені землі в більшості випадків припадають на сільськогосподарські угіддя, в тому числі на ріллю, що обумовлює (згідно діючих нормативних актів) необхідність їх від-творення.
Це спонукає до дуже складної і витратної технології не тільки рекульти-вації, а й розкривних робіт: окреме зняття і складування родючого шару ґрунту, формування гірничо-технічного тіла відвалу із розкривних і вміщуючих порід, його планування і покриття поверхні родючим шаром, розрівнювання, повтор-не планування.
Разом з тим, необхідно відмітити, що в деяких рекомендаціях є посилання на можливість рекультивації без трансплантації родючого шару, але вони не набули правової чинності. Такі ситуації розглядаються як виняток, обумов-лений відсутністю родючого шару, внаслідок природних умов (розкривні робо-ти виконувались на сильнозмитих, неглибоких, слаборозвинених, низькопро-дуктивних ґрунтах) або в результаті техногенних умов.
Порушені землі є одним із злісних чинників забруднення навколишнього середовища токсикогенними інгредієнтами, що або безпосередньо впливають на людину через проникнення в організм разом з повітрям і водою, або опосе-редковано по трофічних ланцюжках разом з рослинними та тваринними проду-ктами, в яких вони накопичуються. Результатом стають захворювання, знижен-ня імунітету, генетичні ускладнення. Але цими результатами, хоч і найбільш вагомими, не вичерпується негативний вплив порушених земель на навколиш-нє середовище. Аерозольні або гідравлічні переміщення токсичних елементів можуть утворювати великі ареали забруднення з непередбаченими екологічни-ми наслідками. Найбільш важкими екологічними наслідками характеризуються відкриті розробки корисних копалин, при яких повністю руйнується ландшафт і на денну поверхню вивертаються абіотичні породи, часто-густо токсичні. Крім того, навкруги кар’єрів створюються воронки депресії підґрунтових вод, внаслідок чого надмірно дренується прилегла територія.
Таким чином, перед наукою і виробництвом стають питання відновлення, реабілітації порушеного ландшафту, інтеграції його в навколишнє середовище з максимально можливою адаптаційною спроможністю. До цього часу пріори-тет в рекультивації порушених земель належить сільськогосподарському напрямку, при якому неодмінним елементом рекультиваційних робіт фігурує вимога покриття рекультивованих земель гумусованим шаром потужність не ме-нше 50см. Але така технологія дуже витратна і отриманий економічний ефект не адекватний витратам на технічний та біологічний етапи рекультивації. Ви-ходячи з цього, а також беручи до уваги необхідність відновлення екосфери, пропонується перенести пріоритет рекультивації і використання порушених земель з сільськогосподарського напрямку на природоохоронний, при якому едафотопи формуються безпосередньо з абіотичних (нетоксичних) розкривних порід без покриття родючим шаром, що дає значну економію на розкривних і рекультиваційних роботах.
Порушені землі є одним із злісних чинників забруднення навколишнього середовища токсикогенними інгредієнтами, що або безпосередньо впливають на людину через проникнення в організм разом з повітрям і водою, або опосередковано по трофічних ланцюжках разом з рослинними та тваринними продуктами, в яких вони накопичуються. Результатом стають захворювання, зниження імунітету, генетичні ускладнення. Але цими результатами, хоч і найбільш вагомими, не вичерпується негативний вплив порушених земель на навколишнє середовище. Аерозольні або гідравлічні переміщення токсичних елементів можуть утворювати великі ареали забруднення з непередбаченими екологічними наслідками. Найбільш важкими екологічними наслідками характеризуються відкриті розробки корисних копалин, при яких повністю руйнується ландшафт і на денну поверхню вивертаються абіотичні породи, часто-густо токсичні. Крім того, навкруги кар’єрів створюються воронки депресії підґрунтових вод, внаслідок чого надмірно дренується прилегла територія.
Таким чином, перед наукою і виробництвом стають питання відновлення, реабілітації порушеного ландшафту, інтеграції його в навколишнє середовище з максимально можливою адаптаційною спроможністю. До цього часу пріоритет в рекультивації порушених земель належить сільськогосподарському напрямку, при якому неодмінним елементом рекультиваційних робіт фігурує вимога покриття рекультивованих земель гумусованим шаром потужність не менше 50см. Але така технологія дуже витратна і отриманий економічний ефект не адекватний витратам на технічний та біологічний етапи рекультивації. Виходячи з цього, а також беручи до уваги необхідність відновлення екосфери, пропонується перенести пріоритет рекультивації і використання порушених земель з сільськогосподарського напрямку на природоохоронний, при якому едафотопи формуються безпосередньо з абіотичних (нетоксичних) розкривних порід без покриття родючим шаром, що дає значну економію на розкривних і рекультиваційних роботах.
Визначення напрямків екологічно доцільного використання порушених земель неможливо без всебічного ознайомлення з їх якісною характеристикою. З цією метою проведено комплексне обслідування земель, порушених промисловими розробками по всіх основних басейнах і родовищах корисних копалин країни. При цьому у кожній природно-сільськогосподарській зоні було виділено ключові об’єкти, найбільш характерні за порушеннями, для більш детальних досліджень, що дало можливість розробити критерії виділення територій-аналогів техногенних ландашафтів.
Нижче подано короткий опис типів порушених земель за зональним принципом. Типи позначено римськими цифрами, роди – арабськими.
^ Поліська зона
I-1. Висока концентрація порушених земель дуже великими (понад 200 га) площами, мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками. Райони поширення порушених земель – Західне і Правобережне Полісся.
Порушені породи – торфовища низинні. Добувна сировина – торф на добриво та побутові потреби (головним чином паливо). Промислові торфорозробки. Види відвалів – зовнішні. Породи техногенних комплексів – некондиційні торф’янисті ґрунти.
II-2. Висока концентрація порушених земель дуже великими (понад 200 га) площами, мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками в сполученні з дрібноконтурними (до 10 га) та неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками. Торфорозробки локального розповсюдження.
Райони поширення – заплави річок повсюдно. Порушені породи – торфовища низинні, алювій сучасний. Добувна сировина – торф на ці ж потреби, промислові торфорозробки. Відвали розкривних порід – зовнішні, техногенні комплекси некондиційні торф’янисті ґрунти.
II-3. Висока концентрація порушених земель дуже великими (понад 200 га) площами, мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками в сполученні з дрібноконтурними (до 10 га) площами, неглибокими (5-10 м) кар’єрними виїмками торфорозробок локального розповсюдження.
Райони поширення – Лівобережне Полісся.
Порушені породи – торф низинний, воднольодовикові відклади. Добувна сировина – торф – промислові торфорозробки. Розкривні породи складуються у зовнішні вали. Техногенні комплекси – некондиційні ґрунти, воднольодовикові сучасні і давні алювіальні відклади.
III-5. Локальне розповсюдження порушених ґрунтів земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Західне і Правобережне Полісся. Рід порушених земель – давній алювій, воднольодовикові відклади. Добувна сировина – будматеріали (пісок). Зовнішні відвали майже відсутні. Техногенний комплекс складається з пісків.
Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Овруцький кряж. Від порушених порід – лесові породи. Видобувна сировина – будматеріали (пісок, глина). Зовнішні відвали відсутні, техногенні комплекси складаються з лесів і пісків.
IV-3. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Мале Полісся. Порушені породи – воднольодовикові відклади. Добувна сировина – будматеріали (пісок), цементна сировина (крейдяномергель). Кар’єрні виїмки – безвідвальні.
IV-7. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками
Райони поширення – Лівобережне Полісся. Порушені породи – воднольодовикові відклади, осадові рихлі карбонатні. Добувна сировина – будматеріали (пісок), цементна сировина (крейдяномергель). Кар’єрні виїмки – безвідвальні глибиною на пісках 5-15 м, на крейдяномергельних відкладах – 15-30 м.
V-3. Рівномірне розповсюдження порушених земель дрібними площами з неглибокими кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Полісся (повсюдно). Порушені породи – воднольодовикові відклади, давній алювій, глини. Добувна сировина – цементна сировина, а також сировина для цегельного і скляного виробництва.
Кар’єри – безвідвальні глибиною 5-15 м. Техногенні комплекси – піски, мергель.
VI-3. Рівномірне розповсюдження порушених земель дрібними площами з неглибокими кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами.
Райони поширення – Західне і Правобережне Полісся. Порушені породи – воднольодовикові відклади. Добувна сировина – будматеріали (граніти, гнейси та інші скельні породи).
Глибина кар’єрів від 5-15 м до 15-30 м. Відвали – зовнішні із суміші воднольодовикових пісків і продуктів руйнування скельних порід.
VII-9. Висока концентрація порушених земель з середніми площами і з середньоглибокими кар’єрними виїмками з зовнішніми відвалами.
Райони поширення – Верхньоіршавське родовище ільменіту. Порушені породи – воднольодовикові відклади та осадові рихлі породи (глина з кременем і піском). Добувна сировина – ільменіт.
Відвали – зовнішні висотою до 50 м складені воднольодовиковими пісками з домішкою глин і кременю і продуктів руйнування скельних порід. Глибина кар’єрних виїмок 25-30 м.
VIII-9. Висока концентрація порушених земель великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами.
Райони поширення – Коростишівське родовище бурого вугілля. Порушені породи – воднольодовикові відклади, морена, лесові породи. Добувна сировина – буре вугілля з бучацького ярусу. Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – піски, леси. Глибина кар’єрних виїмок 15-30 м.
IX-8. Висока концентрація порушених земель з великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.
Райони поширення – Овруцький і Коростенський кряж. Порушені породи – воднольодовикові піски, скельні породи. Добувна сировина – граніти, кварцити. Відвали – зовнішні висотою 10-50 м, схили – круті. Техногенні комплекси – піски, леси, уламковий скельний матеріал. Глибина кар’єрних виїмок до100 м.
^ Лісостепова зона
I-1. Висока концентрація порушених земель з дуже великими (понад 200 га) площами з мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками.
Райони поширення – Ірдинські болота в Черкаській області. Порушені породи – торфовища низинні. Добувна сировина – торф, промислові розробки. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – некондиційні торфянисті ґрунти.
II-2. Висока концентрація порушених земель з дуже великими (понад 200 га) площами з мілкими (1-5 м) торфокар’єрними виїмками в сполученні з дрібноконтурними (до 10 га) неглибокими (5-10 м) кар’єрними виїмками торфорозробок локального розповсюдження.
Райони поширення – заплави середніх і великих річок. Порушені породи – торф низинний, сучасний алювій. Добувна сировина – торф, промислові розробки. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – некондиційні торфянисті ґрунти.
IV-13. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Волинська і Подільська височина. Порушені породи – леси, осадові рихлі і зцементовані карбонатні породи. Добувна сировина – карбонатні породи для цементного виробництва. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесових і рихлих зцементованих карбонатних порід.
IV-14. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Західний Лісостеп. Порушені породи – лесові, осадові зцементовані карбонатні породи. Добувна сировина – будматеріали. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш четвертинних і осадових зцементованих порід.
IV-15. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Правобережний Лісостеп. Порушені породи – лесові, осадові рихлі та скельні породи. Добувна сировина – будматеріали (пісковики, сланці, вапняки, граніти). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш четвертинних і осадових зцементованих або скельних порід.
IV-10. Рівномірне розповсюдження порушених земель з дрібними площами і неглибокими кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Київське плато, Лівобережний Лісостеп. Порушені породи – леси. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глини). Відвали – відсутні, техногенні комплекси – піски, леси, глини. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15 м.
IV-11. Рівномірне розповсюдження порушених земель з дрібними площами і неглибокими кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами.
Райони поширення – Лівобережний Лісостеп (південна частина). Порушені породи – леси, алювій. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина для цегельного виробництва). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесові породи, алювій. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.
IV-13. Велика концентрація порушених земель з середніми площами і середньоглибокими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.
Райони поширення – Товтровий кряж, Південне Побужжя. Порушені породи – леси, осадові зцементовані породи (пісковики, сланці, карбонатні вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (вапняки, цементна сировина). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових порід і продуктів руйнування зцементованих порід. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.
IV-16. Висока концентрація порушених земель з великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами.
Райони поширення – Звенигородсько-Ватутінський буровугільний басейн. Порушені породи – леси, червоно-бурі глини, строкаті глини, піски. Добувна сировина – буре вугілля. Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, вуглисті глини, піски. Глибина кар’єрних виїмок – 60-90 м.
IV-18. Висока концентрація порушених земель з великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами.
Райони поширення – Роздольське родовище сірки Львівської області. Порушені породи – леси, елювій, ріняки, мергель, вапняки, туфи. Добувна сировина – сірка. Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – суміш осадових рихлих і зцементованих карбонатних порід. Глибина кар’єрних виїмок – 40 м.
IX-17. Висока концентрація порушених земель з великими і дуже великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.
Райони поширення – Кременчуцький залізорудний басейн. Порушені породи – леси, скельні породи. Добувна сировина – залізна руда. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – леси, піски та глини. Глибина кар’єрних виїмок – понад 100 м.
X-13. Висока концентрація порушених земель з дрібними площами з прогинами, провалами, териконниками.
Райони поширення – Львівсько-Волинський вугільний басейн. Порушені породи – леси, піски, крейдяно-мергельні породи. Добувна сировина – кам’яне вугілля. Відвали – териконники, техногенні комплекси – мергель, крейда.
^ Степова зона
III-2. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з мілкими торфокар’єрними виїмками (1-5 м) і неглибокими кар’єрними виїмками (5-10 м) по видобутку будівельної сировини.
Райони поширення – заплава Сіверського Донця. Порушені породи – торфовища низинні, алювій. Добувна сировина – торф, пісок. Відвали – зовнішні, майже відсутні, техногенні комплекси – некондиційні торфуваті ґрунти у суміші з піском.
III-10. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими кар’єрними виїмками (5-10 м).
Райони поширення – повсюдно. Порушені породи – леси. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина, ріняки). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – леси.
IV-12. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Задонецький Степ. Порушені породи – леси, елювій, рихлі крейдяно-мергельні породи. Добувна сировина – цементна сировина (крейдяно-мергельні породи). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і рихлих карбонатних порід.
IV-13. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Задонецький Степ, Південне Побужжя. Порушені породи – леси, рихлий крейдяно-мергель, рихлий вапняк, зцементований вапняк. Добувна сировина – цементна сировина (рихлі карбонатні породи, зцементований вапняк і доломіти). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і рихлих карбонатних і зцементованих порід.
IV-15. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Придніпровська височина. Порушені породи – леси, осадові рихлі породи, граніти, гнейси. Добувна сировина – скельні породи. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і рихлих розкривних порід, уламки кристалічних порід.
IV-21. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Кримське передгір’я. Порушені породи – леси, елювій-делювій, осадові зцементовані породи (пісковики, сланці, конгломерати, вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (елювій-делювій гірських порід). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових і осадових зцементованих порід.
VI-10. Рівномірне розповсюдження порушених земель з дрібними площами і неглибокими кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими кар’єрними виїмками і середніми площами.
Райони поширення – Правобережний Степ. Порушені породи – леси. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина, цементна сировина. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесові породи. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.
VI-10/Х-16. Висока концентрація порушених земель з дрібними площами, прогинами, провалами, териконниками.
Райони поширення – Правобережний Степ. Порушені породи – лесовидні та осадові рихлі породи. Добувна сировина – будматеріали (пісок, глина, графіт, цементна сировина). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – лесові породи. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.
VI-10/Х-19. Висока концентрація порушених земель з дрібними площами, прогинами, провалами, териконниками.
Райони поширення – Донецький кам’яновугільний басейн. Порушені породи – лесові та осадові зцементовані некарбонатні (пісковики, сланці) та карбонатні (вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (пісковики, щільні вапняки). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових порід і продуктів руйнування щільних порід. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.
VII-13. Висока концентрація порушених земель з середніми площами і середньоглибокими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.
Райони поширення – місцевості вздовж р. Південний Буг. Порушені породи – леси, вапняки, доломіти. Добувна сировина – кам’яне вугілля, будматеріали, цементна сировина – вапняки (черепашник), доломіти. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш лесових порід і продуктів руйнування вапняків. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.
VII-22. Висока концентрація порушених земель з середніми площами і середньоглибокими кар’єрними виїмками і зовнішніми відвалами.
Райони поширення – півострів Тарханкут (Крим). Порушені породи – елювій-делювій гірських порід. Добувна сировина – будматеріали, цементна сировина – вапняки (черепашник), доломіти. Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – продукти руйнування вапняків. Глибина кар’єрних виїмок – 15-30 м.
VIII-16. Висока концентрація порушених земель великими (100-200 га) і дуже великими (понад 200 га) площами з внутрішніми відвалами
1. Райони поширення – Середнє Придніпров’я. Порушені породи – леси, червоно-бурі та рябі глини, піски. Добувна сировина – буре вугілля (Олександрійський басейн), марганцеві руди (Нікопольський басейн). Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, червоно-бурі та строкаті глини. Глибина кар’єрних виїмок – 60-90 і 30-80 м.
2. Райони поширення – Донецький басейн. Порушені породи – рябі засолені глини, піски. Добувна сировина – вогнетривкі глини (Часов-Ярське, Новорайське, Октябрьське та ін. родовища). Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, крейда, піски. Глибина кар’єрних виїмок – 30 м.
3. Райони поширення – Керченський півострів. Порушені породи – глини, піски. Добувна сировина – залізні руди (Камиш-Бурун). Відвали – внутрішні, техногенні комплекси – леси, глина, вапняки. Глибина кар’єрних виїмок – 50-60 м.
IХ-17. Висока концентрація порушених земель великими і дуже великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками з зовнішніми відвалами.
Райони поширення – Криворізький залізорудний басейн. Порушені породи – леси, червоно-бурі глини, скельні породи. Добувна сировина – залізна руда. Відвали зовнішні – платоподібні, великі за розміром, схили круті, техногенні комплекси – леси, червоно-бурі глини, кристалічні породи. Глибина кар’єрних виїмок – 300-500 м.
IХ-18. Висока концентрація порушених земель великими і дуже великими площами з глибокими терасованими кар’єрними виїмками з зовнішніми відвалами.
Райони поширення – Донецький басейн. Порушені породи – леси, осадові рихлі, осадові зцементовані карбонатні (доломіти, вапняки). Добувна сировина – флюсова сировина – доломіти, вапняки (Новотроїцьке, Докучаївське та Комсомольське родовища). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – некондиційні вапняки, суміш щільних карбонатних порід. Глибина кар’єрних виїмок – понад 100 м.
Х-13. Висока концентрація порушених земель дрібними площами з прогинами, провалами, териконниками.
Райони поширення – Лівобережний північний Степ (Павлоградвугілля). Порушені породи – пісковики, сланці, вапняки. Добувна сировина – кам’яне вугілля. Відвали – териконники, техногенні комплекси – пісковики, сланці, вапняки. Глибина кар’єрних виїмок – понад 100 м.
Карпати
IV-20. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками в сполученні з середньоглибокими (15-30 м) кар’єрними виїмками і середніми площами (до 100 га).
Райони поширення – Карпатське передгір’я. Порушені породи – леси, елювій-делювій скельних порід. Добувна сировина – будматеріали (скельні породи та щебінь). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш четвертинних і елювію-делювію скельних порід.
IV-24. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними і середніми площами з неглибокими терасованими кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Карпати гірські. Порушені породи – елювій-делювій пісковиків, сланців. Добувна сировина – будматеріали (пісковики, сланці). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш елювію-делювію і осадових зцементованих порід. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15 м.
III -5. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними (до 10 га) площами з неглибокими (5-15 м) кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Закарпатська низовина. Порушені породи – алювій давній. Добувна сировина – будматеріали (глина, пісок, ріняк). Відвали зовнішні – незначні, техногенні комплекси – суглинки, піски, ріняки.
^ Гірський Крим
IVа-23. Локальне розповсюдження порушених земель дрібними і середніми площами з нагірними терасованими кар’єрними виїмками.
Райони поширення – Кримські гори. Порушені породи – елювій-делювій гірських порід, осадові зцементовані некарбонатні породи (пісковики, сланці), ті ж карбонатні (вапняки, доломіти). Добувна сировина – будматеріали (пісковики, сланці, вапняки). Відвали – зовнішні, техногенні комплекси – суміш елювію-делювію з осадовими зцементованими породами. Глибина кар’єрних виїмок – 5-15, 15-30 м.
Представлена типологія порушених земель лягла в основу розробки пріоритетних напрямків рекультивації в залежності від якісної характеристики порушених земель і стану земельних ресурсів.
При цьому береться до уваги і літологічний склад винесених на поверхню гірських порід, які представлені такими генетичними типами:
- торф низинний (очіс, торф-ґрунт і торф-органогенна порода);
- сучасні алювіальні відклади: піски, рідше супіски і суглинки;
- давні алювіальні і водно-льодовикові відклади, в абсолютній більшості випадків, легкого механічного складу;
- морена – здебільшого невідсортовані суглинки з невеликою кількістю дресви;
- лесові породи – в основному середнього і важкого механічного складу;
- осадові породи рихлі: неогенові і третинні глини (некарбонатні, карбонатні, засолені), піски харківського (глауконітові), полтавського, київського ярусів тощо;
- карбонатні осадові породи рихлі (крейдяно-мергельні);
- карбонатні осадові породи зцементовані (вапняки, доломіти, черепашник та ін.);
- осадові породи зцементовані некарбонатні (пісковики, сланці, карпатський фліш);
- кристалічні породи (граніти, гнейси, кварцити);
- елювій-делювій гірських порід.
Перелічені породи відносяться здебільшого до придатних для біологічної рекультивації (торф низинний, лесові породи, незасолені глини, суглинки, супіски, в тому числі моренні, піски воднольодовикові, алювіальні, глауконітові) або малопридатних (піски – воднольодовикові зандрові, алювіальні руслові, ріняки, не міцно зцементовані роздроблені щільні породи карбонатні і некарбонатні – піcковики, конгломерати, доломіти, вапняки, крейдяно-мергельні породи).
Всі ці породи без спеціальних агротехнічних заходів можуть бути використані для створення життєдіяльних екосистем з трав’яною або деревною (малопридатні породи) рослинністю, маючи на увазі те, що останні в більшості випадків знаходяться у суміші з придатними породами або при розкривних роботах можуть спеціально змішуватись. Створення фітоценозів з багаторічних злаково-бобових сумішок на цих субстратах не є неможливим.
Поряд з цим на денну поверхню виносяться і непридатні (токсичні) породи – засолені, сульфід-вміщуючі тощо. Токсичні осадові породи звичайно закладаються в основу відвалу і перекриваються придатними, що виключає їх вплив на оточуюче середовище.
^ Пріоритетні напрямки рекультивації порушених земель в залежності від характеру порушень
Основні напрямки рекультивації та використання порушених земель розроблені з урахуванням якісної характеристики розкривних порід, які винесені на денну поверхню (петрографічного, літологічного, гранулометричного, хімічного складу) типу техногенних комплексів (кар’єрів, відвали зовнішні і внутрішні, териконники), зональних та фаціальних особливостей природних умов, геоморфології порушеної території.
Крім того, бралася до уваги господарська освоєність території (склад земельних угідь, розораність, лісистість), традиційні напрямки рекультивації порушених земель. Все це преломлювалось під кутом зору необхідності покращення санітарно-гігієнічного стану навколишнього середовища, рекреаційного забезпечення території, створення умов для відтворення природної флори і фауни, екологічної реабілітації порушених ландшафтів.
В зв’язку з цим значно більшу питому вагу в поданих нижче пропозиціях займають напрямки рекультивації, які направлені на створення природних екосистем з деревно-чагарниковою рослинністю, фітоценозами із різнотравно-бобово-злакових травосумішок, аквальних екосистем на вироблених кар’єрних виїмках.
Тому, наприклад, лісогосподарський напрямок рекультивації не означає використання території виключно для отримання деревної продукції, але і створення умов для рекреації, заселення її аборигенною флорою і фауною. Так само сільськогосподарський напрямок рекультивації без трансплантації гумусованого шару трансформується в природоохоронний, екологічний, в якому знаходять собі місце представники місцевого природного рослинного і тваринного світу. Це ж відноситься і до водоймищ на місці кар’єрних виїмок. Наприклад, торфокар’єрні виробки охоче заселяються іхтіофауною, бобрами, ондатрою та ін. водними тваринами.
Найкращий екологічний і одночасно рекреаційний комплекс створюється при рекультивації кар’єрних виїмок з залісенням укосів кар’єрів і схилів зовнішніх відвалів, посівом багаторічних трав на їх платоподібних вершинах та створенням водоймищ на днищі кар’єру в залишковій траншеї.
Нижче у зональному аспекті розглядаються основні напрямки рекультивації порушених земель.
^ Поліська зона
I-1. Тип порушених земель є наслідком добування торфу на промисловій основі в заплавах річок Західного та Правобережного Полісся площами понад 200 га. Промислові розробки торфу сприяють утворенню порівняно рівної поверхні відпрацьованих кар’єрів, тому плануванню підлягають тільки відвали.
Зважаючи на підвищену вологість відпрацьованих кар’єрів, рекультиваційні площі, що покриті шаром некондиційних торфуватих ґрунтів придатні для вибіркового (10-20 %) використання в сільському господарстві під кормові угіддя.
Решту відпрацьованих площ складених переважно з алювіальних та воднольодовикових відкладів, переважно механічного складу, доцільно використовувати (50-60 %) для створення лісонасаджень і 20-30% середньоглибоких кар’єрних виїмок для водогосподарських потреб.
II-2.3. Тип порушених земель поширений в заплавах річок Полісся дрібними контурами (до 10 га) і неглибокими кар’єрними виїмками (1-10 м).
Відпрацьовані кар’єри з залишками некондиційних торфуватих ґрунтів при суцільному плануванні придатні для використання (30-40 % площ) в сільському господарстві під кормові угіддя.
Кар’єри, складені переважно з алювію та воднольодовикових відкладів при незначному плануванні, придатні для створення (40-50 % площ) лісонасаджень, а 20-30 % середньоглибоких кар’єрних виїмок для створення водоймищ.
ІІІ-5.10. Порушені землі цього типу поширені невеликими площами в Західному (Рівне) та Правобережному Поліссі (Овруч), які утворились внаслідок добування будівельних матеріалів (піску, глини).
Порушені породи, що складаються переважно з лесових порід, при засипці кар’єрних виїмок і плануванні придатні для використання (20-30%) в сільському господарстві під кормові угіддя. Решта порушених земель, які представлені воднольодовиковими відкладами при засипці кар’єрних виїмок придатні (60-70%) для створення лісонасаджень.
IV-3.7 Тип порушених земель поширені в Малому і Лівобережному Поліссі дрібними (до 10 га) і середніми (до 100 га) площами, з глибиною кар’єрних виїмок від 5 до 30 м, які використовувались для добування піску, глини та цементної сировини.
Порушені землі складаються з воднольодовикових відкладів та осадових рихлих карбонатних порід, які при засипці кар’єрних виїмок і частковому плануванні доцільно використовувати вибірково: 20-40 % рекультивованих площ в сільському господарстві під кормові угіддя, 50-60 % площ під лісонасадження і 10-20 % для водогосподарських потреб – під водойми.
V-3. Тип порушених земель поширений дрібними ділянками і неглибокими кар’єрними виїмками повсюдно у Поліській зоні. Вказані порушені землі є наслідком добування цементної сировини, піску та глини для цегельного і скляного виробництв.
Порушені землі цього типу, що складені з супісків, залишків розкривних порід, при засипці кар’єрних виїмок і плануванні, придатні для використання під кормові угіддя (20-30 % площ).
Відпрацьовані кар’єри і відвали, що складені переважно з пісків та мергелю, при частковому плануванні використовуються (50-60 % площ) під лісонасадження, а середньоглибокі кар’єрні виїмки для створення водойм.
VІ-3. Тип поширений у Правобережному Поліссі дрібними площами і неглибокими кар’єрами, що виникли внаслідок добування гранітів, гнейсів та інших скельних порід.
Порушені землі цього типу складені з суміші воднольодовикових пісків і продуктів руйнування скельних порід. Непридатні в сільському господарстві, при частковому руйнуванні, можуть бути використані під лісонасадження (50-60 % площ) і 30-40 % площ придатні для забезпечення водогосподарських потреб.
VІІ-9. Порушені землі цього типу є наслідком добування ільменіту на Верхньоіршанському родовищі в Житомирській області.
Розкривні породи у зовнішніх відвалах складаються з воднольодовикових пісків, глин і кремнію, які при плануванні придатні лише для створення лісонасаджень (до 60 % площ), а середньоглибокі кар’єрні виїмки – для створення водойм.
VІІІ-9. Порушені землі цього типу є наслідком добування бурого вугіля на Коростишівському родовищі в Житомирській області.
Відвали, що складені переважно з лесових порід при плануванні вибірково придатні (20-30 % площ) для використання в сільському господарстві, головним чином, під кормові угіддя; ті ж з них, що складені з воднольодовикових пісків і морени при частковому руйнуванні придатні для створення лісонасаджень (озеленення відвалів, створення рекреаційних зон). Кінцеві траншеї ідуть під водойми.
ІХ-8. Порушені землі цього типу виникли внаслідок добування гранітів на Коростенському родовищі та кварцитів на Овруцькому кряжі в Житомирській області.
Зовнішні відвали висотою 10-5 м з крутими схилами складені в основному четвертинними пісками і елювієм скельних порід. Спостерігається природнє заростання зовнішніх відвалів деревною рослинністю.
Головний напрямок рекультивації – лісо- і водогосподарський при частковому плануванні зовнішніх відвалів і створенні на них лісових культур, а також на терасах уступів в кар’єрі до води при створенні водоймищ. Ці техногенні комплекси сприятливі для рекреаційного використання.
^ Лісостепова зона
І-1. Цей тип порушених земель є наслідком промислового добування торфу на Ірдинському родовищі (заплава р. Ірдинь) в Черкаській області.
Порушені породи представлені торфовищами низинними, які в умовах порівняно високого рівня ґрунтових вод, при засипці кар’єрних виїмок і частковому плануванні порушених земель, доцільно використовувати під кормовими угіддями (до 20 % рекультивованих площ).
Зовнішні відвали придатні для створення лісонасаджень. До 30-40 % площ (кар’єрні виїмки) доцільно використовувати для відтворення природної фауни, перш за все для водоплаваючих птахів.
ІІ-2. Порушені землі цього типу утворились внаслідок розробки торфу в заплавах річок. Кар’єрні виїмки представлені торфовищами низинними, сучасним алювієм, а зовнішні відвали складаються з некондиційних торфуватих ґрунтів.
При засипці кар’єрних виїмок і суцільному плануванні поверхні та відвалів, рекультивовані площі придатні для використання в сільському господарстві під кормові угіддя (30-40 %); під лісонасадження можуть відводитись до 50-60 % площ порушених земель, а середньоглибокі кар’єрні виїмки (20-30 %) – доцільно використовувати для створення водойм.
IV-13,14,15. Порушені землі цього типу поширені на Волинській і Подільській височині у Західному та Правобережному Лісостепу, що виникли внаслідок добування цементної сировини, пісковиків, сланців, вапняків і гранітів.
Техногенні комплекси, які складені з суміші лесових та осадових рихлих порід, при засипці кар’єрних виїмок і плануванні поверхні, придатні під кормові угіддя (20-40 %), а при покритті родючим шаром ґрунту – під ріллю.
Породи, що складені із суміші осадових рихлих, зцементованих і скельних порід при плануванні відвалів доцільно використовувати (20-50 % площ) для створення лісонасаджень, а середньоглибокі кар’єрні виїмки – під водойми.
V-10. Тип порушених земель поширений в Правобережному (Київське плато) і Лівобережному Лісостепу і утворився внаслідок добування будматеріалів (пісок, глина).
Розкривні породи представлені майже виключно потенційно родючими лесовими породами. При виконанні планувальних робіт вони придатні (понад 60% площ) для використання в сільському господарстві під кормові угіддя, а при нанесенні родючого шару ґрунту – під ріллю. Решту площ (до 30%) при засипці кар’єрних виїмок і частковому плануванні поверхні доцільно використовувати для створення лісонасаджень і до 10% площ для водогосподарських потреб.
VІ-10,11. Цей тип порушених земель, що утворилися внаслідок розробки кар’єрів по добуванню будматеріалів (піску, глини) поширений в південній частині Правобережного Лісостепу і в північній частині Степу (Кіровоградська область) та північній частині Лівобережного Лісостепу (Сумська область).
Зважаючи на те, що порушені землі представлені потенційно родючими, переважно лесовими породами, вид видобувної сировини і характер порушень ідентичні з попереднім типом порушених земель, напрямок їх використання в цілому такий же: 50-60 % площ в сільському господарстві під кормові угіддя, а при нанесенні родючого шару ґрунту – під ріллю. Решту площ (до 30-40 %) – для створення лісонасаджень і до 10 % середньоглибоких кар’єрних виїмок – під водойми.
VІІ-13. Тип порушених земель утворився внаслідок добування вапняків на родовищі Товтри (Південне Побужжя).
Розкривні породи, що складені переважно з суміші лесових і твердих карбонатних порід, при засипці кар’єрів та плануванні поверхні придатні для використання (20-30 %) в сільському господарстві під кормові угіддя. Техногенні комплекси з осадових зцементованих і карбонатних порід, при частковому плануванні, доцільно використовувати для створення лісонасаджень (30-40 %) і до 10 % площ середньоглибоких кар’єрних виїмок для водогосподарських потреб.
VІІІ-16,18. Порушені землі цього типу утворились внаслідок добування бурого вугілля у Звенигородсько-Ватутінському басейні Черкаської області та сірки на Роздольницькому родовищі Львівської області.
Розкривні породи, які представлені переважно лесами і лесовидними суглинками (буровугільні розробки), при засипці кар’єрів та плануванні поверхні придатні для використання в сільському господарстві під кормові угіддя, а при покритті гумусованим шаром – під ріллю (понад 60 % площ); до 30% – під деревно-чагарникову рослинність, до 10 % під водойми (залишкова траншея).
Техногенні комплекси Роздольницького родовища сірки відрізняються значною ускладненістю, що обумовлено видобутком її гідроспособом, внаслідок чого сформувались хвостосховища і гідровідвали.
Основний напрямок рекультивації – лісогосподарський, який має суто природоохоронне (санітарно-гігієнічне) значення – для захисту навколишнього середовища від забруднення сіркою.
На відвалах складених лесовими породами створюються сільськогосподарські (переважно кормові) угіддя, а при покритті гумусованим шаром – рілля. Хвостосховища після висихання можуть бути використані під сільськогосподарські угіддя при покритті їх лесом і родючим шаром ґрунту.
ІХ-17. Цей тип порушених земель утворився при добуванні залізної руди на Кременчуцькому залізорудному басейні.
Відвали складені лесовими породами при виконанні планувальних робіт, придатні під кормові угіддя (до 10 % площі порушених земель).
Інші техногенні комплекси, які представлені скельними породами, глинами і пісками можуть бути використані під лісонасадження з природоохоронною і рекреаційною метою.
Х-13. Порушені землі, що утворились при підземному видобутку вугілля на Львівсько-Волинському басейні.
Техногенні комплекси на цьому родовищі представлені головним чином, териконниками, які складені з лесовидних суглинків, пісків, крейдяно-мергельних порід, пісковиків.
Головний напрямок рекультивації – озеленення чагарниково-деревною рослинністю з санітарно-гігієнічною і рекреаційною метою.
^ Степова зона
ІІІ-2. Цей тип порушених земель утворився внаслідок добування торфу та піску у заплаві р. Сіверський Донець.
Порушені землі, що складені з суміші некондиційних торфуватих ґрунтів при виконанні планувальних робіт вибірково придатні (30-40 % площ) під кормові угіддя.
Решта порушених земель, що складені з алювіальних піщаних відкладів тощо, при частковому плануванні можуть бути використані для створення лісонасаджень, а середньоглибокі кар’єри (10-20 % площі) під водойми.
ІІІ-10. Тип порушених земель дуже поширений в Степовій зоні як наслідок добування будівельних матеріалів (пісок, глина, ріняк).
Зважаючи на те, що порушені породи представлені більш за все лесами, при суцільному плануванні рекультивовані площі придатні для використання в сільському господарстві як під кормові угіддя, так і під ріллю (при покритті гумусованим шаром).
Техногенні комплекси складені з суміші піска, глини і ріняка при засипці кар’єрних виїмок і плануванні відвалів доцільно використовувати для створення лісонасаджень і 10-20 % середньоглибоких кар’єрних виїмок під водоймища.
ІV- 12,13,15. Порушені землі цього типу поширені в Задонецькому степу, південному Побужжі та Придніпров’ї на родовищах по видобутку цементної сировини та будівельних матеріалів.
Техногенні комплекси складені з лесів і лесовидних суглинків, рихлих карбонатних (крейдяно-мергельних) та зцементованих (вапняків) порід, сучасного алювію, які винесені у зовнішні відвали.
До 20-40 % порушених площ з поверхневим шаром переважно із лесових порід можуть бути використані під кормові угіддя або ріллю при плануванні та покритті родючим шаром.
Решта порушених площ, у складі яких превалюють карбонатні породи, при частковому плануванні придатні (30-50 % площ) для створення лісонасаджень, а середньоглибокі кар’єри під водойми.
IV-21. Цей тип порушених земель поширений в Кримському передгір’ї і виник при добуванні будматеріалів (елювій-делювій гірських порід).
Напрямки рекультивації такі ж, як і на попередньому типі порушень, але під сільськогосподарське використання іде дещо менше земель (30-40 %) і при цьому майже виключно під кормові угіддя, під озеленення (деревно-чагарникову рослинність) доцільно відводити до 40-50 % площ і до 10 % – для створення водойм.
VІ-10. Порушені землі цього типу виникли внаслідок добування глинистих і піщаних будівельних матеріалів (Правобережний північний степ).
Головний напрямок рекультивації – сільськогосподарський, яким передбачається суцільне планування і засипка мілких кар’єрів з покриттям їх гумусованим шаром (для орного використання) або без нього, якщо едафотоп складений лесовими породами (під кормові угіддя, або під резервати природної флори і фауни). На середньоглибоких кар’єрах виконується планування вершин зовнішніх відвалів і їх виположування, а далі посів багаторічних трав для закріплення (або деревно-чагарникову рослинність) і створення кормових угідь, в тому числі для диких тварин. В кар’єрах формуються водойми. В сільськогосподарське використання може піти до 50-60 % площі порушених земель, під лісонасадження до 30-40 %, під водойми до 10-20 %.
VІ-10/Х-16. Цей тип порушених земель також приурочений до Правобережного Степу. Від вище наведеного типу відрізняється виносом на денну поверхню рихлих крейдяно-мергельних порід, які разом із лесом складають техногенні комплекси. Напрямок рекультивації в цілому такий же, але питома вага сільськогосподарського використання менша (до 40 %), а лісогосподарського – вища (до 50 %).
VІ-10/Х-19. Порушені землі цього типу розповсюджені в Донбасі і виникли внаслідок видобутку зцементованих будівельних матеріалів (пісковиків та твердих вапняків). Хоч тип порушень однаковий, але різні техногенні субстрати обумовлюють дещо різні напрямки рекультивації.
Під сільськогосподарські угіддя, а тим більше – під орні землі може бути використано помітно менше земель (до 30-40%). Значна їх частина – до 40-50% відводиться для створення лісових культур через планування зовнішніх відвалів, які складені із суміші лесових і твердих зцементованих порід. В кар’єрах створюються водоймища. Крім того, тут розповсюджені териконіки, в які складується «пуста порода» (пісковики, сланці) від підземного видобутку вугілля. Вони терасуються, плануються, озеленюються деревно-чагарниковою рослинністю з метою захисту навколишнього середовища від токсикогенного впливу і сприятливого естетичного фону.
Значне розповсюдження мають провали і прогини на шахтових полях. Зважаючи на нестабільність рельєфу цих порушень, спонтанного, непередбаченого їх виникнення доцільно їх залужити. На площах з більш усталеною динамікою цих процесів можна рекомендувати лісонасадження.
Такі території найкраще використовувати як резервати для відновлення природної флори і фауни.
VІ-13,22. Цей тип порушень має місце по річці Південний Буг у Миколаївській області, товтровому кряжі (Хмельницька і Тернопільська області) і в Криму (півострів Тарханкут) в місцях видобутку будівельного вапняку (ракушняк) та цементної сировини. Техногенні комплекси представлені кар’єрами і зовнішніми відвалами, які складені із суміші лесових порід і продуктами руйнування вапняків з переважанням останніх. Цей субстрат мало придатний для землеробського використання, тому після планування тут створюється чагарниково-дерені насадження. Передусім екологічного значення (60-70 %). На лесових відвалах та мілких кар’єрах створюються сільськогосподарські угіддя (переважно кормові), а в глибоких кар’єрах – водоймища.
VІІІ-16. Цей тип порушених земель має досить широке розповсюдження: район Придніпров’я, до якого відноситься Олександрійський басейн в Кіровоградській області і Нікопольське родовище марганцевих руд в Дніпропетровській області; Часов-Ярське родовище вогнетривких глин в Донбасі і Камиш-Бурунське родовище залізних руд на Керченському півострові.
Селективна розробка родовищ обумовила формування ідентичних техногенних комплексів з кар’єрно-відвальними типами місцевостей, де поверхня відвалів складена лесовими породами, які сприятливі для біологічного освоєння.
Основний напрямок рекультивації – сільськогосподарський (до 60 % площ порушених земель), до 30-40 % використовуються під лісовими насадженнями і до 10 % – під водоймища (залишкова траншея).
ІХ-17,18. До цього типу порушених земель віднесено райони видобутку залізної руди в Криворізькому басейні та флюсової сировини – в Донбасі.
Технологічні комплекси представлені дуже глибокими кратероподібними багатоуступними кар’єрами і зовнішніми платоподібними відвалами висотою до 100 і більше метрів, які складені переважно абіогенними скельними (залізисті кварцити) і твердими зцементованими осадовими породами (доломіти, вапняки, пісковики) з невеликою домішкою рихлих осадових порід (лесові породи, неогенові глини та ін.). Такі території отримали назву «каменоломний бедленд».
Основний напрямок рекультивації – лісогосподарський (до 70-80 % площі) у поєднанні з водогосподарським у днищі кар’єрів. Плоска вершина відвалу може бути залужена.
Ідея такого напрямку рекультивації полягає в забезпеченні захисно-декоративного (естетичного) і санітарно-гігієнічного змісту створюваного культурного техногенного ландшафту.
Подібні території, в силу їх просторової ізольованості, являють собою найкращі місця для використання як резервату для природньої флори і фауни, збереження їх генофонду, що конче потрібно в умовах Степу з його надмірною сільськогосподарською освоєністю.
Х-13. Техногенні комплекси цього типу порушень, який приурочений до району підземного видобутку вугілля в Дніпропетровській області («Павлоградвугілля»), представлені прогинами, провалами на шахтних полях та териконниками, які складені з витягнутої на денну поверхню «пустої породи» (вапняків, сланців, пісковиків).
Зміст рекультивації цих порушених земель – природоохоронний, санітарно-гігієнічний, естетичний, який диктує і напрямок рекультивації: терасування териконів і засадження їх чагарниково-деревною рослинністю, залуження або знов таки залісення шахтних полів.
Такі території також доцільно використовувати як резервати генофонду природного рослинного і тваринного світу.
Карпати
IV-20. Цей тип порушених земель розповсюджений у Карпатському передгір’ї. Порушення тут пов’язані з локальним видобутком корисних копалин – в більшості будівельного матеріалу (вапняків, ріняків, скельних порід) відкритим способом в неглибоких кар’єрах із створенням невисоких зовнішніх відвалів, які складені із суміші рихлих четвертинних і осадових зцементованих та скельних порід. Тут превалює лісова рекультивація в поєднанні із створенням водоймищ в кар’єрних виїмках. Вибірково можуть створюватись сільськогосподарські угіддя – сіножаті, пасовища, при умові використання лесових порід як едафотопів, а також рілля – у випадку нанесення родючого шару на сплановану поверхню відвалу.
IVа-24. Порушені землі цього типу приурочені до гірських Карпат і виникли внаслідок видобутку будівельної сировини (пісковиків, сланців). Техногенні комплекси представлені неглибокими кар’єрами з невисокими плоскими відвалами, куди виноситься некондиційна сировина. Рекультивація – лісогосподарська з частковим плануванням порушених територій.
ІІІ-5. Поширення порушень цього типу локальне – Закарпатська низовина і зв’язане з видобутком будівельної сировини: глини, піску, ріняків, яке проводиться практично з поверхні, і в результаті чого утворюються кар’єри практично без відвалів. Зважаючи на те, що ґрунтовий покрив території досить родючий, кліматичні умови вельми сприятливі, напрямок рекультивації сільськогосподарський з використанням рекультивованих площ під ріллю, кормові угіддя, сади, виноградники.
^ Гірський Крим
IVа-23. Порушені землі цього типу є територіями-аналогами порушених земель гірських Карпат з тією різницею, що тут мають місце пісковики і сланці. Техногенні комплекси представлені нагорними неглибокими терасовими кар’єрними виїмками з невисокими відвалами, які складені елювієм-делювієм видобувних порід. Порушені землі частково плануються і засаджуються чагарниково-деревною рослинністю, головним чином, з природоохоронною (протиерозійною) метою. Крім того, створюються заповідно-мисливські господарства.
Вищенаведене районування території України за типами порушених земель і напрямками рекультивації, які відображені на картосхемі, можуть послужити основою для проектних розробок як республіканських, так і локальних (регіональних), з раціонального, еколого-економічного оптимізованого їх використання.
^ Основні напрямки рекультивації порушених земель в залежності від стану земельних ресурсів
Деградаційні процеси в навколишньому середовищі країни викликані в значній мірі надмірною сільськогосподарською освоєністю і розораністю, які сягають, відповідно, 69,3 і 54,8 %. Усвідомлення необхідності зменшення розораності і збільшення площі “екологостабільних” угідь, обумовивши ідеї консервації земель, опосередковано впливають і на концептуальні положення щодо пріоритетів в господарських напрямках використання порушених земель, виводячи на передній план екологічні засади у порівнянні з економічними.
Виведення з орного використання земель, хай деградованих і малородючих, при одночасній вимозі (згідно з нормативними актами) відтворення ріллі на порушених землях не є виправданим.
Але одночасно не можна абсолютизувати відмову від відтворення ріллі на порушених землях. При пріоритеті екологічного напрямку рекультивації використання порушених земель в тому чи іншому регіоні залежатиме не тільки від характеру порушень і літологічного складу гірських порід, винесених на денну поверхню, а і в значній мірі від кількісного і якісного стану земельних ресурсів, співвідношення угідь, питомої ваги екологостабільних угідь і природних комплексів в земельному фонді.
Полісся – найменш антропогенно перетворений регіон. Сільськогосподарська освоєність складає 49,4 %, розораність 33,3 %.
Питома вага екологостабільних угідь складає 57,5 %. Співвідношення цих угідь до ріллі – 1,6.
За таких екологічних умов є доцільним відтворення ріллі на порушених землях. Але тут на заваді стають геологічні і гідрологічні умови. Більшість розкривних порід складають легкі водно-льодовикові і алювіальні відклади, які не створюють сприятливого для культурної рослинності едафічного середовища. До того ж родючий шар більшості ґрунтів цього регіону, який можна б було трансплантувати на їх поверхню характеризується дуже низьким рівнем родючості.
Таким чином, в більшості випадків порушені землі Полісся (приурочені до автоморфних ґрунтів) доцільно відводити під лісонасадження, для яких розкривні породи Полісся цілком придатні. При цьому не потрібне таке ретельне планування поверхні. На лесових островах порушені землі можуть бути використані під кормові угіддя.
Велику питому вагу серед порушених земель Полісся займають торфорозробки. Фрезерні поля, при підтриманні сприятливого водного режиму, можуть бути використані під кормові угіддя практично без істотних додаткових витрат. Кар'єри ручного видобутку і екскаваторні без втручання людини освоюються аборигенною флорою і фауною.
Місця видобутку скельних порід потребують косметичного ремонту з метою забезпечення рекреаційної привабливості і логічної вбудованості в навколишній ландшафт. Такі території також легко освоюються місцевою біотою.
В Лісостепу сільськогосподарська освоєність складає 77,0 %. Питома вага екологостабільних угідь 27,4 %, відношення екологостабільних угідь до ріллі – 0,4.
Велика антропогенна перетвореність Лісостепу ставить на перший план екологічні засади використання земель, що в свою чергу не вимагає обов’язкового відтворення ріллі на порушених землях, а навпаки, повинно стимулювати екологічне (природоохоронне) використання. Використання торфокар’єрних площ має такий же напрямок, як і в Поліссі.
Видобувні роботи на плакорних територіях обумовлюють порушення родючих ґрунтів: чорноземів, опідзолених ґрунтів. При цьому виникає проблема використання гумусованого шару. При безгумусовій рекультивації він може піти у відвал разом з розкривною породою (головним чином – лесом, лесовидними суглинками), або отримати цільове призначення (для землювання малородючих ґрунтів, в міському екологічному будівництві та ін.). Потребують розробки економічні і правові засади використання родючого шару ґрунту, знятого при розкривних роботах, але не використаного для рекультивації.
Розкривні ж породи Лісостепової зони, як було показано, за невеликим виключенням можуть слугувати субстратами для трав’яної і чагарниково-деревної рослинності. Такі території безгумусової рекультивації можуть використовуватись як кормові угіддя, резервати для природної флори і фауни, рекреаційні території (разом з водоймищами, які створюються на місці залишкових траншей).
В Степових зонах знаходяться основні родовища корисних копалин країни, які видобуваються як закритим, так і відкритим способами. В зв’язку з цим великі території повністю втратили первісний екологічно збалансований ландшафтний устрій (шахтні поля, териконники, кар’єрні виробки).
До цього додається найбільша в країні сільськогосподарська освоєність і розораність. В зоні Степу ці показники складають, відповідно, 81,8 і 66,1 %, в зоні Степу Посушливого 85,0 та 71,1 %, в зоні Сухого Степу – 80,0 і 67,6 %.
Питома вага екологостабільних угідь: 22,4 % – в зоні Степу; 16,1% – в зоні Посушливого Степу; 17,6 % – в зоні Сухого Степу; і відношення ріллі екологостабільних угідь до ріллі складає, відповідно, 0,33; 0,22; 0,25.
Таким чином, Степові зони можна віднести до територій з катастрофічною екологічною ураженістю. В зв’язку з цим першочергове завдання в системі природокористування полягає тут в ренатуралізації навколишнього середовища, яке намічається досягти завдяки консервацією деградованих і малородючих земель.
В контексті цієї ідеї знаходиться і запропонований природоохоронний (екологічний) напрямок рекультивації порушених земель, який є найактуальнішим в цьому регіоні.
Мається на увазі створення “природовідновлювальних” територій на місці порушених земель на засадах безгумусової рекультивації. Найбільш придатні для цього зовнішні (столоподібні) відвали з плоскою вершиною. Підняті на 25-50 і більше метрів вони в значній мірі ізольовані від навколишньої території. На бортах цих відвалів створюється деревно-чагарникова рослинність; плоска вершина засівається бобово-злаковою травосумішшю. В подальшому йде самостійне заселення біотою з навколишнього середовища.
Залишкова траншея використовується під водоймище, що разом з відвалом створює унікальний природний комплекс.
При екологічному напрямку мінімальних рекультиваційних робіт потребують шахтні поля (засипка великих провалів). Складний рельєф цих територій, який виключає їх традиційне господарське використання, забезпечує створення безлічі екологічних ніш для аборигенної флори і фауни. Використання териконників завжди носило природоохоронний характер.
В Карпатській гірській області гірничо-технічні роботи спрямовані головним чином на видобуток будівельної сировини. Порушені землі, хоча і розповсюджені невеликими площами, в окремих місцях створюють екологічно небезпечні ситуації (зсуви і обвали в гірський місцевості, розмиви берегів в зв'язку з видобутком ріняків в руслах гірських річок). Але в цілому Карпатський регіон найбільш екологічно стабільний: сільськогосподарська освоєність складає в середньому 42,0 %, розораність – 21,7 %.
Видобувні роботи виконуються в більшості випадків не на сільськогосподарських угіддях, або якщо це сільськогосподарські землі, то представлені вони здебільшого пасовищами. Рекультивація під орні землі майже не виконується. Сприятливі екологічні умови забезпечують регенерацію природних екосистем на порушених землях (якщо це не скельні породи) майже без втручання людини і при мінімальних втратах на технічний стан рекультивації.
В Кримській гірській області об’єктом видобутку також є будівельна сировина і аналогічний характер порушень. Але більш жорсткі кліматичні умови не забезпечують швидке освоєння природною біотою порушених земель. Тому тут необхідне більш активне втручання людини на етапі біологічної рекультивації. Рекультивація в гірських областях в основному виконується під ліс.