Geum.ru

Матеріали для слідчої комісії

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4

Будь який виробник не зацікавлений мати потужного конкурента, що виробляє більш дешеву та конкурентоспроможну продукцію. На території України ставлениками бізнес інтересів Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group, засновникам IFPI, для свого збагачення і популяризації саме їх продукції силами ОП «УМА» і ОП «УЛМП» з допомогою IFPI зроблено вже достатньо багато.


В журналі № 1 2006 (2) ЄвроІНФОРМ була опублікована стаття директора Центру інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України, к.ю.н. КАПІЦА Ю.М. «Зовнішні та внутрішні чинники розвитку законодавства України у сфері охорони інтелектуальної власності»: «Предметом суперечки, що набуло значного міжнародного резонансу, стало невиконання Україною Плану спільних дій, підписаного в липні 2000 Президентами України та США, за яким Україна мала припинити виробництво піратської та не ліцензованої продукції на фабриках з виробництва CD. Вказане призвело до введення у 2001 р. санкцій проти України в розмірі 75 млн. дол., які були продовжені США на 2003, 2004 та 2005 рр.

В 2002 р. обсяг виробництва СD в Україні було скорочено в 10 разів. Якщо в 2000 р. в Україні діяли п’ять заводів з 12 лініями виробництва лазерних дисків та загальними, враховуючи наявність сировини, потенційними можливостями випуску до 40 млн. дисків на рік, то восени 2001 р. внаслідок перш за всього адміністративних заходів в Україні залишилося всього 3 (три) заводи з 4 лініями випуску СD з звукозаписом. Із них два заводи мали застаріли лінії виробництва з собівартістю випуску продукції вище ніж при іноземному виробництві та обмеженим попитом на продукцію у зв’язку з її низькою якістю. Парадоксом було збереження до серпня 2005 р. санкцій у силі при практично повному скороченню виробництва CD та прийнятті в Україні найбільш жорсткого у світі законодавства з виробництва та розповсюдження лазерних дисків. […] Крім того 7 травня 2001 р. Генеральною прокуратурою за власною ініціативою була порушена кримінальна справа, щоб «шляхом слідства встановити об’єктивність висунутих США на адресу України обвинувачень у наповненні ринків Америки десятками тисяч виготовленими у піратський спосіб CD». Українські заводи не мали можливостей та сировини для виробництва дисків в обсязі, зазначеним американською стороною (70 млн. дисків на рік). Під час розслідування у 2001 р. на п’яти підприємствах України було зроблено п’ять технологічних експертиз. За словами заступника Генерального прокурора України О. Баганца – «експертним шляхом встановлено, що виробити таку кількість CD за наявної на підприємствах сировини неможливо, навіть за такого бажання». Незважаючи на здійснені заходи санкції США проти України були продовжені на 2003–2005 рр.».

Олег Пурік - директор заводу «Машел», одного з названих в переліку IFPI підприємств-піратів - стверджує, що це свідомо штучно створена проблема. Українське законодавство, як, до речі, і міжнародне, не покладає на тиражувальника обов'язків по контролю за використанням авторських прав... ссылка скрыта

«На думку непримиренного опонента змін до закону Ю.Скрипка, документ «сприяв не тільки обмеженню конкуренції як такої, а й знищенню української промисловості, аби відкрити ринок для європейської та американської продукції». «Тому й звучали звинувачення у піратстві, — вважає Ю.Скрипко. — Про що можна говорити, якщо в Україні всього 10 ліній з виробництва оптичних носіїв. У Росії — 250, у Китаї — 3 тисячі. У польському заводі під Варшавою працюють 400 DVD ліній. Вони тільки й чекають такої можливості. А наші рідні захисники у Верховній Раді підіграли на руку конкурентам1» ( ссылка скрыта )

Будь яка політика відображає концентровану економіку. Політика Сполучених Штатів Америки була прямо спрямована на підтримку своїх підприємств які відіграють значну роль в економіці США, контролюють 85% американського музичного ринку (засновники IFPI), а також на знищення їх конкурентів.

ISO (International Standard Organisation, Міжнародна організація стандартизації, МОС) затвердила міжнародні ідентифікаційні коди, зокрема, Міжнародний стандартний номер книги ISBN – стосовно друкованих видань, Міжнародний стандартний серійний номер ISSN – для періодичних видань, Міжнародний стандартний номер музичного твору ISWC-T (International Standard Work Code Tune) Iso/15707, розроблений CISAC, Міжнародний стандартний номер музичного твору ISRC ISO/3901, розроблений IFPI.

Для взаємного контролю за кількістю відтворених дисків (контроль за прибутками) та взаємного контролю за розповсюдженням, засновниками IFPI Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group було додатково розроблені власні ідентифікаційні SID-коди. Код нанесений спеціальним методом на самому носієві компакт-диска, дозволяє ідентифікувати пресувальника (виробника) компакт-диска і тим самим, його географічне положення. «Перш за все, слід підкреслити одну особливість ідентифікаційних кодів. Дійсно, вони, як такі не перешкоджають підробці… Відносно контролю за розповсюдженням носіїв можна навести як приклад код ідентифікації джерела (SID)» © П′єр-Марі Бувері, Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. / За ред. А.С. Довгерта, Укладач Р.В. Дробязко, Видавничий Дім «Ін Юре», 2001, © European Commission / Книга 2. Виступи, статті європейських спеціалістів, ISBN 966-7752-78-Х, стор.236.

Піратське записування може відбуватись на будь якому компакт-диску з SID-кодом, чи без нього. SID-коди не перешкоджають піратству чи порушенню авторських прав, а створені тільки для контролю за кількістю вироблених компакт-дисків на певних територіях (джерелах). Вони більш потрібні засновникам IFPI, для того щоб контролювати прибутки один одного і не проґавити неконтрольовані дії вільних конкурентів, щоб не втратити прибутки, від перенасичення ринку дешевим якісним товаром. Тотожні функції виконує наприклад ОПЕК (організація країн-експортерів нафти) коли встановлює межу видобутку кількості нафти на рік, щоб не падали ціни на нафту. Кількість пустих компакт-дисків на ринку з SID-кодами, чи без них ніяк не впливає на рівень піратства, але SID-коди нанесені на пустий диск дуже корисні і зручні для відслідковування доходів конкурента, кількістю його товару та територій впливу (розповсюдження), за якими можна відслідкувати весь ланцюг його бізнес зв’язків. Якщо чистий диск створений у відповідності до ліцензії, технології, з SID-кодом чи без нього, він нічиїх авторських або суміжних прав не порушує і не може бути піратським – на ньому нічого не записано, оскільки піратством у сфері авторського права і (або) суміжних прав є опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів незалежно на якому носії (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення (ст.52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»), а не пустих компакт-дисків на яких нічого не записано. Метою звинувачення українських виробників у сприянні піратству було нав’язати Україні узаконення SID-кодів розроблених засновниками IFPI для контролю за доходами українських компаній і знищення виробництва в Україні якісних дешевих конкурентоспроможних компакт-дисків, щоб утримати ціну на продукцію американських компаній, оскільки собівартість їх продукції була набагато вище. У Китаї SID-код від IFPI не прийнятий і Китай відкидає звинувачення країни у сприянні піратству з приводу виробництва лазерних компакт-дисків, логічно аргументуючи тим, що ніхто в світі не звинувачує у сприянні піратству виробників флешок на які можна записувати фільми, музику, книги, фотографії, чи виробників телевізорів, які приймають сигнал і відтворюють твори, або виробників комп’ютерів чи ноутбуків, з допомогою яких можна записувати компакт-диски і порушувати авторські або суміжні права і застеріг США, що звернеться до міжнародного суду з цього приводу, більше претензій до Китаю не висувалось. Тож метою висунутих до України претензій було знищення дешевого українського конкурентоспроможного високотехнологічного виробництва, продукція якого збивала ціну американських виробників і їх виробництво несло збитки, ставало неконкурентоспроможним і дорогим у собівартості.

«Останнім часом в Україні посилено державний контроль за незаконним виробництвом контрафактної (підробленої) продукції. Активно здійснюються перевірки діяльності суб’єктів господарювання у сфері інтелектуальної власності. Наслідками цих перевірок є порушення кримінальних справ, рішення про вилучення нелегальних аудіокасет та дисків для лазерних систем зчитування. Щоб забезпечити належний контроль за дотриманням на території нашої держави законодавства у сфері інтелектуальної власності, між нашим Державним департаментом, Міжнародною федерацією фонографічної промисловості (IFPI) та фірмою Philips укладено Угоду про співробітництво у сфері присвоєння SID-кодів України. Відповідно до цього документа нам надано пакет SID-кодів для присвоєння їх українським виробникам лазерних дисків Під постійним контролем правоохоронців знаходяться й підприємства з випуску лазерних дисків, які є в Україні. До речі, перевірки деяких з них, за словами керівника правоохоронного відомства, проводилися з участю представників американської сторони. Про те, що українська сторона виконує зобов’язання в рамках українсько-американських спільних дій щодо боротьби з піратством у галузі виробництва оптичних носіїв, свідчить і зростання обсягів їх продаж. Так, обсяги продаж виробів компанії Mikrosoft виросли, скажімо, втричі». Розповів голова Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Микола Васильович Паладій. Джерело ссылка скрыта. Дивні для державного службовця висновки зробив голова ДДІВ М.В.Паладій - в результаті українсько-американських спільних дій щодо боротьби з піратством, дохід компанії Microsoft від продажу в Україні своїх виробів виріс втричі, ще й на Урядовому порталі. Мимоволі виникає питання: в чиїх доходах має бути зацікавлений голова ДДІВ від результатів боротьби з піратством, хіба в доходах Microsoft, а не національних компаній? На яких законодавчих підставах представники американського приватного бізнесу контролюють українські підприємства з випуску лазерних дисків в Україні?

Державний департамент інтелектуальної власності пролобіював комерційні інтереси засновників IFPI (Universal Music Group, Sony BMG Music Entertainment, EMI Group и Warner Music Group) для іноземного контролю за прибутками українських виробників компакт-дисків та підняв міжнародний престиж цих іноземних компаній. А Кабінетом Міністрів України на виконання цієї угоди видано Постанову N 623 вiд 26 квiтня 2003 р.. «Про затвердження Порядку присвоєння i нанесення на диски для лазерних систем зчитування та/або матрицi спецiального iдентифiкацiйного коду та визнання спецiальних iдентифiкацiйних кодiв, нанесених на диски та/або матрицi, що експортуються, або матрицi, що iмпортуються». Додатком 1 до Порядку встановлено: «1. Кожний СIД-код прес-форми складається з чотирьох великих лiтер IFPI, пiсля яких зазначається чотири- або п'ятизначний код. […] Наприклад, СIД-код прес-форми IFPI A01xx може бути виданий заявнику МОН. […] Код першої прес-форми може бути IFPI A0100, код другої - IFPI A0101 i так далi».

Просто за державу якось незручно - IFPI... чому не UA.

За лобіюванням інтересів IFPI, в Україні узаконений SID-код прес-форми IFPI який не є прийнятим ідентифікаційним стандартом CISAC та ISO.

Найбільш значною серед міжнародних організацій є CISAC - Міжнародна Конфедерація Авторських і Композиторських Суспільств, що об'єднує 200 авторських суспільств з 98 країн. Вона представляє по всьому світу інтереси більше 2 мільйонів творців музичних, драматичних, літературних, аудіовізуальних творів, а також творців в області пластичних і графічних мистецтв. CISAC розроблено власні ідентифікатори, і у сфері музики був реалізований проект ISWC-T (International Standard Work Code Tune) для ідентифікації кожного музичного твору (пісні або музики). Сьогодні CISAC створив бази даних для управління на національному або міжнародному рівні номерами приблизно мільйона музичних творів. Норма цього коду була затверджена ISO (International Standard Organisation, Міжнародної організації стандартизації, МОС) під номером Iso/15707.

Чому ДДІВ не рекомендовано Уряду приєднатись до стандарту ідентифікації CISAC, самої значущої і впливової організації в світі у сфері інтелектуальної власності, а рекомендовано приєднатись до стандартів вузькопрофільної IFPI. IFPI охоплює дуже вузький проміжок приблизно однієї десятої долі всіх суб’єктів суміжних прав і створена виключно виробниками, а терміном «суб’єкти суміжних прав» охоплено всіх фізичних осіб, акторів (театру, кіно тощо), співаків, музикантів, танцюристів або інших осіб, які виконують ролі, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригентів музичних і музично-драматичних творів, права яких IFPI не має правомочностей представляти. Таку звужену рекомендацію можна пояснити або невіглаством, або проявом корупції і лобіюванням бізнес інтересів засновників IFPI.

Одним з визнаних МОС (ISO) міжнародних стандартних кодів, для музичних творів є також код ISRC, розроблений IFPI, який теж рекомендував Уряду ДДІВ. Відповідно до Закону України "Про стандартизацію" від 17 травня 2001 р. N 2408 і на виконання планів державної стандартизації на 2001 - 2004 роки з 1 жовтня 2005 р. був затверджений національний стандарт України: ДСТУ ISO 3901:2005 Інформація та документація, Міжнародний стандартний код запису (ISRC) (ISO 3901:2001, IDT).

«УМА є єдиною в Україні організацією, уповноваженою IFPI присвоювати міжнародний ISRC-код реєстранта на території України», зазначено на офіційному сайті цієї організації. Це свідоме, приховане залякування українських виробників: не підтримуєте УМА і IFPI не отримаєте номера ISRC-коду від «єдиної організації, уповноваженою IFPI присвоювати міжнародний ISRC-код реєстранта на території України». Саме таке підґрунтя закладено в цій інформації.

Рекомендації ДДІВ для Уряду обрати міжнародний ISRC-код, розроблений IFPI, замість розробленого коду ідентифікації CISAC Iso/15707 ISWC-T (International Standard Work Code Tune) призвело до формальної залежності національних виробників від ОП «УМА», як представника IFPI. Звичайно ISRC-код отримає кожний виробник, який надасть заявку, оскільки це обов’язок, а не право «єдиної» ОП «УМА», але в умовах повного правового нігілізму у сфері інтелектуальної власності, монопольне право присвоювати міжнародний ISRC-код реєстранта на території Україні ОП «УМА», підсвідомо створює в очах національних виробників невідому їм залежність від цієї організації.

ISO (International Standard Organisation) затвердила два міжнародні ідентифікаційні коди музичних творів, чому міжнародною організацією затверджено два практично однакові стандарти на один об’єкт? Розроблений IFPI ISRC-код представляє англо-американську концепцію права інтелектуальної власності і ідентифікує юридичних осіб (виробників), а розроблений CISAC Міжнародний стандартний номер музичного твору ISWC-T (International Standard Work Code Tune) Iso/15707 представляє євроконтинентальну концепцію права інтелектуальної власності і ідентифікує авторів і виконавців (фізичних осіб).

Знищення високотехнологічного якісного, високоприбуткового виробництва компакт-дисків в Україні нанесло не тільки збитків економіці держави в сотні мільйонів доларів, але й відкинуло технологічний розвиток виробництва в Україні у цій сфері на невизначений термін, яке апріорі могло б розвиватись за рахунок отриманих прибутків, наприклад в напрямку власного українського виробництва флешок. А приєднання до ідентифікаційних стандартів IFPI, а не CISAC продемонструвало всьому світу, що Україна обирає не євроконтинентальну концепцію права інтелектуальної власності, яка декларується CISAC і встановлена ст.3, ст.41, ст.54 Конституції України, а англо-американську, що представляє IFPI і захищає права тільки виробників, дискримінуючи права фізичних осіб. Ці дії не узгоджуються з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами та зі стратегічним прагненням України інтегруватись до Внутрішнього ринку Європейського Союзу. Приєднання України до ідентифікаційних стандартів ISRC (ISO 3901:2001, IDT) розроблених IFPI і не приєднання до розробленого коду ідентифікації CISAC Iso/15707 ISWC-T (International Standard Work Code Tune) прямо порушує вимоги ст.7 Угоди TRIPS: «Захист та контроль за дотриманням прав інтелектуальної власності повинні сприяти запровадженню технологічних нововведень та передачі і розповсюдженню технологій для обопільної вигоди виробників і користувачів технологічних знань у такий спосіб, що сприяє соціальному та економічному добробуту, а також балансу прав і обов'язків». Баланс прав авторів і виконавців фізичних осіб, які не отримали стандарту розробленого CISAC Iso/15707 ISWC-T і не можуть ідентифікувати свої твори і виконання, порушено на користь виробників, що отримали для своєї ідентифікації аж два види кодифікування: ISRC-код (ISO 3901:2001, IDT) і СIД-код прес-форми IFPI.

Будь-який виробник зацікавлений щоб його продукція була продана і принесла прибуток, тому мейджор-лейбли, які контролюють близько 70% світового музичного ринку і близько 85% музичного ринку США створили премії, якими нагороджують авторів і виконавців за простим бухгалтерським принципом - за кількістю проданих дисків, тобто за кількістю отриманого ними прибутку, а не за принципом якості музичного твору.

«За статистикой же продаж следит украинское представительство IFPI (Международная Федерация Звукозаписывающей Промышленности). Принимая во внимание объемы продаж альбома Русланы (Лижичко), ее выпускающий лейбл CompMusic/EMI решил создать прецедент в украинской музыке, учредив и вручив певице «платиновый» диск. В настоящее время германское подразделение EMI занимается изготовлением награды. Торжественная церемония вручения диска пройдет в конце этого года», джерело: ссылка скрыта

«Іншим кроком співачки буде лобіювання внесення змін до законодавства України. Зокрема до Закону “Про авторське право і суміжні права” та Кримінального кодексу України в частині відповідальності інтернет-провайдерів за “піратство”. Чому Руслана не вносила на розгляд Верховної Ради зазначені зміни до законодавства, будучи протягом року народним депутатом України, співачка пояснила тим, що у парламенті через політичні емоції рідко справи доходять до професійної діяльності. А на - останок ще й додала, що її перебування в політиці “вбило” її бізнес» джерело: ссылка скрыта. Руслана Лижичко дійсно лобіює зміни до Закону України “Про авторське право і суміжні права”, цими змінами відкрито лобіюється англо-американська концепція права, що прямо суперечить вимогам Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, якою встановлено, що національне законодавство має бути приведено до вимог Європейського Союзу, а не до англо-американської концепції права.

Після відкритого звернення десятків українських зірок естради та музичних продюсерів до Прем’єр-міністра України, Юлія Тимошенко провела зустріч з представниками музичних кіл і створила робочу групу для вирішення нагальних проблем музикантів, співголовою якої стала народна артистка України Руслана Лижичко, джерело: ссылка скрыта

Руслана Лижичко входить до списку правовласників, які передали Об’єднанню підприємств «Українська ліга музичних прав» свої майнові права, зазначено на офіційному сайті цього об’єднання підприємств. На яких правових юридичних підставах фізична особа передала свої права інтелектуальної власності об’єднанню підприємств, створених юридичними особами підприємствами, незрозуміло, це не узгоджується з вимогами ч.3 ст.1113 ЦКУ. Але той факт, що Руслана Лижичко лобіює бізнес інтереси EMI Group та Warner Music Group, співачка не приховує: «Хочу поламати стереотип про Україну як країну, де права громадян порушуються без жодних наслідків. Співпрацюю з найбільшими музичними компаніями світу, зокрема Warner та EMI» ссылка скрыта.