Методичні рекомендації для самостійної роботи з навчальної дисципліни
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів затверджена, 674.29kb.
- Методичні рекомендації для самостійної роботи з навчальної дисципліни, 540.34kb.
- Методичні рекомендації до виконання самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни, 250.12kb.
- Програма навчальної дисципліни робоча програма навчальної дисципліни кваліфкаційні, 680.22kb.
- Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з дисципліни, 183.12kb.
- Тематичний план аудиторної та самостійної роботи 7 Перелік тем та питань самостійної, 209.58kb.
- Видання містить тематичний план навчальної дисципліни, завдання до самостійної та індивідуальної, 388.64kb.
- Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної, 2076.33kb.
- Методичні рекомендації до виконання та захисту для студентів психологічних відділень, 426.59kb.
- Методичні вказівки до виконання практичних занять І самостійної роботи з дисципліни, 583.93kb.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВАУКРАЇНИ
АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ УПРАВЛІННЯ І ПРАВА
ПОЛТАВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АГРАРНОЇ АКАДЕМІЇ
Методичні рекомендації для самостійної роботи
з навчальної дисципліни:
«Теорія держави та права»
Укладач:Любченко Олександр Олександрович
Полтава 2011
Матеріали розглянуті і затверджені на засіданні циклової комісії юридичних дисциплін
Протокол № ________ від ___________
Голова ___________________________
1.Предмет загальної теорії держави і права
Поняття юридичної науки. Обгрунтування наукового характеру юриспруденції. Система юридичних наук з огляду на предмет їх дослідження: теоретичні, історичні, галузеві, прикладні науки, міжнародне право.
Загальна теорія держави і права як фундаментальна юридична наука: поняття та риси. Предмет загальної теорії держави і права, його структура.
Функції загальної теорії держави і права: загальні для всіх юридичних наук (пізнавальна (гносеологічна), евристична, функція наукового передбачення, функція допомоги практиці, ідеологічно-виховна) та спеціальні (узагальнююча, інтеграційна та методологічна функції).
2. Методологія правової науки
Методологія і методи в пізнанні держави і права: поняття і значення.
Загальні (філософські) підходи до дослідження держави і права: діалектична методологія, матеріалістичний і метафізичний підхід, феноменологічний метод, герменевтичний, синергетичний, антропологічний, комунікативний підходи до дослідження держави і права.
Загальнонаукові методи пізнання держави і права. Зміст логічного, історичного та системного методів дослідження державно-прававих явищ.
Спеціальні методи правознавства: статистичний, конкретно-соціологічний, психологічний, кібернетичний, методи моделювання і соціального експерименту.
Власні методи правознавства (формально-юридичний та порівняльний), їх особливості.
3.Загальна теорія держави і права
в системі суспільних і юридичних наук
Загальна теорія держави і права та суспільні науки. Двосторонній зв’язок загальної теорії держави і права з філософією, соціологією, політологією, економічною теорією та соціальною психологією.
Загальна теорія держави і права в системі юридичних наук. Прямі і зворотні зв’язки теорії держави і права з історико - юридичними, галузевими спеціальними (прикладними) юридичними науками, а також групою наук, що вивчають зарубіжні державу і право.
Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки. Роль енциклопедії права та філософії права у процесі формування загальної теорії держави і права.
Загальна теорія держави і права як навчальна дисципліна, її завдання та система.
4. Походження держави і права
Розмаїття концепцій (теорій) походження держави і права. Загальна характеристика теологічної, патріархальної, договірної теорій, теорії насильства, психологічної, марксистської (класової), техніко-економічних та інших теорій походження держави.
Родова община як основа існування та організації первіснообщинного ладу. Природа публічної влади та органи самоврядування в первісній общині. Поняття, риси та функції соціальних норм (мононорм) первісного суспільства.
Причини і загальні закономірності виникнення держави і права. Особливості «вождівства» як пізній етап розвитку первісної общини. Політичні, ідеологічні, психологічні передумови виникнення держави. Значення географічних, демографічних, антропологічних та інших чинників у процесі виникнення держави. Способи (шляхи) виникнення держави в різних країнах світу. Основні чинники, що вплинули на виникнення права (економічні, політичні тощо). Етапи формування права.
Ознаки держави, та права, що відрізняють їх від самоврядування первісної общини.
5. Поняття держави
Різноманітність підходів до визначення держави. Поняття і ознаки держави. Держава як багатоаспектне явище: держава як організація суспільства, держава як організація політичної влади, держава як територіальна організація.
Держава як апарат (механізм) політичної влади. Держава і державні органи, організації, установи. Поняття державної влади та її джерело в демократичній державі. Легітимація державної влади.
Поняття державного суверенітету. Внутрішній і зовнішній суверенітет. Ознаки суверенітету: єдність, неподільність, невідчужуваність. Суверенітет і суверенні права. Світові інтеграційні процеси і державний суверенітет. Співвідношення державного, народного та національного суверенітету.
Поняття типології держави. Формаційний та цивілізаційний підходи до типології держави.
6. Функції держави
Поняття функцій держави. Зміст функцій держави і об’єкти їх впливу. Ознаки функцій держави.
Класифікація функцій держави за різними критеріями. Загальносоціальні функції держави та функції захисту групових інтересів. Головні та похідні функції держави. Постійні і тимчасові функції держави.
Характеристика внутрішніх функцій держави: функція охорони прав і свобод людини і громадянина, політична, економічна, соціальна, екологічна, інформаційна функції держави, функція оподаткування та фінансового контролю, функція розвитку культури, науки і освіти, функція забезпечення режиму законності і правопорядку.
Зовнішні функції держави: функція оборони країни, функція забезпечення миру і підтримки світового порядку, функція міжнародного співробітництва та інтеграції в світову економіку.
7. Форма держави
Поняття, ознаки та елементи форми держави. Фактори, що обумовлюють багатоманітність форм держави (політичні, економічні, ідеологічно-культурні, соціально -національні, міжнародні).
Поняття форми правління. Монархія та республіка як форми правління держави: поняття, ознаки, види. Особливості парламентської, президентської та змішаної республіки.
Поняття державного устрою та його види. Унітарна держава, її юридичні ознаки. Федеративна держава, її ознаки та особливості. Види федерацій за способом утворення, за способом здійснення й характером владних повноважень. Принцип поділу повноважень між федерацією та її суб’єктами. Поняття та особливості конфедерації, її ознаки та відмінності від федерації. Особлива форма державного устрою - імперія.
Поняття державно-правового режиму. Співвідношення державно-правового режиму з сутністю і формою держави. Демократичний, авторитарний, тоталітарний державно-правові режими, їх головні ознаки.
Міжнародні об’єднання держав, їх види та характерні ознаки.
8. Механізм держави і державний апарат
Поняття механізму держави, його співвідношення з державним апаратом. Загальні риси державних іституцій, що входять до складу механізму держави (державний орган, державне підприємство, державні організації й установи, збройні сили).
Поняття державного апарату, його характерні ознаки. Поняття державного органу та його ознаки. Класифікація державних органів. Первинні та вторинні державні органи. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Центральні та місцеві державні органи. Виборні органи та ті, що призначаються. Одноособові та колегіальні державні органи. Компетенція державного органу.
Принципи організації і діяльності державного апарату: принцип служіння народу, пріоритет прав людини, демократизм, законність, відповідальність, підконтрольність. Поділ влади як конституційний принцип організації й діяльності державного апарату.
Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Основні і додаткові функції органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Система стримувань та противаг між гілками державної влади.
Організація влади на місцях. Взаємодія місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Поняття державної служби, її види. Державний службовець, класифікація державних службовців. Посадова особа державного апарату, її ознаки. Відмінність між поняттям “державний службовець” та “посадова особа”.
9. Поняття права
Основні підходи до праворозуміння. Школа природного права, її представники. Юридичний позитивізм: класичний позитивізм та основні напрямки сучасного позитивізму. Соціологічний напрямок у правознавстві. Психологічна школа права. Марксистське вчення про право.
Поняття права. Соціальні та юридичні ознаки права. Право як міра свободи й рівності в суспільстві. Право і його зовнішні форми (законодавче, звичаєве, прецедентне, договірне право).
Поняття функцій права. Характерні ознаки та класифікація функцій права. Соціальні та власне юридичні функції права. Основні ( регулятивна статична, регулятивна динамічна, охоронна) і додаткові (компенсаційна, обмежувальна, поновлююча) юридичні функції права. Основні соціальні функції права (економічна, політична, виховна та ін.).
Право як соціальна цінність. Три аспекти цінності права - власна, інструментальна та історико-культурна цінність права. Загальнолюдський (загальноцивілізаційний), загальносоціальний, особистісний вимір цінності права.
10. Право в системі соціального регулювання
Поняття соціальних норм. Загальні риси і види соціальних норм.
Мораль як соціальне явище: поняття, зміст та роль у регулювання суспільних відносин. Спільні риси права і моралі. Критерії розмежування права і моралі.
Право і політичні норми. Поняття політики. Співвідношення між політикою і правом.
Право і релігійні норми. Розмежування між нормами права і релігійними нормами. Особливості взаємодії правових норм і норм релігійного права.
Поняття, механізм дії та ознаки корпоративних норми. Критерії розмежування права і корпоративних норм.
Поняття та групи технічних норм. Технічні норми, що втілені в правову форму.
11. Формування права та його джерела
Поняття та етапи правоутворення.
Поняття форми права. Співвідношення форми права та джерела права. Взаємозв’язок сутності, змісту та форми права. Фактори, які обумовлюють різноманітність форм права. Основні джерела (форми) права: нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий звичай, правовий прецедент). Первинні і вторинні джерела права. Джерела права в правовій системі України.
Правовий звичай: поняття, ознаки. Статус правового звичаю в правовій системі України. Звичай ділового обороту.
Правовий прецедент: поняття та риси. Зміст доктрини судового прецеденту. Види правових прецедентів. Прецеденти Європейського Суду з прав людини в правовій системі України.
Нормативно - правовий договір: поняття і характерні риси. Міжнародні та внутрішньодержавні нормативно-правові договори, їх особливості. Нормативні договори в трудовому праві: колективні договори і колективні угоди.
Нормативно - правовий акт як основна форма права в романо - германській правовій системі. Характерні риси нормативно-правового акту. Конституція як основний закон держави та громадянського суспільства. Закон, кодекс, підзаконні нормативно-правові акти, акти делегованого законодавства.
Загальні принципи права та правова доктрина як джерела права.
12. Принципи права
Поняття принципів права. Характерні ознаки і значення принципів права. Види принципів права за різними критеріями їх класифікації.
Поняття загальнолюдських (цивілізаційних) принципів права. Принципи гуманізму, справедливості, свободи, рівності, їх значення у правовому регулюванні.
Загальні принципи права: Принцип єдності прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин, принцип гарантованості прав і свобод громадян, принцип відповідальності за вину, принцип законності, принцип поділу влади на публічне і приватне, принцип поєднання стабільності і динамізму.
Міжгалузеві принципи права: поняття та особливості. Принципи незалежності суддів, рівності перед законом, публічності, змагальності, національної мови судочинства.
Принципи галузей та інститутів права. Роль принципів права як загальних орієнтирів у законотворчості.
13. Правове регулювання суспільних відносин
Поняття правового регулювання суспільних відносин та його специфічні властивості. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Предмет правового регулювання.
Поняття способів правового регулювання. Дозвіл, зобов’язання, заборона як основні способи правового регулювання суспільних відносин. Допоміжні способи правового регулювання (примус, заохочення, покарання, надання пільг тощо). Поняття методу правового регулювання. Імперативний та диспозитивний методи як основні методи правового регулювання. Субсидіарні ( додаткові) методи правового регулювання (рекомендаційний, заохочувальний). Загальнодозволений і спеціальнодозволений типи правового регулювання, їх специфіка. Поняття правового режиму.
Види правового регулювання. Нормативно-правове та індивідуально-правове регулювання суспільних відносин, їх ознаки і специфіка. Централізоване і децентралізоване правове регулювання. Субординаційне, координаційне та автономне правове регулювання.
Поняття механізму правового регулювання суспільних відносин. Склад та структура механізму правового регулювання. Обов’язкові стадії механізму правового регулювання. Виникнення правових відносин конкретного типу та застосування правових норм як факультативна стадія правового регулювання. Реалізація норм права як завершальна стадія механізму правового регулювання.
Ефективність правового регулювання та шляхи її підвищення. Правові форми діяльності держави як фактори забезпечення функціонування механізму правового регулювання.
14. Норми права
Поняття та загальні ознаки норми права. Вольовий та представницько-зобов’язуючий характер норми права. Загальнообов’язковість, формальна визначеність норми права та державна гарантованість.
Види норм права. Норма права як класична модель поведінки. Регулятивні і охоронні норми права. Зобов’язальні, заборонні та уповноважувальні норми права. Імперативні і диспозитивні норми права. Абсолютно визначені та відносно визначенні норми права. Загальні і спеціальні норми права. Норми матеріального та процесуального права, їх співвідношення. Деякі інші класифікації норм права: за підсистемами норм права, за галузями права, за часом дії.
Структура норми права. Гіпотеза, диспозиція, санкція норми права, поняття та їх класифікація.
Спеціалізовані норми права: природа, особливості та значення в правовому регулюванні. Норми-засади, норми-завдання, норми-принципи, колізійні норми, норми-дефініції, норми-презумпції та ін.
Способи викладення правових норм у нормативних актах. Співвідношення норми права і припису статті нормативно-правового акту.
15. Система права та система законодавства.
Поняття та риси системи права. Єдність, узгодженість, диференціація та об’єктивність як головні принципи побудови системи права. Предмет і метод правового регулювання як критерій поділу права на галузі і інститути. Структура системи права. Норма права як первинний структурний елемент системи права. Інституту права, підгалузі права, галузі права як головні структурні елементи системи права. Аналіз галузі права, її властивості. Фундаментальні, спеціальні та комплексні галузі права. Поділ системи права залежно від соціального призначення: матеріальне і процесуальне право.
Публічне і приватне право. Поняття та ознаки.
Загальна характеристика галузей права: конституційне, цивільне, адміністративне, фінансове, трудове, сімейне, земельне, екологічне, кримінальне, цивільне процесуальне, кримінально-процесуальне право. Властивості інституту права, їх види за різними критеріями: інститути конституційного, цивільного, кримінального та інших галузей права, галузеві та міжгалузеві, прості та складні, матеріальні та процесуальні, регулятивні та охоронні.
Поняття та ознаки системи законодавства, її співвідношення з системою права.
Функціональна, горизонтальна та ієрархічна (вертикальна) структура системи законодавства. Функціональна структура системи законодавства: головні нормативно-правові акти, допоміжні нормативно-правові акти, акти, що виконують функцію припинення юридичної сили нормативних положень або їх структурних частин. Елементи горизонтальної структури законодавства: нормативно-правовий припис, нормативно правовий акт, інститут законодавства, галузь законодавства. Співвідношення галузі законодавства і галузі права. Складові вертикальної структури вітчизняного законодавства залежно від юридичної сили нормативно-правових актів: Конституція України, закони та кодекси, нормативні укази і розпорядження Президента України, підзаконні нормативні акти центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування.
Чинники формування та розвитку системи законодавства, їх класифікація залежно від характеру впливу на процес формування та розвиток законодавства.
Три основні концепції співвідношення норм міжнародного і національного права: два різновиди моністичної (примат міжнародного права і примат внутрішньодержавного права) та дуалістична. Статус міжнародних угод у правовій системі України.
16. Нормативно-правові акти
Поняття нормотворчісті, її функції. Загальні (принцип гуманізму, принцип демократизму, принцип гласності, принцип законності і верховенства права) і спеціальні ( принцип науковості і професіоналізму, принцип планування, принцип оперативності, принцип поєднання динамізму і стабільності) принципи. Основні види нормотворчості. Референдум.
Стадії створення нормативно-правових актів: прийняття рішення про підготовку проекту, підготовка тексту нормативного акту, обговорення проекту, прийняття та оприлюднення.
Поняття нормативно-правового акту. Відмінності нормативного акту від інших видів юридичних актів, специфічні ознаки. Вимоги до нормативного акту, як до офіційного письмового документу. Класифікація нормативних актів за юридичною силою, суб’єктами правотворчості, обсягом і характером дій, галузевою належністю та зовнішньою формою виразу.
Закон як нормативний правовий акт вищої юридичної сили. Характерні ознаки. Законодавча процедура: законодавча ініціатива, підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою, розгляд і обговорення, прийняття і введення закону в дію. Конституція держави як основний закон, її природа та місце в правові системі. Класифікація законів за юридичною силою (конституційні та звичайні), за ступенем впорядкованості (кодифіковані та поточні), за значення (основні та допоміжні), за обсягом дії (закони загальної, спеціальної та виняткової дії )та часом (постійні та тимчасові) дії.
Підзаконні нормативно-правові акти: поняття і класифікація підзаконних актів за суб’єктами прийняття, за зовнішньою формою, за сферою та часом дії, за порядком прийняття, за характером правотворчої компетенції. Види підзаконних нормативних актів за суб’єктами їх прийняття: нормативні акти Президента України, уряду, центральних та місцевих органів державної влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування, локальні нормативні акти.
Чотири показники дії нормативно-правового акту у часі: момент набуття чинності, напрям темпоральної дії, момент зупинення дії, момент припиненні дії нормативного акта. Порядок набуття чинності загальнодержавними нормативними актами. Напрям темпоральної дії – поняття, загальний принцип. Види непряма темпоральної дії: негайна (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) та шляхом зворотної дії (ретроспективна форма). Підстави припинення дії нормативних актів.
Дія нормативно-правових актів у просторі. Територіальний та екстериторіальний принцип дії нормативно-правових актів. Дія нормативно-правових актів за колом осіб залежно від обсягу і специфіки правового і соціального статусу суб’єктів. Юридичний та дипломатичний (повний та обмежений) імунітет.
17. Нормотворча техніка
Юридична техніка, поняття, основні види. Нормотворча техніка як вид юридичної техніки.
Нормотворча техніка: поняття, характерні ознаки, елементи нормотворчої техніки: логічні, лексичні і стилістичні, графічні і математичні, структурні. Структура нормативно-правового акту та її елементи. Засоби і правила утворення спеціально-юридичного змісту нормативного правового акту Засоби і правила забезпечення системних зв’язків нормативних актів.
Законодавча техніка. Засоби і правила законодавчої техніки: юридична конструкція, юридична презумпція, юридична фікція, галузева типізація. Способи формулювання правових приписів: казуїстичне та абстрактне викладання правових норм. Юридична термінологія, вимоги до використання термінів. Вимоги і правила щодо структурування закону.
18. Систематизація нормативно-правових актів
Поняття і завдання систематизації нормативно-правових актів. Об’єкти та суб’єкти систематизації. Принципи систематизації нормативно-правових актів. Мета і способи досягнення мети систематизації.
Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нормативно-правових актів. Завдання обліку, засоби нагромадження та оброблення нормативної інформації, види обліку нормативно-правових актів: журнальний, картковий та електронний. Державні реєстри нормативно-правових актів як спеціальний офіційний вид обліку. Офіційна і неофіційна інкорпорація. Результати інкорпорації: збірники та зібрання законодавства. Ознаки консолідації.
Кодифікація та створення зводу законів як особливі змістовні форми систематизації нормативно-правових актів Ознаки та методи кодифікації (кодифікація-компіляція і кодифікація-реформа).Види кодифікаційних актів - основи законодавства і кодекси . Види кодифікацій – галузева і спеціальна. Головні ознаки і поняття зводу законів.
19. Юридичні колізії
Поняття та види юридичних колізій і причини їх виникнення. Колізії в праві.
Колізії в законодавстві, їх основні ознаки і види. Темпоральні (часові), ієрарахічні (субординаційні), змістовні колізії – поняття та основні правила подолання колізій. Збіг колізій.
Способи зменшення колізійності законодавства – прийоми, засоби і процедура їх попередження, подолання та усунення. Колізійні норми, тлумачення закону і застосування правоположень, як основні способи подолання колізій в законодавстві.
20. Правові відносини
Поняття та ознаки правових відносин. Склад правових відносин: суб’єкт, об’єкт та їх юридичний зміст (сукупність прав і обов’язків сторін).
Види правових відносин за предметом правового регулювання, за функціональним призначення, за часом дії. Матеріально-правові та процесуально-правові правовідносини.
Поняття суб’єктів правових відносин, їх види (індивідуальні і колективні). Держава як суб’єкт правовідносин. Правосуб’єктність (правоздатність-загальна і спеціальна, дієздатність- часткова, неповна, повна і обмежена, деліктоздатність) у механізмі правового регулювання. Правовий статус суб’єктів права.
Поняття об’єкта правових відносин. Речі, цінності, послуги, нематеріальні блага, продукти духовної творчості, як об’єкти правових відносин.
Юридичний зміст правових відносин. Суб’єктивне право суб’єкта правових відносин та правомочність уповноважених осіб. п Поняття і елементи юридичного обов’язку суб’єкта правових відносин.
Поняття і ознаки юридичного факту. Класифікація юридичних фактів. Юридичні дії (правомірні та протиправні) і події як види юридичних фактів за вольовою ознакою. Позитивні і негативні юридичні факти. Правовстановлюючі, правоприпиняючі і правозмінюючі факти. Процесуальні і матеріальні факти. Складні юридичні факти. Фактичний склад.
21. Правова поведінки
Поняття та ознаки правової поведінки. Види правової поведінки: правомірна поведінка, правопорушення, зловживання правом, об’єктивно протиправне діяння.
Правомірна поведінка: основні ознаки, склад та види. Зовнішня ( об’єктивна) сторона вчинку суб’єкта права та його внутрішня (суб’єктивна) сторона. Правомірна поведінка залежно від ступеня суспільної значущості: необхідна, бажана та соціально допустима. Добровільна і вимушена правомірна поведінка. Пристосовницька, маргінальна, звичайна, соціально-активна поведінка. Формально-юридичні ознаки правомірної поведінки з погляду засобів правової регламентації.
Правопорушення - поняття та ознаки. Правопорушення за своєю соціальною значущістю і критерії визначення ступеня суспільної шкоди соціально шкідливої поведінки. Правопорушення за психологічними ознаками, поняття протиправної поведінки. Правопорушення, як юридичний факт. Зовнішня характеристика правопорушення.
Юридичний склад правопорушення. Об’єкт (загальний, родовий та безпосередній) і об’єктивна сторона правопорушення. Факультативні елементи правопорушення. Суб’єкт (фізична та юридична особа) і суб’єктивна сторона правопорушень. Інтелектуальні та вольові ознаки суб’єктивної сторони правопорушень. Намір і необережність. Мотиви та мета вчинення правопорушень.
Види правопорушень за ступенем суспільної небезпеки, поняття злочину і проступка. Злочини як кримінальне правопорушення, їх види за певними критеріями: об’єктом посягання, формою вини та ін. Проступки залежно від галузі права: конституційний делікт, адміністративний проступок, цивільно-правове порушення, дисциплінарні проступки.
Причини та природа правопорушення у сучасному суспільстві. Різні підходи до розуміння причин і умов правопорушення: філософський, соціологічний, психологічний та ін.
Критерії поділу причин правопорушень: за рівнем прояву ( на індивідуальному рівні, на рівні соціальних груп та на загальносуспільному рівні), за змістом (економічні, соціальні, політичні, юридичні), за ставленням до свідомості особи (об’єктивні і суб’єктивні). Кримінологічні теорії злочинності: соціологічні та біологічні (біопсихологічні та біосоціальні) теорії причин злочинності.
22. Юридична відповідальність
Юридична відповідальність, поняття та головні обов’язкові ознаки.
Підстави юридичної відповідальності (фактичні, юридичні та процесуальні ). Підстави, що виключають юридичну відповідальність: неосудність, необхідна обороні, крайня необхідність, малозначущість, казус (випадок), фізичний або психічний примус.
Види юридичної відповідальності залежно від галузевої належності норм та змістом санкції норми , що застосовується за вчинене правопорушення. Конституційна, кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна відповідальність. Юридична відповідальність правопоновлююча та штрафна і державний примус.
Цілі і функції юридичної відповідальності. Загальносоціальні (захист правопорядку, гарантування і запобігання правопорушуваності) та індивідуальні (для конкретного правопорушника) цілі: відновлення порушених суб’єктивних прав і свобод суб’єктів права, компенсація особі завданої шкоди, покарання правопорушника та превенція).
Принципи юридичної відповідальності: справедливості, законності, невідворотності, доцільності.
23. Юридична діяльність
Поняття та ознаки юридичної діяльності. Співвідношення юридичної діяльності та юридичної практики. Місце юридичної діяльності в правовій системі суспільства.
Структура юридичної діяльності. Структурні елементи юридичної діяльності. Суб’єкт і об’єкт юридичної діяльності. Динамічна сторона юридичної діяльності - юридичні дії та операції. Засоби і метод юридичної діяльності, юридична тактика і стратегія. Мета і фактичний результат юридичної діяльності. Поняття, які характеризують основні параметри юридичної діяльності: обсяг, інтенсивність, ефективність, економічність, законність, соціальну цінність.
Правові форми діяльності органів держави: поняття та ознаки. Установча, правотворча, правозастосовна, контрольно-наглядова діяльність та правосуддя . Правоохоронна та інтерпретаційно-правова діяльність. Організаційні (фактичні) форми діяльності держави. Методи здійснення юридичної діяльності: метод інформаційного впливу, метод переконання,, метод рекомендації і заохочення, метод примусу.
Поняття юридичного процесу. Процесуальне провадження. Процесуальна стадія. Процесуальний режим.
24. Застосування норм права
Поняття реалізації норм права. Класифікація актів реалізації правових норм: залежно від юридичного механізму забезпечення реалізації правових норм ( загальні та конкретні правові віднисини), за характером її суб’єктів (індивідуальна реалізація і колективна), за методом забезпечення реалізації ( добровільна та примусова), за характером поведінки (активна та пасивна реалізація), залежно від часу (негайна та тривала реалізація), за конкретними способами здійснення правових приписів (використання, виконання, додержання).
Застосування норм права як специфічна форма його реалізації. Додаткова, допоміжна природа правозастосовної діяльності у загальному механізмі реалізації норм права. Форми правозастосовної діяльності: оперативно-виконавча, правоохоронна і правосуддя.
Стадії застосування нормативних приписів. Фактична, юридична, завершальна стадія правозастосування.
Основні вимоги до правильного застосування нормативних приписів. Вимоги обгрунтованості, законності і доцільності в процесі правозастосовної діяльності.
Акти застосування норм права, їх ознаки та відміна від інших юридичних актів. Види актів застосування норм права за суб’єктом прийняття, галузевою належністю, юридичною формою та значенням, характером правового впливу та ін.
Прогалини в законодавстві, засоби їх заповнення та усунення. Аналогія закону, аналогія права, субсидіарне застосування (міжгалузева аналогія) правових норм.
25. Тлумачення норм права
Поняття тлумачення норм права та його необхідність і значення в процесі правового регулювання. “Буква” і “дух” закону. Об’єкт та безпосередній предмет тлумачення права. Дві тенденції в правотлумачній діяльності – статична і динамічна.
Способи тлумачення норм прав. Граматичний (мовний, текстовий) спосіб і правила мовного тлумачення. Логічне тлумачення норм права, прийоми тлумачення. Системний спосіб тлумачення, логічні зв’язки між нормами права. Історичний спосіб тлумачення норм права (ретроспектива) і конкретно-соціологічне тлумачення як своєрідний прояв використання історичного способу. Теологічний (цільовий) спосіб тлумачення норм права.
Тлумачення норм права за суб’єктами.
Офіційне тлумачення: нормативне (автентичне і легальне) і казуальне тлумачення - поняття, ознаки, правова природа. Неофіційне тлумачення: побутове ( повсякденне), професійне (компетентне) і доктринальне. Доктринальне тлумачення норм права, його значення для правозастосування та вдосконалення механізму правового регулювання.
Правотлумачні (інтерпретаційні) акти: поняття, ознаки і види інтерпретаційних актів залежно від видів тлумачення права. Акти автентичного і делегованого тлумачення. Акти нормативного і казуального тлумачення. Інші підстави класифікації інтерпретаційних актів за формою вираження, за суб’єктами тлумачення, за назвою та структурою документа, за галузями права.
Тлумачення норм права за обсягом: адекватне (буквальне), поширювальне (розповсюджувальне) та обмежувальне.
Їх значення для обгрунтованого та законного прийняття юридичних рішень.
26. Права, свободи і обов’язки людини і громадянина
Поняття прав і свобод людини і громадянина Основні ознаки прав і свобод людини і громадянина.
Права і свободи людини і громадянина і їх історичному розвитку. Права людини “першого”, “другого”, та “третього” поколінь.
Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Права і свободи людини і права і свободи громадянина. Негативні (право на життя, на свободу та особисту недоторканність та ін.) і позитивні права (право на працю, на соціальний захист та ін.). Фізичні, особистісні, політичні, економічні, соціальні і гуманітарні права і свободи людини. Система прав, свобод і обов’язків в Конституції України 1996року.
Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній, правовій державі. Політичні, економічні, духовні та юридичні гарантії прав і свобод людини і громадянина. Рівність перед законом і судом. Загальнодоступність законодавства. Презумпція невинуватості. Право на юридичну допомогу. Відсутність зворотної дії закону. Міжнародно-правові засоби забезпечення й захисту прав людини. Міжнародні судові установи і відповідні органи міжнародних організацій: Європейський суд з прав людини, Комітет ООН з прав людини та інші.
Юридичні обов’язки людини і громадянина. Класифікація юридичних обов’язків за різними критеріями. Обов’язки людини і обов’язки громадянина. Особисті, політичні, соціально-економічні та ін. Обов’язки щодо держави і суспільства, інших людей, своїх близьких. Індивідуальні і колективні, постійні і тимчасові. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні.
27. Громадянське суспільство і держава
Формування концепції громадянського суспільства (Аристотель, Дж. Локк, Т.Пейн та ін.) Концепція громадянського суспільства Г.Гегеля. Сучасний науковий погляд на громадянське суспільство.
Поняття та ознаки громадянського суспільства. Громадянське суспільство як необхідна передумова розбудови демократичної, правової, соціальної держави.
Інститути громадянського суспільства. Особа, право, держава в громадянському суспільстві. Право як спосіб регулювання відносин між громадянином і державою. Людина як найвища цінність у громадянському суспільстві. Прибуткові і неприбуткові об єднання. Громадянські організації (культурні, національні, спортивні та ін.), їх мета та принципи діяльності. Діяльність професійних спілок. Релігійні організації. Благодійні організації. Комерційні організації ( підприємства, господарські товариства, банки та ін.). Політичні партії.
Становлення громадянського суспільства в Україні. Сучасне українське суспільство як перехідне до громадянського. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні.
28. Політична система громадянського суспільства.
Поняття політичної системи громадянського суспільства. Структурні елементи політичної системи у широкому і вузькому розумінні.
Інституціональний склад політичної системи. Держава як центральна ланка політичної системи. Політичні партії у політичній системі суспільства: поняття, ознаки і функції. Співвідношення політичної партії як політичної організації і держави як елемента політичної системи.
Правове регулювання статусу та діяльності політичної партії. Основні етапи процесу правової інституціоналізації політичних партій на території України. Конституціоналізація і законодавча інституціоналізація. Конституційний і правовий статус політичних партій України. Особливості правового регулювання положення та діяльності політичних партій.
29 Демократична держава
Поняття демократія та її характерні риси як владної суб’єктності народу та ознаки, характеризуючи організацію і діяльність демократичної держави.. Демократія як спосіб здійснення народовладдя. Демократія як принцип. Соціальна цінність демократії.
Форми демократії. Представницька й безпосередня форма здійснення народовладдя. Організація діяльності системи державних органів на основі демократичних принципів як форма демократії. Інститути демократії: поняття та їх види . Інститути демократії за ступенем складності: структурні –сесії представницьких органів, депутатські фракції тощо, функціональні - депутатський запит, громадська думка, правотворчий почин тощо та структурно-функціональні – територіальна або національна автономія. Інститути демократії за формами державної діяльності та юридичною силою.
Принципи демократії як основа організації і функціонування державної влади. Гарантованість прав і свобод людини. Гласність. Виборність. Плюралізм. Поділ влади. Залучення населення до вирішення питань державного значення. Суб’єкти демократії. Громадянин як головний суб’єкт демократії
Функції демократії. Функції, пов’язані з функціями держави та власні функції. Установча функція. Функція оптимізації державних рішень. Функція сприяння виконанню прийнятих рішень і розвитку особи. Контрольна функція демократії.
Демократія й самоврядування, їх співвідношення. Самоврядування як засіб розвитку демократії в різних сферах суспільного і державного життя. Спеціальні принципи самоврядування: самоорганізація, поєднання суб’єкта і об’єкта управління та ін.
30. Правова, соціальна держава
Виникнення, розвиток та формування ідеї правової держави. Різноманітні концепції теорії правової держави.
Поняття та ознаки правової держави. Визнання, законодавче закріплення, реальне здійснення та гарантування державою прав і свобод людини і громадянина. Принцип верховенства права. Зародження і функціонування правової держави в умовах громадянського суспільства. Правове регулювання поділу державної влади. Взаємна відповідальність особи і держави. Загальнодозвільний правовий режим як основа поведінки людини в правовій державі. Правовий режим відповідно до державних органів та посадових осіб. Функціонування незалежного і ефективного суду. Наявність високого рівня правосвідомісті і правовій культури окремого індивіда і суспільства і цілому.
Правова держава як втілення принципу верховенства права. Два аспекти принципу верховенства права ( “верховенства права над державою” і “верховенства права над законом”). Поняття і зміст принципу законності. Права людини як найвищий критерій правового характеру змісту закону.
Поняття та істотні ознаки правопорядку. Співвідношення правопорядку з громадянським порядком. Правовий правопорядок як певний стан життя суспільства.
Поняття та ознаки соціальної держави, її співвідношення з правовою державою.
Шляхи формування соціальної, правової держави в Україні: забезпечення панування права, захист і гарантування основних прав і свобод людини і громадянина, поділ влади, підвищення рівня правової культури і правосвідомості та ін.
31. Правова свідомість
Правова свідомість як одна із форм суспільної свідомості: поняття і характерні риси. Структурні елементи правової свідомості – правова психологія і правова ідеологія. Поняття і структурні елементи (сталі і динамічні та пізнавальні) правової психології. Поняття правової ідеології, вимоги до правової ідеології і демократичній, правовій державі. Основні функції правової свідомості: гносеологічна (пізнавальна), оцінна і регулятивна.
Види правосвідомості за різними критеріями класифікації. Індивідуальна, групова, масова та суспільна правосвідомість. Побутова (емпірична) , професійна та наукова. Правосвідомість юристів.
Правосвідомість і право: значення правосвідомості в правотворчості, правореалізації та правозастосуванні.
Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий інфантилізм, ідеалізм ( романтизм), дилетантизм та правова демагогія. Правовий нігілізм як найпоширеніша форма викривлення правової свідомості, прояви і причини правового нігілізму. Правова освіта та правове виховання як засоби підвищення правосвідомості й ліквідації правового нігілізму.
32. Правова культура суспільства
Поняття правової культури. Правова культура суспільств в рамках формаційного підходу до їх поділу. Буденна (масова), професійна та теоретична (наукова) правова культура.
Правова культура особистості: поняття, структурні елементи (пізнавальні , оцінні та поведінкові) та види (низька, звичайна, висока).
Правова культура суспільства: поняття та її елементи. Поняття субкультури і правової контркультури. Значення правової культури для формування правової держави.
33. Правова система суспільства
Правова система: поняття і основні риси. Структура правової системи: інституціональна, нормативна, ідеологічна, функціональна і регулятивна складова. Інтегративна, регулятивна, комунікативна і охоронна функції правової системи.
Поняття правової сім’ї, основні сім’ї правових систем. Романо-германська правова сім’я (континентальне право). Спільні ознаки правових систем різних країн романо-германської правової сім ї. Місце нормативних актів та судової практики в системі джерел (форм) права.
Англо-американська правова сім’я (система загального права), спільні ознаки правових систем різних країн. Джерела права, роль судової практики в їх структурі.
Сім’я традиційного права країн Африки і держав Далекого Сходу та особливості, яку відрізняють її від інших правових систем.
Релігійна правова сім’я: мусульманське, індуське, іудейське та канонічне право, характерні риси релігійних правових систем. Соціалістична правова сім’я.
Наступність у правовій системі суспільства. Правовий досвід, правова спадщина, правові традиції. “Правонаступництво” та “наступність в праві”.
Головні напрямки концепцій, що оцінюють статус національної правової системи після здобуття незалежності. Особливості становлення та розвитку національної правової системи України.
Література до всіх тем
Антологія української юридичної думки: В 10 т. Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права /Упоряд. Бабкін В.Д., Усенко І.Б, Пархоменко Н.М., За заг. ред. Шемшученко Ю.С..- К.: Видавничий дім "Юридична книга", 2002.- 568 с.
Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник /За ред. Копєйчикова В.В..- К.: Юрінком Інтер, 2000.- 320 с.
Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] (З грифом МОН) / За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М.В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник.- К.: Кондор, 2002.- 353 с.
Олійник А.Ю. Теорія держави і права України: Навчальний посібник /Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д, Слюсаренко О.Л..- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 176 с.
Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник.- Вид. 5-те, зі змінами.- К.: Атіка, 2001.- 176 с.
ПРИМІТКА