Методичні рекомендації до виконання самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни "академічний живопис" для студентів

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Cамостійна робота 1 3.Вимоги до виконання задачі Пошуки образу композиції Виконання рисунку композиції у вибраному форматі. Кольорове рішення етюду. Узагальнення та деталізація. 4.Форма подачі завдання Cамостійна робота 2 1. Склад задачі З. Вимоги до виконання завдання. 4. Послідовність виконання 5. Критерії оцінки 6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори Cамостійна робота 3 1. Склад задачі 4. Послідовність виконання V заняття 5. Критерії оцінки 6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори Використана література ... Полное содержание

Подобный материал:

• Видання містить тематичний план навчальної дисципліни, завдання до самостійної та індивідуальної, 388.64kb.
• Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів затверджена, 674.29kb.
• І рекомендації до виконання самостійної та індивідуальної роботи студентів Освітньо-кваліфікаційний, 1482.86kb.
• Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з дисципліни, 183.12kb.
• Методичні вказівки до виконання практичних занять І самостійної роботи з дисципліни, 583.93kb.
• Методичні рекомендації до виконання самостійної роботи з курсу «Організація обліку», 896.47kb.
• Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів денної та заочної, 2076.33kb.
• Та рекомендації до виконання практичної, індивідуальної та самостійної роботи, 911.62kb.
• 1. Перелік тем та нормативні матеріали для самостійної роботи з дисципліни “Фінансовий, 858.58kb.
• Ї роботи виконання контрольної роботи студентами заочної форми нав­чання є складовою, 305.46kb.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ДИЗАЙН»


Рег. № __________________________


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


до виконання самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни


"АКАДЕМІЧНИЙ ЖИВОПИС"

для студентів напряму підготовки 7.020207 галузі знань 0202 факультету

V курсу Дизайн Мистецтво Кібернетика

Херсон 2008


Методичні рекомендації до виконання самостійної та індивідуальної роботи з дисципліни "Академічний живопис" / І.О. Жуков, - Херсон. ХНТУ. 2008.-___с.


Рецензент: __________________________________


Затверджено

на засіданні кафедри дизайну

протокол № ___ від ____________ р.

Зав. кафедри О.В.Чепелюк

_________________________


Відповідальний за випуск – О.В.Чепелюк, доцент, к.т.н.

CАМОСТІЙНА РОБОТА 1


Тема: Начерки людини в інтер`єрі


1. Склад задачі - Закріплення теоретичних знань і вироблення практичних умінь роботи олійними фарбами. Подальше вдосконалювання образотворчої культури й виразних засобів живопису


2. Матеріали – олійні або акрилові фарби, полотно, картон.


3.Вимоги до виконання задачі : робота з натурою / зарисовки, етюди, фотоматеріали.


Робота над постановкою начинається зі створення постановки. І першій важливий етап на цьому шляху - пошуково-ескізна робота, яка може складатись з кольорових короткострокових етюдів, графічних композиційних зарисовок, та фотоматеріалів - фотографій із натури, з різних ракурсів, у різному освітленні .


ПОШУКИ ОБРАЗУ КОМПОЗИЦІЇ


На основі цих матеріалів, студент створює композицію своєї майбутньої живописної роботи. У пошуковому композиційному ескізі студент повинен вдало розташувати фігуру у форматі, зазначити узагальнено освітлені місця та тіні на фігурі, та їхнє співвідношення з тоном фону. Продумати оточення фігури – елементи інтер’єру чи пейзажу, можливо доповнити композицію натюрмортом, або присутністю птахів, метеликів та ін., визначитись зі стилістикою рішення задуманого образу, його колоритом – одним з основних виразних засобів живопису.

Виходячи із задуму потрібно знайти композиційне рішення побудови ритмічних і пластичних характеристик фігури, кольорову гамму, зв'язок фігури з оточенням, об’ємно – просторові якості постановки. У кожному конкретному випадку існує велика кількість варіантів рішення з яких потрібно вибрати найбільш оптимальний, у якому основні форми фігури й кольорові маси створюють певні ритмічні співвідношення.

При створенні композиції в першу чергу має вирішуватись закон цільності композиції - взаємозв’язок усіх її елементів, пов'язаний із неповторністю й різноманітністю цих елементів. У композиції не має бути повторень: ні розміри, ні плями, ні інтервали. Другий важливий закон композиції – її виразність (рос. – выразительность). За допомогою виразності проявляється активне відношення до об’єкту зображення, виявляється художня інтерпретація явища, що відображається відповідно естетичним уявленням і власному світовідчуттю. Виразність як впливовий засіб композиції виявляється, головним чином, умінням користуватись контрастами.

Контраст – це художній засіб, сутність якого в протипоставленні двох властивостей, якостей, особливостей. Композиція живописного твору частіше всього виразна тоді, коли в її основі лежить контраст, обумовлений художнім замислом. Але не тільки основний художній задум композиції, а й уся її художня тканина мають бути створені з контрастів. Тому що кращий засіб виявити своєрідність деталей – це порівняння їх за принципом контрасту. Ця думка звісна з давніх пір, ще Леонардо да Вінчі у своєму «Трактаті про живопис» звертав увагу на те, що в композиції слід застосовувати контрасти: поряд із високим ставити низького, із товстим - худорлявого, з фігурою, одягненою в оксамит, з його тяжкими й м’якими складками, - фігуру, драпіровану в шовк, спадаючий дрібними та гострими складками, і т.д.


ВИКОНАННЯ РИСУНКУ КОМПОЗИЦІЇ У ВИБРАНОМУ ФОРМАТІ.


Одною з важливих задач при вирішенні композиції - є вибір формату площини для зображення, як по розміру, так і по співвідношенню довжини сторін. При виборі розміру формату треба враховувати творчі можливості студента, його працездатність.

Наступний етап роботи студента – підготовка основи під олійний живопис. Ця робота виконується студентом самостійно. Студент може ґрунтувати картон чи полотно сам, а може скористатись вже готовим ґрунтованим полотном, чи картоном.

Виконання підготовчого рисунку на форматі – це наступний важливий етап у виконанні проекту. Спочатку треба визначити рух основних мас фігури, співвідношення частин, силует, характер основних форм та ліній складок костюму.

Компонуючи фігуру у вибраному форматі слід ураховувати існуючі засоби вираження композиційного замислу. Композиційне розташування зображення на площині виконує наступні задачі:

1. виявлення композиційного центру таким чином, щоб відразу притягнути увагу до нього, а після огляду інших частин твору знов поверталась до композиційного центру;

2. розподілення зображення таким чином, щоби важливі за замістом частини були відділені одна від одної, але зв’язані з головною частиною композиції – її центром.

Організація елементів зображення в живопису здійснюється за допомогою симетрії, асиметрії, ритму.


КОЛЬОРОВЕ РІШЕННЯ ЕТЮДУ.

Приступаючи до живопису, перш за все треба визначити загальний колорит роботи, який буде відповідати певному настрою, направлення та характер освітлення. Кольорові і тональні відношення в живописному творі пропорційні натурним кольоровим, і тональним відношенням, але вони відражають реальність у складній, опосередкованій багатьма факторами формі. Це й індивідуальні особливості бачення і кольоросприйняття, і стилістичні особливості творчої манери виконання кожного художника, і потреби творчого задуму.

Спочатку студент виконує підмальовок – узагальнено, не завантажуючи поверхню фарбою, працюючи великим пензлем, прокладаючи лише основні кольори. При цьому краще починати з тіньових міст, але неодмінно визначати їхнє співвідношення з освітленими ділянками. Прописуючи великі кольорові плями треба виявляти загальний силует фігури. Кольорові відношення поміж натурою й фоном залежать від характеру освітлення та творчого задуму автора, від того яке оточення він вирішив створити за для вирішення композиції портрету.

Прописуючи фон, треба враховувати, що поряд з освітленою частиною натури він буде темніше ніж поряд із тіньовою, у силу одночасного тіньового контрасту.

Безпосередньо, кольорові відношення залежать від середовища, від умов освітлення та загального кольорового рішення, але корисно відмітити, що, «із досвіту багатьох художників», чоло часто має декілька охристі відтінки, ніс – лілуваті, щоки та вуха – червоні, шия – охристо-жовті, а грудна клітина, порівняно із шиєю де що рожева. Треба також звернути увагу на вплив кольору одягу на відкриті ділянки тіла.

Після підмальовка студент приступає до подальшого ліплення кольором форми голови, торса, рук кольором, і конкретизації живописних відношень. Живопис ведеться або по всій поверхні роботи, або частинами, коли кожна частина доводиться до певного завершення. Нижчу частину постановки бажано прописати узагальнено. Вирішуючи задачу виявлення форми кольором, треба передавати індивідуальну характеристику натури, її рух в умовах певного освітлення. При цьому не можна писати дрібні деталі не намітив спочатку велику форму.

Знайшовши взаємовідношення освітлених і тіньових мас поміж собою, треба виявляти більш ретельно освітлені ділянки, полу-тони, тіні, рефлекси. Тіньові ділянки треба писати без білил, а освітленні – корпусно. При цьому, працюючи над будь якою частиною, треба старатись не упускати з виду цілого. Роботу вести послідовно, відштовхуючись від великої форми.

Очі треба писати ближче к завершенню роботи, але виявити форму ока, очної западини треба під час живописної прописки великим пензлем.

Кисті рук треба намітити спочатку узагальнено, підібравши сполучення фарб і основні світло-кольорові відношення. Прописуючи деталі, які знаходяться в тіні не треба проробляти їх дуже ретельно, тому що тінь пом’якшує контури, і ретельно пророблена деталь може здаватись дуже різкою.

У подальшій роботі треба ще точніше передати кольорові відношення натури, поступово виявляючи її характерні особливості. Можливо, у процесі роботи, виявиться, що якісь фрагменти дуже роздроблені, випадають із загальної цілості. У такому випадку треба або пом’якшити контраст, або знайти підтримку роздробленій частині в інших ділянках роботи.

Важливе значення має живописне рішення костюму, його форма, колір, пластика, декор, а також його колористичний зв'язок з оточенням. Рішення костюму, і виявлення його форми через кольорово-тональні відношення – важливе завдання в рішенні проекту. Студенту необхідно вирішити характер костюму, його взаємозв’язок з образом, що створюється, своєрідність пластики костюму, ритму складок для передачі руху фігури та її окремих частин. При цьому важливий відбір більш характерних, важливіших складок. В освітленій частині фігури вони виконуються більш контрастно й об’ємно. Зображення орнаментів на драпіровках має підпорядковуватись формі складок, характеру структури тканини.

Для виконання головної задачі завдання – рішення фігури в просторі , треба знайти сюжетний взаємозв’язок поміж фігурою та оточуючими її предметами. Інтер’єр може бути не складним - невеликий фрагмент помешкання з вікном, шторою, нескладними меблями, ширмою й т. д. Пейзажний мотив теж не треба ускладнювати. Нескладний, але цікавий за змістом натюрморт може стати важливим елементом композиції.

Працюючи над живописним рішенням, необхідно постійно пам’ятати про кольоровий взаємозв’язок усіх складових композиції, про загальне джерело освітлення, загальну кольорову гаму та стилістику рішення проекту


УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ДЕТАЛІЗАЦІЯ.

Завершення роботи – процес складний та відповідальний. Він складається з етапу деталізації, на якому потрібно більш ретельно проробити елементи першого плану, вирішити стилістичні характеристики обличчя, волосся, одягу, предметів, аксесуарів, елементів оточення. Обличчя й руки завжди треба проробляти більш уважно ніж аксесуари та фон. У процесі роботи треба постійно піклуватись про цільність великих мас, відношень у тоні й кольорі, виявляти найхарактерніше.

Після проробки деталей потрібно довести етюд до тональної, кольорової, та стилістичної цільності – узагальнити. Поєднати кольором чи тінню дрібні подробиці одягу, посилити, чи «заспокоїти» дуже яскраві плями кольору, уточнити малюнок, узгодженість частин та цілого, вплив освітлення на колористичну єдність та емоційну виразність зображення.

Але не слід розуміти узагальнення, як виключення із зображення деталей, подробиць. Деталі мають допомогти розкриттю образу, збагачують звучність етюду, глибше розкривають його настрій. Таким чином, деталям, подробицям потрібно приділяти не менше значення чим узагальненню. На цьому етапі важливо здійснювати свідомий відбір головного, і більш ретельно його трактувати, підтримуючись загальної стилістики образу.

У процесі роботи студенти реалізують свій хист, знання, навики живописної довгострокової роботи, своє вміння бачити прекрасне навколо себе, творити по законам краси, проявляє художній смак і творчу індивідуальність.


4.Форма подачі завдання: полотно, картон,


5. Критерії оцінки:

Виразність остаточної роботи.


Використана література:

Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М., 1977 с.178

Ломоносова М.Т. «Графика и живопись» Москва «АСТ. Астель» 2003 г.

Козлов В.И. «Основи художественного оформление текстильних изделий» Москва изд. «Легкая и пещевая промншленность» 1981г.

Володимир Жердзіцький «Живопис. Техніка і технологія» Харків;ХДАДМ, 2006.

Бесчастнов Н.П. , Кулаков В.Я. и др. «Живопис» М. Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004.


CАМОСТІЙНА РОБОТА 2


Тема: Етюд складного натюрморту


«Складний натюрморт» - з декоративним характером кольорових відносин. Натюрморт із предметів побуту з насиченим кольоровим забарвленням, в оточенні насичених по кольору декоративних драпіровок, освітлення бокове, неглибокий простір.


1. Склад задачі - Створення складної композиції багатопланового натюрморту на основі натурної постановки (авторської), власних спостережень, та аналізу творів мистецтва. Вирішення композиційних та стилістичних задач у спробі поєднання в композиції різних жанрів (натюрморт та інтер’єр, натюрморт та пейзаж, натюрморт та сюжет. Визначення кольорової гами композиції. Використання різноманітних технік олійного живопису для створення емоційно-виразного образу.


2. Матеріали: Картон ДВП або полотно; олійні фарби, розчинник, пензлі, мастихін.


З. Вимоги до виконання завдання.

Базуючись натурною постановкою, знаннями законів композиції, власними спостереженнями, враженнями від творчості сучасного мистецтва, та мистецтва світового рівня студент повинен:

• розробити цікаву композицію натюрморту в середовищі, с приводу натурних матеріалів;
  
• підпорядкувати творчий задум певній живописній стилістиці;
  

- створити колористичну гаму, яка відповідає творчому задуму;

• визначити кольором та композиційно ключові елементи композиції, підпорядковувати
  

їх загальному колориту;

• підготувати основу під живопис, згідно замисленої техніки виконання;
  
• доречно використовувати різноманітні техніки та засоби для створення цікавих
  

живописних фактур.


4. Послідовність виконання:

І - Створення натурної «авторської» постановки, фіксування об’єкту за допомогою фотоапарату з різних ракурсів, у різному освітленні, виконання пошукових ескізів, визначення стилістики композиції, вибір формату, згідно задуму. Підготовка основи під живопис.

ІІ – Збір натурного матеріалу, що до створення оточення натюрморту. Виконання загального композиційного образу на форматі. Намітка основних кольорово-тональних відношень.

ІІІ - Визначення загальної кольорової гами композиції, знаходження пропорції контрастів та нюансів серед вибраних кольорів.

ІV - Уточнення знайдених кольорових відношень, створення доцільних живописних фактурних поверхонь за допомогою мастихіну, пензля, інших допоміжних інструментів.

V– Узагальнення зображення відповідно вибраній стилістиці, виявлення структурно-пластичного, композиційного, колористичного, тонального взаємозв’язку всіх елементів композиції, акцентування композиційного центру.


5. Критерії оцінки: Наявність творчої концепції в створенні «багатопланового натюрморту». Композиційна та кольорово-тональна цільність образу . Уміле й доречне використання фактурного живопису для створення певного емоційного настрою.

Удале композиційне, колористичне та стилістичне рішення натюрморту.

Модулювання форми предметів кольором, згідно з характером освітлення й вибраною стилістикою. Кольорова побудова простору, передача плановості.

6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори:

Деяк М. «Натюрморт із кімнатними квітами», 2005.

Купрін А. «Великий натюрморт. Штучні квіти, китайська чайниця і пляшка…»,1920.

Матіс А. «Посуд та фрукти», 1901.


Використана література:

Бесчастнов Н.П. , Кулаков В.Я. и др. «Живопис» М. Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004.

Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М., 1977 с.178

Ломоносова М.Т. «Графика и живопись» Москва «АСТ. Астель» 2003 г.

Козлов В.И. «Основи художественного оформление текстильних изделий» Москва изд. «Легкая и пещевая промншленность» 1981г.

Володимир Жердзіцький «Живопис. Техніка і технологія» Харків;ХДАДМ, 2006.


CАМОСТІЙНА РОБОТА 3


Тема: Копія роботи «майстра» живопису


«Вільна копія» (інтерпретація роботи «майстра» живопису).

Мета: Створення авторської творчої роботи на основі визначних аспектів певного витвору мистецтва, вивчення техніки, кольорової палітри, стилістики виконання, «майстра», його композиційних прийомів, виконавчої манери.


1. Склад задачі – На основі ознайомлення та дослідження робіт художника, вивчення методів і принципів його роботи, через зарисовки творів майстра, користуючись виданнями, які присвячені його творчості, створити власну самостійну живописну композицію.


2. Матеріали: Картон ДВП або полотно на підрамнику; олійні фарби, розчинник, пензлі, мастихін.


3. Вимоги до виконання завдання:

На основі вивчення творчості вибраного майстра живопису, дослідження визначних аспектів його певного твору студент повинен:

• розробити ескіз власної композиції, яка співзвучна роботі майстра;
  
• підпорядкувати творчий задум певній композиційній та живописній стилістиці;
  
• підготувати основу під живопис, згідно з технікою виконання;
  
• визначитись з кольоровим рішенням композиції на основі пошукових ескізів;
  
• підпорядковувати композиційні елементи загальному образу, доречно використовувати
  

фактурні та текстурні ефекти.


Коментар: Вільна копія – вид образотворчого мистецтва, який практикується давно, ще з епохи Відродження. Ще великі художники Чінквіченто створювали копії творів своїх попередників.

У ХХ ст. підхід до вільної копії змінився кардинально. Раніше художники тільки варіювали розташування фігур, другий план, змінювали освітлення, тепер вони вдаються до серйозної пластичної інтерпретації творів.

Подібного роду речі створювали Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, Френсіс Бекон та інші. Копіювання робіт майстрів прийшло з давніх часів, і було важливим етапом вивчення мистецтва. Тільки на відміну від простої копії вільна копія – річ творча, але ж автор підходить до неї з позиції творця. Створюючи її, художник проявляє власне бачення задач, які ставив, і вирішував його попередник.

Приступаючи до роботи над вільною копією, слід перш за все вибрати такого майстра й такий твір, який більш близький по духу, настроїти себе на діалог із майстром.

Подібно тому, як у музиці відбувається злиття трьох складових: великого композитора, великої школи і виконавця, так і у вільній копії зливаються майстерність митця – автора, школа,яка надає можливість, зі знанням, приступити до роботи, і бачення сучасної людини. Але в даному випадку художник підіймається на значно вищу сходинку в порівнянні з музикантом виконавцем, бо сам стає композитором нового твору.

У створенні вільної копії слід виділити два основні етапи:

1. Вивчення роботи майстра, по якій буде створюватись вільна копія;

2. Створення власного композиційного твору.

На першому етапі художнику дається можливість добре роздивитись роботу, вибрану в якості зразка. Можна побачити не тільки колорит, рисунок, стилістичні особливості, але й систему ритмів, композиційні закономірності. Подібно тому, як історію слід вивчати, ні як перелік фактів, а як систему історичних закономірностей, так і у вільній копії треба знайти внутрішню структуру. Приступаючи до роботи над вільною копією. Автор як би вступає в діалог із мистецтвом минулого. Він має відчути свободу збагнути дух твору, і подивитись на нього зі своєї творчої позиції з висоти свого часу.

Під час роботи над вільною копією, відбуваються аналіз і відчування, які є дуже важливими. На відміну від наслідувально - ремесленого, це дійсно творчий метод роботи, що відчиняє двері до створення художнього твору, який виконано пластичними засобами: кольором, лінією, плямою.

Що до вибору жанру репродукції – краще щоб це був твір із постаттю людини, або двох – трьох фігурна композиція. Але це може бути й творча копія натюрморту. Прикладом сучасної вільної копії голландського натюрморту можуть бути твори нашого співвітчизника, який мешкає в Голландії Романа Жука. (Журнал «Архидея»№6 (38) июнь ’06, ст. 140 – 146 ).

Вивчаючи зразок для копіювання. необхідно перш за все визначитись з тими аспектами твору, які більш за все подобаються, які хотілось би зберегти у своїй роботі. Це може бути композиція твору, кольорова гамма, техніка виконання, пластика фігур, елементи декору, якийсь певний образ. А потім створювати власний проект, імпровізуючи та інтерпретуючи роботу майстра.


4. Послідовність виконання:

І - ІІ заняття - Вивчення ілюстративного матеріалу, вибір репродукції твору або декількох творів художника для подальшої роботи з ними. Створення пошукових ескізів, визначення стилістики композиції, вибір формату, згідно задуму. Підготовка основи під живопис.

ІІІ заняття – Виконання загального композиційного образу на форматі. Намітка основних кольорово-тональних відношень.

ІV заняття - Визначення загальної кольорової гами композиції, знаходження пропорції контрастів та нюансів серед вибраних кольорів.

V заняття - Уточнення знайдених кольорових відношень, створення доцільних живописних фактурних поверхонь за допомогою мастихіну, пензля, інших допоміжних інструментів. Узагальнення зображення відповідно вибраній стилістиці, виявлення структурно-пластичного, композиційного, колористичного, тонального взаємозв’язку всіх елементів композиції, акцентування композиційного центру.

Самостійна робота: Підбір репродукційного матеріалу Самостійне закінчення роботи.


5. Критерії оцінки: Наявність творчої авторської концепції в створенні «вільної копії». Самостійна, композиційна та кольорово-тональна цільність образу . Уміле й доречне використання фактурного живопису для створення певного емоційного настрою.


6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори:

Пікассо П. Інтерпретації роботи «Меніни» Веласкеса Д. 1956 -57рр.

Жук Р. Натюрморт «Зелена риба», натюрморт «Вторгнення часу» та ін..


Використана література:

Бесчастнов Н.П. , Кулаков В.Я. и др. «Живопис» М. Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004.

Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М., 1977 с.178

Ломоносова М.Т. «Графика и живопись» Москва «АСТ. Астель» 2003 г.

Козлов В.И. «Основи художественного оформление текстильних изделий» Москва изд. «Легкая и пещевая промншленность» 1981г.

Володимир Жердзіцький «Живопис. Техніка і технологія» Харків;ХДАДМ, 2006.


CАМОСТІЙНА РОБОТА 4


Тема: Портрет людини у складному освітленні


«Етюд голови людини у складному освітленні»; освітлення позаду натури, денне.

Мета: Розвиток навичок модулювання форми голови людини кольором, у певних умовах освітлення й колірного середовища. Розвиток кольоротональної спостережливості та технічних навичок роботи олійними фарбами.


1. Склад задачі – Одержання навичок кольорово – тонального рішення «великої» форми голови людини, відношень її світлової й тіньової частин. Знаходження конструктивного й пластичного зв'язку зображення моделі із простором фону. Набуття навичок живописного рішення голови людини засобами обмеженої кольорової палітри.


2. Матеріали: картон ДВП, полотно; олійні фарби, м’який графічний матеріал (для тональних пошукових ескізів та побудови рисунку на форматі), розчинник, пензлі.


3. Вимоги до виконання завдання:

- Вміти закомпонувати у форматі та графічно побудувати на площині рисунок

голови, на основі знань будівлі голови, шиї й плечового поясу;

- Визначати основні пропорції та характерні деталі голови конкретної людини у складному освітленні;

- Визначати загальний тонально-колористичний устрій постанови, основні

колірні й тональні відношення, що характеризують «ліплення» форми й умови

освітлення;

- Уміти будувати форму голови за допомогою живописних відношень,

підпорядковувати роботу в цілому композиційному центру, маленькі деталі до

цілісного рішення, об’ємну форму з кольором фону.


4. Послідовність виконання:

І – Композиційні пошуки, компоновка на площині формату, загальне пластичне рішення з визначенням групи світла й тіні, великих кольоротональних мас;

ІІ – Виконання підмальовку, прописка локальних основних кольорів в тіньових ділянках, визначення їхнього відношення до світлових, та кольорохолодність світла до тіні. В якості розчинника для підмальовка краще використовувати пінен;

ІІІ – Виконання прописки більш тонкими шарами на тіньових частинах і пастозно чи напівпастозно, із застосуванням білил, на ділянках світла. Нюансна розробка півтонів. Ліплення форми окремих частин голови в зв’язку із загальною формою та кольором оточення;

ІV – Узагальнювання етюду, уточнюючи кольоротональні відношення, підсилюючи чи пом’якшуючи контрасти. Проробка важливих деталей, списування другорядних. Підпорядкування зображення освітленню та кольору оточення.


5. Критерії оцінки:

Вірна анатомічна побудова голови людини. Уміла компоновка у форматі, цільність зображення, удале тонально-колористичне рішення. Цільність образу.


6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори:

Врубель М.А. Портрет Н.І. Забели-Врубель.1898.

Кричевський Ф. Автопортрет у свитці.,1923 -1924.

Кричевський Ф. Портрет історика мистецтв, проф. Г.Г.Павлуцького.1922 - 1923.

Медвідь Л. Портрет художника Г.Смольського. 1986.

Салахов Т. «Портрет композитора Ф. Амірова, 1967.

Фешин М. «Дівчина у рожевій хустці».


Використана література:

Бесчастнов Н.П. , Кулаков В.Я. и др. «Живопис» М. Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004.

Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М., 1977 с.178

Ломоносова М.Т. «Графика и живопись» Москва «АСТ. Астель» 2003 г.

Козлов В.И. «Основи художественного оформление текстильних изделий» Москва изд. «Легкая и пещевая промншленность» 1981г.

Володимир Жердзіцький «Живопис. Техніка і технологія» Харків;ХДАДМ, 2006.


CАМОСТІЙНА РОБОТА 5


Тема: творча робота «Мій край»


Мета: Одержання навичок створення творчої формальної абстрактної композиції на основі декоративного мистецтва. Збагачення образу доцільним застосуванням фактурного живопису та новаторських сучасних технік, фактур, допоміжних матеріалів.


1. Склад задачі: 1. Створення живописно-фактурної плями, з урахуванням особливостей конкретного кольорового строю, стилістики, архітектурних якостей, призначення .


2. Матеріали : Картон ДВП або полотно на підрамнику олійні фарби або акрил, розчинник, пензлі, мастихін, допоміжні матеріали – вільний вибір матеріалу та техніки виконання.


3. Вимоги до виконання завдання:

- Створення цікавого мотиву.;

- Вирішення композиційних задач «абстрактної композиції» (компоновка «художньої образної структури» у заданій площині, створення домінанти, розташування всіх елементів так, щоб створити ритмічну організацію структурних елементів, групування другорядних елементів, таким чином, щоб акцентувати увагу на композиційному та змістовному центрі, забезпечення зорової рівноваги всіх елементів композиції);

- Створення «колористичної теми», відповідно заданому творчому задуму;

- Дотепне використання новаторських та авторських технік, які дозволяють імітувати поверхню творів ДПМ, чи мають креативні якості, і вносять гармонію та відповідну естетику .


4. Послідовність виконання:

І - - Підпорядкування зібраного матеріалу. Створення пошукових ескізів, визначення стилістики композиції, кольорової та емоційної концепції роботи, вибір формату, згідно задуму. Підготовка основи під живопис.

ІІ– Виконання загального композиційного образу на форматі. Намітка основних кольорово-тональних відношень.

ІII - Визначення загальної кольорової гами композиції, знаходження пропорції контрастів та нюансів серед вибраних кольорів.

IV - Уточнення знайдених кольорових відношень. Cтворення доцільних живописних фактурних поверхонь за допомогою мастихіну, пензля, інших допоміжних інструментів.

V– Проробка деталей. Узагальнення зображення відповідно вибраної стилістики, виявлення структурно-пластичного, композиційного, колористичного, тонального взаємозв’язку всіх елементів композиції, акцентування композиційного центру.

Самостійна робота: Пошукова робота по підбору інтер’єрної ситуації, пошуково-ескізна робота по створенню кольорового образу композиції (кольорові ескізи, можливі комп’ютерні розробки.


5. Критерії оцінки: Наявність творчої ідеї, відповідність стилістиці та кольоровій гамі інтер’єру, гармонійне кольорове рішення. Естетика виконання.


6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори:

ДавиденкоО. «Звільнення»,2003р.(ж. Українське мистецтво №2, 2003, стор.50);

Криволап А. «Композиція» 2002р. ( ж. Українське мистецтво №1, 2003, стор.32).

Лебединець П. «Весняна фантазія», 2000;

Марчук А. «Пейзаж із хмарами», 2005.


Використана література:

«Архидея», журнал, ООО Караван-Медиа».

«Образотворче мистецтво», видання нац. спілки художників України.

«Салон», журнал, АТЗТ « Український видавничий дім».

«Українське мистецтво», Київська організація національної спілки художників україни.

«Художники України», журнал, під ред. О. Землянського. Київ, 2005 – 2008рр.

«Художественный совет», журнал, ЗАО «Издательский дом «Гамма».

Сontempo ART Ukraine gallery WWW.contempoartukraine.com


CАМОСТІЙНА РОБОТА 6


Тема: Начерки оголеної натури


Мета: удосконалення навичок живописної роботи, вирішення пластичних задач засобами живопису. Пластичне й колористичне рішення взаємозв’язку фігури з оточенням. Подальше вдосконалювання образотворчої культури й виразних засобів живопису олійними фарбами.


1. Склад задачі: Одержання навичок живописного рішення фігури людини. Знаходження світлотіньових і кольорових відношень, передача зв’язку з кольором оточення. Визначення колористичного ладу постановки, рівноваги великих живописних плям, групи світла й тіні. Виявлення індивідуальних особливостей моделі. Удосконалювання технічних навичок живописної роботи.


2. Матеріали: картон ДВП або полотно на підрамнику, розмір 50х70; 60х80 , олійні фарби, м’який графічний матеріал (для нанесення рисунку на основу), розчинник, пензлі, мастихін.


3. Вимоги до виконання завдання:

- Уміти знаходити точку зору в роботі, композиційно розташувати зображення фігури у вибраному форматі, побудувати малюнок на основі знань будівлі фігури людини та законів композиції; Визначати основні пропорції, рух та характерні риси конкретної людини; Визначати загальний тонально-колористичний строй постановки, основні колірні й тональні відношення, що характеризують «ліплення» форми й умови освітлення;

- Уміти створювати живописний лад постановки за допомогою живописних відношень, підпорядковувати роботу в цілому композиційному центру маленькі деталі до цілісного рішення, об’ємну форму з кольором фону. Визначати рефлексний зв'язок між кольорами рук, тіла, одягу, оточення;

- Уміти використовувати діапазон технічних прийомів та засобів роботи олійними фарбами (лесировка, корпусне письмо, різноманітні за формою та напрямком мазки, роботу мастихіном та ін.).

Працюючи над композицією постановки потрібно продумати розташування фігури в площині формату, її співвідношення с розмірами формату та іншими елементами композиції. Так же як у випадку з будь якими іншими предметами потрібно шукати й використовувати ритми й взаємозв’язки, симетрію й асиметрію, геометричні структури, форми й кути, що повторюються, тобто те , що допоможе зробити композицію цільною.

У кожному конкретному випадку існує велика кількість варіантів рішення, з яких потрібно вибрати більш оптимальний, у якому основні форми фігури й кольорові маси взаємозв’язані й створюють певні ритмічні співвідношення.

Існують три фактора, які роблять фігуру людини унікальним сюжетом: це її рух, виразність жестів і погляд. Фігура людини може бути статичною або динамічною. Рішення, як розташувати фігуру залежить від її пози, або заняття. Прагнучи вибрати най виграшне положення моделі, слід зробити серію начерків, можливо фотографій

( цифрові фотоапарати можуть бути гарною допомогою як при виборі певного ракурсу, так і для подальшої роботи над етюдом).

Виключно важливим є - визначення загального силуету, тональності фігури по відношенню до фону, оточуючому середовищу. Потрібно також звертати увагу на співвідношення темних та світлих плям у композиції: одна й таж драперія поряд з освітленою частиною фігури, буде сприйматись темнішою, а поряд із темними місцями більш світлішою. У зв’язку із цим потрібно уважно відноситись до рішення головного завдання живопису – написати предмет у середовищі – і у відповідності із цим прослідкувати торкання фігури з фоном у цілому. Різких кордонів між фігурою й фоном не має бути особливо в темних місцях. Віддалені від джерела освітлення й від того, хто малює, частини фігури, вирішуються більш узагальнено, м’яко.


4. Послідовність виконання:

І – Вибір точки зору, визначення сюжетного та пластичного задуму, композиційні пошуки, вибір формату, компоновка на площині формату, загальне пластичне рішення з визначенням групи світла й тіні, великих кольорово-тональних мас. Виконання підмальовку, прописка локальних основних кольорів у тіньових ділянках, визначення їхнього відношення до світлових, та кольорохолодність світла до тіні. В якості розчинника для

підмальовка краще використовувати розчинник «пінєн»;

ІІ – Виконання прописки більш тонкими шарами на тіньових частинах і пастозно чи напівпастозно, із застосуванням білил, на ділянках світла. Нюансна розробка півтонів. Ліплення форми голови та рук у зв’язку із загальною формою та кольором оточення, одягу, характером освітлення;

ІІІ – Більш детальна проробка форми голови й рук, широка прописка фону, виявлення основних складок одягу : в освітленій частині фігури вони можуть бути виконані дуже контрастно й об’ємно, а в групі тіні - більш узагальнено, підкоряючись загальному ладу постановки.

IV - - Узагальнювання етюду, уточнення кольорово-тональних відношень, підсилення чи пом’якшення контрастів. Проробка важливих деталей, списування другорядних. Підпорядкування зображення освітленню та кольору оточення.


5. Критерії оцінки: Композиційна, стилістична та кольорово-тональна цільність образу. Взаємозв’язок фігури з оточенням, живописне трактування форми на основі знань будови тіла людини. Володіння технічними засобами живопису.


6. Рекомендовані до перегляду й аналізу живописні твори:

Вермеєр Я. «Дівчина з листом»

Левченко П. «За читанням листа», «Матильда в рожевому»,1890-1900-рр.

Моісеєнко Є. « Студентка». 1978 р., «Дівчина з чашкою». 1976 р.


Використана література:

Бесчастнов Н.П. , Кулаков В.Я. и др. «Живопис» М. Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004.

Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М., 1977 с.178

Ломоносова М.Т. «Графика и живопись» Москва «АСТ. Астель» 2003 г.

Козлов В.И. «Основи художественного оформление текстильних изделий» Москва изд. «Легкая и пещевая промншленность» 1981г.

Володимир Жердзіцький «Живопис. Техніка і технологія» Харків;ХДАДМ, 2006.