1. Затвердити стандарт надання медичної допомоги хворим на хіміорезистентний туберкульоз (далі Стандарт), що додається
| Вид материала | Документы |
- 1. Затвердити Протокол надання медичної допомоги хворим на туберкульоз (додається), 1937.56kb.
- Протокол надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю (хнн)., 608.42kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- 1. Клінічні протоколи надання медичної допомоги хворим з гострими запальними захворюваннями, 987.34kb.
- Кабінет Міністрів України постановля є: Затвердити державний стандарт, 1378.64kb.
- Дисципліни, закріплені за кафедрами кафедра фізичної реабілітації, 209.62kb.
- Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах, 1778.26kb.
- Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах, 1758.69kb.
- Міністерство охорони здоров'я україни наказ №286, 1922.4kb.
- Державна програма «Надання медичної допомоги гематологічним хворим в Україні на період, 3798.6kb.
| ЕТІОНАМІД (Eto) ПРОТІОНАМІД (Pto) | | |
| КЛАС: ГРУПА КАРБОТІОНАМІДІВ, ДЕРІВАТ ІЗОНІКОТИНОВОЇ КИСЛОТИ | | |
| Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм | Має бактеріостатичну дію: тіамід ізонікотинової кислоти, тому за структурою та антибактеріальними властивостям близький до ізоніазиду; менш активний, ніж ізоніазид щодо збудників туберкульозу, виявляє дію на штами МБТ, стійких до ізоніазиду; механізм дії пов’язаний з блокадою синтезу міколієвої кислоти у МБТ, тому діє туберкуло статично; мінімальна пригнічувальна концентрація відносно збудників туберкульозу становить 0,6 мг/л; під час лікування туберкулостатична активність препарату зменшується, метаболізується у печінці до S-оксиду, який сам може виявляти туберкулостатичну активність; виводиться з сечею та фекаліями; T1/2 - 2 - 3 год. | |
| Форма випуску та дозування | Таблетки, вкриті оболонкою, по 0,25 г. Приймати разом з їжею, запиваючи невеликою кількістю води. Дорослим і дітям старше 14 років призначають у початковій дозі 250 мг, 1 раз на добу; через 5 днів дозу збільшують до 500 мг на добу, ще через 5 днів - до 750 - 1000 мг на добу, в 3 - 4 прийоми. Максимальна добова доза – 1 г. | |
Зберігання | Зберігають при кімнатній температурі (15-25 С) у герметичних контейнерах. | |
| Оральна абсорбція | 100,0 % абсорбується у шлунково-кишковому тракті, при захворюваннях цієї системи абсорбція може знижуватись. | |
| Розподіл, пенетрація в СМР | Добре розподіляється у тканинах організму: концентрація у крові і тканинах приблизно однакова, добре проникає у СМР (визначають 80-100,0 % препарату від його концентрації у сироватці, при менінгітах концентрація підвищується). | |
| Спеціальні ситуації | Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. На тваринних моделях доведена тератогенність. При годуванні груддю у немовлят можуть спостерігатися побічні ефекти, властиві для етіонаміду. Ниркові хвороби: дозу етіонаміду необхідно помірно зменшити в пацієнтів з нирковою недостатністю. Якщо кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв., рекомендована доза 250 мг/день щоденно або 500 мг щоденно. Хвороби печінки: не призначають пацієнтам з тяжкими захворюваннями печінки. Порфирія: не застосовують у хворих з порфирією. | |
| Побічні реакції | Часті: шлунково-кишковий тракт – стоматит, гіперсалівація, металевий присмак у роті, зменшення апетиту, біль у животі, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки, анорексія, зменшення маси тіла. Побічні реакції дозозалежні. Половина пацієнтів не переносять дозу 1 г. Зменшити шлунково-кишкові побічні реакції можна за рахунок зменшення дози. Не часті: ЦНС та периферична нервова система - неврит, головний біль, слабкість, психоз; ендокринна система - гіпоглікемія, гіпотиреоїдизм. Поодинокі: порушення зору (неврит зорового нерву, диплопія), ортостатична гіпотензія, тромбоцитопенія, імпотенція, генікомастія, гіповітаміноз В6. | |
| Медикаментозні взаємодії | Циклосерин: посилення побічної дії на нервову систему . Ізоніазид: посилення побічної дії на нервову систему. Алкоголь: підвищує частоту психотичних реакцій. ПАСК: підвищує частоту гепатотоксичних реакцій, що потребує моніторингу ферментів печінки; гіпотіреоідизм при поєднаному призначенні. | |
Протипоказання | Гіперчутливість до етіонаміду. Тяжкі захворювання печінки. | |
Моніторинг | Офтальмологічне обстеження перед призначенням препарату та періодично протягом його прийому. Періодичне визначення функції щитовидної залози. У хворих на цукровий діабет може викликати напади гіпоглікемії. Попередній та регулярний моніторинг функції ферментів печінки протягом прийому препарату. | |
| Симптоми серйозних побічних реакцій | Будь-які порушення зору: біль, зниження зору, порушення сприйняття кольору. Заніміння кінцівок, парестезії Депресія або агресивність Іктеричність шкіри Темна сеча Нудота, блювота Головокружіння | |
| КАНАМІЦИН (Кm) | | |
| КЛАС: АМІНОГЛІКОЗИДИ | | |
| Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм | Бактерицидний препарат: інгібує синтез білка шляхом порушення рибосомальної функції; менш ефективний в кислому середовищі та внутрішньоклітинно; інгібує транслокацію пептидил-tРНК та синтез білка, не метаболізується у печінці; виводиться у незмінному вигляді нирками. | |
| Розподілення | Розподіляється у позаклітковинній рідині, високі концентрації визначають в абсцесах, асцитичній, перикардіальній, плевральній, синовіальній, перитонеальній рідинах, лімфі. Майже не проникає у жовч, бронхіальний секрет, мокротиння. | |
| Форма випуску та дозування | Порошок для приготування ін’єкційного розчину, флакони 1,0 г № 1, 50, 500; розчин для ін’єкцій 500 мг, ампули 2 мл № 10. Дозування 15 мг/кг на добу. Звичайна доза 1 г щоденно внутрішньом’язево. | |
Зберігання | Зберігають при кімнатній температурі, розведений розчин необхідно використати у той же день. | |
| Оральна абсорбція | Немає оральної абсорбції. | |
| Розподіл, пенетрація в СМР | Проникає у СМР тільки при менінгітах. | |
| Спеціальні ситуації | Вагітність/годування груддю: безпечність класу D. Дані про уроджені дефекти при призначенні канаміцину відсутні. Токсичність на VІІІ пару нервів плода. Сліди канаміцину визначені у грудному молоці. Ниркові хвороби: застосовувати з обережністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю проводити моніторинг рівню препарату в крові. Зміна інтервалу призначення (12–15 мг на кг маси тіла 2 або 3 рази на тиждень) рекомендується, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл на хвилину або пацієнт знаходиться на гемодіалізі. Хвороби печінки: не викликає гепатотоксичних реакцій. Безпечний при тяжких захворюваннях печінки. У цих випадках препарат призначати з обережністю, оскільки у деяких пацієнтів хвороба може швидко прогресувати з гепаторенальним синдромом. | |
| Побічні реакції | Часті: біль у місці ін’єкції, протеїнурія, гіпокаліємія, гіпомагнеземія. Не часті: вестибулоототоксичність (зниження слуху дозозалежне від кумулятивної і пікової концентрації, ризик підвищується при нирковій недостатності, зміни можуть бути незворотними), нефротоксичність (дозозалежне від кумулятивної і пікової концентрації, ризик підвищується при нирковій недостатності, зміни часто незворотні), периферична нейропатія, висипка на шиї, вестибулярна токсичність (нудота, блювота, запаморочення, атаксія, ністагм), еозинофілія. Ототоксичність потенціюється деякими діуретиками (особливо салуретиками), похилим віком, тривалим призначенням. Посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. Пеніциліни: антагонізм in vitro. | |
| Медикаментозні взаємодії | Салуретики (буметадін, фурасемід, етакрілова кислота). Сумісне призначення з аміноглікозидами може призвести до кумуляції ототоксичності. Ототоксичність дозозалежна і може посилюватися при нирковій недостатності, часто незворотна. Уникати сумісного призначення. Якщо призначаються сумісно пристосовувати дозу у пацієнтів з нирковою недостатністю і проводити моніторинг ототоксичності. Недеполяризуючі міорелаксанти (тубокурарін, галамін триетіодид): можливо посилення дії недеполяризуючих міорелаксантів, що може призвести до респіраторного дістресу. Нефротоксичні препарати (амфотеріцин В): додаткова нефротоксичність. Пеніциліни: іn vitro інактивація. Не змішувати перед введенням. | |
Протипоказання | Вагітність. Гіперчутливість до аміноглікозидів. Обережно застосовувати у хворих з захворюваннями нирок, печінки та ураженням вестибулярного апарату та слуху. | |
Моніторинг | Щомісячне визначення рівня креатиніну і натрію у пацієнтів з низьким ризиком побічних реакцій (молодий вік, відсутність супутніх захворювань), 2–4 рази на місяць у пацієнтів з високим ризиком побічних реакцій (похилий вік, діабет, ВІЛ-інфекція, ниркова недостатність). Якщо визначають низький рівень натрію, необхідно визначати рівень магнію і кальцію. Аудіометрію на початку лікування і щомісячно проводять у пацієнтів з високим ризиком. | |
| Симптоми серйозних побічних реакцій | Порушення слуху Запаморочення Висипка на шкірі, набряк Квінке Порушення дихання Зменшення сечовиділення Набряк, біль, почервоніння у місці ін’єкції М’язова слабкість, посмикування або скорочення м’язів | |
| КАПРЕОМІЦИН (Сm) | | |
| КЛАС: ЦИКЛІЧНІ ПОЛІПЕПТИДИ | | |
| Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм | Бактерицидний препарат: капреоміцин має іншу хімічну структуру, ніж аміноглікозиди, але механізм антибактеріальної дії схожий. Поліпептиди інгібують транслокацію пептіділ-tРНК та синтез білку. Не має перехресної стійкості з аміноглікозидами. 50–60 % препарату екскретується шляхом клубочкової фільтрації, у невеликих кількостях з жовчю). | |
| Форма випуску та дозування | Капреоміцин сульфат,стерильний білий порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 1 г у флаконах. Дозування: 15–20 мг/кг на добу. Звичайна доза 1 г щоденно. Якщо необхідно, можливе призначення у вказаній дозі 2 або 3 рази на тиждень протягом фази подовження з моніторингом побічних ефектів. | |
Зберігання | Після розведення розчин зберігають не більше 24 год. у холодильнику. | |
| Оральна абсорбція | Немає оральної абсорбції. Внутрішньом’язева абсорбція може бути сповільнена, якщо препарат вводити в одне і те ж саме місце. | |
| Розподіл, пенетрація в СМР | Проникає у СМР тільки при менінгітах. | |
| Спеціальні ситуації | Вагітність/годування груддю: при прийомі капреоміцину спостерігалась менша кількість випадків ототоксичності, ніж при застосуванні аміноглікозидів, немає даних про вплив капреоміцину на орган слуху у плода. Категорія С. Досліди на тваринах показали тератогенний вплив препарату ("хвилясті ребра", коли призначали дозу, яка перевищувала терапевтичну дозу людини в 3,5 рази). Не призначати при вагітності. Концентрація у грудному молоці невідома. Ниркові хвороби: застосовувати з обережністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю проводити моніторинг рівню препарату в крові. Зміна інтервалу призначення (12–15 мг на кг маси тіла 2 або 3 рази на тиждень) рекомендується, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл на хвилину або пацієнт знаходиться на гемодіалізі. Хвороби печінки: не викликає гепатотоксичних реакцій. Безпечний при тяжких захворюваннях печінки. У цих випадках препарат слід призначати з обережністю, оскільки у деяких пацієнтів хвороба може швидко прогресувати з гепаторенальним синдромом. | |
| Побічні реакції | Часті: нефротоксичність (20–25 %), канальцева дисфункція, азотемія, протеїнурія, кропивниця або дрібнопухирчаста висипка на шкірі. Не часті: ототоксичність, зменшення рівня кальцію, магнію та калію у крові; біль, затвердіння та стерильні абсцеси у місцях ін’єкції. | |
| Медикаментозні взаємодії | Уникати поєднання з недеполяризуючими міорелаксантами. Якщо поєднання капреоміцину із недеполяризуючим міорелаксантом необхідне, то призначати міорелаксант необхідно з мінімальної дози та контролювати нервово-м’язову функцію. Уникати сумісного застосування з іншими нефро- або ототоксичними препаратами. Нервово-м’язова блокада спостерігалась при сумісному застосуванні інших поліпептидних антибіотиків з недеполяризуючими міорелаксантами, але повідомлень про поєднане застосування цих засобів з капреоміцином не було. | |
Протипоказання | Пацієнти з гіперчутливістю до капреоміцину. Обережно застосовувати у хворих з захворюваннями нирок та ураженням вестибулярного апаратту та слуху. | |
Моніторинг | Щомісячне визначення рівня креатиніна і натрію у пацієнтів з низьким ризиком побічних реакцій (молодий вік, відсутність супутніх захворювань), 2–4 рази на місяць у пацієнтів з високим ризиком побічних реакцій (похилий вік, діабет, ВІЛ-інфекція, ниркова недостатність). Якщо визначають низький рівень натрію, необхідно визначати рівень магнію і кальцію. Електролітний дисбаланс більш виражений при призначенні капреоміцину, ніж при призначенні інших ін’єкційних препаратів. Аудіометрію на початку лікування і щомісячно проводять у пацієнтів з високим ризиком. | |
| Симптоми серйозних побічних реакцій | Висипка на шкірі Зменшення сечовиділення Лихоманка або гіпотермія Порушення дихання Посмикування або скорочення м’язів Порушення слуху Набряк,біль, почервоніння в місці ін’єкції | |
| КЛОФАЗИМІН (Cfz) | | |
| КЛАС: АМІНОГЛІКОЗИДИ | | |
| Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм | Має бактеріостатичну дію по відношенню до M. leprae, активний in vitro проти M. tuberculosis. Клінічна ефективність проти M. tuberculosis не доведена у рандомізованих дослідженнях. Клофазимін зв’язується з ДНК МБТ та порушує послідовність амінокислот, таким чином інгібує розмноження МБТ. Доля препарату, що не абсорбувалась у кишківнику, виводиться з калом, решта з жовчю. Невелика кількість препарату виводиться з сечею. | |
| Форма випуску та дозування | Капсули (50 та 100 мг). Клофазам приймають внутрішньо (перорально), обов’язково разом з іншими протитуберкульозними препаратами. Доза клофазаму для дорослих – 100 мг один раз на добу, для дітей (з масою тіла більше 50 кг) – 1 мг/кг маси тіла на добу. Препарат слід приймати під час або безпосередньо після прийому їжі, бажано запивати молоком. | |
Зберігання | Зберігати при температурі не нижче 30 °С у герметичній упаковці. | |
| Оральна абсорбція | 20–70 % абсорбується через шлунково-кишковий тракт. | |
| Розподіл, пенетрація в СМР | Добре розподіляється у жировій тканині, ретикулоендотеліальній системі, проникає у макрофаги. Високі концентрації препарату знаходять у черевних лімфатичних вузлах, жировій тканині, наднирниках, печінці, легенях, жовчному міхурі, жовчі, селезінці. | |
| Спеціальні ситуації | Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. У дослідженнях на тваринах доведена тератогенність (уповільнення отеофікації нижньої щелепи плода). Проникає через плаценту і виділяється з молоком. Не рекомендується під час годування груддю. Ниркові хвороби: звичайна доза. Хвороби печінки: дозу прилаштовують залежно від ступеню печінкової недостатності. | |
| Побічні реакції | Часті: іхтіоз, сухість шкіри, червоно-коричневе забарвлення шкіри, рогівки, сітківки та сечі; анорексія та болі у животі. | |
| Медикаментозні взаємодії | Може знижувати абсорбцію рифампіцину. Ізоніазид підвищує концентрацію клофазиміна у плазмі та сечі, знижує концентрацію у шкірі. Прийом клофазиміна з апельсиновим соком знижує його біодоступність. | |
Протипоказання | Вагітність. Тяжка печінкова недостатність. Гіперчутливість до клофазиміну. | |
Моніторинг | Не потребує спеціального лабораторного моніторингу. | |
| Симптоми серйозних побічних реакцій | Нудота та блювота Біль у животі (викликається накопиченням кристалів препарату і може симулювати гострий живіт). | |
| ЛЕВОФЛОКСАЦИН (Lfx) | | |
| КЛАС: ФТОРХІНОЛОНИ | | |
| Активність у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм | Має бактерицидну дію у відношенні МБТ: блокує субодиницю А ДНК-гідрази, яка відповідальна за синтез бактеріальної ДНК. Вдвічі активніший у відношенні МБТ ніж офлоксацин. 87,0 % виводиться у незмінному вигляді із організму нирками протягом 48 годин, незначна частина метаболізується у печінці. | |