Проект „Вартові демократії: медіа проти корупції" Електронний інформаційний бюлетень „Вісник "

Вид материала

Документы

Содержание Шовкопряди на древі науки, або Як витрачаються гроші на міжнародні наукові проекти Ольга СКРИПНИК Чорна діра, або Куди поділись польські яблука Збіг обставин Розбіжність фактів Слабка ланка Чи можна побороти контрабанду? Вікторія ДОСКОЧ, газета "Погляд", № 45 (334) за 22 червня 2007 Почти два гектара единственного рядом с городом леса отняли у запорожцев Как у запорожцев отобрали почти два гектара соснового леса. а теперь еще больше гектара отобрать собираются Три гектара соснового леса - трем десяткам дачников? а 200 тысяч запорожцев - не в счет! Дмитрий ШИЛИН

Подобный материал:

• Доповідь, 68.89kb.
• Інформаційний бюлетень студентського наукового товариства, 986.7kb.
• Одеська національна юридична академія інформаційний бюлетень Студентського наукового, 729.3kb.
• План проведення наукових, науково-технічних симпозіумів, з'їздів, конференцій, семінарів,, 3165.1kb.
• Опис модуля з дисципліни "основи демократії", 61.73kb.
• Be the first to know! Інформаційний бюлетень №9 від 29. 04. 11 Відділу міжнародних, 51.67kb.
• Інформаційний бюлетень (травень-червень 2011 р.). Вип. 16 Черкаси: Вид від. Чну ім., 1337.24kb.
• Інформаційний бюлетень (липень-серпень 2011 р.). Вип. 16 Черкаси : Вид від. Чну ім., 533.23kb.
• Інформаційний бюлетень, 647.23kb.
• Закону України "Про засади запобігання І протидії корупції в Україні", 104.88kb.

Шовкопряди на древі науки, або Як витрачаються гроші на міжнародні наукові проекти

Спробуйте продовжити логічний ланцюжок - наука, передові технології, євростандарти... Дехто, вочевидь, згадає Євросоюз, іншим спаде на думку євроінтеграція, європейські наукові школи, нобелівські лауреати, а студенти обов’язково згадають ще й Болонський процес. Однак у самому Міністерстві освіти та науки таку логіку, певно, вважають застарілою, бо, як повідомляє надійне джерело, продовженням логічного ряду тут вважають слово... "Вьєтнам". (Орфографія збережена, саме так пишеться назва держави у деяких міністерських документах!)

Саме з цією азійською державою останнім часом було налагоджено активне науково-технічне співробітництво. Наша, з дозволу сказати європейська, держава профінансувала через МОН десять наукових проектів, витративши тільки торік на це 350 тисяч бюджетних гривень. Зауважу, що на програму науково-технічного співробітництва зі Словенією було витрачено 140 тис. грн., з Італією - 200 тис. грн., з Німеччиною - 185 тис. грн., приблизно стільки ж було виділено на співпрацю з сусідами - Словаччиною та Румунією. Погодьтеся, міжнародна науково-технічна співпраця неможлива без контактів науковців, без обміну думками і демонстрації досягнень - на це не шкода навіть мільйона. (Тим паче якщо він із держбюджету!) Міністерство освіти та науки у 2006 році з вдячністю взяло в скарбниці один мільйон гривень для "фінансової підтримки розвитку інфраструктури науково-технічної сфери наукових установ, на міжнародні виставки і конференції". Як же розпорядилися чиновники грошима платників податків? Профінансували два серйозні заходи та ще кілька дрібніших. На міжнародну виставку "ЦЕБІТ-2006", що проходила у Німеччині, пішло 220 тис. грн. "Виставка-презентація наукових розробок України в СРВ" обійшлася нам значно дорожче - 600 тис. грн. (Зауважу, що так щедро виконувалося доручення КМУ від 13.10.2004 року. Чомусь це вирішувалося саме перед виборами.)

На думку чиновників міністерства, виставка вдалася - у ній брали участь наукові інститути й організації МОН та НАНУ, які представили аж "324 наукові розробки, інноваційні проекти та комерційні пропозиції. Основне місце займали технології з таких напрямів, як нові речовини та матеріали, напівпровідникова технологія та оптоелектроніка, біотехнології та медицина; ресурсозберігаючі технології, охорона навколишнього середовища; інформаційні технології, машинобудування та приладобудування". Гідний перелік, чи не правда?

Отож - полетіли. Презентува­ли. Витратились. Але, схоже, пот­ріб­ного враження не справили. В’єт­намські друзі, напевно, й не таке бачили у своїх найближчих сусідів, а тому досить прохолодно поставилися до розробок із далекої України - підписали зо два десятки протоколів про наміри і, по-східному, чемно уклонившись, попрощалися. Та й по всьому.

Але нам своє робить. Шістсот тисяч на вітер... перепрошую, витра­тили, гарні звіти написали і затвердили. Потім у департаменті міжнародного співробітництва та європейської інтеграції дочитали свою назву до кінця й переорієнтувалися - на поточний рік жодного проекту з В’єтнамом не затвердили. І це після такої дорогої й активної співпраці? Ось і гадай тепер - чи то хтось свої біз­нес-інтереси змінив, чи справді теми скінчилися? А як же бути з міжнародним науковим проектом "Молекулярно-біологічні та епідеміологічні дослідження вірусів чорного перцю в умовах В’єт­наму"? На нього, між іншим, чимало грошей витрачено. Як і на екс­периментально-клінічні дослід­ження "препаратів, що містять похідну бурштинової кислоти".

Усього ж за 2005-2006 рр. МОН профінансувало десять спільних українсько-в’єтнамських проектів на загальну суму 685 тис. грн. (Це не враховуючи витрат на виставку.) Дотепники в міністерстві пояснюють це тим, що назва - Соціа­лістична Респуб­ліка - дуже до вподоби очільникам міністерства, є там слово, яке має магічний вплив. (А всі зазвичай грішать на відкат!) Чим інакше можна пояснити такі щедрі витрати на проекти, які, власне, позбавлені комерційної перспективи?

Хоча задля справедливості слід зазначити: серед міжнародних проектів, підтриманих МОН, таких чимало. І це викликає справедливе запитання - чи варто фінансувати десятки безпомічних, неефективних, нікому, крім дослідників, не цікавих праць? Де­пар­тамент міжнародного співро­біт­ництва постійно наголошує, що нинішня сума - 25 тис. грн. на фінансування науково-дослідних робіт (НДР) із одного проек­ту - абсолютно недостатня для створен­ня значних розробок. Хто б сперечався! Але ж кошти на між­народне співробітництво виділяються, як на наш скромний бюд­жет, зовсім немалі. Тут цілком закономірно постає запитання - а як їх ділять? Чому в МОН ще й досі спрацьовує принцип сороки-ворони з казки - цьому дам, і цьо­му дам, та й цей, якщо добре поводитиметься, одержить? Інколи так планується - не знаю кому, але дам!

Бюджетних грошей не шкода - часом фінансову підтримку одержують навіть проекти, яких не було в протоколах. У міністерстві перешіптувалися в кулуарах, дізнавшись, що нинішнього року на співробітництво лише з Німеччиною заплановано 250 тис. грн. без визначення кількості і назв проектів. Та й до цього було профінансовано три науково-технічні проекти, яких не було у відповідних протоколах, на загальну суму 136 тис. грн. (До речі, аж ніяк не виходить по 25 тисяч на проект, як стверджують у департаменті!) Аналогічна ситуація склалася і в стосунках із Польщею: згідно з офіційними даними, не збігаються 8 із 16 науково-технічних проектів. Заднім числом також було визначено перелік спільних науково-технічних проектів з Узбекистаном, кошти на які виділили раніше.

Видно, щоб зайве не клопотатися, і на співробітництво з Литвою було виділено 375 тис. грн. без визначення кількості та назв проектів НДР. До того ж фахів­ці стверджують, що протягом попередніх двох років фінансувалося лише десять проектів, хоча було затверджено 21. І причина тут не тільки у безгрошів’ї, а й у тому, що литовська сторона вимагала узгодити критерії, за якими оцінюватимуться проекти. І тут ми підходимо до найцікавішого. Справді, що ми пропонуємо своїм партнерам? У рамках співробітництва з Литвою один з університетів відмовився виконувати НДР, пов’язану з розробкою, виготовленням та випробуванням п’єзоелектричного приводу для розкриття сонячних батарей та інших складних конструкцій - на все це було виділено аж 15 тис. грн.! Науковці просили удесятеро більше. Хто в цій ситуації має рацію? Певно, навіть першокурсник розуміє, що за три тисячі доларів ні сонячних батарей, ні складних конструкцій аж ніяк не виготовити і не випробувати. Цікаво, що наші чиновники планували представити своїм литовським партнерам за такі малі гроші?

Спроба знайти оптимальне співвідношення між ціною та якістю проектів, хоч і не зов­сім вдала, але була. За показник якості бюджетної програми МОН запропонувало взяти "відсоток наукових проектів, які відповідають світовому рівню". На цьому поставили крапку, так і не пояснивши, як визначати цей показник і на що, власне, орієнтуватися, коли йдеться про "світовий рівень". Не проливає світло на цю справу і такий показник якості, як "залучення іноземних інвестицій у наукову сферу України". Бо, як з’ясувалося, ця величина у нас дуже змінна, до того ж визначається як кому заманеться. Приміром, у 2005 році цей показник становив 12 млн. грн., тоді як планувалося 19 млн. грн. Не вимальовується науково-технічний прогрес! Тоді чиновники швидко знайшли вихід із ситуації - на наступний рік план було зменшено на 6 млн. грн. Таким чином, коли вдалося залучити 14 млн. грн., це вже видавалося за велике досягнення. (Сюди входять також інвестиції у науково-технічні проекти, які виконувалися в рамках співробітництва з НАТО та ФЦДР.)

Коли читаєш довідки про виконані проекти, природно, шукаєш графу "використання". Я не про бюджетні кошти - мало чи багато, але їх використали. А чи дають користь ті НДР, над якими в поті чола трудяться наші науковці? Гортаю сторінку за сторінкою, і серед приміток найчастіше трапляється - "можливе використання", "для подальших досліджень". Фахівці вважають, що бюджет досить дорого розплачується за десятки чи навіть сотні проектів, які десь колись можуть бути використані. Серед них, правда, є такі, що не відразу й збагнеш, де і як їх можна застосувати, - хоч конкурс оголошуй! Хто більше дасть, коли одержить "Попереднє дослідження геохімічних умов знаходження волохатих носорогів і мамонтів у четвертинних відкладах в Українських Карпатах"? МОН не пошкодувало на це 35 тис. грн. із держбюджету. Можливість використання результатів проекту - "теоретична".

Ще більше коштів було витрачено на те, щоб у рамках співробітництва з Китаєм вчені одного з національних педагогічних університетів провели "Вивчення можливостей вирощування в Україні овочевих та інш. культур". Два роки напруженої праці, 40 тис. грн. із бюджету. Нарешті висновок: "Дуже низька якість виконання роботи. Виконання роботи було недоцільним". Але в примітках чиясь добра рука зазначила: може бути використано! Одне залишається незрозумілим - як це стосується міжнародного науково-технічного співробітництва? Адже саме за цією статтею виділялися бюджетні кошти!

Правда, чиновників МОН теж можна зрозуміти: одна й та сама команда їздить по білому світу, вручає національні сувеніри, веде перемовини, затверджує теми - спробуй усім, від Китаю до Куби, догодити! (Чиновники обурюються - їм, бідним, доводиться літати економ-класом, а начальник у ранзі заступника міністра завжди бере собі бізнес-клас - ніякого здоров’я не настачиш на перельо­ти з Ханоя до Парижа, а потім з Афін до Києва!) Однак, хоч би там що говорили про Азію, натякаючи, що "Восток - штука тонкая", ми теж не ликом шиті. Матеріали експертизи свідчать, що у 2005 році наші дослідники зуміли запропонувати (і навіть збути!) партнерам такі теми, що й повірити важко. Всього за 29 тис. грн. група ентузіастів взялася "створити високопродуктивні породи і гібриди шовковичного шовкопряда, сорти і гібриди шовковиці". Повільним в усьому азійцям на це, певно, знадобилися б десятиліття, а прудкі східноєвропейці впоралися із завданням за два роки, про що чітко й "зрозуміло" написали в науковому звіті: "Виявили перспективні вітчизняні та імпортні препарати в розроблених режимах застосування для дезінфекції приміщень". Експерти, пам’ятаючи, що у нас на городі - бузина, а в Китаї - шовковиця, висновок зробили правильний: у Китаї - шовкопряд, у Києві - бюджетні кошти, а тому результати дослідження не просто розглянули, а й схвалили - "може бути використано".

Не можна оминути ще одне ноу-хау українських дослідників, які пообіцяли китайцям "установку для переробки відходів сільгоспвиробництва та отримання паливного газу потужністю 25 т/добу". Такий агрегат, безперечно, потрібен і нам самим, навіть жаль його в чужі руки віддавати. Але не переймайтеся! Не випередять нас на цьому фронті китайці, бо "якість роботи вкрай низька, виконання роботи було недоцільним". Але 50 тис. грн. витрачено, тому у звіті з’являється рятівне "може бути використано".

Може, щось путнє і вдалося б комусь дослідити чи створити, але виділених на проект коштів, очевидно, вистачає тільки на екскурсійну подорож до партнерів. І звісно, на папір для звіту. Хоча будь-яке правило має свої винятки, варто лише навчитися ними користуватися. Програма співробітництва з КНР, як і будь-яка інша, була б неповною без каталогу високоефективних проектів та розробок. У поті чола трудилися фахівці, щоб відібрати "розробки українських учених для трансферу до Китаю". І хоча каталог, на думку експертів, більше скидається на "загальний збір інформації, у ньому відсутні конкретні пропозиції для українських учених", фінансувалася робота напрочуд щедро - МОН виділило на це 250 тис. грн.! (Аналогічне "науково-інформаційне забезпечення функціонування системи трансферу українських високих технологій" було зроблене і для В’єтнаму! Але за окрему плату, звичайно.)

Свого часу ми так переймалися гігантоманією, що довго не могли втямити, як можна складати яйця у різні кошики. Нарешті навчилися, але тепер забуваємо, до якого кошика що поклали. Розділивши мільйони бюджетних гривень на сотні проектів, МОН навіть не встигає перевіряти, на що вони витрачаються. Чергова аудиторська перевірка засвідчила, що "через відсутність зацікавленості МОН України у результативності завершених робіт та ефективному використанні бюджетних коштів, експертиза звітів виконаних робіт не є пріоритетною, замовляється через рік і більше після їх закінчення. Хоча минуло чимало часу, але так і не було проведено експертизу 95(!) завершених проектів на суму 8 822 тис. грн., що були профінансовані протягом 2005-2006 рр. (До речі, 62 проекти були завершені у 2005 році.) Як наслідок - МОН не володіє інформацією щодо реалізації закінчених міжнародних проектів, їх впливу на економіку і суспільство, отримання державою комерційної вигоди".

Очевидно, очільники міністерства вважають, що про інтереси держави і крім них є кому подбати. А тому без зайвих запитань розподіляють, можна навіть сказати - роздають, бюджетні кошти. Як відомо, на діяльність Українського науково-технологічного центру (УНТЦ) у поточному році міністерству було виділено 1 270 тис. грн. Навіть із трьох спроб не беріться вгадати, на що саме підуть ці кошти. Хоча спробуйте скористатися підказкою - за словами керівництва цієї міжнародної організації, "УНТЦ вже понад десять років надає можливість ученим України та інших держав СНД, які раніше працювали в оборонній сфері, брати участь у мирних науково-дослідних проектах та інших видах діяльності". Але не поспішайте з висновками, гривні МОН підуть не на нові мирні розробки та експерименти, а... в кишені двох приватних підприємців. Ця історія розпочалася ще 15 років тому, коли Кабінет міністрів України видав розпорядження про розміщення УНТЦ у столиці. Тоді на вулиці Каменярів знайшли приватний будинок і вирішили, що краще буде платити за його оренду, аніж надавати службове приміщення (як це, до речі, зробив уряд нашої сусідки Росії). Але чужий досвід нам ні до чого - договір оренди уклали на п’ять років, включивши до нього також плату за комунальні послуги, енергоносії й навіть страхові внески. (Страхова оцінка будівлі тоді становила 6663 тис. грн.) Орендодавці, судячи з прізвищ - родичі, врахували також інфляційні процеси, відтак суми щорічно збільшувалися. Загалом же із держбюджету приватним підприємцям уже сплачено понад 70% вартості будівлі, яка була визначена договором страхування майна. Коли ж врахувати, що мільйон гривень п’ять років тому "важив" набагато більше, ніж нині, чи не вигідніше було збудувати новий корпус для УНТЦ? Мабуть, ні. Бо влітку підписали нову угоду, яка продовжує оренду ще на три роки, звісно - за новими розцінками. Як зазначило наше джерело у міністерстві, відтепер утримання будівлі коштуватиме 2275 тис. грн. на рік, що майже удвічі більше, ніж це було 2006 року. (Орендна плата і страхові внески зросли у 2,5 рази.)

Відомо, що науково-дослідні установи НАНУ - основні виконавці проектів УНТЦ, тож логічно було б пошукати для нього площі саме на території Академії наук. Тим більше що сама академія здає в оренду понад 240 тисяч квадратних метрів своїх площ! Тоді б і чималі бюджетні кошти, сплачені за оренду приватним особам, могли б використовуватися справді на наукові розробки. Та найпікантніше у цій ситуації те, що ніхто не береться сказати, яка державі з цього вигода, за що платяться такі гроші.

Хто і як користується розробками українських науковців? Цікаве запитання. Воно часто звучить. Повноваження виконувати зобов’язання України з функціонування УНТЦ та супроводжувати його діяльності було делеговано МЗС України, Національному космічному агентству й МОН України, однак розпорядник бюджетних коштів - Міністерство освіти та науки - не володіє інформацією, які ж дивіденди дає нашій державі діяльність центру. Тільки не запитуйте, чому в такій ситуації саме через МОН перераховуються кошти з держбюджету на утримання офісу УНТЦ - про це навіть контролери з високоповажних установ мовчать. До речі, МОН, як і будь-яке інше міністерство, скаржиться на те, що його мордують численними перевірками. Мабуть, так воно і є. Але хто бачив результати тих перевірок? Чи, можливо, їх розмістили на офіційних сайтах? Схоже, що результати перевірок осідають у столах контролерів та аудиторів, а самі схеми роками не міняються, примножуючи помилки й відверті зловживання. Навіть поспілкувавшись із компетентними фахівцями у міністерстві, важко збагнути: ми справді зацікавлені у розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва чи тільки граємося в такі ігри, бо це сьогодні модно? А для багатьох - ще й прибутково. Щороку міністр підписує наказ про затвердження обсягів фінансування програм науково-технічного співробітництва. Починає, звісно, з міжнародних, на які припадає левова частка виділених коштів. Оскільки закони фізики навіть із нашим беззаконням скасувати не вдалося, то чим більше грошей із бюджету Міністерства освіти і науки виділяється на міжнародне співробітництво, тим, певна річ, менше залишається їх для розвитку "домашніх" програм. Нікого не дивує й не турбує те, що понад 13 млн. грн. спрямовується на виконання міжнародних зобов’язань, а на "фінансову підтримку розвитку інфраструктури науково-технічної сфери вищих навчальних закладів" - усього 150 тисяч (!) гривень. За таких умов незабаром буде нікому й ніде досліджу­вати складні технології і процеси. Тут уже навіть не до шовковиці - хоча б на капусту трохи залишилося.

Ольга СКРИПНИК, ссылка скрыта, № 36 (665) 29 вересня - 5 жовтня 2007

Цей матеріал посів 3-є місце в номінації "Краще журналістське розслідування чи авторська публікація з протидії корупції в національних друкованих та інтернет-ЗМІ України" загальнонаціонального конкурсу на кращі журналістські розслідування та авторські публікації з протидії корупції.


* * *


Замовників не судять


Позаочі українську митницю давно прозвали "чорною дірою" і не лише вітчизняної економіки. Час від часу так її називають і наші західні сусіди - румуни, вважаючи, що чернівецькі митники та прикордонники зумисне закривають очі на цигаркову контрабанду. Зазвичай такі розмови точилися на рівні охоронців кордону. Однак події 14 лютого 2007 року, коли на ПП "Сірет" (Румунія) було затримано найбільшу за останні п’ять років контрабанду тютюну, надали таким розмовам публічності.


Відтак розгорівся скандал, в якому румунська сторона неоднозначно натякнула на "кришування" українськими спецслужбами цигаркової контрабанди. У Чернівцях розпочалося полювання за винними у рамках традиційної для українців схеми.


Першими поплатилися посадами двоє митників, яких наступного дня після інциденту звільнили... "за власним бажанням", хоча кримінальні справи за фактами контрабанди та зловживання службовим становищем було порушено лише через півтора місяця.

"Погляд" спробував з’ясувати, чи реально провернути таку масштабну оборудку із перевезення цигарок двом службовцям і чи немає в інциденті, який стався 14 лютого, ознак міжнародної організованої злочинності.


Чорна діра, або Куди поділись польські яблука


Вночі 14 на 15 лютого через КПП "Порубне" (українсько-румунський кордон) було перевезено 900 ящиків (447 тисяч пачок) незадекларованих цигарок. Контрабандний тютюн виявили та затримали на іншому боці кордону - на ПП "Сірет" - румунські митники. За інформацією чернівецького ТОВ "Ліга-прім", станом на 15 лютого 2007 року загальна гуртова вартість вилучених тютюнових виробів склала 520 тисяч гривень. Румунські митники через свої ЗМІ ("Monitorul de Suceava", "Jurnal de Chisinau") вказали інші цифри - 400 тисяч євро.


За документами вантажний автомобіль марки МАN (з молдовськими державними номерами BRAK 442/BRAB 26) перевозив із Польщі до Румунії близько 20 тонн яблук. Коли румунські прикордонники перевірили фуру, то виявили замість яблук 900 ящиків цигарок із акцизними марками України. Згідно із товаропровідними документами, поданими до митного оформлення, фірмою-перевізником було молдовське транспортне підприємство "Transroute-Europa", якому, власне, і належало авто. Керував вантажівкою громадянин Молдови Олег Чобан, хоча у документах були вписані дані польського водія Петера Бурана, який приймав яблука у польській фірмі "Polex".


Після скандального затримання румунськими митниками контрабанди, яку пропустили їхні українські колеги, на Вадул-Сіретській митниці відбулися кадрові чистки.

Однак, намагаючись знайти винних й довести причетність звільнених митників до контрабанди, чернівецькі контролюючі та правоохоронні органи "забули" про один із важливих доказів у цій справі - про 20 тонн яблук. Коли " Погляд” поцікавився цим в оперативників відділу боротьби з міжнародними злочинними угрупованнями УБОЗ, які розслідують цю справу, то нам відповіли, що доля яблук - невідома.


Імовірніше, із Польщі справді везли яблука. Така практика досить поширена. Але переконатися в цьому напевно - складно. Оскільки єдиними, хто міг бачити яблука на власні очі, були працівники Яворівської митниці. Та якщо з документами було все гаразд, вони могли й не оглядати фуру, що не є правопорушенням, повідомив начальник відділу боротьби із міжнародними злочинними угрупованнями УБОЗ УМВС Володимир Кушнір.


Відтак питання, а де ж ділися польські яблука, про які згадано у документах перевізника, досі відкрите.


За інформацією, яку вдалося отримати "Погляду" із достовірних джерел, фуру розвантажили у Садгорі (мікрорайон м. Чернівці). Саме там у машину замість яблук було завантажено 900 ящиків цигарок із українськими акцизними марками, які прикрили невеликою кількістю ящиків з яблуками. Фура поїхала на КПП "Порубне". Її подальша історія вже відома. Куди поділися близько 20 тонн яблук (які складно приховати) - невідомо, офіційно заявляють правоохоронці. Неофіційно - їх продали на чернівецьких ринках, де за кілограм в лютому-березні можна було вторгувати 10, а то й більше гривень.


Переводячи таку нехитру операцію в еквівалент української валюти - виходять непогані гроші. До того ж це подвійний дохід. Із Польщі до України перевозять велику партію яблук. В Україні відбувається операція із перевантаження (із вантажівки забирають і продають яблука на ринках міста), а на їхнє місце вантажать цигарки і перевозять до Румунії. Звідти товар передають до Польщі, часто на законних підставах.

20 тонн помножити на 10 грн./1кг = 200 тис. грн. І це тільки за одну поїздку із Польщі до України. 200 тис грн. + 520 тис. грн. (загальна гуртова вартість вилучених контрабандних цигарок) = майже мільйон гривень. Напрошується висновок про досить зручний незаконний бізнес, в якому беруть участь контрабандисти кількох країн. А це вже ознаки міжнародного злочинного угруповання.


Очевидно, що схожий маршрут - не одноразовий контрабандний тур, а добре продумана схема заробітку, про яку знають не двоє рядових митників, а певне коло впливових осіб. Інакше, хто би ризикнув перевозити товар на майже мільйон гривень через кордон наперед не підстрахувавшись.


Цікаво, що буквально наступного дня після міжнародного конфлікту транзитом через Україну з Польщі до Румунії їхали фури тієї самої фірми-перевізника і везли ті самі польські яблука. Але цього разу їх чомусь ніхто не перевіряв. Хоча велика вірогідність того, що ці фури повторили маршрут свого попередника. Та, враховуючи зміст порушених кримінальних справ, чернівецькі правоохоронці працюють над іншим.


Збіг обставин


23 лютого "Погляд” опублікував статтю "Польські яблука посіяли розбрат" про події 14 лютого. У публікації зазначалася реакція УСБУ (в чиїй компетенції боротьба із контрабандою) та обласної прокуратури, які досі не відреагували на події, а саме: не розпочали розслідування, аби з’ясувати, що сталося насправді 14 лютого.


Буквально за кілька тижнів після публікації, за матеріалами УБОЗ УМВС у Чернівецькій області, було порушено кримінальну справу за ст. 364 (перевищення службових повноважень) та за ст. 201 (контрабанда) ККУ. Основними підозрюваними у цій справі стали два інспектори митної служби.


Журналіст "Погляду" поцікавився в працівників Чернівецької обласної прокуратури, чому цією справою займається саме Управління боротьби із організованою злочинністю. "Погляду" пояснили, що в УБОЗі є відділ, в компетенції якого такі розслідування. Логічно виникає запитання, чому ж тоді відділ боротьби із міжнародними злочинами не шукає у цій справі ознак міжнародного злочинного угруповання.


Свобода слова


Про контрабанду особливо великих масштабів румунське населення дізналося із місцевих ЗМІ (переважно сучавських), які фактично одразу висвітлили цю подію у пресі та по телебаченню. Власне, така оперативність насторожила, тим більше, знаючи, як складно домогтися від керівництва митниць дозволу потрапити на прикордонну територію, особливо, щоб відзняти оперативне затримання. Однак фото, інтерв’ю та журналістські коментарі вже наступного дня були в Інтернет-виданнях та на екранах телевізорів наших сусідів. Із деякими з публікацій, які були в румунській газеті "Monitorul de Suceava" стаття "Captura record" від 16 лютого 2007 року та в "Jurnal de Chisinau", нам вдалося ознайомитися. Переважно вони дублювали одна одну:


"...З 14 на 15 лютого румунські митники затримали вантажівку, в якій було знайдено 447 пачок контрабандних цигарок на загальну суму 400000 євро. За словами румунських митників, вони невипадково вирішили ретельно оглянути фуру. Перед цим румунська митна поліція ПП "Сірет" отримала оперативну інформацію про спробу перевезти контрабанду в особливо великих розмірах. Тож завдяки тісній співпраці із прикордонною поліцією та митниками Молдови було затримано цигаркову контрабанду. Водій затриманої фури, Олег Чобан, розповів, що везе яблука. Коли з’ясувалося, що замість них було 900 ящиків цигарок, Олег повідав іншу версію. За його словами, насправді він перевозить через кордон автомобілі, а яблука везе вдруге. Йому передзвонили із фірми і попросили перевезти яблука з Польщі. Бо у польського водія, який цим займався, не було візи. Замовники сказали, що Олегу треба добратися до Бухареста, а там йому передзвонять відповідні люди і конкретно скажуть, куди їхати..."


Розбіжність фактів


Румунська прикордонна поліція через свої ЗМІ повідомила, що на ретельний догляд вантажівки у них були причини. По-перше, перед цим вони отримали оперативну інформацію про можливу спробу перевезти контрабанду в особливо великих розмірах від своїх молдовських колег. По-друге, їх насторожили пломби, які, за їхніми словами, були змінені.


Чернівецький митник, який побажав залишитися невідомим, розповів іншу версію тих подій - за день до подій 14 лютого на КПП "Порубне" приїздили представники українських спецслужб. Офіційно вантажівку не поставили на поглиблений догляд через відсутність підстав. Згідно із нормативною базою митної служби України, якщо у водія все гаразд із документами (закордонний паспорт, віза, документи на транспортний засіб, товаропровідні документи, реквізити фірми-отримувача та відправника), то оглядати вантаж необов’язково. Окрім того, фірма-перевізник є учасником міжнародної конвенції МДП. А це значно спрощує та прискорює товаропотік як при в’їзді, так і при виїзді. Кажучи іншими словами, дає 99%, що вантаж не перевірятимуть на кордоні.

Та, за словами оперативника із УБОЗу Руслана Крамара, в пакеті документів на авто та товар були дані польського водія Петера Бурана. А авто керував Олег Чобан. Таку розбіжність мали би помітити на кордоні, кажуть убозівці.


Зі Львова до Чернівців контрабандисти їхали аж півтори доби


Oлег Чобан (водій, якого затримали на ПП "Сірет") подолав відстань від Яворівської митниці (Львівська область) до ПП "Сірет" (на кордоні із Чернівецькою областю) фактично за півтори доби. 13 лютого він виїхав із Яворівської митниці і лише з 14 на 15 лютого прибув на ПП "Сірет". Причому, згідно із його словами, ніде не здійснював тривалих зупинок.


Ми склали карту маршруту і спробували вирахувати, скільки в середньому треба часу, аби добратися із Яворівської митниці до ПП "Сірет". Розібратися у цій ситуації нам допоміг далекобійник Олександр, який має понад 10 років стажу роботи перевізника, і неодноразово сам їздив цим маршрутом. Олександр каже, що середня швидкість вантажівки марки МАN - 50-55 км/год. Якщо ж їхати трасою - 60-80 км/год. Відстань від Львова до Чернівців - 300 кілометрів. Цю відстань можна проїхати за 6 годин. Якщо додати Яворівську митницю та КПП "Порубне" набереться ще дві години. Відтак від Яворівської митниці (українсько-польський кордон) до КПП "Сірет" (українсько-румунський кордон) треба їхати до 8 годин. При умові, що водій не зупинятиметься для ремонту авто чи в разі іншої вимушеної зупинки. Хоча Олександр зізнається, що на такій вантажівці цю відстань можна подолати і за менший проміжок часу. Натомість Олег Чобан ухитрився проїхати цю відстань вантажівкою за півтори доби. Запитання, якими дорогами треба так довго їхати і де зупинятися, виникають самі по собі.


Слабка ланка


У контрабанді із очевидними ознаками міжнародного злочинного угруповання усіх собак намагаються повісити на кількох митників, які того дня разом із іншими своїми колегами чергували на КПП "Порубне". Двох із них звільнили. А точніше - наступного дня після інциденту, митники, які пропрацювали понад 10 років, написали заяву за власним бажанням. Ще одного було відправлено у "заслання" (так між собою називають залізничну станцію "Вадул-Сірет"). Постраждали службовці найнижчої ланки, які виконують вказівки, а не самостійно приймають рішення.


Ми не порушуватимемо питання, чи було дотримано вимоги трудового законодавства. Цим мають займатися інші органи. Та, схоже, все залишиться без розгляду. Принаймні нікого не зацікавив той факт, що через день після інциденту із Вадул-Сіретської митниці одночасно звільнилися двоє митників.


Тим часом обласна прокуратура та УБОЗ з’ясовують обставини, пов’язані із цією контрабандою. Доки триває досудове слідство, розповісти більше слідчий Чернівецької обласної прокуратури Роман Мельничок не може. Він лише підтвердив інформацію про те, що справді у березні (відмовився сказати якого числа) заступник прокурора Чернівецької області порушив кримінальну справу за фактами контрабанди тютюнових виробів та зловживання службовим становищем. Основне завдання слідства - встановити істину та притягнути винних до відповідальності. Щодо дивного звільнення митників, то Р. Мельничок зауважив, що це не має значення, адже вони звільнилися добровільно.

Аби зрозуміти причину такого раптового звільнення, "Погляд" звернувся до начальника Вадул-Сіретської митниці Миколи Салагора, який водночас є депутатом обласної ради. Однак, вислухавши запитання журналіста, Микола Михайлович кинув слухавку. Така реакція викликала підозру, а звільнення за власним бажанням двох митників наступного дня після скандалу, стало ще заплутанішим.


Ще більш заплутаною є позиція УСБУ у Чернівецькій області та його підрозділу "К", в компетенції якого саме такі розслідування, які взагалі не розслідують цієї справи. Тим більше, що на митницях України не один рік працюють спеціально створені мобільні групи цього підрозділу, які мають попереджати й реагувати на випадки контрабанди та корупції.


Натомість, у прес-службі УСБУ у Чернівецькій області нам сказали: "з чого ви взяли, що наше управління має цим займатися. Контрабанду ж затримали на румунському боці".


Довідка "Погляду"


Торік на території ділянки кордону, яку охороняє Чернівецький прикордонний загін, прикордонники затримали 348 тисяч 800 пачок цигарок. Порівняно з 2005 роком ця цифра зросла утричі, повідомили в аналітичному відділенні Чернівецького прикордонного загону. Як правило, охоронці кордону затримують невеликі партії контрабанди - 200-500 пачок цигарок. Минулого тижня на КПП "Порубне" було затримано шість фур, які перевозили тютюнових виробів на загальну суму понад три мільйони гривень. За спостереженнями прикордонників та митників, переважно цигарковою контрабандою займаються румуни. Цьогоріч до цього бізнесу активніше приєдналися й українці.


Чи можна побороти контрабанду?


Тютюн став пріоритетним контрабандним товаром ще до вступу Румунії в ЄС. За словами румунського митника Івара К., найбільше тютюнової контрабанди до них надходить із України. Причини зрозумілі - Україна, зокрема Буковина, найближчий сусід, а ще у Румунії пачка цигарок коштує в середньому три євро, а в Україні - у три-чотири рази дешевше.


Працівники Вадул-Сіретської митниці зізнаються, що проконтролювати ситуацію повністю вони не можуть. Адже щодня через митний пост "Порубне" проходять тисячі автомобілів й пасажирів. Тож перевірити абсолютно кожного - нереально.


Насправді все значно простіше, каже рядовий митник Григорій, який пропрацював на митниці понад 20 років. Викорінити контрабанду неможливо, проте досить реально значно зменшити її масштаби. Зробити це винятково силовими методами - нонсенс. Інша річ, якби уряд України "вирівняв" ціни на товар, який найчастіше нелегально перевозять через кордон. Тож доки в Румунії цигарки коштуватимуть у чотири, а то й у більше разів дорожче, ніж в Україні, доти бути контрабанді та різноманітним злочинним схемам, за якими її перевозять.


Вікторія ДОСКОЧ, газета "Погляд", № 45 (334) за 22 червня 2007


Журналістське розслідування проведено при підтримці Данської спілки журналістів-розслідувачів в рамках міжнародного проекту SCOOP


Цей матеріал посів 1-е місце в номінації "Краще журналістське розслідування чи авторська публікація з протидії корупції в регіональних ЗМІ України" загальнонаціонального конкурсу на кращі журналістські розслідування та авторські публікації з протидії корупції.


* * *


Лесные "дачи" для избранных. Кто они?


ПОЧТИ ДВА ГЕКТАРА ЕДИНСТВЕННОГО РЯДОМ С ГОРОДОМ ЛЕСА ОТНЯЛИ У ЗАПОРОЖЦЕВ

13 сентября 2007

Не "хатынки" строят в сосновом бору на Великом Лугу, а огромные коттеджи. Лес этот уникальный. Расположен в рекреационной зоне рядом с Днепром. К тому же, " Сосенки", как называют примыкающий к городу этот вечнозеленый массив, стали излюбленным местом отдыха жителей не только Правого берега Запорожья. И теперь горожан лишают этого райского уголка. Наслаждаться здесь лесной тишиной и прохладой будут только семьи 19 наших сограждан.

Эти почти два гектара леса уже огорожены металлическим забором, и там вовсю идет строительство. Светлого капиталистического будущего для избранных. На остальных запорожцев им, получается, наплевать.

Ну, а куда же смотрят наши строгие экологи?! Парадокс! Но служба, обязанная охранять окружающую среду, наоборот, сказала "дачникам": "Стройте, стройте! Мы не возражаем".

Это только у нас такое возможно! Все началось с грубейшего нарушения закона, а потом чиновники вовремя вспомнили поговорку "Закон - что дышло…" Ну, а дышло можно и повернуть, как хочется.

Журналистское расследование - как "государственные люди" поворачивали "дышло" закона, чтобы отобрать у запорожцев лес, - читайте на следующей неделе в "ИЗ-Панораме".

ссылка скрыта


20 сентября 2007

В прошлом номере "ИЗ-Панорамы" мы начали рассказывать, как с согласия областного управления экологии на Великом Лугу, в сосновом лесу, вплотную примыкающем к городу Запорожью, прошлым летом начали строить целый дачный городок. И в последующем все разрешительные, так сказать, процедуры проходили без сучка и задоринки.

Вслед за областным управлением экологии (разрешение дано 15 июня) оперативный "Висновок" подготовил начальник райотдела земельных ресурсов Запорожского района О. Башлий (10 июля). Только теперь предусмотрительно выделяются уже не 1,8 гектара, как это первоначально поспешно сделали экологи, а два участка по 0,9 гектара. Все тем же гражданам - и список из 19 фамилий разбит на два. Дело в том, что при выделении участка государственных земель площадью больше гектара за разрешением надо обращаться в Кабинет Министров. По сути, наши местные чиновники и нарушили закон, и в то же время хитро его обошли.

Рассмотрев заявления граждан, пишет районный землеустроитель, отдел земельных ресурсов считает возможным выделить эту землю. Но не простую! А в лесу, на территории государственного предприятия "Запорожское лесоохотничье хозяйство". И тут же, на всякий случай, делается оговорка, что, мол, данный участок представляет собой "ландшафтну галявину, яр та крутосхили". Одним словом - неудобья. Но разве сами лесоохотники не могли бы эти неудобья засадить лесом, которого так не хватает?

Вскоре вслед за разрешением землеустроителя (20 июля) выходит "Розпорядження" председателя Запорожского районного совета И. Гоменюка. "Рассмотрев коллективное обращение граждан... " Перечисляются фамилии - Гейко, Хомич, Проскура, Пермяков, Матвиенко, Сорока... Все 19 фамилий. Примечательно, что для Запорожья или Запорожского района они вроде не очень известные. Скорее, совсем неизвестные широкой общественности. Сразу и мысль возникает: ты смотри, вот наша власть какая щедрая и справедливая - не начальникам, а обычным гражданам в таком козырном месте (или как его еще назвать?) участки под дачи дает. Причем без разговоров и волокиты.

Свой "висновок" - "считать возможным" - подписала и начальник отдела градостроения, архитектуры и жилищно-коммунального хозяйства Запорожской райгосадминистрации А. Иванова (26 июля). Затем следует "висновок" Владимировского сельского головы О. Сотника (27 июля): Владимировский сельский совет "считает возможным"... Но только "по целевому назначению" и при условии "восстановления лесных насаждений" и "сохранения природных свойств местности". Все эти оговорки, я так думаю, для пущей важности. Нужно же что-то писать, чтобы "документ" имел, как говорится, вес. А то ведь если напишешь только несколько строчек: лесной квартал №6, участок №17 - два гектара леса таким-то гражданам! - то это может броситься в глаза тому, кому бросаться не надо. Прокурору, например.

Вы думаете, это все? В смысле согласований и "висновків". Нет, не все. В тот же день, что и сельским головой, "висновок" подписан начальником Запорожской областной инспекции по охране памятников истории и культуры Л. Калмукиди (27 июля). На следующий день (28 июля) "висновок" (формулировка как под копирку - "считать возможным") подписан главным государственным санитарным врачом Запорожского района Г. Теребиновой. Добавлено (для разнообразия? Или иронии?) - "с целью эффективного и рационального использования вышеуказанных земель Владимировского сельского совета". Да... Растет лес, так надо в него вторгнуться. А то и в самом деле неэффективно используется. Сильные аргументы! В чем, в чем, а в этом наши чиновники - традиционно сильны. Как написали - так и будет. Нечего тут логику и контраргументы всякие приводить. "Висновок" - вот главный аргумент!

Дабы не утомлять читателей, я бы уже и готов был не перечислять все инстанции, от которых лесное "дачное счастье" зависит. Но, помня о тех, кто захочет пройти "по следам", все-таки кратко перечислю, что были еще "бумаги" от Госкомитета Украины по земельным ресурсам, от начальника областного управления лесного хозяйства Н. Латы, от тогдашнего председателя Запорожской райгосадминистрации О. Олийныка.

Интересно, что председатель райгосадминистрации расписал "возмещение убытков" в связи с тем, что земли изымаются из лесного хозяйства - чуть больше 15 тысяч гривен с каждого владельца дачного участка. А начальник областной инспекции по охране памятников истории и культуры добавил, что изъятие этих земель должно пройти "при условии обязательного археологического обследования" за счет будущих дачников. Но это, видимо, написали так, для проформы. Вы можете представить себе дачника, который вызывает к себе на участок археологическую экспедицию и велит ей все перекопать в поисках, например, скифских захоронений?!

Итак, распоряжение председателя райгосадминистрации относительно выделения дачных участков и передачи их в собственность гражданам было подписано 2 октября 2006-го. Казалось бы, дачный марафон, пройденный со спринтерской скоростью (начался 16 июня прошлого года - разрешение экологов), удачно финишировал. Но возникло непредвиденное препятствие, которое финиш отодвинуло.

16 октября из Управления по контролю за использованием и охраной земель в Запорожской области (Запорожская облгосземинспекция) в адрес отдела по надзору за соблюдением природоохранного законодательства прокуратуры Запорожской области приходит ответ (на запрос прокуратуры). И в нем сообщается, что распоряжение Запорожской райгосадминистрации от 2 октября - о выделении 1,81 гектара леса под дачи - принято с нарушением целого ряда законов.

Так, например, в соответствии со статьей 149 Земельного кодекса Украины и статьями 27, 31 Лесного кодекса Украины изъятие земельных лесных участков, пребывающих в государственной собственности, площадью больше чем 1 гектар и передача их в собственность для нелесохозяйственных нужд относится к полномочиям Кабинета Министров Украины, а земельных лесных участков площадью до 1 гектара - к полномочиям облгосадминистрации. И в данном случае нарушение законодательства явное - чтобы избежать прохождения документации через Кабинет Министров участок площадью почти в два гектара искусственно разбивается на два по 0,9 гектара.

После этого прокурор Ленинского района принял постановление о возбуждении уголовного дела в отношении председателя Запорожской райгосадминистрации - за превышение своих полномочий и разбазаривание государственной земли. Но Ленинский районный суд Запорожья 26 декабря постановление прокурора отменил. Прокурор подал апелляцию, но 26 февраля 2007 года Апелляционный суд Запорожской области вынес постановление, которым поддержал районный суд и не поддержал районного прокурора.

Суды - и один, и второй - на нескольких страницах изложили свои постановления о том, что законодательство при выделении земли, мол, не нарушено. А главного нарушения - искусственного разделения участка на два - они почему-то не увидели.

Кстати, 28 апреля 2007 года был ответ Запорожской облгосземинспекции заместителю председателя Запорожской облгосадминистрации Валерию Черкаске: "Рассмотрев обращение депутатов Запорожского городского совета относительно приостановки строительства на землях лесного массива в зоне Великого Луга Владимировского сельского совета Запорожского района, сообщаем, что... Запорожская райгосадминистрация превысила свою компетенцию... Материалы проверки были направлены в прокуратуру Запорожской области". Но, тем не менее, на выделенных в прошлом году лесных участках полным ходом строятся дачные особняки.

Говорят, дурной пример заразителен. Или - аппетит приходит во время еды.

23 июля 2007 года первый заместитель председателя Запорожской райгосадминистрации С. Бойченко подписывает распоряжение, аналогичное прошлогоднему. "Рассмотрев заявления граждан... " - выделить им все в том же сосновом лесу государственного предприятия "Запорожское лесоохотничье хозяйство" еще 1,2 гектара земли под дачи! Еще 12 дач в лесу! Но, учитывая прошлогодний опыт, распоряжений написано два. Правильно! На два земельных участка - по 0,6 га. (Счастливчики из первой "шестерки" - Редженова Е.Н., Макарова В.М., Острогляд Л.В., Коса В.В., Кипоть С.А., Крутикова Ю.С. Вторая "шестерка" - Карпенко В.В., Бастрыга В.И., Тектель С.Г., Кирьян Л.В., Савченко И.А., Ярешко Н.А.).

* * *

На недавней пресс-конференции по вопросам экологии я имел возможность рассказать об этой дачно-лесной истории председателю депутатской комиссии по экологии Запорожского городского совета Людмиле Завгородней и народному депутату Украины Сергею Кузьменко (фракция социалистов), а также спросить, что они об этом думают.

Людмила Ивановна сразу сказала, что это не в компетенции депутатов Запорожского горсовета - они занимаются городскими парками и скверами, а обращаться надо в Запорожский райсовет. Насчет депутатского запроса сказала, что делал его, кажется, депутат Иванов, но не экологическая комиссия.

Сергей Леонидович понимающе улыбнулся и, кажется, возмутился, когда услышал о примитивной и одновременно наглой схеме - в обход закона и Кабмина дробить участки. Пообещать он ничего не пообещал - за две недели до выборов какая там власть у народных депутатов! А пройдут - не пройдут? Для многих это сейчас действительно большой вопрос.

ссылка скрыта

27 сентября 2007

В "ИЗ-Панораме" за 13 и 20 сентября уже был рассказ о том, как легко и просто (а главное, оперативно!) в прошлом году выдавались разрешения на выделение почти двух гектаров соснового леса на Великом Лугу. Прокуратура попыталась, было, возразить и завести уголовное дело. Но суд сказал: "Отставить! "


В этом году Запорожская райгосадминистрация решила продолжить уже опробованную тактику и выделить в том же лесу еще больше гектара земли под дачи. Но поскольку такую большую площадь государственной земли (больше 1 гектара) можно, по закону, отдавать в частные руки только с разрешения Кабинета Министров, то участок в 1,2 гектара разбили на два - по 0,6 га.


Что по поводу лесных "дач" думают в природоохранной прокуратуре и в областной земельной инспекции?


По самому названию - Запорожская природоохранная межрайонная прокуратура - я решил: это то, что надо. Прокуратура, которая следит, чтобы природу охраняли и в обиду не давали. Однако прокурор природоохранной прокуратуры Игорь Ганзина мои надежды на интервью, можно сказать, развеял сразу. Он сказал, что это "не моя территория", что заниматься дачами на Великом Лугу ему "не поручали". Что природоохранная прокуратура находится в подчинении областной прокуратуры. Ну, а коль там дали поручение заниматься дачами прокуратуре Ленинского района, то какой смысл ее работу дублировать?


- Игорь Владимирович, но природоохранная прокуратура сама может заинтересоваться выделением земельных участков под дачи на Великом Лугу? - спросил я у природоохранного прокурора.


- Может, - ответил он. - В том случае, если будут официальные заявления от кого бы то ни было. Таких заявлений нет.


На нет и суда нет. Но на пресс-конференции, которую на прошлой неделе проводил первый заместитель прокурора области Виктор Занфиров, я спросил у него про дачи. Виктор Анатольевич ответил довольно коротко: "Мы возбудили уголовное дело. Однако постановление было отменено судом. Мы обжаловали в апелляционном суде. Получили отказ. То есть дело мы прекратили".


Речь идет о том, что прокурор Ленинского района возбуждал уголовное дело в отношении председателя Запорожской райгосадминистрации, но Ленинский районный суд, а затем и Апелляционный суд Запорожской области постановление районного прокурора отменили. Выше обращаться уже некуда - так сказал Виктор Занфиров, однако заметил, что областная прокуратура будет проводить дополнительную проверку по тем дачам.


- Но я вам скажу: таких нарушений - море! - развил эту тему на пресс-конференции Виктор Занфиров и в пример привел "участок земли на Набережной магистрали, где застройщиком было уничтожено более 200 голубых елей".


- Да, в нашей степной зоне рубят деревья, - констатировал первый зампрокурора области.

- К сожалению. Но штрафы для тех лиц, которые получают землю, большую сумму не представляют, поскольку идет счет на получение миллионных доходов. И что там тогда сотни тысяч гривен - они возмещаются легко. Вопрос этот есть. И им будет заниматься прокуратура области.


Более решительно и бескомпромиссно отзывается об истории с лесными "дачами" старший инспектор Государственной инспекции по контролю за использованием и охраной земель в Запорожской области Инесса Груба, у которой я взял интервью.


- Получается, Инесса Анатольевна, у нас в стране очень просто можно получить дачные участки в лесу в обход закона?


- Да, очень просто и странно. Странно то, что у нас в стране есть Государственный комитет лесного хозяйства, а в области его представляет Запорожское областное управление лесного хозяйства, в должностные обязанности работников которого входит развивать и приумножать площади лесных насаждений. Вместо этого они… первыми согласились на то, чтобы землю в лесу отдать под дачи.


- Почему? Вроде бы, нелогично.


- В том-то и дело, что вопреки всякой логике. Тем более они, лесники, сейчас по всей области начали упорно забирать под свой контроль даже лесопосадки и балки. И на словах выступают за то, что надо, дескать, увеличивать площади лесных насаждений. В то же время отдают сосновый лес, примыкающий к индустриальному центру. Логика в этих действиях отсутствует.


- Или, наоборот, присутствует - только перекрученная: мол, по области побольше земель будем под свое начало собирать, чтобы их раздача рядом с Запорожьем была не так заметна.

Но все равно это заметно невооруженным глазом. Почему они так охотно эти земли отдают?


- Потому что среди этих граждан, получивших участки в собственность, - ни одного простого человека нет. Поэтому и дают свое добро. А попробуют не дать - завтра же начальника областного управления лесного хозяйства не будет на работе. Его просто уволят.


- Но есть списки обладателей дачных участков. И в них ни одной "громкой" фамилии.


- Фамилии - понятное дело. Кто ж напишет настоящие? Это подставные лица - все до единого.


- Инесса Анатольевна, но ведь вслед за лесниками разрешения на строительство дач давали десятки инстанций, и ни одна из них, кроме вашей земельной инспекции, не возмутилась тем, что и в обход закона чиновники действуют, и заботой об охране природы в этом деле и не пахнет. Те же экологи из областного управления - почему они тоже дали добро?


- Никто даже не поинтересовался: а чем, собственно, руководствовалось управление лесного хозяйства, когда давало свой первый положительный "висновок" а потом и второй? Никакого же обоснования не было - почему именно в лесу надо дачи строить? Там что, лес расти, в принципе, не может? И ведь эта "галявина" специально была оставлена в лесу. Во-первых, чтобы разрыв лесного массива был на случай пожара. Во-вторых, чтобы там люди отдыхали. В этом сосновом лесу до 200 тысяч горожан в разное время отдыхали - жители Правого берега, да и другие запорожцы. Взрослые шашлыки жарили, дети в футбол играли.


- Ну а чем дачи в лесу хуже шашлыков? Люди, которые там поселятся, будут лес охранять, зверей и птичек подкармливать.


- Там во время строительства без рубки деревьев не обойдутся. И потом, есть разница? Земля, на которой отдыхали 200 тысяч горожан, теперь отдана в собственность 19 гражданам! Какие-то странные приоритеты: 19 человек имеют право на дачи в лесу, а 200 тысяч - ни на что не имеют права!


- Все-таки, почему экологи и все остальные вслед за лесниками тоже дали положительные "висновки"?


- У всех одно и то же "оправдание": так лесники же, мол, дали согласие!


- А решения судов убедительные?


- Совсем не убедительные. К тому же, мы в земельной инспекции, передавая материалы о нарушениях закона при выделении этой земли в областную прокуратуру, думали, что она же этим делом и займется. Ведь именно в областной прокуратуре есть достаточно подкованные кадры, которые разбираются во всем экологическом, земельном и лесном законодательстве. Но областная прокуратура почему-то решила передать материалы на возбуждение уголовного дела в Ленинскую прокуратуру, в которой просто не было соответствующих специалистов. И следователь, к которому попали эти материалы, не была специалистом в этих вопросах. Поэтому она, может, где-то недодумала, не сумела привести веских для суда доказательств.


Кстати, интересный вопрос: почему областная прокуратура поручает это дело Ленинской прокуратуре, а не природоохранной, где есть специалисты именно природо-охранного профиля?

В итоге Ленинская прокуратура не сумела отстоять свою правоту в необходимости возбуждения уголовного дела. Но это же не повод оставлять все как есть. Получается, что так никто и не наказан. А дачи по-прежнему строят.


- И на новом участке - 1,2 гектара - тоже строят?


- Во второй раз мы начали оперативнее действовать (хотя и в первый раз все сделали вовремя, но нас попросту проигнорировали) - передали информацию в областную прокуратуру. Она вынесла протест на новые дачно-земельные распоряжения Запорожской райгосадминистрации, и 12 сентября они были отменены.


Пока отменены! Но нет никакой гарантии, что со временем все не возобновится. Если бы тех, кто первым давал разрешения - лесников и экологов - наказали, тогда бы повторно точно так же, в обход закона, действовать другим было бы неповадно.


Дмитрий ШИЛИН, ссылка скрыта


Ця серія статей посіла 2-е місце в номінації "Краще журналістське розслідування чи авторська публікація з протидії корупції в регіональних ЗМІ України" загальнонаціонального конкурсу на кращі журналістські розслідування та авторські публікації з протидії корупції.