Національна економіка

Вид материала

Документы

Содержание Таблиця 1.5.2. Щорічні темпи приросту реальних обсягів фінансових Контрольні питання Тестові завдання Визначте систему базисних інститутів економіки Національна економіка як галузь знань зародилась 4. Визначте основні елементи моделі національної економіки 5. Які з вказаних економічних систем класифікуються 6. 3а структурно-управлінським аспектом розвитку економіки розрізняють 8. Індекс технологічного розвитку відображає 9. Національне багатство - це Рекомендована література

Подобный материал:

• Конспект лекцій з дисципліни «Національна економіка», 1935.2kb.
• Назва реферату: Національна економіка, її суть та ознаки Розділ, 99.56kb.
• Харківська національна академія міського господарства фісун К. А. Жовтяк Г. А. Богдан, 21.24kb.
• Програма вступного випробування зі спеціальності 03050301, 03050301 «Міжнародна економіка», 270.3kb.
• Економіка праці й, 310.16kb.
• Міністерство освіти І науки України Харківська національна академія міського господарства, 411.94kb.
• Факультет міжнародних відносин Завдання для самостійної роботи по курсу, 267.08kb.
• Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей, 1446.25kb.
• Розділ Національна економіка Тема 12. Результати національного виробництва, 243.97kb.
• М. П. Пан Рецензент: зав кафедри управління будівництвом І міським господарством хнамг,, 1869.51kb.

* www.bank.gov.ua

Таблиця 1.5.2.

Щорічні темпи приросту реальних обсягів фінансових

ресурсів у банківській системі України (%)

Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Кошти на поточних рахунках	27,1	22,3	34,8	36,1	-18,3	134,0	21,1
Кошти на депозитних рахунках	28,2	56,5	62,9	79,3	19,0	49,4	24,4

* www.bank.gov.ua



1998-2000 2003-2004 темпи приросту

• банківський капітал
  
• рахунки суб’єктів
  

господарювання

• рахунки домогосподарств
  

готівка в o6iry

Рис. 1.5.1. Джерела приросту кредитхихресурсів банківської системи Украйни, %


3анижений рівень капіталізації економіки України можна пояснити не лише відсутністю сильного фінансового ринку, а й тим, що суспільне багатство не є капіталізованим, воно не має ринкової вартості. Капітал вітчизняних компаній та фінансових установ досить часто є або переоціненим або недооціненим, крім того, вітчизняні фірми досить скептично ставляться до інституту довіри, що є одним з головних якісних їх характеристик поряд з фінансовими показниками.

4. 3міна ролі держави в господарській системі України. В СРСР панувала ідеологія тотального одержавлення усіх сфер суспільної життєдіяльності, виключної ролі держави у процесі переходу до соціалістичного ладу. Неспроможність адміністративно-командної системи до подальшого економічного розвитку, переходу до нової системи господарювання, бажання швидких та результативних змін, поради міжнародних фінансових інституцій та експертів, які фактично фінансували реформування економіки колишніх соціалістичних республік та базували свої рекомендації на основі ідеології ринкового фундаменталізму, породили нову ідеологічну парадигму для держав з перехідною економікою - мінімізацію втручання держави в економічне буття суспільства. Проте перші роки економічних реформ та досвід розвинених держав довели неспроможність ринку повністю самодостатньо забезпечувати сталий економічний розвиток та ефективне саморегулювання і, особливо, за умов, коли він фактично не існував в національній економіці України.

Невідворотні та об’єктивно викликані процесами швидких реформ диспропорції в економіці, значні темпи інфляції, перехід суб’єктів господарювання в тіньовий сектор, активізація корупції, суспільна напруженість та зубожіння більшої частини населення держави визначили необхідність державного втручання в „новоутворену" економічну систему. Крім того, відомі вітчизняні та зарубіжні економісти обґрунтували недоцільність такого політичного курсу та ідеології - ринкового фундаменталізму.

3а роки реформ було переосмислено та трансформовано функції структуру апарату державного управління i регулювання економіки. Так, його структура перейшла на принципи функціонального, ситуаційного управління, індикативного планування, поєднання економічних механізмів управління з адміністративними, було зміщено центри контролю за процесами суспільного відтворення (функції безпосереднього поточного контролю було делеговано місцевим органам самоврядування та безпосередньо суб’єктам господарювання), було активізовано та більш структуровано процеси нормотворення тощо.

Теоретично було обґрунтовано, що основною метою державного втручання в економіку є здійснення політики забезпечення національної злагоди між усіма суб’єктами економічних відносин, різними верствами населення, секторами і галузями економіки, оптимальна координація економічної діяльності та процесів суспільного виробництва спільно p іншими суб’єктами регулювання економічних відносин для здійснення ринкових перетворень i формування економіки нового типу.

І хоча структура механізму державного регулювання економіки містить ряд недоліків (недостатня участь держави у створенні сприятливих умов для приватного бізнесу; у розвитку новітньої фундаментальної i прикладної науки, техніки i технології, інноваційних процесів; у стримуванні процесів надмірної міграції робочої сили, пошуку векторів зовнішнього співробітництва, вирішення економіко-екологічних проблем, розмежування сфер владного впливу влади i бізнесу, а також нагальному вирішенні політичної ситуації в країні, підтримки малого i середнього бізнесу, „тамування" інтересів олігархічних кланів i груп з концентрованими інтересами. Ефективна роль держави у вирішенні соціально-економічних, екологічних та політичних питань повинна посилюватись i надалі, щоб ці питання вирішувались з урахуванням інтересів усього суспільства, а не окремих кланів, політиків та олігархів.

5. Боротьба з тіньовою економікою та корупцією. Президент України у своєму зверненні до ВРУ "Про внутрішнє i зовнішнє становище України у 2003 році" відзначив, що в умовах, коли перед національною економікою України стоїть стратегічна мета досягнення сталого економічного зростання та формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, формування засад демократичного постіндустріального суспільства, важливо усвідомити нагальну необхідність зосередження основних акцентів економічної політики на досягненні відчутних якісних зрушень, зокрема на подоланні тих глибоких деформацій, що сформувалися в період майже десятирічної кризи. Ключовою для досягнення поставлених цілей є проблема обмеження глибокої тінізації економічної діяльності та корупції.

Потрібно виходити з того, що саме тінізація економіки реально загрожує національній безпеці та демократичному розвитку держави. Значні масштаби тіньової економічної діяльності позначаються на обсягах i структурі ВВП, гальмують соціально-економічні реформи, спотворюють офіційні дані про стан економіки, а корупційна діяльність - впливає на загальний рівень довіри суспільства до влади та його консолідації.

Згідно соціологічного дослідження, проведеного у квітні 2006 року Інститутом соціології НАН України, рівень довіри громадян до бізнесу i до найважливіших інститутів держави залишається фактично незмінним. Відповідно, рівень довіри до бізнесу коливається між показниками 2,2 - 2,6 балів, а до державних інститутів - між 2,4 та 2,6 балів.

Як відзначають самі політики та науковці, вибір Україною шляху формування ефективної конкурентоспроможної ринкової економіки вимагає подолання зазначених негативних тенденцій.

Тому з метою подолання кризових явищ в національній економіці України державним органам влади, науковцям та підприємцям необхідно сконцентрувати увагу на виробленні нової стратегії детенізації економіки, яка б першочергово розкрила для українського суспільства негативну роль „тіньової економіки" та створила реальні важелі протидії її негативним наслідкам:

• створення умов для легалізації зайнятості;
  
• сприяння розвитку банківської системи та забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків;
  
• скорочення рівня монополізації виробництва та розвитку конкурентного середовища;
  
• підвищення ефективності державного нагляду та контролю за підприємницькою діяльністю шляхом застосування економічних механізмів майнової відповідальності та банкрутства з одночасним обмеженням повноважень державних регуляторних органів щодо адміністративного втручання в господарську діяльність підприємств;
  

• посилення захисту майнових прав держави шляхом прийняття законів України: "Про управління об’єктами державної власності", "Про державні підприємства", "Про довірче управління майном"; змін i доповнень до Закону України "Про оренду державного i комунального майна";
  

• забезпечення прозорості в діяльності виконавчої влади;
  

• підвищення ефективності системи управління корпоративними правами;
  

• розробка, з урахуванням світового досвіду, відповідного правового забезпечення процесу легалізації (амністії) доходів, отриманих внаслідок приховування від надмірного оподаткування та ін.
  

6. Міжнародна економічна парадигма розвитку України. Після розпаду СРСР на пострадянському просторі колишніми республіками було створено ряд міждержавних та міжнародних організацій. Їх формування поклало початок розвитку міжнародних відносин нових незалежних держав у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Наприклад, було сформовано такі структури, як: СНД, ЄврАзЕС, ГУУАМ, ОДКБ, ЦАС, кавказьку четвірку, планується створення єдиного економічного простору (СЕП). Проте практика їх діяльності свідчить, що вони не спроможні у повній мірі забезпечити усю сукупність необхідних умов для розвитку національних економік як відкритих систем у світогосподарській економічній системі.

3 міркувань розширення економічних зв’язків з більш розвиненими економічними системами Україною було взято стратегію на всебічний розвиток міжнародного співробітництва. За роки незалежності національна господарська система досягла у цьому напрямку окремих успіхів. Так, у 1992 році Україна стала учасницею ОБСЄ (у рамках Гельсінського процесу), у 2003 році було укладено угоду про спільне виконання програми «Підготовка шляхів до запровадження інструменту нового суспільства» з Вишеградською трупою, реалізується практична участь України в програмах сусідства „Польща - Україна - Угорщина" та „Угорщина - Словаччина - Україна", їх спільна участь у регіональній програмі центральний адріатичний дунайський південно-східний європейський простір (САD-SES) та ін. 3 90-их років Україна чітко визначилась з пріоритетами соціально-економічного міжнародного співробітництва - підвищити рівень розвитку економічної системи до міжнародних вимог та активізація відносин з ЄС (зараз - це політика прискореного входження в ЄС). Для досягнення поставленої мети Україна уклала ряд міжнародних та державних договорів, за якими вона бере активну участь в Угоді про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (ЦЕФТА), Угоді про чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), у роботі НАТО, ТАСІС тощо.

Україна тісно співпрацює з європейськими сусідами у напрямку формування єврорегіонів для забезпечення транскордонного співробітництва: „Буг", „Карпати", „Нижній Дунай". Готові до функціонування вільні економічні зони на інноваційній основі, що можуть дати значний економічний ефект країнам та регіонам-учасникам.

Наша держава ратифікує угоди, використовує у практиці господарювання та управління економікою рекомендації ряду міжнародних економічних організацій (СОТ, МВФ, Група Світового Банку, Європейський Банк реконструкції i розвитку, НАФТА, ГАТТ, НАТО, ООН та ін.). Бере участь у спільних інвестиційних проектах разом з вказаними структурами тощо.

3 більшістю з них укладаються довгострокові угоди зі спільними фінансовими зобов’язаннями за їх виконанням, в деяких Україна є постійним членом груп та органів або вільним членом слухань тощо. Наприклад, за допомогою міжнародних економічних організацій в Україні протягом останніх шести років активно розробляються та реалізуються проекти у сферах стабілізації загальної економічної політики, електроенергетики та теплопостачання, екологічної стабілізації, розвитку міст, підняття сільського господарства, управління державним сектором економіки, соціальній політиці, фінансів тощо.

Проте й на сьогодні основним пріоритетом зовнішньоекономічного розвитку національної економіки України, на що спрямовані більшість з вказаних напрямків евроспівробітництва, залишається членство в ЄС. Угода про партнерство між Україною i ЄС було підписано ще у 1994 році. За цією угодою Україна та ЄС зобов’язувались спільно: підтримувати демократичні реформи та розвиток демократичних реформ, стабілізувати економічну та соціальну ситуацію, зміцнювати політичний діалог між країнами, брати активну участь у регіональному співробітництві, організовувати зустрічі на рівні держав, регіонів тощо. Україна за період співпраці з ЄС набула членства в Раді Європи i ОБСЄ, стала учасником угоди „Партнерство заради миру", ратифікувала цілий ряд міжнародних нормативно-правових актів i розпочала переговори з СОТ (входження в СОТ є однією з умов для вступу в ЄС).

За останні десять років Україна значно просунулась у своїй стратегічній меті щодо вступу в ЄС: спочатку здобула статус країни З перехідною економікою (до 2000 року вона мала статус країни з неринковою економікою), а пізніше й статус країни з ринковою економікою. Проте й до цього часу наша держава не виконує усіх вимог, які ставить ЄС до претендентів на членство в ньому. Насамперед це стосується входження України до СОТ, вступ до якої за оцінками наведеними у„Інформаційно-аналітичних матеріалах з питань вступу України до СОТ" надасть можливість національній економіці нашої держави досягти рівня розвитку постіндустріальних країн.

Проблема також полягає в тому, що в Україні при вирішенні питань щодо стратегії зовнішньоекономічної співпраці не об’єднались головні політичні та економічні сили, суспільство в цілому. І на сьогодні ведуться гострі дискусії щодо необхідності та доцільності багатовекторності в зовнішній політиці або щодо переваги прохідного напрямку розвитку України. Невирішеність даного конфлікту веде до затягування інтеграційних процесів національної економіки.

І хоча Україна намагається дотримуватись обраних напрямків внутрішнього соціально-економічного розвитку i зобов’язань за міжнародними домовленостями:

• Розвивати первинний i вторинний сектори економіки;
  
• Вирівнювати диспропорції між фінансовим та реальним секторами економіки;
  
• 3більшити реальний ВВП та знизити темпи інфляції;
  
• Збільшити доходи та покращити умови життя та діяльності населення країни;
  

• Довести характеристики якості продукції та послуг вітчизняних виробників до міжнародних стандартів якості;
  

• Сформувати відповідне середовище мотивації до конкурентної поведінки на ринку, а також інституційне поле для боротьби з тіньовою економікою та корупцією;
  
• Усунути диспаритет між секторами економіки;
  
• Визначити стратегічним напрямком розвитку національної економіки
  

техніко-технологічний напрям розвитку, підвищення ролі інформації,

знань та науки в розвитку суспільного виробництва тощо.

Та все ж обґрунтованим науковим критерієм ефективної міжнародної політики незалежної національної держави є зовнішня економічна політика розвитку України як незалежної держави, яка б базувалась на загальнонаціональних інтересах соціально-економічного розвитку i балансу інтересів на мікро-, мезо- макро- та мегаекономічному рівнях, що в кінцевому результаті забезпечить їй стале економічне зростання та конкурентоспроможність на міжнаціональному ринку.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке національна економіка як явище соціально-економічної реальності?
   
2. Що є предметом дослідження національної економіки як галузі знань?
   
3. Перерахуйте основні економічні науки, з якими національна економіка має тісні взаємозв’язки?
   
4. Що таке тип національної економіки?
   
5. Перерахуйте основні складові економічної системи?
   
6. У чому полягає суть теорії інститутів?
   
7. Чому більшість сучасних економічних систем є змішаними?
   
8. Що таке національне багатство суспільства? Чим воно відрізняється від національного доходу?
   
9. В якій системі макроекономічного рахівництва враховувався проміжний продукт?
   
10. Що таке стратегія розвитку національної економіки? Якою вона є в Україні на сучасному етапі її розвитку?
    

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Що вивчає національна економіка:
   

а. Використання обмежених ресурсів суспільства та управління ними.

b. Досліджує питання розвитку окремих галузей народного господарства.

с. Методологічні питання розвитку економічної життєдіяльності суспільства.

d. Питання про доцільність державного втручання в економіку.

е. соціально-економічні явища i процеси, що протікають в економіці

певної країни, а також методологічні підходи щодо їх оптимізації i

розробки державної політики з питань розвитку національної господарської системи.

2. Визначте систему базисних інститутів економіки:
   

а. Праця - управління - влада - власність.

b. Праця - влада - капітал - власність.

с. Праця - влада - наука - управління - власність.

d. Наука - знання - управління - капітал.

е. Праця - управління - влада - техніка.

3 . Національна економіка як галузь знань зародилась:

а. У Римі та Греції у V-IV ст. до н.е.

b. У XVІI-XVIІI ст. у руслі класичної політичної економії.

с. У період Великої депресії (30-их рр. ХХ cт.).

d. На початку ХХ ст. у період значних техніко-технологічних, економічних та соціальних зрушень у житті суспільства.

е. У 70-их рр. ХХ ст. у теорії неокласичного синтезу.

4. Визначте основні елементи моделі національної економіки:

а. Продуктивні сили.

b. Техніко-економічні відносини.

с. Соціально-економічні відносини.

d. Організаційно-економічні відносини.

е. Господарський механізм.

f. Усі вище вказані елементи.

5. Які з вказаних економічних систем класифікуються з точки зору формаційного підходу:

а. Первіснообщинний лад.

b. Рабовласницький лад.

c. Індустріальне суспільство.

d. Ринкова економіка.

е. Соціалізм.

6. 3а структурно-управлінським аспектом розвитку економіки розрізняють:

а. Ринкову економіку.

b. Неринкову економіку.

с. Індустріальну економіку.

d. Економіку знань.

е. Феодальну економіку.

7. Інфляція - це:

а. Переповнення каналів грошового обігу країни масою надлишкових паперових грошей порівняно з потребами обігу в них, що супроводжується падінням рівня заробітної плати та швидкими темпами зростання цін.

b. Взаємозалежність між сукупним експортом та імпортом національної економіки.

с. Спеціальний показник, що поєднує три складові (ВВП, грамотність i тривалість життя) та дає складну оцінку людського прогресу.

d. Сукупність вироблених i нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни.

е. 3агальні зміни цін на товари та послуги, якими користується населення країни протягом певного періоду часу.

8. Індекс технологічного розвитку відображає:

а. Відносну конкурентоспроможність національної економіки на міжнаціональному ринку.

b. 3міни цін на товари i послуги, якими користується населення країни.
Застосовується для динаміки реальної заробітної плати у країні.

с. Роль техніки та науки у розвитку економіки та враховує кількість зайнятого персоналу на НДДКР, кількість патентів та наукових публікацій у розрахунку на мільйон мешканців держави.

d. Рівень грамотності, кількість людей, що мають середню освіту та кількість людей з вищою освітою (у відсотках від усього населення країни).

е. Сукупність вироблених i нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його

існування, а також природний потенціал країни.

9. Національне багатство - це:

а. Сукупність вироблених суспільством протягом певного періоду матеріальних благ.

b. Сукупність нематеріальних благ суспільства, вироблених та накопичених ним протягам усього його історичного розвитку.

с. Усе природне багатство суспільства.

d. Сукупність вироблених i нагромаджених суспільством матеріальних та духовних благ, набутих протягом усього його існування, а також природний потенціал країни,

е. Сукупність матеріальних та нематеріальних благ, вироблених як резидентами, так i нерезидентами країни за певний фінансовий період.

f. Грошові цінності у вигляді грошових знаків, цінних паперів, усі людські здібності, досягнення у науці та техніці, культурі i спорті, у мистецтві, а також нагромаджений виробничий досвід суспільства (виражається у загальнолюдському знанні).

10. Перерахуйте основні макроекономічні показники, що відображають розвиток національної економіки (не менше 5 показників).


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. А.Смит. Исследование о природе и причинах богатства народов. - М., Соцэкгиз, 1962. - 684 с.
   

1. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. та ін. Економічна теорія: макро- i мікроекономіка. Навч. посіб. - К.: Альтернатива, 2001, - 607 с,
   

1. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. Навч.пасіб. - К.: Вища школа, 1998, - 544 с.
   

2. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг; фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): Терміни,
   

поняття, персоналії. / За заг. ред. Г.I. Башнянина, В.С. Іфтемічука. - К.: Магнолія плюс, 2004. - 688 с.

3. Економічна теорія: Підручник / За ред. В.М. Тарасевича. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.
   
4. Задоя А.А., Петруня Ю.Е, Основы экономической теории: Учеб. пособие. - М.: Рыбари, 2000. - 479 с.
   
5. Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка): Навч. посіб, / За заг.ред. Мочерного С.В. - Львів: Новий світ-2000, 2004. - 480 с,
   
6. Мочерний С.В. Економічна теорія. Посібник, - К.: Академія, 2001, - 656 с.
   

2. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. - К.: Академія, 1998. - 464 с.
   

10.Основи економічної теорії. Підручник / А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко, - К,: Вища школа, 2001. - 606 с,

11. Основи економічної теорії. Підручник / За ред. проф. С.В. Мочерного. - Тернопіль: Тарнекс, 1993. - 688 с.

12.Основи економічної теорії. Підручник / Крупка М,І,, Островерх П.І., Реверчук С.К. - К: Атіка, 2001. - 344 с,

13. Основи економічної теорії. Тести. Задачі. Кросворди / За ред. С.В. Мочерного, О.A. Устенка. - К.: Академія, 1998. - 256 с.
    
14. Основи економічної теорії: Підручних. У 2-х кн. / Ю.В. Ніколенко, А.В. Демківський, В.А. Євтушевський та ін.; За ред. Ю.В. Ніколенка. 2-ге вид. - К.: Либідь, 1998.
    

15.Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, B.П Нестеренка. - К.: Вища школа, 1994. - 559 с.

16. Основы экономической теории. Учебник / Мочерный С.В., Симоненко В,К,, Секретарюк В.В., Устенко А.А. - К.: Знання, 2000. - 608 с.
    
17. Перехідна економіка: Підручник / В.М. Геєць,Є.Г. Панченко, Е.М. Лібманова та ін. - К.: Вища школа, 2003. - 591 с.
    
18. Продуктивні сили i регіональна економіка: 3б. наук. праць. У 2-х ч. / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - Ч.1. - 282 с.
    
19. Україна i світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. - К.: Либідь, 2002.- 470 с.
    
20. Ходжсон Д. Экономическая теория и институты. - М., 2003, - 367 с.
    
21. Шумпетер Й. Теория экономического развития, - М,: Прогресс, 1982. -455 с.
    
22. Экономическая теория. Микроэкономика - 1,2: Учебник / Под общ. ред. Г.П. Журавлевой. - М.: Дашков и К°, 2004. - 934 с.
    
23. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Монографія. - К.: КНЕУ, 2004. - 252 с.