Geum.ru

Практикум з філософії (для студентів усіх форм навчання) львів 2003

Вид материалаПрактикум

Содержание


Використання першоджерел в опрацюванні теми.
Використання першоджерел в опрацюванні теми.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Використання першоджерел в опрацюванні теми.

Завдання 1. Порівняльна характеристика вихідних ідей класичної та некласичної філософії.

Опрацюйте положення, що вводять в порівняння установки класичної та некласичної філософії:

“До характеристики сучасності: розквіт проміжних форм, зникнення виразних типів, розрив із традиціями, зі школою; панування інстинктів, підготовлене високою філософською оцінкою несвідомого… Звичка до безумовних авторитетів перетворилась нарешті у потребу безумовних авторитетів… Наступне покоління… силою своїх історичних інстинктів з необхідністю приводилось до визнання відносності будь-яких авторитетів. Тепер мораль лише тягар, який може постати фатальним. Вона сама, вимагаючи правдивості, примушує нас до заперечення моралі… Передумова такої гіпотези: немає ніякої істини; немає абсолютних властивостей речей; немає “речі в собі”… Цим цінностям не відповідає і не відповідало ніякої реальності…” (Ф.Ніцше).

Які ознаки некласичної філософії та некласичних підходів до явищ культури можна виділити у наведених міркуваннях Ф.Ніцше? Яким чином автор пояснює виправданість некласичного підходу?

“Філософія, що її можна вважати “сучасною” в широкому значенні цього слова, розпочинається від 1830 року… Весь час після 1830 року, хоча й становить певну цілість, охоплює однак два періоди: наше безпосереднє минуле… і наше теперішнє. Безпосередня минувщина – це ХІХ століття (його середина і кінець), а теперішність – це… ХХ століття. Власне від 1830 року настав… поворот до мінімалізму, реалізму, утилітаризму… При тому, якщо філософія сама збагатилась, то порівняно із іншими науками дещо втратила. З першого місця, яке філософія посідала у науковому продукуванні минулих епох, вона зійшла на досить далеке після природничих та історичних наук, котрі тепер продукували знань більше, ніж філософія… З’явилось те особливе явище, що типові представники того часу почали нехтувати філософією, твердити, що вона не є наукою, навіть вважати її шкідливою, бо вона, мовляв, відволікає від справжньої науки” (Вл.Татаркевич).

Які зміни відбулись у самій філософії та в її соціальному статусі? Як ви можете прокоментувати такі риси некласичної філософії як мінімалізм, утилітаризм, реалізм? Що саме в них було некласичного? – Задля відповіді на це питання перечитайте наступні твердження того ж автора:

“Мінімалістські тези виявляються достатніми для опису нашого світу, нашого пізнання і поведінки, все ж інше здається ілюзорним, недостовірним… Натомість максималістська, крім того, схиляється ще й до визнання трансцендентних, апріорних, інтуїтивних істин, визнання духовного, ідеального, надприродного світу…” (Вл.Татаркевич).

Завдання 2. Вихідні ідеї А.Шопенгауера та С.Кіркегора.

“Ще за часів Гегеля з”явились філософи, що різко постали проти його філософії… До таких мислителів належать перш за все А.Шопенгауер та С.Кіркегор. У відношенні до їх філософії можна вести розмову про різку зміну філософської проблематики, про появу так званої посткласичної (в нашій термінології – некласичної) філософії…” (В.Губин).

“Світ є моє уявлення”: ось істина, яка має силу для кожного живого та пізнаючого єства, хоча лише людина може зводити її до рефлексивно-абстрактної свідомості. Якщо вона це дійсно зробить, у неї зародиться філософський погляд на речі. Для неї тоді стає ясним та безсумнівним, що вона не знає ні сонця, ні землі, а знає лише око, яке бачить сонце, руку, що доторкується до землі, що оточуючий її світ існує лише як уявлення, тобто виключно у відношенні до іншого, до того, хто уявляє, яким і постає людина” (А.Шопенгауер).

Оцініть, якою мірою дана теза А.Шопенгауера є незаперечною. Чи можна прийняти її без вагань? Як може оцінити цю тезу митець? Науковець? Яким є ваше до неї ставлення?

“Воля – внутрішня субстанція, серцевина бідь-якої часткової речі і всього разом. Сліпою є воля в природі, явлена вона і в розсудковій поведінці людини, - тут колосальна відмінність в проявах, але сутність лишається незмінною… Оскільки те, чого бажає воля, завжди є життя, то все одно, чи сказати просто “воля” чи “воля до життя”… Воля як така є вільною; це випливає із того, що вона є річ в собі, опора будь-якого явища. Воля на всіх ступенях своїх проявів абсолютно позбавлена кінцевої мети і знаходиться у постійному прагненні, яке і є її сутністю…” (А.Шопенгауер).

Спробуйте чітко визначити найперші характеристики волі за А.Шопенгауером, дайте їм оцінку. Ознайомтесь із тим, як на основі свого вчення про дійсність А.Шопенгауер оцінює людське життя:

“Життя більшості людей – це лише постійна боротьба за саме це існування, і вони заздалегідь впевнені, що вийдуть із цієї боротьби переможеними. І те, що їх змушує проявляти впертість у цій тяжкій боротьбі, є не стільки любов до життя, скільки страх смерті, яка, проте, невідворотно стоїть за завісою і кожну мить може звідти вийти” (А.Шопенгауер).

Розкрийте зв'язок такого бачення життя із поняттям волі у А.Шопенгауера, поясніть, як із поняття волі випливає в цілому песимістичне бачення життя.

“…У повну протилежність І.Канту, який джерела доброчесності шукав в абстрактній рефлексії (поняття обов'язку та категоричного імперативу), ми ні на мить не вагаючись скажемо: голе поняття для доброчесності є безплідним; усяка істинна і чиста любов – це співстраждання, а всяка любов, яка не є співстражданням, - це себелюбство… Той, хто осягає сутність речей в самому собі, водночас осягає і ціле. Із його волею відбувається переворот: вона вже не стверджує своєї сутності, вона відкидає її… Людина відштовхує волю до життя, ядро та сутність цього нещасного світу” (А.Шопенгауер).

Простежте лінію етичних міркувань А.Шопенгауера, спробуйте з'ясувати, що на чому базується: себелюбство на співстражданні чи, навпаки – співстраждання на себелюбстві? Чи можна вважати етику А.Шопенгауера: а) колективістською етикою; б) егоїстичною (індивідуалістською)? Спробуйте також пояснити, чому етичні погляди А.Шопенгауера мали відчутний вплив на літературу ХІХ століття.

Ознайомтесь із провідними думками наступного засновника некласичної філософії – С.Кіркегора:

“Що я повинен робити? У чому полягає моє покликання? Де я? Що значить сказати світ? Яким є значення цього слова? Хто заманив мене сюди і полишив тут? Хто я? Як я опинився в цьому світі? Чому мене не спитали, чому не ознайомили із правилами та звичаями, а просто встромили в нього, ніби я був куплений у продавця душ? Як я опинився втягнутим у цей грандіозний захід, що називається дійсністю? Хіба це не справа вибору? Кому я можу пожалітися?” (С.Кіркегор).

Оцініть той спектр питань, які мислитель вважає найпершими; куди й до якої проблематики вони спрямовані? В чому полягає їх новизна та оригінальність?

В своєму описуванні духовного розвитку людини, С.Кіркегор висунув ідею “трьох стадій”; подаємо її у стислому викладі коментаторів:

“Естетична стадія характеризується переживаннями, що потурають бажанням. На цій стадії індивід залишається пасивним спостерігачем… Естет, як бджола, перелітає із квітки на квітку; він завжди перебуває в пошуку нових переживань. Єтик надає життю сенсу, йдучи обраним ним шляхом. Його життя постає осмисленим завдяки пристрасному втягненню у його життєвий проект. Перехід до релігійної стадії – це стрибок у невідоме… Лише за допомогою віри в Бога індивід знаходить порятунок в універсальному. У вірі людське відношення стає боговідношенням” (Скирбек Г., Гільєн Н.).

Скільки стадій життєвого сходження виділяє С.Кіркегор? Що постає вирішальними характеристиками цих стадій? Докладно проаналізуйте останнє питання, використовуючи певні цитати із творів С.Кіркегора.

“Строго кажучи, усюди, де мова йде про вибір, там постають етичні питання, а єдиний абсолютний вибір – це вибір між добром і злом… Вибір же естетика або відбувається безпосередньо і тому не є вибором, або губиться у множині предметів вибору” (С.Кіркегор).

“Віра являє собою той парадокс, що індивід як такий постає вищим від загального, не підпорядкований йому, а стає над ним,… причому цей індивід знаходиться у абсолютному відношенні до абсолютного” (С.Кіркегор).

“Етичне як таке є дещо всезагальне, а всезагальне – це те, що може бути застосованим до будь-кого… Але усякий раз, коли одиничний індивід, увійшовши у всезагальне, відчуває прагнення ствердитись в якості одиничного, він опиняється в ситуації спокуси, із якої він може вибратись лише із каяттям віддаючи себе як одиничного всезагальному…” (С.Кіркегор).

Як ви розумієте тезу “перебувати в абсолютному відношенні до абсолютного”? Як ця теза пов'язана із людською індивідуальністю? Чи згідні ви із тим, що в певних ситуація індивідуальне може стояти над всезагальним? Спробуйте навести приклади таких ситуацій.

Дайте узагальнену оцінку вихідним тезам А.Шопенгауера та С.Кіркегора, виділть в їх філософських позиціях спільне та відмінне, аргументуйте своє ставлення до цих позицій.

Завдання 3. Напрями розробки “наукової філософії” у ХІХ столітті.

Опрацюйте наведені нижче фрагменти із творів О.Конта – засновника позитивізму – впливового напряму у філософії ХІХ та ХХ ст.

“Розглянуте спочатку в його найбільш старому та загальному смислі слова “позитивне” означає реальне у протилежність химеричному, - істинно доступне нашому розуму та таке, що неодмінно виключає непроникнені таємниці, якими цей розум переважно займався у період дитинства… У другому значенні воно вказує на контраст між корисним та непридатним… В своєму третьому значенні … це слово часто використовують для позначення протилежності між достовірним та сумнівним… Четверте… значення полягає у протиставленні точного заплутаному… Нарешті, слід відзначити п'яте застосування, коли слово “позитивне” використовується як протилежність негативному… Це слово вказує на найбільш важливу властивість нової філософії,.. призначену не руйнувати, але організовувати…” (О.Конт).

Вдумайтесь у наведені визначення позитивного, спробуйте точно визначити виправданість його введення у філософію як вихідного поняття. Які це могло потягнути за собою наслідки? Опрацюйте подальші тези позитивізму:

“Щоби належною мірою пояснити істинну природу та особливий характер позитивної філософії, необхідно кинути загальний погляд на поступовий хід людського розуму… Вивчаючи весь хід розвитку людського розуму…, я, як мені здається, відкрив великий основний закон… Цей закон полягає в тому, що кожна із наших основних концепцій, кожна галузь наших знань послідовно проходить три різні теоретичні стани: стан теологічний або фіктивний; стан метафізичний або абстрактно-відсторонений; стан науковий або позитивний” (О.Конт).

Чи виражають, на вашу думку, виділені О.Контом стани людського розуму справжній закон його розвитку? Якщо так, то в чому може полягати значення цього закону? Чи не вважаєте ви, що він був введений О.Контом задля підкріплення своєї філософської позиції?

“… У позитивному стані людський розум, визнавши неможливість досягнути абсолютних знань, відмовляється від дослідження походження та призначення Всесвіту… та цілком зосереджується… на вивченні їх дійсних законів, тобто незмінних відношень послідовності та залежності… Отже, першим та прямим результатом позитивної філософії повинно бути винайдення шляхом досвіду законів… Істинний позитивний дух полягає переважно у заміні вивчення перших або кінцевих причин явищ вивченням їх незаперечних законів; іншими словами – в заміні слова “чому” словом “як” (О.Конт).

Виділіть в змісті даного фрагменту те, що найбільш яскраво характеризує позицію позитивізму. Як ви вважаєте, це є позиція максималізму чи мінімалізму? Чим була зумовлена причина проголошення саме такої програми філософських та наукових досліджень? Для з'ясування даного питання зверніться до наступних міркувань О.Конта:

“Доки позитивні науки були мало розвинуті, їх взаємне відношення не мало такого значення, щоби викликати появу особливого виду наукової роботи. Але тепер кожна з цих наук розвинулась настільки, що вивчення їх взаємних відношень може надати матеріал для цілого ряду досліджень, і ця нова наука стає необхідною для попередження розпорошеності людських понять. Саме так я розумію призначення позитивної філософії в загальній системі наук… Коли всі наші поняття стануть однорідними, філософія остаточно досягне позитивного стану” (О.Конт).

Отже, які завдання повинні виконувати філософія з точки зору позитивізму? Чи вважаєте ви їх справді важливими і вагомими? Аргументуйте свою позицію.

Інший напрям філософії ХІХ ст., який надихався пафосом створення наукової філософії, був марксизм. Опрацюйте деякі вихідні тези марксизму:

“Сучасний матеріалізм узагальнює найновітніші успіхи природознавства; він бачить в історії процес розвитку людства і ставить собі завдання відкрити закони руху даного процесу… Тепер уся природа пролягає перед нами як деяка система зв'язків і процесів, пояснена та осмислена в своїх основних рисах… Природа також має свою історію в часі… В обох випадках сучасний матеріалізм (що визнає нескінченність процесів розвитку) постає за суттю діалектичний та не потребує більше ніякої філософії, що стояла би над іншими науками… Із всієї попередньої філософії самостійне існування зберігає ще вчення про мислення та його закони – формальна логіка та діалектика. Все інше входить у позитивну науку про природу та історію” (Ф.Енгельс).

“Там, де припиняється спекулятивне (розумоспоглядальне) мислення – перед обличчям дійсного життя, - там як раз і починається дійсна позитивна наука… Зображення самої дійсності позбавляє самостійну філософію її життєвого середовища. В кращому випадку її може замінити зведення в єдине ціле найбільш загальних результатів, що абстрагуються із історичного розвитку людства. Абстракції самі по собі, у відриві від реальної історії, не мають ніякої цінності” (К.Маркс).

Зверніть увагу на принципове співпадіння деяких термінів і тез марксизму та позитивізму, виділіть ці тези. З'ясуйте також і відмінності між цими напрямами “наукової філософії”. Зверніть увагу й на те, як доводили представники марксизму свою позицію:

“Таким є психологічний закон, що теоретичний дух, який досягнув внутрішньої свободи, перетворюється на практичну енергію і… обертається проти земної, існуючої поза ним реальності… В той час, як філософія в якості практичної волі постає проти явленого світу, вона набуває характеру цілісності і стає однією стороною світу, який протистоїть його друга сторона. Натхнена прагненням здійснити себе, вона вступає у напружене відношення до всього іншого. Те, що було внутрішнім світлом, перетворюється в пожираюче полум”я, обернене назовні. Таким чином виходить, що тою мірою, якою світ стає філософським, філософія стає мирською, що її здійснення постає у той же час її втратою…” (К.Маркс).

“Філософи тільки у різні способи пояснювали світ, а завдання полягає в тому, щоби змінити його” (К.Маркс).

Визначить, які інтереси перебували на першому плані в міркуваннях раннього К.Маркса – практичні чи теоретичні? В чому полягала особливість формулювання та виразу цих інтересів? Чи можна в цих міркуваннях побачити подальше спрямування марксистської філософії?

“Наше розуміння історії, на відміну від ідеалістичного, не відшукує в кожній епосі яку-небудь категорію, а залишається на грунті реальної історії, пояснює не практику із ідей, а ідейні утворення із матеріальної практики. Внаслідок того воно приходить до результату, що всі форми і продукти свідомості можуть бути знищені не духовною критикою, а лише практичним знищенням реальних суспільних відношень,… що не критика, а революція постає рушійною силою історії, а також релігії, філософії і будь-якої іншої теорії” (К.Маркс, Ф.Енгельс).

Зверніть увагу на пряме протиставлення засновниками марксизму своєї позиції іншій – ідеалістичній; що таке в даному випадку матеріалізм, а що – ідеалізм? Враховуючи досвід ХХ ст. спробуйте аргументувати, чи можна матеріальними чинниками винищити певні ідеї? Чи можна погодитись із тим, що розвиток матеріальних відносин повністю визначає духовний розвиток суспільства?

Опрацюйте положення марксизму, що стосуються ідеї комуністичної революції:

“Щоби стати силою, проти якої здійснюють революцію, необхідно щоби соціальне відчудження перетворило більшість людей в зовсім позбавлених власності, що протистоять світу багатства та освіченості. А це передбачає величезне зростання продуктивних сил суспільства… Цей розвиток постає необхідною передумовою тому, що лише із цим універсальним розвитком продуктивних сил встановлюється універсальне спілкування людей…, а місцево обмежені індивіди замінюються всесвітньо-історичними, універсальними… Комунізм для нас не стан, який повинен бути встановлений, не ідеал, із яким повинна узгоджуватись дійсність. Ми називаємо комунізмом дійсний рух, що знищує теперішній стан... Революція необхідна не лише тому, що ніяким іншим шляхом не можна скинути пануючий клас, але й тому, що клас, що повстав, лише в революції зможе скинути із себе усю стару мерзоту і набути здатності створити нову основу суспільства” (К.Маркс, Ф.Енгельс).

Спробуйте за наведеними цитатами прослідкувати поступову еволюцію у поглядах К.Маркса та Ф.Енгельса – еволюцію від прихильності до авторитету науки до соціальної революційності. Чи можете ви вказати на якісь непослідовності в міркуваннях класиків марксизму? Які їх ідеї видаються вам справедливими, а які заслуговують серйозної критики? Яку загальну характеристику дали б ви ідеям марксизму?

Перечитайте також характерні міркування представника так званого “природничого матеріалізму” та визначить, що в них є спільного із ідеями інших представників “наукової філософії”.

“Всі ті, хто твердить про якусь всесвітню або надприродну творчу силу, що створила світ із себе самої або із нічого, знаходяться у непримиренній суперечності із вихідними принципом філософського дослідження природи, що спирається на досвід та дійсність” (Л.Бюхнер).

“Ті ж самі закони, що управляють макрокосмом, панують також і в мікрокосмі, в світі людини… Вся антропологія, вся наука про людину являє собою неперервне доведення невіддільності поняття мозку і душі… Відомий вислів К.Фогта про те, що “думки знаходяться у такому ж відношенні до мозку, як жовч до печінки”, було сформульоване ще… французьким лікарем та філософом Кабанисом. “Мозок, - говорить він, - призначений до мислення, як шлунок для травлення або печінка для виділення жовчі з крови”… Ми не можемо визнати порівняння належним або вдало обраним… Думка же або мислення не постають продуктами виділення… Таїна мислення полягає не у речовинах мозку, а в особливому способі їх поєднання та сумісної діяльності…” (Л.Бюхнер).

Проаналізуйте наведені судження, з'ясуйте, як тлумачить Л.Бюхнер особливості наукової філософії та яку роль у вирішенні філософських проблем він відводить науці. Які слабкості даної позиції ви можете відзначити?

Завдання 4. Вихідні ідеї філософії Ф.Ніцше.

Звертаючись до тез філософії Ф.Ніцше, варто уяснити, що: а) стиль його творів носить афористичний характер, тобто вони не піддаються прямому та простому прочитуванню; б) ми не стикаємось із послідовним та неперервним викладом його думок: це є переважно фрагменти, тези, уривки.

Зверніться перш за все до тез, що стосуються розуміння життя та волі.

“Продумаємо цю думку в її найстрашніший формі: життя як воно є, без сенсу, без мети, але неодмінно таке, що весь час повертається до себе без кінцевого “ніщо”: одвічне повернення… Життя не має інших цінностей, окрім ступеня влади (якщо ми припускаємо, що саме життя є воля до влади). Мораль захищала невдах, знедолених - від нігілізму… Якщо припустити, що віра в цю мораль загине, то невдахи втратять свою втіху і загинуть… Мораль виконувала запобіжну функцію від відчаю та стрибка у ніщо життя людей та станів, що пригнічувались та утискувались саме людьми. Бо ж безсилля перед людьми, а не перед природою, викликає найбільш відчайдушне озлоблення до життя. Не природа є аморальною, коли вона без жалю відноситься до виродження; навпаки, зростання фізіологічного і морального зла в людському роді є наслідком болісної та протиприродної моралі” (Ф.Ніцше).

На основі продумування наведеного положення поясніть, чому філософію Ф.Ніцше називають “філософією життя”? Якими характеристиками наділяє Ф.Ніцше життя? – Поясніть це конкретними словами із фрагментів. В якому відношенні перебуває життя до моралі? Яке місце у філософії Ф.Ніцше належить поняттю волі?

“Мені пощастило після тисячоліть блукань і плутанини знову знайти дорогу, що веде до деяких “так” та деяких “ні”. Я хочу казати “ні” всьому тому, що веде до слабкості, до виснаження. Я вчу казати “так” всьому, що підсилює, що накопичує сили… До сих пір ніхто не вчив ні тому, ні другому: вчили доброчесності, самозреченню, співчуттю, вчили навіть відкиданню життя. Все це є цінності виснажених… Я відкрив, що “добра людина” – форма самоствердження декаданса” (Ф.Ніцше).

Які цінності постають для Ф.Ніцше першими та вищими? Яким є його відношення до традиційних моральних настанов? Чим це можна пояснити?

“Моя спроба – розглядати моральні судження як симптоми і системи знаків, в яких знаходять свій вираз явища фізіологічного процвітання або занепаду, а також усвідомлення умов збереження росту… Моє основне положення: немає моральних явищ, а є лише моральні інтерпретації явищ. Сама ж інтерпретація має позаморальне походження” (Ф.Ніцше).

“Людина, як вона повинна бути, - це звучить для нас так само безглуздо, як “дерево, як воно повинно бути” (Ф.Ніцше).

“Ми, імморалісти, розкрили своє серце усякому розумінню, осягненню, схваленню…” (Ф.Ніцше).

На основі наведених фрагментів поясніть, чому свою позицію Ф.Ніцше називає не “аморалізмом”, а “імморалізмом”? До чого, на думку Ф.Ніцше, не можна прикладати моральні оцінки? Якою мірою ви можете погодитись із даними твердженнями?

“Мій загальний погляд. Перше положення: людина не прогресує… Рівень виду не підноситься. Друге положення: людина як вид не являє собою прогресу у порівнянні із якою-небудь іншою твариною. Весь рослинний та тваринний світ не розвивається від нижчого до вищого. Всі види розвиваються водночас, один над одним, в суміші одних із іншими, один проти іншого” (Ф.Ніцше).

“Людина, що стала господарем сил природи, господарем власного дикунства, людина у порівнянні із долюдиною являє собою колосальну кількість влади…Існуюча досі людина – ніби ембріон людини майбутнього; вона визначає собою майбутнє…” (Ф.Ніцше).

“Я вчу вас про Надлюдину. Людина є дещо, що треба подолати… Що є мавпа у порівнянні із людиною? Сміховисько або ганьба. І тим самим повинна бути людина для Надлюдини – сміховиськом або ганьбою… Людина – це канат, що протягнутий між твариною та Надлюдиною… Нині вперше кидається в пологах гора людського майбутнього. Бог помер: нині хочемо, щоби жила Надлюдина” (Ф.Ніцше).

Останні положення характеризують так звану “надлюдину”; в чому вбачає Ф.Ніцше її найперші особливості? З якими якостями пов’язує явище надлюдини? Як можна витлумачити тезу про те, що “Бог помер”, але повинна жити надлюдина? – Спробуйте також пояснити, чому серед прихильників Ф.Ніцше були не тільки прибічники фашизму, а й видатні гуманісти.


Тема 8: ФІЛОСОФІЯ ХХ ТА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

Мета розгляду теми

Увійти в проблематику сучасної філософії, виділити особливості її стилю мислення, з’ясувати зв’язки сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; переглянути основні напрями сучасної філософії, пояснити їх спрямованість особливостями сучасної історії; пояснити зв’язки сучасної філософії із іншими напрямами інтелектуальної діяльності – із наукою, релігією, мистецтвом, соціальними та політичними теоріями.

Ключові поняття та терміни
  • сцієнтизм - екзистенція
  • персоналізм - екзистенціальний вибір
  • верифікація - тут-буття
  • мова науки - отвір у бутті
  • парадигма - проект
  • науково-дослідна програма - екзистенціальний абсурд
  • персональність - морфологія культури
  • кайрос - архетип
  • несвідоме - антидемаркаціонізм
  • Я, Воно, Над-Я - теософія


План семінарського заняття
  1. Загальні особливості філософії ХХ ст.
  2. Напрями, ідеї та представники сцієнтистських напрямів у філософії ХХ ст.
  3. Вихідні ідеї антропологічних шкіл та напрямів.
  4. Культурологія та філософія історії у філософії ХХ ст.
  5. Напрями та ідеї релігійної філософії.
  6. Провідні тенденції сучасного розвитку світової філософії.


Завдання, вправи, тести
  1. Філософія ХХ ст. відрізняється своєю одностайною відданістю традиціям класичної філософії.

Так Ні
  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

До загальних особливостей філософії ХХ ст. можна віднести:

а) її надзвичайну тематичну та методологічну строкатість;

б) її відданість традиціям класичної філософії;

в) тісне переплетення в ній класичних та некласичних традицій;

г) її негативне ставлення до історично попередньої філософії;

д) актуалізація нею попередніх форм та напрямів філософії.
  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

До напрямів сцієнтистської філософії ХХ ст. належать:

а) неопозитивізм;

б) аналітична філософія;

в) антропологія;

г) неотомізм;

д) неокантіанство.
  1. Філософія антропологічного спрямування:

а) перш за все та переважно намагалась вписати людину в світовий еволюційний процес;

б) вважала вивчення людини найпершим та найважливішим завданням філософії.
  1. Представники логічного позитивізму вдались до розроблення та запровадження процедури:

а) сублімації;

б) соціалізації;

в) компліментарності;

г) екологізації;

д) верифікації.
  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Найпершими осередками розроблення неопозитивізму в Європі ХХ ст. були:

а) Баденська та Марбурзька школи;

б) Сен-Вікторська та Шартрська школи;

в) Німеччина, Франція та Італія;

г) Віденський гурток, Англійська та Львівсько-Варшавська школи;
  1. Своє найперше завдання неопозитивізм ХХ ст. вбачав у тому, щоби винайти чіткі критерії для відокремлення науки від не науки.

Так Ні
  1. Термін “атомарні факти” був введений:

а) представниками квантової механіки для позначення засад реальності;

б) представниками неопозитивізму для проведення верифікації;

в) О.Контом для визначення найперших завдань соціології;

г) структуралізмом для окреслення найперших структур знання;

д) неокантіанством для визначення першого чинника пізнання.
  1. Загальний підсумок діяльності логічного позитивізму можна визначити:

а) негативно, оскільки вони не знайшли єдиного критерію для відокремлення науки від не науки;

б) позитивно, оскільки вони змусили переглянути традиційні спрощені погляди на науку.

Визначившись у відповіді на дане питання, спробуйте окреслити діяльність неопозитивізму всебічно, виділивши певні переваги та недоліки в його філософських пошуках.
  1. Неопозитивізм на відміну від постпозитивізму намагався розглядати науку в контексті розвитку культури та соціальної історії.

Так Ні
  1. Аналітична філософія вважала своїм найпершим завданням:

а) проведення аналізу вихідних понять певної теорії з метою звести їх до атомарних суджень;

б) аналіз співвідношення фактів із мовою та термінологією науки;

в) здійснення процедури верифікації;

г) виявлення архетипів колективного несвідомого;

д) аналіз програм політичної та соціальної діяльності.
  1. “Конвенціональність” – це поняття для позначення:

а) політичних або демократичних угод:

б) погодження між собою вихідних принципів та понять певної теорії;

в) згоду наукового співтовариства визнати певні наукові здобутки достовірними.
  1. В постпозитивізмі для позначення особливостей наукового мислення на певному історичному проміжку часу було введене поняття:

а) лібідо;

б) архетип;

в) конвенціональність;

г) парадигма;

д) стереотип.
  1. Феноменологічна філософія Е.Гусерля виходила із припущення:

а) що через феномен виходить у з”явлення ноумен;

б) що феномен постає результатом дії речей-в-собі на органи чуттів людини;

в) що феномен є тим, чим він є, що за ним не стоїть ніяка інша реальність;

г) що феномен – це те, що виходить за межі повсякденного, що є незвичним та оригінальним.
  1. Філософія екзистенціалізму зосереджувалась перш за все окресленні людського буття:

а) за допомогою науки та наукової термінології;

б) через його відношення до світу природного буття;

в) в його соціальних та психологічних якостях;

г) через його внутрішнє людське сприйняття та переживання.
  1. Виберіть ті поняття, що були запроваджені М.Хайдеггером для окреслення людського способу буття:

а) отвір у бутті; горизонт предметності;

б) тут-буття; при-бутті-перебування;

в) Воно, Я, Над-Я;

г) аніма, анімус;

д) буття-до-смерті.
  1. Теза “Існування передує сутності” було введене:

а) неотомістами для підкреслення того, що світ твориться Богом;

б) М.Хайдеггером для підкреслення найпершої важливості проблеми буття для філософії;

в) Ж.-П.Сартром для позначення того, що перед людиною в її існуванні завжди відкрита можливість життєвого вибору;

г) З.Фрейдом для позначення того, що несвідоме постає більш потужним, ніж свідоме.
  1. Виберіть варіанти правильного окреслення філософської позиції представників екзистенціалізму:

а) М.Хайдеггер оцінював перспективу неминучості смерті людини негативно, а Ж.-П.Сартр вбачав у смерті і позитивний момент;

б) М.Хайдеггер вважав, що найпершим визначенням людини є те, що їй відкрите буття як таке, а Ж.-П.Сартр – що цим є свобода вибору;

в) М.Хайдеггер окреслив причини людської втечі від свободи, а Ж.-П.Сартр подав людське відношення до дійсності як стурбоване;

г) М.Хайдеггер написав твір “Буття і ніщо”, а Ж.-П.Сартр – “Буття і час”.
  1. Представники філософської антропології закликали:

а) вивчати людину всебічно, засобами різних наук;

б) вивчати людину в контексті світового еволюційного процесу;

в) розглядати людське буття через його внутрішнє переживання;

г) розглядати людину як результат соціально-культурного процесу.
  1. Порівняйте між собою вихідні тези екзистенціалізму, філософської антропології та персоналізму, виділіть в них спільне та відмінне. Спробуйте виділити переваги кожного із названих напрямів філософії антропологічного спрямування, їх недоліки. Спробуйте також окреслити можливості поєднання даних філософій задля повнішого окреслення людини як предмету філософського осмислення.
  2. У галузі філософського осмислення дійсності заслуга З.Фрейда полягає в тому, що він:

а) підпорядкував несвідоме свідомому;

б) вперше вжив поняття несвідомого;

в) завдяки відкриттю та окресленню змісту та меж несвідомого суттєво ускладнив розуміння чинників людської поведінки;

г) ініціював розгортання так званої “сексуальної революції” у ХХ ст.;

д) завдяки відкриттю несвідомого зміг пояснити багато явищ культури.
  1. Неофрейдизм в особах К.-Г.Юнга, Е.Фрома та А.Адлера:

а) сприйнявши найперші твердження З.Фрейда щодо природи та змісту несвідомого, розвинули їх далі;

б) прийнявши ідею несвідомого, дали останньому принципово інше тлумачення.
  1. Використайте вчення З.Фрейда та його послідовників для пояснення певних конкретних явищ суспільного життя, культури, мистецтва. Спробуйте пояснити з їх допомогою особливості пісенної творчості, причини масового поширення фільмів-боєвиків, фільмів жахів та ін.
  2. О.Шпенглеру – засновнику філософської культурології у ХХ ст. належить твір:

а) “Новий Органон”;

б) “Буття і час”;

в) “Занепад Європи”;

г) “Міф про Сізіфа”;

д) “Міркування про історію”.
  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Складовими культурологічної теорії О.Шпенглера постають:

а) ідея морфології культури;

б) теза про те, що в основі культурних явищ лежать певні сталі структури людського інтелекту;

в) теза про те, що культури замкнені у відношенні одна до одної;

г) твердження про те, що культури створюються як результат сублімації несвідомого;

д) вчення про те, що культури зароджуються, досягають розквіту та вмирають.
  1. Через визначення найперших ознак кризи культури за О.Шпенглером, спробуйте проаналізувати прояви сучасної масової культури. В підсумку спробуйте аргументувати, в чому можна погодитись із теорією О.Шпенглера, а в чому його теорія постає помилковою та неприйнятною.
  2. Визначить, які із наведених нижче термінів використовуються в культурології структуралізму та постструктуралізму:

а) медіація;

б) деконструкція:

в) морфологія;

г) архетип;

д) сублімація.
  1. Визначить, які із наведених нижче термінів використовуються для позначення теорій, що надають розвитку техніки та технології вирішальну роль в поступі суспільства:

а) технофобія;

б) технізація;

в) технологічна революція;

г) технократія;

д) інформатизація.
  1. Згідно К.Ясперсу, можливі такі оцінки впливу техніки на розвиток суспільства:

а) позитивна та негативна;

б) оптимістична та песимістична;

в) технократична та екологічна;

г) оптимістична, песимістична та нейтральна;

д) оптимістична, песимістична та екологічна.
  1. Вихідна позиція неотомізму може бути охарактеризована як:

а) сперечання розуму та віри;

б) симфонія розуму та віри;

в) взаємодоповнення релігії та науки;

г) несумісність релігії та науки;

д) підпорядкування релігії науці.
  1. Поясніть, чому в ХХ столітті – столітті науки, техніки, освоєння космосу, інформатики – релігія не лише не втратила свого суспільного авторитету, а й пережила в певні часи своєрідний ренесанс. Використайте для такого пояснення наведені нижче можливі варіанти відповіді:

а) в ХХ ст. релігія змогла пояснити багато таких явищ, які наука не пояснює;

б) ХХ ст. було суперечливим; воно принесло людству страшенні війни, численні людські жертви;

в) в ХХ ст. досить чітко окреслились певні негативні сторони прогресу науки та техніки;

г) в ХХ ст. людство втратило чіткі орієнтири щодо майбутнього;

д) в ХХ ст. суттєво зросла активність релігійних проповідників.
  1. Теософія як напрям релігійної філософії ХХ ст. характеризується тим, що:

а) вона вірить у можливість людського розуму осягнути сутність Бога;

б) вона вважає, що всі релігії світу стверджують ту ж саму істину, проте в різних формах;

в) вона широко застосовує методи науки для проникнення у таємниці релігійних текстів;

г) вона наполягає на тому, що отримує прямі божественні одкровення.
  1. Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

Філософський постмодерн як один із напрямів філософії кінця ХХ ст. характеризується наступними рисами:

а) його предметом постають явища попередньої культури;

б) він намагається покласти в основу своїх тверджень чіткі логічні побудови;

в) йому притаманні прагнення стерти межі між різними сферами та напрямами інтелектуальної діяльності;

г) він сповідує принциповий антилогіцизм;

д) він налаштований на ведення вільного герменевтичного дискурсу.


Використання першоджерел в опрацюванні теми.

Завдання 1. Загальна характеристика історико-філософського процесу в ХХ ст.

Характеризуючи особливості філософії ХХ ст., проаналізуйте наступні твердження:

“Для мене постає (незаперчною) множинність засобів буття світу, і кожний істинний опис схоплює один з них” (Н.Гудмен).

“Як зрозуміти ситуацію, коли розсудливі інтелігентні люди, маючи перед собою одну гаму питань, дають завжди різні відповіді? …Причина полягає в тому, що філософи віддає перевагу одним пізнавальним цінностям, а не іншим. Добротність і надійність – це… оціночний матеріал, він залежить від вагомості для нас тих чи інших суджень в рамках загальної схеми. Філософія – діалог викликів часу і відповідей на них… Будь відкритим для контактів, вмій вислуховувати заперечення, підтримуй діалог з опонентами, поважай їх працю… Завдання ж полягає в тому, щоб виробити позицію, яка б задовольняла не всіх, а тільки нас самих. Якщо ми зробимо це відповідально і компетентно, то, можливо, досягнемо того, у що вартує вірити” (Решер).

В наведених твердженнях проводиться так звана плюралістична методологічна позиція. Подумайте: в чому полягають переваги плюралістичної орієнтацій в філософії; якими можуть постати причини філософських непорозумінь; у чому проявляється толерантність сучасної філософії; яке значення мають ціннісні установки у філософському пізнанні? Як від всіх цих запитань перейти до обгрунтування особливої ролі філософії у сучасному суспільному житті?

Завдання 2. Сучасна методологія науки: неопозитивізм і постпозитивізм.

Приступаючи до вивчення цього питання треба пригадати, що позитивізму притаманні емпіризм і феноменалізм, прагнення “онаучити” філософію. З огляду на це опрацюйте нижче наведені філософські положення:

“Філософія не може бути плідною, якщо вона відділена від науки” (Б.Рассел).

“Більшість суджень та питань філософії мають коріння у нашому нерозумінні логіки мови… Уся філософія – це критика мови… Судження конструює світ за допомогою логічного каркасу, і тому в судженні, якщо воно є істинним, можна угледіти всі логічні риси реальності” (Л.Вітгенштейн).

Дайте відповіді на питання:
  • Яким постає уявлення про предмет філософії в неопозитивізмі?
  • Як визначається в наведених вище фрагментах співвідношення філософії та науки?

Ознайомтесь із класичних обґрунтуванням процедури верифікації у неопозитивізмі ХХ ст.:

“Навряд чи хто стане заперечувати, що знання в житті та в науці у певному сенсі починається із констатації фактів і що “протокольні судження”, в яких останні фіксуються, знаходяться у початку науки… Мета науки – досягнення істинного опису фактів… Проблема базису знання полягає саме у знаходженні критерію істинності. Тому причиною введення терміну “протокольні судження” було перш за все те, що він допомагав виділити деякі речення, істинністю яких можна було би, як лінійкою, виміряти істинність всіх інших суджень” (М.Шлік).

Уважно перечитайте міркування М.Шліка – засновника так званого “Віденського гуртка”, поясніть, як розгортається лінія міркування філософа, що в них можна вважати виправданим і корисним, а що може викликати сумнів. Як вирішується проблема співвідношення емпіричного і теоретичного рівнів пізнання, відношення факту до теорії?

Нижче наводяться положення К.Поппера – одного із перших постпозитивістів. Прочитайте їх та поясніть, в чому полягає відмінність методу демаркації К.Поппера від методу верифікації?

“Спостереження чистого, позбавленого теоретичної компоненти, просто не існує. Всі спостереження, особливо експериментальні, виконані в світлі тієї чи іншої теорії” (К.Поппер).

“Від наукової теорії я не вимагаю, щоб вона була обрана… раз і назавжди; але я вимагаю, щоб її логічна форма була відкритою для засобів емпіричного контролю в негативному сенсі. Емпірична система не повинна виключати спростування досвідом… Критерій демаркації призначений відокремити наукові системи від метафізичних тверджень. Останні завжди верифікуються (який факт не підтверджує принаймні одну з багатьох філософій історії?) і нічим не спростовуються ( яким фактом можна спростувати філософію, історію або якесь релігійне бачення світу?)” (К.Поппер).

Отже, К.Поппер вважав можливість спростування якихось положень більш важливим для науки, ніж їх підтвердження (верифікацію). В чому ви можете побачити переваги спростування (фальсифікації) у порівнянні із верифікацією? Наскільки такі переваги є вагомими?

Ознайомтесь також із твердженнями інших відомих фундаторів постпозитивізму, звертаючи увагу на те, в чому полягають їх новації у підході до науки (чи розглядають вони науку абстрактно, як логічно-термінологічну конструкцію, чи вписують її в певні реалії соціальної історії).

“Наукове знання, так само як і мова, за своєю внутрішньою сутністю постає або загальною властивістю групи (колективу), або нічим взагалі. Щоби його зрозуміти, ми повинні осмислити специфічні особливості груп, що творять науку та користуються її плодами… Коли ми виділяємо наукове співтовариство, ми повинні спитати: що об’єднує його членів? Парадигма або множина парадигм – такою буде відповідь; парадигма як набір настанов для наукової групи…” (Т.Кун).

Який підхід до науки превалює в останньому фрагменті: а) логічний; б) гносеологічний; в) соціальний?

“Якщо розглянути найбільш значимі послідовності, що мали місце в історії науки, то видно, що вони характеризуються неперервністю… Ця неперервність є нічим іншим, як розвитком деякої дослідницької програми, що складається із методологічних правил…” (І.Локатос).

Який підхід до науки запропонований І.Локатосом? Які він має позитивні сторони?

“Науку вважають чимось, встановленим об’єктивно, незалежно від її емоційних коренів… Необхідно підкреслити, що з цим поглядом я не згідний. Тепер прийшов момент, коли я хочу сконцентрувати увагу на пристрасності в науці… Це не просто суб’єктивно-психологічний побічний ефект, а логічно невід’ємний елемент науки… Пристрасність вченого, що робить відкриття, має інтелектуальний характер, що свідчить про наявність інтелектуальної, зокрема – наукової цінності. Остання дає можливість розрізняти факти, що мають або не мають наукового інтересу” (М.Полані).

На якому реальному аспекті функціонування науки наголошує М.Полані? Згідні ви чи не згідні із його твердженнями? – Підкріпіть свої міркування прикладами.