Практикум з філософії (для студентів усіх форм навчання) львів 2003
| Вид материала | Практикум |
- Теорія істини у львівсько-варшавській філософській школі методичні вказівки до другої, 210kb.
- Конспект лекцій (варіант №2) для студентів усіх форм навчання базового напряму 030508, 694.03kb.
- Затверджено на засіданні кафедри, 52.43kb.
- Затверджено на засіданні кафедри, 52.46kb.
- Конспект лекцій з курсу „ системи технологій" для студентів 1-3 курсів усіх форм навчання, 869.86kb.
- Протокол №4 від 7 листопада 2005, 223.69kb.
- Методичні рекомендації та програма до самостійного вивчення курсу «страхування» для, 1559.72kb.
- Зівки до виконання І захисту розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Страхування», 2685.18kb.
- Конспект лекцій з дисципліни „ Технологія туристської діяльності" для студентів 2 курсу, 2193.28kb.
- Наскрізна програма практик І методичні вказівки до їх проведення (для студентів 1-6, 214.46kb.
Так Ні
- “Пракріті” та “Пуруша” – це поняття, що позначали початки буття:
а) в даосизмі;
б) в давньоіндійських філософських школах настика;
в) в давньоіндійській філософській школі санкх”я;
г) в філософії буддизму;
д) в давньокитайському переліку світових стихій.
- Поясніть, який логічний зв’язок існує між ведійськими визначеннями початків буття та вченням про сансару.
- Давньоіндійські духовні течії та філософські школи:
а) одностайно приймали і схвалювали вчення про сансару;
б) оцінювали перевтілення людських душ як благо та запоруку їх безсмертя;
в) шукали шляхів виходу за межі сансари та подолання закону карми;
г) поділились на протилежні напрями за ознакою прийняття або неприйняття сансари;
д) вважали вчення про сансару виключно релігійною доктриною.
- Вислів “Правитель завжди буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком, а син – сином” виражає:
а) сутність закону карми;
б) сутність дії дао як універсального космічного закону;
в) зміст конфуціанського принципу “виправлення імен”;
г) сутність буддистського розуміння долі;
д) давньоіндійський поділ суспільства на касти.
- “Нірвана” – це одне із основних понять:
а) буддизму;
б) даосизму;
в) синтоїзму;
г) джайнізму;
д) йоги.
- В філософії даосизму вихідне поняття “дао” позначає:
а) найперший, невимовний початок буття;
б) основу всього сущого;
в) загальний універсальний закон світобудови;
г) закон людської долі;
д) все вище назване.
11. В якому із напрямів східної філософії стверджується, що буття – це страждання?
А) конфуціанство;
В) чарвака-локаята;
С) даосизм;
D) буддизм;
Е) санкх’я.
12. Філософська концепція Конфуція пов’язана в першу чергу з проблематикою:
A космологічною
B соціальною
C містичною
D гносеологічною
E мистецькою
13. Спробуйте назвати ті сфери та явища життя, в яких можна помітити впливи певних ідей давньосхідної філософії. В яких проявах це відбувається? Як ви до того ставитесь? – Обгрунтуйте свої твердження.
14. Прокоментуйте міркування відомого культуролога ХХ ст., спираючись на приклади із конкретних філософських шкіл Стародавньої Індії: “В Індії ми маємо… традицію, яка є суто метафізичною за своєю сутністю; із нею пов’язані різні способи застосування цієї чистої метафізики до деяких похідних та вторинних галузей самої доктрини, як, скажімо, до космології або до сфери суспільного порядку…” (Р.Генон). Спробуйте навести положення певних філософських шкіл Стародавньої Індії, які підтверджують дане міркування.
15. Прокоментуйте міркування того ж автора, спираючись на приклади із конкретних філософських шкіл Стародавнього Китаю: “В Китаї ми бачимо, як чітка границя проходить поміж метафізичною традицією, з одного боку, та соціальною традицією… На перший погляд вони здаються відмінними та незалежними одна від іншої, проте метафізична традиція, представлена даосизмом, постає розвитком більш ранньої традиції, від якої ведуть початок суспільні інститути…”. Спираючись на знання особливостей розвитку філософської думки Стародавнього Китаю, спробуйте навести приклади, що підтверджують думку автора.
Використання першоджерел в опрацюванні теми.
Завдання 1. Особливості східного та західного типів філософствування.
Поміркуйте над яскраво виразними та всесвітньо відомими словами Р.Кіплінга (англійського поета та письменника), спробуйте дати їм детально аргументовану оцінку: “Захід є Захід, а Схід є Схід, і з місця не зрушить жоден,
доки не стануть Земля й Небеса на суд – на Страшний - Господень” (“Запад есть Запад, Восток есть Восток, и с места они не сойдут, пока не предстанет Небо с Землей на Страшный Господен суд”).
Уважно перечитайте судження одного із авторитетів в галузі порівняльного аналізу східних та західних цивілізацій – Рене Генона, дайте їм своє тлумачення, оцінку. Уясніть належною мірою зміст цих суджень.
“Ототожнення традиції із цивілізацією в цілому постає абсолютно виправданим тоді, коли мова йде про Схід, оскільки будь-яка цивілізація Сходу, узята в цілому, може по суті розглядатись як традиційна за своїм характером. Що стосується цивілізації Заходу, то вона, навпаки, втратила свій зв’язок із традицією, можна сказати, остаточно, якщо не брати до уваги релігійного елементу, який лише незначною мірою цей зв’язок зберігає. Суспільні інститути, що розглядаються в якості традиційних, повинні бути пов’язаними самим принципом свого існування із певними доктринами, які також постають традиційними незалежно від того, мають вони релігійний, метафізичний чи якійсь інший характер… Щось подібне існувало і в середньовічній Європі,.. проте задля того, щоби така аналогія не завела нас надто далеко, треба відразу додати, що тут метафізика ніколи не була відокремленою від теології, тобто спеціального призначення в галузі релігії… Вже у греків ритуали та символи, успадковані від давніх традицій, швидко втрачали своє вихідне і точне значення. Через це символи деградували до простих алегорій, а потім перетворились у міфи…” (Р.Генон).
На яких найперших особливостях західних та східних цивілізацій наголошує Р.Генон? Що він вважає засадами традиціоналізму та західного прогресизму?
Прокоментуйте вислів американського мислителя Ральфа Емерсона (ХІХ ст.): “Європа завжди запозичала у східного генія свої релігійні імпульси”. Що цей вислів може додати до наведених раніше міркувань Р.Генона? Як би ви назвали окреслену тут особливість східного та західного типу інтелектуалістики?
У продовження теми порівняння Сходу та Заходу ознайомтесь із ще одним міркуванням: “Людину традиційної культури, що наділена особливим типом свідомості, можна легко вирізнити за чисто зовнішніми ознаками: вона буде, по-перше, ретельно дотримуватись своєї брахми (тут – духовне ядро особистості) та, по-друге, ретельно відтворювати традиційні тексти…” (В.Семенцов).
Як ви вважаєте, якою мірою наведену далі тезу можна вживати для характеристики західної та східної культури: “Ритуал є ніщо інше, як система прийомів для транслювання особистості” (В.Семенцов). В якому типі культури таке розуміння постає органічним? Поінтрепретуйте в тому ж дусі і міркування Г.Гессе (швейцарський письменник ХХ ст.): “Духовні вправи та медитації (духовні самозаглиблення) через послідовність сходинок ведуть до мети – пізнання. Воно засновано на тому, що “Я” постає як омана; усвідомлення “Я” заміняється усвідомленням всезагального; відроджена душа повертається від відокремленості та заблуджень до світової цілісності…”
Ознайомтесь, нарешті, із твердженнями, що стосуються східного та західного типу філософії; подумайте над тим, як саме на філософії позначились провідні особливості західного та східного типу цивілізації:
“Для європейської думки звернення до так несхожої на неї індійської має подвійний інтерес… Європейська думка, (по-перше,) виходить із визнання етичного світогляду та життєствердження найбільш цінним за змістом світоглядом. Індійська думка визначена іншим переконанням – життєвідкиданням; відповідно тим, що досконалим світоглядом постає містика. Світо та життєствердження значить, що людина розглядає буття як дещо цінне саме по собі. Відповідно, вона намагається зробити його досконалим в собі та зберігати і підтримувати навколо себе. Світо та життєвідкидання в індійській думці значить, що людина, навпаки, розглядає буття як дещо безглузде; відповідно, вона вирішує сприяти його припиненню, зупинці волі до життя в самій собі… (По-друге,) індійська думка вчить нас краще розуміти те, що відбувається у нашій власній…” (А.Швейцер). Спробуйте навести приклади із життя, мистецтва, історії, що розкривали би та коментували наведені судження.
Завдання 2. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософської думки Стародавньої Індії.
При вивченні індійської філософії треба звернути увагу на те, що для індійського світогляду основоположною є міфологічна тема акту самопожертви. Цим актом Бог породжує Всесвіт, і цим актом людина, наслідуючи божественний приклад, воз’єднується з Богом. Ознайомтесь із тим, як подана ця тема у “Рігведі”:
Тисячоголовий, тисячоокий і тисячоногий Пуруша.*
Він володарює над безсмертям (над усім)…
Боги, здійснюючи пожертву,
приносили Пурушу в жертву.
Весна була його жертовною оливою, літо - дровами,
осінь – самою жертвою.
Коли розділили Пурушу, на скільки частин він був розділений?
Чим стали вуста його, чим руки, чим бедра, чим ноги?
Кастою Брахманів стали його вуста, руки – Кшатріїв кастою.
Його бедра стали вайш’єю, з ніг виник Шудра.
Місяць народився з його розуму, з очей виникло Сонце,
з вуст – Індра і Агні, з дихання
виник вітер.
З пупка виник повітряний простір, з голови – небо.
З ніг – Земля, сторони світу – зі
слуху. Так утворились світи.
Уважно прочитайте поданий вище уривок, зверніть увагу на його особливу метафоричну мову; найдіть у ньому моменти, що свідчать про перевагу духовного над матеріальним у світогляді індоаріїв; пригадайте світотворчі міфи у інших культурах, порівняйте їх з вищенаведеним, вкажіть на спільне і відмінне. Спробуйте окреслити, щодо яких відомих явищ, аспектів життя Стародавньої Індії даний текст відігравав евристичну та пояснювальну роль.
Прочитайте уривки знаменитого “Космогонічного гімну” із Рігведи, визначте його змістові наголоси.
Тоді не було ні сущого, ні несущого;
Не було ні повітряного простору, ні неба над ним.
Що в русі перебувало? Де? Піч чиїми шатами?
Чи були води, непроникнені, глибокі?
Спочатку пітьма була прихована пітьмою,
Все було нерозрізненим, плинним. –
Від великого тапаса народилось Єдине,
Покрите порожнечею.
Із чого виникла ця світобудова, чи створив
Хто її, чи ні?
Хто це бачив на вищому небі,
Той воістину знає. А якщо не знає?
Зверніть увагу на поєднання у даному уривку стверджень та запитань; як на вашу думку, чи присутні в цьому фрагменті зародки філософії? В чому саме ви їх можете побачити?
Ознайомтесь із іншими давньоіндійськими версіями виникнення світу, дайте їм свою інтерпретацію, тобто з’ясуйте, що саме вважалось найпершим початком світу, яке значення йому надавалось.
“Водами воістину було це начало, лише морем. Ці води міркували: “Як би ми могли примножитись?” Вони прикладали зусилля, вони віддавались тапасу. Після того, як вони віддались тапасу, виникло золоте яйце… Із нього через рік виникла людина. Це був Праджапаті. Він пробив золоте яйце… Через рік він забажав говорити. Він сказав – і виникла земля. Він скзав – і виник повітряний простір. Він сказав – і виникло небо… Але дитина, вперше почавши говорити, виголошує лише односкладні та двоскладні слова. Воістину, ці три слова містять по п’ять складів. Він зробив їх п’ятьма сезонами року”.
Порівняйте наведені уявлення про виникнення світу із християнським поглядом на цей предмет; пригадайте уявлення давніх слов’ян про начала світобудови. Зверніть увагу на роль мовленого слова у творенні світобудови.
“Воістину, цей світ є Брахман… Воістину, людина зосереджена в її (власному) задумі. Яким є задум людини в цьому світі, такою вона буде в тому світі. Нехай виповниться її задум… Атман, що все знає, все здійснює, всього бажає, - цей мій атман в серці моєму є меншим він насіння рису, ніж насіння ячменю, ніж насіння гірчиці… Цей мій атман в моєму серці є більшим за землю, за повітряний простір, більшим за небо, більшим за всі ці світи… Цей мій атман – це Брахман. У нього я увійду, коли залишу цей світ…”.
Зверніть особливу увагу на те, якими властивостями наділяється вданому фрагменті духовне осереддя людини; спробуйте прокоментувати, наскільки такі погляди є актуальними в наш час. Яке значення для уявлень про сутність світобудови мають наведені вище уявлення про начало світу? Як ці начала проявляють себе у дійсному світі, в житті людини?
Познайомтесь із поглядами давніх індусів на безсмертя людини.
“Знай же, мій друже: коли життя залишить дерево, воно воістину помре, проте не помре життя. Ця тонка частина дерева – це істина, це атман, це ти… Ця тонка частина є весь світ, це істина, це атман, це – ти…”
“Якщо зрубати дерево, воно знову виросте із кореня.
Із якого кореня виросте людина, яку зрубить смерть?
Хто вже народився, той знову не народжується: хто ж бо знову його народить? - Знання, благо – Брахман… Люди, що володіють собою, що пізнали смисл вчення веданти, що очистили своє єство, увійдуть в світи Брахмана…”
Завдання 3. Школи індійської філософії. Школа ньяя.
При ознайомленні з філософією школи “н’яя” зверніть увагу на те, що головними поняттями її є засоби і об’єкти пізнання. Існування кожного з них представники цієї школи логічно обґрунтовують.
Ознайомтесь із тим, як сучасні джерела передають доведення ньяїками існування душі: “1) узгодженість і спадковість життєвого досвіду індивіда свідчать про наявність в ньому незмінного ідентичного початку, бо тіло постійно оновлюється; 2) самоочевидність понять чеснота і гріховність без душі втратили б увесь свій сенс; 3) здатність усвідомлення, впізнавання і пам’ять мають чомусь належати, але у жодному органі тіла вони не виявляють себе;4) неможливо пояснити всі ці факти припущенням серії миттєвих станів психіки [як вважають буддисти]”.
Чи погоджуєтеся ви з такою аргументацією? Спробуйте розвинути її як в напрямі виявлення прийнятних тез, так і сумнівних.
“(Засоби пізнання) поділяються на сприйняття, виведення, аналогію та свідчення священних текстів”. Наскільки на вашу думку таке розуміння відповідає сучасним уявленням? Чим ви могли би доповнити означені засоби пізнання іншими, відомими вам?
За даними сучасних досліджень, можна так подати відношення ньяїків до виправданого пізнання: “Існує невизначене (безпосереднє) сприйняття. Воно не є знанням, а лише його зародком. Існує також визначене сприйняття, це сприйняття, пов”язане із назвою предмету. Тільки визначене сприйняття встановлює подібність та відмінність предметів. Невизначене пізнання – перша сходинка єдиного процесу, друга сходинка – визначене сприйняття або пізнаюче судження. Воно пов’язане із ім’ям та класом предметів. Ми сприймаємо лише завдяки мисленню, оскільки невизначене сприйняття – ніщо, а визначене – все”. Осмислюючи ці твердження, порівняйте їх із сучасними уявленнями про рівні пізнання. Зверніть увагу на те, в чому представники школи ньяя вбачали основні відмінності поміж чуттєвим пізнанням та раціональним. Наскільки це, на вашу думку є справді важливим?
Школа ньяя пропонує такий зразок побудови правильного, логічно обґрунтованого висновку: “1) судження, яке має бути доведеним (напр. „на горі вогонь”); 2) засновок цього доведення („бо там дим”); 3) судження спільності, підтверджене прикладом („де вогонь, там і дим”); 4) судження про те, що така спільність має місце в даному випадку („на тій горі дим”); 5) висновок („значить, на тій горі вогонь”)”.
Наведіть приклади звичного для нас способу побудови правильного “логічного” судження.
Завдання 4. Школи індійської філософії. Школа санкх’я.
Філософія школи санкх’я має своє особливе вчення про засади світобудови (переважно – це своєрідне вчення про матерію); ознайомтесь із наведеними нижче тезами цієї школи та спробуйте вкласти це в більш-менш завершений погляд.
“(Доведення існування пракріті – тонкої матерії): Ми бачимо, що світ – це ланцюг наслідків, що повинні мати причину. Що є причиною світу? – Це не може бути пуруша (духовне начало) або Я, оскільки Я не постає ані причиною, ані наслідком будь-чого. Тому причиною світу повинно бути не-Я – дещо відмінне від Я або свідомості… Тут слід навести такі положення: а) всі речі (в т.ч. – інтелект) є обмеженими та взаємопов’язаними; але повинна існувати необмежена та незалежна причина їх буття; б) всі речі мають деякі загальні причини, оскільки всі вони здатні викликати задоволення, біль або байдужість; маючи саме такі властивості, речі повинні мати загальну причину; в) всі наслідки постають породженням деякої причини, тому світ речей, що всі є наслідками, повинен приховано міститися у світовій причині… Тим самим ми досягаємо єдиної, необмеженої, нічим не зумовленої, все проникаючої та первинної причини, що включає усе, окрім Я…”
“Пракріті складається із (єдності) трьох якостей (гун), що називаються саттва (легкість, світло, що породжує задоволення), раджас (рух, активність, що породжує страждання) і тамас (пасивність, протидія, що породжує байдужість)”.
Уважно перечитайте наведені фрагменти, проаналізуйте їх задля того, щоби зорієнтуватись: а) якою мірою в них спрацьовує логіка, а якою – аналогія, метафора; б) якою мірою погляди представників санкх’я спрямовані на пізнання світу, а якою апелюють до певних властивостей людини; в) чому, на ваш погляд, представники школи санкх’я виводили за межі пракріті духовне, свідомість; якою мірою це є виправданим?
Ознайомтесь із основними тезами школи санкх’я щодо іншого – духовного – начала світу:
“Другим типом первинної реальності постає Я (пуруша). Його існування повинно бути визнане всіма. Кожна людина відчуває та розуміє те, що вона існує, що їй належать ті чи інші речі. Відчуття власного існування – найбільш природне та незаперечне. І справді, ніхто ж бо не зможе заперечувати своє Я, оскільки навіть заперечення передбачає реальність Я. Тому існування Я постає самоочевидним, а його не існування не може бути доведеним… Я відрізняється від від тіла і чуття, від розуму та інтелекту (буддхі). Воно не належить світу об’єктів. Я – це не тіло і не сукупність станів свідомості. Я – це дух (пуруша), що володіє свідомістю, що завжди є суб’єктом ніколи не стає об’єктом якогось пізнання. Я – це стала стійка свідомість, в якій немає ні змін, ні активності. Всі зміни та діяльність, всі задоволення та страждання належать лише пракріті та її продуктам…”. Визначте, наскільки вдалими та правильними (на ваш погляд) були уявлення представників санкх’я про духовне начало буття. Яка позиція перш за все окреслюється в найперших тезах школи санкх’я – монізм, дуалізм, плюралізм?
Прочитайте положення, що передають особливості з’єднання пракріті та пуруші: “Зв’язок поміж пракріті та пурушею подібний до того, яким є зв’язок між сліпим та кульгавим. Адже була в давнину притча про співдружність між безногим та сліпим: другий переносив на спині першого, а той вказував йому шлях. Так само і пуруша не здатний діяти сам собою, а ніби втягується в активність пракріті, залишаючись насправді нею незаторкнутим”. Зверніть увагу на те, яку саме роль виконує кожний із початків буття в їх співдружності; уясніть також і те, що саме тонкій матерії (пракріті) відведена тут роль активного начала. Як ви можете це пояснити?
“Бо ж пуруша, перебуваючи у пракріті, насолоджується гунами (якостями пракріті – див. вище), породженими пракріті. Його (пуруші) пов’язаність із гунами – причина народжень в добрих чи поганих лонах. Але вищий атман – що споглядає, погоджується, є носієм, великим володарем, - саме він є позамежним духом в цьому тілі. Хто знає так пурушу і пракріті, а також її гуни, хоча й продовжує існувати, не відроджується більше…”
Зробіть необхідні та доречні висновки щодо того, як саме пов’язані між собою онтологічні та етичні ідеї школи санкх’я. Дайте загальну оцінку ідеям цієї школи та аргументуйте своє до неї ставлення.
Завдання 5: Школи індійської філософії. Школа вайшешика.
В міркуваннях даної школи провідне місце належало вченню про начала буття, врешті – про субстанцію: “Притаманністю називається таке відношення поміж нерозривно пов’язаними речами, яке постає основою знання про те, що одна з них є підтримкою (субстанцією), а інша – підтриманим (якістю). Особливість (вішеша) визначає стан речей. Сама ж ця особливість воістину є одиничністю і визначaється як те, що існує у вічних субстанціях”.
Спробуйте виділити у цих міркуваннях те цінне, с чим ви ще не зустрічались в міркуваннях попередніх шкіл; поясніть, в чому можна вбачати важливе значення особливого для пізнання? Ознайомтесь із подальшими міркуваннями школи:
“…Субстанції бувають дев’яті видів: земля (притхіві), вода (джала), світло (теджас), повітря (ваю), ефір (акаша), час (кала), простір (дік), душа (атма) та розум (манас). П”ять перших елементів сприймаються зовнішнім чуттям, тому кожне чуття утворене тим фізичним елементом, якості якого воно сприймає. Субстанції цих елементів можуть бути минущими та вічними. Вічні субстанції – це параману (атоми): їх не можна зруйнувати тому, що вони не мають частин і не можуть бути ні створеними, ні зруйнованими, оскільки створювати – це комбінувати частини, а параману не мають частин… Параману бувають чотирьох видів: атоми землі, води, повітря та вогню… Інші субстанції також не мають частин, а тому вони також вічні. Їх відмінності не встановлюються на основі порівнянь частин, а притаманні їх так само вічно, бо це початкові відмінності”.
Прокоментуйте наведені твердження; що в них, на вашу думку, є виправданим і доречним? Що саме намагались пояснити вайшешики, коли вводили окреслені вище поняття? Враховуючи те, що за твердженнями представників школи вайшешика, весь світ постає “моральною сферою для вдосконалення та звільнення індивідуальних душ”, що світом править великий верховний мудрець (Махешвара), що світ перебуває у вічних циклах створення та руйнування, спробуйте відповісти на питання: а) яке значення для питань моралі мало вчення про вічні субстанції? Б) яким чином вайшешики пов’язували світобудову та людину? В) що у вченні вайшешиків може мати важливе значення для нас, для вирішення гострих сучасних проблем?
Завдання 6: Школи індійської філософії. Школа чарвака-локаята.
Ця загадкова школа, відомості про яку досить обмежені, засвідчує певну суперечливість давньоіндійського світосприйняття: поруч із духовно-містичними загляибленнями тут існував і стійкий натуралістичний світогляд. Ознайомтесь із певними ідеями представників школи.
“Локаята (буквально – “поширений у цьому світі”) вважають, що не існує ні бога, ні звільнення, ні дхарми (першої енергії або першого закону), ні не-дхарми, а також немає винагороди ні за доброчинну поведінку, ні за ганебну. Вони стверджують, що існує лише той світ, який сприймається чуттям. А те, про що торочать знавці, нагадує запрошення “Люба! Піди подивись на вовчі сліди!” (переповідається притча про те, як селянин, що вночі наробив на околиці села вовчі сліди, запросив людей і дружину подивитись на них)”. – Отже, в чому полягають найперші установки представників даної школи? Чому вони не приймають тез містицизму (потрактуйте притчу).
“…Для них в основі свідомості перебувають чотири елементи: земля, вода, повітря та вогонь. Засобом пізнання постають тільки чуття. Із поєднання елементів виникає тіло та все інше, подібно до того, як із суміші напоїв виникає п’янка сила… Тому відмова від видимого в ім’я невидимого чарваки вважають глупством цього світу… Вони кажуть: О, люба! Будемо їсти та й пити, адже минуле не належить тобі. Воістину, минуле не повертається: це тіло – лише поєднання елементів”. Як би ви прокоментували таку позицію? Якою мірою можна вважати її виправданою? В чому можна вбачати причину відмови локаятиків від інтересу до духовних тонкощів?
Завдання 7: Школи індійської філософії. Школа буддизму.
Найперші істини буддизму сформульовані у вигляді “чотирьох благородних істин”; уважно перечитайте їх, вдумайтесь в їх зміст і спробуйте пояснити причини світового поширення та авторитету буддизму (в тому числі – і в наш час):
“... Благородна істина про страждання: народження – страждання, старість – страждання, хвороба – страждання, смерть – страждання, з’єднання з неприємним – страждання, розлука з приємним – страждання, досягнення чого-небудь бажаного – страждання, коротше кажучи, п’ятирівнева прив’язаність до існування є страждання.
А це … - благородна істина про походження страждання: це спрага, жага, що веде до нових народжень, які супроводжуються… - жага насолоди, жага існування, жага загибелі.
А це … - благородна істина про знищення страждання: це повне без залишку знищення означеної жаги, відмова від неї…
А це … - благородна істина про шлях, що веде до знищення страждання: правильне бачення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильне життя, правильне зусилля, правильна увага, правильне зосередження”.
Як ви розумієте наведені істини? Що значить знищення жаги життя? Чи не дорівнює це самогубству? Який сенс може мати життя, позбавлене її природних властивостей? Спробуйте порівняти тези буддизму із установками християнського аскетизму.
Перечитайте положення буддизму щодо нірвани:
“...Тепер, о благий Нагасано, доведи, поясни мені за допомогою доказу, аби я зрозумів, (що значить) “існує причина досягнення нірвани, але не існує причини утворення нірвани”. – “Гаразд, о царю, слухай уважно, слухай старанно, і я викладу тобі ці докази. Чи може людина, о царю, володіючи тією силою, що дана їй від природи, піднятися звідси на шпиль цариці гір Гімалаїв?” - “Так, о благий”. – “А чи може ця людина, о царю, володіючи тією силою, що дана їй від природи, принести сюди царицю гір Гімалаїв?” - “Ні, о благий”. – “Так само, о царю, можна пояснити шлях до досягнення нірвани, але не можна вказати причину утворення нірвани... Чому це так? Через необумовленість (природи) дхарми”.
Спробуйте з’ясувати, як розглядаються в даному фрагменті обумовлене та необумовлене? Чи можна перенести означені міркування на пояснення ситуації перебування в світі сучасної людини?
“Що ж воно таке, ця нірвана, о благий? Як вона може бути пояснена з допомогою порівнянь? ..” “Чи існує, о царю, те, що називається вітром?” “Так, о благий”. “Тоді, о царю, покажи мені вітер, що має колір, форму, маленький або великий, довгий або короткий”... “Це неможливо...” “Але якщо, о царю, неможливо показати вітер, то значить вітру не існує?” “Я знаю, о благий Нагасано, що вітер існує, це (знання) запало мені в серце, але я не можу показати вітер”. “Так само, о царю, існує нірвана, а я не можу показати нірвану ні за допомогою кольору, ні за допомогою форми”.
Зверніть увагу на характер доведення та пояснення, запроваджені в даних положеннях: тут присутні притчі, діалог, апеляція до безпосередніх людських установок та очевидностей. Чи можна вважати такий спосіб доведення виправданим? Чи він постає, скоріше, примітивним? Дайте свою загальну оцінку наведеним судженням буддизму.
Завдання 8. Канонічні джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавнього Китаю.
Ознайомтесь із найпершими та найпоширеними версіями виникнення світу згідно текстів давньокитайського П’ятикнижжя (за переказами сучасних джерел).
“В глибоку давнину, коли ще не було ні Неба, ні Землі, Всесвіт являв собою темний несформований хаос. В цьому темному мороку народилось два духи – інь та ян, що почали впорядковувати світ. Опісля вони розділились: дух “ян” почав керувати Небом, а дух “інь” – Землею… Із грубих частинок мороку ці духи створили тварин, птахів, риб та комах, а із більш легких - людей”.
“Першопредок Пань-гу, що народився дивним чином, виріс, але потім на тисячоліття поринув у сон в темному хаосі, що вміщувався у форму величезного яйця. Коли через 18 000 років Пань-гу прокинувся, його охопили сум та туга від мороку, в якому не можна було нічого побачити. Першопредок вдарив кам’яною сокирою по мороку та імлі: космічне яйце розкололося; його легка та світла частина піднялася вгору, утворивши Небо, а темна й тяжка спустилася до низу, ставши Землею… Коли Пань-гу закінчив влаштування світу, він вже був старий та знесилений. Він помер і впав на Землю, а із різних частин його тіла утворились різні частини Всесвіту…”.
Порівняйте між собою наведені версії виникнення світу, виділіть їх принципові відмінності, але й схожість. Яке, на вашу думку, має значення той факт, що в процес виникнення світу включена діяльність “першої людини”? Які це могло мати наслідки для інших важливих світоглядних ідей? Продовжуючи лінію цих міркувань, ознайомтесь із тим, як в текстах П’ятикнижжя подавались засади світобудови.
“… Небо надіслало (людям) Великий закон, яким встановлювався порядок в етичних нормах як кожної окремої людини, так і в правилах відносин між людьми. В першому розділі Великого закону йдеться про п’ять начал; в другому – по повагу до п’яти здібностей людини; в третьому – про повагу до восьми державних справ… Перше начало – вода, друге – вогонь, третє – дерево, четверте – метал, а п’яте – земля… Перша здібність людини – зовнішній вигляд, друга – мовлення, третя – зір, четверта – слух, п’ята – мислення. Властивість зовнішнього вигляду – гідність, мовлення – слідування істині, зору – гострота, слуху – тонкість, мислення – проникливість. Гідність створює суворість поведінки, слідування істині – акуратність, гострота зору – прозорливість, тонкість слуху – обережність, проникливість утворює мудрість… Перша державна справа – продовольство, друга – товари, третя – жертвопринесення, четверта – справи, що ними керує начальник наказів громадських робіт, п’ята – справи, що ними керує начальник наказів культу та освіти, шоста – справи, що ними керує начальник наказів суду та покарання, сьома – правила прийому державних гостей, восьма – військові справи…”.
Осмислюючи цей фрагмент з книги “Шу-цзин”, зверніть увагу на ті найперші цінності та сфери дійсності, що їх фіксує світогляд стародавніх китайців. Виділіть ці сфери, простежте за тим, як вони пов’язані в давніх джерелах. Аргументуйте свою оцінку поданих у цьому фрагменті ідей. Відзначте особливості стилю розгортання тексту, особливості послідовності руху думки. Спробуйте пояснити, чому, на ваш погляд, в перші начала Всесвіту включені не лише природні стихії (вода, вогонь), а й окремі природні явища (дерево, метал).
Завдання 9. Ідеї даосизму.
Уважно опрацюйте ті найперші визначення “Дао” – провідного поняття даосизму, - що подаються у творі “Дао де цзин” (“Вчення про дао та де”). Вдумайтесь у наведені твердження та спробуйте дати відповіді на ті питання, що подані після фрагментів.
“Дао, що може бути виражене словами, не є стале дао. Ім’я, що може бути названим, не є стале ім”я. Непоіменоване є початком Неба й Землі, а те, що має ім”я, - матір усіх речей. Тому той, хто є вільним від пристрастей, бачить дивну таємницю дао, а той, хто має пристрасті, бачить його лише в кінцевій формі. Обидва вони мають одне походження, але із різними назвами. Разом вони назживаються найглибшими. Перехід від одного найглибшого до іншого є дверима до всього дивного… Дао народжує одне, одне народжує двоє, двоє народжують три, а три народжує всі єства. Всі єства носять у собі інь та ян, сповнені ці та утворюють гармонію… Перетворення у протилежне є дія дао, слабкість є властивістю дао. В світі усі речі народжуютьься у буття, а буття народжується у небутті”.
Яким чином пов”язані у наведених міркуваннях буття та небуття, перше буття та похідне буття? Чому перевага надається небуттю? Яким чином задіяні у даних міркуваннях давні уявлення про інь та ян? Яку роль відіграють вони у філософських міркуваннях даосизму?
Перечитайте також рядки, що стосуються зв’язку між дао та людиною:
“Людина слідує законам Землі. Земля слідує законам Неба. Небо слідує законам дао, але дао слідує лише собі самому… Дотримуючись… дао, щоби опанувати існуючими речами, можна пізнати найдавніше дао. Це зветься принципом дао… Треба зробити своє серце повністю безпристрасним, твердо зберігати спокій, і тоді всі речі будуть змінюватись самі собою, а нам залишиться лише спостерігати за їх поверненням. В світі існує велика кількість речей, але всі вони повертаються до свого початку…”.
Які настанови дає даосизм людині? Що вважає найпершим для людини життєвим орієнтиром? Яке значення для ідей даосизму має форма виразу його ідей? В чому ви вбачаєте її особливості?
Ознайомтесь із тим, як визначається в даосизмі інше начало буття – “де” (природа, виявленість).
“Зміст великого “де” підпорядковується тільки дао. Дао є безтілесним… Навіть Небо й Земля не можуть зробити будь-що довговічним, тим більше – людина. Тому вона служить дао. Той, хто служить дао, є тотожним дао. Той, хто служить де, є тотожним де… Людина із вищим де не прагне робити добрі справи, оскільки вона є доброю…” – Чим та в якому аспекті поняття “де” доповнює дао?
Ознайомтесь, нарешті, із так званим “принципом недіяння”, що випливає із онтології даосизму:
“Розумний полководець не буває войовничим. Умілий воїн не буває гнівним. Той, хто вміє перемагати ворога, не нападає. Той, хто вміє правити людьми, не зневажає себе. Це я називаю де, яке уникає боротьби. Це сила в управлінні людьми. Це значить жити у відповідності до природи і давнього початку (дао).”
“Вода – найм’якша і найслабша істота в світі, але в подоланні твердого й міцного вона непереможна... Слабкі перемагають сильних, м’якість долає твердість. Це знають усі, але не всі так чинять.” – Спробуйте встановити зв’язок між вченням про дао та принципом недіяння. Як ви розумієте принцип недіяння? Якою мірою цей принцип може бути життєвим орієнтиром для сучасної людини? – Сформулюйте свої загальні враження про даоську філософію.
Завдання 10. Ідеї Конфуціанства.
Зверніть увагу на те, яким чином Конфуцій визначає шляхетну людину (“благородного мужа”) та низьку людину (людину натовпу):
“Шляхетна людина прагне дістатися основи. Коли вона досягає основи, перед нею відкривається правильний шлях. Шанобливе ставлення до батьків та повага до старших братів – ось основа людинолюбства (жень)… Якщо шляхетна людина не поводиться із гідністю, вона не має авторитету, і хоча вона вчиться, її знання не є міцними… Шляхетна людина до всього ставиться однаково; вона не проявляє пристрасті; низька людина проявляє пристрасті і не ставиться до всього однаково… Якщо в шануванні людина близька до ритуалів, її не варто ганьбити… Не турбуйся про те, що люди тебе не знають, але турбуйся про те, що ти не знаєш людей”.
“Шляхетна людина до всього ставиться згідно з обов’язком; діє за ритуалом, у словах стримана, у вчинках правдива... (її) непокоїть те, що вона не має здібностей, але не те, що інші про неї знають... (Вона) засмучена тим, що після смерті можуть не згадати її імені... Благородна людина ставить вимоги перед собою, низька перед – іншими...”
“Шляхетна людина думає про мораль; низька людина думає про те, як краще влаштуватись. Шляхетна людина думає про те, як би не порушити законів; низька людина думає про те, як би отримати користь”.
Поміркуйте над наведеними твердженнями. Як ви вважаєте, в чому вбачав Конфуцій найперші якості людини? Чому він виділяв саме такі принципи людської поведінки? Що перебувало на першому плані в конфуціанстві – якості окремого індивіда чи якості людини як члена людської спільноти?
Прочитайте ті рядки, які відомі далеко за межами Китаю та спробуйте пояснити їх значення: “Що таке людинолюбство? – Поза своїм домом ставитись до людей так, ніби приймаєш дорогих гостей… Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді в держав та сім’ї до тебе не будуть відчувати ворожнечи”.
Ознайомтесь із тим, які настанови давав Конфуцій щодо управління державою:
“Хтось спитав Кун-цзи: “Чому ви не займаєтесь управлінням державою?” Учитель відповів: “В Шу-цзин сказане: “Коли треба проявити синовнє шанування, прояви її; будь у дружбі із своїми братами; здійснення цього і є управління”. Якщо це і є управління, то задля чого займатись управлінням державою?” Як ви вважаєте, який аспект тут переважає – соціальний чи етичний? Чи згідні ви із тим, що кожна людина саме у подібний спосіб включається в процеси суспільного управління? Оцініть також суспільну значущість та виправданість відомого принципу “виправлення імен”:
“Необхідно виправити імена. Шляхетна людина ставиться з обережністю до того, чого не знає. Якщо імена неправильні, то й судження не будуть обґрунтованими. Якщо судження безпідставні, то й справи не будуть завершеними, і правила (ритуалу) лі не здійсняться повною мірою... люди не будуть знати, як себе поводити”.
Тема 3: АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ.
Мета розгляду теми:
Включення студентів в активний процес осмислення найперших засад та історичних кроків європейської філософії; аналітичне простеження логіки розвитку самоусвідомленої людської думки; ознайомлення студентів із оригінальними ідеями та найпершими надбаннями видатних античних філософів; окреслення тих ідей античної філософії, які виявились найбільш продуктивними для розвитку європейської науки та суспільної думки; усвідомлення ролі ідейної спадщини античної філософії в розвитку сучасних суспільних процесів.
Ключові поняття та терміни
- Поліс - софістика
- Фізис - маєвтика
- Космос - ідея (ейдос)
- Архе - гіле і морфе
- Логос - логіка
- Атом - атараксія
- світові стихії - автаркія
План семінарського заняття
- Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.
- Розвиток ідей в античній натурфілософії.
- Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон і Арістотель.
- Загальні риси, провідні школи та ідейні здобутки пізньої античної філософії.
Завдання, вправи, тести
- Поняття “антична філософія” є синонімом поняття “давньогрецька філософія”