На підставі інноваційного розвитку

Вид материала

Документы

Содержание Забезпечення інноваційного розвитку ВСТУПАктуальність теми. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і задачі дослідження. Об'єкт дослідження Методи дослідження. Наукова новизна одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації. Структура і обсяг дисертації. Теоретичні аспекти підвищення ДП Красноар-мійськвугілля Кшпу–м 20,3 ДП Макіїввугілля ДП Донецька вугільна енергетична Кшпу–м 13,7 Для приобретения полной версии работы перейдите по Організаційно-економічний механізм забезпечення Список використаних джерел ... Полное содержание

Подобный материал:

• 338. 439. 62 К. В. Самсонова, студ гр. Фк-08-1, В. О. Буряк, студ гр. Фк-08-1, 118.67kb.
• Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 137.49kb.
• Український культурологічний центр тов «Східний видавничий дім» Аналітично-інформаційний, 159.77kb.
• Войнова Є.І. Порівняльна характеристика інноваційного розвитку країн європи, США, 144.07kb.
• Реферат роботи "Реалізація стратегії інноваційного розвитку на основі новітніх алгоритмів, 404kb.
• Секція №1 економіко-філософські підходи до формування моделі інноваційного розвитку, 2.01kb.
• Економічні передумови раціоналізації вибору напрямків розвитку інноваційного потенціалу, 242.36kb.
• Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних, 1589.58kb.
• Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних, 1575.87kb.
• Український Незалежний Фонд Інноваційного Розвитку, Мала Академія Наук України в рамках, 20kb.

З М І С Т

Стор.

ВСТУП……………………………………….………………..…………….….4

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ

ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ

НА ПІДСТАВІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ……….………..10


1.1. Теоретичні підходи до управління інноваційним розвитком

вуглевидобувних підприємств…………………………….……………10

1.2. Визначення внутрішнього середовища як чинника інноваційної

активності менеджменту вуглевидобувного підприємства……..….…21

1.3. Теоретичні підходи до формування інноваційного процесу…..……...32

1.4. Привабливість інвестування в розвиток виробничого

потенціалу вугільних шахт……………...…………...…………………..44

1.5. Висновки за розділом 1….……………………………………………….54


Розділ 2. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ВУГЛЕВИДОБУВНОГО ПІДПРИЄМСТВА……57


2.1. Аналіз і оцінка ефективності впровадження інноваційних

продуктів на вуглевидобувному підприємстві…………….…………..57

2.2. Показники надійності інноваційного продукту……………………….65

2.3. Встановлення впливу інноваційних заходів на економічні

результати виробничої діяльності вугільних шахт………..…………..74

2.4. Вплив інноваційної складової на вартість пасивної

частини основних засобів виробництва………………...………………89

2.5. Висновки за розділом 2……………….………………………………...105


Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

ВУГІЛЬНИХ ШАХТ…………….………..……….……………..107


3.1. Організаційно-управлінські підходи до активізації

інноваційної діяльності вуглевидобувних підприємств……….…….107


3.2. Мотивація учасників інноваційного процесу до впровадження

нововведень на вуглевидобувних підприємствах……………………117

3.3. Життєвий цикл інноваційних продуктів в умовах

вуглевидобувних підприємств…………………………………………131

3.4. Визначення термінів експлуатації інноваційного продукту

за етапами його життєвого циклу…………………..………………….141

3.5. Оцінка методу амортизації основних засобів видобування

вугілля як чинника ефективності інноваційних проектів……………150

3.6. Висновки за розділом 3…………………………….…………………...164

ВИСНОВКИ.……………………………………………..……..……………167

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….………...………...170

ДОДАТОК А. Акт впровадження результатів досліджень……………….185

ДОДАТОК Б. Довідка про використання результатів

досліджень у навчальному процесі……………………….187


ВСТУП


Актуальність теми. Стратегічним напрямом соціально-економічного розвитку України є ефективна інноваційна політика. Невідкладною її метою має бути забезпечення інноваційної реструктуризації економіки країни в цілому та окремих галузей і підприємств. Ця задача дуже актуальна для вугільної галузі, що є трудо-, матеріало- та енергоємною.

На діючих 168 вугільних шахтах України планується будівництво 48 нових горизонтів і реконструкція 22 шахт. Застаріле технологічне устаткування й організація гірничих робіт не відповідають сучасним вимогам до економічної ефективності діяльності шахт і обсягів видобутку вугілля. Шахтне устаткування, що застосовують сьогодні, важко пристосувати до складних умов виробництва на великих глибинах. Однією з основних проблем експлуатації вугільних пластів в цих умовах є своєчасне й економне виконання гірничопідготовчих робіт. Ремонту підлягає 60% гірничих виробок. Спрямованість розвитку шахт на інтенсифікацію видобувних робіт в умовах стратегічної ролі вугілля для енергетичної безпеки України визначає актуальність і важливість інноваційного розвитку технічних засобів і технології гірничих робіт. Для стабілізації та наступного поліпшення техніко-економічних показників вуглевидобувні підприємства мають активно впроваджувати нововведення, що можливе шляхом подальшого розвитку економічних методів управління їхньою інноваційною діяльністю.

Значний внесок у становлення теорії управління інноваційним розвитком підприємств, і, зокрема, у вугільній галузі України внесли В.Н. Амітан [13], О.І. Амоша [3], Б.М. Біренберг [29], О.Г. Вагонова [84], А.Е. Воронкова [53], О.С. Галушко [127], В.М. Геєць [43], В.М. Гриньова [34], С.М. Ілляшенко [72], А.І. Кабанов [26], М.М. Лепа [33], В.Є. Нейєнбург [21], І.В. Петенко [35], Т.Б. Решетілова [98], В.І. Саллі [10], А.М. Турило [88], Л.І. Федулова [2]. В наукових працях названих й інших вчених економічні методи створення сприятливих умов впровадження інноваційних засобів видобування вугілля розглядаються в обмеженому обсязі. Разом з тим, інноваційне підґрунтя поліпшення економіки вугільної галузі потребує адаптування теоретичних засад з управління інноваціями до умов сьогодення та прогнозованого майбутнього внутрішнього середовища вугільних шахт. Тому удосконалення економічних методів управління інноваційною діяльністю здійснюється шляхом мотивації вуглевидобувних підприємств, а також розробників нововведень, що обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету і задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота тісно пов’язана з темами науково-дослідних робіт, що виконані у Національному гірничому університеті, а саме, у рамках теми «Економічне обґрунтування граничних умов впровадження сучасних напрямів інноваційної діяльності на підприємствах ВАТ „Укрвуглебуд” з удосконалення техніки, технології та організації виробничих процесів видобування вугілля» (№ ДР 0105U004999, 2005−2006 рр.). Автором науково обґрунтовані напрями, внутрішні чинники та економічні методи підвищення інноваційної активності вугільних шахт. Також дисертаційна робота пов’язана з темою «Обґрунтування економічної ефективності кріплень нового технічного рівня, які забезпечують зниження металоємності та безремонтне підтримування гірничих виробок вугільних шахт» (№ ДР 0106U001843, 2005−2008 рр.), де автором розроблено методи визначення обсягів впровадження, вартості інноваційного продукту та його амортизації, методичні засади мотивації учасників інноваційного процесу.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення і розвиток науково-методичних засад та практичних рекомендацій щодо управління активністю інноваційної діяльності вуглевидобувних підприємств. Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі поставлено й вирішено комплекс теоретичних, науково-методичних і практичних задач:

• обґрунтований зміст активності менеджменту вуглевидобувних підприємств до впровадження новітніх організаційно-технічних рішень;
  
• визначені напрями розвитку інноваційної діяльності вугільних шахт, що спрямовані на підвищення економічної ефективності гірничопідготовчих робіт;
  
• розроблені аналітичні моделі оцінювання впливу інноваційних заходів на економічні результати виробничої діяльності вугільних шахт;
  
• розроблені методичні засади визначення вартості підземних гірничих
  

виробок як чинника їх інноваційно-інвестиційної привабливості;

• визначений організаційно-управлінський механізм активізації інноваційної діяльності науково-виробничих центрів;
  
• встановлені теоретичні та методичні засади мотивації учасників інноваційного процесу на вуглевидобувному підприємстві;
  
• розроблені методичні підходи до планування обсягів впровадження інноваційного продукту на основі дослідження його життєвого циклу та експлуатаційної надійності;
  
• обґрунтований теоретичний підхід до визначення амортизації підготовчих виробок у взаємозв’язку з їх експлуатаційною надійністю;
  
• складені та впроваджені методичні рекомендації щодо оцінки ефективності організаційно-технічних нововведень на вугільних шахтах.
  

Об'єкт дослідження  процес управління інноваційною діяльністю вуглевидобувного підприємства.

Предмет дослідження  теоретико-методологічні підходи до управління інноваційним розвитком гірничопідготовчих робіт.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, класичні і сучасні підходи до організації планування й управління інноваційною діяльністю підприємств; наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з питань управління цією діяльністю та стимулювання її активізації.

Для вирішення задач, поставлених у дисертаційній роботі, було використано наступні методи дослідження: критичного аналізу, узагальнення наукового досвіду із сучасних теоретичних досліджень і систематизації – при визначенні чинників активізації інноваційної діяльності вугільних шахт; техніко-економічного аналізу – при оцінці сучасного стану внутрішнього середовища вуглевидобувних підприємств; теорії надійності – при плануванні показників надійності експлуатації інноваційних продуктів; економіко-математичного моделювання  при прийнятті управлінських рішень з впровадження інновацій; графоаналітичний – при формалізації життєвого циклу та оцінок вартості гірничих виробок на вугільних шахтах.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчо-нормативні акти України, статистичні дані Державного комітету статистики України, Галузевого інформаційно-розрахункового центру та звітні дані вуглевидобувних підприємств Західного і Центрального Донбасу.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні методичних положень та підходів з удосконалення процесу управління інноваційною діяльністю вуглевидобувного підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в такому:

удосконалено:

• науково-методичні засади управління активністю розроблення та впровадження інноваційних засобів видобування вугілля шляхом мотивації учасників-організацій інноваційного процесу на основі розподілу між ними економічного ефекту від впровадження нововведень, виходячи з внеску у формування ефекту, які, на відміну від існуючих засад, визначають внесок організації, виходячи з додаткової вартості та значущості її продукції для нововведення, а внесок кожної виробничої дільниці шахти – з трансфертної ціни її продукції, що дорівнює сумі трансфертної ціни продукції попередньої дільниці, дільничних витрат на продукцію та прибутку від її виробництва для наступної дільниці;
  

• систематизацію економічних ефектів, яких досягає вуглевидобувне підприємство при впровадженні інноваційних продуктів (підвищення продуктивності та зниження собівартості робіт на видобувних дільницях, а також збільшення обсягу й скорочення строку видобутку вугілля) та розроблено аналітичні моделі планування економії виробничих витрат на видобувні роботи внаслідок реалізації зазначених ефектів;
  
• аналітичні моделі оцінки первинної, відновної, залишкової й ліквідаційної вартостей гірничих виробок, які, на відміну від існуючих, ураховують залежно від інноваційного вдосконалення засобів виробництва витрати на гірничопрохідницькі роботи згідно з порядком відроблення виїмкового поля, а також працездатність виробок відповідно до показників інтенсивності відмов та ремонтопридатності виробок;
  
• методичний підхід до оцінки відновної вартості гірничої виробки, за яким, на відміну від відомих, ця вартість визначається, виходячи з коефіцієнту готовності виробки до експлуатації, у співставленні з залишковою вартістю виробки, що обумовлена інтенсивністю амортизації, прийнятої з урахуванням ліквідаційної вартості виробки;
  
• метод планування обсягів впровадження інноваційних продуктів для проведення гірничих виробок, який, на відміну від існуючих, ураховує їх життєвий цикл та експлуатаційну надійність;
  

дістали подальший розвиток:

• організаційні засади взаємодії розробника, виробника та замовника інноваційного продукту, які відрізняються від відомих тим, що розробник і виробник отримують роялті від традиційних виробників цього продукту, а не вкладають угод з шахтами безпосередньо, шахти формують центри відповідальності за вибір розробника та постачальника продукту.
  

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації доведено до рівня конкретних методик і пропозицій щодо вдосконалення механізму управління інноваційною діяльністю вуглевидобувного підприємства на підставі нових підходів і методів мотивації як самого підприємства, так і учасників інноваційного процесу, а також поліпшення умов розвитку інноваційної активності менеджменту вугільних шахт.

Підтвердженням практичного значення одержаних результатів є використання розробок і рекомендацій дисертаційного дослідження автора у вигляді «Методики планування виробничих витрат вугільних шахт на використання анкерно-рамного кріплення новітнього технічного рівня» на шахтах ВАТ „Павлоградвугілля” (акт впровадження №46/08 від 10 квітня 2008 р.). Очікуваний економічний ефект від впровадження розробок складає 19,73 млн. грн на рік. Частка автора дисертації – 10%, тобто 1973 тис. грн на рік.

Теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються в нав-

чальному процесі Національного гірничого університету при викладанні дисциплін «Економіка і організація інноваційної діяльності», «Економіка інноваційного підприємства» та «Стратегічне управління інноваційним розвитком» (довідка про впровадження від 20.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора, в якій сформульовано і обґрунтовано наукові положення, висновки і рекомендації щодо подальшого розвитку економічних методів управління інноваційною діяльністю вуглевидобувних підприємств. Особистий внесок автора в опублікуванні колективних робіт конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень розглядалися та схвалені на науково-технічних нарадах ВАТ „Павлоградвугілля”, ОП „Шахта ім. О.Ф. Засядька” та шахти ім. О.Г. Стаханова (Донецька обл.), Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України (м. Дніпропетровськ). Основні теоретичні і практичні положення дисертаційної роботи обговорювалися й одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: „Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України” (м. Дніпропетровськ, 2123 верес. 2005 р.; 2426 трав. 2007 р.; 2224 трав. 2008 р.); „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2830 верес. 2005 р.); „Актуальні проблеми управління розвитком об’єктів і процесів ринкової економіки. Дні науки–2006” (м. Запоріжжя, 5–6 жовт. 2006 р.); „Проблеми економічної освіти і науковий прогрес” (м. Кривий Ріг, 24 листоп. 2006 р.); „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 11–13 квіт. 2007 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 26–28 жовт. 2007 р.); „Форум гірників2007” (м. Дніпропетровськ, 1113 жовт. 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладені у 18 наукових працях загальним обсягом 6,1 д.а., з них особисто автору належить 4,3 д.а. У тому числі: 9 статей у фахових журналах і збірниках, 9 тез доповідей на конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст викладено на 169 сторінках комп’ютерного тексту, що містить 34 рисунки, 18 таблиць, список використаних джерел з 152 найменувань на 15 сторінках, 2 додатки на 3 сторінках.

Розділ 1


ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ

ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ

НА ПІДСТАВІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ


1.1. Теоретичні підходи до управління інноваційним розвитком

вуглевидобувних підприємств


Закон України „Про інноваційну діяльність” [1] визначає, що інноваціями є новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва. При цьому інноваційний продукт слід розглядати як результат виконання інноваційного проекту і науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки нової технології з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії і відповідає вимогам зазначеного Закону.

У теорії й практиці управління нововведеннями використовують поняття як інноваційної діяльності, так і інноваційного процесу. На відміну від науково-технічного прогресу, інноваційний процес успішно реалізується завдяки зусиллям окремих організацій і навіть творчому потенціалові окремих осіб [2, с. 46]. В умовах інноваційної економіки країни постає потреба переглянути підходи до управління інноваційним процесом. Етапи інноваційного циклу повинні здійснюватися безперервно. Як зазначено у роботі [3, с. 47], така модель дає можливість установити низку концептуальних поглядів на організацію інноваційного процесу як на мікро-, так і на макрорівні, а отже, й на розвиток виробничого потенціалу підприємства.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Рівень інноваційної активності промислових підприємств Донецької області в останні роки має тенденцію до зниження [52]. Якщо у 2000 році інноваційною діяльністю займалися 109 підприємств, або 13,5%, то в 2005 році – 77 (9,8%), в 2006 році − 61 (7,9%), а в 1−ому кварталі 2007 року − лише 43 підприємства, або 5,5% до їх загальної кількості. Погіршилися також основні результати інноваційної діяльності підприємств області [52, с. 12, 13]. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності в промисловості Донецької області були і залишаються власні кошти підприємств. Минулого року їх питома вага досягла 99,4% (у 2005 році їх було 93%) [59].

Вугільні шахти, обтяжені необхідністю підтримки “на плаву” традиційних виробництв, не мають достатніх засобів та й економічної мотивації для революційних інноваційних трансформацій свого виробництва. Помилкова політика державних вуглевидобувних підприємств щодо заробітної плати створює підприємницьке середовище, у якій недержавні й приватні комерційні структури сьогодні не мають економічної мотивації займатися інноваційною діяльністю.

На думку Байсарова Л.В. [60], належна оцінка важливості вугілля й прагнення збільшити його питому вагу в паливно-енергетичному балансі країни до 50% (сьогодні частка використання його у виробництві електроенергії становить лише 27%) − завдання стратегічного характеру. Для шахт Донбасу наступає час технічних змін, оскільки із цим регіоном пов'язані економічні перспективи України і його значення буде зростати [60, с. 3]. Виходячи з аналізу сучасного стану технологічного розвитку вугільних шахт, який відображений у статті [14, с. 23], технологічні інновації є одним з основних стратегічних напрямків, що дозволяють підвищити обсяги видобутку та рівень конкурентноздатності підприємств вуглевидобувної галузі.

Результати досліджень, отримані багатьма науковцями, та виробничий досвід вугільних шахт дозволили дійти до висновку, що техніко-економічна ефективність виробничих процесів видобування вугілля в значній мірі обумовлена експлуатаційною надійністю гірничих виробок. Складні гірничі та гідрогеологічні умови експлуатації вугільних пластів на шахтах Західного Донбасу спричинили те, що традиційні конструкції кріплень як магістральних, так і виїмкових гірничих виробок, які використовувалися у цьому басейні у 60−90 рр., себе вичерпали [61, с. 7]. Галузеві інститути та окремі науковці й винахідники створили довершені конструкції та способи охорони виробок [15]. Фактичні дані, що наведені у табл. 1.2, свідчать про високу технічну й економічну ефективність використання новітніх засобів проведення та закріплення гірничих виробок.

На закордонних шахтах швидкості проведення підготовчих виробок, утриманню цих виробок у стійкому стані приділяється серйозна увага [62]. Основними пунктами модернізації гірничопрохідницьких робіт на підприємствах компанії „Дойче Штайнколе АГ” (Германія) є проектування, техніка й оптимізація технології. Не тільки техніка, але й оптимізація технології та ремонту постійно впливають на продуктивність проведення виробки. Аналізуються передумови безперервної оптимізації технології шляхом процесу вдосконалення конструкції й нових концепцій їх ремонту. До аналізу динаміки продуктивності включають впровадження нових дорогих концепцій кріплення для управління гірським тиском у підготовчих виробках, що піддаються високим навантаженням [62, с. 9, 10]. За останні два роки швидкість проходки вибоїв значно підвищена. Це стало можливим тільки завдяки впровадженню нової техніки спільно з модулями системи „ощадлива підтримка у справному стані” та ремонту, а також використанню методичних підходів до безперервного підвищення продуктивності праці за системою „ощадлива технологія” [62, с. 16]. Економічний тиск майбутніх років вимагає подальшої концентрації гірничопідготовчих й очисних робіт, що можливо тільки на основі високої швидкості прохідки й високої якості кріплення виробок.

Таблиця 1.2

Результати впровадження кріплень конструкції НВЦ „Геомеханіка”

Виробниче об’єднання, шахта. Період спостережень	Тип кріплення		Закріплено гірничих виробок, м	Результати впровадження
	серійна	НТР
ДП Красноар-мійськвугілля ш. ім. О.Г. Стаханова 2002  2005 рр.	АП3–15,5	КМПА3Р2–14,1	762	Обсяг ремонтних робіт знижений на 30 ... 40%. Відсутнє пере-кріплення
	АП3–13,8	КМПА3Р2–16,1	11320	Підвищена продутив-ність видобувного і транспортного устаткування на 15 ... 20%
		КМПА3Р2–18,0	420
ДП ВК Краснолиманська 2001  2002 рр.	АП3–13,8	КШПУ– М 20,3	770	В підготовчих виробках виключені витрати на підривання підошви на 100 тис грн/рік
	АП3–18,3
ДП Макіїввугілля ш. ім. В.М. Бажанова 2002  2004 рр.	АП3–13,8 (подов-жена)	КМПА3Р2 – 18,0	150	Обсяги ремонту порушеного кріплення знижені на 60 ... 65%
		КМПА3Р2 – 14,1	144
ш. Ясинівська-Глибока 2002 р.	АП3–18,3	КМПА3Р2 – 14,1	1190	Виключена необхід-ність перекріплення 40% гірничих виробок
ДП Донецька вугільна енергетична компанія ш. ім. О.О. Скочинського 2005 р.	АП3–18,3	КЦЛ–14,1	140	При повторному ви-користанні підготов-чих виробок витрати на гірничопрохід-ницькі роботи знижені на 10 ... 15%
		КШПУ–М 13,7	150

Важливість цілеспрямованої мотивації учасників інноваційного процесу з метою створення новітніх технічних засобів проведення виїмкових виробок для відтворення фронту очисних робіт відзначає Байсаров Л.В. у науковій роботі [60]. На його думку, з різноманіття завдань поліпшення показників вуглевидобування на шахтах України, які підлягають рішенню, варто виділити невідкладну − збільшення темпів й обсягів проведення виїмкових виробок при одночасному зниженні витрат на їх експлуатацію. Головне полягає в тому, щоб забезпечити стійкість виробок, яка тісно пов'язана з економічним фактором [60, с. 3].

Як відзначено вище, у створенні інноваційного продукту науковці, виробнич-ники і в цілому підприємство повинні мати певну зацікавленість. Тоді впровадження в практику розробленого нововведення приводить до значного економічного ефекту. Нова технологія охорони виїмкових штреків на основі металополімерного анкерного кріплення в зонах підвищеного гірського тиску впроваджена на шахті „Червоноармійська-Західна” №1. При вийманні вугільного пласту потужністю 1,7 ... 2,1 м з часу впровадження технології відпрацьовано більше 30 лав. Поставлене завдання з досягнення безпечних навантажень на лаву 2800 ... 5000 т на добу вирішене. Знижена трудомісткість та витрати на утримання штреків: рівень ручної праці скоротився на 30 ... 40%, економія металу склала 420 кг на 1 м, а економія коштів – від 680 до 965 грн на 1 м³. Продуктивність праці гірників з видобутку вугілля досягла 76 т на добу, що в 3 рази перевищує галузевий показник [60, с. 6]. Наведений приклад показує високу ефективність інноваційних заходів на вуглевидобувних підприємствах.


1.3. Теоретичні підходи до формування інноваційного процесу


Інновації та управління ними традиційно привертають увагу багатьох науковців. Формування інноваційного підґрунтя економічного розвитку вугільної галузі потребує адаптування теоретичних засад з управління інноваціями до умов теперішньої дійсності та прогнозованого майбутнього вуглевидобувного комплексу країни. Тепер у вітчизняній науці можна визначити декілька напрямків досліджень проблем, перспектив та інструментарію інноваційного менеджменту. Перш за все слід відзначити теоретичні макроекономічні моделі інноваційного розвитку держави та важелі впливу на пожвавлення інноваційних процесів, які досліджували В. Амітан [13], В. Геєць [43], А. Гриньов [64], А. Задоя [148], П. Маковеєв [31], Н. Новікова [19], Л. Федулова [6] тощо. Питання інноваційної стратегії на мікроекономічному рівні, організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком господарюючих суб'єктів вивчали О. Амоша [3], Л. Бєлоусова [20], О. Галушко [127], С. Ілляшенко [72], А. Кабанов [85], А. Турило [32], І. Фесенко [17] й інші. Суттєві здобутки в сфері розробки методичних моделей управління інноваційними процесами на вуглевидобувних підприємствах мають також такі вчені, як Б. Біренберг [29], О. Вагонова [84], В. Нейєнбург [21], Т. Решетілова [98], В. Саллі [79] тощо.

Нижче розглянуто наявні науково-практичні рішення наукової задачі за те-мою дисертаційної роботи, а саме, теоретичні засади економічних методів управління інноваційними процесами на вугледобувних підприємствах. При цьому увагу в зазначених рішеннях приділимо мотивованої активізації як самих підприємств, так і розробників нововведень.

Передусім слід відзначити наступне. Напрями організації інноваційної діяльності шахти і виробничі процеси впливають на економічні результати господарювання підприємства з різною інтенсивністю. Тому варто обумовити, на основі наукового узагальнення результатів досліджень та досвіду, напрями і зміст інноваційної діяльності, що підвищують економічну ефективність господарювання вугільних шахт [63].

Інноваційна модель економічного зростання промислового виробництва, системна структура науково-технічних нововведень та теоретичні основи їх поширення детально викладені у монографії Гриньова А.В. [64]. Автор розкрив розвиток уявлень про інноваційні процеси та проаналізував стан інноваційної діяльності промислових підприємств.

В науковій роботі [65] проаналізовані основні чинники, що впливають на рівень собівартості видобування вугілля як по дільниці, так й по шахті. Показаний значний вплив нової техніки і нових технологічних рішень на витрати виробництва. Наголошується, що поліпшення економічних показників роботи вугільних шахтах можливо при більш достовірному й повному відображені витрат на видобувні роботи у звітних документах, що дозволяло б їх керівництву обирати більш раціональні види нової техніки і технологій. Сьогодні кошториси витрат видобутку вугілля окремої дільниці та по шахті в цілому не складаються, що істотно знижує рівень її економічних показників.