На підставі інноваційного розвитку

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел

Подобный материал:

• 338. 439. 62 К. В. Самсонова, студ гр. Фк-08-1, В. О. Буряк, студ гр. Фк-08-1, 118.67kb.
• Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 137.49kb.
• Український культурологічний центр тов «Східний видавничий дім» Аналітично-інформаційний, 159.77kb.
• Войнова Є.І. Порівняльна характеристика інноваційного розвитку країн європи, США, 144.07kb.
• Реферат роботи "Реалізація стратегії інноваційного розвитку на основі новітніх алгоритмів, 404kb.
• Секція №1 економіко-філософські підходи до формування моделі інноваційного розвитку, 2.01kb.
• Економічні передумови раціоналізації вибору напрямків розвитку інноваційного потенціалу, 242.36kb.
• Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних, 1589.58kb.
• Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних, 1575.87kb.
• Український Незалежний Фонд Інноваційного Розвитку, Мала Академія Наук України в рамках, 20kb.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта.

Плановані витрати за запропонованими інноваційними проектами не тільки не рівні за своєю величиною, але й здійснюються в межах різних розрахункових періодів. В сучасних умовах наявності інфляційних процесів, а також зміни умов інвестування капітальних вкладень знижується тимчасова цінність їх матеріальної основи – грошей [127]. Отже, ефективність інновації протягом життєвого циклу необхідно оцінювати з використанням дисконтованих оцінок суми виробничих витрат на випуск інноваційного продукту, включаючи витрати на освоєння новітніх техніки й технології, та прибутку як майбутньої вартості грошової суми, отриманої протягом періоду використання продукту. Перевищення сумарних результатів над сумарними витратами визначається як сума ефектів за весь розрахунковий період. Якщо кріплення НТР впроваджується за інвестиційним проектом, то чистий дисконтований дохід для постійної норми дисконту обчислюється за формулою [140]:

(3.13)

де – дохід від продажу вугілля з виробничої дільниці, що досягається на −ому році життєвого циклу кріплення;

– витрати на видобування вугілля, за винятком капітальних вкладень (інвестицій), здійснювані на −ому році;

– припустима для інвестора норма доходу на капітал (норма дисконту);

– тривалість терміну служби продукту, що використовується (шахтного кріплення);

– сумарні капітальні вкладення, пов’язані з придбанням та зведенням кріплення у виробці.

Величина капітальних вкладень визначається сумою:

,

За формулою (3.13) чистий дисконтований дохід визначається як різниця між сумою приведених прибутків і приведеної до того ж моменту життєвого циклу величини капітальних вкладень. Порівняння графіків життєвого циклу кріплення НТР без дисконтування і при дисконтуванні величини ЧДД показує, що фактор часу робить сильний вплив на величину витрат і доходів від впровадження новітнього кріплення і, таким чином, визначає його доцільність. На відміну від магістральних виробок підготовчі виробки слугують протягом значно меншого періоду (як правило, не більше 5 ... 6 років) і капітальні вкладення на їх кріплення, його ліквідаційна вартість у витратах на гірничопрохідницькі роботи складають значну частину. Порядок розподілу інвестицій і виробничих витрат у часі життєвого циклу кріплення тут відіграє важливу роль, що обумовлює необхідність їх дисконтування.

Кількісна оцінка ефективності використання кріплень НТР у порівнянні з

традиційними протягом життєвого циклу з урахуванням процесу дисконтування витрат та прибутку від впровадження цих кріплень наведена в п. 2.4.

Таким чином, сформульовані умови та розроблені аналітичні вирази, за якими ухвалюється термін служби гірничої виробки залежно від ресурсу та моделі її кріплення [141]. Граничний термін служби однієї моделі кріплення визначається з урахуванням залишку часу служби виробки після зведення другої моделі кріплення, а також можливості її подальшого закріплення третьою моделлю.


3.5. Оцінка методу амортизації основних засобів видобування

вугілля як чинника ефективності інноваційних проектів


Розглянемо, що являють собою гірничі виробки як об'єкт основних засобів виробництва вугільних шахт. При цьому оцінимо амортизацію виробок у плані їхнього впливу на собівартість вугілля та їхньої ролі в формуванні доходу підприємства, що визначає його привабливість при рішенні питань одержання кредитів, зміни форми власності й інше [142].

Гірничі виробки в шахті є основними засобами, які у виробничих процесах видобування вугілля грають важливу роль і за значущістю в технологічному комплексі гірничих робіт, і за часткою у виробничій собівартості продукції. При економічному підході магістральні й підготовчі виробки є економічним ресурсом, використання якого має забезпечувати успішну діяльність шахт [143].

На кожній шахті сумарна довжина підготовчих виробок в 5 ... 8 разів більше сумарної довжини магістральних квершлагів, штреків, ухилів і т.п. Отже, їм треба приділяти більшу увагу, що стосується забезпечення матеріалів і коштів, технологічної структури, своєчасної проходки. Ці виробки служать протягом нетривалого часу (частіше менш 10 років). До особливостей експлуатації таких виробок варто віднести наступне:

1. нетривалий час, протягом якого вартість виробок необхідно перенести на вартість видобутого вугілля;
   
2. у технологічному комплексі видобування вугілля первинні виробничі процеси, від яких залежать всі інші, виконуються саме в підготовчих виробках;
   
3. значні витрати коштів на проведення й утримання гірничих виробок, які перебувають у зоні порушеного гірського масиву;
   
4. низька питома вага частки обладнання й виробничих пристроїв (активної частини основних засобів виробництва) у технологічній структурі собівартості гірничопрохідницьких робіт, що знижує ефективність впровадження й використання кріплень нового технічного рівня;
   
5. виробки служать нетривалий час (поки відпрацьовують вугільну ділянку), тому недоцільно вкладати значні кошти на їхню проходку й утримання, а поганий стан цих виробок сильно знижує виробничу потужність видобувного й транспортного устаткування.
   

Наведені особливості підготовчих виробок значною мірою пов'язані з моделлю кріплення й технологією його зведення. Їхня технологічна роль й економічне значення обумовлюють необхідність розвитку наукових і практичних підходів до підвищення ефективності використання цих виробок, як основних засобів, шляхом інноваційних перетворень [144]. Безпосереднім економічним результатом грошових вкладень є приріст виробничих потужностей й основних засобів. Економічна ефективність вкладень виміряється через зіставлення їхньої величини з економічним ефектом, що виходить у результаті приросту [145]. Ефективність зведення підготовчих виробок зазначеним способом не оцінюють, оскільки нові виробки вводять в експлуатацію замість наявних виробок, які виводять із експлуатації (або погашають), і зведення нових виробок на вугільній ділянці часто не пов'язане із приростом виробничої потужності шахти.

Найбільш значущими оцінками проведення нових підготовчих виробок, особливо на основі інноваційних засобів і технологій, варто розглядати питомі капітальні вкладення (потонну ставку), які впливають на собівартість продукції (вугільної маси), а, отже, і на прибуток підприємства, що є інтегральним показником ефективності його діяльності [120, 146, 147]. За даними щорічних статистичних звітів вугільних шахт ВАТ „Павлоградвугілля” витрати за статтею „Амортизація”, де більшу частину складають витрати, які визначені потонною ставкою, в собівартості видобування вугілля у цілому складають більш 10% (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Структура собівартості вугілля на шахтах

ВАТ „Павлоградвугілля” (у середньому за 2006 рік)

№ п/п	Статті витрат	Витрати, грн/т	У % до суми
1	Матеріали	53,19	38,15
2	Оплата праці	45,70	32,78
3	Відрахування на соціальне забезпечення	22,85	16,39
4	Амортизація	14,93	10,71
5	Інші витрати	2,75	1,97
Виробнича собівартість, грн/т	139,42	100,00

Згідно з методикою визначення загального розрахункового обсягу видобування корисних копалин, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів [111], вартість гірничих виробок переноситься на запаси корисних копалин, який має бути визначений з урахуванням втрат корисних копалин у процесі видобувних робіт. Ці запаси є вихідною величиною, на підставі якої встановлюють потонну ставку для визначення розміру амортизаційних відрахувань.

1. Вырезано.
   
2. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта.
   
3. Сформульовані принципи мотивації учасників інноваційного процесу до впровадження нововведень. Економічний ефект від впровадження інновації має розподілятися між учасниками, виходячи з коефіцієнту їх відносного внеску у формування ефекту, який враховує трудову участь персоналу, обсяг новоствореної продукції у виді додаткової вартості та її якість, як показник привабливості нововведення, на підставі пріоритетів перелічених показників, погоджених між собою взаємодіючими учасниками інновації (с. 119 − 124).
   
4. Для технологічної лінії видобування вугілля внесок кожної виробничої дільниці у нововведення визначається ступенем участі на підставі трансфертної ціни її продукції, яка дорівнює сумі трансфертної ціни продукції попередньої дільниці, помноженої на витрату її для виготовлення продукції наступної дільниці, дільничних витрат на виробництво та прибутку від виробництва продукції. Така ціна спонукає виробничий персонал дільниці розробляти та впроваджувати інноваційні заходи (с. 125 − 133).
   
5. Встановлені особливості формування життєвого циклу інноваційних продуктів на прикладі інноваційних засобів закріплення гірничих виробок. Виділені цикли шахтного кріплення як продукту, як засобу утримання виробки у стійкому стані та як виробки, обладнаної цим кріпленням. Етапи життєвого циклу виробки пов’язані між собою фактором часу так, що розподіл етапів у часі визначає витрати на впровадження інноваційного продукту і прибуток від цього впровадження (с. 134 − 142).
   
6. Встановлений термін служби гірничої виробки залежно від моделі та ресурсу її кріплення. Граничний термін служби однієї моделі кріплення визначається з урахуванням залишку часу служби виробки після зведення другої моделі кріплення, а також можливості її подальшого закріплення третьою моделлю. Обґрунтований методичний підхід до планування обсягів впровадження інноваційного кріплення гірничих виробок, виходячи з його життєвого циклу. Доцільність вибору цього кріплення слід вирішувати, ураховуючи його дисконтовані витрати та прибуток протягом життєвого циклу (с. 143 − 151).
   
7. Запропоновано повноту використання ресурсу кріплення і самої гірничої виробки визначати збігом її відновної та залишкової вартостей. Відновна вартість обумовлена коефіцієнтом готовності виробки до експлуатації, а залишкова – потонною ставкою. Відновна вартість виробки унаслідок зносу не повинна знижуватися швидше, ніж вона знижується унаслідок амортизації. Встановлений вплив прискореного й уповільненого методів амортизації на порядок зміни потонних ставок та залишкову вартість виробки (с. 152 − 158).
   
8. Складені теоретичні засади методу вповільненого зменшення залишкової вартості підготовчих виробок, при якому потонну ставку вичислюють за відношенням залишкової вартості засобів, вкладених у зведення та утримання виробок на видобувній ділянці, до запасів вугілля, які залишилися на початок року. За показниками майбутньої вартості інноваційного проекту, валового прибутку й чистого дисконтованого доходу шахти від основної діяльності такий метод амортизації у порівнянні з нормативним є доцільним. При амортизації гірничих виробок вповільненим методом протягом періоду відпрацювання виїмкового поля в умовах шахт Західного Донбасу майбутня вартість вивільнених коштів перевищує майбутній збиток на 30 млн. грн (с. 159 − 166).
   

Основні результати досліджень, які наведені в цьому розділі, опубліковані в наукових працях автора [132, 134, 138, 139, 141, 143, 150, 151].