Войнова Є.І. Порівняльна характеристика інноваційного розвитку країн європи, США та японії

Постановка проблеми у загальному вигляді. На сучасному етапі розвитку світової економіки інноваційний розвиток став пріоритетним напрямком економічної політики багатьох країн світу. Така тенденція простежується з початку 90-х років ХХ століття, і чим далі, тим все більше країн визнають правомірність та необхідність переходу на такий шлях розвитку в умовах зростання конкуренції держав на міжнародних ринках.

До такого висновку дійшла й Україна, коли з 2002 року визнала інноваційний шлях розвитку як пріоритетний [1]. Відтоді пройшло вже 6 років, а про інноваційний розвиток України все ще говорити не доводиться.

Та, щоб підтвердити або спростувати цю думку, необхідно розглянути сучасний стан інноваційного розвитку провідних країн світу у сфері інновацій. Це допоможе визначити ті проблеми, які стримують подальший розвиток українського ринку інновацій, а також дозволить позиціонувати Україну серед держав світу за рівнем інновативності, опираючись на реальні показники розвитку.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Вважається, що нововведення стали об’єктом дослідження науки починаючи з австрійського економіста Й. Шумпетера, а саме з виходу у світ його книги «Теорія економічного розвитку» (Theorie der wirtschaftlichen Entwicklung), яка була опублікована в 1911 році. Саме він є автором тези «інноваційний прогрес в кінці кінців й визначає ступінь прогресу економічної системи».

Після Шумпетера інновації стали розглядати з наукової точки зору. З’явилося багато наукових досліджень, у тому числі і таких відомих економістів, як М. Айкена, X.Г. Барнетта, С. Беккера, Р. Данкана, П.Ф. Дракера, Дж. Залтмена, К. Левіна, Е.М. Роджерса, Т.Л. Уайслера, Г. Уатсона, Дж.К. Уїлсона, Дж. Холбека, Дж. Хейджа, X. Шепарда. Окрім того, багато вітчизняних науковців сучасності присвячують свої роботи саме інвестиційно-інноваційним проблемам розвитку. Серед них О.А. Бондаренко, В.А. Гаврилова, Г.О. Голубенко, В.Ф. Колесніченко [2], О.В. Красовська, Л.Я. Кузнєцова [3], Т.Є. Циба та інші.

Але незважаючи на таку майже вікову історію досліджень інновацій, інноваціний розвиток в межах національних інноваціних систем почав досліждуватися відносно недавно. А можливість кількісного аналізу для вітчизняних науковців відкрилася лише наприкінці ХХ століття завдяки роботі організацій ОЄСР та Європейської Комісії. Досить великий вклад у збір та аналіз саме міжнародних показників інноваційної діяльності вносять Маастриський інститут економічних досліджень з інновацій та технологій (Maastricht Economic Research Institute on Innovation and Technology (MERIT) та Спільний центр досліджень – Інститут захисту та охорони громадян (the Joint Research Centre (Institute for the Protection and Security of the Citizen).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У сучасній вітчизняній літературі розгляд інноваційного розвитку наводиться більшою мірою по окремих державах. Найбільша увага приділяється констатуванню доцільності інноваційного шляху розвитку для України, наводяться приклади національних інноваційних систем, окремо розглядаються форми функціонування інноваційних центрів та компаній, методи їх фінансування. Але досить слабо зображена вся світова картина інноваційного розвитку. І такий окремий аналіз дуже викривляє уявлення про світовий інноваційний ринок. Так, наприклад, існує помилкове враження про інноваційну першість США та Японії. Більше того, нема в сучасній вітчизняній літературі визначення тих «висот» інноваційного розвитку, до яких повинні прямувати країни, які тільки стають на інноваційний шлях розвитку.

Ціль статті. Метою написання данної статті є побудова загальної картини «інноваційності» світу за допомогою якісного та кількісного порівняльного аналізу показників інноваційного розвитку «провідних» країн світу. Це слугуватиме базою для подальшої побудови пропозицій щодо можливого розвитку інноваційної стратегії України. Більш широкою метою статті є побудова методології аналізу міжнародного інноваційного ринку, яка допоможе, в першу чергу, виділити визнані у світі базові фактори, які формують сам державний інноваційний розвиток, а на основі цього – вибрати ті інноваційні важелі, які сформують «ефективну» інноваційну стратегію розвитку України.

Виклад основного матеріалу дослідження. До країн і територій, які визнаються світовими лідерами інноваційної діяльності, за винятком 27 країн ЄС, належать Aргентина, Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Гон Конг, Індія, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Республіка Корея, Мексика, Росія, Сингапур, ПАР та США. Крім того, спеціалісти ЄС досліджують інноваційну діяльність ще в таких країнах, як Хорватія, Турція, Ісландія, Норвегія та Швейцарія. У дослідженнях за 2006 рік cпеціалісти MERIT все ще користуються показником витрат на НДДКР саме 2002 року як головним критерієм у виборі світових країн-лідерів інноваційного розвитку [4, с. 4]. За цим критерієм у рамках Звіту «Глобальна інноваційна інформаційна дошка» GIS аналізувалися країни, показник витрат яких перевищував 0,1% світових витрат на НДДКР.

Перше місце у світі посідають США (36,69%), друге – Японія (20,41%). З країн ЄС найбільше витрат на інновації припадає на Німеччину, Францію та Великобританію – 6,58%, 4,21% та 3,86% відповідно. Але в жодному разі не можна ці дані інтерполювати на світову інноваційну картину.

У сучасній світовій практиці повний аналіз інноваційної діяльності держави здійснюється на базі 25 та 12 індикаторів. «Аналіз 25» будується головним чином для країн Європи, США та Японії. До «аналізу 12» підпадає більше коло країн, але, на жаль, Україна не проходить все ще відбірного критерію, тому на такий детальний огляд інноваційного розвитку української економіки нам залишається лише сподіватися.

Таке спрощення до 12 показників було зумовлене неможливістю збору статистичного матеріалу для всіх країн, і така проблема характерна саме для країн, що розвиваються. «Аналіз 12» трансформується у глобальний сумарний інноваційний індекс GSII [5, с. 9], а «Аналіз 25» – у сумарний інноваційний індекс SII, значення яких знаходиться в діапазоні від 0 (min) до 1(max).

Показники, за якими проводиться аналіз інноваційного розвитку кожної країни, розподілені на 5 груп [5, с.28]: 1. Інноваційні керуючі, 2. Створення знань, 3. Інновації та підприємництво (Розповсюдження), 4. Застосування, 5. Інтеллектуальна власність. Відповідними показниками підгруп для «Аналізу 25» є: 1.1 Нові випускники наукових та інженерних спеціальностей на 1000 чоловік віком 20 – 29 років; 1.2 Населення з вищою освітою на 100 чоловік віком 25 – 64 років; 1.3 Швидкість пропускання широкосмугастої мережі (кількість широкосмугастих ліній на 100 чоловік); 1.4 Участь у постійному навчанні на 100 чоловік віком 25 – 65 років; 1.5 Рівень знань молодіжної освіти (% від населення віком 20 – 24 роки, які отримали принаймні вищу середню освіту); 2.1 Державні витрати на НДДКР (% від ВВП); 2.2 Комерційні витрати на НДДКР (% від ВВП); 2.3 Частка середньо-високотехнологічних та високотехнологічних НДДКР (% від витрат на виробничі НДДКР); 2.4 Частка підприємств, які отримують державне фінансування на інновації; 3.1 Саме інноваційні МСП (% від МСП); 3.2 Інноваційні МСП, які співпрацюють з іншими (% від МСП); 3.3 Витрати на інновації (% від товарообігу); 3.4 Венчурний капітал ранньої стадії (% від ВВП); 3.5 Витрати на ІКТ (інформаційні та комунікативні технології (% від ВВП)); 3.6 МСП, які використовують організаційні інновації (% від МСП); 4.1 Зайнятість в високотехнологічних послугах (% від загальної робочої сили); 4.2 Експорт високотехнологічних товарів як частка загального експорту; 4.3 Продаж нових для ринку продуктів (% від товарообігу); 4.4 Продаж нових для фірми, але ненових для ринку товарів (% від товарообігу); 4.5 Зайнятість у середньо-високих та високотехнологічних виробництвах (% від загальної робочої сили); 5.1 Патенти ЕPO (Європейська патентна організація) на мільйон жителів; 5.2 Патенти USPTO (Організація патентів та торгових марок США) на мільйон жителів; 5.3 Потрійне патентування (в EPO, USPTO та JPO – Японська патентна організація) на мільйон жителів; 5.4 Кількість нових державних торгових марок на мільйон жителів; 5.5 Кількість нових державних моделей на мільйон жителів. А показниками підгруп «Аналізу 12» є: 1.1 Випускники наукових та інженерних спеціальностей (% від всіх випускників вищої освіти); 1.2 Відсоток робочої сили із завершеною вищою освітою; 1.3 Дослідники на мільйон жителів; 2.1 Державні витрати на НДДКР (% від ВВП); 2.2 Комерційні витрати на НДДКР (% від ВВП); 2.3 Наукові статті на мільйон жителів; 3.1. Витрати на ІКТ (інформаційні та комунікативні технології) (% від ВВП); 4.1 Експорт високотехнологічних товарів як доля загального експорту; 5.1 Патенти EPO (Європейська патентна організація) на мільйон жителів; 5.2 Патенти USPTO (Організація патентів та торгових марок США) на мільйон жителів; 5.3 Потрійне патентування (в EPO, USPTO та JPO – Японська патентна організація) на мільйон жителів.

За цими індексами країни діляться на 4 групи. За індексом GSII виділяють: 1. Світових інноваційних лідерів (Фінляндія – 0,76, Швеція – 0,74, Швейцарія – 0,71, Японія – 0,70, Сингапур – 0,69, Ізраїль – 0,68, США – 0,67), 2. Наступних найкращих представників (Німеччина – 0,63, Данія – 0,59, Нідерланди – 0,58, Канада – 0,58, Великобританія – 0,57, Республіка Корея – 0,57, Франція – 0,56, Ісландія – 0,53, Норвегія – 0,52, Бельгія – 0,52, Австралія – 0,52, Австрія – 0,51, Ірландія – 0,48, Люксембург – 0,47, Нова Зеландія – 0,47), 3. Послідовників (Гон Конг – 0,39, Росія – 0,39, Словенія – 0,36, Італія – 0,36, Іспанія – 0,36, Чехія – 0,35, Хорватія – 0,34, Естонія – 0,34, Угорщина – 0,33, Мальта – 0,32), 4. Країни, які запізнюються (Литва – 0,29, Греція – 0,29, Китай – 0,27, Словакія – 0,26, ПАР – 0,24, Португалія – 0,24, Болгарія – 0,22, Турція – 0,22, Бразилія – 0,22, Латвія – 0,21, Мексика – 0,20, Польща – 0,18, Аргентина – 0,18, Індія – 0,17, Кіпр – 0,16, Румунія – 0,11). За кластерним аналізом та багатомірним масштабуванням виділяють: Кластер 1 (Японія, Німеччина, Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Ізраїль), Кластер 2 (Австрія, Бельгія, Франція, Данія, Корея, Норвегія, Австралія, Великобританія, Канада, Нідерланди, Ірландія), Кластер 3 (Іспанія, Росія, Естонія, Словенія, Чехія, Угорщина, Хорватія, Гон Конг, Італія), Кластер 4 (Кіпр, Румунія, Греція, Литва, Словаччина, Болгарія, Португалія, Мексика), Кластер 5 (Аргентина, Бразилія, Індія, Латвія, Туреччина, ПАР, Китай), інші країни (Люксембург, США, Сингапур, Ісландія, Нова Зеландія, Мальта). За індексом SII виділяють: 1. Інноваційних лідерів (Швеція – 0,73, Швейцарія – 0,69, Фінляндія – 0,68, Данія – 0,63, Японія – 0,61, Німеччина – 0,59), 2. Інноваційних послідовників (США – 0,54, Великобританія – 0,53, Ісландія – 0,49, Франція – 0,48, Нідерланди – 0,49, Бельгія – 0,48, Австрія – 0,48, Ірландія – 0,48), 3. Наганяючі країни (Словенія – 0,35, Чехія – 0,34, Литва – 0,22, Португалія – 0,23, Польща – 0,22, Латвія – 0,27, Греція – 0,22, Болгарія – 0,21), 4. Замикаючі країни (Естонія – 0,34, Іспанія – 0,31, Італія – 0,34, Мальта – 0,30, Угорщина – 0,26, Хорватія – 0,25, Словаччина – 0,23), 5. Швидкозростаючі, наганяючі країни (Кіпр – 0,30, Румунія – 0,19), інші країни (Люксембург – 0,54, Норвегія – 0,36, Туреччина – 0,08).

Всі три види аналізу групують країни по-різному. Так розподіл за індексом GSII залежить лише від рейтингу країни за індексом, в кластерному аналізі розмежування робиться згідно з особливим набором показників і графічним дистанційним розташуванням країн, а в розподілі SII, окрім самого індексу, враховується ще середня ставка росту за попередній рік.

Найбільш прогресивним розвитком, зокрема й інноваційної діяльності, є такий, що вимагає мінімум витрат і в свою чергу пропонує максимальну віддачу. У вищерозглянутих п’яти групах до витратних належать друга та третя. Останні дві групи можна віднести до результативних. Перша ж група складає «інноваційний імідж», і вона жодною мірою не може бути показовою.

З усіх вищезгаданих країн найбільш прогресивно за таким критерієм розвивається Мальта. Із 48 аналізованих світових країн тільки Мальта у 2006 році найменше витрачала на НДДКР, залишаючись при цьому на 45-му місці по «інноваційному іміджу», на третьому – по розповсюдженню інновацій, на другому – по їх застосуванню та на 24-му – за рівнем патентування. Саме з цих причин Мальта не входить до жодного кластера. Але при більш детальному аналізі європейських країн Мальту відносять до групи замикаючих країн, бо сам показник SII не є високим, і середній показник росту знаходиться приблизно на нульовому рівні. З усіх країн, що аналізуються, Мальта експортоорієнтована на високотехнологічні товари (55,5% всього державного експорту 2006 року). 13,6% товарообігу Мальти займає продаж нових для ринку товарів. Це також виводить її у лідери. За цією характеристикою за нею йдуть Словаччина (12,8%), Португалія (10,8%), Фінляндія (9,7%).

Особливим з точки зору «Аналізу 25» є Люксембург, сумарний інноваційний індекс якого достатньо високий, так само як і його середній показник росту (біля 5,0; для порівняння: показник інноваційних лідерів знаходиться в проблизному діапазоні від -2,0 до 1,0; інноваційних послідовників – [-3,0; 1,0], наганяючих країн – [0,5; 4,0], замикаючих країн – [-2,5; 0,5]). Окрім того, Люксембург демонструє дуже високий рівень показника кількості торгових марок на мільйон жителів – 782,7 (у порівнянні, друга за цим показником Швейцарія має рівень 225,5), а також державних виробничих моделей на мільйон жителів – 377,6. Наступними в рейтингу по моделях йдуть Данія (243,2), Швейцарія (210), Австрія (195,8) та Німеччина (186,5). При глобальному аналізі Люксембург показує, як і Мальта, невисокий науковий рівень розвитку (1-ша група показників), але стоїть на двадцятому місці за рівнем витрат, так само як і за використанням. 39,3 % підприємств Люксембургу отримують державне фінансування інновацій. Це відносно високий показник. Більше 25% досягає лише Ірландія, більше 15% тільки Австрія, Норвегія та Фінляндія.

З усіх країн виокремлюється Фінляндія, яка займає перше місце за індексом GSII. За трьома групами показників вона входить у двійку лідерів, а саме у 1-ій групі, де займає перше місце, 2-ій та 3-ій групах. Показники свідчать про те, що наукові спеціальності у Фінляндії найпопулярніші серед усіх європейських країн та, більше того, цей потенціал формується за рахунок молодих науковців, чого не скажеш про США (таких спеціалістів менше в 1,7 раза), які за «інноваційним іміджем» знаходяться на 34-му місці, саме з цієї причини США були виключені з першого кластера. Окрім того, Фінляндія вирізняється досить високими витратами недержавного сектору на НДДКР поряд зі Швецією, Швейцарією, Японією, де індекс досягає значення майже 3 відсотків ВВП, у той час, коли державні витрати ледве доходять до рівня 1. Для інших же країн ці значення як для державного, так і недержавного сектору коливаються в діапазоні 0,17 – 1,87.

За іншими чотирма групами США входять у п’ятірку перших країн. Так за витратами на НДДКР США є лідером (більше 35% світових витрат), але знаходяться на п’ятому місці після Ісландії, Фінляндії, Швеції та Ізраїлю за показниками групи створення знань, куди входить показник витрат як відсоток від ВВП. США виступають лідером також у відношенні розвитку венчурного капіталу ранньої стадії (0,072 % від ВВП). За цим показником за ними йдуть Данія (0,068), Швеція (0,067) та Ісландія (0,048). Експорт високотехнологічної продукції США займає 26,8% всього експорту, що виводить США на друге місце після Мальти.

Окрім вищезгаданих особливостей інноваційного розвитку Швеції, виокремлюється такий показник «інноваційного іміджу», як участь у постійному навчанні (34 людини зі ста). Для таких країн, як Данія, Великобританія, Швейцарія, Ісландія та Фінляндія, він також має значну вагу (25 – 30 чоловік зі ста). На першому місці Швеція стоїть і за долею середньо-високотехнологічних та високотехнологічних НДДКР у витратах на виробничі НДДКР (92,7%). Більше 90% на такого роду НДДКР витрачають Великобританія, Швейцарія, Німеччина. Найменший показник таких витрат спостережується в Португалії (61,1%). 20,0% МСП Швеції відносяться до інноваційних, які співпрацюють з іншими компаніями. Це другий за величиною показник після Данії (20,8%), а в Японії він сягає 6,9%, як і в багатьох інших країнах, що аналізуються. Економіка Швеції витрачає 3,47% товарообігу на інновації, що є самим високим показником серед країн (в середньому – 2%). Також Швеція відстоює першість по кількості зайнятих у високотехнологічних послугах (5,13%). За нею йдуть Ісландія, Данія, Фінляндія, Нідерланди. В інших країн цей показник не перевищує 3%. Всі ці характеристики переводять Швецію за трьома видами аналізу до інноваційних лідерів.

Ця характеристика стосується і Швейцарії, яка, окрім всіх досить високих значень інноваційних показників, є світовим лідером за групою індексів інтеллектуальної власності саме завдяки кількості патентів на мільйон жителів – 425,6 (у Фінляндії цей показник сягає 305,6 одиниці, у Швеції – 284,9, у США – 142,6), потрійного патентування (108,9 одиниці на мільйон жителів) – це перший показник у світі (за ним йдуть Японія (102,1), Фінляндія (101,7)) та кількості патентів USPTO (168,4 одиниці на мільйон жителів), хоча це тільки третій показник після Японії (304,6) та США (277,1). 63% Швейцарських МСП використовують організаційні інновації, це найвищий показник з усіх країн, що аналізуються, і тільки в Данії, Люксембургу, Німеччині та Словенії він вищий – 50%.

За трьома видами аналізу в групу лідерів світового інноваційного розвитку входить і Японія. 37 японців віком від 25 до 64 років зі ста мають вищу освіту – це другий показник у світі після США (38,4). Такі високі показники характерні також і для Фінляндії (34,6), Данії (33,5), Естонії (33,3), Норвегії (32,6), Бельгії (31). За всіма іншими показниками Японія не виокремлюється із загальної маси країн, це стосується аналізу загальної картини показників країни. На світовій же арені з понад усіх європейських країн Японія дуже відрізняється долею у світових витратах на НДДКР, які становили 20,14% у 2002 році, у той час, коли витрати всього ЄС становили 22,85%. При розгляді Японії за інноваційними групами виявилося, що за показниками «Інноваційні керуючі» Японія у 2006 році зайняла 18-те місце, за «Створенням знань» – 6-те місце, за розповсюдженням – 14-те, за застосуванням – 7-ме і за «Інтелектуальною власністю» – 5-те місце.

Країною, яка більше всього витрачає на інформаційні та телекомунікативні технології, є Сингапур (біля 0,08% ВВП). За ним йдуть, окрім названих вище, Нова Зеландія, ПАР, Гон Конг, Турція, Ізраїль. За показником експорту високотехнологічних товарів Сингапур стоїть на першому місці (близько 18% світового експорту), навіть Мальта з її показником займає лише близько 15%. Далі йдуть Ірландія (12%, хоча це 29,1% власного експорту), США, Корея, Китай. З точки зору рейтингу за групою інноваційних керуючих Сингапур знаходиться на 23-му місці, групи по створенню інновацій – на 7 му, по інтелектуальній власності – на 16-му. Всі ці характеристики виводять Сингапур до світових інноваційних лідерів за «Аналізом 12», хоча він, тим не менш, не входить до жодного кластеру.

За обсягом власних витрат на НДДКР виокремлюється Ісландія, яка у 2006 році зайняла перше місце серед усіх країн світу. Це єдина країна, витрати державного та недержавного сектору якої приблизно рівні – 1,17 (найбільший показник серед країн Європи, США та Японії) та 1,59 відсотків ВВП відповідно, незважаючи на те, що світовий досвід показує, що витрати недержавного сектору значно перевищують витрати державного сектору. Під це правило також не підпадають Польща, Португалія, Болгарія, Хорватія, Туреччина, Естонія, Греція, Італія, Кіпр, Литва, Латвія та Угорщина. Разом з тим Ісландія майже нічого, порівняно з іншими країнами, не витрачає на інформаційні та комунікативні технології і займає 46-те місце за цим показником. Експорт високотехнологічних товарів знаходиться на рівні 2,4% як внутрішнього експорту, так і світового. Всі показники групи інноваційних керуючих Ісландії достатньо високі, що виводить її на 15-те місце у світі.

Більше всього нових випускників наукових та технологічних спеціальностей у 2006 році налічується в Ірландії – 23 на 1000 чоловік віком 20 – 29 років. На другому місці стоїть Франція. Далі йдуть Великобританія, Фінляндія, Швеція. Ірландія виокремлюється також кількістю саме інноваційних МСП – 47,2% всіх ірландських МСП. Далі за цим рейтингом йдуть Ісландія (46,5%), Німеччина (46,2%), Австрія (42,5%), Люксембург (39,2%), Бельгія (38,3%) та інші. Витрати Ірландії на НДДКР, в порівнянні з витратами інших країн, досить низькі, що виводить її лише на 25-те місце, так й у відносному показнику до світових витрат (0,16% на 2002 рік). Так само низькими є витрати на розповсюдження (41 місце у світі). Та на противагу цьому застосування високе, як вже зазначалося – 3-тє місце. За групою інтелектуальної власності Ірландія посідає 21-ше місце. За цими характеристиками її можна поставити в один ряд з Мальтою за прогресивністю інноваційного розвитку.

До групи світових інноваційних лідерів належить ще Ізраїль. За «інноваційним іміджем», так само як і за створенням інновацій, він посідає 4-те місце, за інтелектуальною власністю – 7-ме, і 19-те – за застосуванням. За кластерним аналізом він блище всього знаходиться до Німеччини. І це незважаючи на те, що за трьома групами, окрім інтелектуальної власності та застосуванням, Німеччина досить сильно відстає від Ізраїлю (відповідно 13-те, 10-те, 8-ме та 15-те місця), і 30-те місце за розповсюдженням.

Висновки і перспективи подальших розробок. Загальний глобальний розгляд сучасного міжнародного інноваційного розвитку дозволив виділити безпосередньо групи тих країн, інноваційний досвід яких заслуговує докладнішого аналізу, але не лише в межах широкого глобального аналізу, але й більш детального національного рівня. До групи таких країн увійшли Мальта, Люксембург, Фінляндія, США, Швеція, Швейцарія, Японія, Сингапур, Ісландія, Ірландія, Ізраїль. Досвід інших країн є безпосередньо важливим, особливо враховуючи той факт, що світова структура рейтингу країн з точки зору інноваційного розвитку досить мінлива. Та за 2006 рік кожна з вищезгаданих країн довела свою світову значимість у межах інноваційного розвитку.

На базі вищенаведеної методики можна здійснювати аналіз як всіх країн світу, так і окремих міжнародних об’єднань за рівнем інноваційного розвитку.

Аналіз показав, що світовим лідером з інновацій може стати й Україна. Головне – зосередити увагу на тих інноваційних важелях, які зможуть з мінімальними витратами досягти максимального інноваційного результату. Досвід Мальти й Ірландії довів правомірність цієї тези.

Перелік використаної літератури

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 року №40-ІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2002. - N 36. - ст. 266.
   
2. Колесніченко В.Ф. Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності підприємств: Дис. ... канд. екон. наук: 08.06.01. — Х., 2006. – 185 с.
   
3. Кузнєцова А.Я. Інвестиційно-інноваційна діяльність та система її фінансового забезпечення: Дис. ... д-ра екон. наук: 08.04.01. — К., 2005. – 194 c.
   
4. Comparative analysis of innovation performance. Еuropean innovation scoreboard 2006. – Pro Inno Europe: Inno Metrics. - 2006 // Document HTML. - ссылка скрыта
   
5. 2006 “Global innovation Scoreboard” (GIS) Report/ Hugo Hollanders, Anthony Arundel. – European Trend Chart on Innovation: MERIT. – December 4, 2006. – 32 p. // Document HTML. - ссылка скрыта pdf/eis_2006_global _innovation_report.pdf
   

Войнова Є.І. Порівняльна характеристика інноваційного розвитку країн Європи, США та Японії // Вісник соціально-економічних досліджень. Зб. наук. праць. – Випуск 33. – 2008. – С.37-43