Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку. Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Електричний рухомий склад
Механічна передача
Дизельним поїздом
Локомотивне господарство
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

Електричний рухомий склад


До електричного рухомого складу належать електровози і електропоїзди, які використовуються у приміському русі. Залежно від роду застосовуваного струму розрізняють електровози постійного, змінного струму, подвійного живлення і багатосистемні. Так само розрізняються і електропоїзди. Енергію для руху поїздів електровоз і електровагон одержують через контактний провід, до якого дотикається встановлений на даху електровоза (електровагона) струмоприймач. Електрична енергія, підведена до тягових двигунів, змушує обертатися їхні якорі, а через зубчасту передачу приводяться в обертання колісні пари електровоза (електровагона).

На магістральній залізниці електрична тяга була вперше введена в 1895 р. у США, коли був електрифікований тунель і підходи до нього на напрямку Балтимор – Огайо. Перший вітчизняний вантажний електровоз змінного струму ВЛ19 побудовано на заводі «Динамо» у 1932 р. Він успішно пройшов випробування на електрифікованому Сурамському перевалі.

Електровози і електровагони складаються з:

механічної частини (кузов для розміщення в ньому електричної апаратури та іншого устаткування; візка, що складається з рами, колісних пар з буксами, ресорного підвішування і гальмового обладнання);

електричного устаткування (тягових електродвигунів, допоміжних електричних машин, апаратури для управління двигунами і допоміжними машинами, а на електрорухомому складі змінного струму і подвійного живлення, крім того, трансформаторів і перетворювачів струму).

У передній частині електровоза розміщується кабіна машиніста з пультом управління.

За типом передачі тягового зусилля до колісних пар розрізняють електровози з груповим та індивідуальним приводом: за типом гальмування – з реостатним, рекуперативним і реверсивним гальмуванням.

Для приміського пасажирського сполучення на електрифікованих лініях використовуються електропоїзди, що складаються із спеціально обладнаних вагонів. Вагони, що мають тягові двигуни, називаються моторними, інші – причіпними. У 1957 р. Ризький вагонобудівний завод освоїв серійний випуск електропоїздів ЕР1. В даний час обертаються в основному поїзди типів ЕР1, ЕР2, ЕР22, ЕР9п, ЕР9м.

Тепловози


Тепловоз – автономний локомотив з енергетичною установкою – дизель-генератором. Через передачу (електричну, механічну або гідравлічну) зусилля від двигуна, що працює на дизельному паливі, передаються на колісні пари. Тепловоз має також екіпажну частину (звичайно візкового типу) і допоміжне устаткування (холодильник для охолодження двигуна, компресор для роботи автоматичних гальм та інші пристрої). У передній частині тепловозів, що використовуються у вантажному і пасажирському русі, розміщується кабіна машиніста з пультом управління.

Найефективнішою є електрична передача. Принципова схема роботи тепловоза з електричною передачею така. Колінчастий вал дизеля обертає якір тягового генератора; генератор виробляє постійний електричний струм, який надходить у тягові електродвигуни. Обертання їх якорів за допомогою тягових редукторів передається колісним парам, що змушує їх рухатися.

Механічна передача подібна до автомобільної: вона складається із шестеренної коробки швидкостей, реверсивного пристрою і муфти зчеплення.

Принцип роботи гідравлічної передачі полягає у використанні кінетичної енергії рідини, тобто передача енергії здійснюється за рахунок динамічного напору робочої рідини. Основними елементами гідравлічної передачі є відцентрові насоси, з'єднані з валом двигуна, і гідравлічна турбіна, що працює за рахунок енергії струменя рідини, що нагнітається насосом.

Газотурбовоз – локомотив з газотурбінним двигуном. Такий двигун був побудований у Росії в 1890 р. за проектом інженера П. Д. Кузьмінського. У нашій країні газотурбовози були в експлуатації з 1965 р.

Дизельним поїздом називається постійно сформований поїзд з одним або двома моторними вагонами і дизельною силовою установкою. Дизельні поїзди в основному бувають серії ДР1 і ДР2.

Автомотриса (франц. automotrice – саморушна) є саморушним вагоном із двигуном внутрішнього згоряння дизельного або карбюраторного типу, який призначений для пасажирських або поштових перевезень. Передача – механічна, електрична або гідравлічна.

Мотовозом називається локомотив із двигуном внутрішнього згоряння невеликої потужності, призначений для маневрової роботи на залізничних станціях і під'їзних коліях промислових підприємств.

Локомотивне господарство


Локомотивне господарство забезпечує перевізну роботу залізниць тяговими засобами і утримання останніх відповідно до технічних вимог. Основною виробничою одиницею локомотивного господарства є локомотивне депо, яке споруджується на дільничних, сортувальних і пасажирських станціях. Депо, які мають приписний парк локомотивів для обслуговування вантажних або пасажирських поїздів, локомотивні будівлі, майстерні та інші технічні засоби для виконання поточного ремонту, технічного обслуговування та екіпірування, називаються основними. У складі локомотивного господарства Укрзалізниці за станом на 01.01.2002 р. налічувалось 68 основних і 41 оборотне локомотивних депо. Чисельність працівників господарства становить понад 60 тис. чол., у тому числі у локомотивних бригадах 25 тис. чол.

Електровози і тепловози обслуговуються бригадами у складі машиніста і його помічника. З дозволу Укрзалізниці моторвагонні поїзди, поїзні електровози і тепловози можуть обслуговуватися одним машиністом.

Для утримання локомотивів у справному стані на залізницях Укрзалізниці встановлено систему технічного обслуговування і ремонтів, які виконуються після виконання встановлених норм пробігу або певного часу їхньої роботи. До технічного обслуговування рухомого складу належить також його екіпірування. Екіпірування електровозів полягає в постачанні їх піском, мастильними та обтиральними матеріалами, зовнішньому обмиванні та обтиранні. До екіпірування тепловозів, крім того, входить постачання дизельним паливом і дистильованою водою для охолодження дизеля. Пробіг електровозів і тепловозів між екіпіруваннями обмежується запасом піску і становить 500-600 км. Екіпіруються ці локомотиви у пунктах екіпірування, що розташовуються, як правило, на деповській території. Установлено чотири види технічного обслуговування: ТО-1, яке проводиться в процесі експлуатації силами локомотивних бригад; ТО-2 – виконується в пункті технічного обслуговування; ТО-3 і ТО-4 – проводяться в локомотивних депо ремонтними бригадами слюсарів. Ремонти тягового рухомого складу підрозділяються на поточні ТР-1, ТР-2 і ТР-3, що виконуються в депо, і капітальні КР-1 і КР-2, що проводять на локомотиворемонтних заводах. При цьому широко застосовується діагностування рухомого складу, що дає можливість істотно знизити експлуатаційні витрати на утримання і ремонт локомотивів, вибрати раціональну його систему з урахуванням фактичного технічного стану вузлів і агрегатного устаткування, підвищити надійність рухомого складу в експлуатації.