Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку. Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Ліцензування аеропортової діяльності
Власник ліцензії зобов'язаний
Регіональний міжнародний аеропорт
Взаємовідносини аеропорту з авіаперевізниками та іншими користувачами
Наземне обслуговування повітряних суден
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Ліцензування аеропортової діяльності


Аеропортова діяльність, пов'язана з обслуговуванням на комерційній ос­нові повітряних суден, пасажирів і вантажів, повинна здійснюватися юридич­ними і фізичними особами тільки на підставі спеціальних дозволів (ліцензій).

Ліцензування аеропортової діяльності здійснюється відповідно до діючих правил і положень щодо ліцензування транспортного процесу на повітря­ному транспорті України і має на меті:

 забезпечити безпеку польотів і дотримання встановлених екологічних норм під час наземного обслуговування повітряних суден;

 забезпечити нормальне функціонування ринку авіаційних послуг, за­хист інтересів споживачів авіапослуг і реалізацію антимонопольного зако­нодавства.

Підприємства і підприємці мають право отримати ліцензії на кілька видів діяльності.

У ліцензіях можуть передбачатися обмеження щодо території їхньої дії та видів виконуваних робіт.

Ліцензія не звільняє від обов'язку мати необхідні свідоцтва, дипломи, ро­бочі сертифікати та інші документи, передбачені правилами наземного об­слуговування ПС, експлуатації будівель, споруд, обладнання, технічних за­собів, пристроїв та інших об'єктів. Правилами ліцензування визначається перелік документів, які подаються для одержання ліцензії, порядок розгляду заяв, критерії оцінки заявників, що претендують на отримання ліцензії, а також форма, порядок і строки оформлення та видачі ліцензії.

Відмова на видачу ліцензії може бути у разі, коли:

 авіаційна та інша техніка, що використовується заявником, не відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки і регуляр­ності польотів;

 виробнича база заявника не відповідає екологічним та іншим вста­новленим вимогам;

 кваліфікаційний атестат заявника не відповідає характеру діяльності, на здійснення якої подається запит на дозвіл;

 у поданих документах містяться неправильні відомості, особливо що­до фінансового стану заявника, майнових та інших фондів;

 заявник в установленому законом порядку визнається винним щодо недобросовісної конкуренції в ліцензованій діяльності.

Передача ліцензій іншим юридичним і фізичним особам забороняється.

У разі зміни організаційно-правової форми підприємства – власника ліцензії, остання підлягає перереєстрації. Перереєстрація ліцензії здійсню­ється згідно з порядком, що встановлюється для її видачі.

Власник ліцензії зобов'язаний:

 забезпечувати дотримання вимог, зазначених у ліцензії;

 подавати за вимогою Укравіатрансу відомості щодо ліцензованої діяльності.

Контроль за дотриманням вимог, передбачених у ліцензіях, здійснює Укравіатранс Міністерства транспорту України.

Ліцензія може бути анульована або призупинена за заявою власника ліцензії, а також у разі:

 ліквідації юридичної особи;

 недотримання власником ліцензії умов, зазначених у ній;

 ненадання в установлений термін Укравіатрансу інформації, що пе­редбачена чинними правилами ліцензування.

Регіональний міжнародний аеропорт


Регіональний міжнародний аеропорт (РМА) є державним підприємст­вом цивільної авіації і в Україні входить до сфери управління Міністерства транспорту.

Основним документом, що рег­ламентує діяльність аеропорту, є статут.

Функціонування РМА організовано і здійснюється на підставі законодав-чих актів України, які регулюють діяльність цивільної авіації у державі, а також нормативних актів Міністерства транспорту, Державного департаменту авіаційного транспорту та інших чинних нормативних актів, що регламентують діяль­ність аеропортів, для безпечного, регулярного та ефективного забезпечен­ня польотів, обслуговування перевезень і пасажирів. РМА має право са­мостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на основі чинного за­конодавства України і міжнародного права. Зовнішньо­економічна діяльність аеропорту в першу чергу здійснюється в сфері обслуговування як регулярних, так і нерегулярних повітряних перевезень пасажирів на ко­мерційній основі, а також у неавіаційній діяльності.

Комерційні права і права на обслуговування міжнародних повітряних перевезень аеропорт одержує на підставі міжнародних договорів Ук­раїни з іншими державами, а також на підставі прямих договорів зі своїми закордонними партнерами. Водночас РМА виконує ряд спе­цифічних функцій. Він забезпечує наземне обслуговування літаків авіакомпаній, дер­жавних, колектив-них, приватних власників і перевізників на державних, міжнародних і міждержавних авіалініях, обслуговує трансферні і тран­зитні перевезення на договірних умовах з обов'язковим дотриманням не­обхідних правил і норм обслуговування; розробляє разом із перевізника­ми (авіакомпаніями) розклад руху літаків через аеропорт, організовує і забезпечує польоти радіотехнічними і світлотехнічними засобами і зв'яз­ком, авіаційними пально-мастильними матеріалами (ПММ) тощо.

РМА здійснює експлуатацію аеропортової інфраструктури, аеровок-зальних і вантажних комплексів, наземного устаткування і споруд, що пере­дані аеропорту в повне господарське володіння. У рамках своєї діяльності аеропорт забезпечує безпеку і регулярність польотів літаків, технічно їх оснащує й обслуговує, виконує обов'язкові та додаткові роботи (на основі договорів із власниками літаків), надає послуги. Бере участь у розслідуванні або провадить розслідування авіаційних подій та інцидентів відповідно до нормативних актів у межах своєї компе­тентності і відповідальності. Надає пасажирам міжнародних, міждержавних і внутрішніх повітряних ліній комунально-побутові та послуги із проведення валютних операцій.

Разом зі спеціальними службами дбає про виконання вимог авіаційної безпеки на території аеропорту, заходів щодо попередження і припинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації й аеропорту.

Організовує проведення санітарно-карантинних заходів, медико-санітарного обслуговування працівників аеропорту як самостійно, так і на договірних засадах. Разом із авіакомпанією базування організовує та виконує пошуково-ряту­вальні роботи згідно з нормативними актами і в рамках своєї відповідальності. Забезпечує декларування вантажів. Здійс­нює безперебійну експлуатацію аеропорту, аеродромних і аеропор­тових споруд та інших об'єктів, що забезпечують польоти, а також авіаційної наземної техніки. Закуповує і впроваджує в експлуатацію нову техніку, а також удоскона­лює технологію обслуговування пасажирів і організацію перевезень.

У межах встановленої відповідальності забезпечує керівництво повітря­ним рухом, відповідає за безпеку польотів у зоні своєї діяльності. Організо­вує метеорологічне і штурманське забезпечення польотів, які здійснюються в аеропорту (брифінг). Використовує різноманітні форми організації праці в трудових колективах, сприяє розвитку творчої активності робітників, ор­ганізовує їх навчання і підвищення кваліфікації, здійснює обмін передовими методами організації праці з іншими авіапідприємствами.

Уживає заходів щодо охорони праці і навколишнього середовища, охо­рони і збереження майна, профілактичної роботи на об'єктах, протипо­жежної безпеки в аеропорту. Виконує розробку, впровадження у виробничу діяльність новітніх техно­логій, обладнання на підставі договорів із сторонніми підприємствами та організаціями. Провадить самостійну і спільну зовнішньоекономічну діяльність, реалізо­вує продукцію, відходи виробництва. Самостійно визначає структуру управління і встановлює штати.

Керівництво діяльністю аеропорту здійснює генеральний директор, який призначається згідно із контрактом Мінтрансом. Дорадчим, експертним і консультативним органом керівництва аеропорту є науково-технічна рада (НТР). Вона розглядає і приймає наукові рекомендації щодо головних на­прямків розвитку і реконструкції аеродрому, залучення інвестицій, аналізу перспективних програм і пропозицій, використання науково-технічного й інтелектуального потенціалу регіону у вирішенні проблем розвитку і науко­во-технічного забезпечення діяльності аеропорту. Безпосередньо гене­ральному директорові підпорядковуються його заступники і директори за напрямками, а також ряд самостійних структурних підрозділів і служб. Вирішення соці-альних питань, захисту прав робітників аеропорту коорди­нується профспілковим комітетом і відділом бухгалтерського обліку та фінансів (ВБОФ).

Взаємовідносини аеропорту з авіаперевізниками та іншими користувачами


Аеропорт забезпечує право рівного доступу і однакови умови діяльності авіаперевізникам усіх форм власності, що виконують польоти (перевезен­ня) за виданими їм ліцензіями, в тому числі надає інформацію, потрібну для організації і виконання перевезень, здає в оренду (використання) не­обхідні для забезпечення авіаційної діяльності об'єкти, споруди, ємності для зберігання ПММ, обладнання, АНТ, ангари, МС, площі та приміщення в терміналах, місця в готелі, земельні ділянки на території аеропорту з ура­хуванням наявних виробничих потужностей і за умов ефективного викори­стання майнового комплексу аеропорту. Керівництво аеропорту повинно унеможливити дискримінаційний економічний тиск на експлуатантів та об­меження їхніх комерційних прав, крім випадків, коли такі обмеження спря­мовані на забезпечення безпеки перевезень, виконання вимог державних органів і в разі форс-мажорних обставин. Передача в суборенду будь-якого орендованого в аеропорту юридичними чи фізичними особами май­на не допускається. З метою забезпечення технологічних зв'язків з при­ймання, відправлення ПС та обслуговування авіаперевезень аеропорт укладає договори з авіакомпаніями, в яких визначаються перелік і про­цедури надання послуг та юридична відповідальність сторін. Усі служби до­говірних сторін, задіяні в забезпеченні зльоту і посадки ПС, перебувають в оперативній взаємодії з центральною диспетчерською аеропорту. Сто­рони використовують тільки затверджені або узгоджені з керівництвом ае­ропорту технології наземного обслуговування ПС, пасажирів, обробки пошти, багажу, вантажів та виконання інших видів господарської діяль­ності. За умовами договору аеропорт встановлює порядок доступу до будь-якої зони, яка використовується (орендується) клієнтурою, і надання необхідної інформації для інспектування виконання умов договору. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони мають право його дострокового припинення (розірвання). Якщо до аеропорту звертається кілька клієнтів із запитом на оренду одних і тих самих будівель, споруд, автостоянок, обладнання або пропозицій щодо виконання робіт та надання послуг, рішення приймається на конкурсній основі, де пріори­тет мають клієнти, які:

 раніше виконували аналогічні роботи за договором в аеропорту (в тому числі на пріоритетних основах — базовій авіакомпанії);

 підготували бізнес-план, який підтверджує можливість щонайкращого виконання передбачених статутом аеропорту виробничих функцій і має до­статні умови для забезпечення стандартів якості обслуговування.

Під час укладання договору з авіакомпаніями пріоритет, крім зазначе­них, надається:

 авіакомпаніям, що виконують особливо важливі, в т. ч. урядові, пере­везення;

 авіакомпаніям, що виконують міжнародні авіаперевезення за роз­кладом;

 авіакомпаніям, що виконують внутрішні авіаперевезення за розкладом;

 авіакомпаніям, що виконують міжнародні та внутрішні авіаперевезен­ня на чартерній основі.

Умови договору визначають за єдиною методологією, яку встановлює Міністерство транспорту України, і повинні бути єдиними для всіх авіапе-ревізників, оскільки залежать тільки від типу ПС та переліку послуг, що на­даються, а також мають відповідати антидемпінговим та іншим вимогам міжнародних угод, укладених Україною.

Розміри ставок та зборів і всі їхні зміни затверджуються та реєструються відповідно до порядку, встановленого Укравіатрансом.

Державне регулювання цінової політики аеропорту та контроль за вико­ристанням ним єдиної системи авіаційних ставок і зборів виконують Міністерство транспорту і Державний комітет України з антимонопольної політики та підтримки економічних структур. Державне регулювання ціно­вої політики аеропорту включає як регулярний, так і вибірковий контроль, аналіз і оцінку таких основних аспектів цінової політики:

 рівня цін (ставок і зборів), узявши до уваги правильність їх розрахунків, відповідність темпам росту витрат аеропорту та рівню його рентабель­ності, встановленому оптимально (за підсумком року в цілому);

 відповідності обсягів та якості послуг (робіт), які фактично надаються аеропортом будь-якій авіакомпанії, отриманим з неї ставкам, зборам (відповідно до обсягів і якості послуг, передбачених у розрахунках цін аеро­порту);

 термінів перегляду цін;

 достовірності розрахунків з авіакомпаніями за ставками та зборами, узявши до уваги обсяги попередньої плати за послуги аеропорту, терміни виставлення аеропортом рахунків, відповідності оформлення рахунків (із відображенням обсягів робіт для авіакомпаній) та організації встановлено­го обліку в аеропорту;

 політики аеропорту у взаємостосунках із сторонніми підприємствами і організаціями, що надають послуги з аеропортового обслуговування, в т. ч. з базовою авіакомпанією (заохочення розвитку конкуренції, відпові­дальності і контролю за цінами та якістю послуг).

Оренда, концесії з обслуговування основної діяльності авіаперевізників надаються аеропортом за плату, яка передбачає компенсацію витрат ае­ропорту на забезпечення авіаційної діяльності і відтворення використано­го майна, або на інших взаємовигідних для обох сторін умовах.

У разі виділення тимчасових інтервалів авіаперевізникам аеропорт, за узгодженням з авіаперевізниками, визначає час наземного обслуговування (прибуття/відправлення) ПС з урахуванням функціональної спромож­ності, об'єктів і служб та їх фактичного завантаження.

За неможливості надання авіаперевізнику того часового інтервалу, кот­рий він запитує, аеропорт зобов'язаний запропонувати йому інший най­ближчий часовий інтервал.

Призначаючи авіаперевізникам тимчасові інтервали (ЛОТи), аеропорт керується документом Європейської ради від 18.01.93 року, за № 95/93 і виконує всі процедури згідно з документом ІАТА SSІМ.

Аеропорт відповідає за виділення авіаперевізникам тимчасових інтер­валів для обслуговування в аеропорту і контролює процес їх використання.

Регламент діяльності аеропорту базується на принципах:

 ефективності (максимальне використання пропускної спроможності аеропорту);

 неупередженості (робота на підставі об'єктивних критеріїв);

 прозорості (доступність інформації для всіх зацікавлених сторін);

 використання справедливих і недискримінаційних процедур виділення тимчасових інтервалів і надання обслуговування;

 збереження прав попередніх учасників авіаперевезень;

 надання можливості виходу на ринок новим учасникам авіаперевезень.

Наземне обслуговування повітряних суден

Загальні положення

Головна проблема і вимога діяльності цивільної авіації — безпе­ка польотів, яка безпосередньо залежить від якості наземного обслуговування повітряних суден. Організація і технологія наземного обслуговування характеризується тим, що відбувається перехід до повітряних технологій, при­йнятих у світовій авіації. Типовою є ситуація, коли аеро­порт обслуговує багато авіакомпаній, які працюють на значній відстані від власних технологічних баз. Тому на­земне обслуговування літаків авіакомпаній здійснюють інші, так звані обслуговуючі компанії. В зв'язку з тим, що в світі існує багато авіакомпаній, виникла необхідність узгодити в світовій цивільній авіації правила і процедури наземного обслугову­вання, а також розробити стандартні форми відповідних угод. Уперше це бу­ло здійснено 1967 року ІАТА (Міжнародна авіатранспортна асоціація) у ви­гляді стандартної угоди наземного обслуговування (SGНА), яку включили до Керівництва ІАТА з наземного обслуговування в аеропортах (АНМ). Вказані документи отримали статус 1988 року, коли була утворена Рада ІАТА з на­земного обслуговування (IGНС), що об'єднала представників авіакомпаній, незалежних компаній, які виконують наземне обслуго­ву­ва­ння, адміністра­тивні органи аеропортів та інші організації, що безпосе­редньо здійснюють наземне обслуговування.

Прийняті документи постійно оновлюються і вдоскона­люються новими редакціями або додатками, оформлюються у вигляді стан­дартів:

АНМ 801 — вступ до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування;

АНМ 802 — коментарі до стандартної угоди;

АНМ 803 — рекомендований текст — Меморандум про взаєморозуміння;

АНМ 804 — система оцінки стандартів аеропортових послуг (АНS 1000);

АНМ 810 — стандартна угода ІАТА про наземне обслуговування;

АНМ 814 — стандартна угода щодо послуг із бортхарчування;

АНМ 815 — угода ІАТА щодо оформлення перевізної документації;

АНМ 817 — стандартна угода про навчання персоналу.

Основна угода між перевізником і компанією, яка здійснює наземне об­слуговування, встановлює:

 перелік разових послуг;

 конфіденційність;

 порядок видачі субпідрядів на виконання послуг;

 вимоги до обслуговування;

 оплату послуг;

 відповідальність сторін і відшкодування збитків;

 порядок арбітражу;

 гербові і реєстраційні збори;

 строк дії і порядок припинення угоди.

Послуги з наземного обслуговування згідно із вказаними міжнародними документами включають в себе:

 надання відомостей про представництво обслуговуючої компанії і її розміщення;

 процедури контролю завантаження ПС, надання засобів зв'язків і ав­томатизованої системи керування вильотом (ОС5);

 контроль за засобами пакетування вантажів (ІЛ-0);

 обробку багажу і обслуговування пасажирів, вантажів і пошти;

 використання перонних технологій (супроводження, стоянка, зв'язок з екіпажем, завантаження-розвантаження, запуск, переміщення ПС, безпека);

 обслуговування ПС після польоту і перед вильотом (очищення, внутрішнє прибирання, обслуговування туалетів, заправлення водою, кон­диціювання, послуги діайсингу, обслуговування окремих сервісних систем пасажирського салону, внутрішньої екіпіровки);

 заправлення пальним, дозаправлення мастильними матеріалами і спец-рідинами;

 технічне обслуговування ПС (транзитне, додаткове, місце в ангарі тощо);

 забезпечення польоту і робота з екіпажами;

 забезпечення спецтранспортом;

 забезпечення бортовим харчуванням;

 здійснення контролю і управління;

 забезпечення охорони і безпеки.


    


 Угоду ратифіковано Законом № 104/98-ВР від 10.02.98