Geum.ru

Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку. Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Радіотехнічне забезпечення
Метеорологічне забезпечення
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Радіотехнічне забезпечення


Основними засобами спостереження на базі первинних радіолокаційних станцій (РЛС) є оглядові радіолокатори.

Радіолокатори 1РЛ139-2 та ТРЛК-10 використовуються як трасові РЛС. У більшості випадків термін служби радіолокаторів 1РЛ139-2 перевищує відповідні середні терміни експлуатації. Радіолокаційні комплекси ТРЛК-10 мають перевагу в тактико-технічних характеристиках порівняно з 1РЛ139-2. Після введення в експлуатацію всіх радіолокаційних позицій ТРЛК-10 стануть основою системи спостереження.

Радіолокатори ДРЛ-7СМ, ДРЛ-7СК, Иртиш, Екран-85, ATCR-44K використовуються як аеродромні РЛС. Перші три типи радіолокаторів є морально застарілими – термін їх експлуатації становить від 10 до 15 років.

Для забезпечення ОПР використовуються автономні (Корень-АС) та вмонтовані вторинні радіолокатори (Корень-С, вторинний канал ДРЛ-7СМ). Переважна більшість радіолокаторів морально застарілі. Близько 70 відсотків районів аеродромів не забезпечені РЛС, які можуть працювати в режимі вторинного радіолокатора.

На ешелонах 6100 метрів і вище забезпечується подвійне вторинне радіолокаційне покриття переважної більшості повітряного простору засобами вторинної локації ТРЛК-10 та автономних радіолокаторів Корень-АС; частина повітряного простору південного сходу України до ешелону 3050 метрів такого покриття не має.

Усі радіолокаційні позиції мають екстрактори радіолокаційної інформації і передають на автоматизовану систему керування повітряним рухом цифрову інформацію за протоколом, наближеним до протоколу обміну радіолокаційними даними (ASTERIX) виділеними каналами зв’язку.

Диспетчерські пункти (сектори) безпосереднього керування повітряним рухом забезпечені радіоприймачами та радіопередавачами. На кожній з частот працюють основний та резервний комплекти радіопередавачів і радіоприймачів.

Для забезпечення ОПР використовується приймально-передавальне обладнання діапазону дуже високих частот (ДВЧ) із мережею частот 25 кГц.

Покриття зв’язковим полем ДВЧ забезпечується для всіх маршрутів ОПР, диспетчерських районів та диспетчерських зон.

Для забезпечення зв’язку Сімферопольського і Одеського РДЦ із суміжними РДЦ Румунії, Болгарії та Туреччини використовуються наземні термінали супутникового зв’язку (VSAT).

Діє мережа авіаційного фіксованого електрозв’язку (AFTN), яка побудована за формою “зірки”.

Основним елементом наземної навігаційної інфраструктури України є радіомаяк NDB або привідна радіостанція.

В Україні встановлені та експлуатуються такі радіомаяки:

 азимутально/далекомірні (VOK/DME) – в аеропортах Бориспіль, Івано-Франківськ, Сімферополь, Одеса, Дніпропетровськ, Харків, Донецьк, Львів;

DME – в аеропортах Вінниця, Маріуполь, Кривий Ріг, Керч та на радіолокаційній позиції Бахмач.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1999 р. № 2359 “Про впровадження на території України Світової геодезичної системи координат WGS-84” впроваджується система координат WGS-84.

Автоматизовані системи керування повітряним рухом в аеропортах Бориспіль, Львів, Сімферополь, Харків, Одеса забезпечують мультирадарну обробку радіолокаційної інформації. У цих системах реалізуються такі функції:

 мультирадарна обробка;

 автоматична кореляція ТРЕК/ПЛАН;

 автоматичне призначення та управління кодами вторинної радіолокації, включаючи режим керування повітряним рухом (КПР);

 обробка маршрутної частини плану польоту;

 внутрішня координація передачі керування між секторами ОПР;

 підтримка координації між цивільними та військовими секторами ОПР за допомогою автоматичної передачі радіолокаційної та польотної інформації на робочі місця військових секторів КПР;

 відображення даних повітряного руху та польотних даних (електронні рядки).

Метеорологічне забезпечення


Метеорологічне забезпечення цивільної авіації в Україні здійснюється аеродромними метеорологічними органами Державної гідрометеорологічної служби МНС  – Українським авіаметеорологічним центром та авіаметеоро­логічними станціями, цивільними, відомчими метеорологічними органами авіапідприємств і авіакомпаній, а також під час польотів повітряних суден цивільної авіації на державних аеродромах – відповідними відомчими підрозділами метеослужби згідно з нормативними вимогами до метеозабез­печення цивільної авіації.

Метеорологічне забезпечення польотів державних повітряних суден здійснюється відповідними відомчими підрозділами на основі відомчих нормативних документів.

Взаємодія з питань організації та метеорологічного забезпечення авіації здійснюється в рамках Генеральної угоди, укладеної 27 квітня 1994 р. між Департаментом авіаційного транспорту, Комітетом з використання повітряного простору, Держкомгідрометом та гідрометеорологічною службою Збройних Сил України.

Метеорологічне забезпечення органів ОПР Украероруху здійснюється відповідно до Угоди про принципи взаємодії та взаємні зобов’язання щодо вирішення питань, пов’язаних з метеорологічним забезпеченням органів ОПР, укладеної між Украерорухом та Держгідрометом 15 березня 2002 року.

Основним нормативним документом, який визначає організацію та порядок метеорологічного забезпечення цивільної авіації в Україні, є “Наставление по метеорологическому обеспечению гражданской авиации СССР (НМО ГА-90)”.

Система метеорологічного забезпечення цивільної авіації в Україні потребує вдосконалення згідно з вимогами і рекомендаціями ІКАО у частині, що стосується метеорологічного обслуговування органів ОПР, обміну оперативною метеорологічною інформацією та технічного переоснащення аеродромних метеорологічних органів.