Указ Президента України, який визначив основні напрями його подальшого функціонування та розвитку. Реалізація вимог Указу Президента України дозволила, при тій же закон
| Вид материала | Закон |
- Указ Президента України №584/2011, 247.49kb.
- Указ президента україни №584/2011 Про Положення про Державну податкову службу України, 223.37kb.
- На виконання статті 3 Указу Президента України від 30 вересня 2010, 33.27kb.
- Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів, 147.87kb.
- Указ Президента України, 136.66kb.
- Інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про державну таємницю»,, 104.38kb.
- Указ президента україни №1001/2011, 137.12kb.
- Указ Президента України від 18. 11. 05 №1615/2005 «Про першочергові заходи щодо детанізації, 569.88kb.
- Календарний план основних організаційних заходів з підготовки та проведення позачергових, 538.8kb.
- Указ Президента України від 09., 362.86kb.
7. Авіаційний транспорт (АТ)
7.1. Авіація – наймолодший і найбільш досконалий
вид транспорту
Авіація, ще в XІХ столітті що вважалася далекою мрією, ледь з'явившись, міцно ввійшла в життя людства. За сторіччя свого існування вона значно змінила як темп, так і сам характер життя людей. Завдяки їй людина одержала одну з найбільших своїх перемог над Простором і Часом. Подорожі, на які в минулому витрачалися місяці, і навіть роки, наші сучасники, завдяки могутнім повітряним лайнерам, роблять (совершают) за лічені години.
Авіаційний транспорт – наймолодший і найшвидкісніший, але поки що дорогий. Авіація – найбільш досконалий вид транспорту, якому не потрібні дорогі і не страшні перешкоди. Він став саме тією ступінню, піднявшись на яку людство одержало можливість ступнути в Космос.
Україна і безпосередньо м. Київ є батьківщиною вітчизняної цивільної авіації, 100-річчя якої відзначалося людством у 2003 році.
Відомі американські винахідники брати Райт зробили 17 грудня 1903 року свій перший політ на побудованому ними літаку. І вже 5 червня 1910 року на Сирецькому іподромі в Києві відбувся перший політ російського літака (крім двигуна). Побудував літак і літав на ньому професор Київського політехнічного інституту А.С. Кудашев.
Але перед цим 21 березня 1910 року в Одесі відбувся перший публічний політ російського авіатора М.Н. Єфімова (1881-1919 р.) на літаку
“Фарман- 4”. У цей день було зроблено 5 польотів, причому два з них – з пассажирами. За період 1909-1912 років тільки київськими ентузіастами було створено близько 40 різних типів літаків.
Згодом у Києві виділилося два основних центри повітроплавання: Сирецький – військовий і Куренівський – цивільний. 9 вересня 1913 року на Сирецькому аеродромі поручик П.Н Нестеров на літаку Ньюпор-4 перший у світі виконав «мертву петлю», називану зараз його ім'ям. Ігор Іванович Сікорський і його колеги в 1910 році побудували літак БІС-1 (Билінський, Йордан, Сікорський) із двигуном «Анзань» у 15 к.с, потім був БІС-2, потужність «Азани», але вже в 25 к.с.
За своє недовге життя БІС-2 провів у повітрі 8 хв. і потім розбився, польоти в той час проходили по прямій на висоті 1-2 метра тривалістю 1-2 хвилини. Потім Сикорським І.І. були побудовані літак С-1 і ін. На літаку С-5 він у 1911 році установив відразу чотири Всеросійських рекорди: висота польоту 500 м, дальність – 85 км, тривалість – 52 хв., швидкість – 125 км/г. У цьому ж році на літаку З-6 він установив світовий рекорд швидкості з екіпажем у 3 чіл. – 111 км/г. А в березні 1912 року Сікорський І.І. на літаку С-6А зробив рекордний політ вже з п'ятьма людинами на борті зі швидкістю 106 км/г.
На початку XX століття в Україні сформувалися три центри розвитку авіабудування й освоєння літаків у польоті: Київ, Одеса і Харків. Перші польоти цивільних літаків у Києві й Одесі послужили поштовхом до пла-номірної підготовки авіаційних фахівців у Київських політехнічних і Харківському технологічному інститутах.
Початком регулярних перевезень судами цивільної авіації в рамках акціонерного товариства «Укрвоздухпуть» можна вважати 25 травня 1924 року, коли почали діяти дві лінії: Харків - Полтава - Київ і Харків- Кіровоград- Одеса. Літаки літали всього два рази в тиждень. Час шляху до Одеси складало 5-6 годин, до Києва – 3-4 години.
У 1924 році на повітряній лінії Харків-Київ було виконано 62 рейса і 31 рейс на авіалінії Харків-Одеса. Усього було перевезено 760 пасажирів, 137 кг пошти і 519 кг вантажів. Вже в 1927 році у своєму розпорядженні «Укрвоздухпуть» мав 10 обладнаних аеродромів і 15 посадкових площадок.
Літаковий парк складався з 13 літаків «Дорнье-Комета» і трьох літаків інших іноземних марок.
До 1930 року завдяки освоєнню випуску вітчизняних літаків К-4 і К-5 експлуатувалося 8 літаків К-4 і тільки два – «Дорнье Коме-та-3». Надалі , аж до 1941 року, літаки К-5 (близько 290 од.) були основним видом цивільних повітряних судів, що експлуатувалися в повітряному просторі СРСР.
Регулярне застосування літаків на авіахімічних роботах датується влітку 1925 р., проти італійської саранчи в Ізюмському окрузі Харківської області.
Післявоєнний період характеризується стрімким розвитком цивільної авіації. Наприклад, уже до кінця 1945 року в Україні діяло 10 союзних і республіканських повітряних ліній, 17 обласних і 51 внутріобласних. Обсяги перевезень пасажирів, у порівнянні з довоєнним рівнем, зросли більш ніж у два рази.
До 1956 року пасажирські перевезення цивільної авіації України досягли 380 тис. чол. У 1964 році ввійшов у лад самий великий аеропорт України - Бориспіль з аеровокзальним комплексом 107 тис.кв.м і пропускною здатністю 1600 пасажирів у годину. До 1991 року до складу Українського управління цивільної авіації входило 36 аеропортів, загальний парк повітряних судів перевищував 1500 літаків у тому числі сучасні літаки Ту-154, Ту-134, Як-42, Ан-24 і ін. Загальний обсяг перевезень пасажирів у 1991 р. складав 14,7 млн. чоловік у рік.
Після 1991 р. обсяги перевезень значно скоротилися .
Загальний стан авіаційного транспорту України. Поряд з перевезенням вантажів, пошти і пасажирів він використовується для санітарних перевезень, а також для аерофотозйомок, хімічної обробки посівів та боротьби з лісовими пожежами.
Найбільші авіапорти — Бориспіль (Київ), Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Вінниця, Львів, Луганськ, Запоріжжя, Сімферополь, Чернівці, Херсон, Миколаїв, Івано-Франківськ. У післявоєнні роки збудовано нові аеровокзали у Харкові, Києві (Борисполі), Львові, Сімферополі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, Одесі, Вінниці, Івано-Франківську, Полтаві, Чернігові, Кіровограді, Тернополі.
Авіаційний транспорт України об'єднаний у «Авіалінії України», до яких належить 27 авіазагонів, 105 аеродромів, а також підприємства для ремонту авіатехніки.
Авіаційний транспорт в основному перевозить пасажирів. Із здобуттям Україною незалежності зросла роль міжнародних перевезень. Відкрити повітряні лінії до США, Канади, Ізраїлю, Німеччини, Польщі, Австрії та інших країн. Обмежені обсяги паливно-мастильних матеріалів, зменшення польотів на короткі відстані, сучасна тарифна політика, а також розвиток мережі наземних видів транспорту зробили ряд місцевих аеропортів неперспективними, що призвело до закриття їх. Найперспективнішими аеропортами е Бориспіль, Жуляни, Луганськ, Донецьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Львів, Одеса, Івано-Франківськ, Сімферополь, Харків, з місцевих аеропортів — Вінниця, Кіровоград, Полтава, Ужгород, Херсон та Керч. Технічно поновити повітряний флот передбачається за рахунок літаків Ту-204, Ту-154 М, В, ЯК-42, Іл-114. Для міжнародних перевезень у 1992 р. на умовах лізингу придбано два літаки «Боїнг-737», що мають високі параметри паливної ефективності та комфорту. Особливі надії покладаються на створення вітчизняного аеробуса АН-218, що за основними параметрами наближається до найкращих західних зразків авіатехніки.
Подальший розвиток усіх видів транспорту України передбачає збільшення загального обсягу перевезення вантажів, пропускної і провізної спроможності залізничних магістралей, будівництво та реконструкцію автомобільних шляхів, під'їзних шляхів з твердим покриттям до сільських населених пунктів, внутрішньогосподарських шляхів з твердим покриттям, спорудження нових та реконструкцію ряду старих залізничних вузлів, станцій, морських та річкових портів, аеропортів, вантажних і пасажирських автопарків, станцій технічного обслуговування, поповнення рухомого складу транспортної системи великовантажними та швидкохідними комфортабельними суднами, літаками та автомобілями, розвиток усіх видів транспорту.
7.2. Розбудова і сучасний стан державної системи використання
повітряного простору України
Програма розбудови державної системи використання повітряного простору України на 2002-2006 роки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2002 р. № 1328.
До складу державної системи використання повітряного простору України входять органи виконавчої влади, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері використання повітряного простору України, організації та підприємства, на які покладено функції щодо організації повітряного руху, радіотехнічного, аеронавігаційного та метеорологічного забезпечення авіації, підготовки та публікації нормативних документів з питань аеронавігації, а також підготовки фахівців у сфері використання повітряного простору та їх медичної сертифікації.
Мета і завдання Програми
Метою Програми є реалізація державної політики щодо розбудови державної системи використання повітряного простору України, підвищення рівня безпеки повітряного руху, розвитку економіки, зміцнення суверенітету держави та приведення законодавства України у відповідність із законодавством Європейського Союзу.
Головними завданнями Програми є:
створення умов для забезпечення безпечного і ефективного обслуговування повітряного руху (ОПР) цивільних та державних повітряних суден;
забезпечення приведення нормативно-правових актів з питань використання повітряного простору України у відповідність із стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) і міжнародно-правовими актами, якими регулюється діяльність Європейської організації безпеки аеронавігації (Євроконтроль);
організація гнучкого використання повітряного простору в інтересах його користувачів відповідно до програм Євроконтролю для країн – членів Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА);
розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо розбудови та функціонування Об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (ОЦВС);
створення системи організації повітряного руху з урахуванням концепції систем зв’язку, навігації, спостереження, організації повітряного руху (CNS/ATM);
впровадження уніфікованих кваліфікаційних вимог до персоналу ОЦВС;
гармонізація та інтеграція системи організації повітряного руху України до Європейської системи організації повітряного руху згідно з Європейською програмою організації повітряного руху.
Сучасний стан державної системи використання повітряного простору України
Організація та порядок використання повітряного простору
Організація та порядок використання повітряного простору визначається Повітряним кодексом України та Положенням про використання повітряного простору України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 401. У даний час в Україні існує п’ять районів польотної інформації (РПІ), які охоплюють всю структуру повітряного простору, що підлягає обслуговуванню, – Київський, Львівський, Одеський, Сімферопольський і Харківський.
Класифікація повітряного простору проводиться відповідно до стандартів та рекомендованої практики ІКАО, а також стратегії Євроконтролю щодо організації повітряного руху.
Організація диспетчерських зон, вузлових районів аеродромів потребує доопрацювання з метою приведення у відповідність із стандартами та рекомендованою практикою ІКАО.
Стандартні маршрути та процедури виконання польотів потребують доопрацювання з метою приведення у відповідність з процедурами аеронавігаційного обслуговування ІКАО.
Мережа маршрутів ОПР відповідає поточним потребам повітряного руху. Однак частина маршрутів у східному регіоні не використовується через відсутність їх продовження у повітряному просторі Російської Федерації.
Пропускна спроможність системи ОПР у цілому задовольняє потреби користувачів повітряного простору. Зростанню пропускної спроможності системи ОПР сприяло впровадження у 1999 році мережі маршрутів зональної навігації та введення в експлуатацію автоматизованих систем керування повітряним рухом у районних диспетчерських центрах ОПР (РДЦ).
Організація повітряного руху здійснюється згідно з вимогами Повітряного кодексу України, Положення про використання повітряного простору України, відповідних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів України. Документи колишнього СРСР використовуються в частині, що не суперечить законодавству України.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 р.
№ 1281 “Про створення об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України” створено об’єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України.
Обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, у районах аеродромів цивільної авіації, на маршрутах ОПР здійснюється Украерорухом та відповідними підрозділами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху, створеними на базі Украероруху. Перелік аеродромів цивільної авіації, де обслуговування повітряного руху здійснюється Украерорухом, включається до Збірника аеронавігаційної інформації. Керування повітряним рухом поза встановленими маршрутами ОПР здійснюється відповідними підрозділами об’єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху.
Керування повітряним рухом на аеродромах, що належать відповідним державним органам, підприємствам, установам та організаціям, у зонах виконання спеціальних польотів, у тимчасово зарезервованому повітряному просторі здійснюється відомчими органами керування повітряним рухом.