Центр політико-правових реформ

Вид материала

Документы

Содержание Етапи проведення реформи публічної адміністрації 5. Очікувані результати реформи

Подобный материал:

• Проект Центру політико-правових реформ закон україни " про нормативно-правові акти", 585.85kb.
• Назва реферату: Марксистські погляди на політику та державний устрій Розділ, 56.75kb.
• Програма реформ та інфраструктура їх реалізації. Соціальна політика. Державні фінанси, 3686.1kb.
• Загальна характеристика роботи, 370.74kb.
• В україні політико-правові аспекти та регіональні особливості, 6109.64kb.
• Центр Разумкова пропозиції до нового спільного інструменту україна-єс, 58.74kb.
• В. П. Нагребельний фінансове право україни : вступ, 3249.26kb.
• Стан виконання програми реформ в Україні, 240.57kb.
• Щодо виконання науково-дослідних, 847.87kb.
• 1. Конституційно-правові відносини та їхні особливості, 107.92kb.

Центральний орган виконавчої влади з питань державної служби повинен бути підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України. Крім того, як зазначалося вище, одним із заходів реформи системи державної служби має бути створення незалежного колегіального органу відповідального за призначення на посади та звільнення з посад вищих державних цивільних службовців. І хоча ключова роль у впровадженні реформи системи державної цивільної служби має належати саме ЦОВВ з питань державної служби, незалежний колегіальний орган повинен виконати одне з ключових завдань у цьому напрямку - сприяти деполітизації державної служби.

Правове забезпечення

Для правового забезпечення реформи публічної адміністрації, насамперед, необхідно прийняти закони:

- “Про Кабінет Міністрів України”

- “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”,

• “Про державну цивільну службу”;
  
• “Про службу в органах місцевого самоврядування” (нова редакція);
  
• “Про місцеві державні адміністрації” (нова редакція);
  

- “Про адміністративно-територіальний устрій”;

- “Про місцеве самоврядування в Україні” (нова редакція) (або два нових закони “Про місцеве самоврядування громади” та “Про місцеве самоврядування району”);

• “Про статус області та регіональне самоврядування”
  

- “Про адміністративну процедуру” (Адміністративно-процедурного кодексу);

- “Про нормативно-правові акти”;

- “Про інформацію” (нова редакція).

Закон "Про Кабінет Міністрів України" є базовим для реформи, адже без нього неможливо законодавчо забезпечити реформування інших складових публічної адміністрації. Набуття чинності цим Законом має вирішити питання: визначення складу і порядку формування Уряду; форм роботи Кабінету Міністрів; порядку делегування функцій і повноважень Кабінету Міністрів; відносин Кабінету Міністрів з іншими органами виконавчої влади, а також Президентом та Верховною Радою України; організаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Кабінету Міністрів.

З прийняттям Закону "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади" мають бути вирішенні питання: видів центральних органів виконавчої влади, їх основних завдань, принципів та організації діяльності; нової структури керівництва міністерством; загальної компетенції центральних органів виконавчої влади; завдань, організації та діяльності урядових органів.

В пакеті та на реалізацію цих законів повинна бути прийнята нова редакція Закону “Про державну службу” (можливо з новою назвою – “Про державну цивільну службу”), яким необхідно вирішити питання: розмежування типів посад в органах державної влади; встановлення засад політичної нейтральності державних службовців; реформування системи поділу посад державних службовців на категорії; встановлення порядку проведення конкурсу для відбору осіб на державну службу; визначення порядку проведення оцінки діяльності державних службовців; реформування системи оплати праці державних службовців; дисциплінарної відповідальності тощо. Аналогічні проблеми у службі в органах місцевого самоврядування мають бути вирішені новою редакцією Закону “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Реформа адміністративно-територіального устрою України має бути реалізована Законом "Про адміністративно-територіальний устрій України", який також має вирішити питання об’єднання громад, визначення території і меж адміністративно-територіальних одиниць, порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою. Відповідно потребуватиме внесення змін Закон “Про місцеві державні адміністрації”, прийняття нової редакції Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”, а в перспективі - також Закону “Про статус області та регіональне самоврядування”.

Порядок зовнішньої діяльності публічної адміністрації, зокрема в частині прийняття адміністративних актів, має бути врегульовано Адміністративно-процедурним кодексом (або Законом про адміністративну процедуру). Цей законодавчий акт повинен визначити порядок провадження за заявами фізичних та юридичних осіб, за ініціативою адміністративних органів, процедуру адміністративного оскарження.

Порядок підготовки і прийняття нормативно-правових актів має бути вирішено Законом "Про нормативно-правові акти". Особливий акцент у ньому має бути зроблено на обмеженні кола суб’єктів, які мають право видавати нормативно-правові акти, а також на забезпеченні прозорості прийняття рішень органами влади та формах участі громадськості у підготовці та прийнятті нормативних актів.

Закон “Про інформацію” (нова редакція) повинен визначити види інформації, режими оприлюднення публічної інформації та доступу до неї, відповідальність за порушення права на доступ до інформації тощо. При цьому необхідно дотримуватися двох принципів. Вся інформація, яка знаходиться у володінні органів влади, підлягає оприлюдненню. Кількість винятків повинна бути обмежена, винятки повинні бути зрозумілими, описуватися чітко, підлягати контролю на предмет наявності “шкоди” і впливу на “суспільні інтереси”.

В ході реформи потребуватимуть перегляду та змін десятки інших законів та підзаконних нормативних актів.

Наукове забезпечення реформи публічної адміністрації

Підготовка заходів у сфері реформи публічної адміністрації потребує ґрунтовного науково-методичного забезпечення. Особливої уваги потребують питання, що є новими для української держави, зокрема, доктрина публічної адміністрації, засади публічної цивільної служби, функціонування регуляторних органів, проблеми децентралізації, деконцентрації, делегування, регіонального самоврядування, професійного самоврядування, адміністративної процедури (процедур).

Інформаційно-просвітницьке забезпечення

Проведення реформи публічної адміністрації вимагає комплексного інформування основних адресатів реформи, а також суспільства вцілому, про зміст її основних заходів та очікувані результати. Необхідно інформувати про цілі реформи публічної адміністрації, її напрямки та очікувані наслідки.

Окрему увагу в інформуванні має бути присвячено декільком цільовим групам:

- особам, які займають політичні посади усіх рівнів;

- державним службовцям та службовцям місцевого самоврядування;

- засоби масової інформації.

Для цього мають готуватися цільові інформаційні матеріали та інформаційні кампанії.

Необхідно налагодити зворотній зв’язок та забезпечити ефективний моніторинг змін в системі публічної адміністрації.

Етапи проведення реформи публічної адміністрації

І етап реформи публічної адміністрації (до травня 2006 року)

Концепція реформування публічної адміністрації в Україні має бути схвалена Президентом України.

До формування Уряду за результатами парламентських виборів у березі 2006 року також має бути ухвалений та набути чинність Закон “Про Кабінет Міністрів України” і Закон “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”.

Новий Уряд повинен схвалити Програму заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації. Крім того, має бути створено комісію з реформи системи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою.

При можливості, доцільно перенести дату виборів депутатів місцевих рад та голів громад (наприклад, на листопад 2006 року). Легітимною основою такого перенесення виборів можуть стати перехідні положення Закону про внесення змін до Конституції України (проект №3207-1). Цей крок дозволить провести реформу адміністративно-територіального устрою на рівні громад до 1 січня 2007 року.


ІІ етап (до кінця 2006 року):

напрямок – реформа органів виконавчої влади. Функціонально-секторне обстеження центральних органів виконавчої влади та урядових органів, запровадження посад державних секретарів міністерств, впровадження інших норм Закону “Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади”;

напрямок – реформа системи публічної служби. Прийняття Закону "Про державну цивільну службу" та “Про службу в органах місцевого самоврядування” (нова редакція);

напрямок – реформа місцевого самоврядування, в тому числі адміністративно-територіальна реформа. Прийняття та підготовка до впровадження закону "Про адміністративно-територіальний устрій в Україні", прийняття закону “Про місцеве самоврядування в Україні” (нова редакція), зміни до Бюджетного кодексу.

напрямок – адміністративна процедура. Підготовка Адміністративно-процедурного кодексу, підготовка законів “Про інформацію” (нова редакція) та “Про нормативно-правові акти”.


ІІІ етап (2007 рік):

напрямок – реформа органів виконавчої влади. Інституційна реформа секторів державного управління за результатами функціонально-секторного обстеження; децентралізація та деконцентрація управлінських функцій та повноважень;

напрямок – реформа системи державної служби. Впровадження Закону "Про державну цивільну службу" та нової редакції Закону “Про службу в органах місцевого самоврядування”;

напрямок – реформа місцевого самоврядування, в тому числі адміністративно-територіальна реформа. Юридичне закріплення статусу укрупнених громад та районів, запровадження повноцінного місцевого самоврядування на рівні району (ліквідація районних державних адміністрацій, передача основних повноважень райдержадміністрацій виконкомам районних рад), створення режиму нагляду за діяльністю районних рад з боку держави.

напрямок – адміністративна процедура та адміністративні послуги. Прийняття Адміністративно-процедурного кодексу, законів “Про інформацію” (нова редакція) та “Про нормативно-правові акти”. Реформа системи адміністративних послуг: електронні послуги, “універсами послуг”, приватизація, делегування та впровадження конкуренції тощо.


ІV етап (2008 – 2009 роки):

напрямок – адміністративно-територіальна реформа та реформа місцевого самоврядування. Продовження зміцнення місцевого самоврядування. Оптимізація системи АТО рівня районів в міжобласному прикордонні та продовження оптимізації адміністративно-територіального устрою в межах області.

напрямок – запровадження регіонального самоврядування - обласні ради, крім часткового розширення повноважень, набувають право формувати виконавчі органи обмеженого формату; прийняття закону “Про регіональне самоврядування в Україні”;

напрямок – адміністративна процедура та адміністративні послуги. Продовження реформи системи адміністративних послуг: електронні послуги, “універсами послуг”, приватизація, делегування та впровадження конкуренції тощо.


V етап (2010-2011 роки):

напрямок – запровадження регіонального самоврядування – оптимізація системи АТО обласного рівня; запровадження регіонального самоврядування (впровадження закону “Про регіональне самоврядування в Україні”) - утворення обласними радами повноцінних виконавчих органів; перетворення облдержадміністрацій у контрольно-наглядові державні органи.


Після впровадження основних заходів у сфері реформи публічної адміністрації обов’язковим є постійний моніторинг реалізації цих заходів та їх коригування.


5. Очікувані результати реформи

Реформування публічної адміністрації в Україні має привести до таких результатів:

1) належний та ефективний розподіл функцій між рівнями публічної адміністрації;

2) раціональна, ефективна та стабільна система органів виконавчої влади;

3) раціональні та прозорі процедури формування державної політики із залученням громадськості та інших заінтересованих суб’єктів;

4) фінансово самодостатні громади, спроможні надавати необхідний обсяг публічних послуг;

5) функціонування місцевого самоврядування на рівні району як допоміжного рівня до самоврядування громад;

6) надання більшості публічних послуг органами місцевого самоврядування;

7) формування дієвих місцевих бюджетів;

8) ефективна, професійна, політично-нейтральна, прозора цивільна служба;

9) справедливе правове регулювання адміністративної процедури (процедур);

10) мінімізація умов для корупції;

11) ефективні правові механізми захисту громадян у відносинах з органами публічної адміністрації

12) ефективний контроль парламенту, місцевих рад, а також державний фінансовий контроль за функціонування публічної адміністрації.





Центр полiтико-правових реформ - незалежна громадська науково-аналітична організація.


Центр створений у листопаді 1996 р. з метою сприяння реформам у політичній та правовій сферах і реалізації Конституції України шляхом проведення аналітичних досліджень, підготовки проектів нормативних актів, здійснення незалежної юридичної експертизи законопроектів для народних депутатів України та поширення правової інформації, організації семінарів і конференцій.


Очолює Центр з дня його заснування - ссылка скрыта, народний депутат України у Верховнiй Радi II-III скликань, перший заступник Голови Комiтету Верховної Ради України з питань правової полiтики у Верховнiй Радi III скликання.