Тимашова Л. А., Бондар Л. А., Гора В. А.,Лещенко В. А
| Вид материала | Документы |
- Составители: В. Г. Лещенко, 304.65kb.
- Сегодня Татьяне Ивановне Лещенко-Сухомлиной исполняется 95 лет. Вместе с читателями, 107.68kb.
- О выполнении программы Социально-экономического развития района Соколиная гора за 2011г, 1673.23kb.
- И. Х. Абдуллаев к истории становления и развития дагестанского языкознания, 3071.78kb.
- Зміст, 506.69kb.
- Туристический комплекс «Ургун», озеро Ургун, Учалинский район турбазы и базы отдыха, 562.06kb.
- 5-а (Бондар), 29.13kb.
- Розділ Загальні положення, 1196.65kb.
- Воробьёва Гора Советского района Кировской области Красная книга, 255.32kb.
- Сценарий литературного часа. 5 классы. 3 команды, 35.36kb.
МОДЕЛІ КОМП’ЮТЕРНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ
ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ
Тимашова Л.А., Бондар Л.А., Гора В.А.,Лещенко В.А.,
Музальова В.О., Шейко О.Ю., Яненко Л.О.,
Київ. МННЦ ЮНЕСКО/МПІ ІТС
У статті разглянуті моделі, що реалізують технологію комп’ютерного управління фермерським господарством.
Комп’ютерна система управління фермерською діяльністю, на думку авторів, являє собою не стільки постійно діючу систему управління, скільки набір взаємопов’язаних моделей, які дозволяють моделювати проблеми фермера, стан його господарства, зовнішнє середовища та виробляти рекомендації по вирішенню проблем як у випадках штатних, так і непердбачених ситуацій. Змістовно управління фермерським господарством система розглядає як послідовність етапів процесу прийняття рішень з урахуванням ризику та невизначеності на всьому життєвому циклі господарства.
Для визначення множини моделей у процесі розробки системи проблеми фермера були структуровані до рівня моделей, що їх реалізують, і розглянуті в двох напрямках: починаючий фермер та функціонуюче господарство. Для останнього виділені рівні управління - стратегічне, річне, оперативне та технологічне. Окремо розглядаються проблеми інформаційного сервісу та навчання.
Перелічені проблеми реалізуються набором комплексних моделей, які використовують в свою чергу функціональні моделі та моделі загального застосування. Функціональні моделі мають чітку проблемну орієнтацію: маркетинг, фінанси, забезпечення, виробництво, технології, бухгалтерія, витрати, аналіз, збут, а моделі загального застосування мають багатопланове використання: цілі господарства, стартові умови, господарський ризик, вибір напрямків, розвиток потенціалу, відтворення, господарство-орієнтир.
Для підвищення якості рішень розроблені моделі використовують економіко-математичні методи, такі як лінейне програмування, експертні оцінки, бюджетний метод.
Визначним моментом при роботі моделей є оцінка стартових умов фермера (як зовнішніх, так і внутрішніх), які склалися на даний момент або прогнозуються на перспективу. Зовнішні умови визначають можливості по реалізації продукції, по забезпеченню матеріальними ресурсами та сільськогосподарською технікою, племенним скотом, сортовим насінням, добривами, по використанню нових технологій вирощування культур і відгодівлі тварин. Внутрішні умови господарювання визначаються потужностями господарства (земля, трудові та матеріальні ресурси, техніка, будинки та споруди, тварини, гроші).
Моделі, які реалізують проблеми починаючого фермера, згруповані по таких напрямках:
Оцінка ділових якостей. За допомогою тестів та ділових ігор оцінюються підприємницькі, господарські та керівні здібності майбутнього фермера, визначається ступінь засвоєння потрібних знань та видаються рекомендації по залученню інших спеціалістів.
Вибір типу господарства. Вибирається бажаний тип господарства, який визначає характер створення капіталу ферми, ступінь участі в керуванні фермою, виробництві та реалізації продукції, характер розподілу прибутку.
Визначення розмірів. Моделі оцінюють розміри господарства, фіксують фактичний та бажаний стан господарства, видають рекомендації по використанню наявних засобів, визначають їх незбалансованість, інформують фермера про затрати на придбання основних засобів при змінах розмірів господарства та про постійні витрати на його утримання.
Визначення спеціалізації. З урахуванням кон’юнктури ринку, наявних потужностей, можливостей по забезпеченню матеріальними ресурсами, технікою та кредитами вирішується питання виробництва конкретних видів продукції рослинництва та тваринництва. Визначається нйбільш ефективний варіант спеціалізації фермерського господарства з точки зору ризику та сформульованих фермером критеріїв.
Формування капіталу. Визначаються потрібні розміри капіталу, його структура ( власний та залучений капітал, арендоване майно, обіговий капітал) та реальні способи формування.
Реалізація продукції. Формується найбільш економічний варіант реалізації продукції вибраного напрямку з урахуванням кількісних та вартісних параметрів варіантів рішень, форм комерційних договорів та способів доставки.
Забезпечення ресурсами. Визначається найбільш економічний варіант забезпечення вибранного напрямку всіма видами ресурсів, які потрібні для вибраних технологій виробництва і які забезпечують високу якість продукції.
Організація виробництва. З урахування прийнятих рішень по формуванню капіталу, забезпеченню ресурсами та реалізації продукції виробляються засоби організації виробництва у відповідності з вимогами ефективних для данного регіону технологій вирощування сільськогосподарських культур та відгодівлі тварин.
Основна ціль моделей стратегічного та річного рівней управління - визначення напрямку розвитку господарства з урахуванням потреб ринку, зовнішніх можливостей по забезпеченню ресурсами, кредитами, внутрішніх можливостей і цілей господарства. Важлива роль відводиться аналізу минулої діяльності, яка дозволяє оцінити досвід і здібності фермера, виявити слабкі та сильні сторони господарства, оцінити вибрані раніше стратегії управління з цілью їх корегування. На цих рівнях управління працюють прогнозні моделі розвитку господарства, розрахункові моделі визначення необхідних об’ємів ресурсів, моделі вибору засобів забезпечення ресурсами, моделі економічних оцінок різних стратегічних рішень. Робота моделей стратегічного рівня закінчується формуванням плана розвитку господарства, який визначає набір продукції, що виробляється, та ефективнй вклад капіталу, а річного - конкретизацією виробничо-господарської діяльності на визначений відрізок часу, розробкою узгоджених рішень.
Призначення моделей оперативного рівня - досягнення визначених на попередніх рівнях об’ємів виробництва та реалізації продукції при створенні необхідних умов по вирощуванню культур та відгодівлі тварин з ціллю максимального використання їх біологічного потенціалу. Розрахунок оперативних планів здійснюється по сезонах у розрізі робіт. Обробка планів можлива в двох режимах: активному та пасивному. Активний режим передбачає видачу фермерові списку першочергових робіт, в якому він відмічає виконані роботи і ті роботи, до яких збираєтья приступити. По них ведеться контроль виконання та забезпечення ресурсами. В пасивному режимі система видає за календарем роботи, строки виконання яких наступили згідно з типовими для даного регіону технологіями. Облік виробництва ведеться за кількісним та вартісним виразом. Доповнена висновками фермера-господаря інформація оперативного аналізу про хід виконання робіт та досягнені результати запам’ятовується в базі знань як досвід фермера та використовується надалі при плануванні. Відмова від проведення аналізу приводить до загублення цих даних.
На технологічному рівні працюють моделі, які слідкують за допомогою датчиків за виконанням технологічних процесів, що підтримують задані режими виробництва: вирощування культур та догляд за тваринами, зберігання та переробка продукції, внесення добрив, роздача кормів - та інформують фермера про хід виробничіх процесів, виникаючих відхиленнях та можливих наслідках.
В рамках інформаційного сервісу система забезпечує фермера необхідною довідковою інформацією про різні організації, послугами яких йому доводиться користуватись, про існуюче законодавство, про нові прогресивні технології, цінах на продукцію. Калькулятор та записна книжка дозволяють фермеру проводити розрахунки, вести свій особистий щоденник.
Моделі навчаючого комплексу дозволяють фермеру підняти свій професійний рівень шляхом освоєння спеціальних комп’ютерних курсів, що базуються на знаннях, які є в системі, про конкретну предметну область та об’єднані наступним чином:
Управлінські рішення. Фермер вибирає або описує ситуацію та приймає рішення, а ЕОМ моделює ситуацію, надає альтернативні рішення, оцінює наслідки прийнятих ним рішень, видає рекомендації і обгрунтування побудованих оптимальних рішень.
Опрацювання технологій. Фермер вибирає технологію для детального ознайомлення, визначає послідовність її опрацювання, а ЕОМ забезпечує можливість проглядати технології (послідовно або у визначеному фермером порядку).
Освоєння нових технологій. Фермер бере на себе функції практичної реалізації технології, сповіщає ЕОМ ціль і початкові умови досліду, проводить його, виконуючи вказівки ЕОМ, сповіщає про результати та відхилення, що виникли в ході досліду, а ЕОМ послідовно видає прив’язаний до календаря перелік конкретних операцій, доповідає про наслідки недотримки умов технології, підводить підсумки досліду, видає повний аналіз його проведення та свої рекомендації.
Спеціальний курс. Фермер сповіщає системі про питання, що його цікавлять, вибирає режим навчання, а ЕОМ готує спеціальний курс, забезпечує послідовність засвоєння курсу в пасивному або активному режимі з оцінкою ступеня засвоєння та рекомендаціями на подальше його вивченя.
Робота в системі. Фермеру забезпечується послідовне освоєння функцій, що виконуються системою з активною підказкою у вигляді навчаючих сценаріїв.
Функціональні моделі системи реалізуються в межах наведених нижче комплексів.
Маркетинг. Моделі комплексу дають можливість гнучко керувати господарством, плануючи та корегуючи його роботу з постійною орієнтацією на ринок, який визначає зовнішні умови функціонування, суттєво впливаючих на можливість досягнення поставлених перед господарством цілей.
Фінанси. Моделі комплексу реалізують методи розробки керуючої та фінансової стратегії, а також засоби, що визначають шляхи ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та інвестицій, враховують ризик та невизначенність, фінансовий потенціал ферми та рівень цінних паперів.
Забезпечення ресурсами. Моделі комплексу націлені на визначення оптимальних рівнів запасів материальних ресурсів господарства, пошук ефективних засобів їх забезпечення та раціонального використання. Моделі враховують маркетингові оцінки стану ринків сировини, прогнозні характеристики розвитку техніки та технологій, реалізують засоби знаходження оптимальних стратегій управління запасами з урахуванням фінансового стану.
Виробництво. Комплес містить моделі, які визначають оптимальні об’єми виробництва сільгосппродукції з урахуванням можливостей господарства та стану ринків сировини та збуту, розподіляють і узгоджують роботи по часу, здійснюють облік їх виконання та диспетчеризацію.
Збут. Моделі комплексу забезпечують моделювання варіантів та вибір конкретних способів реалізації виготовленої продукції, способів її доставки користувачам, регулювання ходу реалізації.
Бухгалтерія. Моделі комплексу забезпечують оперативне відображення та облік всієї господарської діяльності, фіксацію виробничо-фінансового стану господарства на будь-який момент часу, обчислення фактичних затрат та прибутку господарства (вцілому та по окремих напрямках і видах затрат), видачу комплекту звітної документації для налогової інспекції або для обгрунтування кредиту.
Аналіз. Призначенням моделей комплексу є оцінка комерційно-госпо-дарської діяльності та її ефективності вцілому та по окремих елементах. Моделі дозволяють оцінити рівень господарювання та провести корегування в необхідному напрямку, що підвищує стійкість стану господарства.
Технології. Призначення моделей комплексу - формування ефективних для даного господарства технологій вирощуваня культур та відгодівлі тварин. Ефективність технології розглядається в зв’язку з можливостями отримання фермером прибутку на наявних ресурсах в умовах існуючого на ринку попиту на вирощену продукцію.
Ситуації, при яких виникають проблеми, що торкаються різних аспектів господарювання, або мають декілька варіантів їх вирішення, вимагають використання моделей узгодження та прийняття рішень. Так, у рамках плану розвитку господарства, який визначає потенціал гоподарства, напрямок розвитку, вкладення капіталу, види діяльності, бажану собівартість продукції, затрати, доходи та прибуток, вимагається сформувати узгоджені між собою річні плани виробництва продукції, забезпечення господарства матеріально-технічними ресурсами та фінансами, збуту готової продукції. Задача реалізується в рамках загальної моделі узгождення, яка використовує моделі різних функціональних блоків, що мають своє специфічне призначення в загальному процесі побудови планів господарства. В процесі узгодження кожна модель працює зі своєю предметною областю, в своїй технологічній та ресурсній мережі. Економіко-математичні моделі та методи, що використовуються при цьому, виступають як засоби знаходження оптимальних рішень та як інструмент узгодження.
З точки зору комп’ютерної реалізації моделі розрізняються по ступеню складності, по проблемній орієнтації і спрямовані на підтримку прийняття керуючих рішень та інформаційне забезпечення. Складність моделей залежить від об’ємів використаної інформації, кількості та складності вирішуваних задач, цільового напряму та функціональної орієнтації. Взаємозв’язок та послідовність роботи моделей визначається технологією виконання конкретних функцій управління або їх окремих процесів. Моделі працюють з локальними базами даних та знань, використовують загальносистемну інформацію, дані конкретного користувача. Передбачається системний (в зв’язку з іншими моделями) та автономний режими роботи моделей.