Зміст
| Вид материала | Документы |
- Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
- Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
- Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
- Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
- Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
- Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
- Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
- Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
- Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
- План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.
1 2
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА
Місто Севастополь в роки Великої Вітчизняної війни
Виконала ст. гр. БДР-2-09
Краснова А. Л.
Науковий керівник:
ас. Гонтар О. І.
Київ-2010
Зміст
Вступ……………………………………………………………………….ст.3
- Оборона Севастополя (30 жовтня 1941-9 липня 1942)…………....…….ст.3
- “Новий Порядок” в Севастополі………….....……………………………ст.8
- Визволення Севастополя від німецько-фашистських загарбників……ст.22
- Висновок..……………………………………………………………........ст.37
Вступ
Цей день був сонячний, він обіцяв багато нового. Літо впевнено увійшло у свої права і убрало землю у золоті шати. Ми їхали на машині узбережжям Чорного моря. Моє дихання завмирало від передчуття нових пригод, бо дорога непередбачуваною стрічкою вела нас у невідоме. Після чарівної Балаклави ми вирішили поринути у глиб материка, і побачили вказівку на відоме історичне місце легендарних боїв Сапун-гору. Це історичне місце, пам'ятка міста Севастополя. Вона протягнулася крутими схилами до Золотої балки більш ніж на 7 км. Звідси відкривається просторова панорама Золотої Балки, Балаклави, навколишніх гір і горбів, на північ від свого гребеня Сапун-гора пологими скатами спускається до самого міста. Гора складена з бентонітової глини, в давнину використовуваної як мило (сапун, по-турецьки (мило) ). Пануючи над підступами до міста з півдня, гора у всі часи була найважливішим стратегічним пунктом, а при звільненні Криму у Велику вітчизняну війну стала місцем вирішальної битви.
Діорама "Штурм сапуна-гори 7 травня 1944 р." має в наочному плані безліч справжньої зброї і амуніції з поля битви. Перед будівлею діорами встановлені польові і зенітні знаряддя, бронетанкова техніка, гвардійські міномети – зброя перемоги. Діорама складається з наступних частин: експозицій "Оборона Севастополя 1941-1942 рр.", "Звільнення Криму і Севастополя в квітні-травні 1944 г, живописного полотна "Штурм сапуна-гори 7 травня 1944 р.", яке воскрешає героїчні події тих днів. Художники відтворили момент найвищої напруги бою. Коли екскурсовод почав розповідати нам про людей які брали участь у цих визначних подіях, про молодих бійців які тільки закінчили школу вони були моїми однолітками, про молодих медсестер, тендітних дівчат які з самого пекла витягували поранених бійців під відкритим вогнем. Це все справило на мене таке враження я ледве стримувала сльози і не могла зрозуміти чи то сльози горя і співчуття до цих людей чи радості за перемогу. Тому я хочу освітити минулі події більш детально.
Оборона Севастополя (30 жовтня 1941-9 липня 1942)
На початку Великої Вітчизняної війни, в 1941-1942 рр., ворог прагнув заволодіти Кримом задля панування на Чорному морі. Севастополь це важливий стратегічний пункт, найбільший незамерзаючий військово-морський порт. До війни місто не було укріплене із суші була лише проведена рекогносцировка оборонних рубежів. Після початку війни командування флотом у липні приступило до підготовки сухопутної оборони, яка складалася з трьох рубежів: передового (3), головного(2), тилового(1). До листопада їх укріплення не було завершене(особливо передового рубежу), але все ж таки було збудовано вісімдесят два артилерійських дота та двісті двадцять кулеметних дотів та дзотів, тридцять три кілометри протитанкового рову, п’ятдесят шість дротяних загороджень, встановлено дев’ять тисяч шістсот мин. Для оборони Криму ставка Верховного Головнокомандування в серпні 1941 р. сформувала 51-у Окрему армію, а в жовтні з Одеси до Криму перекинула Приморську армію. 25-27 жовтня 1941, 11-та німецько-фашистська армія під командуванням Є. фон. Манштейна у складі семи піхотинських дивізій та румунського горнострілкового корпусу у складі двох бригад, ста п’ятидесяти танків, більше ніж триста літаків. Прорвала оборону радянських військ на перекопському перешийку та Ишунських позиціях і увірвалась у Крим. Війська 51-ї армії з тяжкими боями відходили на Керч, а Приморська армія з приводу того що Сімферопольське шосе було перекрито противником, просувалася по гірських дорогах через Ай-Петрі на Ялту і далі на Севастополь. Тому з 30 жовтня по 9 листопада гарнізону Севастополя довелося своїми силами відбивати удари супротивника, який хотів заволодіти містом сходу. Гарнізон складався з однієї бригади, трьох полків та дев’ятнадцяти батальйонів морської піхоти. Приблизно двадцять три тисячі чоловік, сто п’ятдесят польових та берегових знарядь, вісімдесят два літаки. У Севастополі знаходились головні сили флота(один лінійний корабель, п'ять крейсерів, есмінців одинадцять, 16 підводних човнів та ін.), більша частина яких відійшла на бази Кавказу.
30 жовтня першими вступили в бій артилеристи 54-ї батареї берегової оборони (командир лейтенант И. И. Заїка) в райони селища Миколаївка(сорок кілометрів на північ від Севастополя) котрі вели нерівний бій з противником. 31 – 1 листопада розпочались бої передових частин ворога з бойовою охороною (кілька батальйону морської піхоти), висунутим в районі Бахчисараю і на кордон р. Кача також підтримувані бойовими знаряддями. На початку листопада німецько-фашистське командування ввело в бій дві піхотні дивізії і моторизовану бригаду намагаючись прорватись до Севастополя у вздовж Євпаторійського та Симферопольського шосе. Проявляючи масовий героїзм, частини севастопольського гарнізону, підтримувані берегової і корабельної артилерії і авіацією флоту, стійко відбивали удари переважаючих сил ворога і, неодноразово переходячи в контратаки, зупинили його на передовому і від частини головному рубежі оборони. Лінія фронту на початок першого наступу німецьких військ п’ятого листопада 1941 р. проходила через міста Варнутка, Узенбаш, Шулі, Черкез-Кермен, Дуванкой, Калимтай. Сьомого листопада в районі Дуванкой безсмертний подвиг скоїли чотири бійці морської піхоти на чолі з політруком М. Д. Фільченкова, що вступили в бій з танками противника, підбили 10 з них і загинули, але не пропустили ворога.
9 листопада підійшли основні сили Приморської армії, котрі відразу ж вступали в бій.(18-20 тисяч чоловік , 107 гармат)була невеликою, але мала досвідчений командний склад. 9 листопада Приморська армія була збільшена завдяки вливанню до неї батальйонів морської піхоти, крім того армії були оперативно підпорядковані частині та з’єднанню морської піхоти. Все це значно підвищувало боєздатність. Сили захисників міста збільшились до 52 тисяч чоловік, 170 гармат, та 100 літаків.
10 листопада німецько-фашистські війська відновили штурм міста. Проте стійкий опір радянських військ підсилений 338-ю стрілецькою дивізією примусив ворога припинити штурм. У грудні зазнавши поразки під Ростовом-на-Дону, німецько-фашистське командування вирішило прискорити загарбання Севастополя. Перегрупувавши свої сили, 11-та армія німців 17 грудня розпочала штурм Севастополя.
Лінія фронту на початок наступу німецьких військ 17 грудня 1941р.трохи приблизилась до Севастополя і проходила через міста: Балаклава, Камари, Чуки, Мекензія, Заланкой, Бельбек, Ефендікой. Але висадка радянського десанту на Керченському півострові та героїчний опір захисників міста, які не зважаючи на труднощі у постачанні боєприпасів, продовольства та спорядження, відбивали ворожі атаки, примусили німців 31 грудня припинити наступ. До червня 1942 ворог обмежувався обстрілом міста з гармат і мінометів та бомбардуванням авіацією. Зосередивши під Севастополем 87 піхотних батальйонів, 780 гармат, 450 танків, 600 літаків. У складі Севастопольського оборонного району (СОР) було 106 тисяч чоловік, 606 гармат, 38 танків, 109 літаків.
7 червня 1942 німецькі війська знову перейшли в наступ,в цей час лінія фронту проходила через міста: балаклава, Камари, Верхній Чоргунь, Мекензія, Камишли. Значно посунувся фронт у бік міста з півночі. Йшов сильний натиск ворога і йому відкривався кілометр за кілометром нашої цінної батьківщини. 21 червня 1942 гітлерівці прорвалися до Північної бухти. Одна за одною замовкали батареї. У ті критичні дні героїчні подвиги здійснили тисячі захисників Севастополя. 25 червня фашистські льотчики бомбили будівлі панорами "Оборона Севастополя 1854-1855гг.".Від прямих влучень 5 бомб і 7 великокаліберних снарядів була пробита стіна, зруйнований купол і виникла пожежа. Живописне полотно рятували курсанти школи середніх командирів берегової оборони, бійці 11-го окремого батальйону повітряного спостереження, оповіщення і зв'язку. Винесені з вогню фрагменти живописного полотна були вивезені на лідері есмінців "Ташкент" - останньому великому надводному кораблі, що прорвався до Севастополя, під командуванням капітана 3 рангу В.М.Ярошенко. На 28 червня 1942 р. лінія фронту проходила через міста: Балаклава, Нове Шулі, Інкерман. 29 і 30 червня ворожа авіація зробила понад 3000 літако-вильотів, скинула на місто до 15 тис. бомб, артилерія обрушила близько 8000 снарядів. Фашистське командування кинуло в бій всі сили і засоби. Резерви захисників міста танули, кінчалися снаряди, патрони, гранати.30 червня зав'язалися бої на Корабельній стороні. Завзято відбивали атаки ворога захисники на Малаховому кургані, Лабораторному шосе, Історичному бульварі, біля хуторів Комуна, Бермана. Вночі, коли кінчилися боєприпаси, залишки військ СОР стали відходити до бухт Стрілецька, Камишова, Козача і на мис Херсонес. Захисники міста відбивали атаки ворога до 30 червня, коли одержали наказ ставки верховного головнокомандування почати евакуацію міста. Лінія фронту на 1 липня прагнула обігнути прибережні бухти.
4 липня 1942 радянські війська залишили місто. На окремих ділянках міста ворогові чинили опір до 9 липня.
Велику допомогу в обороні чинило населення міста від малого до великого, разом з міським комітетом оборони. У дні оборони жителі міста виявили ратний і трудовий героїзм. Робочі Морського заводу під обстрілом ворога ремонтували кораблі, створювали бойову техніку вдень і вночі, обладнали два бронепоїзди, побудували і оснастили плавучу батарею N 3, що отримала назву "Не чіпай мене", яка надійно прикривала місто від нальотів фашистської авіації з моря. Німці її "Квадрат смерті". У гірських виробках (штольнях) на березі Севастопольської бухти були створені підземні спецкомбінати; N 1 - для виробництва озброєння і боєприпасів, N 2 - з пошиття білизни, взуття та обмундирування. Тут же, під землею, працювали амбулаторії, їдальня, клуб, школа, дитячі ясла і садок, а згодом - госпіталь, хлібозавод. Партійні і комсомольські організації підтримували бойовий, патріотичний дух воїнів і трудівників міста. На підприємствах, в установах, притулках, в командах МППО працювало понад тисячу агітаторів. Активними організаторами цієї роботи були секретарі райкомів партії - М. І. Воронін, Є. П. Гирдимова, П.В. Кролевецький, Лопачук,
працівники міськкому і райкомів партії - М. І. Петровській, А. П. Подойніцина, Н.С.Кічатий. Багато зробила в ці дні в обложеному Севастополі група працівників обкому партії на чолі з секретарем обкому з пропаганди Ф. Д. Меншиковим. Талановитими ватажками молоді показали себе секретарі Севастопольського міськкому комсомолу О. В. Багрій, Корабельного райкому комсомолу - К.Є.Гармаш, Кримського обкому ВЛКСМ - Б. І. Домбровський. У ті дні героїзм захисників міста був масовим. Єфрейтор Іван Богатир скосив своїм кулеметом не одну сотню фашистів. Снайпер-інструктор Ной Адамія знищив до 200 гітлерівців. Розвідниця Марія Байда винесла з поля бою сотні поранених бійців і командирів, вивела з оточення поранених воїнів до своїх. І. Богатир, М. Адамія, М. Байді було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У дні оборони відважно захищав своє місто гарнізон Севастопольської міліції під керівництвом начальника міського відділу міліції В. І. Бузина.
Захисників міста постійно підтримували кораблі флоту. Прориваючись до обложеного Севастополя, вони доставляли поповнення, боєприпаси, продукти харчування, вивозили на Велику землю поранених, людей похилого віку, жінок і дітей, вели артилерійський вогонь по позиціях ворога. А коли надводні кораблі вже не могли прориватися до Севастополя, їх завдання відважно виконували екіпажі підводних човнів. Незламну мужність проявили в дні оборони медичні працівники флоту і міста. За 8 місяців оборони вони врятували життя десяткам тисяч людей, повернули в дію 30927 поранених і 10 686 хворих.
О
борона Севастополя зірвала плани німецько-фашистського командування щодо загарбання Кавказу і Закавказзя, не дала можливості йому використати 11-ту армію для наступу на південному крилі радянсько-німецького фронту в першій половині 1942. Ворог втратив близько 300 тисяч убитими та пораненими. Севастопольська оборона увійшла в історію великої вітчизняної війни як видатний приклад масового героїзму. Невмирущою славою вкрили себе: політрук М. Д. Фільченков, матроси І. М. Красносельский, Д. С. Одинцов, Ю. К. Паршин, В. Ф. Цибулько, санінструктор М. К. Байда та багато інших. За мужність та героїзм 49 учасників севастопольської оборони було удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Медаллю “За оборону Севастополя” встановлену Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.12.1942 р. нагороджено 49 тисяч чоловік. Безсмертний подвиг здійснив гарнізон дзоту N 11. Червонофлотець комсомолець Іван Голубець ціною власного життя врятував бойові кораблі та їх екіпажі в Стрілецькій бухті. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За подвиги в ті дні звання Героя Радянського Союзу були удостоєні кулеметниця Ніна Онілова і снайпер Людмила Павличенко. Незламну мужність проявили в дні оборони медичні працівники флоту і міста. За 8 місяців оборони вони врятували життя десяткам тисяч людей, повернули в дію 30927 поранених і 10 686 хворих.“Новий Порядок” в Севастополі
Після героїчної 250-ти денної оборони розпочалися довгі місяці окупації. “Поряд з голодом 1921-1922 років, німецька окупація Севастополя 1942-1944 років стала однією з найжахливіших сторінок історії Севастополя.
Німецьких окупаційні органи почали формуватися штабом 11 армії за місяць до взяття Севастополя, в кінці травня 1942 року в Бахчисараї. Основою окупаційної влади була військова або, як називали її німці, місцева комендатура ("ортскомендатура") на чолі з майором спочатку Купершлягелем, а потім підполковником Ганашем. Її силовою структурою була команда польової жандармерії (військової поліції) в кількості 20 чоловік під командуванням обер-лейтенанта Шреве. Після того, як у міру просування німецьких військ до Сталінграда, Севастополь вийшов з армійської зони окупації (смуга шириною 500 кілометрів уздовж лінії фронту), в місті з'явилося управління служби безпеки (СД) і поліції безпеки на чолі зі штурмшарфюрер Майєром. Воно налічувало сім співробітників, 3 перекладачів і комендантський взвод з 20-25 есесівців. До цього в місті діяла команда таємної польової поліції (ГФП) 11 армії.
Саме ця команда першою з окупаційних органів увійшла до Севастополя вранці 1 липня 1942 року, незабаром після його взяття німецькими військами. Першим ділом співробітники цього "польового гестапо", як їх називали самі німці, попрямували до будівлі Севастопольського міськвідділу НКВС Кримської АРСР.І до свого чималого і радісного подиву виявили, що практично вся його документація збереглася. Починаючи від паперів відділення держбезпеки, відділення міліції і закінчуючи Загсом. Про це детально розповідається в комплексі донесень команди ГФП, який знаходиться у збірнику німецьких архівних документів, присвячених Севастополю 1941-1942 років. Його зібрав і опублікував у 1998 році в Німеччині історик Ганс-Рудольф Нойман. Ця книга "Севастополь, Крим: документи, джерела, матеріали" в 3-х томах, зберігається у фондах Севастопольської Морський бібліотеки. Згідно з наявними в ній звітам, ГФП завдяки захопленим в міськвідділі документами розкрила і знищила спочатку мережу підпільних організацій, створених міськкомом партії, міськвідділом НКВС, а після обробки документів паспортного столу і ЗАГС були виявлені розвідувальні мережі, залишені Приморською армією і Чорноморським флотом. Загалом, начальник Севастопольського міськвідділу НКВС старший лейтенант держбезпеки (армійське звання майор) Костянтин Нефьодов виявився поганим професіоналом своєї справи. Це підтверджує і документальна розповідь Фреда Неміса "Шпигун в Севастополі: драматична акція агента КГ-15".Згідно з якою німецькі агенти в обложеному Севастополі також відчували себе досить вільно. Дана книга також знаходиться у фонді іноземної літератури Севастопольської Морської бібліотеки. Продовжуючи розглядати систему німецьких окупаційних органів в Севастополі, необхідно відзначити, що німецької військової комендатурою була створена і маріонеткова міська управа на чолі з міським головою (бургомістром) Мадатовим, а з серпня 1942 року - Супрягіним. Польовий жандармерією була також сформована "російська громадянська допоміжна поліція" на чолі з поліцмейстером Корчміновим-Некрасовим. Після того, як в грудні 1942 року їй був переданий ряд розшукових функцій, вона була перейменована в "російську допоміжну поліцію безпеки" і підпорядкована управлінню СД.
Першим заходом німецьких окупаційних властей стала загальна перереєстрація залишився в Севастополі цивільного населення. Вона проходила з 9 по 15 липня 1942 року і мала на меті встановлення повного контролю над жителями, виявлення категорій осіб та національних груп, що підлягають знищенню, облік працездатного населення, підбір осіб, згодних співпрацювати з окупаційною владою. Цьому дуже допомагала збереглася документація паспортного столу і РАГСу. Близько 90% знищених з приблизно 1.500 осіб до кінця серпня 1942 становили особи, визнані політично небезпечними: партійні і комсомольські керівники, радянські службовці і керівники підприємств, співробітники держбезпеки та міліції, персонал органів юстиції, пожежні, які відмовилися вступити на службу до німців, депутати рад, особи, нагороджені урядовими нагородами та почесними званнями.
Це допомогло німцям виявити осіб, згодних співпрацювати з новою владою. У місті був встановлений жорстокий режим прописки. Кожен мешканець зобов'язаний був прописатися в протягом 48 годин в поліції. Якщо під час перевірки документів в будинку опинявся людина без прописки - розстрілювалась вся сім'я. Втім, і повна лояльність до окупаційної влади не гарантувала від загрози смерті. Якщо під час періодичних масових перевірок документів в будинку або квартирі виявлявся сторонній чоловік без документів, то дуже часто розстрілювалися все там проживали або в кращому для них випадку відправлялися в концтабір. Для підтримання постійного страху населення в перші місяці окупації на Пушкінській площі (нині пл. Суворова) була встановлена шибениця. На неї періодично проводилися невмотивовані страти випадкових осіб, яких затримували під час облав, перевірки документів або навіть прямо в міській управі. Саме так було затримано, а потім повішені троє підлітків 14-15 років Анатолій Власов, Віталій Мацук, Микола Лялін, що прийшли в управу отримати продовольчі картки для своїх родин. Щоб якось прикрити це свавілля, польові жандарми повісили їм на груди таблички "За саботаж". Про це на судовому процесі в Севастополі в листопаді 1947 року детально розповів начальник польової жандармерії обер-лейтенант Шреве. До постійного страху смерті від кулі і петлі постійно додавався страх голодної смерті. Пайки отримували тільки ті, хто працював у нечисленних підприємствах та установах, відкритих німецькими властями. Решта повинні були шукати їжу самі. У результаті з приблизно 40 тисяч мешканців окупованого Севастополя за час окупації насильницькою смертю загинуло 2000 чоловік. Від голоду за час окупації померло близько 3 тисяч чоловік. У 60-ті роки минулого століття, після публікації російською мовою деяких документів вермахту (план «Барбаросса») і особливо з архіву Гітлера, севастопольці і всі кримчани отримали уявлення, що чекало їх, якби переміг фашизм. «Крим повинен бути звільнений від усіх чужинців і заселений німцями», - заявив Гітлер на нараді в ставці 19 липня 1941. За його пропозицією Крим перетворювався на імперську область Готенланд (країна готів). Центр області Сімферополь перейменовувався в Готсбург (місто готів), а Севастополь отримував назву Теодоріхсхафен (гавань Теодоріха, короля остготів, який правив у 493-526 рр..). За проектом Гітлера Крим приєднувався безпосередньо до Німеччини.9 червня 1942 на нараді начальників СС і поліції Гітлер заявив, що війна не мала б сенсу, якби після неї, зокрема, Крим не був протягом 20 років повністю колонізован німцями, і до того ж лише за расовою принципом, за принципом крові. Історично повернення Криму до складу Німеччини ґрунтувалося на тому факті, що в другій половині IV століття до Таврики вторглися що прийшли з берегів Балтійського моря німецькі племена готів, які жили тут, поряд з іншими народами, і в середні століття. У липні 1942 року Фрауенфельд організував археологічну експедицію, якою керував начальник СС і поліції в Тавриді Бригадефюрер СС фон Альвенсле-бе, а полковник Вернер Баумельбург виконував обов'язки археолога. Було обстежено руїни Феодоро - столиці однойменного грекомовного князівства, яке було розгромлено військами турецького султана Мехмеда II в 1475 році. Висновок: це типовий зразок німецької фортифікації. За підсумками експедиції Баумельбург написав роботу «Готи в Криму», в якій стверджував, що Алустон (Алушта), Горзувітай (Гурзуф), Каламіта (Інкерман) побудовані готами. Зібрані матеріали Фрауенфельд використовував для своєї книги «Причини і сенс нашої боротьби».Він висунув проект автомагістралі, яка зв'язала б Гамбург з Кримом і дозволила долати шлях за два дні, і пропонував як прислуга для відпочиваючих на кримських курортах німців використовувати кримських татар. В кінці 1941 - початку 1942 року були знищені цигани, кримчаки, євреї. А 5 липня 1942 на нараді командування вермахту і поліції було розглянуто питання про переселення жителів Криму. Прийнято рішення про створення таборів для проведення «расового обстеження населення». «Расово якісних» залишали в Криму чи переселяли на південь України. За наказом Гітлера почалося формування підрозділів СС для охорони концентраційних таборів і ліквідації, що залишилися «расовонеповноцінних». Окупація міста німецькими військами тривала з 1 липня 1942 до 9 травня 1944. З першого дня в місті почав встановлюватися новий порядок. Ортскомендатура ввела комендантську годину: восени-взимку - з 17.00 до 6.00, влітку-навесні - з 20.00 до 6.00. Той хто не мав нічних перепусток затримувався поліцейським патрулем, піддавався перевірці в поліції і відправлялися на примусові роботи строком до 10 днів. .. На території Севастополя з перших днів окупації було створено понад 20 таборів військовополонених: на горі Матюшенко (територія сучасного ПО «Севастопольгаз»), в Камишовій бухті, в будівлі колишньої в'язниці на пл. Повсталих, на території школи № 16, Лазаревських казарм, в районі ГРЕС, на Північній стороні та ін. У липні 1942 року в Інкерманському таборі було знищено 450 військовополонених, у серпні 1942-го масові розстріли були проведені у всіх лагерях. Німці запровадили практику закопування військовополонених. З листопада 1942 року вони стали щоденно виганяти по 20-30 чоловік з табору військовополонених у Лазаревських казармах і живцем закопувати їх у воронках від авіабомб. Після звільнення Севастополя було виявлено 190 таких воронок, в яких було 2020 трупів. У перших числах грудня 1943 року з Керчі до Севастополя прибули три ешелони з військовополоненими (близько 2,5 тис. чол.). 8 грудня 1943 їх повантажили на баржі й у відкритому морі баржі підпалили. На другий день на баржу занурено близько 2 тис. військовополонених, баржа також пішла в море, звідки більше не повернулася. На початку січня 1944 року на одну з барж було навантажено 240 поранених військовополонених, баржа вийшла в море, де її підпалили. Які намагалися врятуватися вплав розстрілювали з кулеметів. Трохи пізніше до Севастополя прибув ешелон з військовополоненими, вагони були під пломбами. Коли вагони розкрили, то всі військовополонені виявилися мертві. Всього в Севастополі було знищено більше 15 тис. військовополонених. За роки окупації німецько-фашистські загарбники повісили, розстріляли, спалили в топках і на баржах, втопили в морі більше 27 тис. і погнали в фашистську неволю понад 45 тис. севастопольців і військовополонених. Цивільне населення Севастопольського округу, до складу якого в серпні 1943 року ввійшли Балаклавський, Ялтинський, Албатський (нині Куйбишевський) та Бахчисарайський райони, згідно грудневої перереєстрації, становило близько 15 тис., у тому числі: чоловіків - 4 тис., жінок - 7 тис., дітей - 3 тис.;росіян - 12 тис., татар - 1 тис., інших національностей - 2 тисячі. Населення окупованого Севастополя у віці від 15 до 60 років повинно було працювати 28 днів на місяць на будівництві оборонних споруд, шосейних і залізних доріг, на розчищенні вулиць, будинків, збирати металобрухт. Поліція насильно зганяла на роботу жителів, влаштовувала облави в місцях скупчення людей. Ухилились від трудової повинності піддавали репресіям. Відповідно до наказу під кодовою назвою «Морок і туман» проводилося насильницьке вивезення жителів міста до Німеччини. Тільки з вересня 1942-го по січень 1943 року з Севастополя до Німеччини було насильно вивезено більше 30 тис. мирних жителів. Особливо драматичним був період квітень-травень 1944 року, коли гітлерівці евакуювали своїх солдатів і військову техніку. В якості прикриття під час нальотів радянської авіації мирних жителів (в основному жінок і дітей), захоплених під час облав, вантажили на верхні палуби німецьких і румунських судів і барж. Таким чином, за період з 1 по 5 травня 1944 року в якості живого щита на палубах суден було вивезено понад 3 тис. мирних жителів Севастополя, а всього за квітень-травень 1944 року - понад 9 тисяч. У самому місті цивільна влада була передана до рук міської управи, яку весь період німецької окупації очолював міський голова П. Супрягін. Незважаючи на труднощі, життя міста поступово налагоджувалося, в усякому разі про це так писалася в окупаційних газетах: «Севастополя не впізнати: вулиці очищені від сміття, за Чистими тротуарами з книжками та зошитами вранці поспішає дітвора; в місті відкрито 2 середніх і одна початкова школи ...По неділях городяни з задоволенням слухають музику і спів у театрі, організованому відділом освіти. Харчування покращується з кожним днем: відкрито 5 столових, хлібних магазинів, 3 пекарні, хлібозавод, млин. Рибалки забезпечують місто рибою. Вже працюють водопровід, електростанція, швейні, взуттєві, будівельні майстерні. Видано 169 патентів ремісникам »(Голос Криму. - 1942. - 2 дек.). «Відкрито міська лікарня, 3 поліклініки, 2 амбулаторії ... Відроджуються з руїн і попелу промислові підприємства міста. Вже працюють мармуровий завод, миловарній підприємство ... Комендантом м. Севастополя видано наказ про обов'язкове навчання дітей віком від 8 до 16 років »(Голос Криму. - 1942. - 13 грудня.). «Вулиця. По ній проходить стежка серед руїн будинків, скручених двотаврових балок, трамвайних стовпів. Колись це була головна вулиця Севастополя. Тепер замість живої та балакучої південній натовпу тут буйні зарості диких маків, будяків, буркуну і чортополоху ... Внизу Історичного бульвару між руїн мальовничо розташувався базар, на ньому повно всякої всячини »(Голос Криму. - 1943. - 30 червня). «На колишньому проспекті Фрунзе, що виходить на Приморський бульвар, велике пожвавлення. Відновлюється одна колишній готель ... На Графській пристані на лавочках сидять люди. Вони чекають катери ... На всі боки снують люди ... »(Голос Криму. - 1943. - 12 лист.). У лютому 1943 року розпочався рух міських катерів від Графської пристані на Північну сторону. Зважаючи на повну руйнування відновлення трамвая не здійснювалося (під час німецької окупації рух трамвая в багатьох містах України було відновлено). Працювали «Верф» - судноремонтні майстерні на базі напівзруйнованих майстерень Головного Венного Морського Порту, завод «Вулкан» (на місці заводу № 54) з ремонту зброї. З квітня 1943 року почав працювати «Мармуровий завод» Міськуправа, який виготовляв пам'ятники, чорнильні прилади та попільнички з мармурової крихти з видами Севастополя, частково відновилися видобуток флюсів в районі села Кадиковка і в Мармуровій балці, випуск виноградних соків на базі держгоспи «Профінтерн». Відновлювалися кустарні промисли по видобутку вапна і каменю для двох ремстройконтор, видобуток та заготівля дельфіні жиру для варіння мила (м. Балаклава). Рибацька громада забезпечувала німецькі військові частини рибою, частково рибна продукція видавалася населенню за картками, пускалася у вільну торгівлю. З 14 квітня 1943 року в Севастополі була дозволена вільна торгівля. Хто має патент був зобов'язаний щодня сплатити внесок 1 крб.(Продають продукти і домашні речі на руках), 3 крб. (Що продають на столах), 5 руб. (Що продають на возах). Ціни на ринках були високими (середня зарплата працюючого 250-300 руб.): десяток яєць - 120-150 руб., 1 кг сала або масла - близько 1 тис. руб.; булка хліба - 180-200 руб. Ставка річного патенту на промисли мінялася кілька разів. 27 грудня 1942 вона складала від 100 руб. (Ремонт та чищення взуття, діяльність лікарів, художників та інших осіб вільних професій) до 1400 руб. (Ресторани, кафе і т. д.). У місті працювала лікарня для цивільного населення (в приміщенні школи № 14 і поруч розташовані будинки) на 140 ліжок з відділеннями: інфекційним, терапевтичним, гінекологічним і венерологічний. Персонал - 27 лікарів та інших медпрацівників, в основному з числа колишніх військовополонених. Для амбулаторної допомоги були відкриті три поліклініки та амбулаторії дві (на північній стороні та в Інкермані). У цілому в них працювало близько 80 медичних працівників. Як вже повідомлялося, 18 вересня 1942 року було відновлено рух поїздів на лінії Бахчисарай - Севастополь, а потім і до Сімферополя. Один раз на тиждень (по вівторках) залізницею приходила пошта з Сімферополя. У Севастополі з січня 1943 року працювали чотири школи:
№ 1 - на Петрової слобідці (приміщення дитячого саду поряд зі школою № 16);
№ 2 - на вул. Пирогова;
№ 3 - на вул. Щербака;
№ 4 - на Північній стороні (нині № 9). Загальна кількість учнів - близько двох тисяч, 40 педагогів. Культурне життя міста була зосереджена в театрі, відкритому в грудні 1942 року в приміщенні на вул. Леніна (поруч з Музеєм КЧФ). Працювали Покровський собор, кладбіщенская церква, мусульманська мечеть. А тепер "мова документів": Командуючому військами оперативного тилового району групи армій «Південь» Начальник поліції безпеки і СД фортеці Севастополь , 16 липня 1942 Оперативна обстановка в фортеці Севастополь і прилеглих районах протягом п'ятнадцяти діб з моменту взяття фортеці (включаючи 15 липня) характеризується наступними основними факторами:
1)Повним придушенням організованого опору росіян, як на суші, так і на морі, біля берегів Криму;
2) Успішними наступальними діями військ групи армій «Південь», просунувшихся у напрямку Кавказу до підступів до міста Ростов-на-Дону та в напрямку Волги до великої закруту Дону;
3) Засміченістю визволеній території Криму численними бандоутворення, які іменують себе партизанами, що ховаються в горах, готовими взяти до 4)збройні росіян з розбитих полків і підрозділів;
5)Наявністю в прибережній зоні, в руїнах самій фортеці Севастополь, в прилягаючих селах сотень дрібних розрізнених залишкових груп та окремих озброєний них матросів, солдатів, командирів противника і партійних функціонерів;
6)Засміченістю визволеній фортеці численної агентурою більшовиків і їх посібників, готових дати укриття недобитим матросам і комісарам. Найбільш характерні ворожі прояви за даний період (з 1 по 15 липня включно):
7) До 12 липня включно тривав опір фанатично налаштованих росіян в районах мисів Фіолент і Херсонес; до кінця 3 липня до них намагалися пробитися судна противника: 4 швидкохідних тральщика, 17 сторожових катерів і, за неповними даними 10 підводних човнів
8) Протягом другої половини дня 8 липня, в ніч на 4 липня і весь день 4 липня залишкові групи робили спроби пробратися вздовж берега і щоб вибратися , але в районі лощини, лівіше батареї-форту «Максим Горький-2», їм перегороджували шлях наші міцні засідки, сформовані з кулеметників та автоматників;
9)Протягом 3-15 липня на території фортеці переважно в нічний час вбито й пропало без вісті 278 військовослужбовців, що доводить наявність значної чисельності злочинно пробільшовицько налаштованого елементу;
10)Під час обшуків, проведених 8-9 липня в будинках, підвалах, сараях, з допомогою військовослужбовців виявлено сотні осіб, що давали притулок солдатам і матросам противника;
11)9 липня спалена автомашина в районі залізничного вокзалу, злочинці зникли;
12)12 липня вбито двох поліцейських;
13)14 липня взято російського лікаря, що приховує під виглядом хворих поранених. Всього з 1 по 15 липня включно ліквідовано (нерахуючи військовослужбовців, оточених поблизу вищевказаних мисів) 178 озброєних груп противника з числа комісарів, командирів, матросів і солдатів, 27 бандоутворень з числа цивільних осіб, 76 одиночних бандитів. При цьому реквізовані автомати, гвинтівки, нагани, 7 коней, 3 радіостанції, з них 2 короткохвильові.
Стабілізуючі заходи:
1)2 липня приступили до виконання обов'язків:
2)Управління політичної поліції і СД фортеці Севастополь;
3)начальник - оберштурмбанфюрер СД Фрік;
4)Комендатура фортеці Севастополь, комендант - майор Купфершлегер; 5)Міська управа; бургомістр Садатом;
6)Російська допоміжна поліція у складі осіб, що перейшли на бік Велікогер Манського рейху, загальним числом 120 чоловік, поліцмейстер Крамінов. Спеціально прибула до фортеці зондеркомандою СС у складі 800 чоловік, управлінням СД, комендатурою, поліцією спільно із залученими на допомогу військовими підрозділами проведено ряд великомасштабних блискавичних акцій з метою виявлення комісарів, командирів Червоної Армії, більшовиків з цивільних осіб, комсомольців, всі виявлені оформлені1 (вбиті).12 липня на спортивному стадіоні «Динамо» були зібрані жиди (кількість - округлено - 1500), яким попередньо, був даний наказ нашити на рукавах жовту зірку; зібрані оформлені. 14 липня з прибережної зони фортеці, роздільною огляд бухти, стеження за рухом суден, в терміновому порядку виселені всі мешканці, ширина зони - 2-4 км; які висловили невдоволення оформлені. Чотири рази видано наказ ортскоменданта, що зобов'язує всіх здати надлишки продовольства за винятком 10 кг борошняних продуктів, 10 кг круп'яних, 1 кг жирових. Відсутність продовольства змусить всіх швидко пройти перереєстрацію, сховавши 2продукти оформлені. 15 липня видано наказ ортскоменданта про обов'язкову перереєстрацію населення, яка допоможе до виявити комуністів, партійних функціонерів, переодягнених військових, що переховуються злочинний елемент. Оберштурмбанфюрер СД Фрік «Наказ стверджую: Оберштурмбаніфюрер СД Фрік Комендатура фортеці Севастополь, 16 липня 1942 Усім робітникам, робітницям і службовцям підприємств негайно з'явитися на місця своїх колишніх робіт. Особи, що не з'явилися на роботу, будуть розглядатися як саботажники із застосуванням до них найсуворіших заходів покарання: за умовами воєнного часу - розстріл. Особливо звертаю увагу осіб, які працювали на підприємстві, іменувався «Морський завод». Вони зобов'язані негайно з'явитися до поліцай-управління та отримати в паспорті відмітку «Верф», тому що в Севастополі з дня на день почне роботу судноремонтна верф. Ті, хто буде відсутній протягом трьох днів, будуть розстріляні. Керуючому суднобудівними та судноремонтними підприємствами Півдня. Райхскомісаріат «Україна», м. Миколаїв Начальник поліції безпеки і СД фортеці Севастополь Фортеця Севастополь, 16 липня 1942 Щодо стану севастопольського судноремонтного морського заводу, наявності робочої сили, можливості відновлення режиму роботи. Відповідно до директиви рейхсфюрера Великого рейху генерала СС Гіммера доповідаю: Побіжний огляд підприємства виготовлений. Будинки цехів зруйновані, обладнання вивезено. Доки південного боку зруйновані. У кращому стані док північного боку, бато портів підірваних, але підлягають відновленню. Стапеля горіли, збереження часткова. Мортоном елінг підірвано. Щоб уникнути помилок, які мали місце при взятті Миколаєва, мною був проведений ряд блискавичних великих і малих акцій для фіксування робочої сили. Кожен виявлений працівник підприємства отримав квитанцію-розписку: «скріплюються підписом, що я отримав повідомлення про обов'язкову явку на роботу. Мені відомо, що за невиконання наказу в мене або в моєї сім'ї буде конфіскований будинок, двір та все майно. Якщо я й після цього не з'явлюсь на роботу, то мій будинок буде спалений, а мої рідні взяті в якості заручників ». Кожного виявленого працівника заводу доставляли до комендатури, саджали в машину. У супроводі солдатів він об'їжджав фортецю, вказуючи місцезнаходження не менш ніж трьох працівників заводу. Після цього отримував право повернення до сім'ї. Таким способом вдалося вже виявити більше трьохсот фахівців. Допити із застосуванням різного ступеня залякування показали, що в листопаді 1941 року пароплавом «Червона Кубань», теплоходом «Грузія», транспортом «Чорноморець», транспортом «Ворошилов», пароплавом «Комуніст», теплоходом «Ногін» були вивезені великогабаритні верстати підприємства, інструмент ,листова сталь і прокат;більше трьох тисяч фахівців з членами сімей, а також малогабаритні вироби, сортовий метал, кольоровий метал, ріжучий інструмент, зварювальне обладнання, штампи, інше. Значна частина цього майна заводу знаходиться в даний час в Туапсе. Необхідно, щоб разом з військами в Туапсе увійшли наші люди і фахівці Управління Південних верфей. Майно заводу повинне бути негайно повернуто до Севастополя. Змальована картина спустошення може викликати небажану реакцію песимізму при оцінці можливостей негайного відновлення робіт заводу. Це не так. Допити, а також захоплена документація неспростовно доводять: немає такого спустошення, при якому оперативний судноремонт виключений. Вже після вивезення більшовиками обладнання на заводі неодноразово відновлювалися ковальський і корпусний цехи, киснева станція, ливарна, мідницьку ділянку, стапеля, малий Мортонов елінг, що дозволяло вести ремонт судів, зокрема пароплава «Сєров»,який був підданий найсильнішим бомбовим ударам і підводний човен, яка ремонтувалася на малому Мортоновом елінгу, після пошкодження бомбовим ударом наших літаків 29 травня! Ремонт був значний: у районі п'ятого відсіку розійшлися по швах листи зовнішньої обшивки. У результаті проведеного ремонту човен пішов з Севастополя своїм ходом! Крім того, огляд території заводу довів з повною незаперечність, що на підприємстві до останніх днів виготовлялися протитанкові їжаки, які робилися з рейок колишніх трамвайних шляхів, бронеколпакі для дотів. Тут до останніх днів вели ремонт легких танків. Крім того, є неспростовні докази, що значна частина працівників заводу, ховаючись в багатокілометрових штольнях, виритих у горі, працювала до останньої години. Там виявлені сліди 35 верстатів, пресів, компресорної установки, опріснювальної установки, вентиляційної установки. Фахівці визначають, що в штольнях йшло виробництво мінометів марки РМ-50, батальйонних мінометів марки БМ-82 і мін. Ці підземні коридори - відділення морського заводу. Висновок: російські робітники довели свою здатність ефективно працювати на режим більшовиків. Немає ніяких підстав вважати, що вони не зможуть так само ефективно працювати на користь рейху. Необхідно: ні в якому разі не допускаючи зниження заданого нами енергійного ритму, в найближчі дні провести детальну інспекцію підприємства, для чого надіслати фахівців з Управління верфей. Темп, темп, темп - умова того, що помилки, допущені в Миколаєві, не розповзуться виразками саботажу в Севастополі. Кожен російський з першого дня встановлення нового порядку повинен відчувати тверду владу і спрямовуючу руку. Повинен розуміти: ми, німці, - тут і звідси - не підемо! Негайно оглянути крейсер росіян, напівзатоплений в бухті в результаті успішних дій нашої авіації. Ім'я цього крейсера - «Червона Україна», що означає «Червона Україна», «Більшовицька Україна», «Комуністична Україна». Відновлення крейсера посилить наш флот на Чорному морі і різко збільшить престиж наших судноремонтних служб. Негайно вжити всіх заходів до підіймання і відновлення 100-тонного плавучого крана і плавдоків, затопленої у бухті, для чого терміново організувати два аварійно-рятувальні загони з фахівців Управління верфей і російських робітників. Без підйомних механізмів і дока ремонт суден неможливий. Наші дії: відповідно до директиви рейхсфюрера завод оголошений «особливим майном рейху», перебуває під охороною. Продовжуючи енергійно виявляти працівників заводу серед цивільних осіб, приймаємо не менш енергійних заходів для виявлення спеціалістів потрібного профілю серед військовополонених. Ми сильні, як ніколи. Служба безпеки увійшла до фортеці Севастополь, озброєна досвідом роботи з російськими колоніальними робітниками за рік військових дій в Росії. Ми сповнені рішучості діяти цілеспрямовано і ефективно, спираючись на фахівців Управління верфей. Оберштурмбаінфюрер СД Фрік Звернення до населення м. Севастополя Фортеця Севастополь, 25 липня 1942 Завдяки пильності Німецької Армії виявлено вже чимало шпигунів, агентів і диверсантів, надісланих більшовиками при їх відправленні з Севастополя лише для Вашого особистого шкоди . Ті з них, які зрозуміли, що їх завдання не приносять користі і наносять тільки лише шкоди цивільному населенню, добровільно з'явилися до Німецьким частинам і зізналися у своїй винності. Перевіривши їх показання, ми направили їх в інші населені пункти Криму на роботу, щоб зберегти їх від помсти фанатиків. Тих же, яких ми затримали при виконанні їх злочинної діяльності, карали смертю. Нам відомо, що серед цивільного населення перебуває ще багато шпигунів, агентів і диверсантів, а також співробітників таких, які залишилися в місті за наказом колишніх радянських керівників, що встигли врятувати своє власне життя, втікши на Велику землю. Нам ще відомо, що серед цих агентів знаходиться багато чоловіків, дівчат і жінок, які раніше брали такі доручення під натиском більшовицьких властей, а тепер не поставили ще в популярність Німецьке командування про свою діяльність тільки лише під страхом помсти більшовицьких сищиків і катів. Усім цим надана ще можливість домогтися прощення за їх злочини. Ми закликаємо їх з'явитися негайно в один з підрозділів Армії Німецької і здати свої рації, зброю та інші допоміжні приналежності. Ми гарантуємо їм життя і надання за власним бажанням місця роботи в іншому населеному пункті Криму. Той, хто буде відсутній добровільно і буде продовжувати свою злочинну роботу або ж буде мати злочинні наміри, буде нещадно засуджений до смертної кари. Вищевказане стосується і всіх тих, які знають таких шпигунів, агентів і диверсанта або яким відоме їх місцезнаходження, плани та завдання. Ми робимо кожного громадянина міста Севастополя відповідальним за життя і здоров'я Німецької Армії, за усунення всіх диверсійних актів, як пожежі, вибухи і т. д. Справжнім наказую: Якщо в одному з будинків або їх передмісті вдень або вночі з ким-небудь з Німецької Армії трапиться що-небудь шкідливе, байдуже яким чином, то жителі даного будинку будуть розстріляні. Якщо відбудуться диверсійні акти (пожежі, вибухи мін і т. д.), Нападу чи постріли на вулицях або площах однієї ділянки міста, то я евакуюють цю ділянку міста, а жителі будуть притягнуті до примусової праці. В особливо важких випадках будуть прийняті найсуворіші заходи. Ми маємо тільки лише одну мету: відновлення міста, захист, спокій, підходящу роботу для кожного і, нарешті, забезпечення безтурботним людського життя. Комендант фортеці Севастополь Наказ Фортеця Севастополь, 14 вересня 1942 З огляду на необхідність збереження та посилення охорони порядку в місті-фортеці Севастополь для користі і процвітання кожного єдиного жителя з 14 вересня 1942-го року наказую виконувати наступні заходи паспортного порядку. Постійне і короткочасне проживання в місті допускається на підставі особливого дозволу:
а) на постійне проживання - ортскомендатура;
б) для проживання до 3-х днів - паспортного відділу;
в) кожний житель, який хоче прийняти в свою квартиру не місцевого жителя, повинен раніше приміщення його в своїй квартирі пред'явити паспортного відділу документи на отримання дозволу;
г) не місцеві жителі, які без дозволу знаходяться в місті, і ГОСПОДАРІ, які без дозволу дали їм квартиру, Будуть розстріляні;
д) військовим особам, легіонерам, добровольцям також забороняється давати квартиру без дозволу;
е) прописка та виписка повинна бути проведена протягом 48 годин. Комендатура фортеці Севастополь Командуючому військами оперативного тилового району групи армій «Південь» Начальник поліції безпеки і СД фортеці Севастополь Фортеця Севастополь, 14 вересня 1942 Оперативна обстановка в фортеці Севастополь і прилеглих районах протягом чотирнадцяти діб вересня (включаючи 14 вересня) характеризується наступними основними факторами:
1) Повним порядком у фортеці. Для доказу можна послатися на надрукований в газетах доповідь імперського міністра у справах окупованих територій Альфреда Розенберга, який серед «міст-перлин Чорноморського узбережжя», де «наші солдати відчувають себе спокійніше, ніж удома », назвав не тільки місто Ялту, але і фортеця Севастополь;
2)Успішними наступальними діями військ групи армій «Південь», форсувавших на Кавказі річку Терек, а на Волзі, які вийшли на вулиці Сталінграда;
3) Продовжує мати місце засміченістю визволеній території Криму бандо утвореннями росіян, які іменують себе партизанами, що ховаються в горах і селах;
4) Залишкової засміченістю визволеній фортеці агентурою більшовиків і їхніх пособників;
5)Достовірно встановленим фактом відсутності організованого підпілля, російськими при відступі (заходи до організації підпілля місцевими гауляйтера більшовиків робилися ще в листопаді 1941-го року. Причини розпаду російської підпілля в Севастополі до кінця не встановлені);
6) Рішучим придушенням з боку служб СД будь-якої спроби самовільного виникнення підпілля, як в середовищі військовополонених, так і серед цивільного населення. Сьогодні можна з упевненістю сказати: підпілля у фортеці немає і вже не буде. Докази - дисципліна і порядок у фортеці, відсутність скільки-небудь значній диверсійних актів.(Що не виключає дрібних проявів ворожості.) Найбільш характерні ворожі прояви за даний період (з 1 по 14 вересня включно):
1)На території фортеці переважно в нічний час вбито і пропало безвісти 8 військовослужбовців;
2)9 вересня убитий поліцейський;
3)14 вересня взято три російські лікаря, вкривається, під виглядом хворих, комісарів і командирів. Всього з 1 по 14 вересня включно ліквідовано 18 одиночних бандитів. При цьому реквізовані два автомати, 6 гвинтівок, три нагана, гранати. Стабілізуючі заходи:
4) З метою рішучого придушення саботажу на морський верфі розпочато широке виявлення осіб, які працювали на неї колись і ухиляються від робіт на ремонті судів, видають себе на біржі праці за пекарів, вантажників, двірників, водопровідників, сантехніків;
5) Кожному виявленому вручена квитанція-розписка: «скріплюються підписом, що я отримав повідомлення про обов'язкову явку на роботу на своє колишнє робоче місце. Мені відомо Вестн, що за невиконання наказу я буду розглядатися як партизан і буду покараний. Якщо я й після цього не з'явлюсь на роботу, то буду заарештований я і всі мої рідні як посібників саботажниками »;
6) 2 вересня 1987 виявлених, що відмовилися підписати квитанцію-розписку, оформлені;
7) 8 вересня 1987 виявлених оформлені;
8)7 вересня 1942 виявлених і 97 родичів оформлені;
9)9 вересня відповідно 18 і 20;
10)10 8 вересня виявлених і підписали квитанції-розписки, але згодом намагалися сховатися, оформлені;
11)11, 12, 13, 14 вересня всі виявлені підписали квитанції-розписки. У результаті виявленої твердості і неухильно у виконанні поставленого завдання тривалий саботаж на морський верфі можна вважати пригніченим. Оберштумбаннфюрер СД Фрік Керуючому суднобудівними та судноремонтними підприємствами Півдня. Райхскомісаріат «Україна», м. Миколаїв Начальник поліції безпеки і СД фортеці Севастополь Фортеця Севастополь, 14 вересня 1942 Щодо стану севастопольських судноремонтних підприємств, наявності робочої сили, можливого режиму роботи доповідаю: 14 вересня 1942-го року у фортеці Севастополь почав функціонувати завод, розташований на мінної пристані і в Артилерійській бухті (колишні майстерні військового порту);
1) Зараховані на роботу 18 інженерів і 73 робітників, виявлення фахівців триває;
2)З перших днів окупаційного режиму ведуться під моїм особистим наглядом роботи з підйому плавучого крана і, що ще більш важливо, підготовка і підйому російської крейсера; німецький флот на Чорному морі може і повинен отримати могутній корабель;
3)Головна морська верф фортеці «Морський завод» до ладу діючих не введена; але успіхи з відкриттям двох філій з безсумнівністю доводять, що вирішення цієї завдання - справа найближчих тижнів. Висновок: Поновлення судноремонтних робіт у фортеці можливо і в початковій стадії вже здійснено. Необхідно, розвиваючи досягнутий нами успіх, докласти всі сили:
а) до успішного підйому крейсера;
б) до успішного підйому плавучого крана;
в) до підйому доку, для чого необхідно посилити тил - це міцні м'язи нищить ¬ учня фронту. Висловлюємо ще раз своє незадоволення Управлінню верфей в незрозумілій повільності у виконанні наших вимог на присилання фахівців (бажано німців), що знижує ефект наших зусиль. Необхідно посилити кваліфікованим персоналом (бажано німцями) групу підйому, очолювану капітаном Хагельманом. Ні в якому разі не допускаючи зниження заданого нами на новій верфі темпу ремонту катерів, не далі як наприкінці цього місяця розпочати роботи на головній верфі Севастополя - Морському заводі, для чого укомплектувати кадри заводу, створити німецьку адміністрацію, виділити з числа російських, перевірених у Миколаєві, робочу групу-ядро, приступити до ремонту трьох тральщиків, есмінця, інсудів. Наші дії: відповідно до вищевикладеного Служба безпеки увійшла до фортеці Севастополь озброєна досвідом роботи в російських колоніях, діяла цілеспрямовано, ефективно. Наша діяльність тут, без сумніву, надійне підкріплення історичної перемоги наших військ. Служба поліції безпеки і СД сповнена нетерпіння бути гідною історії, генія фюрера і крокувати в ногу з переможно крокуючими солдатами вермахту“. (Фрік Іванов В.Б. Севастопольська епопея 1941-1944 рр.. в офіційних документ Колонтаїв Костянтин Сфера наукових інтересів та публікацій: політична історія, військова історія, геополітика, етнографія, соціологія, філософія, історія філософії, релігієзнавство, політологія, громадська (соціальна) психологія. Автор 700 статей. Публікувався в провідних виданнях Росії та України. Історик, журналіст) Німецьке командування діяло рішуче, але існує така відома істинна що у правді сила і на чій стороні правда той і переможе. Зло не може панувати вічно, колись йому прийде кінець. Радянське населення Севастополя не втрачало надії, хоча здається вона мала вже загинути.