На рівні місцевого самоврядування
| Вид материала | Книга |
- Рекомендації Круглого столу «Місцеве самоврядування в Україні: сучасний стан І перспективи, 48.16kb.
- Вознесенський міський голова, 31.43kb.
- Метою Програми є: сприяння розвитку місцевого самоврядування Жовківського району; зміцнення, 18.73kb.
- Ю вас з Днем місцевого самоврядування! Місцеве самоврядування найбільш ефективна форма, 10.4kb.
- Теми місцевого самоврядування, яка відповідає цінностям демократичного суспільства, 333.68kb.
- Місцеве самоврядування, 55.4kb.
- Паспорт спеціальності 25. 00. 04 – Місцеве самоврядування, 18.51kb.
- Обґрунтування необхідності впровадження систем управління якістю в органах місцевого, 90.34kb.
- Концепція реформування місцевого самоврядування в україні, 211.31kb.
- Нники, як компетентність, професіоналізм, інтелект, творчість відігравали провідну, 460.78kb.
Внесення змін до рішення про місцевий бюджет
Статтею 78 Бюджетного кодексу врегульовано норми внесення змін до рішення про місцевий бюджет під час його виконання.
Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недовиконання дохідної частини загального фонду, про обсяг залишку коштів загального та спеціального фондів (крім власних надходжень бюджетних установ) відповідного бюджету.
Факт перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками першого півріччя та наступних звітних періодів з початку поточного бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів), урахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не менше ніж на 5 відсотків.
Факт недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційного висновку місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту в разі недоотримання доходів загального фонду місцевого бюджету, урахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків.
Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет можуть бути ухвалені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою з урахуванням положень статті 52 Бюджетного кодексу, у разі потреби перерозподілу бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів (за наявності відповідного обґрунтування) та в інших випадках, передбачених Бюджетним кодексом.
РОЗДІЛ XІ. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ КОШТІВ
МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Оцінка фінансового стану адміністративно-територіальної одиниці.
Внутрішній контроль.
Зовнішній контроль.
Мета перевірки місцевих бюджетів органами ДФІУ.
Оцінка фінансового стану адміністративно-територіальної одиниці
Одним із найважливіших чинників успішного управління бюджетними ресурсами є здійснення загальної оцінки фінансового стану місцевого бюджету, що за своїм змістом відбиває підсумки фінансової діяльності виконавчих органів влади. Оцінка фінансового стану бюджету є неодмінним елементом бюджетного процесу на його завершальній стадії при підбитті підсумків виконання бюджету.
Результати діяльності з управління бюджетними ресурсами цікавлять не лише представників органів влади, а й місцеве населення, платників податків та інвесторів, оскільки така оцінка є індикатором розвитку місцевого бюджету.
У ході оцінки фінансового стану бюджету здійснюється аналіз бюджетних зобов’язань та вивчається структура його активів і пасивів на поточну дату. Знання показників поточного та попереднього стану бюджету дозволятиме здійснити загальну оцінку перспектив розвитку території, виявити його потенційну фінансову спроможність та можливі фінансові ризики.
Оцінка фінансового стану бюджету потрібна для:
- виявлення змін у показниках фінансової звітності;
- виявлення чинників, що вплинули на ці показники;
- аналізу кількісних і якісних змін фінансового стану;
- виявлення тенденцій у змінах фінансового стану.
Для проведення оцінки фінансового стану використовуються певні методи та інструментарій. Найпоширенішим є метод зіставлення, коли фінансові показники на кінець періоду порівнюються з показниками на початок або з плановими. При використанні цього методу показники слід уточнити з урахуванням інфляційних процесів та їх структурної однорідності. Фактичні показники можна порівнювати з прогнозними або очікуваними показниками для виявлення відхилень від прогнозу.
Інший метод – групування, коли показники групуються для проведення аналітичних розрахунків, з’ясування тенденцій та їх взаємозв’язку. При застосуванні цього методу визначаються такі показники: частка виду доходів або видатків бюджету в загальному обсязі бюджету, частка міжбюджетних трансфертів у доходній частині бюджету, співвідношення показників бюджету між загальним та спеціальним фондами.
Окрім того, як інструментарій проведення оцінки фінансового стану можуть використовуватися фінансові коефіцієнти – відносні показники, що віддзеркалюють співвідношення абсолютних фінансових показників. Фінансові коефіцієнти використовуються для зіставлення показників конкретного місцевого бюджету з відповідними середніми показниками інших місцевих бюджетів із порівнянною чисельністю населення (або за так званими стратами).
Таким чином, оцінка фінансового стану місцевого бюджету є основою для кращого розуміння поточної фінансової ситуації, показником уміння ефективно управляти бюджетними ресурсами та індикатором інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів або кредиторів.
Попередній контроль – здійснюється на стадії складання, розгляду та затвердження бюджету і сприяє досягненню узгодженості в бюджетному процесі річних і стратегічних завдань, визначенню пріоритетних бюджетних програм та напрямків діяльності органів місцевого самоврядування. В умовах обмеженого обсягу бюджетних ресурсів такий контроль має сприяти встановленню ефективного і раціонального способу надання суспільних послуг та споживання бюджетних коштів.
Поточний контроль – здійснюється в процесі виконання бюджетів та кошторисів бюджетних установ і покликаний регулювати:
- економічність на базі первинних документів, оперативно попереджаючи про збитки;
- ефективність на базі даних бухгалтерського обліку, реагуючи на ефективність господарської діяльності;
- відповідність дотримання встановлених норм та пріоритетів політики; дотримання фінансової дисципліни.
Подальший контроль – здійснюється після складання звітності про виконання бюджетів і звітності про виконання кошторисів бюджетних установ у ході аудиту та проведення загальної бюджетної оцінки фінансового стану місцевого бюджету.
Метою цього контролю є виявлення:
- порушень бюджетного законодавства, дотримання встановлених пріоритетів;
- законності проведених операцій;
- достовірності звітності;
- зловживань та заходів щодо усунення порушень;
- потреби притягнення винних до відповідальності.
Таблиця 21
Основні стадії здійснення бюджетного контролю
| Стадії контролю | Повноваження у сфері контролю за видатками | Основні методи контролю |
| Попередній | Контроль за відповідністю бюджетної політики національним інтересам, а не інтересам політичної кон’юнктури; реальність цілей бюджетної політики та створення умов для їх досягнення; економічна оцінка доцільності та ефективності показників бюджетних програм, їх відповідність державним пріоритетам; аналіз попередніх періодів, рекомендації та виявлення резервів; контроль за встановленими нормами соціального забезпечення. | Аналіз, оцінка, обстеження, висновки та рекомендації. |
| Поточний | Контроль за доведенням бюджетних призначень та затвердженням кошторисів бюджетних установ; контроль на стадії укладання угод та прийняття фінансових зобов’язань; контроль при здійсненні платежу з бюджетних рахунків; поточна перевірка ефективності використання бюджетних ресурсів. | Відстеження, аналіз, оцінка, документальна та бухгалтерська перевірка, огляд. |
| Подальший | Перевірка достовірності звітних даних, балансів та законності здійсненних операцій; оцінка дотримання правових норм та встановлених положень; оцінка результатів ефективності бюджетних програм та діяльності уряду; аналіз фактичного споживання та рівень надання бюджетних послуг; контроль ефективності використання державної та комунальної власності | Аудит, комплексні та тематичні перевірки, ревізії, аналіз, загальна бюджетна оцінка. |
Внутрішній контроль
Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, що повинен забезпечувати:
1) оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту);
2) правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;
3) досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом ухвалення обґрунтованих управлінських рішень;
4) проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;
5) запобігання порушень бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави в процесі управління об’єктами державної власності;
6) обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх закладах та у підвідомчих бюджетних установах.
Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовуються керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактів незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникнення помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.
Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за організацію і стан внутрішнього контролю та аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих установах. Організація ефективної системи внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю установи покладається на її керівника.
Зовнішній контроль
Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою – в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Державною фінансовою інспекцією України (раніше – Головним контрольно-ревізійним управлінням України – ГоловКРУ) – відповідно до її повноважень, визначених законом.
Протягом фіскального року та в його кінці принаймні п’ять груп значних установ здійснюють моніторинг відповідності місцевих надходжень і видатків затвердженим призначенням і платежам або видаткам.
По-перше, Бюджетний кодекс передбачає звірку на місцевому рівні бюджетів, що затверджуються, за якими складається розпис і які виконуються місцевими органами влади (стаття 115).
По-друге, Державна казначейська служба України через свої регіональні підрозділи облікує всі доходи і видатки місцевих бюджетів і здійснює моніторинг виконання бюджету з метою забезпечення відповідності платежів зобов’язанням і бюджетним призначенням (стаття 112). Це казначейська функція обслуговування бюджету.
По-третє, Рахункова палата перевіряє використання бюджетних коштів державного бюджету (стаття 110).
По-четверте, Державна фінансова інспекція України перевіряє відповідність процедурам обліку і ефективність використання ресурсів місцевими органами (стаття 113).
Місцеві державні адміністрації та виконавчі комітети відповідних рад виконують роль “вищих аудиторських установ” і здійснюють контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ.
Особливістю операцій з аудиту є їх систематичність – на основі прозорих норм. Попередні системи, які існували в країнах, що розвиваються, та в країнах із перехідною економікою функціонували скоріше як спеціальні “контрольні центри”, що реагують на персональні скарги і не проводять аудиту на систематичній основі.
Чинний Бюджетний кодекс є першим законодавчим актом України, який встановлює засади для існування гармонійної системи державного контролю в бюджетній сфері. На відміну від нормативних документів, що регулюють окремі питання, Бюджетний кодекс є всеохопним бюджетним законом, що поєднує і функціонально пов’язує між собою всі стадії бюджетного процесу. Системність цього документа, за означенням, передбачає завдання скласти загальну картину функціонування бюджетної системи, на основі якої – через прийняття суміжних законодавчих актів – з часом має бути створена оптимальна для України бюджетна модель.
Мета перевірки місцевих бюджетів органами Державної
фінансової інспекції України
Метою перевірки формування та використання коштів місцевих бюджетів є об’єктивна потреба комплексно оцінити роботу територіальних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у фінансовій сфері, їх спроможність ефективно забезпечувати життєдіяльність наявного господарства території, ощадливо використовувати фінансові ресурси та вишукувати додаткові джерела наповнення бюджету.
Під час перевірки контролери-ревізори мають на меті з’ясувати, чи забезпечується дотримання чинних нормативно-правових актів України щодо формування та використання бюджетів відповідних рівнів, підтримання фінансово-бюджетної дисципліни учасниками бюджетного процесу, належний стан економічної та контрольної роботи фінансових органів і органів Державної казначейської служби, здійснення ними заходів для її поліпшення в нинішніх умовах, у тому числі щодо можливостей збільшення доходів бюджетів та забезпечення економного й раціонального використання бюджетних коштів на основі принципів бюджетної системи України:
- відстежити рівень дотримання порядку проходження бюджетних коштів від поточного рахунку місцевого бюджету основного рівня території (обласного, районного, міського) та рахунків з обліку коштів державного та місцевого бюджетів в органах Державної казначейської служби через основних розпорядників коштів на фінансування заходів, передбачених показниками видаткової частини відповідного бюджету. Встановити, чи за цільовим призначенням, правильно і ефективно витрачались кошти, виділені з бюджетів всіх рівнів;
• перевірити правильність формування та використання коштів від надходжень, що мають цільове призначення, у тому числі коштів цільових фондів, утворених за рішеннями органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також власних надходжень бюджетних установ;
• оцінити стан збереження та ефективність використання державного і комунального майна, інших матеріальних й нематеріальних активів установами, підприємствами та організаціями, що отримують кошти з бюджетів різних рівнів, а також виконання вимог законодавства щодо операцій із необоротними активами, що складають матеріальну основу місцевого самоврядування та балансоутримувачами яких є підприємства і організації, що не фінансуються з бюджету.
Перевірки бюджетів проводяться зазвичай в плановому порядку, органами Державної фінансової інспекції України (ДФІУ) центрального та територіального рівня спільно з іншими органами державного фінансового контролю залежно від рівня місцевого бюджету. За дорученням Державної фінансової інспекції України (ДФІУ) та в інших передбачених законодавством випадках територіальні підрозділи ДФІУ проводять перевірки бюджетів незалежно від їх рівня чи від територіальної належності.
Планові перевірки бюджетів проводяться відповідно до таких документів:
1). „Основні напрями роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на поточний рік", які затверджуються Кабінетом Міністрів України;
2). "План контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на відповідний період";
3). „План перевірок бюджетів та використання бюджетних коштів у районах, містах обласного значення, районах у містах, які складаються контрольно-ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі".
Державна фіннсова інспекція України за погодженням з Міністерством фінансів України, Державною казначейською службою України та Державною податковою службою України планує перевірки бюджетів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і включає їх до основних напрямів роботи органів Державної фінансової інспекції України на наступний рік, який до 1 грудня подається на затвердження до Кабінету Міністрів України. Затверджений Кабінетом Міністрів України план перевірок бюджетів органи державного фінансового контролю включають до своїх планів роботи на відповідний період.
Державні фінансові інспекції в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі за погодженням з іншими територіальними органами фінансового контролю складають план проведення перевірок бюджетів на наступний рік та до 1 листопада подають його на затвердження Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. Затверджені плани перевірок бюджетів у районах, містах обласного значення, районах у містах у визначені строки скеровуються до Управління контролю у сфері органів державної виконавчої влади і оборони ДФІУ України для контролю за їх виконанням.
Кабінетом Міністрів України від 20 квітня 2002 р. № 550 затверджений Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою (нині – Державною фінансовою інспекцією), який визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектора економіки, а також на підприємствах і в організаціях, що отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), а на підставі рішення суду – в інших суб’єктів господарювання.
Інспектування полягає в документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю і проводиться у формі ревізії, що повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, установлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії – за наявності підстав, визначених Законом.
Орган служби, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об’єкту контролю про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об’єкту контролю повідомлення.
Про проведення позапланової виїзної ревізії та зустрічної звірки не повідомляється.
Склад, кількість посадових осіб інспекції та строки проведення ревізії визначаються органом інспекції з урахуванням обсягу передбачених програмою ревізії питань та в межах визначеної її тривалості (30 робочих днів для планової та 15 – для позапланової).
Строк проведення ревізії в межах визначеної Законом тривалості продовжується за рішенням керівника органу інспекції, а понад визначену Законом тривалість – за рішенням суду на строк, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 – для позапланової виїзної ревізії.
Посадові особи інспекції зобов’язані розписатися в журналі реєстрації перевірок об’єкта контролю (у разі його наявності). Факт ненадання об’єктом контролю журналу фіксується у вступній частині акта ревізії.
Керівники об’єкта контролю та суб’єкта господарювання, у якому проводиться зустрічна звірка, забезпечують посадовим особам інспекції місце для роботи, створення умов для зберігання документів, можливість користування зв’язком, комп’ютерною, розмножувальною та іншою технікою, а також надання інших послуг для виконання службових обов’язків.
Ревізія проводиться шляхом:
- документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об’єкта контролю, пов’язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі — документи об’єкта контролю). У разі ведення бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів зберігання і обробки інформації на вимогу посадової особи інспекції керівник об’єкта контролю повинен забезпечити оформлення відповідних документів на паперовому носії. Надання документів об’єкта контролю посадовим особам інспекції забезпечується керівником об’єкта чи його заступником;
- фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів. Посадові особи інспекції мають право вимагати від керівників об’єкта контролю організацію та проведення фактичної перевірки в присутності посадових осіб інспекції та за участю матеріально-відповідальних осіб, а у разі перевірки обсягу виконаних робіт – також представників суб’єкта господарювання – виконавців робіт.
Документальна і фактична перевірки проводяться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів.
У разі відмови керівників об’єкта контролю від проведення інвентаризації посадові особи інспекції вживають заходів відповідно до закону.
Перелік і обсяг відомостей про результати ревізії на об’єкті контролю не підлягають розголошенню до їх повного документування в акті ревізії, крім випадків, передбачених законодавством.
Для дослідження питань, передбачених програмою ревізії, посадові особи інспекції мають право отримувати на об’єкті контролю перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю.
У разі виявлення порушень законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції інспекції, посадові особи інспекції повинні вимагати від працівників об’єкта контролю, причетних до виявлених порушень, письмові пояснення.
Якщо працівники об’єкта контролю відмовляються від надання письмових пояснень, цей факт фіксується в акті ревізії.
Для з’ясування окремих обставин фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю посадові особи інспекції можуть вимагати письмові пояснення від працівників об’єкта контролю, а також інформацію від інших осіб, які мали правові відносини з об’єктом контролю.
Пояснення оформляються на ім’я керівника органу інспекції, який призначив ревізію, з обов’язковим зазначенням дати. Особам, від яких вимагаються пояснення, вручається під особистий підпис про отримання відповідний перелік питань.
Якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органів інспекції (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об’єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи інспекції невідкладно письмово повідомляють про це керівнику органу інспекції чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.
У разі коли під час проведення ревізії виявлено документи, які свідчать про порушення законодавства, і на об’єкті контролю не гарантується збереження та не виключена можливість їх підробки, посадові особи інспекції можуть на підставі рішення суду вилучати на строк до закінчення ревізії оригінали таких документів та оформляти вилучення відповідним актом із залишенням у справах об’єкта контролю копій вилучених документів та їх опису.
Копії акта вилучення та опису вилучених документів об’єкта контролю вручаються під розписку уповноваженій особі об’єкта контролю. Якщо уповноважена особа об’єкта контролю відмовляється від засвідчення акта вилучення чи підпису про отримання його копії, відповідні документи видаються об’єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 Порядку.
У разі вилучення документів об’єкта контролю у зв’язку з їх підробленням або виявленими зловживаннями орган інспекції негайно повідомляє про це правоохоронні органи для ухвалення рішення про вилучення таких документів. Якщо правоохоронними органами не прийнято відповідне рішення, зазначені документи в останній день ревізії повертаються об’єкту контролю.
Для повернення вилучених оригіналів документів об’єкта контролю, а також їх передачі правоохоронним органам складається відповідний акт та опис повернутих (переданих) документів. Про передачу вилучених оригіналів документів правоохоронним органам орган інспекції повідомляє об’єкту контролю з наданням копії опису переданих документів.
Для підтвердження викладених в акті ревізії фактів порушень посадові особи інспекції в разі потреби отримують від об’єкта контролю завірені копії документів, які засвідчують відповідні порушення, і долучають їх до матеріалів ревізії.
Якщо керівники об’єкта контролю відмовляються від надання завірених копій документів, це зазначається в акті ревізії.
У разі відсутності бухгалтерського обліку на об’єкті контролю, недопущення посадових осіб інспекції до проведення ревізії та ненадання необхідних для перевірки документів, наявності інших об’єктивних і незалежних від органу інспекції обставин, що унеможливлюють або перешкоджають проведенню ревізії, посадовою особою інспекції складається акт із зазначенням таких фактів, який підписується та вручається об’єкту контролю у тому ж порядку, що і акт ревізії.
За таких обставин ревізія не вважається проведеною і орган інспекції має право вдруге організувати та провести ревізію об’єкта контролю, зокрема в плановому порядку, протягом того ж календарного року.
Про факти недопущення посадових осіб інспекції до проведення ревізії, ненадання потрібних для перевірки документів та інші незалежні від органу інспекції обставини, що перешкоджають проведенню ревізії, орган інспекції письмово інформує правоохоронні органи для вжиття заходів, передбачених законодавством.
Перешкоджання посадовим особам інспекції в проведенні ревізії є підставою для застосування до об’єкту контролю санкцій, передбачених законодавством, і для притягнення керівника об’єкта контролю до адміністративної відповідальності.
На підставі акта про відсутність бухгалтерського обліку орган інспекції пред’являє письмові вимоги об’єкту контролю щодо приведення обліку відповідно до законодавства та інформує про це орган управління об’єкта контролю.
Якщо відсутність належного бухгалтерського обліку окремих операцій об’єкта контролю дає можливість проводити ревізію з інших питань програми, така ревізія проводиться за цими питаннями. Орган інспекції, що виявив відсутність бухгалтерського обліку окремих операцій, пред’являє письмову вимогу об’єкту контролю щодо приведення обліку відповідно до законодавства та інформує орган управління об’єкта контролю. Факт відсутності належного бухгалтерського обліку окремих операцій об’єкта контролю фіксується в акті ревізії.
Керівник об’єкта контролю повинен забезпечити поновлення бухгалтерського обліку в строк не більш як два місяці з дати надіслання органом інспекції відповідної вимоги. Посадовим особам інспекції забороняється брати участь у поновленні бухгалтерського обліку на об’єкті контролю.
З метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з об’єктом контролю – підконтрольною установою, з’ясування їх реальності та повноти відбиття в обліку органами інспекції можуть проводитися зустрічні звірки в суб’єктів господарювання, що мали правові відносини з об’єктом контролю – підконтрольною установою.
Для проведення зустрічної звірки посадовій особі інспекції видається направлення встановленого ДФІУ зразка за підписом керівника, скріпленим печаткою відповідного органу інспекції.
Особливості проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу
За зверненням правоохоронного органу органи інспекції в межах своєї компетенції проводять планові та позапланові виїзні ревізії за місцезнаходженням об’єкта контролю.
Позапланова виїзна ревізія об’єкта контролю за зверненням правоохоронного органу проводиться у разі надання ним:
- постанови слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії та рішення суду про дозвіл на її проведення, у якому зазначаються підстави проведення, дати її початку та закінчення, а також номер, дата і підстави порушення кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну справу (для ревізії суб’єкта господарської діяльності, не віднесеного Законом до підконтрольних установ);
- постанови слідчого або прокурора про призначення позапланової виїзної ревізії, винесеної після порушення кримінальної справи проти посадових осіб об’єкта контролю – підконтрольної установи;
- інформації про факти, що свідчать про порушення об’єктом контролю – підконтрольною установою законів, та рішення суду про дозвіл на проведення ревізії, у якому зазначаються підстави проведення, дати початку та закінчення. У разі надходження зазначеної інформації без рішення суду ДФІУ, Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі протягом 7 робочих днів самостійно подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії із зазначенням дати початку та закінчення. Про відмову суду у видачі дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії об’єкта контролю невідкладно інформується відповідний правоохоронний орган.
Оформлення результатів ревізії
Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок.
Акт ревізії містить:
- вступну частину, у якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об’єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, що підлягав ревізії, перелік посадових осіб служби та залучених спеціалістів, які проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об’єкта контролю у період, що підлягав ревізії;
- констатуючу частину, у якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, а також висновок про наявність або відсутність порушень законодавства.
Виявлені допущені об’єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції інспекції, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов’язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
За результатами проведення ревізії з окремих питань програми посадовими особами інспекції та залученими спеціалістами, які проводили ревізію в складі групи, можуть за рішенням керівника групи складатися довідки, що підписуються відповідною посадовою особою інспекції чи спеціалістом та працівниками об’єкта контролю, що є відповідальні з цих питань. Довідки складаються в одному примірнику, видаються керівнику групи для прийняття рішення щодо включення до акта ревізії викладених у них фактів та долучаються до матеріалів ревізії. На вимогу об’єкта контролю йому можуть бути видані копії довідок.
Акт ревізії підписується посадовою особою інспекції та керівником і головним бухгалтером об’єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку (далі – головний бухгалтер), а також у разі потреби – іншими працівниками об’єкта. У разі проведення посадовими особами інспекції і залученими спеціалістами ревізії в складі групи акт ревізії підписується керівником групи.
Після складення акта ревізії посадова особа інспекції підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається ДФІУ.
Перший і третій примірники акта ревізії надаються для ознайомлення і підписання об’єкту контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після закінчення ревізії одним із таких способів:
а) особисто під підпис керівнику або головному бухгалтеру об’єкта контролю;
б) через канцелярію (діловодну службу) з відміткою на примірнику акта органу інспекції про дату реєстрації в журналі вхідної кореспонденції об’єкта контролю та підписом працівника канцелярії (загального відділу), який здійснив реєстрацію;
в) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням. При цьому на примірнику акта, що залишається в органі інспекції, зазначаються реквізити поштового повідомлення, що долучається до матеріалів ревізії.
Керівник, головний бухгалтер та інші визначені працівники об’єкта контролю зобов’язані ознайомитися з актом ревізії та в разі погодження з викладеними в ньому фактами підписати отримані примірники акта. У разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.
Підписані примірники акта ревізії об’єкт контролю зобов’язаний повернути органу інспекції в строк не пізніше ніж 3 робочих дні після отримання. У разі ненадходження до органу інспекції підписаних примірників акта ревізії протягом зазначеного строку посадові особи інспекції засвідчують це актом про відмову від підпису, що складається в трьох примірниках, один з яких видається об’єкту контролю способом, визначеним у пункті 39 Порядку.
Після складення акта про відмову від підпису орган інспекції має право здійснити належні заходи щодо реалізації результатів ревізії з обов’язковим інформуванням про факт відмови від підписання акта ревізії органу управління об’єкта контролю і в разі потреби – відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
У разі неповернення об’єктом контролю першого і третього примірників акта ревізії орган інспекції в передбачених Порядком проведення ревізії та законодавством випадках подає правоохоронним органам акт про відмову від підпису, належним чином завірену копію другого примірника акта ревізії та долучає оригінал цього примірника до матеріалів ревізії.
Після надходження підписаних керівником і головним бухгалтером об’єкта контролю першого і третього примірників акта ревізії орган інспеції не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання видає об’єкту контролю другий примірник акта ревізії.
У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об’єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган інспекції має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу інспекції.
Орган інспекції аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, що затверджується керівником органу служби або його заступником. З метою уточнення викладених у запереченнях (зауваженнях) фактів посадові особи інспекції мають право вимагати від об’єкта контролю потрібні для перевірки документи та додаткові пояснення.
Реалізація результатів ревізії
У міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи інспекції, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об’єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання в подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом інспеції в строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а в разі надходження заперечень (зауважень) до нього — не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об’єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об’єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган інспекції з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, у визначені Порядком строки інформуються органи управління об’єкта контролю та в разі потреби – відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об’єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган інспекції ставить вимоги перед керівником об’єкта контролю та органом його управління щодо пред’явлення цивільних позовів до винних осіб.
За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи інспекції вживають заходів для забезпечення:
- притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об’єктів контролю;
- звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення в дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;
- застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
За спільним рішенням органу інспекції та об’єкта контролю або його органу управління інформація про результати ревізії виноситься на обговорення на колегіях, нарадах, що проводяться об’єктом контролю. Відомості про результати ревізії можуть оприлюднюватися через засоби масової інформації.
Органи інспекції здійснюють контроль за усуненням об’єктами контролю порушень законодавства за результатами аналізу їх зворотного інформування про вжиті заходи, а також під час наступних ревізій цих об’єктів контролю, систематично вивчають матеріали ревізій і на підставі їх узагальнення вносять відповідним органам державної влади та органам місцевого самоврядування пропозиції щодо перегляду нормативно-правових актів, усунення причин і умов, що сприяли порушенням законодавства.
Особливості ревізії місцевого бюджету
План ревізій місцевого бюджету складається на рік і погоджується з відповідними місцевими фінансовими органами, органами Державної казначейської та органами Державної податкової служб.
РОЗДІЛ XІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Види порушення бюджетного законодавства.
Заходи впливу за порушення бюджетного законодавства.
Застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства в частині міжбюджетних трансфертів.
Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Оскарження рішення про застосування заходу впливу за порушення бюджетного законодавства.