Приграничные социогеосистемы: общественно-географические особенности, проблемы и перспективы развития (на примере Харьковского региона)
| Вид материала | Документы |
- «Глобальный кризис: особенности и перспективы», 396.89kb.
- «Перспективы развития рекреационного потенциала региона кмв», 86.26kb.
- Проблемы и особенности развития малого и среднего бизнеса в социальной сфере региона, 89.1kb.
- Транспортный комплекс и его роль в социально-экономическом развитии региона. Состояние, 59.62kb.
- Абдырахманов Т. А. Кгу им. И. Арабаева Кыргызстан в системе стран снг: особенности, 438.11kb.
- Р еспублика Крым: проблемы развития региона, 52.26kb.
- 18. проблемы инновационного развития региона. Обзор текущей литературы, 101.87kb.
- Проблемы и перспективы развития налоговой системы РФ на примере развития индивидуального, 15.79kb.
- Формирование конкурентоспособной экономики Республики Казахстан: методологические подходы,, 997.52kb.
- Международная научная конференция студентов, аспирантов и молодых ученых, 71.98kb.
УДК 911.3 Ганна Кулєшова
ПРИКОРДОННІ СОЦІОГЕОСИСТЕМИ: СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
(НА ПРИКЛАДІ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ)
У статті запропоновано поняття «прикордонна соціогеосистема» та «прикордонний соціум». Дано визначення трансляційної функції кордону. Охарактеризовано особливості демографічної ситуації та виявлені тенденції розвитку малого підприємництва у прикордонних районах Харківського регіону. Наведено результати соціологічного опитування населення щодо особливостей перетину державного кордону. Представлено результати аналізу суспільно-географічних особливостей Харківського регіону як прикордонної соціогеосистеми з використанням різних методів дослідження, виявлені проблеми та перспективи його розвитку.
Ключові слова: соціогеосистема, прикордонна соціогеосистема, прикордонний соціум, кордон, суспільно-географічні особливості прикордонних соціогеосистем.
Анна Кулешова. Приграничные социогеосистемы: общественно-географические особенности, проблемы и перспективы развития (на примере Харьковского региона). В статье предложены понятия «приграничная социогеосистема» и «приграничный социум». Дано определение трансляционной функции границы. Охарактеризованы особенности демографической ситуации и выявлены тенденции развития малого предпринимательства в приграничных районах Харьковского региона. Показаны результаты социологического опроса населения об особенностях пересечения государственной границы. Представлены результаты анализа общественно-географических особенностей Харьковского региона как приграничной социогеосистемы с использованием разных методов исследования, определены проблемы и перспективы его развития.
Ключевые слова: сициогеосистема, приграничная социогеосистема, приграничный социум, граница, общественно-географические особенности приграничных социогеосистем.
Ganna Kulieshova. THE border social geosystems: the public-geographical features, problems and prospects of development (on the example of the Kharkov region). In the article the content of the concepts “the border social geosystem” and “the border socium” are suggested. The translation function of border has been established. The features of demographic situation are characterized and the trends of development the small business in border areas of Kharkov region are considered. The results of the opinion poll about the features of border crossing are showed. The results of the analysis of public-geographical features the Kharkov region as a border social geosystem with use of different research methods are presented and the problems and prospects of its development are considered.
Keywords: social geosystem, border social geosystem, border socium, border, the public-geographical features of the border social geosystem.
Актуальність дослідження. Важливе місце у сучасних суспільно-географічних дослідженнях займає аналіз розвитку та функціонування соціогеосистем, зокрема прикордонних. Особливістю їх економіко-географічного положення є, як правило, віддаленість від центру країни та близькість до сусідніх держав, що вимагає детального суспільно-географічного аналізу впливу прикордонного положення на сучасний стан підсистем прикордонних соціогеосистем.
Аналіз попередніх досліджень. До дослідження прикордонних регіонів, особливостей розвитку транскордонного співробітництва та діяльності єврорегіонів прикута увага багатьох науковців. Окремі теоретико-методологічні, методичні та практичні питання даної проблематики розробляли такі науковці, як Балян А.В., Бєлєнький П.Ю., Бройде З.С., Вавринюк А.А., Голіков А.П., Дергачов В.О., Долішній М.І., Луцишин Н.П., Луцишин П.В., Ляшенко В.І., Макогон Ю.В., Мікула Н.А., Мокій А.І., Нагірна В.П., Новицький В.Є, Петренко З.О., Пила В.І., Пирожков С.І., Писаренко С.М., Студенніков І.В., Терещенко Т.В., Топчієв О.Г., Урбан О.А., Черномаз П.О., Чмир О.С., Федан Р., а також зарубіжні вчені: Вардомський Л.Б., Колосов В.О., Коморніцькі Т., Попкова Л.І., Ратті Р., Ружмон Д. та ін.
Аналізуючи внесок зазначених вчених у дослідженні прикордонних територій, слід зазначити, що особливості функціонування прикордонних соціогеосистем з позиції суспільної географії залишаються ще недостатньо вивченими.
Метою даної роботи є комплексний аналіз суспільно-географічних особливостей Харківського регіону як прикордонної соціогеосистеми і на цій основі виявлення проблем та перспектив його розвитку в аспекті прикордонного положення.
Викладення основного матеріалу. Спираючись на існуюче визначення «соціогеосистеми» з позиції соціальної географії [6], пропонуємо розглядати прикордонну соціогеосистему як таку, що характеризується прикордонним положенням, наявністю різних за рівнем узагальнення і ієрархії функціональних підсистем (демографічної, соціокультурної, економічної, екологічної), а також територіальних підсистем (адміністративні райони), які знаходяться у взаємодії за допомогою потоків речовини, енергії і інформації у географічному просторово-часовому континуумі, а також наявністю та її території специфічного прикордонного соціуму.
Прикордонний соціум – це населення, що проживає на території прикордонного регіону та характеризується своєрідними особливостями менталітету, звичаями та традиціями, що склалися під впливом культури різних народів у процесі історико-географічного формування прикордонної соціогеосистеми.
Головною рисою, яка відрізняє прикордонні соціогеосистеми від решти інших, є їх безпосереднє розташування біля держаного кордону. На особливості розвитку прикордонних соціогеосистем впливає кордон, основні функції якого представлено на рис. 1. Узагальнюючи функції кордону, які висвітлені у науковій літературі [1, 4], нами було виділено трансляційну функцію кордону, під якою ми розуміємо інтенсивність інформаційного обміну між суміжними територіями, що характеризує рівень відкритості (закритості) кордону.
Рис. 1. Функції державного кордону (складено за [1, 4] з доповненням автора)
Харківщина являється одним з 19 прикордонних регіонів України. Територія області має 450 км державного кордону, що становить 23,4 % від загальної довжини сухопутного російсько-українського кордону. Область розташована на північному сході України на межі лісостепової та степової фізико-географічних зон та займає південно-західну окраїну Середньоруської височини. На півночі й північно-сході вона межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході – з Луганською, на південному сході – з Донецькою, на південному заході – з Дніпропетровською, на заході й північному заході – з Полтавською та Сумською областями України. Площа області – 31,4 тис. км2, що складає 5,2 % території України. Територія області характеризується значною компактністю, що в умовах рівнинного рельєфу сприяє розвитку внутрішньообласних господарських зв'язків. Її протяжність з півночі на південь становить 210 км, а зі сходу на захід – 220 км [12].
Харківська область в адміністративно-територіальному поділі представлена 27 районами, з яких 6 є прикордонними та розташовані вздовж державного російсько-українського кордону (Золочівський, Дергачівський, Харківський, Вовчанський, Великобурлуцький, Дворічанський) [12].
Харківська область протягом тривалого періоду розвивалася як внутрішній регіон Радянського Союзу, в результаті чого було сформовано коопераційні, виробничо-технологічні, культурні зв'язки з радянськими республіками, насамперед з Російською Федерацією. На початку 90-х років XX століття область набула статус прикордонної. Це внесло істотні зміни в життєдіяльність її мешканців, компенсувати які стало можливим за рахунок активного розвитку транскордонного співробітництва та використання переваг прикордонного положення як регіону в цілому, так і окремих адміністративних районів.
Певними особливостями характеризується демографічна ситуація в Харківському регіоні як складова прикордонної соціогеосистеми. Так, станом на 01.01.2009 р. [12] в регіоні проживало 2782,4 тис. осіб. Причому у прикордонних районах налічувалося 400,6 тис. осіб, що становить 14,4 % населення Харківського регіону. Серед прикордонних районів найбільша чисельність наявного населення спостерігається в Харківському районі (183,6 тис. осіб, без м. Харкова), найменша – у Дворічанському (19,1 тис. осіб). Досліджуючи динаміку зміни чисельності наявного населення в прикордонних районах, можна зазначити, що для всіх районів характерним є зменшення чисельності населення, як і для регіону в цілому. Найбільш суттєво зменшилася кількість населення за період 2001-2008 рр. в Золочівському (на 15,5 % менше у порівнянні з 2001 роком), Дворічанському (на 14,3 % менше), Великобурлуцькому (на 13,8 % менше) та Вовчанському (на 9,7 % менше) районах. Незначне зменшення населення спостерігається в Харківському (на 1,9 % менше) та Дергачівському (на 3,4 % менше) районах (рис. 2), які є найбільш економічно розвиненими серед прикордонних районів Харківщини.
Рис. 2. Динаміка кількості наявного населення в прикордонних районах Харківської області за період 2001-2088 рр. (побудовано за даними [12])
В цілому в Харківському регіоні за період 2001-2008 рр. кількість наявного населення зменшилася на 4,5%. Можна зробити висновок, що в прикордонних районах Харківщини відсутня єдина тенденція динаміки чисельності населення. Так, у Золочівському, Дворічанському, Великобурлуцькому та Вовчанському районах зменшення кількості наявного населення значно перевищує середньообласні показники, тоді як в Харківському та Дергачівському районах ситуація значно краща, ніж по області в цілому.
Основні показники демографічної ситуації в Харківському регіоні та прикордонних районах у 2008 році наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Показники демографічної ситуації в прикордонних районах Харківської області у 2008 році
(складено за даними [12])
| | Кількість наявного населення, тис. осіб | Коефіцієнт народжуваності, на 1000 наявного населення (всього) | Коефіцієнт смертності, на 1000 наявного населення (всього) | Природний приріст (скорочення), на 1000 наявного населення (всього) |
| Харківська область | 2782,4 | 9,8 | 16,2 | -6,4 |
| Золочівський | 28,8 | 10,2 | 24,7 | -14,5 |
| Дергачівський | 95,2 | 10,7 | 18,8 | -8,1 |
| Харківський | 183,6 | 10,2 | 17,7 | -7,5 |
| Вовчанський | 49,6 | 10,4 | 22,0 | -11,6 |
| Великобурлуцький | 24,3 | 10,0 | 20,3 | -10,3 |
| Дворічанський | 19,1 | 10,3 | 22,8 | -12,5 |
Аналізуючи демографічну ситуацію в прикордонних районах Харківської області у 2008 році, необхідно відзначити, що у всіх районах коефіцієнт народжуваності вищий за середній показник по області. Але й коефіцієнт смертності також перевищує аналогічний показник по області, що призводить до від’ємного приросту населення; при цьому найвищий показник природного скорочення населення спостерігається в Золочівському районі, найнижчий – в Харківському.
Суттєвий вплив на загальну демографічну ситуацію як в Харківському регіоні в цілому, так і в прикордонних районах вносить міграційний рух населення (табл. 2)
Таблиця 2
Показники міграційного руху населення в прикордонних районах Харківської області у 2008 році
(складено за даними [12])
| | Міграційний приріст (скорочення) всього, осіб | Міграційний приріст (скорочення) у межах області, осіб | Міграційний приріст (скорочення) у зовнішній міграції, осіб |
| Харківська область | 4405 | - | 4405 |
| Золочівський | -190 | -163 | -27 |
| Дергачівський | 571 | 391 | 180 |
| Харківський | 1515 | 1180 | 335 |
| Вовчанський | 54 | 24 | 30 |
| Великобурлуцький | -151 | -115 | -36 |
| Дворічанський | -203 | -172 | -31 |