Ігор Лиман «Вольный Бердянск»

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22

1 Кавалерійський полк стрілецької дивізії був значною бойовою одиницею. У ньому, згідно штатів РСЧА, повинно було нараховуватися 915 бійців.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 118.

1 Ефимов Н.А. Действия против Махно с января 1920 - по январь 1921 г. // Сборник трудов Военно-научного общества при военной Академии РККА. — 1921. — № 1. — С. 219.

2 Ашахманов П. Махно и его тактика // Красный командир. — 1921. — № 24/25. — С. 11.

3 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 117.

4 Там само. — С. 120.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 101.

2 Історія міст та сіл Української РСР. Запорізька область. — К., 1971. — С. 137.

3 124-а бригада в документах внутрішнього користування 42-ї дивізії проходить як 1-а стрілецька бригада.

4 Майже вдвічі перебільшені дані начдива М.Єфімова про семитисячне угрупування махновців у с. Андріївка прийшлися «до смаку» пізнішим радянським історикам, які пояснювали успіх махновського прориву 14 грудня 1920 р. їх великою чисельністю. Зокрема, дивись розповідь П.Білого та П.Дишлевого про 7000 угрупування махновців, що зайняло кругову оборону в с. Андріївка і вело бій до настання темряви (Белый П.Ф., Дышлевой П.С. Единство действий в защиту завоеваний революции: боевое содружество трудящихся Украины и России в борьбе против кулацкой вооруженной контрреволюции (конец 1920 – 1922 гг.). — К., 1988. — С. 96).

1 Ефимов Н.А. Действия против Махно с января 1920 по январь 1921 г. // Сборник трудов Военно-научного общества при военной Академии РККА. — 1921. — № 1. — С. 219.

2 Наприклад, за повідомленням П.Аршинова, «бій почався глибокої ночі».( Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181), а за розповідями В.Білаша та М.Єфімова — вранці 14 грудня 1920 р.

3 Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 514.

1 Історіограф дивізії «червоних» курсантів М.Павлов по-іншому, ніж В.Білаш, описує долю 125-ї бригади. Згідно з його версією, вона рано-вранці вступила в село «і була роззброєна махновцями» (Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 102). Порівнюючи дві версії, все-таки не слід забувати, що, на відміну від В.Білаша, М.Павлов не був безпосереднім учасником подій.

2 Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 514.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 102.

2 У використанні махновцями цього прийому начдив 42 М.Єфімов побачив рятівну для себе «соломину», за яку вдало вчепився під час розслідування військовим трибуналом обставин «Андріївського конфузу». Безсоромно змішуючи правду з брехнею, М.Єфімов і у своїй статті, і в заяві до конфліктної комісії ВКП/б/ усіляко наголошував на тому, що махновці 14 грудня 1920 р. зовсім не розгромили і не полонили його дивізію, а лише таємно прошмигнули через її порядки. Втекли з поля бою, скориставшись темрявою, густим туманом і методом розпорошення. Дрібними купками, змішуючись із «червоними» частинами, махновці прослизнули через лінію фронту. А доблесні воїни 42-ї дивізії через деякий час помітили відсутність перед собою в с. Андріївці підступних ворогів. Махновці ж тим часом зібралися докупи подалі від розташування 42-ї дивізії, аж за с. Попівкою, і рушили на північ. Цікавим фактом є й та обставина, що ніхто з «червоних» командирів не насмілився публічно розкритикувати або викрити цю вигадку. Натомність «черкоми» виказували солідарність з М.Єфімовим і всіляко ухилялися коментувати роль і місце 42-ї дивізії в Андріївському бою. Характерна позиція М.Павлова, що представляв сусідів 42-ї, — Зведену дивізію курсантів. Хитруючи, він пише, що, не маючи у своєму розпорядженні документів щодо діяльності 42-ї дивізії 14 грудня 1920 р., він «не може точно прослідкувати її роль у подіях». Напевно, її 126-а бригада, спрямована «через Бельманку на Берестове», в бою участі взагалі не брала, бо спізнилася. 124-а, резервна бригада, теж у бою, на думку Павлова, участі не брала, як і запкавбригада, що залишилася за лівим флангом. Брала участь у бою лише одна (125-а) бригада, яка мусила зайняти Андріївку ще 13 грудня, але спізнилася. Не відомо з якої причини і «при не зовсім з’ясованих для мене обставинах» вона була роззброєна вранці 14 грудня в селі (Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 103). М.Фрунзе не дарма віддавав своїх підлеглих під трибунал. Зв’язку між сусідами явно не було. М.Павлов чув дзвін, та не знає, де він. В інтерпретації ж подій Андріївського бою начдивом 42 автора найбільше вразив той факт, що М.Єфімов уже через кілька місяців після битви забув її дату і стверджував, що вона відбулася не 14-го, а 15-го грудня 1920 р. Та обставина, що М.Єфімов, напевно, писав свою статтю по пам’яті, на нашу думку, не виправдовує подібного недбальства з боку одного з головних «гравців» бою (Ефимов Н.А. Действия против Махно с января 1920 - по январь 1921 г. // Сборник трудов Военно-научного общества при военной Академии РККА. — 1921. — № 1. — С. 218).

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 114.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 100.

1 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 114.

2 Четверта бригада 2-ї Донської дивізії на цей час уже сиділа роззброєна в махновському полоні.

1 Белый П.Ф., Дышлевой П.С. Единство действий в защиту завоеваний революции: боевое содружество трудящихся Украины и России в борьбе против кулацкой вооруженной контрреволюции (конец 1920 – 1922 гг.). — К., 1988. — С. 85.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 115.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 103.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 119.

1 Там само. — С. 120.

2 «Під Андріївкою кидає нам 1200 червоноармійців N-ї дивізії» (Ашахманов П. Махно и его тактика // Красній командир. — 1921. — № 24/25. — С. 12).

3 Начдивом 9-ї кавалерійської дивізії восени-взимку 1920 р. був латиш В.С.Нестерович.

4 Ефимов Н.А. Действия против Махно с января 1920 по январь 1921 г. // Сборник трудов Военно-научного общества при военной Академии РККА. — 1921. — № 1. — С. 218.

1 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181.

2 РДВА. — Ф. 25899. — Оп. 3. — Спр. 31. — Арк. 244 – 245.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 107.

1 Там само. — С.103.

2 Там само. — С. 103.

3 Там само. — С. 105.

1 Ігнетуша О.М., Ткаченко В.Г., Турченко Ф.Г. Історія рідного краю. Запорізька область: 1914 – 1939. — Запоріжжя, 2001. — С. 64.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 523.

2 РДВА. — Ф. 182. — Оп. 4. — Спр. 256. — Арк. 242.

3 Ставропольская имени Блинова. — Ставрополь, 1971. — С.91.

1 М.В.Фрунзе на фронтах громадянської війни. — М., 1941. — С. 466.

1 Заявление в конфликтную комиссию РКП/б/ слушателя старшего курса Академии Генштаба Н.Ефимова // Дружба народов. — 1991. — № 6. — С. 128.

2 Савченко В. Махно. — Харків, 2005. — С. 325.

3 Ашахманов П. Махно и его тактика // Красный командир. — 1921. — № 24/25. — С. 12.

4 Каратыгин. Партизанство. — Харьков, 1924. — С. 38.

1 Там само. — С. 39.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 118.

1 Ашахманов П. Махно и его тактика // Красній командир. — 1921. — № 24/25. — С. 12.

2 Коломоєць П.П., Єрмоленко М.К. Переповнена чаша. — К., 1986. — С. 183.

1 Поліщук К. Гуляйпільський «Батько». — Львів, 1991. — С. 206.

2 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181.

1 Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 517.

2 Рыбаков М. Махновские операции в 1920 г. // Красная армия. — 1922. — № 12. — С. 11.

1 Там само. — С. 16.

2 Дерябин А.Н. Гражданская война в России 1917 – 1922: Красная армия. — М., 2000. — С. 21.

1 Історія бойових дій «червоних гусарів» з махновцями навдивовижу драматична і заслуговує окремої розповіді. Бої червоногусарського полку з махновцями йшли безперервно до березня 1921 р. з великими втратами для заволзців. На 1 лютого 1921 р. у полку залишилося всього 120 бійців. Урешті-решт гусарський полк був остаточно розбитий повстанцями в бою під Балаклеєю на початку 1921 р. Свідки оповідали, що махновці в якості трофеїв здирали з убитих і поранених «червоних гусар» червоні чикчири.

2 Рыбаков М. Махновские операции в 1920 г. // Красная армия. — 1922. — № 12. — С. 11.

1 Богучарська бригада Донецької дивізії ВНК була сформована в Богучарському повіті Воронезької губернії. У ході боротьби з махновцями отримувала поповнення з Росії, Білорусії, Татарстану та Башкирії.

1 В.Лазаревич планував зайняти с. Федорівку Зведеною дивізією курсантів 18 грудня 1920 р.

2 Святодухівка нині називається селом Любимівкою Гуляйпільського району Запорізької області.

3 Нова Каракуба пізніше перейменована на селище Червона Поляна (Донецька область).

4 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181.

1 Територія села Якимівки нині входить до складу с. Чубарівка і при цьому становить його південно-східну окраїну на північному березі р. Гайчур.

2 Територія сучасного села Чубарівка на південному березі річки Гайчур. На деяких картах початку ХХ століття позначалася як окремий населений пункт.

1 Охналі — спеціальні гвинти для вкручування в кінські підкови, для посилення їх зчеплення з ґрунтом в умовах зледеніння й товстого снігового покриву, так звана «гостра перековка». Один із найбільш дефіцитних виробів у роки «громадянської війни».

1 Куц И.Ф. Годы в седле. — М., 1964. — С. 147.

2 Волковинский В. Махно и его крах. — М., 1991. — С. 194.

1 Згодом, у квітні 1921 р., незадоволене боєздатністю «киргизів» «червоне» командування розформувало цю бригаду, а її бійців було влито до складу 7-ї та 9-ї кавалерійських дивізій 3-го кінного корпусу.

2 На початку ХХ ст. гострий за формою курган, висотою до 3 м. Розташований на схід від Чубарівки, діаметром близько 40 м. Раніше складався з трьох насипів, нині з одного. Активно розорюється.

1 Старожили села Федорівки (Чубарівки) ще в кінці ХХ ст. згадували полонених богучарців, які, втративши зброю, надовго затримались у селі. Богучарці виділялися зачуханим зовнішнім виглядом, були одягнені в обдертий одяг і, головне, носили погано пошиті й вичинені, а тому неймовірно смердючі, шапки з козячої шкіри.

1 5-та Кубанська кавалерійська дивізія. Сформована наказом РВР 9-ї Кубанської армії від 2 вересня 1920 р. з частин 1-ї Кавказької кавдивізії, Окремої кавбригади й 1-ї Таманської кавбригади. До 17 вересня 1920 р. називалася просто Кубанською кавдивізією. Дивізія уславилася своїми подвигами проти білогвардійських формувань генерала-майора М.Фостикова на Кубані, потім у складі 13-ї армії в боях проти врангелівців біля Бердянська, Маріуполя та Генічеська. Брала участь у Перекопсько-Чонгарській операції, в зайнятті Феодосії та Керчі.

2 Рыбаков М. Махновские операции в 1920 г. // Красная армия. — 1922. — № 12. — С. 16.

1 Стрельбицький И. Ураган. — М., 1977. — С. 148.

2 Куц И.Ф. Годы в седле. — М., 1964. — С. 147.

3 Там само. — С. 146 – 148.

1 Волин В.М. Неизвестная революция. 1917 – 1921. — М., 2005. — С. 416.

2 Рыбаков М. Махновские операции в 1920 г. // Красная армия. — 1922. — № 12. — С. 16.

3 Ефимов Н.А. Действия против Махно с января 1920 по январь 1921 г. // Сборник трудов Военно-научного общества при военной Академии РККА. — 1921. — № 1. — С. 219.

1 Із телеграми хитрого М.Фрунзе випливає, що захоплені полонені це, звичайно ж, махновці, хоча насправді це були «захоплені» «червоні» полонені, яких напередодні в полон захопили махновці, а потім їх відбили свої.

2 Нестор Махно. Крестьянское движение на Украине. 1918 – 1921: Док. и мат. — М., 2006. — С. 561.

3 Гусєв Сергій Іванович (насправді — Драбікін Яків Давидович) (1874 – 1933) — радянський партійний та військовий діяч, єврейського походження. Соціал-демократ з 1896 р., «більшовик» з 1903 р. Учасник революції 1905 – 1907 рр., жовтневого перевороту 1917 р. у Петрограді, секретар Петроградського ВРК. У роки «громадянської війни» — член РВР армій та фронтів, комісар польового штабу РСЧА. У 1921 – 1922 рр. — член РВР Республіки й начальник Політуправління РСЧА. У 1920 – 1923 рр. — кандидат у члени ЦК РКП/б/. У 1923 – 1925 рр. — секретар і член Президії Центрального контрольного комітету, член колегії Робітничо-селянської інспекції. У 1925 – 1926 рр. — завідувач відділом друку ЦК ВКП/б/. З 1929 р. — член Президії виконкому Комінтерну.

1 М.В.Фрунзе на фронтах гражданской войны: Сб. док. — М., 1941. — С. 464 (№ 479).

2 РДВА. — Ф. 25899. — Оп. 3. — Спр. 31. — Арк. 245.

1 Буденный С.М. Пройденный путь. Кн. 3. — М., 1971. — С. 178.

2 ЦДАВОВУ. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 732. — Арк. 120.

3 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 115.

1 Куц И.Ф. Годы в седле. — М., 1964. — С. 147.

2 Белый П.Ф., Дышлевой П.С. Единство действий в защиту завоеваний революции: боевое содружество трудящихся Украины и России в борьбе против кулацкой вооруженной контрреволюции (конец 1920 – 1922 гг.). — К., 1988. — С. 96.

3 Волковинський В.М. Нестор Махно: міфи та реальність. — К., 1994. — С. 202.

4 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 182.

1 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 384.

2 Skirda A. Les cosaques de la liberte Nestor Makhno, le cosaques de l`anarchie et la querra civile russe. 1917 – 1921. — Paris, 1985. — Р. 197.

1 Там само. — С. 219

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 110.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 114.

3 Эйдеман Р. Пятая годовщина одного урока // Война и революция. — 1926. — № 12. — С. 36.

1 Склянський Єфраїм Маркович (1892 – 1925) — видатний радянський і військовий діяч. Походив з міщан єврейської національності. За фахом — військовий лікар. Член РСДРП/б/ з 1913 р. З жовтня 1918 по березень 1924 р. — заступник голови РВР Республіки Л.Троцького, член Ради труда та оборони. У грудні 1920 р. — член комісії з питань боротьби з бандитизмом на Україні.

2 Ленин В.И. об Украине. — К, 1978. — Ч. 2. — С. 381.

3 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 384.

1 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 109.

2 Повідомлення В.Савченка, що цю акцію вчинив загін В.Білаша (Cавченко В.А. Махно. — Х., 2005. — С. 352), не витримує критики. В.Білаш у цей час продовжував виконувати обов’язки начальника штабу РПАУ/м/ і разом з головною маневровою групою армії перебував на півночі сучасної Сумської області.

3 Історія міст та сіл Української РСР. Запорізька область. — К., 1971. — С. 125.

4 Известия Бердянского Упаркома и Уисполкома рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов. — 1921. 4 березня. — С. 2.

1 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 186.

2 Протоиерей Николай Доненко. Новомученики города Бердянска. — М., 2001. — C. 60.

1 Так у тексті.

1 У тексті одне слово не прочитано.

1 Друкована цифра виправлена на «12».

2 Друкована цифра виправлена на «13».

3 Попередні 4 слова закреслені, замість них написано: 20 марта.

4 Останні дві літери закреслені.

1 Так у тексті.

2 Останні дві літери закреслені.

3 Останні дві літери закреслені.

4 Останні дві літери закреслені.

1 Так у тексті.

1 Помітка: В дело 12/XII-1920 г.

2 Мешканка Лісок Анастасія Павлівна Баликіна (дата народження — 1 (14) листопада 1902 р.; проживає у м. Бердянськ, вул. Дачна, 47) про це не пам’ятає. Натомість, під час археографічної експедиції 5 липня 2006 р. вона нам розповіла:

— […] А что помните о Махно?

— Махно? Он был… У меня была сестра, это, а сестрин муж был. Ну, тогда ж война была. 14-й год, война была. И он попал у плен. А потом, когда в это время Махно пришел, как раз он вышел с плену, 7 лет он был у плену… Он как раз вышел из калитки (он военным был, вот)… Махно приезжали… Махна не видала, а эти, ну его… отряд был Махна. Это было.

— Много их было? Как они выглядели?

— Много их было. По той стороне, с шашками [махає рукою, немов шашкою]. Много было их. А мы ж тут все повыходили. Нам же ж интересно. Это ж 14-й год был, война… Мы же еще девушки были, когда уже война. Сестра вышла замуж, внук родился. Война 14-го года, а он 15-го года. […]

— Что случилось с мужем сестры? Махновцы что сделали, когда он вышел в форме?

— Ничего не сделали. Его ж мы сохранили. Они ж хотели его…

— А, вы спрятали его?

— Мы ж… Да. «Пожалуйста, это ж военный, вы уж извините». Его не тронули. Оставили. И сразу поуходили. Они его оставили… Вот это война была. […]

— Махновцы пришли, убивали кого-нибудь?

— Нет, мы не видели, чтобы убили. Нас не трогали, и они всем отрядом, с шашками полетели, а мы ж попрятали… Может кого и это…[…]

— Махно прошел с отрядом, и куда пошел? Как долго в городе был?

— Пошли. Дальше пошли [показує в бік заходу, тобто виїзду з міста].

— Одеты махновцы во что были?

— Военная. Военная форма. Ну я ж Махна не видела, а только его этих… солдатов… Ой, сколько их было! А мы ж… Нам же интересно: «Махно! Махно приехал! Махно!»

— А что у них было: повозки, лошади, пулеметы?

— И на лошадях, и так бежали… На лошадях, и шашки эти наверху…

— Махновцы грабили людей?

— Нет… Нет. Нет. Мы ничего не видели такого. Мы все стали бояться. Интересно ж. «Махно! Махно приехал! Махно!» Интересно ж.

— Так а почему Вам интересно было? Что Вы о нем слышали?

— Ну как же не интересно?! Ну, война ж, война ж! Ну как же, какие ж там они, какой он, Махно?! Обыкновенные люди, такие, в шапках [показує, ніби на ній велика лохмата шапка]. Это было, кажется, осенью уже. Нет, или весной?

— Или зимой?

— Нет, тёпло было. Кажется, в сентябре. Вот не помню, когда Махно зашел, в каком они… Не помню. Я знаю, что мы повыходили еще не одеты.

— А когда они зимой пришли и около нынешнего автовокзала, здесь, рядом, многих постреляли и порубали, слышали об этом?

— Нет.

— А сколько Махно раз приходил в Бердянск?

— Один раз. Было это как налет какой-то. […] Сколько я царей пережила… А таких, налётных разных…[…] Когда большевики были, это была… как вам сказать… революция. Мы ж революцию видели!

— Что видели в революцию?

— Ну что революция? Революция была. Стреляли один одного. Ховались, тикали…[…]

— Когда Вы маленькая были, на какой улице жили? Когда махновцы приходили?

— […] По этой же улице.

— А не слышали, когда Махно приходил, ваши соседи не ходили с махновцами грабить?

— Нееет… Этого не было. Этого не было. У нас мало тогда было… Не, этого не было […]

— А Ваши сестры ничего не рассказывали про Махно?

— Мы тогда много сидели и разговаривали с сестрами. Нам интересно было.

— Про Махно говорили?

— Да! Ну что говорили… [далі каже замріяно] Какие у них шапки, какой у них наряд, какие они, знаете, были… Ой, какие были… на лошадях, и так… На этой стороне лошади, а по улице…

— А Вы не боялись, что Вас с собой заберут? Они женщин не брали с собой?

— Не… Нет. Никого. И не слышно даже было, чтоб они кого чи вбили… А просто летели, летели, а куды?… «На Мелитополь, на Мелитополь, Мелитополь». Где это Мелитополь там?

— Про них ничего плохого никто не рассказывал?

— [тягне шанобливо] Не-е-е… Нет… […] Махна не видели, интересно, а он кучерявый, небольшой ростом — так говорили.

— Кто говорил?

— Ну, бабочки там. Может, и видели где там. Говорят, кучерявый, небольшого роста. Значит, где-то видели его. Может, и он был тут! Это ж не одно к нам! Тут же не одна улица… Их же… Их знаете сколько было! Когда пролетали… Их много было… Отряд летел...

1 У тексті кілька літер не прочитано.

1 Помітка: Маневская. Дать ответ. В фонді. 14.ХІ.1968 г. Баханова.

1 Так у тексті.

1 Через погані якість запису та стан магнітофонної плівки вдалося транскрибувати лише уривки бесіди.

1 На звороті цього фото дивний напис: «Похороны жертв налета Махно в с. Н. Спасовка. 1920 г.».

1 На звороті цього фото також дивний напис: «Красногвардеец, участник разгрома [?!] налета банды Махно в г. Бердянске 12 декабря 1920 г.».

Blog

Ігор Лиман «Вольный Бердянск»