Ігор Лиман «Вольный Бердянск»

1 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 382.

2 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 84.

3 Киселев М.В. Годы огневые. — М., 1958. — С. 45.

4 12 грудня 1920 р. до розташування підрозділів 2-ї бригади Зведеної дивізії курсантів вийшло 2 перебіжчики від махновців (імовірно, колишніх червоноармійців — Авт.), які розповіли, що їх загін ночував у с. Берестовому, а вранці 12 грудня виступив на Бердянськ (Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 100).

1 У сучасній історіографії махновського руху особливо живописно описує переддень махновського нападу на Бердянськ В.Голованов: «Махнові був потрібен саме жах. Опівночі 11 грудня Бердянськ отримав лаконічне повідомлення з Новоспасівки: «Йду на Ви». Ця телеграфна пародія на Святослава заперечувала усі доводи розуму й правила тактики. Махно вирішив узяти Бердянськ просто так. Із свавілля. Щоб позлити й подратувати ворогів. Він і телеграму прислав спеціально — щоб був страх. Щоб знали: якщо Батько Махно чого захоче — він це вчинить усупереч усьому…» Ефектна цитата російського публіциста досить точно розкриває наміри Н.Махна. Ефект страху, елемент психологічної війни, звичайно, був, але не будемо забувати, що телеграму прислав не Махно, а Удовиченко. І навряд чи це була саме пародія на Святослава. І, нарешті, в Н.Махна був надзвичайно важливий тактичний аргумент. Узявши Бердянськ і розграбувавши його, він думав обдурити, й таки обдурив «червоних» командирів. Вони щиро вірили, що наступного дня навантажені бердянською здобиччю махновці не зможуть просунутися на північ далі від Новоспасівки, і змушені будуть стати на відпочинок. Натомість Н.Махно таємно зосередив усі свої сили в с. Андріївці, набагато північніше Новоспасівки. Без Бердянського маневру «червоне» командування могло б цілком правильно розрахувати момент і місце махновського прориву. «Бердянський розгром» переконав їх у черговий раз, що Н.Махно — не полководець, а просто удачливий отаман-грабіжник, бандюга, який не розуміє основних правил стратегії й тактики.

2 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 28.

1 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 28.

2 БКМ – Арх: Воспоминания Тимченко Степана Игнатьевича, участника событий отражения налета банды Махно 12 декабря 1920 г. — С. 1.

1 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 28.

2 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 27.

3 БКМ НВ – 4556: Бердянск в годы гражданской войны (Воспоминания старого большевика Кривоносова Кузьмы Михайловича). — С. 9.

4 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 27.

5 Внутренние войска советской республики: Сб. док.и мат. — М., 1972. — С. 562. В опублікований документ вкралася помилка. Насправді, йдеться про 4-й кавполк.

1 ДАРФ. — Ф. 1235. — Оп. 96. — Спр.137. — Арк. 352.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 116.

3 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 28.

1 БКМ – Арх: Воспоминания Тимченко Степана Игнатьевича, участника событий отражения налета банды Махно 12 декабря 1920 г. — С. 2.

1 Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — 1920. — № 94. — С. 2.

2 Комсомолець Запоріжжя. — 1988. 2 липня. — № 27. — С. 1. У цій же статті співробітницею Запорізького обласного краєзнавчого музею піднімалось питання про повернення вулиці Горького імені Міхеловича.

3 РДВА. — Ф. 1025. — Оп. 1. — Спр. 53. — Арк. 27.

4 Повідомлення радянських істориків, зокрема В.Волковинського, про «особливо героїчний захист пошти й будинку НК» у Бердянську (Волковинский В. Махно и его крах. — М., 1991. — С. 192) слід вважати перебільшеними.

5 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 382.

1 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 85.

2 «Півескадрону вирубано на Площі 12 грудня» (БКМ – Арх: Воспоминания Тимченко Степана Игнатьевича, участника событий отражения налета банды Махно 12 декабря 1920 г. — С. 2).

1 В.Голованов помиляється, коли у своїй книзі пише, що «загін бердянців був оточений у передмісті Ліски, розстрілявши патрони, і був порубаний до останньої людини» (Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 382). В передмісті Ліски був розгромлений не загін самооборони, а 4-й кавполк 2-ї спішеної бригади.

2 БКМ – Арх: Воспоминания комсомольца 20-х годов Тетерева Ивана Кузьмича. — С. 3.

3 Там само. — С. 3.

1 Деякі любителі чорного гумору, перекручуючи, кажуть, що проспект названий на честь славетної перемоги повстанців.

2 Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — 1920. — № 94. — С. 2.

3 Савченко В. Махно. — Харків, 2005. — С. 323.

1 Савченко В. Махно. — Харків, 2005. — С. 323.

2 ДАЗО. — Ф.Р. 73. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 4. зв.

3 За власть Советов: Сб. док. и восп. — Запорожье, 1957. — С. 206. Цікаво, що Бердянський повітком у своїй доповіді від 16 грудня 1920 р. спробував звалити на наслідки махновського нальоту також повну відсутність у місті палива, хоча махновці до цього абсолютно не причетні. Про дрова та вугілля на зиму повинна була подбати колишня бердянська комуністична влада, знищена анархістськими повстанцями.

4 ДАЗО. — Ф.Р. 73. — Оп. 2. — Спр. 3. — Арк. 4 зв.

1 Стрельбицкий И. Ураган. — М., 1977. — С. 141.

2 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 383.

3 БКМ – Арх: Воспоминания комсомольца 20-х годов Тетерева Ивана Кузьмича. — С. 3.

4 Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — 1920. 23 грудня. — № 93. — С. 2.

5 БКМ – Арх: Воспоминания комсомольца 20-х годов Тетерева Ивана Кузьмича. — С. 3; Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — 1920. 23 грудня. — № 93. — С. 1.

6 Страницы истории Бердянской городской комсомольской организации. — Бердянск, 1984. — С. 16.

1 Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — 1920. 23 грудня. — № 93. — С. 1, 2.

2 БКМ – Арх: Из личного воспоминания фундатора организации Бердянского Ленинского коммунистического союза молодежи 12 января 1920 года Скорикова Ивана Ивановича. — С. 6.

1 Там само. — С. 6.

2 БКМ – Арх: Воспоминания Л.И.Задова. — С. 5.

3 Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — 1920. 23 грудня. — № 93. — С. 2.

1 БКМ – Арх: Воспоминания комсомольца 20-х годов Тетерева Ивана Кузьмича. — С. 4.

2 Страницы истории Бердянской городской комсомольской организации. — Бердянск, 1984. — С. 13.

3 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 85.

4 Страницы истории Бердянской городской комсомольской организации. — Бердянск, 1984. — С. 13.

1 Нині — вулиця Горбенка.

1 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 85.

2 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 382.

3 З повідомлення червонкома П.Павлова (Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 100) виходить, що озброєння захисників Земвідділу не було таким уже убогим, як про це писав Єсаулов. На озброєнні в оборонців був навіть кулемет.

4 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 100.

5 Через півстоліття після подій 1920 р. Кривоносов надіслав до Бердянського краєзнавчого музею листа:

«Уважаемая Людмила Филипповна!

В 1920 – 1921 г.г. я работал в Бердянском уездном отделе Народного образования, потом уехал.

В 1963 г. я находился в Бердянском санатории и в составе экскурсии посетил Ваш краеведческий музей. Внимательно прослушав беседу экскурсовода и осмотрев экспонаты музея, я ничего не нашел о событиях в Бердянске в 1920 году. Тогда я обратился к Вам с просьбой помочь мне розыскать бывших сотрудников уездного отдела Народного образования. Из названных мною нескольких фамилий товарищей Вы сообщили адрес только одного Серко Александра Алекс-ча, за что я очень благодарен Вам. Тогда же Вы просили написать в музей о событиях 1920 г. в Бердянске.

Встретившись с тов. Серко мы договорились, что будем писать, и начали кое-что вспоминать и переписываться. Но вскоре тов. Серко заболел, и дело это затянулось. Болезнь // его длилась несколько лет, и в январе 1970 г. он умер. Прошло более семи лет от начала нашей работы и вот, наконец, я закончил ее и направляю Вам.

Прошу Вас, Людмила Филипповна, сообщите мне, представляет ли эта работа для музея какую-то ценность и может ли она быть использована в нем.

С уважением, Кривоносов.

29/XI–71 г.» (БКМ – Арх.).

1 БКМ НВ – 4556: Бердянск в годы гражданской войны (Воспоминания старого большевика Кривоносова Кузьмы Михайловича). — С. 9 – 10.

1 БКМ – Арх: Воспоминания комсомольца 20-х годов Тетерева Ивана Кузьмича. — С. 5 – 6.

2 БКМ НВ – 4556: Бердянск в годы гражданской войны (Воспоминания старого большевика Кривоносова Кузьмы Михайловича). — С. 10.

1 Известия Бердянского Уездного Военно-Революционного Комитета и Паркома. — № 94. — С. 2.

2 Там само.

3 Беркман Олександр (1870 – 1936) — видатний діяч міжнародного анархістського руху. Народився у Вільно (Вільнюсі) в єврейській родині. У 18 років емігрував до США, де приєднався до анархістської групи «Піонери свободи». Став відомим у 1892 р. після невдалого замаху на стального магната Фріка, що напередодні жорстоко придушив страйк. До 1906 р. знаходився у в’язниці, згодом — знову активний учасник анархістського руху. У 1917 р. арештований у США за антивоєнну пропаганду. У грудні 1919 р. висланий до Росії. Один з організаторів «Всеросійської організації анархістів» (1920 р.). У 1921 р. змушений емігрувати в Берлін. Один з організаторів міжнародної допомоги переслідуваним у СРСР анархістам.

1 І международный конгресс революционных профессиональных союзов. Стенографический отчет. — М., 1921. — Бюллетень № 15. — С. 10 – 11.

2 Бухарiн М. Доповiдь перед учасниками Першого мiжнародного конгресу профспiлок 19 липня 1921 р. // Козацтво. — 1993. — № 1. — С. 60.

1 Беспечный Т. При широком поле… // Донбасс. — 1989. — № 5. — С. 90.

2 Ноздріна Л. Кривава зоря гуляйпільського батька // Південна зоря. — 1989. 22, 25 липня.

1 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 382.

2 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 86.

3 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 382.

4 РДВА. — Ф. 101. — Оп. 1. — Спр. 179. — Арк. 172; Спр. 182. — Арк. 7.

5 ДАЗО. — Ф.Р. 73. — Оп. 1. — Спр. 92. — Арк. 6. У цій доповіді вказується, що Махно напав на місто о 8 годині ранку. Ряд мемуарів і документи комуністів називають часом нападу шосту або сьому годину ранку, що свідчить швидше про те, що комуністи до нападу готові не були і на годинники не дивилися. Усе відбулося для них несподівано.

1 ЦДАВОВУ. — Ф. 4. — Оп. 1. — Спр. 566. — Арк. 27.

2 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 83.

3 Протоиерей Николай Доненко. Новомученики города Бердянска. — М.: Изд. Московского подворья Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 2001. — С. 60.

4 Телицин В. Нестор Махно. — М. – Смоленск, 1998. — С. 370.

5 БКМ – Арх: Из личного воспоминания фундатора организации Бердянского Ленинского коммунистического союза молодежи 12 января 1920 года Скорикова Ивана Ивановича. — С. 5.

1 Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 513.

2 Напередодні подій ця листівка вже була надрукована в штабній польовій типографії РПАУ/м/, і в махновців був готовий набір.

3 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181.

1 Шлях з Бердянська на сучасне село Нововасилівка Бердянського району.

2 Страницы истории Бердянской городской комсомольской организации. — Бердянск, 1984. — С. 16.

3 Телицин В. Нестор Махно. — М. – Смоленск, 1998. — С. 371.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 100.

2 Там само. — С. 100.

1 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 83.

2 Савченко В. Махно. — Харків, 2005. — С. 323.

3 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 116.

1 БКМ НВ – 4556: Бердянск в годы гражданской войны (Воспоминания старого большевика Кривоносова Кузьмы Михайловича). — С. 10 – 11.

2 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 102.

3 БКМ НВ – 4556: Бердянск в годы гражданской войны (Воспоминания старого большевика Кривоносова Кузьмы Михайловича). — С. 11.

1 Стрельбицкий И. Ураган. — М., 1977. — С. 145.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 115.

3 БКМ – Арх: Воспоминания Л.И.Задова. — С. 6.

1 БМК: Из личного воспоминания фундатора организации Бердянского Ленинского коммунистического союза молодежи 12 января 1920 года Скорикова Ивана Ивановича. — С. 7.

2 Протоиерей Николай Доненко. Новомученики города Бердянска. — М., 2001. — С. 60.

3 РДВА. — Ф. 182. — Оп. 4. — Спр. 256. — Арк. 242.

1 Ашахманов П. Махно и его тактика // Красный командир. — 1921. — № 24/25. — С. 11.

2 Ефимов Н.А. Действия против Махно с января 1920 по январь 1921 г. // Сборник трудов Военно-научного общества при военной Академии РККА. — 1921. — № 1. — С. 218.

3 Ашахманов П. Махно и его тактика // Красный командир. — 1921. — № 24/25. — С. 11.

1 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 106.

2 Савченко В. Махно. — Харків, 2005. — С. 324.

1 Внутренние войска Советской республики. Сб. док. и мат. — М., 1972. — С. 562.

1 Балаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 485.

2 Бояринцев А.И. Воспоминания. — М., 2003. — С. 77.

1 Бояринцев А.И. Воспоминания. — М., 2003. — С. 80.

2 Там само. — С. 82.

1 Аршинов П. История махновского движения. — Запорожье, 1995. — С. 181.

2 Skirda A. Les cosaques de la liberte Nestor Makhno, le cosaques de l`anarchie et la querra civile russe. 1917 – 1921. — Paris, 1985. — Р. 187.

1 Авксєнтьєвський Костянтин Олексійович (1890 – 1941) — відомий радянський військовий діяч. Заступник М.Фрунзе. У лютому 1921 р. — командувач усіма збройними силами на Україні й уповноважений РВР Республіки. У 1931 р. відправлений у відставку через хронічний алкоголізм.

1 Заявление в конфликтную комиссию РКП/б/ слушателя старшего курса Академии Генштаба Н.Ефимова // Дружба народов. — 1991. — № 6. — С. 128.

1 Смирнов Т. Бронепотяг № 4. — Запоріжжя, 1962. — С. 37.

2 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 101.

1 Йдеться про багаточисельні дрібні населені пункти, що виникли навколо села в роки Столипінської аграрної реформи. Більшість із них зникли до нашого часу й зняті зі списків населених пунктів Запорізької області.

2 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 100.

3 Стрельбицький И. Ураган. — М., 1977. — С. 142.

4 Голованов В. Тачанки с юга. — Запорожье – М., 1997. — С. 351.

1 Історія міст та сіл Української РСР. Запорізька область. — К., 1971. — С. 139.

1 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 118.

2 Белаш А.В., Белаш В.Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 514. По «старій дорозі» значило, що махновці виїхали з Новоспасівки на захід, а через кілька кілометрів повернули на північ, рухаючись шляхом, що вів з Бердянська до с. Андріївки, колишнім чумацьким трактом.

3 Там само. — С. 514.

4 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 101.

1 У цю ніч одна з розвідувальних партій Зведеної дивізії курсантів доповіла, що 13 грудня 1920 р. Махновці о 18.00 виступили з Новоспасівки в напрямку на колонію Софіївка. Сили їх визначалися в два кулеметних полки, кілька сот шабель, 4 гармати й маси тачанок. Із цим загоном знаходився безпосередньо сам Н.Махно з дружиною. Загін Н.Махна стояв у кол. Софіївка до 2.00 ночі 14 грудня, а потім виступив на с. Андріївка. (Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 101). Але «червоне» командування прийняло до відома цю інформацію занадто пізно.

1 Стрельбицкий И. Ураган. — М., 1977. — С. 142.

2 Лихаревский Е. «Андреевский конфуз» // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 114.

1 Есаулов. Налет Махно на Бердянск // Летопись революции. — 1924. — № 3. — С. 83.

2 Павлов П.А. Выводы из опыта борьбы с Махно дивизии курсантов в ноябре-декабре 1920 и январе 1921 года // Армия и революция. — 1921. — № 2/3. — С. 101.