Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці

Вид материалаДокументы

Содержание


Напрямок інноваційної діяльності
Рисунок 1 – Загальна чисельність працівників наукових організацій
Джерело фінансування
Рисунок 2 – Структура джерел фінансування технологічних інновацій
Галузь промисловості
Рисунок 3 – Структура витрат за напрямками інноваційної діяльності
Подобный материал:



Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці




УДК 338.22


Ю.С. Шипуліна1


Аналіз стану і динаміки реалізації потенціалу інноваційного

розвитку промислових підприємств Сумської області


У статті викладено результати аналізу стану і динаміки реалізації окремих складових потенціалу інноваційного розвитку промислових підприємств Сумської області за останні роки.


Увесь хід світового розвитку упевнено доводить, що основою стійкого економічного розвитку господарських систем і окремих суб’єктів господарської діяльності є інновації. Аналіз праць праці вітчизняних і зарубіжних учених свідчить, що основою інноваційної моделі розвитку вітчизняної економіки повинен бути все ще досить високий потенціал інноваційного розвитку, який потрібно всіляко підтримувати та розвивати. Успіх на інноваційному шляху розвитку очікується лише у тому випадку, коли будуть обиратися оптимальні стратегії розвитку наявного потенціалу, виходячи з результатів його оцінки та аналізу тенденцій розвитку ситуації на ринку, які дозволять повною мірою реалізувати порівняльні переваги підприємства-інноватора і нівелювати його відносні недоліки. Це є справедливим як для окремих підприємств, так і для регіонів, галузей та держави у цілому.

Враховуючи це, автором виконано аналіз стану і динаміки реалізації потенціалу інноваційного розвитку промислових підприємств Сумської області. Результати аналізу базуються на офіційних даних Сумського обласного управління статистики [1, 2, 3, 4].

Динаміка інноваційної діяльності підприємств області за останні три роки представлена у табл. 1 (відсоток характеризує частку підприємств-іннова­то­рів у загальній кількості підприємств).


Таблиця 1 – Промислові підприємства Сумщини,

які займалися інноваційноюдіяльністю


2001 рік

2002 рік

2003 рік

кількість

відсоток

кількість

відсоток

кількість

відсоток

46

18,3

49

19,4

18

6,6


При цьому серед підприємств з кількістю працюючих 100-199 осіб частка інноваційно активних склала 5,4%, 200-499 – 4,3%, 500-999 – 18,8%, більше 1000 – 66,7%. Тобто інноваційною діяльністю більш активно займалися великі підприємства. Найбільш активними були підприємства державної форми власності. Аналогічні тенденції спостерігаються і в цілому по Україні. Так у роботі [5] відзначається, що лише незначна кількість (близько 6%) малих підприємств були інноваційно активними, тоді як основна маса інновацій припадає на великі підприємства державної форми власності. Там же показано, що у провідних країнах спостерігаються протилежні тенденції, зокрема у США, Японії, Франції та інших відсоток інноваційно активних підприємств є найбільшим у сфері малого підприємництва при загальній інноваційній активності 70-80%, на противагу 18-20% вітчизняних.

У галузевому розрізі найбільша частка інноваторів була у машинобудуванні, хімічній промисловості, харчовій та легкій промисловості.

У табл. 2 представлено розподіл підприємств Сумщини за видами інноваційної діяльності.


Таблиця 2 – Частки підприємств, згрупованих за напрямками

інноваційної діяльності підприємств Сумської області, %


Напрямок інноваційної діяльності

2001

2002

2003

Дослідження і розробки

26,1

26,4

44,4

Придбання прав на патенти, ліцензій, використання об’єктів промислової власності

4,3

4,1

5,6

Придбання безпатентних ліцензій, ноу-хау, технологій

13,0

6,1

5,6

Придбання засобів виробництва

50,0

30,6

61,1

Технологічна підготовка виробництва

39,1

32,6

33,3

Маркетинг, реклама

28,3

26,5

33,3

Інше

19,6

10,2

16,6


Як випливає з табл. 2, більшість підприємств займалися придбанням нових засобів виробництва. Простежується позитивна динаміка зростання частки підприємств, які виконували дослідження і розробки та проводили заходи з маркетингу і реклами. Але це відбувається на тлі загального падіння кількості підприємств-інноваторів (див. табл. 1).

В той самий час, у Сумській області є значний інноваційний потенціал, який може бути реалізований за сприятливих умов. Розглянемо його за окремими складовими, які виділені у [6]: організаційно-управлінська, інтелектуальна, кадрова, технологічна, фінансова, науково-дослідна, ринкова, інформаційна, інтерфейсна.

Організаційно-управлінська складова інноваційного потенціалу промислових підприємств Сумської області. Порівняння кількості під­при­ємств-інноваторів, які у 2001-2003 рр. виконували дослідження і конст­руктор­сь­кі розробки, а також роз­робляли нові технології виробництва продукції, показало певне відносне зростання: 2001 р. – 65,2% (30 із 46), 2002 р. – 53,1% (26 із 49); 2003 р. – 77,8% (14 із 18). В абсолютному ж виразі спостерігається значне падіння кількості підприємств відповідної категорії.

У 2003 р. частка науково-дослідних підрозділів промислових підприємств у загальній кількості організацій, що займалися суто науковими та науково-техніч­ними роботами, склала лише 12,5% (3 з 24), у 2002 р. ця частка складала 12% (3 з 25), у
2001 р. – 12% (3 з 25).

Окрім відповідних підрозділів промислових підприємств науково-дослідні роботи виконували інші організації області (табл. 3).

Аналіз табл. 3 свідчить про відносну стабільність їх складу при незначному зменшенні частки самостійних конструкторських організацій. Подальший аналіз показує, що близько 50% науково-дослідних організацій зосереджено у обласному центрі, приблизно 17% – у м. Шостці, інші – у окремих райцентрах області.

Інтелектуальна складова. Аналіз показує, що відбувається постійне зменшення чисельності осіб, що активно займаються розробкою винаходів, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій, приблизно однаковою залишається кількість виконаних ними розробок.


Таблиця 3 – Організації Сумської області, що виконували науково-дослідні роботи


Види

1999

2000

2001

2002

2003

Кіль-кість

%

Кіль-кість

%

Кіль-кість

%

Кіль-кість

%

Кіль-кість

%

Самостійні науково-дослідні організації

10

38,5

11

44,0

10

40,0

10

40,0

10

41,7

Самостійні конструкторські проектні організації

5

19,2

3

12,0

3

12,0

3

12,0

2

8,3

Вищі навчальні заклади

4

15,4

4

16,0

4

16,0

4

16,0

4

16,7

Науково-дослідні та конструкторські підрозділи на промислових підприємствах

3

11,5

3

12,0

3

12,0

3

12,0

3

12,5

Інші самостійні організації

4

15,4

4

16,0

5

20,0

5

20,0

5

20,8

Всього

26

100

25

100

25

100

25

100

24

100


У 2002-2003 рр. спостерігалася така динаміка виконаних захищених наукових розробок:
  • подано заявок на видачу охоронних документів до Державного департаменту інтелектуальної власності України: у 2002 р. на винаходи – 74, на корисні моделі – 5, на промислові зразки – 4; у 2003 р. на винаходи – 66, на корисні моделі – 0, на промислові зразки – 1;
  • подано заявок на видачу охоронних документів до патентних відомств інших країн: у 2002 р. на винаходи – 4, на корисні моделі – 0, на промислові зразки – 1; у 2003 р. на винаходи – 7, на корисні моделі – 0, на промислові зразки – 1.

У ці самі роки динаміка отримання охоронних документів за заявками, у тому числі минулих років, була такою:
  • отримано охоронних документів України: у 2002 р. на винаходи – 60, на корисні моделі – 5, на промислові зразки – 2; у 2003 р. на винаходи – 85, на корисні моделі – 5, на промислові зразки – 6;
  • інших країн: у 2002 р. на винаходи – 6, на корисні моделі – 0, на промислові зразки – 1; у 2003 р. на винаходи – 5, на корисні моделі – 0, на промислові зразки – 1.

Загалом за ці роки використано об’єктів промислової власності: у 2002 р. винаходів – 51, корисних моделей – 6, промислових зразків – 8; у 2003 р. винаходів – 38, корисних моделей – 8, промислових зразків – 16.

Це свідчить про приблизну стабільність інтелектуальної складової інноваційного потенціалу. Дохід від використання нових розробок у 2000-2002 рр. складав відповідно: 66676,6 тис. грн., 5079,3 тис. грн., 24748 тис. грн., але він забезпечується також ефектом від впровадження придбаних на стороні і від впроваджених раніше власних розробок.

Однак є певні позитивні зрушення у продажу ліцензій на права інтелектуальної власності, головні позиції у цьому займає науково-дослідний інститут ВНДІАЕН. У 2001 р. від продажу ліцензій надійшло 2424,4 тис. грн. від вітчизняних підприємств і фірм, а у 2002 р. – 3275,9 тис. грн.

Кадрова складова. Аналіз показує, що відбувається поступове зменшення чисельності постійних працівників науково-дослідних та конструкторських підрозділів: 2001 р. – 3773, 2002 р. – 3605, 2003 р. – 3433 (з них працівників науково-дослідних та конструкторських підрозділів промислових підприємств відповідно 877, 844, 835). З них кількість працівників які мають наукові ступені доктора чи кандидата наук, становить відповідно: 2001 р. – 12 та 121, 2002 р. – 16 та 119, 2003 р. – 15 та 105 (на заводах відповідно 23, 9, 18 осіб зі ступенями). З них докторів і кандидатів наук відповідно: 51 та 287, 54 та 280, 48 та 291. Приблизно стабільною була загальна кількість працівників, що виконують науково-дослідні та конструкторські роботи за сумісництвом: 2001 р. – 677, 2002 р. – 670, 2003 р. – 661. При цьому із загальної кількості дослідників та конструкторів зі ступенем (як тих, що працюють на постійній основі, так і сумісників) більше 50% докторів та більше 20% кандидатів наук мають вік більше 60 років.

Що стосується працівників промислових підприємств, то чисельність безпосередніх виконавців наукових та науково-технічних робіт (дослідників і техніків) зменшилася на 6,6% і склала 1836 осіб. Середній вік дослідника склав 46 років. Частка дослідників віком до 40 років становить 32,3%, 41-50 років – 28%, кожен сьомий дослідник – пенсіонер. За зазначений період відбулося і зменшення загальної чисельності працівників, які виконують науково-технічні роботи, відповідно: 2087 осіб, 1966 осіб, 1836 осіб. При зменшенні в абсолютному виразі, відзначаються позитивні тенденції до зростання частки цієї категорії працівників у загальній чисельності персоналу промислових підприємств у період до 2002 р. включно (становила 4,3%), проте у 2003 р. знову відбувся її спад – 1,9%. Нижче, на рис. 1, представлено динаміку структури працівників наукових організацій промисловості.




Рисунок 1 – Загальна чисельність працівників наукових організацій

за категоріями персоналу

За період 2001-2003 рр. відбувалося зменшення чисельності працівників вищої кваліфікації, що виїздили за кордон: 9, 3, 2 особи.

Технологічна складова інноваційного потенціалу. У першому наближенні цю складову може охарактеризувати частка промислових підприємств, що впроваджували інновації (див табл. 1). За період 2001-2003 рр. відбувалося зменшення кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації, відповідно: 56, 46, 30. З них: проводили комплексну механізацію і автоматизацію виробництва відповідно за роками – 2, 4 і 9; впроваджували нові технологічні процеси – 18, 19, 7, у тому числі маловитратні, ресурсозбережні та безвідходні – 3, 3, 5; освоювали виробництво нових видів продукції – 55, 44, 29. Тобто зменшилася кількість і частка підприємств, які освоювали нові технології та нові види продукції.

У 2003 р. основним напрямком інноваційних витрат підприємств було придбання засобів виробництва (38,8% загальної суми витрат). Сума витрат за цим напрямком зросла за один рік у 1,8 разу, проте частка залишилася на попередньому рівні. Кошти на придбання у 2003 р. основних засобів витрачали 3 з 5 інноваційно активних підприємств. Кращими були ЗАТ „Крафт Фудз Україна”, ВАТ „Сумихімпром”, КФ ЗАТ „Мотордеталь-Правекс”.

У 2003 р. 63,3% технологічних витрат припадає на підприємства машинобудування, 20,2% – харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів, 13,1% – хімічної та нафтохімічної, 1,2% – легкої промисловості.

Загалом, динаміка впровадження прогресивних технологічних процесів та освоєння виробництва нових видів продукції в промисловості була такою:
  • впровадження нових технологічних процесів: 2001 р. – 68; 2002 р. – 66; 2003 р. – 35;
  • освоєння виробництва нових видів продукції: 2001 р. – 405; 2002 р. – 515; 2003 р. – 333.

Тобто, у 2003 р. відбувся істотний спад.

Кількість освоєних уперше і знятих з виробництва видів продукції складала: 2001 р. – 34 і 1, 2002 р. – 41 і 1, 2003 р. – 39 і 0. Цифри свідчать про певну стабільність. У структурі освоєння нової продукції переважає хімічне та насосно-компресорне устаткування, а також нафтопромислове.

Оновили свою продукцію 34,2% від загальної кількості підприємств. Загалом частка продукції машинобудування, що освоєна вперше за останні 3 роки, складала: 2001 р. – 19%, 2002 р. – 6,6%, 2003 р. – 9,6%.

Загальний обсяг відвантаженої інноваційної продукції складав: 2001 р. –
479133,4 тис. грн., 2002 р. – 898223,4 тис. грн., 2003 р. – 550418,9 тис. грн. У цьому обсязі частка принципово нової продукції відповідно склала: 25,1%, 51,8%, 59,22%. А частка поставленої на експорт – відповідно: 15,8%, 47,0%, 73,6%. Це свідчить про позитивні тенденції у переорієнтації промислових підприємств на виготовлення нової високоякісної продукції.

Фінансова складова. Структура фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами представлена у табл. 4.

Основними джерелами фінансування власне інноваційної діяльності у 2003 р., як і у попередні роки, є власні кошти підприємства, частка яких склала 94,7% у загальному обсязі фінансування технологічних інновацій (у 2001 р. – 90,9%, у 2002 р. – 94,5%). Решта витрат фінансувалася за рахунок іноземних інвестицій (у 2003 р. з державного та місцевого бюджетів взагалі не виділялося коштів).

Таблиця 4 – Розподіл обсягу фінансування наукових та

науково-технічних робіт за джерелами фінансування


Джерело

фінансування

2000

2001

2002

2003

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

держбюджет

6223,6

19,25

6233,0

20,99

5534,6

20,7

5558,1

9,22

власні кошти

1911,8

5,91

3945,5

13,29

2926,2

10,94

23302,1

38,64

кошти замовників:

























вітчизняних

18490,8

57,2

16579,0

55,84

15257,0

57,06

24810,4

41,14

іноземних держав

3671,6

11,36

2197,8

7,4

2731,0

10,21

6600,4

10,95

інші джерела

2026,7

6,27

733,1

2,47

288,1

1,08

30,9

0,0001

Всього

32324,5

100

29688,4

100

26736,9

100

60301,9

100


Структура фінансування технологічних інновацій у 2002-2003 рр. представлена на рис. 2.

Станом на кінець 2003 р. загальна сума обігових коштів промислових підприємств Сумщини становила 2159,7 млн. грн. Порівняно з 2002 р. їх обсяги збільшилися на
78,6 млн. грн. Частка власних обігових коштів промислових підприємств скоротилася з 15,7% до 6,8%, тобто фінансова стійкість підприємств зменшилася і збільшився ризик інноваційної діяльності.




Рисунок 2 – Структура джерел фінансування технологічних інновацій, %


Нестача оборотних коштів обумовлена існуванням взаємних неплатежів суб’єктів господарювання (табл. 5).

При цьому у 2003 р. на 11,1% зменшилася сума довгострокових кредитів. Це обмежує можливості підприємств поповнити обігові кошти. Слід зазначити, що у
2003 р. 10,5% промислових підприємств-інноваторів для фінансування інноваційної діяльності користувалися банківськими кредитами.


Таблиця 5 – Інформація про кредиторську і дебіторську заборгованість

промислових підприємств, млн. грн.


Галузь промисловості

Нестача обігових

коштів

Дебіторська заборгованість

Кредиторська заборгованість

1.01.03

1.01.04

1.01.03

1.01.04

1.01.03

1.01.04

Всього, у т.ч.:

-583,5

-523,7

952,2

923,5

1383,8

1591,9

Добувна

-0,7

-0,1

0,6

0,4

2,7

0,9

Обробна

-501,1

-401,3

632,8

624,2

999,3

1212,9

Виробництво електроенергії, газу та води

-81,6

-20,3

318,8

298,9

381,8

378,1


Іншим шляхом їх поповнення є відрахування частки коштів від прибутку, але таку можливість мають лише 49,2% підприємств, оскільки інші підприємства збиткові. Аналіз табл. 5 також показує, що загальна сума нестачі обігових коштів знаходиться у межах сум дебіторської заборгованості, тому налагодження платіжної дисципліни, застосування передоплати є основним шляхом вирішення проблем фінансування інноваційної діяльності, до речі, як і фінансових проблем підприємств взагалі.

Аналіз показує, що вітчизняна інноваційна сфера ще не стала привабливою для вітчизняних і іноземних інвесторів. У 2003 р. в інновації іноземними інвесторами вкладено лише 199 тис. грн. у одне підприємство ВАТ „Селмі”, вітчизняні ж інвестори взагалі не здійснювали вкладень.

Науково-дослідна складова. У 2000 р. загальний обсяг витрат на інноваційну діяльність промислових підприємств складав 35,44 млн. грн., у 2001 р. – 53,5 млн. грн., у 2002 р. – 44,9 млн. грн., у 2003 р. – 82,6 млн. грн., тобто, більше ніж у попередньому, у 1,8 разу. Основною складовою загальної суми витрат (58,5%) є поточні витрати. Однак у порівнянні з 2002 р. значно зросла частка капітальних вкладень (довгострокових інвестицій), спрямованих на технічне переоснащення виробництва.

Структура витрат на інноваційну діяльність за її напрямками (у відсотках до загальної суми витрат) представлена на рис. 3.

Витрати на дослідження і розробки у порівнянні з 2002 р. зросли у 5,8 разу і склали 30,5 млн. грн. В структурі загальних витрат їх частка зросла з 11,7% до 36,6%. У середньому у 2003 р. одним підприємством було витрачено на дослідження і розробки 3,8 млн. грн. Дані роботи виконувала майже половина підприємств-інноваторів (2,9% від загальної кількості промислових підприємств Сумщини). Але майже весь обсяг витрат на дослідження і розробки припадає на декілька підприємств машинобудування: 81,5% – ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе”, 13,5% – ВАТ „Селмі”, 4,5% – ВАТ „Сумський завод „Насосенергомаш”. Окрім того, більше половини загальної суми витрат на дослідження і розробки становить оплата послуг сторонніх організацій.

Істотно зросли витрати на придбання прав на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, ліцензії тощо): 2001 р. – 1,4 тис. грн., 2002 р. – 309,4 тис. грн., 2003 р. – 847,6 тис. грн. Однак частка інноваційно активних підприємств у цьому напрямку зросла не набагато, з 4% у 2001-2002 рр. до 5,6 у 2003 р.



Рисунок 3 – Структура витрат за напрямками інноваційної діяльності


Витрати на придбання безпатентних ліцензій, ноу-хау, технологій тощо зросли у 2003 р. у порівнянні з попереднім у 1,6 разу і становили 46,8 тис. грн. Всього ж у
2003 р. було придбано 16 нових технологій (вдвічі менше, ніж у 2002 р.), з них 13 – вітчизняні, 3 – закордонні. 7 технологій придбано ВАТ „Шосткинський міськмолкомбінат”, 3 – ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе”.

У 2001 р. працівниками заводської науки виконано 77 наукових розробок (52 – створення нових видів техніки, 21 – нових технологій), що складає 19,2% від загальної кількості розробок наукових організацій області. У 2002 р. – 95 розробок (73 – створення нової техніки, 20 – нових технологій), що становить 20% від загальної кількості розробок наукових організацій області, у 2003 р. – 57 розробок. Це становить лише 7,7% від загальної кількості розробок в цілому по наукових організаціях області. З них 53 – створення нових видів техніки, 2 – нових технологій.

Однак лише у 5,9% підприємств питома вага реалізованої інноваційної продукції у загальному її обсязі перевищила 50%, у кожного другого становила від 10% до 50%, у кожного третього – від 1% до 10%.

Вища, ніж у цілому по промисловості, частка реалізованої інноваційної продукції у 2003 р. була у ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе” (76,4%) та ВАТ „Сумихімпром” (8,4%). За ними йдуть КФ ЗАТ „Мотордеталь-Правекс” (4,4%), ЗАТ „Крафт Фудз Україна” (4,2%), ВАТ „Шосткинський міськмолкомбінат” (2,9%).

Більше половини загального обсягу такої продукції (52,9%) зазнало суттєвих технологічних змін або заново впроваджено. В основному це продукція підприємств машинобудування, ремонту та монтажу машин та устаткуванн (47,1%), хімічної та нафтохімічної промисловості (8,4%), харчової промисловості (3,2%).

За межі України інноваційної продукції у 2003 р. найбільше реалізували
ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе” (83,7%), КФ ЗАТ „Мотордеталь-Правекс” (4,9%),
ВАТ „Нафтопроммаш” (0,3%).

Інноваційні процеси суттєво вплинули на діяльність підприємств, які їх впроваджували. У результаті майже у 75% з них розширився асортимент продукції та традиційні ринки збуту, більше ніж у 66% створилися нові ринки збуту, у тому числі за межами України. У половини підприємств нововведення сприяли поліпшенню умов праці та зростанню виробничих потужностей, більше ніж у третини – скороченню матеріальних витрат на виробництво продукції.

Ринкова складова. У 2003 р. на проведення маркетингових досліджень та рекламу, метою яких є укріплення ринкових позицій та завоювання нових ринків, промисловими підприємствами було витрачено 16,9 млн. грн., їх питома вага становить 20,4%. У
2002 р. це становило відповідно 1,5 млн. грн. або 3,3%, у 2001 р. – 1,1 млн. грн., або 2%. На подібні роботи витрачало кошти кожне третє підприємство-інноватор.

Активний пошук нових ринків збуту активно здійснювали підприємства машинобудування, харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів. Кращими були: ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе” (97,6% загального обсягу витрат за цим напрямком), ВАТ „Сумський завод „Насосенергомаш” (1,2%),
ВАТ „Шосткинський міськмолкомбінат” (0,8%).

Інформаційна складова. Інформаційне забезпечення інноваційного розвитку промислових підприємств Сумської області та й України взагалі на достатньому рівні підтримують маркетингові підрозділи, які є практично на всіх підприємствах, хоча на багатьох такими вони є лише за назвою, а фактично виконують функції збуту. Систематично маркетингові дослідження, які забезпечують інформацією про потреби і запити споживачів, зміну їхніх смаків і уподобань, сильні і слабкі сторони заходів комплексу маркетингу, які реалізує підприємство і його конкуренти, тенденції розвитку ринку і т.п. проводить досить обмежене коло підприємств, це вже згадані вище:
ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе”, ВАТ „Сумський завод „Насосенергомаш”,
ВАТ „Шосткинський міськмолкомбінат”, КФ ЗАТ „Мотордеталь-Правекс”,
ВАТ „Сумихімпром”, ЗАТ „Крафт Фудз Україна”, ВАТ „Нафтопроммаш”, Концерн „Укрросметал”. Найбільша частка витрат на подібні роботи припадає на ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе”.

Значну допомогу у інформаційному забезпеченні надає агентство „АС-Медіа”. Зокрема, воно готує інформаційні друковані видання „Ділова Сумщина” та аналогічні на CD. Ці видання містять інформацію про діяльність основних підприємств і фірм Сумщини, фірмову структуру регіонального ринку, контактні адреси і т.п.

Інформацію про тенденції розвитку НТП, останні досягнення у галузі науки і техніки збирають патентно-ліцензійні підрозділи та відділи науково-технічної інформації. Але вони є у складі не багатьох підприємств. Такого роду роботи у повному обсязі виконують лише ВАТ „СМНВО ім. М.В.Фрунзе”, ВАТ „Сумський завод „Насосенергомаш”, ВНДІАЕН, „Укрросметал”. Окрім того, істотні бази даних, включаючи патентні, бібліотечні та інші фонди мають ряд ВНЗ області. Найбільшим інформаційним центром такого плану є Сумський державний університет.

На жаль, інформація подібного роду є закритою, часто невиправданою, оскільки її оберігають від відкритого доступу як комерційну таємницю.

Підвищити якість інформаційного забезпечення та оперативність роботи з інформацією допомагає комп’ютерна техніка. Слід зазначити, що останніми роками відмічається чітка тенденція до зростання комп’ютерної оснащеності підприємств (табл. 6).

Інтерфейсна складова. Характеризує ступінь узгодженості інтересів інноваційного процесу. Про зростання її рівня свідчать обсяги витрат на придбання прав на об’єкти промислової власності (у 2002 р. порівняно з 2001 р. у 221 раз, у 2003 р. порівняно з 2002 р. – у 2,74 разу), на придбання безпатентних ліцензій, ноу-хау, технологій тощо у 2003 р. порівняно з попереднім у 1,6 разу. Це свідчить про зацікавленість промислових підприємств Сумщини у інноваційних розробках, відповідності їх параметрів інтересам підприємств.


Таблиця 6 – Забезпеченість організацій засобами обчислювальної техніки


Показник

2000

2001

2002

2003

2004

Всього ЕОМ

12705

18207

18826

22947

28729

у тому числі

персональні ЕОМ

12630

18160

18784

22906

28716


Зростання обсягів реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності також свідчить про зростання рівня інтерфейсної складової.

З іншого боку, спостерігається коливання обсягів відвантаженої інноваційної продукції: у 2002 р. – зростання порівняно з попереднім у 1,88 разу, у 2003 р. – падіння у 1,63 разу. Це свідчить про нестійкість партнерських зв’язків, неповну врахованість інтересів економічних контрагентів.

При цьому частка принципово нової продукції зростала відповідно у 2001-2003 рр.: 25,1%, 51,8%, 59,22%. Зростала і частка відвантаженої на експорт продукції: 15,8%, 47,0%, 73,6%. Це означає, що високоякісна нова продукція є бажаною для економічних контрагентів підприємства, як вітчизняних, так (особливо) для зарубіжних.

Проведений вище аналіз ринкової та інформаційної складової свідчить, що промисловими підприємствами проводяться активні роботи з підвищення рівня інтерфейсної складової інноваційного потенціалу.

Підбиваючи підсумки, слід відзначити:
  • підтримується відносна стабільність і достатньо високий рівень організаційно-управлінського потенціалу;
  • інтелектуальний потенціал є достатньо високим за відносними показниками і стабільним за результативністю, однак його абсолютні показники зменшуються. З одного боку, це свідчить про зростання ефективності його використання, з іншого – про зменшення його бази (ресурсної складової). Тобто оцінка його рівня є неоднозначною, відбувається постійне зменшення загальної чисельності осіб, які займаються інноваційними розробками, однак кількість розробок практично не змінюється, зростає ефект від їх впровадження і продажу стороннім організаціям, в тому числі за кордон. Відбувається незначне, але постійне зменшення чисельності фахівців, що займаються науково-дослідною діяльністю, відбувається також їх фізичне старіння (особливо фахівців вищої кваліфікації), що свідчить про певні проблеми з кадровою складовою інноваційного потенціалу;
  • технологічна складова протягом останніх років істотно укріплюється, на це витрачається все більше коштів, однак позитивні тенденції, що склалися, потребують продовження, та й віддача все ще залишається недостатньою;
  • щодо фінансової складової, то її рівень зростає, оскільки істотно збільшуються обсяги фінансування інноваційної діяльності, поліпшується структура джерел фінансування, відповідно зростає фінансова стійкість підприємств. Основною проблемою є залучення коштів вітчизняних і іноземних інвесторів, оскільки фінансування інноваційних розробок здійснюється в основному за рахунок власних коштів підприємств, частка яких є непропорційно великою, хоча і поступово зменшується. Проблемою є і значна частка збиткових підприємств;
  • все ще зберігається досить високий рівень науково-дослідного потенціалу інноваційного розвитку підприємств області, відзначається зростання його рівня і результативності, однак позитивні тенденції потребують укріплення. Проблемою є рівномірність розвитку науково-дослідного потенціалу підприємств області, оскільки його зростання забезпечується в основному кількома великими підприємствами;
  • спостерігається зростання ринкового потенціалу, підприємства активно намагаються підняти його рівень, але коло цих підприємств є досить обмеженим. Великі промислові підприємства області намагаються реалізувати і розвинути наявний ринковий потенціал інноваційного розвитку, обсяг коштів, які вони витрачають, зростає, однак малі і середні підприємства цією діяльністю практично не займаються;
  • рівень інформаційного потенціалу є відносно невеликим, хоча і відзначається його стабільність. Відмічається зростання рівня комп’ютерної оснащеності інформаційних баз і систем підтримки інноваційних рішень;
  • розвиток інтерфейсного потенціалу відзначається суперечливістю, відмічаються як позитивні, так і негативні тенденції. Однак у цілому промислові підприємства приділяють йому все більшої уваги.

Таким чином, слід зазначити, що промислові підприємства Сумщини зберігають значний потенціал для розвитку на основі інновацій, однак питанням мотивації інноваційної діяльності і фінансування інноваційних розробок слід приділяти більшої уваги як на регіональному, так і на державному рівнях. Незважаючи на загалом незначні масштаби інноваційної діяльності, слід зазначити, що саме інновації дали змогу підприємствам, які їх упроваджували, розширити випуск продукції і свої ринки збуту. Частка таких підприємств у загальній кількості підприємств-інноваторів Сумської області складає 65%.

Викладене підтверджує необхідність удосконалення системи управління вибором стратегій реалізації і розвитку наявного інноваційного потенціалу промислових підприємств, на що і повинні бути спрямовані подальші дослідження.

  1. Наукова та інноваційна діяльність промислових підприємств Сумської області у 2003 р. (оперативна інформація). – Суми: Сумське обласне управління статистики, 2004. – 19 с.
  2. Наукова та інноваційна діяльність у Сумській області у 2002 р. – Суми: Сумське обласне управління статистики, 2003. – 185 с.
  3. Статистичний щорічник Сумської області за 2002 р. – Суми: Сумське обласне управління статистики, 2003. – 696 с.
  4. Статистичний щорічник Сумської області за 2003 р. – Суми: Сумське обласне управління статистики, 2004. – 680 с.
  5. Гусєв В.О. Формування державної інноваційної політики у секторі малого підприємництва//Статистика України. – 2002. – № 4. – С. 33-34.
  6. Шипуліна Ю.С. Інноваційний потенціал як основа стійкого економіч­ного розвитку господарських систем, його сутність і структура//Механізм регу­лю­ван­ня економіки, еко­но­міка природокорис­ту­ван­ня, еконо­міка під­приємства та орга­ні­зація вироб­ництва. – 2004. – № 2. –
    С. 71-81.

Отримано 29.04.2005 р.


Ю.С. Шипулина

Анализ состояния и динамики реализации потенциала инновационного развития промышленных предприятий Сумской области

В статье изложены результаты анализа состояния и динамики реализации отдельных составляющих потенциала инновационного развития промышленных предприятий Сумской области за последние годы.

1Шипуліна Юлія Сергіївна, аспірант кафедри економіки Сумського державного університету.


© Ю.С. Шипуліна, 2005



Механізм регулювання економіки, 2005, № 2