Процеси перетворень в Україні в економіці, політиці, праві І т д. дуже затягнулись. Важко дається перехід від командно-адміністративної системи

Вид материала

Документы

Содержание Політична реформа Адміністративна реформа Судова реформа

Подобный материал:

• Соболєв олексій валерійович, 41.87kb.
• «Інформаційний пакет кафедри теоретичної та прикладної економіки» формат опису модуля, 40.87kb.
• Реферат на тему, 53.8kb.
• Реферат на тему, 208.74kb.
• Суспільно-політичні процеси в Україні в добу національно-визвольних змагань важко уявити, 476.57kb.
• “Види об’єднань громадян”, 246.31kb.
• Азарян О. М. Ефективне функціонування споживчого ринку: параметри та умови, 85.75kb.
• Ринкової економіки банки зна­ходяться в центрі безлічі супереч­ливих І важко прогнозованих, 99.69kb.
• Освіти в україні та її перспективи, 210.98kb.
• Яких переваг надасть Україні інтеграція до Європейського Союзу? Відповідь, 11.61kb.

Муравйов Віктор

доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри порівняльного та європейського права Інституту

міжнародних відносин Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка


Правова реформа в Україні


Процеси перетворень в Україні в економіці, політиці, праві і т.д. дуже затягнулись. Важко дається перехід від командно-адміністративної системи. Реформаторам поки що складно змінити радянський менталітет. Все це безпосередньо стосується проведення правових реформ в Україні.

Про правові реформи говорять усі представники влади протягом вже 20 років з моменту отримання незалежності. Необхідність їх проведення була актуалізована після вступу України до ради Європи у 1995 році, а також у зв’язку з наближенням України до Євросоюзу після підписання у 1994 році УПС. Зараз же йдеться про підписання угоди про асоціацію. Без відповідних реформ підписання та виконання цієї угоди стане складним. Проте їх здійснення не стає від цього більш швидким процесом, а те, що робиться у цій царині, не є ефективним.

Які ж фактори визначають напрямки проведення правових реформ в Україні?

До останнього часу спроби проведення правових реформ в Україні були спрямовані переважно на консолідацію влади тими, хто знаходився біля керма держави. Демократизація суспільства, захист прав людини, інтереси країни не знаходились на першому плані і не ставилися за мету правового реформування. Головне полягало у завоюванні влади для контролю над фінансовими потоками. Реформи готувалися кулуарно, без широкого обговорення в суспільстві. Правові реформи не були прив’язані до соціально-економічних перетворень, без чого вони не можуть відбуватися належним чином.

Наслідком таких кроків став правовий нігілізм українського суспільства. Одним з найбільших правопорушників права є український парламент, який, фактично, не користується довірою суспільства. Яскравим проявом цього став двометровий паркан по усьому периметру будівлі Верховної Ради, а також посилені наряди міліції навколо нього.

Нереформовані правоохоронні органи порушують права людини. Про це свідчить значна кількість скарг громадян України до Європейського суду з прав людини. За кількістю скарг до цього суду Україна посідає четверте місце серед країн Європи. Значний відсоток з них складають скарги на дії правоохоронних структур.

Політична реформа

Для подолання кризи в умовах померанчевої революції у грудні 2004 року Верховна Рада ухвалила Закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента. Закон запроваджував політичну реформу, яка передбачала перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років.

Після приходу до влади В. Януковича і Партії Регіонів 1 жовтня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року. Суд послався на порушення процедури розгляду та прийняття цього закону. Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року.

Таким чином була значно посилена влада президента за рахунок повноважень парламенту. Навряд чи це можна вважати реформою.

Тому перед Україною зараз стоїть завдання провести нову конституційну реформу. Проте поки ще у влади не сформоване цілісне бачення шляхів подальшого конституційного реформування. Нещодавно з метою підготовки конституційної реформи створено Комісію зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. На жаль, комісія виявилася не репрезентативною щодо представництва вітчизняних наукових юридичних шкіл, незалежних експертів-конституціоналістів. Говориться також про створення Національної конституційної асамблеї. Створено також окрему робочу групу з питань удосконалення законодавства про вибори.

Важливо забезпечити скоригованість складових конституційного процесу та їх узгодженість із процесом проведення економічних і соціальних реформ.

Венеціанська комісія радить Україні провести нову конституційну реформу. Нова реформа  має бути здійснена  парламентом як всенародно обраним органом законодавчої влади, при цьому така реформа повинна створити більш чіткий механізм стримувань і противаг, а також передбачати судову реформу і скорочення повноважень Генпрокуратури.

Адміністративна реформа

У результаті здійснення адміністративної реформи має бути досягнуто поступове формування раціонального механізму державного управління, який дав би змогу значно зміцнити та підвищити ефективність реалізації виконавчої влади, поглибити її взаємодію з місцевим самоврядуванням, забезпечити участь громадськості у формуванні державної політики.

Правовою передумовою для адміністративної реформи в Україні стала Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року. Надалі, впродовж п’ятнадцятирічного терміну, центральними органами влади вживалися заходи щодо визначення мети та векторів адміністративного реформування в Україні.

22 липня 1998 року Президентом України підписано Указ №810/98 «Про заходи щодо впровадження концепції адміністративної реформи в Україні». Даним Указом в основу адміністративного реформування системи державного управління закладено основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні, розробленої Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи.

Аналізуючи стан виконання вказаних положень, доводиться констатувати, що поставлені завдання не виконано, були ухвалені лише деякі з нормативних актів.

У 2010 році був ухвалений Закон України "Про державну службу".

Були впорядковані функції міністерств та відомств, зроблені кроки з уникнення дублювання їх функцій та скорочення штатів бюрократичного апарату. В цьому зв’язку слід звернути увагу насамперед на прийняття Указів Президента України № 1085/2010 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та №370/2011 від 06 квітня 2011 року «Питання оптимізації системи центральних органів. Як не дивно, така оптимізація торкнулась також Бюро Секретаріату Кабінету міністрів, яке відповідало за європейську інтеграцію.

У 2011 році був ухвалений Закон "Про Кабінет міністрів". У ньому зазначено, що посади міністрів є політичними. Тому до них не відноситься Закон про державну службу.

У 2011 році був ухвалений Закон "Про основи запобігання і протидії корупції". Він передбачає створення Єдиного державного реєстру осіб, які були притягнуті до відповідальності за корупцію.

Загалом, для досягнення поставленої мети адміністративної реформи, кроки, які вживаються органами державної влади, мають носити системний характер та бути узгодженими між собою.

Судова реформа

Після ухвалення Конституції України у 1996 році судова влада була виділена в якості самостійної гілки влади. Найбільш важливим у плані реформування судової влади є Закон “Про судоустрій і статус суддів” 2010 року.

Відповідно до цього закону судову систему формують суди загальної юрисдикції і суд конституційної юрисдикції. Передбачені такі види судів загальної юрисдикції: місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані і Верховний суд.

До судів конституційної юрисдикції належить Конституційний Суд України.

Згідно з Законом, Верховний Суд України визнається найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а вищі спеціалізовані суди визнаються вищими судовими органами спеціалізованих судів (ст. 17).

Зазнав змін принцип інстанційності судової системи. Розташування Верховного Суду України у переліку видів судового перегляду разом з апеляційним і касаційним дають право говорити про появу четвертої судової інстанції. Однак, це не наближає нас до європейських стандартів, оскільки такої практики в Європі практично не існує.

Судова реформа не вирішила питання підсудності справ. Зараз відсутній орган, який би вирішував спори щодо підсудності. Раніше це робив Конституційний Суд.

Європейські інститути (Венеціанська комісія, ПАРЄ) висловили ряд зауважень до судової системи України, виду судів та порядку судочинства за новим законодавством. Ці зауваження і надані рекомендацій однозначно свідчать, що без їх врахування судова система України не буде визнана такою, що відповідає демократичним стандартам, прийнятим і обов'язковим для європейських країн, і буде однією із перепон між Україною та її членством у Європейському Союзі.

Таким чином, враховуючи важливість приєднання України до європейських правових стандартів, важливе значення має прискорення правової реформи. Це питання є надзвичайно важливими для держави, для забезпечення прав і свобод людини і громадянина, верховенства права та національних інтересів України.