Лекція №1 Тема: Індоєвропейські мови. Техніка лінгвістичної реконструкції. Індоєвропейська прамова

Вид материалаЛекція

Содержание


Основні групи германських племен.
Давньоанглійська мова.
Давньонімецька мова.
Мета вивчення
Йоганн Кристоф Аделунг
Франц Бопп
Мета вивчення
Подобный материал:
1   2   3   4   5

План

  1. Основні групи германських племен
  2. Класифікація давньогерманських племінних мов. Латинське письмо

Питання для самостійної роботи
  1. Давньогерманські пам'ятки на основі латинської писемності давньоанглійською мовою
  2.  Давньогерманські пам'ятки на основі латинської писемності давньонімецькою мовою
  3. Давньогерманські пам'ятки на основі латинської писемності давньосаксонською мовою

Основні групи германських племен. Давньогерманські мови – мови раннього Середньовіччя – поділяються на три великі гілки: 1) східну, до якої відноситься готська, 2) північну, яка містить скандинавські мови – давньопівнічну, з якої пішли давньошведська, давньонорвезька, давньоісландська і давньодатська, 3) західну, до якої входять давньоверхньонімецька, давньоанглійська, давньосаксонська, нижньофранкська і фризька.

Давньоанглійська мова. Хоча вважається, що писемність англійською мовою виникла у VII ст. н. е. (деякі частини "Англосаксонської хроніки" написані у VII ст.), перші писемні пам'ятки давньоанглійською відносять до VIII століття. Основними із цих пам'яток є наступні. "Гімн Кедмона" (VIII ст., нортумбрійський діалект). "Передсмертна пісня Беди" (IX ст., нортумбрійський діалект). На нортумбрійському діалекті зроблений також переклад Євангелія, що відноситься до Х ст.

Давньонімецька мова. До найранніших пам'яток відносяться глоси; найбільш відомим з них є "Аброганс" (назва - за першим латинським словом abrogans), VIII ст.; рукопис створений у Сан-Галленському монастирі (Швейцарія). Припускається, що оригінал був написаний баварським діалектом, але рукописи, що дійшли до нас, виконані на алеманському діалекті -див. рис. 12.

До VIII століття відноситься переклад трактату севільського єпископа Ісидора "Про щиру віру". Ця пам'ятка отримала назву "Давньоверхньонімецький Ісидор". Рукопис відноситься до кінця VIII ст. - початку IX ст., зберігається в Парижі. Діалект – рейнськофранкський.


Лекція № 5

Тема: Історія германської філології

Мета вивчення: ознайомити студентів з діяльністю провідних науковців, які працювали у галузі філології, зокрема германської філології


Література
  1. Арсеньева М.Г., Балашова С.П., Берков В.П., Соловьева Л.Н. Введение в германскую филологию: Учебник для филологических факультетов. – М.: ГИС, 2000. – 314 с.
  2. ссылка скрыта. Введение в германистику [Текст] : учеб. для ун-тов / В. П. Берков. - М. : Высш. шк., 2006. - 199, [1] с.
  3. ссылка скрыта Современные германские языки [Текст] : учебник / В. П. Берков. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Астрель; АСТ, 2001. - 336 с.
  4. Введение в германскую филологию [Текст] : учеб. для филол. фак. / М. Г. Арсеньева [и др.]. - 4-е изд., испр. и доп. - М. : ГИС, 2003. - 318, [2] с.
  5. Левицький В.В. Основи германістики. – Вінниця, Нова книга, 2006. – С. 10-28
  6. Мейе А. Основные особенности германской группы языков: Пер. с фр. / Под ред., с предисл. и примеч. В.М. Жирмунского. Изд. 2-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2003. – 168 с.



План

  1. Семюель Джонсон
  2. Йоганн Аделунг
  3. Франц Бопп
  4. Размус Раск
  5. Якоб Грімм
  6. Олександр Христофорович Востоков
  7. Герман Пауль
  8. Бертольд Дельбрюк
  9. Вільгельм Штрейтберг
  10. Антуан Мейє


Питання для самостійної роботи
  1. Йоганн Гердер
  2.  Фердинанд Можин де Соссюр


Семюель Джонсон (Johnson) (народився 18.9.1709, у Лічфілді, - помер 13.12.1784, у Лондоні), англійський критик, лексикограф, есеїст и поет. Склав «Словник англійської мови» (A dictionary of the English language) (1755). С.Джонсон уперше висунув два головні принципи лексикографії: 1) чітке розмежування і перелік значення слова і 2) посилання на авторське вживання (цитата-ілюстрація). Словникова стаття у роботі С.Джонсона набула наукового вигляду. В ній відбивається всебічна характеристика слова: орфографічна, орфоепічна, етимологічна, семантична, граматична, стилістична. С.Джонсон запровадив також систему позначок – їх у нього до 90 видів, таких, що мають дорадчий або забороняючий характер, наприклад, barbarian (грубий), coarse (непристойний), elegant (витончений), improper (непристойний), vulgar (вульгарний), wrong (неправильний). С.Джонсон дав настільки прості, популярні і разом з тим точні визначення слів, що його практика і дотепер є зразком для лексикографів.

Йоганн Кристоф Аделунг (Adelung) (народився 8 серпня 1732 у місті Галль – помер 10 вересня 1806) – німецький філолог. Разом із І.С.Фатером видав працю «Мітрідат, або загальне мовознавство, яке має у якості прикладу «Отче наш» майже на 500 мовах і діалектах – свого роду лінгвістичну енциклопедію початку 19 ст.». «Мітрідат» подає класифікацію мов, в основному, за географічними, а не за генеалогічними ознаками із випадковими характеристиками. Автор словника німецької мови, вельми авторитетного у Німеччині у 18 ст. Праці Аделунга відображають прагнення філологів 18 ст. до всеосяжної обробки матеріалу, будучи важливим етапом у створенні порівняльно-історичного методу і теоретичного мовознавства.

Франц Бопп (Franz Bopp) (народився ссылка скрыта ссылка скрыта у місті Майнц — помер ссылка скрыта ссылка скрыта у Берліні) — німецький мовознавець-санскритолог, один з основоположників ссылка скрыта. Професор ссылка скрыта (з 1821), член Пруської Академії Наук (з 1822). Вперше довів історичну спорідненість ссылка скрыта. Морфологічна структура слів у санскриті наштовхнула Боппа на думку про граматичну схожість цієї мови з давніми мовами Європи і дозволила представити первинну структуру граматичних форм (у першу чергу дієслівних) у цих мовах. Свої висновки він виклав у книзі «Система відмінювання у санскриті у порівнянні з грецькою, латинською, перською і германськими мовами» (1816). Потім Бопп приступив до написання книги «Порівняльна граматика санскритської, зендської, вірменської, грецької, латинської, литовської, старослов'янської, готської і німецької мов» (1833—52). У 1835 р. Бопп включив до своєї праці старослов’янську мову, у 1838 – кельтські мови, а у другому виданні (1856-61) також і вірменську. Склав «Критичну граматику санскриту» (1834), опублікував ряд давньоіндійських текстів і перекладів.

Лекція № 6

Тема: Загально європейські риси германських мов.


Мета вивчення: ознайомити студентів з наголосом: переходом тонічного наголосу до динамічного; з п’ятьма парами довгих та коротких голосних; із способами артикуляції приголосних; з морфологічною структурою слова; з особливостями іменникових частин; із зміною індивідуальних парадигм на регулярні утворення; із системою особових закінчень дієслів.


Література
  1. Арсеньева М.Г., Балашова С.П., Берков В.П., Соловьева Л.Н. Введение в германскую филологию: Учебник для филологических факультетов. – М.: ГИС, 2000. – 314 с.
  2. ссылка скрыта. Введение в германистику [Текст] : учеб. для ун-тов / В. П. Берков. - М. : Высш. шк., 2006. - 199, [1] с.
  3. ссылка скрыта Современные германские языки [Текст] : учебник / В. П. Берков. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Астрель; АСТ, 2001. - 336 с.
  4. Введение в германскую филологию [Текст] : учеб. для филол. фак. / М. Г. Арсеньева [и др.]. - 4-е изд., испр. и доп. - М. : ГИС, 2003. - 318, [2] с.
  5. Левицький В.В., Кійко С.В. Практикум до курсу «Вступ до германського мовознавства». – Вінниця , НОВА КНИГА, 2003. – 192 с.
  6. Левицький В.В. Основи германістики. – Вінниця, Нова книга, 2006. – С. 10-28
  7. Мейе А. Основные особенности германской группы языков: Пер. с фр. / Под ред., с предисл. и примеч. В.М. Жирмунского. Изд. 2-е, стереотипное. М.: Едиториал УРСС, 2003. – 168 с.
  8. Хлебникова И.Б. Введение в германскую филологию и история английского языка (фонология, морфология): Учеб. Пособие. – 3-е изд., исправ. – М.: 2001. – 184 с.
  9. Baugh, Albert C. and Thomas Cable. A History of the English Language. 5th Ed. London and New York: Routledge, Taylor and Francis Group. 2003. – 448 p.
  10. Reznik, R.V. and Sorokina T.S. A History of the English Language. Moscow: Flint Publishing House. 2001. – 496 p.
  11. Verba, L. History of the English Language. Vinnytsya: Nova Knyha, 2004. – 304 p.