Конспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501"Економіка І підприємництво", 0502"Менеджмент" Затверджено
| Вид материала | Конспект |
Содержание8.2.Об’єднання підприємців на ринку праці 8.3.Роль профспілок в соціально-трудових відносинах 8.4.Держава в системі соціального партнерства |
- О. С. Лапшин Рецензент: Н. Г. Морковська, 682.39kb.
- Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво", 3017.1kb.
- Міністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства, 1091.42kb.
- Господарства, 730.29kb.
- Методичне забезпечення та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 510.31kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.
- Методичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни, 626.76kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 0501 "Економіка І підприємництво" для підготовки, 447.69kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства" денної й заочної, 882.83kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1421.01kb.
8.2.Об’єднання підприємців на ринку праці
На переломі ХІХ і ХХ ст. з бурхливим розвитком промисловості почалось усвідомлення того, що єкономічний ріст забезпечується зусиллями підприємців, що об’єднали грошовий капітал, працю, засоби виробництва та вихідні матеріали для виготовлення такої продукції, яка має попит на ринку товарів. З середини ХХ ст. не тільки вчені, але й різні версти суспільства почали говорити про творче начало в діяльності підприємця та про те, що підприємець і підприємництво є ресурс економічного росту.
Підприємець організує виробництво, створює нові робочі місця і тим самим виступає в області трудових відносин в ролі працедавця. Тому тут ми будемо тотожно використовувати терміни підприємець та працедавець.
Об’єднання підприємців появилися у відповідь на об’єднання трудящих у профспілки. Значення підприємницьких об’єднань визначаються тим, наскількт успішно вони можуть виконувати свою основну мету:
- Аналіз соціально-економічної ситуації, боротьба за створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
- Напрацювання стратегії і єдності дій, вирішення конфліктів в самому підприємницькому середовищі.
- Представництво і захист інтересів підприємців у відносинах з державою, органами влади різних рівнів.
- Рецензування і експертиза законодавчих актів.
- Напрацювання стратегії у відносинах з найманими працівниками та їх організаціями.
- Надання членам об’єднань різних послуг (інформаційних, консультаційних, вивчення і формування громадської думки т.ін.).
В більшості країн з ринковою економікою об’єднання підприємців мають достатньо великий досвід участі в формуванні та проведенні як економічної, так і соціальної політики, представленні інтересів своїх членів у взаємовідносинах з профспілками та державою.
В Україні цей процес почав розгортатися лише тепер. Появилися не комерційні асоціації промисловців, конгреси банкірів, спілки підприємців т.ін. Об’єднання підприємців поступово заповнюють свою нішу в системі соціального партнерства.
Об’єднання підприємців досить активно беруть участь в роботі над удосконаленням законодавства, шляхом лобіювання своїх інтересів в парламенті. Нерідко такі об’єднання в парі з профспілками займають одну позицію на противагу позиції уряду (наприклад зусилля, спрямовані на пониження податкового тиску).
Тут важливо, щоб зусилля об’єднань підприємців не були переважаючими над зусиллями об’єднань трудящих і міг бути досягнутий баланс інтересів сторін соціального партнерства.
8.3.Роль профспілок в соціально-трудових відносинах
Історія свідчить, що в усіх країнах на певному єтапі суспільного розвитку виникають професійні об’єднання трудящих. Профспілки – масове самокероване суспільне об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей, професійної групи для захисту і представництва своїх соціальних інтересів.
Виникнення профспілок викликане ростом чисельності осіб найманої праці., концентрацією найманих працівників на великих підприємствах під знаком необхідності їх об’єднання для захисту своїх інтересів. Усвідомивши таку необхідність, працівники роблять спроби об’єднатися. Простою, найбільш доступною формою об’єднання є профспілка. Стан профспілчанського руху слугує показником розвитку трудящих держави і мірою їх організованості.
Серед чисельних організацій створених трудящими, профспілки мають певні особливості:
- Це найбільш масове об’єднання, без попередніх умов для вступу в нього.
- Це організація, яка за своїми інтересами найближче стоїть до економіки та виробництва (де і реалізуються корінні інтереси трудящих).
- Профспілки створювалися у відповідь на загострення соціально-економічного стану трудящих.
У профспілковому русі України сьогодні вимальовуються наступні явища:
- Є традиційні (офіційні) профспілки, до структіри яких входять біля 40 галузевих профспілок.Вони найбільш масові.Створювались масово в 30-ті роки, як підспір’я радянському адміністративному режиму.
- Є альтернативні профспілки демократичної орієнтації, що виникли на хвилі масових страйків в на початку 90-х років. В загальній масі можуть з часом стати рівноцінними за чисельністю з традиційними.
- Є місцеві профспілки, що не ввійшли в жодне з об’єднань. Нечисельні, відосіблені, як правило в межах одного міста, регіону.
- Профспілки працівників недержавного сектору економіки. Це швидше профспілки підприємців, що не так захищають інтереси найманих працівників, скільки інтереси підприємництва.
Не дивлячись на відсутність єдності в профспілковому русі, їх роль в суспільному розвитку повинна зростати. Ріст безробіття, інфляція та майнова диференціація викличуть зацікавленість широких мас трудівників України в збереженні та укріпленні профспілок. Профспілки єдина доступна організація, що займається повсякденними проблемами трудящих.
8.4.Держава в системі соціального партнерства
Третьою стороною в системі партнерських відносин є держава. Вона здатна відігравати різні ролі в соціальному партнерстві: гаранта, вмовлювача, контролера, арбітра і т.д. При цьому участь держави в соціальному партнерстві проходить на державному або галузевому рівнях. Розглянемо найбільш типові функції держави в соціальному партнерстві.
Держава виступає як гарант основних громадянських прав, які важливі для вільного здійснення прав працівників, профспілкових прав, прав підприємців і єфективного функціонування любої системи соціально-трудових відносин. Тут держава виступає як організатор і координатор соціально-трудових відносин. При цьому однією з найважливіших функцій держави є розробка правових засад і організаційних форм соціального партнерства, правил і механізмів взаємодії сторін, встановлення обгрунтованих розмірів і порядку визначення мінімальних соціально-трудових стандартів (мінімальної зарплати, соціальних пільг і гагантій та ін.).
Державу можна розглядати як незалежного регулятора системи соціально-трудових відносин, так як вона здатна встановлювати юридичні рамки, що захищають права профспілок і трудящих і які закладають організаційні і процедурні основи колективних переговорів і владнання трудових конфліктів.
Держава може бути і стороною на переговорах чи в консультаціях в межах трьохсторонніх соціально-трудових відносин з метою напрацювання чи втілення в життя соціальної, економічної і промислової політики в державі. Держава іноді робить спроби впливати на результати двосторонніх переговорів між працедавцями та профспілками.
Щоб досягнути своєї мети, держава може застосовувати або переконання, або контроль, наприклад примусово продовжити термін дії укладених угод між працедавцями та профспілками, встановити прийнятні орієнтири надбавок до ЗП.
Держава також є потужним працедавцем, і її політика в соціально-трудових відносинах в державному секторі економіки має суттєвий вплив на трудові відносини загалом.
В багатьох країнах вирішення колективних конфліктів здійснюють засобами примирювальних і арбітражних процедур, під єгідою третьої сторони – держави, оскільки адміністративні процедури для сторін значно дешевші ніж судова тяжба.
Роль держави в соціальному партнерстваі як організатора полягає в тому, що вона повинна взяти на себе функції законодавчого закріплення того, що було предметом домовленостей сторін, встановити умови для напрацювання таких домовленостей, забезпечити контроль за їх неодмінним виконанням.
В Україні йде впорядкування законодавчої бази з метою врегулювання різних аспектів соціального партнерства, але цей процес мав би відбуватися значно жвавіше. Прикладом може служити Польща та Росія, де законотворчі процеси в цьому напрямку ведуться не тільки з ініціативи держави, але і профспілок, та об’єднань працедавців.