Geum.ru

Споживацький ринок користувача Бібліотеки І проблема незадоволеного попиту

Вид материалаДокументы

Содержание


Об’єктивні чинники Суб’єктивні чинники
На регіональному рівні
Хмельницька ОУНБ: Історія заснування, роки становлення, поступу
Динаміка зміни кількості працівників, книжкового фонду та основних показників роботи бібліотеки (1944-2000 рр.)
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Об’єктивні чинники

Суб’єктивні чинники





1 – занижений соціальний статус сільського бібліотекаря в суспільстві;

2 – хронічне недофінансування усіх сфер бібліотечної галузі села;

3 – відсутність надходжень нової літератури, періодики, дефіцит нової інформації;

4 – недостатній рівень знань та уміння працювати в умовах трансформації суспільства;

5 – інформаційний голод на професійні видання;

6 – нерозвиненість соціально-культурної та побутової сфери села;

7 – праця на неповну ставку;

8 – невідповідність критеріїв оцінки роботи сільських бібліотек пріоритетам діяльності в ринкових умовах;

9 – відсутність матеріального стимулювання державою творчої активності бібліотекарів села.

1 – труднощі суміщення професійних, материнських, побутових обов’язків;

2 – стереотипи місцевого керівництва, територіальних громад, колег щодо ролі і місії сільських бібліотек в суспільстві;

3 – виконання великої кількості суспільно корисної роботи;

4 – праця в колективних господарствах;

5 – слабка читацька активність населення села;

6 – виконання непрямих обо­в’язків, наприклад, прибирання при­міщення бібліотеки та підтри­мка його в належному стані.



Висновки

Дослідження підтвердило гіпотези, що сільський бібліотекар насамперед потребує соціального захисту, як це передбачено Законами України “Основи законодавства про культуру” та “Про бібліотеки і бібліотечну справу” (у новій редакції 2000 р.), іншими нормативними документами та підзаконними актами.

Статус та престиж сільського бібліотекаря залежать одночасно від його освітнього рівня, громадської активності, участі в органах місцевого самоврядування, покращання матеріальної бази бібліотек, переведення не тільки на повні ставки, але й прирівнювання їхньої зарплати до зарплат інших працівників соціальної сфери на селі.

Соціальне переобтяження, поєднання жінкою-бібліотекарем професійних, сімейних, побутових обов’язків у складних умовах сьогодення значно впливає на неї, істотно обмежує активність у бібліотечній сфері.

У сільських бібліотекарів значно нижчий рівень професійних знань, умінь, досвіду та можливостей для самореалізації в інтелектуальній і творчій діяльності, адаптації в сучасних умовах трансформації суспільства.

Пропозиції

На державному рівні:

1. Для забезпечення належного рівня життєдіяльності сільських бібліотек розробити і впровадити комплекс соціальних, економічних і політичних заходів.

2. Змінити пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 510 від 30 травня 1997 р. “Про мінімальні соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні” і викласти цей пункт у такій редакції: “На території сільської (селищної) ради повинна діяти, як мінімум, одна загальнодоступна бібліотека незалежно від сумарної кількості населення” і далі за текстом.

3. Законодавча і виконавча влада в Україні мають ставитися до бібліотечної справи на селі як до важливого чинника державотворчого процесу.

4. Враховуючи кадровий дефіцит сільської бібліотеки, поновити пільгові умови прийняття до вищих навчальних закладів культури випускників сільських шкіл, а також практику замовлення спеціалістів для сільських книгозбірень.

На регіональному рівні:

1. Домогтися реалізації уже названих програм – “Комплексної програми збереження та зміцнення матеріально-технічної бази закладів культури сіл Тернопільської області на період до 2005 року”, “Кадри”, “Обласні бібліотеки – бібліотекам села”, “Молодь і дозвілля”.

2. Розробити комплексну програму “Сільська бібліотека”.

3. Найближчим часом вирішити питання про обсяг роботи сільського бібліотекаря, виходячи із ставок 0,25; 0,5; 0,75 та враховуючи його громадську роботу.

4. Звернути особливу увагу на удосконалення мережі сільських бібліотек; вирішити проблеми, пов’язані із бібліотечним обслуговуванням тих сіл в області, де відсутні книгозбірні (т. зв. неперспективних).

5. Оголосити обласний конкурс на кращий проект організації бібліотечно-інформаційного обслуговування населення в сільській місцевості і соціального захисту сільського бібліотекаря, де б передбачалися усі можливі форми стаціонарного і нестаціонарного обслуговування, пошук коштів на повноцінне утримання бібліотекаря.

6. Результати соціологічного дослідження обговорити на розширеній колегії управління культури облдержадміністрації, довести до відома владних структур, бібліотечних працівників області та домагатися реалізації пропозицій за наслідками дослідження.




Хмельницька ОУНБ:
Історія заснування,
роки становлення, поступу



Дослідження Хмельницької ОУНБ ім. М. Островського


Хмельницька державна обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Островського – один із провідних культурних закладів області, духовна скарбниця вітчизняної та світової культури, втіленої у друкованому слові, центр організаційно-методичної роботи і координації діяльності бібліотек усіх систем і відомств.

Бібліотека діє на основі Статуту, прийнятого згідно з Конституцією України, “Основами законодавства про культуру”, законами України “Про бібліотеки і бібліотечну справу” (у редакції 2000 року), “Про Національну програму інформатизації”.

Поряд з діяльністю з відродження національної культури, становлення української державності бібліотека невпинно працює над розширенням свого інформаційного потенціалу, просвітницької та дозвільної роботи.

Сьогодні у фонді ОУНБ, яким щорічно користуються 25-26 тисяч читачів, – понад 706 тис. прим. книг, журналів, комплектів газет, документів на нетрадиційних носіях інформації.

За 100 років свого існування кілька разів змінювалася назва бібліотеки, коло виконуваних функцій, структура, але головним її завданням було і залишається донесення скарбів людської мудрості до читача.

Історія створення найбільшої бібліотеки в області сягає у 1891 рік, коли прогресивна громадськість міста звернулася до губернатора з проханням відкрити в місті Проскурові (з 1954 року – м. Хмельницький) читальню з російських і польських книг. Однак ці намагання принесли очікуваний результат лише через 10 років.

6 лютого 1901 р. було затверджено Статут бібліотеки, згідно з яким вона отримала назву “Проскуровская Городская Библиотека въ память поэта А.С. Пушкина”, і одержано дозвіл на її відкриття. Розташувалася книгозбірня бібліотека в одній із кімнат офіцерського зібрання 46-го Дніпровського полку, на вул. Олександрівській (тепер вул. Проскурівська). Книжковий фонд її становив близько 1 000 примірників. Це були виключно російські книги, журнали і газети. Кошти на утримання закладу складалися з сум, які призначала щорічно Міська дума, річних членських внесків, пожертвувань, зборів за проведення концертів, спектаклів та інших розважальних заходів. Бібліотека була платною. Річний внесок її членів (читачів) становив близько 3 крб. на рік, а ті, хто одночасно вносив готівкою або книгами не менше 50 крб., мав право довічно користуватися бібліотекою. Особи, котрі надали книгозбірні якусь велику послугу або зробили на її користь значну пожертву, ставали почесними членами бібліотеки.

Користування книгозбірнею було обмеженим. Не мали права користуватися нею неповнолітні, вихованці навчальних закладів, нижчі військові чини, юнкери тощо.

Керівництво бібліотекою було покладено на Розпорядчий комітет, який складався з 7 членів. В обов’язки цього органу входив підбір бібліотекаря, керування справами та майном бібліотеки, пошук коштів для купівлі літератури та передплати періодики, проведення щорічних ревізій та складання звітів книгозбірні.

Бібліотекаря, за поданням Розпорядчого Комітету, затверджував та звільняв сам губернатор.

Першим бібліотекарем Проскурівської міської бібліотеки стала Марія Іванівна Наумова, яка була особисто знайома з російським письменником О.І. Купріним. Про це детально описано у статті Афанасьєва «Современница “Поединка”» (“Огонёк”, 1960 р.).

В 1915 році Проскурівська земська управа постановила реорганізувати бібліотеку в повітову земську. Книгозбірня розширилася – відкрилися читальня, показова виставка і пересувний музей навчальних посібників з антиалкогольним відділом. У визначений час оглядати виставку могли безплатно всі бажаючі. А пересувний музей побував із своєю експозицією в усіх навчальних закладах міста і повіту.

Право безплатного користування бібліотекою надавалося земським гласним, земським службовцям і народним учителям. Інші громадяни за мінімальну плату могли працювати у читальні, а взяти книги додому можна було під невелику заставу. Засобами утримання повітової земської бібліотеки були асигнування земських зборів, державні субсидії, збір за користування бібліотекою та пожертвування зацікавлених фірм.

Під час громадянської війни (1918-1920) бібліотеку ім. О.С. Пушкіна було розграбовано, більшість книг втрачено. Відновила вона свою роботу у 1921 році.

В 1923-1930 рр. та в 1935-1937 рр. у зв’язку із зміною адміністративно-територіального поділу книгозбірня була окружною, а з 1937 року – знову міською.

В 1926 р. бібліотеці було присвоєно ім’я Ф. Дзержинського. В той час її книжковий фонд становив 4,2 тис. прим. Зростанню фонду сприяло відкриття в 1925 р. у місті книжкової палати, яка постачала бібліотекам повіту літературу, а школам – підручники.

1937 р., у зв’язку із введенням нового адміністративного поділу України і появою областей, в обласну бібліотеку було реорганізовано одну із найбільших публічних книгозбірень України – Кам’янець-Поділь­сь­ку окружну бібліотеку (заснована у 1866 р.; нині – Центральна бібліотека ім. В.П. Затонського Кам’янець-Подільської міської ЦБС). Функції обласної вона виконувала до 1941 р. Першим директором закладу був Микола Тимофійович Анікєєв, який загинув у роки війни.

Після перенесення обласного центру з Кам’янця-Подільського до м. Проскурова (березень 1941 р.) статус обласної було надано Проскурівській міській бібліотеці, яка до 1954 р. називалась “Кам’янець-Подільська обласна бібліотека”, оскільки область була Кам’янець-Подільською.

З початком Великої Вітчизняної війни книжкові фонди з Кам’янця-Подільського до Проскурова передати не встигли. У перші дні війни прямим попаданням авіабомби було зруйновано красиве триповерхове приміщення Кам’янець-Подільської бібліотеки, що піднімалося на скелястих берегах річки Смотрич. Майже весь її книжковий фонд було знищено, а частину книг, які уціліли, вивезено до Німеччини та Польщі. Розграбована була і бібліотека в місті Проскурові.

Втрати Кам’янець-Подільської обласної бібліотеки для дорослих становили 169 233 крб., в тому числі було розграбовано і вивезено окупантами 27 тис. книг на суму 40 240 крб. Чудом збереглися лише 6 тис. книг. Для відновлення майна бібліотеки було необхідно 209 473 крб.

Відродження бібліотеки розпочалося після визволення м. Проскурова 1 квітня 1944 р. Розширилося приміщення книгозбірні – її було переведено в колишню будівлю міського казначейства (на розі сучасних вулиць Театральної і Грушевського), де вона знаходиться і сьогодні.

Багато досвіду, знань, творчості у розвиток обласної універсальної наукової бібліотеки вклали її директори.

У післявоєнний час (1944-1966) заклад очолював Микола Іванович Мілютін, який до війни працював методистом обласної бібліотеки, потім директором обласної дитячої бібліотеки у м. Кам’янці-Подільському. Штат книгозбірні складався з 7 чоловік. Першими її працівниками у повоєнний час були Фаїна Еммануїлівна Глоднікова, Дора Григорівна Герович, Розалія Сигізмундівна Чекан, Борис Михайлович Вільдерман, Анастасія Пилипівна Макарова, Катерина Євтихіївна Кріпак (Мілютіна). Пізніше колектив бібліотеки поповнили Василь Павлович Гусько, Роза Федорівна Шпилько, Парасковія Назарівна Ключкова, Варвара Миколаївна Гальчевська, Іван Миколайович Шуприган, які були справжніми ентузіастами своєї справи і все трудове життя віддали розбудові обласної бібліотеки і бібліотечної справи на Хмельниччині. За час діяльності
М.І. Мілютіна штат бібліотеки зріс до 22 чоловік.

У 1948 р. бібліотеці присвоєно ім’я письменника-земляка М.О. Островського.

1965 року починається робота з реконструкції приміщення закладу. В цей же період було закладено основи системи підвищення кваліфікації шляхом семінарів, бібліотечного учнівства. За розбудову бібліотечної справи М.І. Мілютіна було нагороджено значком “За відмінну роботу”, медаллю “За доблесну працю”.

У 1966-1977 рр. директором бібліотеки була Римма Василівна Нагорна, яка розпочала свій трудовий шлях у бібліотеці після закінчення Кам’янець-Подільського культосвітнього технікуму. Працюючи бібліотекарем, старшим бібліотекарем, завідуючою абонементом, головним бібліографом, вона завжди перебувала в творчому пошуку. Завдяки її енергійній діяльності 1967 року було завершено реконструкцію приміщення (зроблено надбудову другого поверху).

Римма Василівна володіла справжнім хистом створювати в колективі ділову, творчу атмосферу. В 1969 р. її було нагороджено значком “За відмінну роботу”, а в 1970 р. – медаллю “За доблесну працю”. Цього ж року бібліотеку було відзначено Ленінською ювілейною почесною грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, а також присвоєно звання “Бібліотека відмінної роботи”.

Ряд працівників закладу за досягнення у роботі у різні роки відзначено високими урядовими нагородами: орденом “Знак Пошани” –
О.П. Єф­ремову (1972), медаллю “За трудовое отличие” – Т.Ф. Логвиненко (1976), ювілейними медалями “За доблесну працю” – Л.А. Дебеленко, В.І. Леонова, Т.В. Логвиненко (1970). Значками Міністерства культури СРСР “За відмінну роботу” нагороджувалися В.П. Гусько та І.М. Шуприган (1966), В.М. Бойко, Р.В. Нагорна, Р.Ф. Шпилько (1970), В.І. Леонов, Т.В. Логвиненко (1972).

На кінець 1977 р. в бібліотеці працювало 60 спеціалістів у 14 відділах та секторах.

1977 р. на посаду директора було призначено Василя Павловича Гуська, який працював у бібліотеці з 1937 року на посаді методиста, заступника директора. У цей час ведеться активна бібліографічна, видавнича, методична діяльність, проводиться упорядкування мережі, централізація книгозбірень області, впровадження бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК). Бібліотека стала відомою в Україні. Василь Павлович неодноразово робив ґрунтовні доповіді на республіканських конференціях, виступав з досвідом роботи на семінарах, школах передового досвіду директорів обласних бібліотек. На посаді директора він працював до виходу на пенсію в 1984 р. В.П. Гусько нагороджений значком “За відмінну роботу”, медаллю “За доблесну працю”.

У 1984-1988 рр. на посаді директора бібліотеки працювала Галина Михайлівна Гордєєва. У цей час завершувалася робота з впровадження ББК, упорядкування бібліотечного фонду, довідково-бібліографічного апарату. Г.М.Гордєєва докладала багато зусиль для удосконалення змісту роботи бібліотеки, покращання її матеріальної бази.

З липня 1988 р. бібліотеку очолила Станіслава Людвіківна Карван. У своїй діяльності основну увагу вона приділяє підвищенню соціальної ролі бібліотеки в суспільстві, розширенню її інформаційних можливостей, впровадженню маркетингової діяльності, комп’ютеризації бібліотечних процесів, удосконаленню структури закладу.

Багато сил і енергії приділяє С.Л. Карван поліпшенню матеріальної бази бібліотеки, веде пошук додаткових приміщень, адже приміщення бібліотеки не відповідає сучасним вимогам.

В 1993 р. бібліотеці було додатково виділено частину одноповерхової будівлі на вул. Грушевського, 93, куди переведено відділи літератури іноземними мовами та науково-методичний; виведену з житлового фонду квартиру на вул. Театральній, 28 передано для відділу книгозберігання.

У 1990 р. виконком Хмельницької міської ради народних депутатів своїм рішенням № 74 дозволив обласному управлінню культури провести проектно-дослідницькі роботи для будівництва обласної наукової бібліоте­ки на 3 млн. томів на вул. Р. Люксембург, 55. Було здійснено ескізне проектування. На жаль, у зв’язку із змінами у суспільному житті, економічною кризою цю роботу припинено. Рішенням 15 сесії обласної Ради від 30 січня 2001 року № 15 прийнято Розпорядження про реконструкцію при­міщення бібліотеки, завдяки чому її площу буде збільшено на 1 500 кв. м.

Проте і в складних сьогоднішніх умовах бібліотека працює над удосконаленням обслуговування читачів, впровадженням інновацій. Міністерством культури України за підсумками 1989 року Хмельницька ОУНБ була визначена найкращою в республіці і відзначена Перехідним Червоним прапором, який навічно залишився в бібліотеці.

В 1991 році, коли бібліотека урочисто відзначала своє 90-річчя, ряд працівників було народжено почесними грамотами, грошовими преміями. В цьому ж році директор бібліотеки С.Л. Карван брала участь у 57-й сесії Генеральної конференції ІФЛА у Москві.

За вагомий внесок у підвищення соціальної ролі бібліотек, організацію та проведення наукових досліджень, науково-практичних конференцій, видавничу діяльність лауреатами обласної премії стали: у 1994 р. – відомий бібліограф-краєзнавець С.К. Гуменюк (посмертно), а у 1996 р. – директор бібліотеки – С.Л. Карван.

З метою посилення культурно-творчої роботи з духовного, національного відродження, збереження мистецьких традицій та удосконалення подільського соціокультурного середовища у 1998 р. управлінням культури облдержадміністрації було встановлено 7 обласних премій,
у т. ч. премію імені М. Смотрицького – за досягнення в бібліотечній роботі.

Для забезпечення належного місця в суспільстві, реалізації поставлених завдань бібліотека шукає шляхи оновлення своєї діяльності. Зокрема, розроблено Програму розвитку наукової роботи, визначено тематику проблемних досліджень, серед яких – вивчення бібліотечної ситуації в області, визначення основних напрямів розвитку бібліотек, маркетингові дослідження місця і ролі бібліотек в інформаційному суспільстві, вивчення історії культури та бібліотечної справи і бібліографії на Хмельниччині.

За підсумками Першого республіканського конкурсу науково-дос­лі­д­ної роботи обласних бібліотек (1995) за дослідження “Бібліотечне та історичне краєзнавство в діяльності ОУНБ та бібліотек області” обласну бібліотеку було відзначено дипломом та премією. Ця розвідка висвітлює сучасний стан вивчення краєзнавства у бібліотеках регіону, дає можливість прогнозувати погодженість дій між ними та іншими установами культури і освіти у дослідженні історії краю, забезпечити вивчення і створення нових джерел краєзнавства.

Результатом дослідження “Краєзнавча робота бібліотек” стало видання зведеного друкованого каталогу краєзнавчої літератури по Хмельницькій області.

Велика увага приділяється проведенню локальних досліджень з питань вивчення бібліотечного фонду, удосконалення технологічних процесів, вивчення іміджу бібліотеки і бібліотекаря.

Виходячи із сучасних тенденцій інтенсивного розвитку інформатизації суспільства, бібліотека одним із найважливіших пріоритетів своєї діяльності визначила перехід на нові технології формування й використання інформаційних ресурсів, розроблено “Програму інформатизації бібліотеки”, заходи щодо впровадження Інтернету.

На виконання Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України” та “Про підвищення рівня інформованості населення щодо діяльності органів виконавчої влади” в бібліотеці створено Центр регіональної інформації, який здійснює формування електронної бази даних про регіон, вивчення інформаційних потреб користувачів, створення умов для вільного доступу населення до інформаційних ресурсів.

У найближчій перспективі – створення регіонального інформаційного корпоративного порталу, тобто виставлення в мережі Інтернет віртуального інформаційного ресурсу області.

Сьогодні бібліотека має 6 електронних баз даних, локальну мережу, яка об’єднує 7 комп’ютерів (3 АРМи для створення баз даних, 3 АРМи для читачів, в тому числі 2 АРМи з підключенням до Інтернету і сервер), активно працює над створенням власного веб-сайта.

2001 року ОУНБ взяла участь і перемогла у відкритому конкурсі проектів “Інтернет для читачів публічних бібліотек" (LEAP), оголошеному Відділом преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Завдяки отриманому гранту в бібліотеці буде створено Інтернет-центр для користувачів.

Зміни в суспільстві потребують перетворення бібліотеки в ефективно функціонуючий заклад культури з пріоритетною увагою до читача. Поряд з традиційними ОУНБ надає понад 20 видів додаткових платних послуг. Отримані кошти йдуть на вирішення соціальних проблем колективу, поповнення бібліотечних фондів, стимулювання бібліотечних працівників.

Головною сполучною ланкою між читачем та книжковими багатствами є бібліотекар. Тернопільська ОУНБ має хороший кадровий потенціал з високим рівнем професійної підготовки. На 01.01.2001 р. тут працювало 57 бібліотечних працівників, з яких 55 мають вищу і базову освіту. Свою творчість, науковий пошук, інтелектуальний потенціал колектив бібліотеки спрямовує на донесення скарбів людської мудрості до користувача.

Сьогодні в ОУНБ діють 22 відділи і сектори, які у чіткій взаємодії забезпечують формування, збереження та загальнодоступність документно-інформаційних ресурсів бібліотеки.


Динаміка зміни кількості працівників, книжкового фонду
та основних показників роботи бібліотеки (1944-2000 рр.)

Роки
Кількість

працівників
Фонд
Кількість

користувачів
Книговидача

1944
8
11 954
920
2 000

1956
20
184 631
5 450
141 200

1966
38
286 092
7 900
160 214

1970
41
348 770
12 238
234 853

1980
68
876 1571
21 964
532 508

1990
82
698 140

21 119
429 625

2000
57
705 1988

26 256
454 318


1 У т. ч. 304 397 спецвидів.