Geum.ru

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького на правах рукопису присяжнюк тамара іванівна

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

11. Формування інституту потерпілого та його розвиток у вітчизняному кримінальному праві є необхідним та таким, що не суперечить законам розвитку права, процесом. Оскільки до цих пір в Україні не було запропоновано комплексного вирішення проблем, пов’язаних з існуванням інституту потерпілого, то поряд із тим підходом до вини і покарання, який полягає у тому, щоб за спричинену шкоду суд виносив вирок, який був би повністю адекватним заподіяній кривді, повинен укорінитися у свідомості правозастосовувачів і підхід, спрямований на те, щоб зробити все можливе для виправлення ситуації, пов’язаної із винним заподіянням шкоди, відновленням безконфліктного status quo. Можливим це уявляється тільки через формальний вираз такого підходу у чинному праві, оскільки лише кримінально-правові норми здатні бути рушійною силою забезпечення прав потерпілого у кримінальному процесі.


Виникнення необхідності нормативного визначення інституту потерпілого тільки на сучасному етапі має своє пояснення: модифікація потреб як результат розвитку цивілізації постійно розширює спектр інтересів індивіда у різноманітних сферах. Кримінальне право не є винятком, оскільки незважаючи на свій репресивний зміст, воно є чи не найбільш значущою та відомою пересічному громадянину галуззю права у державі.

Необхідність закріплення певних положень інституту потерпілого у законі обумовлена тим, що формально виражена норма права створює соціально-врівноважуючий стан, що у кожного з індивідів формує очікування відповідної поведінки іншого члена суспільства, тобто передбачувану поведінку, яка дозволяє будувати і власну поведінку, і власне ставлення до іншого члена суспільства. Саме у цьому полягає соціальна цінність норми права: створюючи таке психологічне налаштовування індивіда вона формує соціально стійкий суспільний стан.

12. З метою належного захисту прав потерпілих у кримінальному праві, що, очевидно, також дозволить вирішити проблеми належного гарантування прав потерпілих як учасників процесу у кримінально-процесуальному праві, пропонуємо закріпити у ст. 1 КК України як одне із завдань цього кодексу правове забезпечення охорони прав потерпілого. Словесно це повинно бути виражено через доповнення ч. 1 ст. 1 КК України після слів “людини і громадянина” словами “зокрема, потерпілого від злочину”.

13. Для визначення того, хто вважається потерпілим за змістом кримінального права, з метою однозначного тлумачення змісту ч.1. ст. 1 КК України у частині гарантування захисту прав потерпілих, пропонуємо доповнити КК України ст. 2-1 такого змісту:

“Стаття 2-1. Потерпілий від злочину

1. Потерпілим від злочину визнається фізична особа, безпосередньо якій злочином заподіяно шкоду (або існує загроза її заподіяння), на підставі чого вона набуває право вирішувати питання про кримінально-правові наслідки вчинення злочину в межах, визначених КК України.

2. Право на відшкодування шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, у випадку встановлення суб’єкта злочину потерпілий має відповідно до цього Кодексу. У випадку, коли шкода спричинена невстановленим суб‘єктом злочину або внаслідок діяння, яке хоча і є суспільно небезпечним, однак не містить ознак складу злочину, потерпілий має право на відшкодування шкоди з боку держави у порядку, визначеному спеціальним законодавством.

3. Цим Кодексом також визначаються інші права потерпілого, зокрема, у частині вирішення ним питання про межі та обсяги кримінальної відповідальності суб’єкта злочину або звільнення від неї. Зміст цих прав визначається цим Кодексом.

4. У випадку спричинення злочином шкоди майну та діловій репутації юридичної особи, її офіційні представники набувають прав потерпілого, визначених у цій статті”.

14. При вирішенні питання про межі та обсяги кримінальної відповідальності суб’єкта злочину або звільнення від неї потерпілому слід дозволити висловити свою думку, і суд повинен врахувати такі міркування потерпілого при вирішенні зазначених питань. Відповідне положення рекомендуємо закріпити у п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України.

15. При вирішенні питання про кримінальну відповідальність суб’єкта злочину, суд обов’язково вивчає питання про вплив поведінки потерпілого на розвиток ситуації вчинення злочину, оскільки цей факт може відіграти суттєву роль при визначенні змісту ознак складу злочину.

У випадку, коли потерпілий свідомо підвищує рівень небезпеки, яка йому загрожує і тим самим сприяє вчиненню злочину, суд розглядає цю обставину як таку, що пом‘якшує покарання. Дане положення пропонуємо ввести у зміст ст. 66 КК України як одну із обставин, які пом’якшують покарання.

Зокрема, згода потерпілого на спричинення шкоди у певних випадках може бути підставою для звільнення від кримінальної відповідальності. При заявленні потерпілим згоди на спричинення шкоди діяння не набуває рис суспільно корисного (що характерно для випадків, які обумовлюють виключення злочинності діяння), а стає винятково індивідуально корисним тільки для потерпілого. Навіть не беручи до уваги таку філософсько-етичну проблему, як спричинення смерті за згодою (з приводу якої ми, на жаль, не можемо викласти усі свої міркування, зважаючи на обмеженість завданнями дослідження), не виключаються випадки, коли особа дає належну згоду на спричинення шкоди, але така згода не виключає небезпечності діяння для інших. Не варто, на наш погляд, виключати злочинність діяння, якщо відбулось зараження венеричною хворобою здорової особи, яка свідомо і добровільно погодилась на статевий акт із хворою особою (ст. 133 КК України), або жінка дала належну згоду на проведення їй аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти (ст. 134 КК України).


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // www.rada.gov.ua
  2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. (з наступними змінами) // www.rada.gov.ua
  3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. (з наступними змінами) // www.rada.gov.ua
  4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. (з наступними змінами) // www.rada.gov.ua
  5. Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
  6. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 р. № 615/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 18 червня.
  7. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. // a.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
  8. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/204 // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – №6.
  9. Европейская конвенция по возмещению ущерба жертвам насильственных преступлений (ETS № 116). Страсбург, 24 ноября 1983 года // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: СПАРК, 1998. – С. 81-85.
  10. Загальна декларація прав людини // Права людини в документах ООН. – Амстердам-Київ, 1997. – С. 5-18.
  11. Рекомендация относительно положения потерпевшего в рамках уголовного права и уголовного процесса № R (85)11 от 28 июня 1985 г., принятая Комитетом министров государств-членов Совета Европы // Российская юстиция. – 1997. – № 7. – С. 2-7.
  12. Актуальные теоретические проблемы правовой системы общества // Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 108-113.
  13. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 359 с.
  14. Аликперов Х.Д. Преступность и компромисс. – Баку: ЭЛМ, 1992. – 193 с.
  15. Альперт С.А. Производство по делам, возбуждённым по жалобе потерпевшего. – Х.: Харьковский юрид. ин-т, 1976. – 46 с.
  16. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у І півріччі 2005 року (за даними судової статистики) // Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України. – К.: Верховний Суд України, 2005. – 29 с.
  17. Аристотель. Сочинения: В 4 т. – Т. 4. – М.: Мысль, 1983. – 830 с.
  18. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйш. школа, 1976. – 383 с.
  19. Батюкова В.Е. Потерпевший в уголовном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Юрид. ин.т МВД России. – М., 1995. – 23 с.
  20. Батыргареева В.С. Торговля людьми: уголовно-правовые и криминологические проблемы // Зб. наук. праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Вип. 4. – Х.: Право, 2002. – С.254-270.
  21. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
  22. Биченко А. Електорат напередодні осені // Дзеркало тижня. – 2001. – 1 вересня.
  23. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1964. – 189 с.
  24. Бухгольц Э., Зельдов С.И. Совершенствование социалистического уголовного законодательства (на примере ГДР и СССР) // Советско-западногерманский симпозиум по криминологии. Материалы. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – С. 55-73.
  25. Венгеров А.Б. Теория государства и права. - М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.
  26. Власенко Н.А. Основы законодательной техники: Практическое руководство. – Иркутск: «Норма плюс», 1995. – 56 с.
  27. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 179 с.
  28. Впровадження альтернативних видів кримінальних покарань в Україні: Посібник / За ред. Беци О.В. – К.: МП Леся, 2003. – 116 с.
  29. Вюртенбергер Т. Роль юридичної методології в демократичній правовій державі // Український правовий часопис. – 2004. – Вип. № 6 (11). – С. 5-12.
  30. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії, застосувування і розвитку кримінального законодавства – К.: Вид-во Ін-ту закон-ва Верховної Ради України, 2002. – 633 с.
  31. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 208 с.
  32. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2001. – 198 с.
  33. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
  34. Голина В.В. Преступления против личной свободы человека: теория и практика борьбы и предупреждения // Зб. наук. праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Вип. 4. – Х.: Право, 2002. – С.228-253.
  35. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с.
  36. Головко Л.В. Реформа уголовного процесса во Франции // Государство и право. – 2001. - № 8. – С. 96-98.
  37. Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
  38. Гурджі Ю.О. Проблеми формування і реалізації кримінально-процесуальної активності потерпілого на досудових стадіях: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 18 с.
  39. Дагель П.С. «Вина потерпевшего» в уголовном праве // Советская юстиция. – 1967. - № 6. – С. 23-27.
  40. Дагель П.С. Потерпевший в советском уголовном праве // Потерпевший от преступления (тематический сборник). – Владивосток: ДВГУ, 1974. – С. 16-37.
  41. Дагель П.С. Уголовно-правовое значение поведения потерпевшего // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. Сб. науч. трудов. – Иркутск, 1982. – С. 6-15.
  42. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1973. – 200 с.
  43. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навчальний посібник. – К., 1994. – 176 с.
  44. Довгерт А.С. Держава як суб’єкт цивільного права // Цивільне право України: Книга перша. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 128-130.
  45. Дюнкель Ф. Категории «издержки-польза» в уголовной политике // Советско-западногерманский симпозиум по криминологии. Материалы. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – С. 113-125.
  46. Економічна енциклопедія: у 3 т. – Т. 1. – К.: Вид. центр «Академія», 2000. – 864 с.
  47. Єрмоленко А. Відповідальність // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди, 2002. – 742 с. – С. 87
  48. Жеребятьев И.В. Личность потерпевшего в современном уголовном судопроизводстве России: Монография. – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ, 2004. – 220 с.
  49. Збірник статистичних даних про стан здійснення правосуддя у 2003-2004 рр. / Управління узагальнення судової практики Верховного Суду України. – К.: Верховний Суд України, 2005. - 44 с.
  50. Зер Г. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин і правосуддя / Пер. з англ. – К.: Університетське видавництво «Пульсари», 2004. – 222 с.
  51. Игнатов А.Н. Ответственность за преступления против нравственности. – М.: Юрид. лит., 1966. – 87 с.
  52. Йолон П. Система // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди, 2002. – 742 с. – С. 583.
  53. Карпец И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М. Госюрзидат, 1961. – 152 с.
  54. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М: Юрид. лит., 1973. – 228 с.
  55. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 231 с.
  56. Келина С.Г. Освобождение от уголовной ответственности как правовое последствие совершения преступления // Уголовное право: новые идеи. – М.: Наука, 1994. – С. 68-82.
  57. Кириленко Т.С. Вчинковий смисл психологічних феноменів: феномени ситуативні / Основи психології. – К.: Либідь, 1997. – 632 с. – С.194-212.
  58. Клейменов М.П. Прогнозирование и приоритеты уголовной политики // Советско-западногерманский симпозиум по криминологии. Материалы. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – С. 127-137.
  59. Коваль Р.Г. Актуальні питання формування української моделі відновного правосуддя // Формування української моделі відновного правосуддя. Матеріали. – К.: Український Центр Порозуміння, 2005. – С.49-52.
  60. Коментар до Конституції України / В.Б. Авер‘янов, В.Ф. Бойко, В.І.Борденюк та ін. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
  61. Компанія також може потерпіти // Закон і бізнес. – 2000. – 15-21 квітня. – № 16. – С. 15.
  62. Конверський А.Є. Логіка: Підручник для студентів юридичних факультетів. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 304 с.
  63. Кондратов П.Е. О пределах уголовно-правового регулирования общественных отношений // Советско-западногерманский симпозиум по криминологии. Материалы. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – С. 21-33.
  64. Кондратьєв Я. Не треба закликати до руйнацій – слід правильно визначити шляхи реформування. Пріоритетні напрями реформування невійськового сектора безпеки України в сучасних умовах // Дзеркало тижня. – 2004. – 12-18 червня. - № 23 (498).
  65. Коржанський М. Право. Наука. Закон // Право України. – 2004. - № 11. – С. 103-106.
  66. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
  67. Костенко О. Зловживання кримінальним законом: поняття і шляхи протидії // Право України. – 2005. - № 8. – С. 72-75.
  68. Кравцов С.Ф. Предмет преступления // Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ленингр. гос. ун-т им. А.А. Жданова – Л., 1976. – 19 с.
  69. Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976. – 120 с.
  70. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть бути суспільні відносини предметом злочину? // Вісн. Ун-ту внутр. Справ. – Вип. 2. – Х., 1997. – С.71-74.
  71. Криминология / А.И. Алексеев, Ю.Н. Аргунова, С.В. Ванюшкин и др.; Под общ. ред. А.И. Долговой. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 784 с.
  72. Кримінальне право України. Загал. Частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
  73. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.-Х.: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
  74. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.; За ред. О.М. Омельчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
  75. Кримінальні кодекси України 2001 та 1960 років: порівняльні таблиці / Упорядники: Є.В. Фесенко, Я.Є. Фесенко. – К.: Істина, 2001. – 272 с.
  76. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: У 2-х ч. / В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, І.В. Вернидубов та ін.; За заг. ред. Маляренка В.Т., Гончаренка В.Г. – К.: Форум, 2004. –– Ч. 1. – 492 с.
  77. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
  78. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. – М.: Юрид. лит., 1968. – 175 с.
  79. Кузнецова Н.Ф. Состав преступления // Курс уголовного права. Общая часть. – В 5 т. – Т. 1: Учение о преступлении. – М.: Зерцало-М, 2002. – 624с. – С.164-203.
  80. Кузнецова Н.Ф. Уголовное значение “вины потерпевшего” // Советская юстиция. – 1967. - № 17. – С. 23-28.
  81. Кузнєцова Н.С. Юридичні особи // Цивільне право України: Книга перша. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 109-127.
  82. Кукреш Л.И. Некоторые вопросы защиты прав потерпевшего в уголовном процессе // Теоретическое и правовое обеспечение реформы в сфере борьбы с преступностью в Республике Беларусь: Материалы междунар. науч.-практ. конф. – Минск, 1999. – С. 302-304.
  83. Курс уголовного права. Общая часть. Том 2: Учение о наказании. – М.: Зерцало-М, 2002. – 464 с.
  84. Кучинська О.П. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі України: Автореф. дис… канд. юрид. наук. 12.00.09 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 23 с.
  85. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции. – М.: Юрид. лит., 1986. – 159 с.
  86. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 129 с.
  87. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство (англійський підхід) / пер. з англ. – К.: Основи, 1996. – 207 с.
  88. Лейст О.Э. Нормы права // Теория государства и права. Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 2001. – 624 с.
  89. Лейст О.Э. Санкции в советском праве. – М.: Госюриздат, 1962. – 238 с.
  90. Леонтюк Л.К. Взаємодія Дарницького районного суду м. Києва та Українського Центру Порозуміння щодо впровадження відновного правосуддя та програми примирення потерпілих та правопорушників // Формування української моделі відновного правосуддя. Матеріали. – К.: Український Центр Порозуміння, 2005. – С.38-42.
  91. Лист Ф. ф. Учебник уголовного права: Общая часть. – М.: Товарищество тип. А.И. Мамонтова, 1903. – 96 с.
  92. Лісовий В. Цінність // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди, 2002. – 742 с. – С. 707-708.
  93. Маерс Д. Международный обзор программ восстановительного правосудия. – К.: Пульсары, 2004. – 100 с.
  94. Малахов В. Благо // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди, 2002. – 742 с. – С. 58.
  95. Маляренко В.Т. Про покарання за новим Кримінальним кодексом України. – К.: Фонд “Правова ініціатива”, 2003. – 156 с.
  96. Маляренко В.Т. Про публічність і диспозитивність у кримінальному судочинстві України та їх значення // Право України. – 2004. – № 5. – С. 3-13.
  97. Мартышин О.В. Проблема ценностей в теории государства и права // Государство и право. – 2004. – № 10. – С. 5-14.
  98. Марцев А.И. Законы диалектики и вопросы советской уголовно-правовой политики // Советско-западногерманский симпозиум по криминологии. Материалы. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – С. 7-19.
  99. Марцев А.И. Диалектика и вопросы теории уголовного права. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1990. – 128 с.
  100. Матеріали Департаменту інформаційних технологій МВС України. – К.: МВС України, 2003.
  101. Матеріали Департаменту інформаційних технологій МВС України. – К.: МВС України, 2004.
  102. Матеріали Департаменту інформаційних технологій МВС України. – К.: МВС України, 2005.
  103. Матеріали узагальнення практики застосування судами законодавства, яким передбачено права потерпілих від злочинів. – К.: Верховний Суд України, 2004.
  104. Матеріали Управління кримінально-виконавчої інспекції Державного департаменту України з питань виконання покарань. – К.: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2004.
  105. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. – К.: А.С.К., 2001. – 347 с.
  106. Матишевський П.С., Фесенко Є.В. Об’єкт злочину // Кримінальне право України: Загальна част. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 123-133.
  107. Международное публичное право. Учебник / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, М.Е. Волосов и др.; Под ред. К.А. Бекяшева. – М.: Проспект, 1999. – 640 с.
  108. Мельник М. Кримінально-правова норма чи соціальна аномалія? // Право України. – 2004. - № 9. – С. 115-119.
  109. Мельник М. Новий Кримінальний кодекс у контексті антикриміногенної політики України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 202. – 608 с. – С.383-390.
  110. Минская В.С., Чечель Г.И. Виктимологические факторы и механизм преступного поведения. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1988. – 151 с.
  111. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / Авторефер. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Ін-т держави і права. – К., 2005. – 23 с.
  112. Михайленко А.Р. Проблемы обеспечения законности на предварительном следствии в советском уголовном процессе. Теория и практика: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. 12.00.09 / Киевский ун-т им. Тараса Шевченко. – К., 1989.
  113. Мищенко С.Н. Перспективы и возможности суда в восстановительном правосудии Украины // Формування української моделі відновного правосуддя. Матеріали. – К.: Український Центр Порозуміння, 2005. – С.53-57.
  114. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 464 с.
  115. Навроцький В.О. Щодо застосування нового КК України в умовах дії старого кримінального процесу // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 202. – 608 с. – С.359-365.
  116. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / А.М Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та ін.; За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
  117. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, В.І. Антипов та ін.; За ред. С.С.Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
  118. Наумов А.В. Российское уголовное право: Общ. часть: Курс лекций – М.: БЕК, 1996. – 550 с.
  119. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 552 с.
  120. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник. – М.: Норма, 2003. – 647с.
  121. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
  122. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах / Уклад. Яременко В., Сліпушко О. – Т. 3. – К.: Аконіт, 2001. – 927 с.
  123. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах / Уклад. Яременко В., Сліпушко О. – Т. 4. – К.: Аконіт, 2001. – 941 с.
  124. Новосёлов Г.П. Объект преступления // Уголовное право: Общая часть: Учебник для вузов. – М.: Норма, 1999. – С. 125-144.
  125. Новосёлов Г.П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001. – 198 с.
  126. Оноре Т. Про право: Короткий вступ / Пер. з англ. – К.: Сфера, 2004. – 124 с.
  127. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973. – 192 с.
  128. Панов Н.И. О соотношении понятийных аппаратов наук криминального цикла // Проблемы борьбы с преступностью и пути развития уголовного законодательства. Межвуз. сборник научных трудов. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1984. – С. 8-14.
  129. Пашковская А.В. Объект преступления // Курс уголовного права: Общая часть. – В 5 т. – Т. 1: Учение о преступлении. – М.: Зерцало-М, 2002. – 624 с. – С. 204-218.
  130. Перепадя О.В. Кримінально-правові аспекти примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим (порівняльний аналіз законодавства України та ФРН): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Ін-т держави і права. – К., 2003. – 18 с.
  131. Перепадя О. Примирення між особою, яка вчинила злочин, та потерпілим як засіб виконання превентивних завдань кримінального права // Право України. – 2000. – № 10. – С.101-104.
  132. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. Часть общая. В 6-ти т. – Т.2: Преступление. – М.: Наука, 1970. – 516 с.
  133. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 661 с.
  134. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990. – 142 с.
  135. Полубинский В.И. Правовые основы учения о жертве преступления. – Горький: Горьк. высш. школа МВД СССР, 1979. – 84 с.
  136. Правознавство: Підручник / В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І.Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф, Опришка, Ф.П, Шульженка. – К.: КНЕУ, 2003. – 767 с.
  137. Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. - № 4.
  138. Присяжнюк Т. Вдосконалення інституту потерпілого в системі кримінального права України / Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІ регіональної наук.-практ. конференції. – Л., 2005. – С. 339-341.
  139. Присяжнюк Т. До дискусії про потерпілого у кримінальному праві // Право України. – 2005. – № 9. – С. 92-95.
  140. Присяжнюк Т. Передумови формування інституту потерпілого у кримінальному праві // Право України. – 2005. – № 7. – С. 65-68.
  141. Присяжнюк Т. Потерпілий в кримінальному праві України: окремі питання // Право України. – 2004. – № 10. – С. 95-97.
  142. Присяжнюк Т.І. Правовий статус потерпілого: проблеми та перспективи // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 8. – С. 36-38.
  143. Присяжнюк Т. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві // Право України. – 2004. - № 8. – С. 60-63.
  144. Проблемы общей теории права и государства / Н.В. Варламов, В.В. Лазарев, В.В. Лапаева и др.; Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Норма, 2004. – 832 с.
  145. Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
  146. Пушкар П.В. Угода про визнання вини у сучасному кримінальному процесі: порівняльно-правове дослідження / Авторефер. дис. ... канд. юрид. наук. 12.00.09 / Акад. адвокатури України. – К., 2005. – 23 с.
  147. Рабінович П. Методологія вітчизняного загальнотеоретичного праводержавознавства: сучасні тенденції // Український правовий часопис. – 2004. – Випуск № 6 (11). – С. 13-17.
  148. Рабінович П. Потребовий дослідницький підхід – інструмент з’ясування соціальної сутності прав людини // Право України. – 2005. – № 7. – С. 94-97.
  149. Раянов Ф.М. Правовая организация общественной жизни: теория и практика // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 5-9.
  150. Резниченко И.М. Защита в суде интересов потерпевшего // Потерпевший от преступления (тематический сборник). – Владивосток: ДВГУ, 1974. – С. 120-139.
  151. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. – СПб.: Питер, 2002. – 304 с.
  152. Ривман Д.В., Устинов В.С. Виктимология. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. – 332 с.
  153. Рощина І. Правові заходи підвищення ефективності норм кримінального права у запобіганні злочинності // Право України. – 2005. – № 9. – С. 66-70.
  154. Рубанік В.Є. Лекції з історії держави та права зарубіжних країн. – Харків: Консум, 2003. – 528 с.
  155. Савицкий В.М., Потеружа И.И. Потерпевший в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1963. – 171 с.
  156. Савченко А.В. Объект преступления // Уголовное право Украины: Общая часть. – К.: Атика, 2002. – 448 с. – С.94-108.
  157. Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1982. – 97 с.
  158. Селіванов А.О. Наука і закон. – К.: Логос, 2003. – 263 с.
  159. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві / Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х., 2005. – 215 с.
  160. Сенаторов М.В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві / Авторефер. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. – 20 с.
  161. Серебренникова А.В. Уголовное право ФРГ // Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). – М.: Зерцало, 1998. – 352 с. – С. 237-306.
  162. Сидоренко Э.Л. Отрицательное поведение потерпевшего и Уголовный закон. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 157 с.
  163. Сидоренко Э.Л. Отрицательное поведение потерпевшего как обстоятельство, влияющее на дифференциацию и индивидуализацию наказания субъекта престпуления: Автореф. дис. … канд. юрид.наук / 12.00.08 / Ставроп. юрид. ин-т. - Ставрополь, 2002. – 21 с.
  164. Сидоров Б.В. Поведение потерпевших от преступления и уголовная ответственность: Автореф. дис. … д-ра. юрид. наук: 12.00.08 / Казан. гос. ун-т. – Казань, 1998. – 45 с.
  165. Сильченко Н.В. Проблемы предмета правового регулирования // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 61-64.
  166. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. - Т.1. – К.: Наук. думка, 1999-2000. – 1026 с.
  167. Смирнов А.М. Правовий статус жертв правосуддя та зловживання владою як особливий вид правового статусу людини : Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. ун-т внутр. справ МВС України. – Х., 2004. – 21 с.
  168. Соколова А.А. Социальные аспекты понятия «правообразование» // Государство и право. – 2004. - № 7. – С. 79-83.
  169. Соловій Я.І. Межі кримінальної відповідальності // Автореф. дис… канд. юрид. наук. 12.00.08 / Нац. Акад. внутр. справ. – К., 2004. – 18 с.
  170. Справа № 1-98-1993. – Архів Вугледарського міського суду Донецької області.
  171. Справа № 1-45-1994. – Архів Вугледарського міського суду Донецької області.
  172. Справа № 1-1370-2000. – Архів Запорізького апеляційного суду.
  173. Справа № 1-455-2004. – Архів Ленінського районного суду м. Луганська.
  174. Справа № 1-1035-2003. – Архів Жовтневого районного суду м. Кривий Ріг.
  175. Сташис В.В. Завдання нового етапу судової реформи // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф. – К.; Х., 2002. – С. 5–8.
  176. Сташис В.В., Бажанов М.І. Особа – під охороною кримінального закону. – Х.: Право, 1996. – 225 с.
  177. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х.: Вища школа, 1987. – 214 с.
  178. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса: В 3-х т. – М.: Наука, 1968. – Т. 1. – 265 с.
  179. Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1978. – 288 с.
  180. Судимість осіб та призначення мір кримінального покарання у 2003 р. //