Geum.ru

Лікарських засобів

Вид материалаДокументы

Содержание


Основні препарати ДЛЯ ЛІКУВАННЯ деяких кишкових гельмінтозІВ
5.2. Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів
Позакишкові трематодози
Подобный материал:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   26

Основні препарати ДЛЯ ЛІКУВАННЯ деяких кишкових гельмінтозІВ





Гельмінтози

(у дужках дані назви відповідних гельмінтів)
Препарат

Мебендазол
Пірантела памоат
Альбендазол
Левамізол
Піперазину адипінат
Нафтамон
Пірвінія памоат
Празиквантель
Фенасал
Трихлорофен
Аміноакрихін
Чотирихлорис-тий етилен

Нематодози

Аскаридоз (аскариди)
+
+
+
+
+
+


















Ентеробіоз (гострики)
+
+
+



+



+















Трихоцефальоз (власоглав)
+



+



























Анкілостомідоз (анкилостоми)
+
+
+
+



+















+

Стронгілоїдоз (кишкові вугриці)
+/-



+



+/-






+












Трихостронгілоїдоз (трихостронгіліди)



+
+
+
+
+


















Цестодози

Дифілоботриоз (широкий лентець)





















+
+
+
+



Теніоз (озброєний ціп'як)





















+



+






Теніаринхоз (неозброєний ціп'як)





















+
+
+
+



Гіменолепідоз (карликовий ціп'як)





















+
+
+
+



Трематодози

Метагонімоз (метагоніми)





















+









+


Мебендазол

Механізм дії. Похідне імідазолу, мебендазол пригнічує діяльність більшості круглих гельмінтів (особливо активний при трихоцефальозі, аскаридозі і ентеробіозі). Пригнічує утилізацію гельмінтами глюкози і паралізує їх. Згубно діє на яйця власоглава, аскарид і анкілостом.

Фармакокінетика. Всмоктується з кишечника погано (10%), проте у великих дозах може бути використаний для лікування позакишкових гельмінтозів - трихінозу й ехінококозу. Швидко метаболізується в печінці. Метаболіти виділяються в основному нирками протягом 24-48 годин. Переноситься препарат добре.

Протипоказання:
  • підвищена чутливість;
  • в період вагітності (особливо в I триместрі) у зв'язку з підвищенням тонусу гладкої мускулатури матки препарат слід застосовувати тільки в тому випадку, якщо передбачуваний терапевтичний ефект перевищує можливий ризик;
  • грудне вигодовування;
  • вік до 1 року (призначають тільки в тому випадку, якщо на фоні глистової інвазії значно погіршується процес травлення і сповільнюється фізичний розвиток).

Особливості застосування. При застосуванні мебендазолу не вимагається дотримання дієти, призначення послаблюючих засобів (якщо хворий не страждає закрепом).

Взаємодії. Одночасне призначення з циметидином може приводити до посилення ефекту мебендазолу за рахунок інгібування його метаболізму і підвищення концентрації в плазмі крові.

Побічні ефекти. Достатньо рідкі. У разі масивної інвазії і швидкого видалення гельмінтів іноді відмічаються скороминущий біль в ділянці живота, диспепсичні явища; головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, алергічні реакції (шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк).

Передозування проявляється нудотою, блювотою, діареєю, болем в животі. При застосуванні протягом довгого часу великих доз відмічалися випадки оборотних порушень функції печінки або розвитку гепатіа, нейтропенія. Специфічного антидоту немає. Рекомендується промивання шлунку, прийом активованого вугілля.

Альбендазол

Бензимідазольне похідне, представляє значний інтерес. Препарат має широкий спектр антигельмінтної дії. Він ефективний при лікуванні кишкових нематодозів, а також при ехінококозі (цистному і альвеолярному) і цистицеркозі. Активний відносно патогенних простих.

Механізм дії. Блокує захоплення гельмінтами глюкози, що приводить до їх паралічу і загибелі. Згубно діє і на яйця аскарид, анкілостом і власоглава.

Фармакокінетика. Абсорбується в кишечнику слабо. Одночасний прийом жирної їжі в 5 разів збільшує всмоктування. Метаболізується в печінці (утворюються його сульфоксид й інші метаболіти). TЅ = 8-9 годин. Виділяються метаболіти в основному з жовчю, частково нирками.

Протипоказання. Підвищена чутливість; період вагітності, період перед запланованою вагітністю.

Особливості застосування. Щоб уникнути випадкового застосування препарату в ранні терміни вагітності, жінкам дітородного віку лікування альбендазолом слід починати на 1-му тижні менструації або при негативному результаті тесту на вагітність. Пацієнток слід попередити про необхідність застосування ефективних методів контрацепції під час лікування препаратом і протягом 1 місяця після його відміни.

Під час лікування слід контролювати активність печінкових ферментів, кількість лейкоцитів.

Взаємодії. Циметедин, празиквантел і дексаметазон збільшують рівень метаболітів альбендазолу в плазмі крові.

Побічні ефекти. При короткочасному застосуванні (1-3 дні) ПЕ виражені в невеликій мірі і спостерігаються відносно рідко. Можуть відмічатися головний біль, діарея, болі в животі, запаморочення, безсоння і т.д. При тривалому прийомі (при лікуванні ехінококозу курс триває 3 міс.) можливі більш виражені і серйозні ускладнення (лейкопенія, панцитопенія, абдомінальні болі, алопеція, блювота, шкірні висипання, підвищення активності печінкових ферментів).


Пірантела памоат

Механізм дії. Впливає на багато круглих гельмінтів (табл. 5.1). Найчастіше застосовується при аскаридозі, ентеробіозі і анкілостомідозі. Порушує нервово-м'язову передачу, пригнічує холінестеразу і викликає у гельмінтів спастичний параліч. Діє як на статевозрілі, так і на статевонезрілі особини.

Фармакокінетика. Погано всмоктується з травного тракту (до 5%). Концентрації препарату в крові незначні. Велика частина виділяється в незміненому стані з калом.

Протипоказання. Порушення функції печінки.

Особливості застосування. При необхідності можна застосовувати в період вагітності.

Взаємодії. Не слід застосовувати одночасно з левамізолом (посилення токсичності останнього) і з піперазином, який проявляє по відношенню до пірантелу антагоністичну дію.

Побічні ефекти. Переноситься препарат добре. ПЕ спостерігаються рідко і виражені в невеликому ступені (зниження апетиту, головний біль, слабкість, нудота, діарея).


Левамізол

Високоефективний при аскаридозі. Дегельмінтизація обумовлена тим, що препарат паралізує гельмінтів. Зв'язано це з деполяризацією їх м'язів. Крім того, левамізол пригнічує фумаратредуктазу і таким шляхом порушує метаболізм гельмінтів. Одноразове введення левамізолу забезпечує дегельмінтизацію у 90-100% пацієнтів незалежно від ступеня інфікування. У разі потреби лікування повторюють через 1 тиждень. У звичайних дозах левамізол практично не викликає ПЕ.

Менш ефективний левамізол при анкілостомідозі і стронгілоїдозі. Анкілостоми виділяються в частково перевареному вигляді. Позитивна лікувальна дія описана і відносно таких позакишкових гельмінтозів, як філяриатоз (викликаний Wuchereria bancrofti і Brugia malayi), проте в цьому випадку левамізол помітно поступається дитразину.


Піперазин

При аскаридозі і ентеробіозі досить широко застосовують піперазин і його солі (адипінат, гексагідрат). Найчастіше використовують піперазину адипінат. На нематод піперазин діє паралізуюче. Останнє перешкоджає їх активному просуванню по кишечнику, а також проникненню в жовчні ходи. Крім того, при цьому створюються сприятливі умови для виведення гельмінтів з кишечника. З огляду на те, що препарат не знищує аскарид, відсутня небезпека всмоктування біологічних токсичних продуктів їх розпаду. Всмоктується піперазин з кишечника добре. Препарат і продукти його перетворення виділяються переважно нирками.

Основне показання до застосування - аскаридоз. Ефективність його при цьому різновиді нематодозів дуже висока: дегельмінтизація досягає 90-100% (у цьому плані препарат трохи поступається левамізолу). Крім того, піперазин з успіхом застосовують при лікуванні ентеробіозу (інвазія гостриками).

До протипоказань слід віднести органічні ураження ЦНС і нефрит. Піперазин є малотоксичним препаратом. Він добре переноситься хворими. ПЕ (диспепсичні явища, головний біль) відносно рідкі і скороминучі.

Активним препаратом цієї групи є також моночверткова амонієва сполука - нафтамон. У гельмінтів він викликає контрактуру м'язів, яка зміняється паралічем. З ШКТ нафтамон всмоктується погано. Застосовують його в основному при лікуванні анкілостомідозу і аскаридозу. При аскаридозі він менш ефективний, ніж левамізол і піперазин. Препарат має легкий послабляючий ефект.

При лікуванні стронгілоїдозу (інвазія кишковими вугрицями) і ентеробіозу з успіхом застосовують моночверткову амонієву сполуку - пірвінія памоат.


Цестоди - це плоскі членисті черв'яки: широкий лентець, карликовий ціп'як, свинячий ціп'як, бичачий ціп'як.

Для боротьби з ними найчастіше застосовують празиквантель, фенасал і аміноакрихін.


Празиквантель

За хімічною будовою може бути віднесений до похідних піразиноізохіноліну. Має широкий спектр антигельмінтної дії. Він високоефективний при кишкових цестодозах, а також при позакишкових трематодозах і цистицеркозі (табл 5.1). Статевозрілі особини чутливіші до препарату.

Механізм дії. Порушує обмін кальцію у гельмінтів, що приводить до порушення функції м'язів і паралічу. Крім того, пізніше виникають деструктивні зміни в клітинах гельмінтів, що дає можливість мікрофагам проникати в гельмінти, і через декілька днів настає лізис останніх.

Фармакокінетика. Добре і швидко всмоктується при ентеральному введенні. Проникає в тканини, зокрема в ЦНС. Майже повністю метаболізується в печінці. Метаболіти виділяються в основному нирками.

Особливості застосування. Небажано призначати в перший триместр вагітності та під час годування грудьми.

Побічна дія. Переноситься препарат добре. ПЕ виражені в невеликому ступені (диспепсичні явища, кропив'янка, головний біль, запаморочення і ін.).


Фенасал

Фенасал пригнічує окислювальне фосфорилювання у цестод і паралізує їх. Крім того, він знижує стійкість стрічкових гельмінтів до протеолітичних ферментів травного тракту, які руйнують цестоди.

З ШКТ всмоктується лише незначна частина введеного препарату. Призначають фенасал всього 1 раз натщесерце (окрім гіменолепідоза, в цьому випадку проводять тривале лікування, що складається з трьох 7-денних циклів, з перервою в 7 днів).

Препарат не рекомендується застосовувати при теніозі, збудником якого є озброєний (свинячий) ціп'як, оскільки при цьому може виникнути цистицеркоз. При переваренні члеників свинячого ціп'яка з них виходять зародки (онкосфери). Вони проникають через стінку кишечника і з потоком крові розносяться по різних тканинах і органах, де з них розвиваються цистицерки. Останні є однією з личинкових стадій свинячого ціп'яка.

Переноситься фенасал добре. Серйозних ПЕ не викликає. Іноді відмічаються диспепсичні явища.

При лікуванні цестодозів як резервний препарат іноді використовують аміноакрихін. Він менш токсичний, ніж близький за хімічною будовою акрихін. Щодо ефективності поступається фенасалу. Має подразнюючий ефект. У частини пацієнтів викликає нудоту, блювоту. При теніозі може провокувати розвиток цистицеркозу, тому при зараженні озброєним ціп'яком аміноакрихін не рекомендується.

В окремих випадках цистицеркозу може бути ефективний мебендазол.

При лікуванні кишкових цестодозів нерідко використовують комбінації вказаних засобів.

5.2. ЗАСОБИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ПОЗАКИШКОВИХ ГЕЛЬМІНТОЗІВ

Трематоди - це плоскі нечленисті позакишкові черв'яки: опісторхіс (дво-устка котяча), клонорхіс, фасціола (двоустка печінкова).

У клінічній картині превалюють симптоми ураження печінки і підшлункової залози, можуть бути алергічні реакції. Вибір препарату грунтується на копроовоскопічних дослідженнях.

Для боротьби з цими трематодами найчастіше застосовують хлоксил, празиквантел і чотирихлористий етилен (перхлоретилен). За клініко-фармакологічними параметрами хлоксил схожий на празиквантел, проте останній більш ефективний і краще переноситься (див. нижче).

Протівотрематодозниє засоби викликають необоротний параліч мускулатури присосків гельмінтів. Необхідно відзначити, що препарати не впливають на незрілих паразитів, тому існує небезпека реінвазії.

Перхлоретилен ефективний також при анкілостомідозі. З кишечника всмоктується в невеликому ступені. В період підготовки і проведення дегельмінтизації, а також 1-2 дні опісля дають їжу, багату вуглеводами (без жирів; протипоказані алкогольні напої). Після прийому препарату через 15-30 хвилин приймають сольове проносне.


Таблиця 5.2.


Основні препарати, вживані при позакишкових гельмінтозах


Гельмінтози


(у дужках локалізація гельмінтів)
Препарат

Івермектин

Дитразин
Мебендазол
Празиквантель
Антимоніл натрію тартрат
Хлоксил
Бітионол
Еметину нітрохлорид
Альбендазол

Нематодози

Філяриатоз (підшкірна клітковина, тканини ока)
+
+





















Трихіноз (м'язи, кишечник)






+


















Трематодози

Шистосомоз (кровоносні судини)









+
+












Фасциольоз (печінка, жовчний міхур)















+
+






Опісторхоз (печінка, підшлункова залоза)









+
+
+









Клонорхоз (печінка, підшлункова залоза)









+
+
+






+

Парагонімоз (легені, мозок, лімфатичні вузли і ін.)









+



+
+
+



Цестодози

Цистицеркоз (м'язи, мозок, тканини ока і ін.)






+/-
+












+

Ехінококоз (печінка, легені, мозок і інші тканини)






+















+


З позакишкових нематодозів (див. табл. 5.2) найпоширенішими є різні філяриатози (включаючи онхоцеркоз, при якому уражаються очі, часто аж до сліпоти).


Дитразин

Відноситься до препаратів, згубно діючих на мікрофілярії. Застосовують всередину при ряді філяриатозів різної локалізації.

Механізм дії. Дорослі самки під впливом препарату втрачають здатність давати потомство або гинуть. Вважається, що засіб знижує здатність філярій протистояти фагоцитозу. Достатній терапевтичний ефект забезпечується тільки на ранніх стадіях захворювання.

Фармакокінетика. Він добре всмоктується з ШКТ. Сmax накопичується через 3 години. Виділяється нирками у вигляді метаболітів і частково в незміненому вигляді протягом перших 2 діб.

Побічні ефекти. Головний біль, слабкість, нудота, блювота досить часті, але швидко проходять. Рідше - набряки, біль в суглобах. Можливо, частина з них пов'язана з руйнуванням філярій і дією продуктів їх розпаду.


Препарат івермектин також ефективний при даній патології. Він є напівсинтетичною макроциклічною лактоновою сполукою. Продукується актиноміцетами Streptomyces avermitilis. Викликає у круглих гельмінтів млявий параліч, пригнічуючи дію медіатора ГАМК. Пригнічує життєдіяльність філярій і стронгілоїд. Найбільш ефективний при терапії онхоцеркоза, особливо при ураженні очей. ПЕ (лихоманка, сонливість, слабкість, запаморочення, головний біль, гіпотензія, бронхоспастичні й інші прояви) пов'язані як з несприятливою дією самого препарату, так і з масовою загибеллю мікрофілярії.

Відносно збудника трихінозу, що уражає м'язи і кишечник, деякий ефект дають похідні бензимідазолу (мебендазол).

Позакишкові трематодози викликають багато гельмінтів. Найчастіше зустрічаються шистосомози (більгарциози), при яких уражаються кровоносні судини і порушуються функції і структури різних органів: печінки, селезінки, кишечника, сечостатевого тракту й ін. Основним засобом лікування шистосомозів є празиквантель. Він ефективний і при ряді інших позакишкових трематодозів (див. табл. 5.2).

При шистосомозах застосовують також препарат сурми антимоніла натрію тартрат (винносурм’янонатрієва сіль). Вводять його внутрішньовенно (поволі). Препарат токсичний і часто викликає ПЕ. Найбільш серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, стійка блювота, артрити, анафілактична реакція. Антимоніла натрію тартрат протипоказаний при захворюваннях печінки, серцевій недостатності, вагітності. При отруєнні препаратом як його антидот використовують унітіол.

Крім того, при лікуванні шистосомозів застосовують нірідазол, що вводиться всередину. Ефективним препаратом є хлоксил.


Хлоксил

Його призначають всередину (після їди) при трематодозі, фасціольозі, опісторхозі і клонорхозі, що викликаються різними видами двоусток.

Механізм дії. Викликає деструкцію нуклеопротеїдів в клітинах кишкового епітелію і паренхіми трематод печінки, пригнічує вуглеводний обмін. Препарат діє на м'язи гельмінтів (викликає знерухомленість нематод).

Особливості застосування. За 1-2 дні до лікування і в період застосування хлоксила (2 дні) обмежують прийом жирів і виключають алкогольні напої.

Протипоказання. Захворювання печінки, серцева недостатність, вагітність.

Побічна дія. Переноситься хлоксил, як правило, добре. Можуть виникати запаморочення, відчуття легкого сп'яніння, сонливість, болі у ділянці печінки (останнє усувається застосуванням спазмолітичних і жовчогінних засобів). Алергічні реакції, мабуть, пов'язані з дією продуктів розпаду гельмінтів.


При лікуванні фасціольозу найбільшою ефективністю володіють бітіонол і еметину гідрохлорид (вводять підшкірно).

При парагонімозі препаратом вибору є бітіонол (приймають всередину). З ПЕ іноді спостерігається діарея.


Відносно фармакотерапії цестодозів, що мають позакишкову локалізацію, ситуація змінилася, оскільки з'явилися перші ефективні препарати. Так, при ехінококозі позитивний результат дає застосування вказаних вище імідазольних похідних альбендазола і мебендазола.