Адміністративно-процедурний кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
| Адміністративне провадження |
- Закон україни про адміністративно-територіальний устрій України, 286.08kb.
- План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
- Закон україни "Про територіальний устрій України", 368.25kb.
- Факс: (+38044) 235-98-27, 76.71kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- В. М. Сінченком виборчий кодекс україни Цей Кодекс, 7360.68kb.
- Митний кодекс україни, 2124.26kb.
- Митний кодекс україни, 2095.35kb.
- Митний кодекс україни, 2384.63kb.
- Митний кодекс україни, 2360.26kb.
Глава 4. Докази
Стаття 42. Види доказів
1. Доказами в адміністративному провадженні можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному цим Кодексом порядку встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду адміністративної справи та прийняття відповідного рішення.
2. Джерелами доказів можуть бути пояснення учасників адміністративного провадження, документи, речі, протокол огляду місця або речей, пояснення свідків, висновки або пояснення експертів, пояснення або консультації спеціалістів.
Стаття 43. Належність та допустимість доказів
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Адміністративний орган не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
2. Докази, одержані адміністративним органом з порушенням закону, не враховуються під час прийняття адміністративного акта.
3. Обставини адміністративної справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися в інший спосіб.
Стаття 44. Обов'язок доказування
1. Збирання доказів в адміністративному провадженні покладається на адміністративний орган, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Не допускається вимагання адміністративним органом від особи документів, не визначених законодавством або у не передбаченій законодавством формі.
Глава 5. Адміністративні витрати
Стаття 45. Види адміністративних витрат
1. Адміністративні витрати складаються з адміністративного збору та витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження.
Стаття 46. Адміністративний збір
1. При наданні адміністративних послуг справляється адміністративний збір.
2. Розмір та порядок сплати адміністративного збору встановлюється Законом.
Повноваження щодо визначення розміру адміністративного збору може бути делеговане законом Кабінету Міністрів України або відповідним місцевим радам.
Стаття 47. Витрати, пов'язані із здійсненням адміністративного провадження
1. До витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження, належать:
1) витрати, пов'язані з оглядом місця, проведенням експертизи, залученням свідка, спеціаліста, перекладача;
2) транспортні витрати, добові та інші компенсаційні витрати учасників адміністративного провадження;
3) інші витрати, безпосередньо пов'язані з розглядом і вирішенням адміністративної справи.
2. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження, в тому числі нормативи відшкодування витрат учасникам адміністративного провадження та особам, які сприяють розгляду справи, визначаються Кабінетом Міністрів України.
3. За учасниками адміністративного провадження, які були залучені адміністративним органом, зберігається їх середньомісячний заробіток за місцем роботи на період безпосередньої участі в адміністративному провадженні.
Стаття 48. Розподіл витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження
1. Витрати адміністративного органу, пов'язані з адміністративним провадженням, здійснюються за рахунок коштів, передбачених на його утримання, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Витрати особи, пов'язані з адміністративним провадженням, здійснюються за її рахунок.
3. Інші витрати, пов'язані з адміністративним провадженням, здійснюються за рахунок учасника адміністративного провадження, за ініціативою якого вчиняється відповідна процедурна дія.
Розмір та порядок оплати витрат особою визначається адміністративним органом перед прийняттям адміністративного акта або в адміністративному акті, крім випадків внесення адміністративного збору у повному обсязі перед поданням заяви.
Окремим категоріям фізичних та/або юридичних осіб у випадках, передбачених законом, надаються пільги щодо оплати витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження.
4. В адміністративному провадженні за скаргою у разі, коли скарга, документи або інші відомості, подані оскаржувачем, містять завідомо неправдиву інформацію і розгляд справи спричинив значні витрати, ці витрати можуть бути здійснені за рахунок оскаржувача згідно з рішенням відповідного адміністративного органу, який розглядав адміністративну справу.
5. Витрати, пов'язані із залученням експерта, спеціаліста та перекладача, в тому числі їх гонорар (винагорода), оплачуються учасником адміністративного провадження, за ініціативою якого вони були залучені, і лише у тому разі, коли в штаті адміністративного органу не передбачено посадових чи службових осіб або інших працівників, до обов'язків яких належить виконання такої роботи (надання послуг).
Глава 6. Строки
Стаття 49. Порядок обчислення строків
1. Адміністративне провадження здійснюється з дотриманням строків, що обчислюються днями, місяцями та роками. Строк може визначатися також вказівкою на подію, яка неодмінно повинна настати.
2. Днем закінчення строку вважається день, на який припадає останній день визначеного строку. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, днем закінчення строку вважається перший робочий день, що настає за святковим, вихідним або неробочим днем.
Строк, який обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
Строк, який обчислюється роками, спливає у відповідні число і місяць останнього року строку.
3. Строк не вважається пропущеним, якщо необхідні для розгляду адміністративної справи документи були відправлені поштою чи передані іншими засобами зв'язку до його закінчення.
Стаття 50. Строки адміністративного провадження
1. У разі звернення із заявою адміністративна справа вирішується негайно (невідкладно), якщо таке вирішення не потребує невиправданих витрат часу та інших ресурсів, а також не перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення.
2. Адміністративна справа, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, вирішується:
1) у строк не більше тридцяти днів після надходження заяви, якщо слухання в адміністративній справі не проводиться;
2) у строк не більше сорока п'яти днів після надходження заяви у разі проведення слухання.
Строк адміністративного провадження за заявою може бути продовжений адміністративним органом не більше ніж на п'ятнадцять днів з обґрунтуванням прийнятого рішення, про що заявник повідомляється письмово.
Строк адміністративного провадження за скаргою не повинен перевищувати тридцяти днів.
3. На обґрунтовану письмову вимогу особи строк розгляду адміністративної справи може бути скорочено.
4. Якщо адміністративна справа розглядається колегіальним органом, питання про прийняття адміністративного акта повинно бути вирішене не пізніше ніж на першому слуханні (засіданні) після спливу строку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Стаття 51. Процедурні строки
1. Процедурні строки - це встановлені законом або адміністративним органом строки, у межах яких вчиняються процедурні дії.
2. Процедурні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка неодмінно повинна настати.
Стаття 52. Поновлення та продовження процедурних строків
1. Пропущений з поважних причин процедурний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процедурний строк, встановлений адміністративним органом, - продовжений адміністративним органом за клопотанням особи.
2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного процедурного строку адміністративний орган вирішує з повідомленням усіх учасників адміністративного провадження.
3. Рішення адміністративного органу про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процедурного строку може бути оскаржене особою.