С. М. Безрутченко фондова лекція
Вид материала | Лекція |
- Фондова лекція, 458.68kb.
- По фінансовій звітності товариства з обмеженою відповідальністю “Київська фондова компанія”, 175.99kb.
- З м І с т стор. Вступ. Лекція, 1088.23kb.
- Курс лекцій для студентів денної І заочної форми навчання спеціальності 050301 „Товарознавство, 1137.66kb.
- Лекція 1 хф (лекція) Тема Загальні властивості неметалів, 1201.72kb.
- Вступна лекція Голема. Про людину трояко Вісімнадцята лекція, 11204.11kb.
- Рфс-у- / / від 20 р про участь у внутрішньодержавній небанківській платіжній системі, 2793.83kb.
- Лекція на тему „Основи теорії держави І права" > Лекція на тему, 3538.68kb.
- Єльнікової Тетяни Олександрівни з курсу "Моделювання та прогнозування стану довкілля", 33.26kb.
- Ліцензійний договір, 548.04kb.
Основні напрямки (цілі) науково-технічної політики:
- розвиток і підтримка фундаментальної і прикладної науки, науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт;
- стимулювання НТП, розповсюдження прогресивних науково-технічних тенденцій і процесів;
- забезпечення стратегічного, наукового і технологічного прориву;
- підтримка інноваційної діяльності в економіці;
- раціональне використання науково-технічного потенціалу країни;
— зосередження інвестиційних ресурсів на формуванні національних технологічних лідерів (цільове інвестування "точок зростання");
— суспільна мотивація та підтримка інтелектуальної праці.
Інноваційна політика держави має на меті об'єднання (синтез) науково-технічної та інвестиційної політики.
Державна інноваційна політика — це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці.
Основні принципи державної науково-технічної та інноваційної політики:
- демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки;
- забезпечення соціалізації економіки на основі використання досягнень НТП;
3) дотримання вимог екологічної безпеки;
- визначення пріоритетності й селективної підтримки науково-дослідних робіт, здатних забезпечити прогресивні зрушення у народному господарстві країни, підвищення ефективності виробництва та конкурентоздатності економіки;
- збалансований розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;
- принцип реалістичності — економіко-організаційне та правове забезпечення державного регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності з використанням адекватних важелів (форм, методів, інструментів) та організаційної структури.
Забезпечення науково-технічного розвитку країни, впровадження нововведень з метою формування сучасного конкурентоспроможного національного виробництва
Цілі інноваційної політики Української держави:
- орієнтація розвитку пріоритетних виробництв на створення і широке використання нових високопродуктивних технологій, машин, матеріалів; постійне оновлення й модернізація виробництва;
- забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення та ефективного використання науково-технічного потенціалу;
- забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці;
- синхронізація інвестиційних та інноваційних циклів;
- формування умов, за яких упровадження НТП та інновацій було б життєво необхідним для виробників;
- прискорення процесу формування ринку науково-технічної продукції та підвищення ринкового попиту на науково-технологічні досягнення.
Синхронізація інвестиційних та інноваційних циклів обумовлена різною тривалістю інноваційних (в середньому 7 років) та інвестиційних циклів (для споруд — 50 років, для машин і обладнання — 8—10 років) і передбачає забезпечення впровадження результатів науково-технічного прогресу у виробництво при збереженні інвестицій за допомогою політики прискореної амортизації.
Політика прискореної амортизації — зниження нормативних строків служби основного капіталу та дозвіл на більш високі норми амортизаційних відрахувань на ранніх періодах експлуатації основного капіталу.
Залежно від ролі держави в науково-технічній та інноваційній сфері виділяють дві основні моделі інноваційного розвитку: індустріальну (перевага віддається ринковим регуляторам при пасивній ролі держави) та постіндустріальну (висока активність держави — система цілеспрямованих, випереджаючих заходів).
Завданням державного регулювання НТП та інноваційної діяльності в Україні є створення оптимального економічного механізму, який поєднував би державні та ринкові важелі впливу на наукові та інноваційні процеси, був зорієнтований на економічне зростання України, її інтеграцію у світову економіку.
Ринковий механізм та державне регулювання по-різному впливають на науково-технічний розвиток.
Ринковий механізм регулювання розвитку НТП
Здатний вирішувати проблеми лише в обмежених, локальних масштабах, якщо це мотивується одержанням прибутку та перемогою у конкурентній боротьбі
Державний механізм
регулювання розвитку НТП
Вирішує суперечності між об'єктивною потребою загальнонаціонального прогресу завдяки розвитку НТП і ускладненням процесів, якими супроводжується впровадження результатів НТП та інновацій у практику
Умови впровадження досягнень НТП у виробництво за допомогою конкретних регуляторів
ринкових
державних
Комерційна спрямованість
Прибутковість
Забезпечення високого науково-технічного рівня суспільного виробництва
Швидка окупність
Загальнодержавний ефект
Локальний характер дії
Здійснення за відсутності платоспроможного попиту
Використання результатів у загальнонаціональних інтересах
Потреба у значних ресурсах та довгостроковість
Механізм макроекономінного регулювання науково-технічних та інноваційних процесів включає:
— нормативно-правове забезпечення;
систему державної підтримки фундаментальних і пошукових досліджень, у тому числі їх пряме фінансування;
- визначення пріоритетів у сфері науки і техніки, їх всебічну підтримку та заохочення;
- диверсифікацію джерел мобілізації коштів на науково-технічний розвиток (кошти державного бюджету, позабюджетних фондів, приватні та іноземні інвестиції);
- максимальне стимулювання малого інноваційного, венчурного підприємництва;
- науково-технічне прогнозування та програмування;
- систему фінансових, кредитно-грошових, амортизаційних, інших пільг та преференцій;
- організаційну підтримку та інфраструктурне забезпечення науково-технічної й інноваційної діяльності;
- підготовку наукових кадрів.
Вимоги до науково-технічних пріоритетів:
- узгодженість з пріоритетами соціально-економічної політики держави;
- враховування стану, рівня, потенціалу, можливостей наявних у суспільстві продуктивних сил;
- відповідність багатофакторності розвитку соціально-економічної системи;
- ранжованість та взаємоув'язаність у цілісну систему;
- узгодженість на всіх стадіях циклу "наука — виробництво".
Складові системи управління науково-технічним розвитком країни | ||
Підсистема ринкових мотивацій | | Підсистема державного регулювання |
| | + |
Політика активізації приватного бізнесу в сфері науково-технічного оновлення виробництва | | Виділення пріоритетних напрямів розвитку НТП, формування НТ-програм, інвестування НТ-проектів |
Пріоритетні напрямки науково-технологічного та інноваційного розвитку України
- Створення та масове впровадження екологічно прийнятних енерго- і ресурсозберігаючих технологій.
- Використання перспективних інформаційних і електронних технологій, засобів інформатики та систем зв'язку вітчизняного виробництва.
- Розробка нових біотехнологій для сільського господарства, галузей легкої та харчової промисловості, виробництво ліків.
- Створення наукових основ охорони здоров'я населення, розробка нових методів профілактики, діагностики та лікування захворювань.
- Винайдення та практичне застосування нових речовин і матеріалів із заданими властивостями.
- Розвиток конкурентоспроможних технологій у літакобудуванні, ракетно-космічному комплексі, судно- та автомобілебудуванні, у виробництві військової техніки.
Основні державні регулятори науково-технічного розвитку:
- податкові регулятори;
- амортизаційна політика;
- пільгове кредитування;
- державне фінансування;
- науково-технічне прогнозування;
- програмування розвитку науки і техніки;
- держконтракти;
- держзамовлення;
- патентно-ліцензійна політика;
- створення та державна підтримка різних форм кооперації, наукових, виробничих і фінансових організацій та структур (технопарки, технополіси, "інкубатори" тощо);
- правове забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності;
- зовнішньоекономічна політика;
- підготовка і перепідготовка кадрів.
Науково-технічне прогнозування — виявлення та аналіз тенденцій розвитку науки, техніки, можливості появи нового покоління машин, технологій, визначення способів їх упровадження, а також передбачення наслідків НТР.
Функції науково-технічного прогнозування:
- аналіз та виявлення основних загальносвітових тенденцій, тривалості інноваційних циклів;
- формування перспективних варіантів науково-технічних програм;
- вибір оптимального варіанта програм розвитку фундаментальних та прикладних досліджень;
- оптимізація моделі впровадження досягнень НТП у виробництво;
- передбачення економічних, соціальних, екологічних наслідків впровадження НТП.
Висновки
Науково-технічні програми — це форма реалізації державної науково-технічної політики з метою:
- реалізації стратегії випереджувального техніко-економічного розвитку;
- концентрації ресурсного потенціалу на ключових ланках нового технологічного укладу.
Практично усі науково-технічні програми є складовими загальнонаціональних соціально-економічних програм.
Однією з умов успішного науково-технічного та інноваційного розвитку країни є створення та державна підтримка різних форм кооперації наукових, виробничих і фінансових організацій та структур.