Верховна Рада України постановля є : Внести до закон
| Вид материала | Закон |
- Верховна Рада України постановля є : I. Внести зміни до таких закон, 108.76kb.
- Верховна Рада України постановля є: I. Внести зміни до Митного кодекс, 6350.21kb.
- Верховна Рада України постановля є : I. До закон, 437.53kb.
- Україні Верховна Рада України постановляє : І. Внести зміни до таких закон, 72.22kb.
- Україні Верховна Рада України постановляє : I. Внести зміни до таких закон, 151.51kb.
- Верховна Рада України постановляє : Внести до закон, 42.05kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести зміни до таких закон, 530.88kb.
- Верховна Рада України постановляє: Внести зміни до закон, 2655.16kb.
- Верховна Рада України п о с т а н о в л я є : Внести до закон, 369.49kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: Внести зміни до закон, 2079.47kb.
Стаття 16. Мантія адвоката
- Відповідно до рішення З’їзду адвокатів України при розгляді справ в Конституційному суді та інших судах України адвокатами може використовуватися спеціальне вбрання – мантія.
- Форму мантії адвоката за поданням Національної асоціації адвокатів України затверджує З’їзд адвокатів України.
Розділ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 17. Організаційні форми адвокатської діяльності
1. Адвокат є вільним у виборі організаційної форми адвокатської діяльності.
2. Адвокат зобов’язаний мати своє робоче місце для заняття адвокатською діяльністю.
3. Організаційними формами адвокатської діяльності є: адвокатський кабінет (офіс адвоката), адвокатське бюро, адвокатська фірма та адвокатське об’єднання.
4. Адвокат вправі здійснювати свою діяльність одночасно лише в одній з організаційних форм, визначених цим Законом.
5. Організаційна форма здійснення адвокатської діяльності повинна бути відображена у назві.
7. Адвокатські фірми та адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування та колегіальності.
8. Засновниками (партнерами, членами) та керівниками адвокатських об’єднань та фірм можуть бути виключно адвокати.
9. Термін «адвокат» та похідні від нього, як на державній мові, так і в перекладі, можуть бути використані в найменуванні лише адвокатських кабінетів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, адвокатських фірм, органів адвокатського самоврядування або громадських організацій адвокатів. У випадку використання терміну «адвокат» або похідних від нього слів, а також слів у перекладі, які за змістом асоціюються з адвокатом або адвокатурою, іншими особами Національна асоціація адвокатів України або регіональна асоціація адвокатів має негайно звернутися до суду з вимогою про припинення такого використання, в назві якої використано терміни «адвокат», «адвокатура» або похідні від них чи асоційовані з ними слова.
10. У випадку здійснення адвокатської діяльності особою, яка не є адвокатом, засновником (партнером, членом) адвокатського бюро, адвокатської фірми, адвокатського об’єднання Національна асоціація адвокатів України або Рада регіональної асоціації адвокатів має негайно звернутися до суду з заявою про припинення такої діяльності, включаючи вимогу про ліквідацію цієї юридичної особи, яка здійснює адвокатську діяльність всупереч вимогам цього Закону.
Стаття 18. Адвокатський кабінет (офіс адвоката)
1. Адвокатський кабінет (офіс адвоката) засновується адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
2. Адвокатський кабінет є робочим місцем адвоката. Адвокатський кабінет може бути розташований у житловому приміщенні.
3. Адвокатський кабінет не є юридичною особою.
4. Адвокат, що заснував адвокатський кабінет, відкриває поточні та інші рахунки в банках, має печатку, штамп та бланки.
Діяльність адвоката, який утворив адвокатський кабінет, регулюється Положенням, розробленим відповідно до Типового положення про адвокатський кабінет, затвердженого З’їздом Національної асоціації адвокатів України. Положення про адвокатський кабінет не потребує державної реєстрації.
5. Адвокату, який заснував адвокатський кабінет, забезпечується можливість обрати систему оподаткування, обліку і звітності відповідно до Закону, як самозайнятій особі.
Стаття 19. Адвокатське бюро
1. Адвокатське бюро є неприбутковою організацією, яке засновується одним адвокатом і діє на підставі Положення, розробленого відповідно до Типового положення про адвокатське бюро, затвердженого З’їздом Національної асоціації адвокатів України.
2. Адвокатське бюро є юридичною особою.
3. Найменування адвокатського бюро повинно містити прізвище адвоката, який заснував адвокатське бюро, та словосполучення «адвокатське бюро».
4. Адвокатське бюро утримується за рахунок внесків адвоката-засновника.
5. Порядок реєстрації адвокатського бюро визначається Кабінетом Міністрів України.
Після проведення державної реєстрації адвокатського бюро, відповідний запис вноситься до реєстру, який ведеться згідно з Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20. Адвокатська фірма
1. Адвокатська фірма є юридичною особою, створеною двома і більше адвокатами, та діє на підставі затвердженого ними Статуту та партнерського договору, що укладається між ними. За партнерським договором адвокати-партнери зобов’язуються об’єднати свої зусилля для здійснення адвокатської діяльності від імені всіх партнерів.
2. Засновниками та партнерами і керівниками адвокатської фірми можуть бути виключно адвокати.
3. Партнерський договір укладається у простій письмовій формі та є конфіденційним документом, який не надається до державної реєстрації. Партнерський договір визначає порядок прийняття партнерами рішень з питань діяльності фірми, виборів керуючого партнера, його повноваження, порядок припинення партнерського договору, права та обов’язки партнерів, відповідальність партнерів перед клієнтами і третіми особами та інші положення, пов’язані з діяльністю адвокатської фірми.
У разі виходу з партнерського договору одного з партнерів, він зобов’язаний передати уповноваженій особі всі справи, по яких ним надавалась правова допомога, здійснювався захист та представництво. Адвокат, який вийшов з партнерського договору, відповідає перед клієнтами та третіми особами за своїми зобов’язаннями, що виникли в період його участі в партнерському договорі.
4. Статут адвокатської фірми повинен містити положення щодо найменування, місця знаходження, партнерів (засновників), предмету і цілей діяльності, порядку вибуття та входження партнерів, джерел формування майна, та напрямів його використання, органів управління адвокатської фірми, їх компетенції та порядку прийняття рішень, порядку реорганізації та ліквідації адвокатської фірми, порядку внесення змін та доповнень до статуту.
Статут адвокатської фірми може містити інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим законам України.
5. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва укладається від імені адвоката (партнера), який самостійно виконує зобов’язання, що випливають із цього договору.
За неналежне надання або ненадання правової допомоги відповідальність, згідно з договором, несе адвокат (партнер) адвокатської фірми.
6. Адвокатська фірма має самостійний баланс, відкриває рахунки в банках на території України, а в установленому чинним законодавством порядку – в іноземних банках, має печатку, штампи і бланки з адресою і найменуванням адвокатської фірми.
7. Адвокатська фірма може створювати філії на всій території України, а також на території іноземної держави, якщо це передбачено законодавством даної іноземної держави.
Про створення або ліквідацію філії або представництва адвокатська фірма протягом 10-ти днів з моменту прийняття відповідного рішення направляє до Міністерства юстиції України та Ради регіональної асоціації адвокатів письмове повідомлення про адвокатів, що здійснюють свою діяльністю у філії та представництві, про її місцезнаходження, засоби телефонного, телеграфного, поштового та інших видів зв’язку.
8. Адвокатська фірма зобов’язана протягом 10-ти днів повідомляти Раду регіональної асоціації адвокатів про зміну складу адвокатів (партнерів).
9. Адвокатська фірма є неприбутковою організацією і утримується за рахунок внесків адвокатів – членів (партнерів) адвокатської фірми. Майно, що внесене партнерами адвокатської фірми як внески, належить їй на праві власності.
10. Реєстрація адвокатської фірми здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, з обов’язковим внесенням до Реєстру, який ведеться згідно з Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
11. Ліквідація адвокатської фірми здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України, яке регулює процедуру ліквідації юридичних осіб, з урахуванням положень цього Закону. Майнові внески засновників (учасників, партнерів) адвокатської фірми, якщо вони збереглися в натурі після задоволення фірмою усіх кредиторських вимог, повертаються особам, які ці внески зробили. Перерозподіл майнових внесків засновників (учасників, партнерів) не дозволяється. Майно, набуте адвокатською фірмою в результаті здійснення своєї діяльності, розподіляється у рівних частках серед її засновників (учасників, партнерів), якщо інше не передбачено статутом фірми.
Стаття 21. Адвокатське об’єднання
1. Адвокатське об’єднання є юридичною особою, заснованою двома і більше адвокатами, та діє на підставі затвердженого ними статуту і укладеного між ними партнерського договору на засадах добровільності, самоврядування та колегіальності. За партнерським договором адвокати зобов’язуються об’єднати свої зусилля для надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва від імені адвокатського об’єднання.
2. Засновниками та партнерами адвокатського об’єднання можуть бути виключно адвокати. В адвокатському об’єднанні можуть працювати також адвокати на умовах цивільно-правового договору.
3. Адвокатське об’єднання є неприбутковою організацією і утримується за рахунок внесків адвокатів – членів адвокатського об’єднання. Адвокати, які працюють в адвокатському об’єднанні на умовах цивільно – правового договору, приймають участь у видатках на утримання об’єднання в порядку, визначеному в угодах між адвокатом та об’єднанням.
4. Партнерський договір укладається у простій письмовій формі та є конфіденційним документом, який не надається до державної реєстрації. Партнерський договір визначає порядок прийняття партнерами рішень з питань діяльності об’єднання, виборів керівництва об’єднання та його повноваження, порядок припинення партнерського договору, права та обов’язки партнерів, відповідальність партнерів та об’єднання перед клієнтами і третіми особами та інші положення, пов’язані з діяльністю адвокатського об’єднання.
У разі виходу з партнерського договору одного з партнерів, він зобов’язаний передати уповноваженій особі всі справи, по яких ним надавалась правова допомога, здійснювався захист та представництво. В цьому випадку за неналежне виконання або ненадання правової допомоги, здійснення захисту чи представництва відповідальність несе адвокатське об’єднання.
5. Статут адвокатського об’єднання повинен містити положення щодо найменування, місця знаходження, партнерів (засновників), предмету і цілей діяльності, порядку вибуття та входження партнерів, взаємовідносин адвокатського об’єднання з адвокатами, що працюють на умовах цивільно – правових угод, джерел формування майна, та напрямів його використання, органів управління адвокатського об’єднання, їх компетенції та порядку прийняття рішень, порядку реорганізації та ліквідації адвокатського об’єднання, порядку внесення змін та доповнень до статуту.
Статут адвокатського об’єднання може містити інші положення, що не суперечать цьому Закону та іншим законам України.
6. Договір про надання правової допомоги укладається від імені адвокатського об’єднання уповноваженою особою, яка доручає адвокату об’єднання за погодженням з клієнтом його виконання. За неналежне надання або ненадання правової допомоги згідно з договором відповідальність несе адвокатське об’єднання. Договір на надання правової допомоги також може укладатися безпосередньо адвокатом, який входить до адвокатського об’єднання. В цьому випадку за неналежне виконання або ненадання правової допомоги згідно договором відповідальність несе адвокат, що уклав договір. Умови, підстави та порядок відповідальності адвоката перед адвокатським об’єднанням визначається партнерським договором або договорами з адвокатами і доводяться до відома клієнта.
7. Реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством, про що вноситься запис до реєстру, який ведеться згідно з Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
8. Адвокатське об’єднання як юридична особа має всі права та несе відповідні обов’язки, передбачені Цивільним та Господарським Кодексами, а також іншими нормативно-правовими актами України.
9. Ліквідація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України з урахуванням положень цього Закону та на підставі положень статуту адвокатського об єднання.
Стаття 22. Спілки та інші громадські організації адвокатів
Адвокати та адвокатські об’єднання мають право створювати місцеві, загальнодержавні та міжнародні спілки інші громадські організації та благодійні фонди.
Адвокатські об’єднання та адвокати, що займаються адвокатською практикою зі створенням кабінету або бюро, мають право створювати місцеві, загальнодержавні та міжнародні спілки, інші громадські організації та благодійні фонди.
Громадські організації адвокатів можуть бути членами міжнародних організацій адвокатів та юристів.
Стаття 23. Реєстр організаційних форм адвокатської діяльності
1. З метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про діючу в Україні структуру організаційно-правових форм адвокатської діяльності ведеться Реєстр організаційно-правових форм адвокатської діяльності.
2. Організація та ведення реєстру організаційно-правових форм адвокатської діяльності в Україні здійснюється відповідно до цього Закону та Положення про такий Реєстр, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Адміністратором реєстру організаційно-правових форм адвокатської діяльності в Україні є уповноважений центральний орган виконавчої влади, який здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення реєстру.
4. Реєстр організаційно-правових форм адвокатської діяльності в Україні повинен містити такі відомості:
1) назву організаційно-правової форми адвокатської діяльності;
2) вид організаційно-правової форми адвокатської діяльності;
3) місцезнаходження організаційно-правової форми адвокатської діяльності;
4) прізвище, ім’я та по батькові засновників (партнерів, учасників) організаційно-правової форми адвокатської діяльності;
5) дату внесення відомостей до реєстру організаційно-правової форми адвокатської діяльності в Україні;
6) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка внесла відомості до реєстру організаційно-правової форми адвокатської діяльності в Україні.
5. Відомості до реєстру організаційно-правової форми адвокатської діяльності в Україні надаються засновниками організаційно-правової форми адвокатської діяльності у строк, не пізніше десяти днів з моменту заснування організаційно – правової форми адвокатської діяльності.
6. Адвокатське бюро, адвокатська фірма, адвокатське об’єднання набуває прав, визначених цим Законом, з моменту внесення відомостей до реєстру організаційно-правової форми адвокатської діяльності в Україні.
Розділ IV. НАДАННЯ АДВОКАТОМ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ, ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ ТА ПРЕДСТАВНИЦТВА
Стаття 24. Види адвокатської діяльності
1. Видами адвокатської діяльності є:
1) надання усних і письмових консультацій, роз’яснень з законодавства, складання письмових довідок, заяв, скарг, клопотань, договорів, правових висновків та інших документів правового характеру;
2) представництво фізичних та юридичних осіб у всіх категоріях справ у Конституційному суді та судах загальної юрисдикції, правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, перед фізичними особами, та інших державних і недержавних органах або організаціях чи установах в Україні та за кордоном, іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
3) захист прав, свобод і інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого в усіх судах, правоохоронних органах, інших державних і недержавних органах в Україні та за кордоном, іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів і інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
4) представництво у виконавчому провадженні та при виконанні вироку у кримінальних справах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та організаціях і перед фізичними особами;
5) надання правової допомоги затриманій особі і особі, яка притягується до адміністративної відповідальності та захист її прав, свобод і інтересів;
6) представництво інтересів виправданого, потерпілого, свідка, цивільного позивача, цивільного відповідача в процесі дізнання, досудового слідства, в судах;
2. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені чинним законодавством.
3. Адвокати можуть виступати представниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування в усіх категоріях справ в конституційному, цивільному, господарському, кримінальному та адміністративному судочинстві, якщо інше не встановлено законодавством.
4. При здійсненні будь-якого з видів адвокатської діяльності адвокат користується всіма правами, передбаченими цим та іншими законами, на нього поширюються всі гарантії адвокатської діяльності.
5. Займатися діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті, на професійній основі (систематично) з отриманням оплати (гонорару, винагороди) можуть лише адвокати. Ця заборона не поширюється на осіб, які працюють на юридичних посадах на підприємствах, в установах, організаціях (юристи, юрисконсульти та інші), та надають правову допомогу та здійснюють представництво, визначені в частинах першій, другій цієї статті, цим підприємствам, установам та організаціям як роботодавцям.
6. Не є адвокатською діяльність:
1) осіб, які працюють на юридичних посадах на підприємствах, установах, організаціях юристи, юрисконсульти, керівники юридичних підрозділів та інші) та надають правову допомогу цим підприємствам, установам, організаціям як роботодавцям;
2) працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, які відповідно до закону здійснюють захист прав і свобод громадянина;
3) нотаріусів, які надають правову допомогу відповідно до Закону України «Про нотаріат»;
4) арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які здійснюють діяльність в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;
5) третейських суддів, які діють відповідно до Закону України «Про третейські суди»;
6) патентних повірених, які надають послуги з реалізації та захисту прав осіб на інтелектуальну власність;
7) представників з питань інтелектуальної власності, які здійснюють діяльність на підставі спеціальних законів;
8) законних представників;
9) інші випадки, передбачені чинним законодавством України або її міжнародними зобов’язаннями.
Стаття 25. Підстави для здійснення адвокатської діяльності
Підставою для здійснення адвокатської діяльності будь-якого виду є цивільно-правовий договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва (далі – договір про надання правової допомоги), який укладається між фізичною або юридичною особою і адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням чи адвокатською фірмою.
Стаття 26. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва
1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва (далі – договір про надання правової допомоги) – це угода, згідно з якою одна сторона, адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма), приймає на себе доручення другої сторони, клієнта (представника клієнта) на надання клієнту правової допомоги, здійснення його захисту та представництва на умовах, передбачених договором, а друга сторона, клієнт (представник клієнта) зобов’язується сплатити гонорар адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об’єднанню, адвокатській фірмі) за виконання доручення, а також фактичні витрати, пов’язані з виконанням договору. Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору, а при укладенні договору у письмовій формі – з моменту його підписання сторонами.
2. Договір про надання правової допомоги має обов’язково містити дані про:
1) сторони договору, з визначенням особи клієнта, якщо договір укладається не ним особисто;
2) предмет договору (вид та об’єм правової допомоги, захисту, представництва, що надається);
3) умови і розмір внесення гонорару за виконання договору про надання правової допомоги;
4) порядок і розмір компенсації витрат адвоката (адвокатського бюро, адвокатської фірми, адвокатського об’єднання), пов’язаних з виконанням договору про надання правової допомоги.
Договором про надання правової допомоги можуть передбачатися інші умови надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва визначені на розсуд сторін.
3. Клієнтом – суб’єктом правової допомоги – є особа, права і свободи якої адвокат захищає, або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених цим Законом, незалежно від того, внесла ця особа гонорар особисто, чи він був сплачений її представником або будь-якою іншою юридичною чи фізичною особою.
4. Адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) може прийняти доручення на надання правової допомоги безпосередньо від фізичної або юридичної особи, якій ця допомога надається, або іншої особи, що діє в її інтересах, законного представника неповнолітньої чи недієздатної особи, або органу (посадової особи), уповноваженого призначати захисника в кримінальному судочинстві відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, або повноважного представника юридичної особи.
5. У всіх випадках, коли допускається прийняття доручення не безпосередньо від фізичної або юридичної особи, якій надається правова допомога або здійснюється її захист та представництво, а від іншої особи, необхідно отримати підтвердження згоди особи, якій надається правова допомога, на надання їй правової допомоги цим адвокатом, за винятком випадків, коли обсяг дієздатності клієнта не дозволяє йому укладення договору самостійно.
6. Договір про надання правової допомоги укладається між фізичною або юридичною особою (довірителем) і адвокатом (адвокатським бюро, адвокатською фірмою, адвокатським об’єднанням) не повинен містити положень, що суперечать чинному законодавству та Правилам адвокатської етики.
Стаття 27. Форма договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва
1. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва укладається у письмовій формі.
2. У випадках надання правової допомоги таких видів, як консультація або роз’яснення з правових питань, видача довідки щодо законодавства, складення окремих правових документів угода може укладатися в спрощеній письмовій формі (запис у відомості, запис у журналі тощо).
3. Договір про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва може укладатися в усній формі лише у випадку, коли укладення письмового договору є неможливим, а особа потребує невідкладного надання правової допомоги. У такому випадку цей договір підлягає наступному письмовому оформленню в строк до трьох днів або, якщо для цього існують об’єктивні перешкоди – в найближчий можливий термін за межами зазначеного строку.
4.Недотримання письмової форми договору про надання правової допомоги у разі наступного виконання сторонами цього договору (надання адвокатом і прийняття клієнтом правової допомоги. здійснення захисту та представництва, часткове або повне внесення гонорару) не тягне за собою його недійсності.
Стаття 28. Підстави відмови в укладенні договору про надання правової допомоги
1. При укладенні договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) зобов’язаний якісно, компетентно, добросовісно виконати доручення особи, якій адвокат надає правову допомогу, з дотриманням вимог цього Закону та Правил адвокатської етики, а тому він не має права:
1) приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав і обов’язків;
2) приймати доручення, якщо результат, якого бажає особа, котрій він надає правову допомогу, або засоби його досягнення, на яких вона наполягає, є протиправними;
3) приймати доручення, якщо він брав чи бере участь як захисник чи представник осіб, інтереси яких суперечать інтересам особи, яку він захищає або представляє, або якій він надає правову допомогу, а також особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або якщо він брав участь у цій справі як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, народний засідатель, присяжний, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, позивач, відповідач, свідок,третя особа,заявник,свідок, перекладач, понятий, арбітражний керуючий або інший учасник справи про банкрутство чи його представник;
4) приймати доручення, якщо він є в родинних або сімейних стосунках з посадовою особою, яка брала або бере участь у розслідуванні або розгляді даної справи;
5) приймати доручення, якщо ним не досягнуто згоди з клієнтом (а у випадках, коли договір укладається з його представником, відповідно, з клієнтом або його представником), щодо істотних умов договору про надання правової допомоги відповідно до цього Закону;
6) приймати доручення, виконання якого може призвести до розголошення відомостей, таємниця яких охороняється цим Законом та Правилами адвокатської етики;
7) приймати доручення, якщо інтереси особи, якій він надає правову допомогу, об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат зв’язаний договором про надання правової допомоги або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів цих осіб призведе до виникнення суперечностей їх інтересів. Це обмеження може бути скасовано в конкретному випадку за письмовою згодою обох (всіх тих) осіб, інтереси яких є (або можуть стати) суперечливими;
8) приймати доручення, знаючи, що його виконання може суперечити його власним інтересам, інтересам членів його сім‘ї, родичів, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, адвокатської фірми, членом котрого він є, або суперечитиме його професійним та іншим обов’язкам; в цьому випадку договір може бути укладений, якщо клієнту повідомлений про можливий конфлікт інтересів.
2. У випадку відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю щодо інформації, повідомленої йому особою, яка звернулась за наданням правової допомоги, у ході переговорів про прийняття доручення, або такої інформації, що стала йому відомою у зв’язку з цим.
3. Правила, передбачені цією статтею, поширюються і на укладення договорів про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою.
Стаття 29. Документи, що посвідчують повноваження адвоката щодо виконання договору про надання правової допомоги
1. Документом, що посвідчує повноваження адвоката щодо виконання договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва при пред’явленні посвідчення адвоката, є ордер встановленого Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури зразка, який є єдиним належним підтвердженням його повноважень щодо виконання договору і підставою для допуску його до участі в справі.
2. Забороняється вимагати від адвоката для допуску його до участі в справі і від особи, яка до нього звернулася за наданням правової допомоги, здійсненням захисту та представництва пред’явлення договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва.
3. У випадках, передбачених чинним законодавством щодо певних дій, адвокат зобов’язаний мати довіреність на їх вчинення.
Стаття 30. Припинення договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва. Дострокове розірвання договору
1. Дія договору про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва припиняється його повним виконанням.
2. Достроково договір може бути в будь-який час розірваний за взаємною згодою сторін, якщо законодавством не передбачено інше.
3. Особа, якій адвокат надає правову допомогу (далі – клієнт), може в будь-який час і з будь-яких причин (у тому числі без їх пояснення) розірвати договір з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатською фірмою, адвокатським об’єднанням) в односторонньому порядку.
4. Без дотримання умов, передбачених частинами першою, другою та третьою цієї статті адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма) може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати договір з клієнтом, за однієї з наступних обставин:
1) Клієнт, який погоджується на розірвання договору, повинен отримати від адвоката достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення і у нього є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;
2) особа використовує правову допомогу, що їй надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину, якщо про це стало відомо адвокату та це є для нього очевидним;
3) особа грубо порушує обов’язки, взяті нею на себе згідно з договором про надання правової допомоги;
4) належне виконання доручення стає неможливим через дії особи, які вчиняються нею всупереч порадам адвоката;
5) особа не погоджується погашати передбачені договором фактичні витрати, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;
6) особа, яка укладала договір, не оплатила відповідний задаток (аванс) в рахунок гонорару, якщо це було передбачено договором про надання правової допомоги;
7) в інших випадках, передбачених чинним законодавством чи Правилами адвокатської етики, коли унеможливлюється виконання адвокатом договору згідно з вимогами цього Закону і Правил адвокатської етики.
5. В разі дострокового розірвання договору оплата праці адвоката здійснюється в порядку, передбаченому статтею 33 цього Закону.
Стаття 31. Здійснення захисту за призначенням
1. У випадку коли законом передбачене здійснення захисту за призначенням на стадіях досудового та судового слідства, його забезпечення здійснює виконавчий орган регіональної асоціації адвокатів.
2. Для ведення обліку та аналізу здійснення захисту за призначенням Рада регіональної асоціації адвокатів призначає одного або декількох адвокатів – координаторів, які виконують відповідні функції з розгляду процесуальних документів слідства та суду з цих питань, та здійснюють призначення адвокатів які включені до регіонального реєстру адвокатів та ведуть графіки виконання доручень. Інформація про виконання доручень з питань захисту за призначенням є відкритою та оприлюднюється відповідними Радами регіональних асоціацій адвокатів.
3. Якщо внесені до реєстру адвокати не можуть виконати доручення по захисту за призначенням, Рада регіональної асоціації адвокатів, через адвокатів – координаторів, зобов’язана прийняти всі необхідні міри для забезпечення захисту іншими адвокатами, що внесені до регіонального реєстру адвокатів.
4. Оплата праці адвоката за надання правової допомоги у разі участі у кримінальній справі як захисника за призначенням, при звільненні громадянина від оплати за надану правову допомогу, захист та представництво або при наданні передбаченої законодавством безоплатної правової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які перераховуються на рахунки регіональних асоціацій адвокатів відповідно до законодавства.
5. Умови оплати праці адвокатів за надання безоплатної правової допомоги, здійснення захисту та представництва, визначаються Кабінетом Міністрів України. Мінімальний денний розмір оплати праці адвоката у цих випадках, встановлюється З’їздом адвокатів України за погодженням з Кабінетом Міністрів України з щорічним врахуванням індексу інфляції, але не може бути меншим за 1/3 розміру мінімальної заробітної плати за повний день роботи адвоката.
Стаття 32. Грошова винагорода адвоката (гонорар)
1. Оплата праці адвоката здійснюється в формі гонорару.
2. Гонорар – встановлена договором грошова винагорода за надану адвокатом правову допомогу, здійснення захисту та представництва;
3. До суми гонорару не включаються кошти, що вносяться клієнтом (іншою особою, яка діє в його інтересах) на покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням договору.
4. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, адвокатською фірмою) винагороди за надання правової допомоги, здійснення її захисту та представництва.
5. Порядок обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, різні доплати, зміни гонорару у зв’язку зі зміною обсягу і складності роботи тощо) визначається за домовленістю з особою та фіксуються в договорі про надання правової допомоги, здійснення захисту та представництва, або в додатках до нього, що складають його невід’ємну частину.
6. Загальний розмір усіх відрахувань з гонорару не може перевищувати тридцяти відсотків. Відрахування з компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не звертається, не проводяться.
7. Витрати адвоката, пов’язані з наданням правової допомоги, не включаються до суми гонорару, якщо інше не встановлено договором про надання правової допомоги.
8. Види передбачуваних витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, і порядок їх оплати обумовлюються в договорі про надання правової допомоги.
9. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання, адвокатська фірма не може укладати з особою, доручення якої перебуває в його провадженні, угод майнового характеру, окрім угод про засоби забезпечення зобов’язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов’язаних з виконанням доручення. Порушення цієї заборони є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Стаття 33. Порядок виплати гонорару
1. Право адвоката на гонорар в повному обсязі виникає, якщо інше не передбачено договором, після повного виконання доручення. Разом з тим, якщо це передбачено угодою, допускається часткова виплата гонорару поетапно за виконаний адвокатом обсяг доручення.
2. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу.
3. Договором про надання правової допомоги можуть бути передбачені можливість наступної зміни гонорару, визначеного у фіксованій сумі, у зв’язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу правової допомоги, що має бути надана, та наслідки недосягнення згоди з цього питання.
4. У разі неналежного виконання доручення на вимогу фізичної чи юридичної особи, що уклала договір з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням чи адвокатською фірмою, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору – за рішенням суду.
Стаття 34. Оподаткування адвокатської діяльності
1. Оподаткування адвокатської діяльності здійснюється відповідно до норм діючого законодавства, виходячи зі статусу адвоката як само зайнятої особи та з урахуванням неприбуткового характеру цієї діяльності.
2. Оподаткування доходів адвокатських об’єднань, Національної асоціації адвокатів України, регіональних асоціацій адвокатів здійснюється в такому ж порядку, як і оподаткування неприбуткових організацій.
Розділ V. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ АДВОКАТА.
ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 35. Професійні права адвоката
1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат має право:
1) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях, незалежно від форм власності, об’єднаннях громадян тощо, до компетенції яких належать вирішення відповідних питань як в Україні, так і за кордоном, перед громадянами і юридичними особами;
2) приймати заяви, збирати предмети, документи, відомості про факти, збирати та подавати інші докази у справах, в яких адвокат надає правову допомогу, здійснює захист та представництво;
3) зберігати адвокатську таємницю;
4) запитувати і терміново одержувати відомості, характеристики, довідки та інші документи або їх копії від будь-яких фізичних чи юридичних осіб (незалежно від форм власності, методів господарювання тощо); при цьому ці особи зобов’язані надавати такі відомості, документи або їх копії безоплатно.
5) безперешкодно ознайомлюватися у будь-яких юридичних осіб з необхідними для виконання доручення документами, матеріалами, іншими джерелами інформації (в тому числі з тими, що становлять державну чи комерційну таємницю, відповідно до процедури, встановленої для ознайомлення з цією категорією документів);
6) одержувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
7) складати заяви, скарги, клопотання і інші правові документи та подавати їх в установленому законом порядку;
8) надавати консультації і довідки з правових питань як в усній, так і в письмовій формі;
9) посвідчувати копії документів у справах, які вони ведуть;
10) застосовувати технічні засоби, в тому числі для копіювання матеріалів справи, у якій адвокат здійснює захист та представництво, або надає правову допомогу, фіксувати аудіо- та відеозасобами процесуальні дії, у яких він бере участь, хід судового засідання тощо;
11) доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги, а також бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг, давати пояснення щодо суті клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів;
12) без спеціального дозволу зустрічатися наодинці без обмежень і в умовах, що забезпечують дотримання конфіденційності, зі своїм підзахисним, у тому числі при його затриманні, арешті і перебуванні під вартою без обмеження кількості побачень і тривалості кожного з них;
13) за згодою осіб проводити їх опитування, якщо вони володіють інформацією у справі, в якій адвокат бере участь, складати протоколи опитування, огляду;
14) бути присутнім при проведенні будь-яких процесуальних дій з особою, інтереси якої адвокат захищає або представляє, з правом ставити запитання всім учасникам процесуальних дій та занесенням цих запитань і відповідей на них до протоколу в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом;
15) безперешкодного допуску у приміщення органів державної влади, судів, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства та інші службові приміщення у зв’язку зі здійсненням ним адвокатської діяльності на підставі посвідчення адвоката, крім випадків встановленої законодавством спеціальної процедури;
16) одержувати копії процесуальних документів та отримувати письмові повідомлення в передбачених законом випадках;
17) на забезпечення безпеки відповідно до законодавства України;
18) приймати на роботу помічників та інших працівників;
19) виконувати інші дії, що не суперечать чинному законодавству.
Стаття 36. Професійні обов’язки адвоката
1. При здійсненні адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний:
1) професійно та сумлінно захищати права, свободи і законні інтереси довірителя;
2) дотримуватись Конституції України, вимог чинного законодавства, Присяги адвоката, Правил адвокатської етики;
3) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції та відповідно до Конституції України й цього Закону;
4) сплачувати щорічні внески на забезпечення реалізації функцій адвокатського самоврядування;
5) підвищувати свою професійну кваліфікацію на засадах, передбачених Положенням про порядок підвищення кваліфікації адвокатів;
6) здійснювати захист за призначенням та надавати правову допомогу за рахунок держави у випадках та порядку, передбаченому законом;
7) зберігати адвокатську таємницю;
8) мати робоче місце;
9) протягом десяти днів письмово повідомити відповідну раду регіональної асоціації адвокатів про зміну відомостей про себе, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України.
2. Адвокату забороняється:
1) використовувати свої повноваження на шкоду клієнту;
2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, коли адвокат впевнений у само обмові клієнта;
4) визнавати доведеною вину клієнта, якщо останній її заперечує;
5) співпрацювати з органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове слідство;
6) відмовитись від прийнятого на себе обов’язку з надання правової допомоги, крім випадків, визначених законом.
Стаття 37. Гарантії здійснення адвокатської діяльності
1. Професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються і охороняються Конституцією України, цим та іншими законами, а саме:
1) гарантується забезпечення рівності прав адвоката з іншими учасниками процесу перед законом і судом, дотримання засад змагальності й свободи в наданні ним органам досудового слідства та суду доказів і у доведенні перед цими органами та судом їх переконливості;
2) забороняється порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності. Будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності адвокатом або порушення встановлених законом гарантій адвокатської діяльності, його незалежності і адвокатської таємниці тягне відповідальність, передбачену законодавством;
3) забороняється вимагати від адвоката та інших осіб, перелічених у частині третій статті 38 цього Закону, надання відомостей, що складають адвокатську таємницю; з цих питань вони не можуть бути допитані по справі; забороняється також вимагати від громадян, посадових осіб свідчень, пов‘язаних з наданням адвокатом правової допомоги, здійсненням ним захисту та представництва, якщо відповідні відомості відносяться до предмету адвокатської таємниці;
4) забороняється проведення обшуку і огляду адвоката, його речей і приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність або проживає, стеження за адвокатом, контролювання застосовуваних адвокатом для надання правової допомоги інформаційних систем і засобів зв‘язку, знімання з них інформації, прослуховування його розмов;
5) забороняється проведення будь-яких оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, що можуть призвести до розголошення адвокатської таємниці;
6) життя, здоров‘я адвоката і його близьких родичів перебуває під охороною держави, вона забезпечує їх безпеку від злочинних посягань. Майно адвоката і майно його близьких родичів перебуває під охороною держави і держава забезпечує збереження його від злочинних посягань. Посягання на них, прояви неповаги до адвоката, образа, наклеп на його адресу, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо адвоката, а також щодо його близьких родичів, умисне знищення або пошкодження майна, що належить адвокату або його близьким родичам, вбивство або замах на вбивство адвоката, поширення відомостей, що ганьблять адвоката, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, тягнуть відповідальність, встановлену законом;
7) документи, пов’язані зі здійсненням адвокатом адвокатської діяльності, не підлягають витребуванню, огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди;
8) не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду (постанову судді) щодо правової позиції адвоката у справі;
9) кримінальна справа проти адвоката з будь-яких підстав і незалежно від складу злочину, що йому інкримінується, може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя;
10) про затримання адвоката або застосування до нього запобіжного заходу суд або орган досудового слідства має обов’язково негайно повідомляти Раду відповідної регіональної асоціації адвокатів;
11) слідчі дії щодо адвоката здійснюються з обов’язковою присутністю представника регіональної асоціації адвокатів;
12) адвоката не можна притягнути до кримінальної чи іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з наданням правової допомоги, здійсненням захисту та представництва згідно з законом (у тому числі й після втрати ним статусу адвоката, якщо ці дії пов‘язані з його попередньою адвокатською діяльністю);
13) підприємства, установи, організації інші фізичні та юридичні особи незалежно від форм власності, видів діяльності, методів господарювання зобов‘язані безоплатно надавати адвокату на підставі його письмового запиту відповідні відомості, документи або їх копії не пізніше місячного строку з дня надходження до них запиту. При цьому вимагання у адвоката будь-яких інших документів, окрім письмового запиту, забороняється. Ухилення від надання відповіді на запит тягне за собою встановлену законодавством відповідальність;
14) при здійсненні адвокатської діяльності адвокат користується свободою слова. Всі його висловлювання в процесі, заяви у засобах масової інформації, які не порушують Правил адвокатської етики, не можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності;
15) забороняється ідентифікація адвоката з клієнтом. Будь-які висловлювання, які відображають правову позицію особи, котрій адвокат надає правову допомогу, або щодо якої він здійснює захист або представництво не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності.
Стаття 38. Адвокатська таємниця
- Адвокат має обов'язок у відносинах з клієнтом і право у відносинах з усіма іншими особами зберігати адвокатську таємницю.
- Предметом адвокатської таємниці є будь-яка інформація про особу і отримана від неї інформація про третіх осіб, що стала відома адвокату в зв'язку з виконанням адвокатської діяльності, факт звернення і питання, з яких особа зверталася до адвоката (адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, адвокатської фірми), а також суть порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним правові документи, всі матеріали, що складають адвокатське досьє, інформація, яка зберігається на електронних носіях, та будь-які документи і відомості, одержані адвокатом при здійсненні адвокатської діяльності.
- Право і обов'язок адвоката зберігати адвокатську таємницю не обмежено у часі і поширюються на особу, яка мала статус адвоката, навіть після припинення такого статусу. За порушення адвокатської таємниці, яким заподіяно шкоду особі, котра була клієнтом або іншій особі, якої стосувалась відповідна інформація, адвокат несе дисциплінарну і цивільно-правову відповідальність, а особа, чий статус адвоката припинено, - цивільно-правову відповідальність на загальних засадах, передбачених Цивільним кодексом України.
- Статус адвокатської таємниці з інформації, врегульованої ч.2 цієї статті, може зняти лише клієнт і лише у письмовій формі.
- В разі пред'явлення клієнтом необґрунтованих вимог до адвоката з підстав надання неякісної правової допомоги, адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів, і лише перед судом або дисциплінарним органом адвокатури, які зобов'язані вжити заходів для унеможливлення подальшого поширення такої інформації.
- Адвокатське об'єднання, адвокатська фірма та адвокат, що має технічних співробітників у адвокатському бюро чи кабінеті, зобов'язані забезпечити умови для збереження адвокатської таємниці його технічними співробітниками, створити належні умови, які унеможливлювали б доступ до сторонніх осіб до інформації, що складає адвокатську таємницю.
Стаття 39. Соціальні права та пенсійне забезпечення адвоката
1. Адвокат має право на всі види допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.
2. Страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування сплачуються адвокатом на рівні осіб, що забезпечують себе роботою самостійно.
3. Пенсія при досягненні пенсійного віку призначається адвокатам, які мають стаж адвокатської діяльності не менше ніж 10 років та відповідний йому страховий стаж.
4. Пенсії адвокатам призначаються у розмірі 80 відсотків від доходу, на який відповідно до законодавства нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік адвокатської діяльності понад стаж, визначений частиною третьою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток розміру доходу, але не може бути більше 90 відсотків розміру доходу, на який відповідно до законодавства нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
5. Пенсія адвокатам у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплата пенсій адвокатам на умовах, визначених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
6. Адвокати (адвокатські бюро, адвокатські фірми, адвокатські об’єднання) та органи адвокатського самоврядування можуть створювати недержавні пенсійні фонди відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».
7. До стажу адвокатської діяльності, визначеного частиною третьою цієї статті, зараховується період роботи помічником (стажистом) адвоката.
Розділ VI. ЗУПИНЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ ТА ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА НА ЗАНЯТТЯ АДВОКАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 40. Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється на певний строк кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури у таких випадках:
1) подання адвокатом заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;
2) здійснення адвокатом діяльності, несумісної із статусом адвоката;
3)вчинення адвокатом необережного злочину – до погашення чи зняття судимості;
4) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на певний строк, – до закінчення встановленого строку;
5) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним – до поновлення повної дієздатності особи.
2. Рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю приймається кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, про що робиться відповідний запис в Єдиному реєстрі адвокатів України.
3. Рішення про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржене протягом 30-ти днів з дня прийняття такого рішення до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або до суду.
4. Особа, для якої виникли обставини, передбачені пунктом першим частини першої цієї статті, зобов’язана повідомити про це відповідну кваліфікаційну-дисциплінарну комісію адвокатури протягом десяти днів з дня настання таких обставин.
5. Протягом строку зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа не має права здійснювати адвокатську діяльність та брати участь в органах адвокатського самоврядування. Порушення вимог цього пункту тягне за собою припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Статус адвоката призупиняється з дня прийняття рішення про зупинення адвокатської діяльності.
Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю тягне за собою призупинення дії відносно даного адвоката гарантій, передбачених цим Законом.
6. Орган адвокатського самоврядування, за рішенням якого дію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особи було зупинено, поновлює його дію в десятиденний строк з моменту надходження відповідної заяви, якщо буде встановлено, що обставини, передбачені частиною першою цієї статті, відпали.
Стаття 41. Припинення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури шляхом припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у таких випадках:
1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю за власним бажанням;
2) визнання адвоката безвісно відсутнім;
3) оголошення адвоката померлим;
4) смерті адвоката;
5) позбавлення адвоката права на заняття адвокатською діяльністю в порядку, передбаченому статтею 42 цього Закону;
6) порушення вимог п.5 ч.1 ст.40 цього Закону.
2. У випадку припинення права на заняття адвокатською діяльністю інформація про адвоката виключається з Єдиного реєстру адвокатів України, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю анулюється.
3. Особа, щодо якої прийнято рішення про припинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не вправі здійснювати адвокатську діяльність та брати участь в діяльності органів адвокатського самоврядування.
Стаття 42. Позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю
1. Особа позбавляється права на заняття адвокатською діяльністю рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у таких випадках:
1) виявлення недостовірності відомостей, на підставі яких особа набула право на заняття адвокатською діяльністю;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким адвоката засуджено за вчинення умисного злочину;
3) систематичне або одноразове грубе порушення Присяги, Правил адвокатської етики та обов’язків адвоката, визначених цим Законом.
2. У випадку позбавлення особи права на заняття адвокатською діяльністю інформація про неї виключається з Єдиного реєстру адвокатів України, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю анулюється.
3. Рішення про позбавлення особи права на заняття адвокатською діяльністю може бути оскаржене до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або суду протягом місяця з дня прийняття відповідного рішення.