Виконав: ст. 5-го курсу фіот

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

2. Лізингова діяльність в Україні: розвиток, особливості, законодавча база.

2.1 Еволюція лізингу в Україні.

Першою подією переходу України до цивілізованого регулювання лізингових відносин можна відзначити 25 щорічні збори членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій “Евролізинг”. У його роботі брали участь 278 делегатів з 26 країн, а також представники найбільших банків Європи і США. Рішенням загальних зборів “Евролізинга” Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в “Евролізинсі” створює додаткові можливості більш тісного співробітництва України з європейськими країнами в області лізингу і залучення закордонних інвестицій [7].

Слід зазначити, що аж до грудня 1997 р. в Україні практично не існувало законодавчих актів, що регулюють лізингові відносини. Тому багато правових і податкових питань були не відрегульовані. Так, у Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” малося лише загальне поняття “фінансова оренда”. Особливість лізингових операцій цього періоду полягала в тому, що ними займалися, як правило, ще неспеціалізовані на лізингу організації (підприємства) - банки, бази постачання й ін. Принцип, що тоді існував: нема закону , але лізинг є, і їм варто займатися [10].

Ситуація змінилася спочатку з грудня 1997р., коли в Україні стали прийматися законодавчі акти стосовно лізингу.

До них відносяться:

- Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.;

- Зразковий договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України по справах науки і технології від 3 березня 1998 р.;

- Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України "Про закон України "Про лізинг" від 23 березня 1998 р.;

- Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок реєстрації договорів лізингу".

Лізингові відносини в Україні придбали свій легальний статус. Закон "Про лізинг" досить чітко визначив юридичну суть лізингу, коло суб'єктів лізингу, їхні права й обов'язки, види лізингу і ряд не менш важливих правових категорій. Але, разом з тим, як після виходу якого-небудь закону, що регулює принципово новий вид правовідносин, виникло безліч питань, суджень, домислів із приводу тлумачення законодавчих норм.

Не новина, що Українська економіка має гостру потребу в інвестиціях. Більшість експертів затверджують, що лізинг може сприяти подоланню промислового спаду. До того ж, на думку багатьох фахівців, лізинг сьогодні є єдиним законним і надійним у всіх відносинах механізмом залучення коштів для українських виробників.

Ринок лізингу в Україні знаходиться тільки на початковому етапі розвитку. Обсяг місцевих лізингових операцій, що фінансуються із внутрішніх джерел, дуже низький, приблизно 20 млн.грн. Всі інші операції, зв'язані з лізингом, фінансуються іноземними виробниками чи різними посередниками.

Незважаючи на досягнення в удосконалюванні законодавчої бази, таки як юридична, регулююча і податкова системи не сприяють розвитку ефективних ринкових відносин, ринків, зокрема, ринку лізингу в Україні. Відсутність альтернативних джерел банківським кредитам довгострокового фінансування створює значних труднощів для лізингових компаній в удосконалюванні лізингових операцій.

Залучення міжнародних фінансових агентств для кредитування фінансових установ, у тому числі і лізингових компаній, на умовах довгострокового кредитування повинне стати одним з основних елементів стратегії стимулювання розвитку лізингу в Україні.

Взагалі, не в усіх ведучих країнах заходу існує окремий закон, що регулює взаємини в лізинговій діяльності, однак практично у всіх країнах існують визначені пільги, тому що лізинг стимулює виробництво. Однак в Україні навіть із прийняттям Закону України "про лізинг" залишається багато нез'ясованих питань [11].

Основні положення законодавства України про лізинг

Відповідно до діючого законодавства України під лізинговою (орендної) операцією розуміється господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів землі в користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під відсоток і на певний строк.

Лізингові операції можна розглядати як специфічну форму фінансування в основні фонди підприємства спеціалізованими фірмами - третіми обличчями, що закуповують необхідні матеріальні ( і не тільки матеріальні) цінності (устаткування, спонукуване і нерухоме майно), залучаючи фінансові ресурси з зовнішніх джерел, і здають їх одержувачам у "в оренду", зберігаючи за собою право власності на ці цінності.

У законодавстві України дані визначення оперативного, фінансового і зворотного лізингу, а також оренди землі і житлових приміщень. Залишається відкритим питання сублізинга [11].

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під оперативним лізингом (орендою) розуміється господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів землі в користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під відсоток і на певний строк. Право користування майном передається орендарю на термін, що не перевищує терміну його повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власнику після закінчення терміну дії лізингової угоди.

Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються на балансі орендодавця.

Під фінансовим лізингом розуміється господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря, основних фондів, з подальшою їхньою передачею в користування орендарю на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Фінансовий лізинг є різновидом фінансового кредиту. Витрати орендодавця на покупку об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат чи до складу основних фондів такого орендодавця. Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

Під зворотним лізингом розуміється господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає продаж основних фондів фінансової організації з одночасним зворотним одержанням таких фондів, такою фізичною чи юридичною особою в оперативний чи фінансовий лізинг.

Під орендою землі (а також житлових приміщень) розуміється господарська операція, що передбачає надання орендодавцем землі іншій фізичній чи юридичній особі в користування на певний строк (у випадку з приміщеннями - можна безстроково) по цільовому призначенню і за орендну плату.

Порядок здійснення операцій по оренді житлових приміщень регулюється положеннями Житлового кодексу України. Лізинг інших споруджень і будинків здійснюється на умовах, визначених договором лізингу.

Чітке визначення правил в договорі про лізинг, що визначаються законодавчими і нормативними актами, дуже важливо, тому що через недотримання таких правил оформлення і реалізації операцій в договорі може не зізнатися як лізинговою, що може викликати небажані фінансові (чи інші) наслідки.

Ознаками оперативного лізингу можуть бути:

* лізингодавець не може компенсувати усі витрати за рахунок платежів одного лізингоодержувач;

* ризик випадкової загибелі майна лежить на лізингодавці;

* лізингова угода полягає на термін, що не може бути більше терміну повної амортизації переданого в лізинг майна (як правило, набагато менше терміну повної амортизації орендованого майна);

* страхування і технічне обслуговування, як правило, здійснюється лізингодавцем;

* після закінчення терміну оренди майно повинно бути повернуто лізингодавцю. При цьому право власності на орендоване майно залишається в лізингодавця протягом усього терміну оренди.

Ознаками фінансового лізингу можуть бути:

* звичайно в угоді бере участь третя сторона (постачальник чи виробник об'єкта угоди);

* лізингодавець (орендодавець) надає матеріальні цінності за замовленням орендаря з наступною передачею цих цінностей останньому в користування;

* ризик випадкової загибелі майна чи його ушкодження, усі види цивільної відповідальності, що можуть виникнути в зв'язку з використанням орендованих цінностей, несе орендар;

* лізингова угода полягає на термін, що є не меньшим терміну повної амортизації переданого майна;

* страхування і технічне обслуговування майна здійснюється за рахунок орендаря;

* після закінчення терміну оренди право власності на майно повинне бути передано орендарю.

Під час реалізації лізингової угоди виникають визначені зобов'язання суб'єктів лізингової операції. Зобов'язання являє собою правовідносини, у силу яких боржник зобов'язаний зробити на користь кредитора визначені дії (передати майно, виконати роботу, перелічити кошти й ін.) або утриматися від визначених дій, а кредитор вправі жадати від боржника виконання його обов'язку (ст.151 Цивільного кодексу України).

Кожна лізингова операція є унікальною. Її умови повинні бути проаналізовані для кожного конкретного випадку. Виходячи з того, що лізинг є доцільним, коли він однаково вигідний як лізингодавцю, так і орендарю, то не може бути стандартної схеми лізингової операції.

Для виробника можна виділити наступну групу переваг:

1. Реальна можливість відновлення виробництва без одночасних значних капітальних вкладень.

2. Можливість віднесення відповідних витрат на собівартість продукції протягом дії лізингового контракту (а це досить великий відрізок часу).

3. Збереження ліквідності свого балансу.

Для проведення переддоговірних процедур лізингодавець повинен одержати від зацікавленого обличчя (від можливого орендаря) наступні основні документи:

1. Проект договору постачання чи устаткування,. проект договору закупівлі-продажу капітальних споруджень, де були б приведені техніко-економічні характеристики майна, гарантії, умови постачання.

2. Проект договору застави чи страхування позичальником (орендарем) майна на весь термін дії лізингової угоди на користь лізингодавця від усіх можливих ризиків, зв'язаних з використанням майна.

3. Експертний висновок що до якості і техніко-економічних характеристик основних засобів, що є об'єктами лізингу.

4. Проект розрахунку вартості лізингової операції з урахуванням терміну служби основних фондів, періоду їхньої амортизації й інфляційних процесів.

Будь-яка лізингова угода повинна чітко визначити наступні моменти:

1. Статус лізингодавця як власника майна.

2. Обов'язку орендаря здійснювати контроль за ходом постачання майна, відповідністю його техніко-економічним характеристикам, комплектністю і якістю одержуваного майна.

3. Повна відповідальність орендаря за вибір постачальника, технічний стан і якість майна.

4. Зобов'язання лізингодавця (орендодавця) сплатити вартість визначеного орендарем майна.

5. Зобов'язання орендаря протягом терміну дії угоди використати майно за призначенням і відповідно до технічних інструкцій, здійснювати за свій рахунок ремонт і обслуговування майна.

6. Момент сплати орендарем першого лізингового платежу (як правило, авансом після підписання протоколу про приймання майна).

7. Сума лізингового платежу не повинна бути фіксованою. Вона складається із суми амортизації, лізингової мережі і премії за ризик. Лізингодавець (орендодавець) повинний мати право коректувати розмір лізингового платежу відповідно до поточного, рівнем інфляції, зміною рівня процентних ставок по кредитах, індексацією вартості основних фондів.

8. Лізингодавець (орендодавець) має право достроково, в однобічному порядку, розірвати угоду у випадку несвоєчасної сплати лізингових платежів, використання майна орендарем не по призначенню, неналежного змісту майна, невиконання погодженого з орендодавцем графіка профілактичних ремонтів, порушення інших зобов'язань орендаря, визначених угодою.

9. Зобов'язання орендаря, у випадку одержання від орендодавця аргументованого повідомлення про розірвання угоди,. повернути орендодавцю в належному стані майно і сплатити суму лізингових платежів до кінця терміну угоди.

10. Визначення одного з можливих варіантів завершення лізингової угоди:

викуп майна орендарем по ринковій вартості з урахуванням зносу;

повернення орендодавцю використаного майна (оперативний лізинг);

висновок нової лізингової угоди на менший термін і по пільговій ставці.

Каменем спотикання в лізингу є те, що ймовірна лізингова угода (оренда) повинна оцінюватися орендарем і орендодавцем (чи фінансовим посередником, що фінансує цю операцію). Орендар повинен визначити, чи буде лізинг забезпечувати обумовлений рівень обороту і чи буде оренда активу меншої по вартості, чим його покупка (якщо у фірми є така можливість). Наприклад, якщо фірма вирішує придбати устаткування чи розширити виробничу базу і купити устаткування, рішення повинне будуватися на регулярних операціях формування бюджету капіталу, тому в аналізі лізингу фірма повинна відповісти на запитання:як фінансувати механізм діяльності фірми через лізинг чи займ. І якщо фінансування активів через лізинг вигідніше ніж поширення облігацій одержання кредиту, то з огляду на бажану структуру капіталу і бюджетирования капіталу фірми, можна реалізовувати контракт по лізингу. Отже, якщо фірма вирішила придбати актив, то їй необхідно вирішити, яким образом його фінансувати, оскільки успішний бізнес не повинен мати надлишку вільних коштів. Тому нові активи повинні фінансуватися відповідним чином. Кошти можна одержати через кредитування, нерозподілений прибуток, через емісію, акцій чи облігацій. Альтернативою є лізинг, що також впливає на структуру капіталу фірми , як і борг, за допомогою того, що фірмі потрібно зробити серію особливих уплат, і невірне рішення цих питань може привести до банкрутства.

Також необхідно відзначити, що сам лізингодавець буде мати право на власність протягом терміну угоди на актив, що буде оцінений наприкінці оренди по залишковій вартості активів, що звичайно коливається в районі 10% від усієї вартості активів. А зважаючи на те, що в Україні склалася тенденція до зниження процентних ставок з боку лізингових компаній, лізинг надалі усе більше буде впливати на прийняття рішення про підписання контракту про лізинг устаткування (майна). Особливо для невеликих і середніх фірм питання лізингу є актуальним, тому що за допомогою лізингу залучення великих фінансових коштів буде більш безпечно, чим облігації чи акції. Тим більше, що Закон України "Про податок на додаткову вартість" (пп.3.2.2 п.3.2 ст.3) передбачає виведення з-під оподатковування операції лізингу для компаній резидентів.

Таким чином, лізинг сьогодні - сама актуальна і надійна форма кредитування для українських умов ведення бізнесу.

Таблиця 2. Основні проблеми, що виникають при здійсненні лізингових операцій в Україні [11].

Проблема Посилання на закон Витяг із закону Коментар

Скасування ввізного ПДВ при покупці устаткування на власні нестатки Указ Президента України "Про податок на додаткову вартість з імпортних товарів" від 30.06.95 р. Установити, що з 7 червня 1995 року імпортна сировина, матеріально-технічні ресурси, що комплектують вироби, устаткування, матеріали, техніка й інші товари, увезені суб'єктами усіх форм, що хазяюють, власності, у тому числі посередниками (прямими постачальниками), для виробничих і власних нестатків (тобто без наступної реалізації), а також енергоносії (нафта і газ), увезені для виробничих нестатків, у тому числі по бартерних операціях, крім товарів, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України, не підлягаючому оподаткуванню на додану вартість під час переміщення через митну територію України. Тобто для того, щоб не платити ПДВ при ввозі устаткування на територію України, у договорі лізингу необхідно чітко вказувати, що дане устаткування ввозитися для власних нестатків лізингоодержувача (для цього йому необхідно самому растамаживать устаткування).

Звільнення лізингових операцій від ПДВ Закон України "Про податок на додаткову вартість" від 03.04.97 м №168/97-ВР 3.2.2 Операції по передачеимущества орендодавця (лізингодавця) резидентом у користування орендарю відповідно до умов договору лізингу і його повернення орендодавцю по закінченні договору не є об'єктом для оподаткування на додану вартість (ддя всіх лізингових операцій). ГНА по місту Києву пообіцяла, що усі будуть платити ПДВ, але оператори ринку набудовані рішуче і готові відстоювати право не платити ПДВ у суді.

Віднесення лізингових платежів на валові витрати лізингоодержувача Закон України "Про лізинг" від 16.12.97 р. №723/97-ВР Стаття 16. Лізингові платежі

1. Лізингові платежі включають:

суму, що відшкодовує при кожнім платежі частина вартості об'єкта лізингу, амортизируемого на термін, за який вноситься лізинговий платіж;

суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за притягнутий їм кредит для придбання майна за договором лізингу;

платіж як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

відшкодування страхових платежів за договором страхування лізингодавцем;

інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

2. Розміри, спосіб, форма і терміни внесення лізингових платежів і умови їхнього перегляду визначаються в договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог дійсного Закону і законодавством України.

Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно сплачувати передбачені договором лізингу платежі.

3. Лізингові платежі відповідно до законодавства Украиы відносяться на валові витрати виробництва і звертання лізингоодержувача. Тут існує серйозна проблема по віднесенню лізингових платежів на витрати лізингоодержувача, тому що законодавством передбачені такі норми амортизації, що зводять нанівець класичний фінансовий лізинг, та й з оперативним з'являються проблеми.

Лізингова угода розтягується в часі і ні для лізингоодержувач, ні для лізингодавця це не вигідно. Угода фінансового лізингу розтягується на вісьмох років (щоб досягти заповітних 60%), і потім усе рівно приходиться платити ПДВ на залишкову вартість устаткування.

Віднесення лізингових платежів на валові витрати орендодавця Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 19.06.97 р. №27/97-ВР 1.18.2 Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшою їхньою передачею в користування орендарю на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Витрати орендодавця на покупку об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових чи витрат склад основних фондів такого орендодавця Для орендодавця тут є визначені проблеми, тому що в Україні немає лізингових компаній, що працювали б за рахунок власного капіталу, в основному вони беруть кредити в банках, тобто це спричиняє подорожчання лізингових ресурсів.

Включення вартості устаткування у валові доходи й у валові витрати Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 19.06.97 р. №27/97-ВР 7.9.1. З урахуванням особливостей, установлених дійсним Законом, не включаються у валовий дохід і не підлягають оподатковуванню засобів чи майна, притягнуті платником податків у зв'язку з одержанням платником податків фінансових кредитів від інших облич - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податків іншим обличчям - дебіторам; залученням платником податків майна на підставі договору лізингу (оренди), концесії, комісії, консигнації, довірчого керування, збереження (відповідального збереження), а також згідно іншим цивільно-правовим договорам, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

7.9.2. З урахуванням особливостей, установлених дійсним Законом, не включаються у валові витрати засоби чи майно, надані платником податків у зв'язку з поверненням платником податків основної суми кредиту іншим обличчям - кредиторам, а також наданням кредиту іншим обличчям - дебіторам; наданням платником податків майна на підставі договорів лізингу (оренди), концесії, комісії, консигнації, довірчого керування, збереження (відповідального збереження) чи відповідно до інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншому обличчю.

Під терміном "основна сума" варто розуміти суму наданого чи кредиту депозиту (термінових, довірчих рахунків) без обліку відсотків (фіксованих виплат, премій, виграшів). Передані в оперативний лізинг основні фонди числяться на балансі лізингодавця з виділенням у регістрах аналітичного обліку у відособлену групу з позначенням, що вони передані в оперативний лізинг. Прийняті в оперативний лізинг основні фонди зараховуються на забалансовий рахунок 001 "Орендовані основні засоби".

Регістрами аналітичного обліку таких основних фондів служить копія інвентарної картки цього чи об'єкта виписка з інвентарної книги.

Передача у фінансовий лізинг основних фондів відбивається в орендодавця по дебету рахунка 11 "Майно в оренді", субрахунок 2 "Орендні зобов'язання до надходження" і кредиту рахунка 01 "Основні засоби".

В орендаря по дебету рахунка 01 "Основні засоби" (відповідний субрахунок обліку основних засобів, узятих у фінансовий лізинг) і кредиту рахунка 99 "Заборгованість за майно в оренді", субрахунок 2 "Зобов'язання по фінансовій оренді".

Оподатковування доходу лізингодавця Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 19.06.97 р. №27/97-ВР 4.1.14. У валовий доход входять (тобто обкладаються податком по базовій ставці 30%) доходи від здійснення операцій оренди (лізингу). Законодавством України які-небудь пільги по веденню лізингових операцій не передбачені.

Blog

Виконав: ст. 5-го курсу фіот