Діяльність депутатів І фракцій Луцької міської ради та Луцького міського голови
| Вид материала | Документы |
- Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських, 3560.67kb.
- Положення про управління фінансів та бюджету Луцької міської ради, 117.29kb.
- Положенн я про управління земельних ресурсів Луцької міської ради, 128.88kb.
- Рекомендації комісії доручити до виконання департаменту економіки Луцької міської ради, 9.95kb.
- Постановление Кабинета Министров Украины о реализации закон, 1694.77kb.
- Одажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Луцької міської ради, 57.45kb.
- Інформація про функціонування системи управління якістю у виконавчих органах Луцької, 141.45kb.
- Положення про відділ автоматизованої обробки інформації департаменту соціальної політики, 102.73kb.
- З в І т Миргородського міського голови про роботу міської ради та її виконавчих органів, 765.99kb.
- 1 «Севастопольська станція юних техніків» заснована рішенням виконавчого комітету Севастопольської, 331.69kb.
Колектив ігнорують
Аби розібратися в ситуації, міська влада створила тимчасову комісію з перевірки правомірності реорганізації державного комунального підприємства Луцького Центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у колективне підприємство «Парк культури та відпочинку імені Лесі Українки». Її склад – шість осіб. Очолює комісію секретар Луцької міської ради Святослав Зелін-ський. Однак, коли пана Святослава запросили прокоментувати ситуацію довкола парку у Луцькому прес-клубі реформ, на круглий стіл він не з’явився. А свою відмову мотивував тим, що не бачить предмету розмови. Цього не можна сказати про колектив парку. Чому повинні страждати прості люди? Працівники парку налаштовані рішуче. І кажуть, що, якщо їм нічого й далі не пояснюватимуть, а підприємство намагатимуться реорганізувати, то готові навіть голодувати. За словами простих працівників, під час перевірок у парку до них навіть ніхто ні разу з жодними запитаннями не звернувся. А про реорганізацію свого підприємства вони довідалися з… газети.
– Нещодавно до мене зателефонували з податкової інспекції і повідомили про лист за підписом Зелінського, де міська рада просить перевірити наше підприємство у зв’язку з ліквідацією, – каже Віталій Цапюк. – Але ж, коли ліквідовується колективне підприємство, то повинна бути заявка не від міста, а від самого підприємства! Тоді мене попросили написати лист, що я такої заявки не подавав. Звісно ж, нічого не писав. Перевірок не боюся. З податковою ми теж судилися і суд виграли. Кілька років тому податкова наклала на нас штрафні санкції у розмірі 250 тисяч гривень за перевищення ліміту залишку в касі. Це було наприкінці зими. У нас навіть на рахунку таких грошей не було. Переліміт каси вони зробили у дні виплат зарплати, тобто від 5 до 11 числа поточного місяця, коли це допустимо. Виграв суд у двох інстанціях.
– Кілька років тому при Вашому підприємстві відкрили невеличку пилораму…
– Згідно із розпорядженням попереднього міського голови, у парку нам дозволили зносити сухостій. Зрубували здебільшого осокору. Дошки використовували для ремонту атракціонів. А залишок деревини продавали приватним підприємцям. Це підтверджено відповідними документами. Хоча містом ходили чутки, що сировину ми відправляємо за кордон. Такого ніколи не було.
– Хто повинен чистити паркові водойми?
– Очищувати водойми від побутового сміття в нашій компетенції. Але, якщо міська рада не дотримуватиметься договору оренду щодо виділення нам коштів на екологію, то ми самі не справимося. Щороку робіт із прибирання території виконуємо на суму більше 200 тисяч гривень. Цього року з міського бюджету на парк виділили 35 тисяч гривень. Ці кошти можемо витратити на утримання охорони, концертні програми, платити косарям. Але гроші за виконану роботу повинні бути перераховані на особистий рахунок найманого працівника. Та люди з села не розуміють, чому ми не можемо заплатити з каси і навіщо йому відкривати рахунок у банку.
– А хто займається благоустроєм паркової території?
– Не кожен лучанин знає, що за благоустрій паркової території відповідає не наше підприємство. Але при Кривицькому у нас вже почала визрівати домовленість, що все-таки ці функції місто передасть нам. Антон Федорович казав помаленьку купувати необхідну для цього техніку: кущорізи, бензопили, трактор і т. д. Це досить непогано, адже взимку у мене люди не зайняті, тому можемо спокійно займатися вирубкою.
Але своїм розпорядженням №921 від 21 листопада 2006 року Богдан Шиба заборонив нам зрізати сухостійні дерева. Для потреб підприємства придбали і «Джип». Це також колективна власність.
– До слова, про автомобілі. Нерідко у парку вони гасають на великій швидкості… Хоча взагалі там не повинні їздити.
- Для того, аби запобігти їзді машин у парку, поставили шлагбауми. Але знайшлися охочі і позривали з них замки. Просив міську владу посприяти, аби в парку поставили міліціонера, котрий би контролював рух і накладав штрафи на порушників. Однак нічого далі розмов не зрушилося. Особисто я об’їжджаю територію парку на авто, адже це все-таки 60 гектарів.
– Вже багато років поспіль говорять про проект меліорації в парку.
– Центральний парк розташований на болотистій місцевості. На його території багато осокор, а одна доросла осокора за день випиває і випаровує 800 літрів води. Це потужні насоси, які рятують парк від заболочення. Саме тому проект меліорації дуже важливий. Але на його втілення немає коштів.
Однак причина невтілення проекту не тільки в коштах. Проблема ще й у тому, що проект уже застарів. Потрібно розробляти новий. Будь-яке несанкціоноване зрізання дерев може призвести до загибелі інших. Та незважаючи на це, навпроти корабля «Бригантина» один із підприємців само-вільно вже зрізав два дерева. Їх знищення призвело до всихання ще кількох. Ні директор парку, ні міська влада за це не відповідають…
Схаменулися через вісім років
Тимчасова комісія з перевірки правомірності реорганізації державного комунального підприєм-ства Луцького центрального парку культури та відпочинку імені Лесі Українки у Колективне підприємство «Парк культури та відпочинку імені Лесі Українки» дала свої висновки. Згідно із Протоколом комісії від 25 травня 2007 року, «Мартинюк О. І., член комісії, поінформував присутніх, що суперечності та перекручування супроводжують весь пакет документів щодо передачі в оренду майна Луцького парку культури та відпочинку ім. Лесі Українки. Зокрема, Акт передачі майна складено та підписано 3 травня 1999 р. (Договір оренди підписаний лише 19 травня 1999 р.). В цьому документі наводилися суми балансової та залишкової вартості майна, хоча Акт оцінки майна так само підписано лише 19 травня. В Акті передачі також міститься посилання на договір оренди державного майна №1 від 3.05.1999 р., хоча зміст і наявність подібного договору жодними іншими документами не підтверджені. Головою комісії з оцінки майна парку був В. В. Цапюк, що є керівником підприєм-ства-орендаря, а тому, однозначно, – зацікавленою особою. Згідно з Актом оцінки, знос основних засобів парку становив 140,2 тис. грн, що складає 83,5 від балансової вартості об’єкта. Окрім того, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» також визначає оренду, як «засноване на договорі строкове платне користування майно». Отже, КП «Центральний парк культури та відпочинку ім. Лесі Українки» використовує майно територіальної громади на безоплатних умовах, отримуючи додатково бюджетне фінансування».
За словами Віталія Цапюка, землі під парком – загального користування. Колективне підприємство орендує тільки цілісний майновий комплекс.
На засіданні тимчасової комісії 25 травня 2007 року вирішили звернутися до прокурора міста Луцька Решетника О. Л. з проханням дати юридичну оцінку всім процедурам, які стосувалися ре-організації підприємства, надання в оренду Колективному підприємству «Парк культури і відпочинку імені Лесі Українки» майна та території Луцького Центрального парку, його господарської діяльності впродовж 1997-2007 років.
Та цього разу правоохоронці виявилися далекогляднішими від депутатів і чиновників. Бо прокуратура міста Луцька внесла протест під номером №2395 на розпорядження міського голови від 09.03.99 №89-рр (тобто Антона Кривицького – «Про реорганізацію державного підприємства Луцький центральний парк культури і відпочинку ім. Лесі Українки в колективне підприємство та передачу будівель, майна і території в тимчасове користування») ще 23 травня 2007 року, тобто на два дні раніше від часу засідання тимчасової комісії і через вісім років після утворення колективного підприємства.
А 6 червня 2007 року, розглянувши протест прокурора, Луцька міська рада вирішила «скасувати рішення міської ради від 18.03.99 №5/5 «Про розпорядження міського голови» в частині затвердження розпорядження міського голови від 09.03.99 №89-рр «Про реорганізацію державного підприємства Луцький Центральний парк культури і відпочинку ім. Лесі Українки в колективне підприємство та передачу будівель, майна і території в тимчасове користування».
Наразі ситуація з парком залишається без змін. На сесії Луцької міської ради 29 серпня обіцяне питання про парк навіть не внесли до порядку денного. Скільки ще часу простим працівникам жити у невіданні?...
…Нова мітла по-новому мете. Така народна мудрість цілком виправдано звучить щодо нової луцької влади. Згадайте хоча б ланцюжок останніх подій у місті: спочатку звільнили директора комунального підприємства «Луцькводоканал», наступним став керівник комунального підприємства «Луцьктепло». На черзі – директор парку. Звичайно, що для звільнення цих осіб є об’єктивні причини… От тільки чи ті, які озвучують? Чи зверне увагу міська влада, куди зникли дев’ять атракціонів, деталі яких були з кольорових металів з Парку культури та відпочинку ім. 900-річчя Луцька? І чи поцікавиться цією темою прокуратура?
Соломія ДЖЕНІКАРКА, Луцьк
Тепер ЖЕКи підмітатимуть, а послуги інші надаватимуть
За часів Радянського Союзу проблем із жеками майже не було. Робота працівників цієї сфери контролювалася, а тому незадоволених міщан було значно менше. Але Союз розвалився, а слідом за ним рухнула й управлінська система – практично в усіх галузях. З початку дев’яностих років жит-лово-комунальна сфера постійно потерпає від недофінансування, браку кваліфікованих робітників. Отож і маємо сьогодні далеко непривабливу картину сірої буденності: зношені мережі, невідповідність тарифів зарплатам, постійні аварійні ситуації у будинках, дворах та, перепрошую, майже завжди п’яних жеківських слюсарів і сантехніків.
Відчути запах алкоголю та пересвідчитися у некваліфікованості працівників жеку мені довелося й самій. Нещодавно у моєму під’їзді забився стояк (стік води) й аварійна бригада вчасно на виклик не з’явилася. Як пояснила диспетчер у ЖКП, у праціників якраз обідня перерва. І це дарма, що поверхом нижче зі стелі моїх сусідів лилася вода. Довелося викликати знайомого майстра з приватної фірми. Аварійна бригада приїхала до нас через кілька годин, щоправда через скільки саме, так і залишиться загадкою. Адже на записці, а точніше – клаптику паперу завдовжки сантиметрів з чотири та шириною сантиметрів два – було написане одне слово – «Луцькводоканал». Директор «Луцькводоканал» Іван Корчук стверджує, що у моєму випадку неправильно себе повів ЖЕК, адже саме його працівники і повинні були надати першочергову допомогу.
То хто ж у Луцьку зможе відремонтувати внутрібудинкові тепло- та водомережі?
Ще у грудні 2006 року виконком Луцької міської ради прийняв рішення про те, що за якість послуг, обслуговування дворових і внутрібудинкових мереж відтепер відповідатиме безпосередньо надавач послуг. У луцькому випадку – це «Луцькводоканал» та «Луцьктепло».
Однак, як зазначає депутат Луцької міської ради, голова громадської організації «Варта громади» Олександр Мартинюк, «не все так просто з правової площиною надання послуг, адже Стаття 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» регламентує виконавцями послуг органи місцевого самоврядування, а Стаття 29 цього ж закону говорить, що договір на виконання послуг укладається між власником квартири та балансоутримувачем, яким сьогодні є жек». Власне, така суперечність і стала причиною визнання прокуратурою цього рішення неправомірним.
Директор комунального підприємства «Луцькводоканал» Іван Корчук каже, що з 1 квітня цього року безпосередньо з власниками квартир вже уклали 58 450 договорів (80%). За його словами, форми договорів лучанам по квартирах розносять працівники «Луцькводоканал». Іван Корчук наголошує, що у тарифах на водопостачання та водовідведення не закладено й обслуговування водомереж. Але, власне, згаданий вище договір визначає єдиним надавачем послуг «Луцькводоканал». Тобто, раніше це підприємство лагодило мережі тільки до обрізу стіни, а от вже за нею розпочиналося широке поле діяльності ЖЕКу. Тепер за все відповідатиме водоканал. Також з весни в аварійних випадках «Луцькводоканалу» вже не потрібно платити за перекриття води у дворовому колодязі. Раніше ця послуга коштувала 150 гривень. Тепер така плата збереглася лише для підприємців, котрим при проведенні планових ремонтних робіт скористатися зазначеною послугою все ж доводиться.
Директор комунального підприємства «Луцьктепло» Рустам Дячук розповідає, що швидко виконати грудневе рішення виконкому не так просто. Адже всі будинки, котрі перебуали на балансі у жеків, повинні передати тепер на баланс «Луцьктеплу». «На сьогодні з кожним жеком наше підприємство уклало угоду про сприяння в обслуговуванні тепломереж, – каже Рустам Дячук. – Згідно із законом, ми обслуговуємо мережі тільки до елеваторного вузла. Незабаром відповідатимемо за всі внутрібудинкові мережі. Відповідно у кожному з чотирьох теплових районів Луцька створять спеціалізовані бригади. Також у місті працюватимуть аварійні бригади, диспетчерські пункти, майстерні.
Рустам Дячук говорить, що цього року скарг на низьку температуру в оселях значно поменшало. Лучани переважно нарікають на недостатнє нагрівання батарей не у всій квартирі, а в окремих кімнатах. Поодинокі прориви внутрібудинкових мереж трапляються. Та, як запевняє директор підприємства «Луцьктепло», аварію намагаються ліквідувати якомога швидше. Адже хімочищена вода (нею нагрівають батареї), яка витікає у таких випадках, коштує надто дорого – від 10 до 17 гривень за метр кубічний.
Загалом же щодня Луцьк споживає теплової енергії на суму 260 тисяч гривень. І це окрім ко-тельні на вул. Карбишева, 2, яка забезпечує теплом сорок відсотків міста.
Голова постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, навколишнього середовища та екології Луцької міської ради Андрій Дубовик каже, що скарг від лучан з початку опалювального сезону зовсім небагато. До ідеї визначення єдиних надвачів послуг Андрій Дубовик ставиться позитивно. Він вважає, що «Луцькводоканал» та «Луцьктепло» повинні створити бригади, котрі б займалися комунікаціями. ЖЕКам же лишиться прибирати сміття у будинках та дворах.
Головний спеціаліст Волинського обласного управління захисту прав споживачів Людмила Мамченко запевняє, що скарг на роботу комунальних підприємств надходить небагато. Вона нагадує, що у разі винекнення спірної ситуації, споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі. Цей документ повинні підписати представники комунального підприємства та споживач. Акт буде дійсний і тоді, коли його своїми підписами засвідчать не менше двох споживачів.
Згідно із даними соціологічного опитування, яке провела громадська організація «Варта порядку», 18% лучан вважають, що потрібно ремонтувати систему водопостачання, 16% мешканців стверджують, що у їхніх будинках підтоплені підвали, у 13,5% – забруденені каналзаційні стоки, у 7% – перебої з водопостачанням. На звернення 18% лучан відповідні комунальні служби взагалі не зреагували. Однак тільки 1% споживачів відстоює свої права у судовому порядку.
…Найімовірніше, що після Нового року ціни на газ знову зростуть. А це означає, що і збільшаться тарифи на комунальні послуги. Скільки ще ми платитимемо за хамство та некваліфікованість ЖЕКів?
Соломія ДЖЕНІКАРКА, Луцьк
Що значить добре, а що погано? Або
Філософія якості надання житлово-комунальних послуг у Луцьку
«Аби мешканці оцінили роботу «жеків», треба лише на годину відімкнути електроенергію і хоч раз не прочистити каналізацію, або ж просто протягом тижня не прибирати під"їзд. Бо, коли ми виконуємо повсякденну роботу, нас не помічають, а як тільки відбувається навіть найменший збій, відразу ж нарікають», – ось формула якості від директора ЖКП №11 Станіслава Потайчука. Вона нібито зрозуміла, та не дуже, бо допитливий лучанин зацікавиться, за який об’єм і яких саме послуг (згідно із законодавством) він сплачує певну суму грошей. А потім клубок розмотується і доплітаються ще сотні запитань. Оскільки не кожен питатиме, та й не кожному захочуть розповісти (з якихось причин!), то частину інформації, яку нам вдалося знайти й опрацювати, ви можете отримати й проаналізувати вже зараз.
Якщо розпочали із «жеків», то на цій темі й зупинимося. Зрештою, згідно з нашими спостереженнями, найбільше нарікань у лучан на роботу саме цих установ.
І.
Виявляється, не можуть справитися працівники Луцьких ЖКП із переліком робіт, який повинні виконувати відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Цей факт констатує директор одного з найуспішніших (за даними департаменту ЖКГ і будівництва) місцевих ЖКП №11 Станіслав Потайчук. На своє випрадання він знаходить такі аргументи: «Не можемо осягнути все, бо навантаження на одного працівника збільшилось. Двір прибирають двічі на тиждень, сміття вивозять тричі на тиждень в дев’ятиповерхових будинках». Директор відразу ж зауважує, що такі норми визначила міська влада, відповідно до того, як фінансується галузь. І передбачає, що з 1 січня 2008 року знову йтиме мова про підвищення тарифів (за словами Станіслава Потайчука, таку пропозицію нещодавно подав Луцький міський голова Богдан Шиба).
Називає директор й інші причини, чому ЖКП не виконують свої обов’язки належно: бо їм погано платять, або ж це можуть бути безвідповідальні люди. До того ж низька зарплата не зацікавить справжнього фахівця. Зараз тільки в ЖКП №11 є шістнадцять вакансій. Людей без досвіду брати теж не дуже хочуть, бо їх ще треба вчити. Однак Станіслав Потайчук запевняє, що його підлеглі на 80% свою роботу виконують. Дозволяли б іще сплачувати за утримання будинку лише 80% від нарахованого! Але про це трохи пізніше...
Керівник ЖКП № 11 вказує й на інші чинники, які сприяють засміченню території. На його думку, «ніхто вже не хоче збирати вторсировину, крім «бомжів». Але вихід із ситуації є: найкраще спрацьовує спосіб роздільного збору сміття (зараз на території ЖКП стоїть 20 контейнерів – це експеримент однієї з фірм, яка переробляє відходи)».
Ось так і живемо, хоч це не новина. Послуги вже надані, однак чи оприлюднена структура витрат? Тут і знайшовся перший вузлик. Станіслав Потайчук каже, що система побудинкового обліку не впроваджена, тому перед мешканцями звітують лише про те, хто з них найбільше заборгував. Тим часом коштів завжди бракує, тому нерідко частина грошей, яку заплатили мешканці одного будинку, витрачається на потреби іншого, бо там, наприклад, трапилась аварія. Хоча так робити й не можна, стверджує директор ЖКП. Водночас він скаржиться, що неможливо позбавити боржників змоги користуватися тими чи іншими послугами, нарікає також на безвідповідальність мешканців, які смітять, б’ють і викручують електричні лампи і вимикачі в під’їздах.
Що ж до сумлінного виконання своїх обов’язків працівниками ЖКП і їхнього ввічливого ставлення до мешканців, то Потайчук висловлює власне бачення проблеми. Він переконаний: ліпше нехай працює кваліфікований п’яниця, бо він може «проспатись», аніж випускник ПТУ, який не хоче і не вміє лагодити, наприклад, каналізаційні мережі. Директор каже, що такі ситуації трапляються занадто часто.
Крім нез’ясованості в питанні щодо побудинкового обліку, ЖКП також ніяк не можуть визначитись і щодо переліку й вартості додаткових послуг, які надають. На наше прохання представники кількох таких підприємств вказали різні ціни на встановлення змішувача води.
Але й це директор 11-ого «жеку» намагався пояснити. Виявляється, кожен «жек» має власну методику та специфіку розробки цін на такі послуги. Для того, щоб стало зовсім зрозуміло, Стані-слав Потайчук навів приклад: «Є дві сім’ї, і в них дві жінки варять борщ, але ж роблять це по-різному. Отож, і борщі будуть різні!». Представники ЖКП №11 кажуть, що надання додаткових послуг ґрунтується на основі ринкових відносин. Чітко ж визначеного прейскуранта для всіх ЖКП міста немає, але таку роботу працівники виконують. Директор відразу ж зазначає, що зазвичай офіційно оплачена послуга обійдеться дорожче, ніж якщо попросити слюсаря Василя (умовно) відремонтувати або встановити щось після роботи. Пояснення тут просте: якщо ви платите в ЖКП, то у вартість входить плата слюсарю, а частина грошей іде на утримання штату цього підприємства. Однак Станіслав Потайчук відразу ж застеріг: якщо ви отримали послугу неофіційно, то й гарантії про якісне її виконання вам ніхто не дасть.
Тим часом кількість аварій у мережах, за які відповідають «жеківці», вимірюються сотнями за рік на території лише одного ЖКП. Працівники кажуть, що капітальні ремонти доводиться робити навіть у нових будинках, але чомусь мовчать про те, що нещодавно самі ж брали ці будинки на баланс.
«Жеківці» підтримують створення об’єднань співвласників, аргументуючи свою позицію тим, що матимуть нарешті змогу надавати послуги на ринкових умовах. Однак констатують, що нині співпраця із такими об’єднаннями обмежується лише допомогою в подоланні аварійних ситуацій. Інших послуг «самостійні» мешканці не замовляють.
На території ЖКП №11 зараз є лише два об’єдання співвласників. А задля того, щоб ліпше обслуговувати всіх інших громадян, нині «жеківці» готові ввести побудинковий облік (щоправда, коли це відбудеться, – невідомо), а також офіційно затвердити єдину калькуляцію щодо надання додаткових послуг.
ІІ.
За словами директора КП «Луцькводоканал» Івана Корчука, підприємство постачає мешканцям Луцька чи не найякіснішу питну воду в Україні. Однак такою вона є ще до моменту, коли потрапить у загальні або внутрішньобудинкові мережі. «Адже головна причина, яка негативно впливає на якість води у кранах споживачів, старі мережі, понад 60% з яких потребує замін», – констатує Іван Корчук.
Зараз у місто подається близько 53 000 м³ води на добу, з них із насосної станції на Дубнівській близько 43 000 щодня, Гнідавського водозабору – 5 000 і Омелянівського водозабору – 4 800 м³ води на добу. Підприємство обслуговує більш ніж 80 тисяч абонентів, з них 79 тисяч становить населення.
А от вам і кількість мереж: водопостачання – 305 км і 199 км каналізаційних (це лишень цент-ральних, що на балансі «Луцькводоканалу», а скільки ще внутрішньобудинкових?).
Згідно з рішенням Луцької міськради, виконавцем послуг із водопостачання та водовідведення нині є КП «Луцькводоканал». Відтак тепер це підприємство відповідає не лише за якість питної води, утримання й обслуговування загальних мереж, а й внутрішньобудинкових. Тут варто зазначити, що, згідно із законодавством, усі мережі в квартирах лучан є їхньою власністю, а отже, й відповідають за них самі мешканці.
Виконати ж це рішення КП не може, бо тут ще не створили спеціальну службу, яка й обслуговуватиме внутрішньобудинкові мережі. Оскільки раніше її не було, а ті працівники, які зараз працюють на «Луцькводоканалі» нібито неспроможні осилити такий об’єм робіт, то дирекція планує створити окремий підрозділ. За словами директора Івана Корчука, завершення підготовчих (адаптаційних) робіт слід чекати у другому півріччі наступного року.
А задля того, щоб поліпшити якість надання послуг вже сьогодні, на Омелянівському водозаборі тривають ремотні роботи. Там із січня 2008 року знезаражуватимуть воду гіпохлоридом натрію (рідиною). Він дешевший і простіший у використанні ніж газ, яким хлорують воду нині, а ефективність і безпечність для людського організму однакова. Цю зміну керівництво «Луцькводоканалу» вирішило запровадити після того, як у липні цього року Кабмін підписав Наказ «Про застосування гіпохлориту натрію для знезараження води в системах централізованого питного водопостачання та водовідведення». Хоча найкращий спосіб знезараження води, за словами начальника цеху очисних споруд водопроводу Ольги Кириченко, – озонування. Проте його застосовують лише кілька країн Європи, бо надто вже дороге таке задоволення.