1. Предмет науки про фінанси. Суб"єкти І об"єкти фінансових відносин
| Вид материала | Документы |
- Програмні питання на вступні іспити за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», 173.98kb.
- Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави, 2407.27kb.
- Зміст стр, 477.3kb.
- Тема 1, 261.84kb.
- Криміналістика Завдання на модуль, 43.9kb.
- Стаття 251. Платники рентної плати, 30.5kb.
- Ііі. Ресурсне та інформаційне забезпечення, подальше формування інфраструктури, 299.7kb.
- Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
- План податкових платежів та його роль в прийнятті управлінських рішень. 14. Структура, 41.53kb.
- План поняття ринку характерні ознаки сучасного ринку суб'єкти І об'єкти ринку, 210.16kb.
Відрахування від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку.
Платниками було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом через територію України нафти, природного газу та аміаку. Вони вносять до Державного бюджету України:
•відрахування від прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, які здійснюють транспортування нафти магістральними нафтопроводами, в розмірі, еквівалентному 0,059 долара США за 1 тонну нафти, що транспортується, на кожні 100 кілометрів відстані її транспортування;
•відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі еквівалентному 0,29 долара США за 1000 куб. метрів газу на кожні 100 кілометрів відстані;
•відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквівалентному 0,23 долара США за 1 тонну на кожні 100 кілометрі;
відстані.
Внесення зазначених платежів здійснюється щодекадне авансовими платежами 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5-гс числа наступного місяця, виходячи з обсягів газу, нафти та аміаку, транспортованого через територію України за минулу декаду, та курсу долара на день, що передує сплаті авансовогс платежу.
Платники щомісячно до 20 числа наступного за звітним місяця подають до Державної податкової інспекції за місцем свого знаходження розрахунок відрахувань.
54. З прийняттям в лютому 1997 року Закону України «Про систему оподаткування» встановлено 16 видів платежів: два місцеві податки (комунальний податок і податок на рекламу); 14 зборів (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за видання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; за право проведення конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон).
Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Податки і збори, названі вище, сплачують юридичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому.
1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються з валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.
2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування
їхнього прибутку.
Комунальний податок. Платниками податку є всі юридичні особи. Від сплати податку звільняються сільськогосподарські підприємства, планово-дотаційні організації, бюджетні установи.
Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці. Останній обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподаткований мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку — 10% від об'єкта оподаткування (фонду оплати праці).
Податок сплачується щомісяця до 15 числа, виходячи з суми, що
оподатковувалася у попередньому місяці.
Податок з реклами. Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, що рекламують свою діяльність (власну продукцію, послуги).
Податок з реклами стягується зі всіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті);
друкуються на спортивному одязі чи майні.
Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.
Рекламодавці сплачують податок під час сплати послуг. Виробники реклами сплачують податок щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).
Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору є юридичні особи, що використовують символіку з комерційною метою. Об'єктом оподаткування є вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ставка збору не повинна перевищувати 0,1% від вартості об'єкта оподаткування.
55. Бюджет держави – складова ланка державних фінансів. Суть бюджету – фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної.
Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна економічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:
1) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов'язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;
2) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше — національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;
3) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;
4) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.
Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету — задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.
За своєю економічною сутністю бюджет — це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами — з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.
56.Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, якими фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.
Зміст цих функцій, сфера та об'єкт їхньої дії характеризують специфіку бюджету як економічної категорії. Так, зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції визначається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.
Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об'єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.
57. 57. Бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик. З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти: 1)в умовах ринкової економіки (спочатку розприділяється між виробниками а потім централізує за допомогою податків); 2)у межах адміністративної економіки(спочотку держава централізує а потім розприділяє. Два способи вирішення фінансових протиріч: 1)встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті; 2)зростання ВВП. Доходи всіх зростають. Суми грошей які потрібні державі для виконання своїх функцій залишаються сталими, звідси частка в загальних доходах зменшується.
58. З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджується органами законодавчої влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політику держави.
Видатки на економічну діяльність визначаються двома чинниками: 1)масштабами державного сектора економіки: 2)економічною політикою держави. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включають фонди цільового призначення. Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: -рівновага доходів і видатків; -бюджетний надлишок – перевищення доходів над нормативними видатками; -бюджетний дефіцит – перевищення видатків над постійними доходами. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості.
59.Роль бюджету у фінінсовій системі країни.
Бюджет є особливою формою перерозподільчих відносин, повязаних із вилученням частини національного доходк держави і вмкористанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно- територіальних формувань.
За допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу ( рідше нац. багатства) між окремими галузями народного господарства.Пропорції бюджетного перерозподілу вартості ВВП більшою мірою визначаються потребами розширеного відтворення.
Сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі бюджетних фінансів, що зумовлене ключовим значеннам бюджету порівняно з іншими ланками.
Призначення бюджету- задоволення потреб суспільства та його адміністративно- територіальних формувань.
60. Бюджет відіграє велику роль в соціально-економічному розвитку країни так як бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, повязаних із вилученням частки національного доходу державою, і використання її з метою задоволення потреб усього суспільства. За допомогою бюджета відбувається перерозподіл національного доходу між окремими галузями народного господарства, сферами суспільної діяльності. А з переходом до ринкової економіки роль бюджету зросла ще більше, бо тепер треба більш раціональніше розприділяти фінанси. Бюджетна система потребує вдосконалення.
61. Бюджетний дефіцит – це явище коли видатки бюджету перевищують доходи. Причиною дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований. Відкритий – офіційно визнаний у законі про бюджет. Прихований офіційно не визнається. За причинами виникнення бюджетний дифіцит буває вимушеним і прихованим. Вимушений є наслідком низького виробництва ВВП. Свідомий визначається характером фінансової політики держави – вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. За напрямком дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцити. Активний – це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП. Пасивний – покриття поточних витрат. Заходами можуть виступати: державні позики; грошова емісія; підвищення рівня оподаткування; зменшення видатків; додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;
62.Джерела фінансування бюджетного дефіциту, економічні наслідки їх застосування:
1)Державні позики. Використання державних позик вимагає:наявності тимчасово вілбних коштів у кредиторів держави., довіри з боку кредиторів держави, наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів. Джерелами погашення державної позики можуть бути: додаткові податкові надходження від зростання ВВП на основі інвестування позичених коштів,підвищення рівня оподаткування, зменшення видатків, випуск нових позик.
2) Грошова емісія може використовуватись тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона полягаї в обмеженні відношення бюджетного дефіциту до ВВП в розмірі 2-3%.
3) кредити Національного банку та комерційних банків.
4) міжнародні позики.
В програму конкретних заходів по скороченню бюджетного дефіциту слід включити і послідовно проводити в життя такі заході, які, з однієї сторони стимулювали б притік грошових засобів в бюджетний фонд країни, аз іншої- сприяли б скороченню державних витрат. Економічними наслідками застосування цих джерел. В світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в краіну іноземного капіталу.
63. Для виконання своїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансові ресурси. З цією метою у державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів регіонів для фінансування їхнього господарства, соціальної сфери, благоустрою, утримання місцевих органів законодавчої та виконавчої влади тощо. Сукупність бюджетів окремих адміністративно-територіальних формувань, яка базується на економічних відносинах і правових нормах, представляє собою бюджетну систему.
Відповідно до закону “Про бюджетну систему” бюджетна система України включає:
-Державний бюджет;
-Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;
-Місцеві бюджети.
В основі побудови бюджетної системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджету здійснюється за наявності відповідного органу управління.
Бюджетне регулювання представляє собою частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основними методами бюджетного регулювання є:
1) нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків та обов'язкових платежів;
2) бюджетні дотації місцевим бюджетам нижчого рівня;
3) бюджетні субсидії і субвенції.
Бюджетне регулювання є складником бюджетного процесу, що представляє собою регламентований законом порядок складання, розгляду, затвердження і виконання державного й місцевих бюджетів. Права, якими згідно із Конституцією і законами України, що регулюють бюджетний процес, наділені органи законодавчої і виконавчої влади на всіх етапах бюджетного процесу, мають назву бюджетних прав. Складання і виконання бюджету є функцією органів виконавчої влади; розгляд, затвердження і контроль за виконанням бюджету — функцією Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.
64) Ієрархічна будова бюджетної системи України.
Відповідно до Закону України ”Про бюджетну систему” бюдж.сис-ма У. включає: Держ.бюджет, Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети. Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на: обласні, міські (міст дежавного та обласного підпорядкування з районним поділом), районні, бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу), сіл, селищ, районів у містах. В основі побудови бюдж.сис-ми лежить адміністративно-териториальний поділ даної країни. При цьому виділення бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Спецефічною ознакою України є те, що на сільському рівні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється і єдиний бюджет.
65)Поняття бюджетного устрою, його принципи та їх реалізація на практиці.
Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозвязок між окр.ланками бюджетної системи. Він визначається державним устроєм і адміністративно- територіальним поділом України. Грунтується на принципах єдності, повноти, достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів бюджетної системи України. Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюдж.сис-ми. Єдність бюдж.сис-ми забезпечується єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюдж.документації, погодженими принципами бюдж.процесу, грош.сис-мою, соц-екон.політикою, наданням неох.статистичної та бюдж.інформації з одного рівня бюджету іншому. Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і видатків. Принцип достовірності – це формування бюджету на основі реальних показників. Принцип гласності забезпечує висітленя в ЗМІ покказників бюджетів і звітів про їх виконання. Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозвязку з загальноекон.показниками в У. та за її межами шляхом використання засобів макс.інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій екон.розвитку. Самостійність бюджетів забезпечення власних доходних джерел і правом визначення напрямів їх використання відповідно до законодавства.
66) Бюджетна резолюція, її зміст і призначення.
Верховна рада України не пізніше 15 червня поточного року розробляє і надсилє Президенту України спец.постанову – бюдж.резолюцію про осн.напрями бюдж.політики на наст.бюдж.рік.
Вона визначає осн.напрями бюдж.політики і в загальному вигляді окреслює пріорітети бюдж.політики держави на анст.бюдж.рік
бюджету.
67) Поняття бюдж.процесу і його етапи.
Бюджетний процес – регламентована законом діяльність органів влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету.Складання бюджету належить до відання органів держ.викон.влади і виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів. Верховна Рада України визначає осн.напрями бюдж.політики спец.постановою(бюджетною резолюцією), яка в загальному вигляді окреслює пріорітети бюдж.політики держави на анст.бюдж.рік Закони У. Щодо зміндоходів або видатків держ.бюджетів на наст.рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюдж.резолюції. Кабінет Міністрів щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складання і розгляду бюджету кожним учасником бюдж.процесу. Роботу зі скл-ня і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Верх.Рада України, ВерхРада АРК, місцеві Ради нар.депутатів та органи держ.виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад визначають зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соц-культ.розвитку, визначають напрями викор.коштів бюджетів.
68) Бюджетні права органів законодавчої і виконавчої влади (ВРУ, місцеві Ради нар.депутатів, КМУ, фін.управління,відділи місц.Рад.
Складання бюджету належить до відання органів держ.викон.влади і виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів. Верховна Рада України визначає осн.напрями бюдж.політики спец.постановою(бюджетною резолюцією), яка в загальному вигляді окреслює пріорітети бюдж.політики держави на анст.бюдж.рік Закони У. Щодо зміндоходів або видатків держ.бюджетів на наст.рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюдж.резолюції. Кабінет Міністрів щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складання і розгляду бюджету кожним учасником бюдж.процесу. Роботу зі скл-ня і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Верх.Рада України, ВерхРада АРК, місцеві Ради нар.депутатів та органи держ.виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад визначають зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соц-культ.розвитку, визначають напрями викор.коштів бюджетів.
69.Доходи бюджету виражають відносини між державними та юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.
Видатки бюджету- це економічні відносини, які виникають у звязку з розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.
Формою прояву категорії “доходи бюджету” служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріяльним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет.
Категорія “видатки бюджету” проявляється через конкретні види платежів.
71) Роль доходів і видатків держ.бюджету в соціально-економічному розвиткові країни.
Бюджет є осн.інструментом держ.регулювання соц-екон.процесів в ринкових умовах. Надходження до бюджету прямо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соц.сферу, забезпечувати соц.захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі або завдяки посередницькому регулюванню. Осн.формами прямої участі є: бюдж.фінансування конкр.загальнодерж.структуроутворюючих інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.Потребують держ.фін.підтримки та прямого фінансування заходи зі здійснення комплексної політики енергозбереження. У вугільну промисловість протягом 1992-1999 було спрямовано 5.5$ млрд.бюдж.коштів. Важливим напр.бюдж.політики щодо регулювання екон.розвитку є фінансування агропромислового комплексу., робіт із захисту земель, підвищення їхньої родючості. Роль бюджету в регулюванні соц.процесів в кінцевому підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фін.стабілізації – реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формуванню рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності в державі.