1. Предмет науки про фінанси. Суб"єкти І об"єкти фінансових відносин

Вид материала

Документы

Содержание 22. Фінансовий контроль Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні пи­тання 26. Фінансовий механізм Мікроекономічні фактори Комерційний розрахунок Неприбуткова діяльність. Кошторисне фінансуваня 41.Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків. Функції податків Елементи податку. Джерело податку Податкові пільги За економічним змістом За формою оподаткування

Подобный материал:

• Програмні питання на вступні іспити за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», 173.98kb.
• Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави, 2407.27kb.
• Зміст стр, 477.3kb.
• Тема 1, 261.84kb.
• Криміналістика Завдання на модуль, 43.9kb.
• Стаття 251. Платники рентної плати, 30.5kb.
• Ііі. Ресурсне та інформаційне забезпечення, подальше формування інфраструктури, 299.7kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• План податкових платежів та його роль в прийнятті управлінських рішень. 14. Структура, 41.53kb.
• План поняття ринку характерні ознаки сучасного ринку суб'єкти І об'єкти ринку, 210.16kb.

21. Ф рег-ня як підсис-ма фінансово-кредитного мех-зму засновується на правовому регламентуванні розподільних відносин у сус-ві й на окремих підпр-вах. Оскільки Ф являють собою розподільні й перерозподільні відносини то і зміст Ф методів рег-ня полягає в тому, що вони по суті є методами розподілу: 1)сальдовий: 2)нормативний. Сальдовий передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходу. Як правило, саме цей сальдовий елемент несе в собі основне стимулююче навантаження. Нормативний метод розподілу полягає у тому, що всі елементи розподілу визн-ся за нормативами, які встановлюються по віднош до об'єкта розподілу. При сальд-му методі головне - виділ підсумкового елемента. При нормативному методі важливе встановлення оптим співвіднош між нормативним регламентуванням та самостійністю юр і фіз осіб у витрачанні коштів. Метод Ф рег-ня визначає хар-р дії ФМ. У складі ФМ створюється набір Ф інструментів за доп яких здійсн-ся вплив на різні сторони сус-го розвитку. Видами таких інструментів є: 1)податки; 2)внески; 3)відрахування. Хар-р і розмір впливу через Ф інструменти залежать як від методу розподілу так і від того які функції надані цим інструментам і на скільки повно вони реалізуються на практиці. Інсують також важелі вплину на соц.-економ-й розвиток сус-ва - це напрями впливу: -стимули; -санкції, видами яких можуть бути: -норми; -нормативи; -умови та порядок формув доходів, фондів, умови та принципи кредитування і фінанс-ня. Чим ширше втруч держ у Ф Д підпр і нас-ня, тим більше йому потрібно інструментів.

22. Фінансовий контроль — форма контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обРрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення ре­зультатів господарської та управлінської діяльності, створення і ви­користання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соці­ального розвитку держави. Ф. к, є формою реалізації контрольної функції фінансів. Об'єктом Ф. к. виступають грошові розподільчі й перерозподільчІ процеси при формуванні й використанні фінансо­вих ресурсів.

В Україні Ф. к, по лінії державної виконавчої влади здійснюється Міністерством фінансів України, Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів України. Окремі функції Ф, к. здій­снюють Державна податкова адміністрація України, Державний мит­ний комітет України, Комітет у справах нагляду за страховою діяль­ністю, Державне казначейство України та деякі інші органи. Ф. к. поділяється на державний, відомчий, господарський тощо. За форма­ми проведення розрізняють Ф. к. попередній, поточний і наступний.

Методами контролю є перевірки, ревізії, обстеження, аналіз. До >. к. відноситься незалежний фінансовий аудит.

23. Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх гульового вико­ристання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінан­сування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підпри­ємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ра­ціональності його використання;

• виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за ра­хунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіж­них засобів.

Фінансове планування дає змогу розв 'язати такі конкретні пи­тання:

які грошові засоби може мати підприємство в своєму розпоряд­женні;

які джерела їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюд­жетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і дохо­дів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

24 Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх гульового вико­ристання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Фінансове планування – це найважливіший елемент бізнес-плану, якийскладається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічноюфінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

прогноз обсягів реалізації;

баланс грошових надходжень та витрат;

таблицю доходів та витрат;

прооогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

розрахунок точки беззбитковості.

Нині найбільш поширеною формою фінансового плану є баланс доходів та витрат.

26. Фінансовий механізм — сукупність форм, методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманіт­них потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.

Складниками Ф. м. є фінансове планування і прогнозування, фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви, система управління фінансами, фінансовий контроль, аудит і фінансове право.

З допомогою Ф. м. здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього про­дукту (ВВП) відповідно до основних положень фінансової політики.

Залежно від структури фінансової системи Ф. м. включає: фінан­совий механізм підприємств і державних фінансів. У свою чергу, кожна з цих сфер включає окремі структурні ланки. Так, механізм державних фінансів поділяється на бюджетний і механізм функціо­нування позабюджетних фондів. Залежно від територіального поді­лу розрізняють Ф. м. федерацій, суб'єктів федерації, місцевих орга­нів влади.

При розгляді Ф. м. з точки зору його впливу на суспільне вироб­ництво виділяються його функціональні ланки: мобілізація фінансо­вих ресурсів, фінансування, стимулювання та ін.

Кожна сфера та окрема ланка Ф. м. є складником одного цілого. Вони взаємозв'язані й взаємозалежні, проте функціонують відносно самостійно

27. Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних державних структур, господарських субєктів і населення. Складовими частинами його є фінансове планування й прогнозуваня, фінансові показники , нормативи., лімітий резерви , стимули й санкції , атакож система управління фінансами.

Нормативно- правовим забезпеченям фінансового механізму є 1) закони 2)нормативно-правові акти

3) постанови кабміну 4) накази президента . Вони видаються з метою законого врегулювання , і для більш ефективного застосуваня фінансового механізму.


28. (Доповнити)Фінанси підприємств — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливо­стей форм власності й господарювання.

Відмінності в організаційно-правовому статусі підприємств ви­значають особливості механізму управління підприємством, харак­теру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми форму­вання і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку та ор­ганізації взаємовідносин з бюджетом.

Так, майно державних підприємств знаходиться у власності дер­жавних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім вла­сних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого пере­розподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємств.

29. Внутрішні – між підприємством і працівниками цього підприємства при розподілі пирбутку, залучені коштів працівників через продаж акцій та інших цінних паперів

Зовнішні – між окремими підприємствами при наданні комерційних кредиів, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами тощо; між окремими підриємствами і банками при одержанні кредитів , розрахунках за користування ними; між підприємствами і державою при сплаті платижів до бюджету, одержанні фінансування і дотацій з бюджету.

30 Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним дже­релом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і по­внота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку відбивається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції — це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Ви­ручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

31 Під фін ресурсами розуміють грошові засоби, що є в розпорядженні пидприємств. До фін ресурсів належать усі грошові фондит й та частина грошові засобів, яка використовується в нефопдовій формі.

Основними джерелами формування фін ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохйд та прибуток. До залучених – пайові та інші внески, засоби мобілізовані на фінансовому та кредитних ринках.

32 Під фін ресурсами розуміють грошові засоби, що є в розпорядженні пидприємств. До фін ресурсів належать усі грошові фондит й та частина грошові засобів, яка використовується в нефопдовій формі

До таких джерел належать:

внески засновників підприємств;

кошти мобілізовані на фінансовому ринку (надходження коштів від акцій, облігацій та інших видів цінних паперів;кредитні інвестиції);

поступають в порядку розподілу грошовіх надходжень(фін ресурси, утворені з пайових внесків, фін ресурси, які надійшли від галузевих структур, концервів, асоціацій; бюджетні субсидії;інші види ресурсів).

33. Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством у багатьох напрямах, головними з яких є:

платежі органам фінансово-банківської системи (платежі до бюджету, сплата % за кредити, страхові платежі)

інвестування власних коштів в капітальні витрати

інвестування фінансових ресурсів в цінні папери (акції, облігації других фірм)

утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру

використання фінансових ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.

34 доходи поділяються на такі групи:

від виробничої діяльності

від реалізації майна

від фінансової діяльності

від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему

Витрати п-ва за такими ознаками: напрямами і джерелами фінансування, характером списання

За напрямами фінансування

виробництво і реалізацію продукції

відтворення основних засобів

операціїні заходи

соціальні цілі

За джерелами фінансування витрати поділяються на

забезпечені власними фінансовими ресурсами

покриті залученими позиковими коштами

здійснені за рахунок наданих коштів

За характером списання витрати розмежовуються на

ті що відносяться на валові витрати

на прибуток

34 Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутріш­ніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх дже­рел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери ді­яльності та організаційно-правової форми підприємства. У світо­вій практиці, 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності вклю­чають:

1) виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від осно­вної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

35. Фінансові результати діяльності підприємств та макро- і мікроекономічні чинники, що їх визначають.

Фінансовими результатами діяльності субєктів підприємницької діяльності виступають прибуток чи збиток. Діяльність підприємства у сфері фінансових результатів націлена на забезпечення отримання прибутку то його оптимальний розподіл і використання, а при наявності збитків-на встановлення їх причин та джерел покриття.

Оскільки прибуток є інтегрованим показником, то на нього впливають усі фактори діяльності підприємств.Залежно від рівня дії вони поділяються на макро- та мікроекономічні.

До макроекономічних факторів належать ті, що характеризують сттуацію на ринку, тобто збалансованість попитк і пропозиції.Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники, однак воно має максимально враховувати їх.

Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Вони поділяються на дві групи: техніко-економічні та комплексні.Система техніко-економічних факторів визначається характером і умовами формування прибутку в тій чи іншій галузі.Виділяються три узагальнюючі техніко-економічні фактори:обсяговий, ціновий і собівартісний. Обсяг продажів і ціна діють прямо пропорційно, собівартість- зворотно пропорційно.Ці фактори діють на фінансові результати як обособлено, так і сукупно. Їх сукупна дія відображається в інтегрованих факторах асортименту і структури продукції (робіт, послуг).Комплексні фактори характеризують вплив певних тенденцій розвитку економіки на фінансові результати.вонм діють не самі по собі, а через окремі техніко- економічні фактори.

37. Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

Комерційний розрахунок

Визначальна роль у формуванні фінансових ресурсів відіграють власні кошти , котрі покривають як значну частину витрат, так і виступають забезпеченням отримання кредитів. Бюджетні асигнування і надходження з цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль. Метою діяльності виступає отримання прибутку.

Принципи:

повна господарська і юридична відокремленість

самоокупність (покриття витрат за рахунок отриманих доходів)

прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток)

самофінансування (покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які погашаються за рахунок прибутку

фінансова відповідальність


Неприбуткова діяльність. Часто здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Мета – забезпечення певних потреб с-ва , а не отримання прибутку

Господарська і юред обособленість

Самоокупність

Фін відповідальність

Кошторисне фінансуваня. Забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування

плановість

цільовий характер виділення коштів

виділеня коштів залежно від фактичних показників діяльності установи

підзвітність

38 Фінанси підприємств — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливо­стей форм власності й господарювання.

Відмінності в організаційно-правовому статусі підприємств ви­значають особливості механізму управління підприємством, харак­теру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми форму­вання і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку та ор­ганізації взаємовідносин з бюджетом.

Так, майно державних підприємств знаходиться у власності дер­жавних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім вла­сних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого пере­розподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємств.

39 Згідно з чинною класифікацією галузей народного господарства до сфери матеріального виробництва відносяться галузі, в яких за­трати праці знаходять свій вияв у матеріальних благах, усі інші га­лузі належать до невиробничої сфери. Тому важливою особливістю фінансів підприємств матеріального виробництва є їх безпосередній зв'язок із формуванням первинних доходів і використанням цільо­вих фондів внутрішньогосподарського призначення. Фінанси сфери матеріального виробництва безпосередньо обслуговують процес створення вартості і є умовою безперебійного кругообігу виробни­чих фондів.

Специфіка фінансів підприємств сфери матеріального виробництва значною мірою обумовлена і галуззю, в якій функціонує підприємство.

Підприємства, організації та установи, які входять до невироб­ничої сфери, залежно від характеру їхньої діяльності, методів орга­нізації управління і фінансування поділяють на три групи:

1) такі, що досить близькі до матеріального виробництва;

2) такі, що знаходяться на неповному госпрозрахунку;

3) утримувані за рахунок бюджету.

40 Перехід до економіки ринкового типу неможливий без роздер­жавлення і приватизації державного майна. Тому питання ролі й значення фінансів у цих процесах є досить важливим. Виходячи з того, що фінанси, з одного боку, дозволяють мобілізувати ресурси, необхідні для проведення приватизації, а з іншого — забезпечують надходження коштів до бюджетних фондів і Державного позабюд­жетного фонду приватизації, необхідно знати, які саме фінансові джерела використовуються при проведенні приватизації і яким чи­ном відбувається розподіл отриманих державою коштів.

41.Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функції фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо повязані з росподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою ухарактеристиці сутності подітків, вона визначає їхнєсуспільне призначення.

42 Елементи податку.

Суб'єкт податку юридичні і фізичні особи, які зобов'язані платити даний податок.

Об'єкт податку предмет або майно, що підлягає оподаткуванню.

Джерело податку прибуток суб'єкта, з якого сплачується податок (джерело може співпадати з об'єктом).

Одиниця оподаткування одиниця вимірювання об'єкта.

Податкова ставка величина податку на одиницю обкладення. Вона може бути:

твердої (встановлюється в абсолютних сумах на одиницю обкладення);

пайовий (встановлюється певна частка податку, наприклад, 1^/8 _{частина} від прибутку) + %.

Ставки бувають:

а). пропорційні (діють в єдиному проценті до об'єкта обкладення незалежно від його величини);

б). прогресивні (об'єкти групуються).

Податкові пільги повне або часткове звільнення суб'єкта від податку.

Валютне регулювання – регламентація держави в порядку проводення вал. операцій і м/н розрахунків, а також питань контролю за валютними операціями , впливу на валютний курс нац валюти, обмеженя використання іноземних валют.

Валютне регулювання здійснюється на рівнях нац., міждерж., регіональном

Валютний контроль та валютне регулювання є елементом валютної політики

43. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій полі­тиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, пода­тки на майно.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

За способом стягнення: роз­кладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розклада­ють (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, про­мисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: ак­цизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та спе­цифічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акци­зів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздріб­ної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.