1. Предмет науки про фінанси. Суб"єкти І об"єкти фінансових відносин

Вид материала

Документы

Содержание 116.Органи, які здійснюють регулювання фін. ринку: функції кожного з них. 118. Правове забезпечення функціонування фондової біржі в Україні. 119. Поняття інструментів фін. ринку,їх склад. 120. Характеристика інструментів кожного з сегментів фін. ринку. Ринок ц.п.

Подобный материал:

• Програмні питання на вступні іспити за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», 173.98kb.
• Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави, 2407.27kb.
• Зміст стр, 477.3kb.
• Тема 1, 261.84kb.
• Криміналістика Завдання на модуль, 43.9kb.
• Стаття 251. Платники рентної плати, 30.5kb.
• Ііі. Ресурсне та інформаційне забезпечення, подальше формування інфраструктури, 299.7kb.
• Реферат на тему: Суб`єкти І об`єкти сімейних правовідносин, 39.2kb.
• План податкових платежів та його роль в прийнятті управлінських рішень. 14. Структура, 41.53kb.
• План поняття ринку характерні ознаки сучасного ринку суб'єкти І об'єкти ринку, 210.16kb.

111.Фінансовий ринок-елемент фінансової системи,який займає особливе місце.По-перше,вис-

тупає надбудовою через яку відбувається діяльність усієї фінансової системи; По-друге,з,єднувальна ланка,через яку здійснюється рух фінансових ресурсів. Він є важливою складовою ринкової економіки.

Фінансовий ринок значно впливає на ефективність,стійкість та еластичність фінансової системи.Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів,що сконцентровані в державних грошових фондах,у розпорядженні підприємницьких структур і у населення.Фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції,які не може виконати жодна складова фінансової системи.

112.Фінансовий ринок-складова фінансової системи держави.За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб,єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами.Фінансовий ринок включає: валютний ринок,ринок кредитів,ринок цінних паперів,ринок фінансових послуг.

Валютний ринок-це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом,який складається на основі попиту і пропозиції на ці валюти.Функції:своєчасне здійснення міжнародних розрахунків,стрвахування валютних ризиків; регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів; регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Ринок кредитів-це процес залучення коштів у грошовій формі на умовахповернення,оплатності і строковості.Кредитний ринок є одним із найстаріших сегментів фінансового ринку,він виник як закономірна реакція на потребу в додаткових фінансових ресурсах для здійснення процесу фінансового забезпечення підприємницької та інших видів діяльності юридичних і фізичних осіб.

Ринок цінних паперів-це форма розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного використання.Цеособлива сфера ринкових відносин,де завдяки продажу ЦП здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб,єктів економічної діяльності.

Фінансові послуги-це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва,виконання робіт і надання послуг,які здійснюються на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування.

114.Учасниками ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та інвес­тиційні інститути.

Емітентами цінних паперів є юридичні особи та державні органи або органи місцевого самоврядування. Емітенти несуть повну від­повідальність за випущені ними цінні папери.

Інвестори — це фізичні та юридичні особи, що придбали цінні папери від свого імені та за власний рахунок.

Інвестиційний інститут — це юридична особа, створена у будь-якій організаційно-правовій формі, що допускається Законом Украї­ни «Про підприємства в Україні». Засновниками інвестиційного інституту можуть бути як українські, так і іноземні юридичні та | фізичні особи. Існують такі види інвестиційних інститутів: фінан­сові брокери, інвестиційні консультанти, інвестиційні компанії та інвестиційні фонди.

Фінансовий брокер — це юридична особа, що виконує посеред-, пицькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок та і дорученням клієнта.

Інвестиційний консультант — це юридична чи фізична особа, що надає консультаційні послуги з питань випуску та обігу цінних па­перів. Інвестиційний консультант може проводити аналіз фондового ринку (експертизу угод, вивчення та прогнозування кон'юнктури тощо), підготовку та організаційно-методичне забезпечення емісії.

Інвестиційна компанія є дилером, тобто юридичною особою, що діє за власний рахунок. Інвестиційна компанія може залучати гро­шові кошти через емісію власних цінних паперів або отримання грошових позик банків.

Інвестиційний фонд — це юридична особа, що здійснює діяль­ність, пов'язану із залученням коштів за рахунок емісії власних цін­них паперів. Між інвестиційним фондом та інвестиційною компанією є певні відмінності.

Інвестиційна компанія — це переважно фінансовий посередник у первинному розміщенні цінних паперів між емітентом і кінцевим інвестором, а інвестиційний фонд акумулює дрібні заощадження і є кінцевим інвестором. Компанії обслуговують лише юридичних осіб, тоді як фонди — ще й фізичних. Компанія має право працювати як інвестиційний консультант і фінансовий брокер, для фонду ж інші види діяльності е забороненими.

115. Держава використовує фінансовий ринок в основному для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формування його ресурсного потенціалу. Тобто її місце у ролі покупця фінансвових

116.Органи, які здійснюють регулювання фін. ринку: функції кожного з них.

Державними органами регулювання фін. ринку є Мінфін. НБУ, Фонд державного майна України

А також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

НБУ-здійснює емісію грошей, керує діяльністю фін. ринку, здійснює регулювання і всиановлює офіційні курси валют чи валютні коридори.

Мінфін.-організація функцінування ринку цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку-проводить реєстрацію цінних паперів та регулює їх кругообіг.забезпечує формування інфраструктури ринку, видає ліцензії фін.посередникам, які здійснюють операції з ЦП.

117.Важливим елементом фінансового ринку є ринок цінних паперів — сукупність відносин фінансового ринку, пов'язаних із випуском і обігом цінних паперів, а також форми і способи цього обігу.

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можли­вість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих доку­ментів, іншим особам (ст. 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р.). Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів в Україні. Відповідно до цього Закону можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:акції;облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;облігації підприємств;казначейські зобов'язання держави;ощаднісертифікати;векселі; приватизаційні папери.

Акція-ЦП без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у стат фонді АТ,дає право його власникові на отримання дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ. Риси акції: безстрокова, свідоцтво про участь у стат капіталі

Облігації-ЦП, що засвідчує внесення їх власником грош коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого%.Риси облігації:виплата фіксованого %

Казначейські зобов’язання- вид ЦП на пред’явника, що розміщуються тільки серед населення і засвідчують внесення їх власником грош коштів до бюджету й дають право на отримання фіксованого доходу.

Ощадний сертифікат- це письмове свідоцтво банку про депонування коштів.

Вексель- це ЦП письмове абстрактне й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя.

Депозитне свідоцтво-це ЦП, який підтверджує, що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів.

118. Правове забезпечення функціонування фондової біржі в Україні.

Фондова біржа-це організаційно оформлений, постійно діючий ринок , на якому здійснюється торгівля цінними паперами, як первинними,так і похідними.Тут визначається курс цінних паперів. Біржа виробляє загальні правила проведення торгів і розрахунків після укладення угод, розповсюджує відповідну інформацію та підтримує професіоналізм учасників ринку, а також проводить певний контроль.

119. Поняття інструментів фін. ринку,їх склад.

Фінансові інструменти-документи, що мають грошову вартістиь, за допомогою яких здійснюються операції на фін. ринку. До основних Ф.І. належать цінні папери, свідчення про депозитні вкладення, кредитні угоди, страхові поліси тощо.

Вони поділяються на три основні групи:

-пайові цінні папери, за якими емітент не бере відповідальністиь повернути грошові засоби, інвестовані у його діяльність, але які свідчать про участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

-боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не наділяють їхніх власників правом участі в упра-

влінні п-вом.

-похідні цінні папери, механізм обігу яких пов”язаний з пайовими, борговими цінними паперами , ін. інструментами.

120. Характеристика інструментів кожного з сегментів фін. ринку.

Фін. інструменти – документи, що мають грошову вартість, за допомогою яких здійснють-

ся операції на фінансовому ринку. До основних фін. інструментів належать цінні папери,

свідчення про депозитні вклади, кредитні угоди, страхові поліси тощо.

Цінні папери на фондовому ринку називаються його інструментами. Вони поділяються

на три основні групи:

пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобовязань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і

отримання частки майна при ліквідації емітента.

боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначе –

ний т ермін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не наділяють їхніх вла –

сників правом участі в управлінні підприємством.

похідні цінні папери, механізм дії яких повязаний з пайовими, борговими цінними

паперами, іншими інструментами чи правами щодо них

Відповідно до закону “Про цінні папери і фондову біржу” можуть випускатися в обіг

такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик,

облігації підприємств, казначейські зобовязання держави, ощадні сертифікати, векселі,

приватизаційні сертифікати. Крім цінних паперів першого порядку існують такі види по-

хідних цінних паперів як опціони, фючерси,бони і т. д.

Ринок грошей має справу з короткостроковими фінансовими активами, що є високо –

ліквідними та малоризиковими. Інструментами цього ринку є казначейські векселі, коротко

строкові комерційні векселі та банківські акцепти . Казначейський вексель – є формою боргового зобогв”язання держави . На відміну від державних облігацій, казн. векселі випуска –

ються на строк ,як правило , до одного року під покриття бюджетного дефіцитиу з виплатою

доходу увигляді дисконту

Ригнки капіталу різноманітніші ., оскільки їхня діяльність пов”язана з кількома видами

зовсім різних інструментів . Тут можна відмітити ринок облігацій та ринок акцій.

Інструменти власності : акції , приватизаційні папери .

Інстументи позики : облігації , казначейські зобов”язання , векселя

До похідних паперів належать : опціони, ф”ючерси , варанти тощо . Опціон – документ , який засвідчує право придбати ( продати ) цінні папери у майбутньому , з фіксацієюцін на час укладення або придбання

Ф”ючерсний контракт – документ, який засвідчує зобов”язання придбати цінні папери ,товари

у визначений час на невизначених умовах у майбутньому із фіксацієюцін на момент виконання

зобов”язань сторонами контракту.


Фондовий ринок –це особлива сфера ринкових відносин , де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвест . потреб суб”єктів ек.діяльності

Ринок ц.п. можна розмежувати на первинний і вторинний , біржовий і позабіржовий . Первинний – це ринок ц.п. і повторних емісій ц.п. , на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.

Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності ц.п., тобто створення умов для найкращої торгівлі ними . Це дає можливість власникові ц.п. реалізувати їх у найкоротший термін принезначних варіаціях курсів і невисоких витратах щодо реалізації .

Біржовий ринок – ринок із найвищим рівнем організації , що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фін. вклади , що перебувають в обігу .

Позабіржовий ринок охоплює операції з цінними паперами поза біржою . Переважно на цьому ринку відбуваєтьсяпервинне розміщення ,а також перепродаж ц.п. тих емітентів . яку не бажаютьвиставити свої

активи на біржу


Бюджетна класифікація-групування доходів і видатків бюджету за відповідними ознаками. Що забезпечуе загальнодержавну і міжнародну порівняність бюджетних даних.Призначення-Б К мае бути цідльовою ,грунтуватися на галузях госпаодарства , територіях ,на яких здійснюються витрати ,або з яких надходять доходи,а такожконкретний вид видат ків або доходів.Групи видатків:Розділи-н/г, соц-культ заходи,управління;Глави-міністерства ,відомства;Параграфи-галузі,заходи;Статті-з/п,стипендії.Групи доходів:Платіж-це розділ(ПДВ, ПЛАТЕЖІ З ПРИБУТКУ,ПЛАТЕЖІ НАСЕЛЕННЯ)Глави-міністерства ,відомства;Параграфи-це галузі н/г;Статті-в доходах майже не використовуються.


Бюджетні доходи і видатки держави повинні =державним доходам і видаткам,якщо цього немае то виникае бюджетний дефіцит-це перевищення видатків бюджету над його доходами.Це показник негативнихявищ в економіці, що зумолвлюють інфляцію грошової обинийі.Причини-спад виробництва,великі военні витрати,несвоечасне проведення структурних змін в економіці.Шляхи подолання:зміни в податковій та кредитній політиці,-це призведе до пожвавлення економічного життя (зростання виробництва та його ефекти


122.Цінні папери- грошові документи ,що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою ,яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів , а також можливість передавання прав , що зазначенні в цих документах, іншим особам.Акція- цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесеня певного паю до статутного фонду акціонерного товариства.Облігація- це цінний папір , який посвідчує внесення його власникомпевних коштів і підтвержує зобовязання емітента відшкодувати його власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк із виплатою процента.Казначейські зобовязання-це вид цінних паперів на предявника , які розміщують виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отриманя фінансового доходу.Ощадний сертифікат- це письмове свідоцтво банку про депонування коштів.Вексель-це письмове абстрактней безспірне зобовязання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошейвласникові векселя.Депозитне свідоцтво- це цінний папір, який підтвержує ,що особа володіє акціями однієї з іноземних корпорацій, які зберігаються в одному з банків, та має право на одержання дивідендів, а також на частку активів цієї корпорації у разі її ліквідації.Інвестиційниі сертифікати- це цінні папери , що випускаються виключно інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дають право їх власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів.

ресурсів значно вагоміше ніж у ролі продавця.Фізичні особи , навпаки, більше продають тимчасово вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

Державними органами регулювання ринку цінних паперів є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України, а також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

124.Фінанси зовнішньоекономічної діяльності підприємств пред­ставляють собою сукупність економічних відносин щодо форму­вання і використання прибутку і фондів грошових коштів, які ви­никають у процесі розподілу й перерозподілу частини суспільного продукту і національного доходу, отриманого від зовнішньоеко­номічної діяльності.

Об'єктом фінансів зовнішньоекономічної діяльності є економічні відносини, що виникають у процесі формування і використання прибутку і фондів у національній та іноземній валюті. Суб'єктом виступає зарубіжний партнер (іноземна держава, міжнародна орга­нізація, юридична особа тощо).

Фінанси зовнішньоекономічної діяльності включають у себе за­гальнодержавні фінанси, фінанси підприємств, організацій незалежно від форми власності та осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи.

Загальнодержавні фінанси виступають у формі Державного фонду золотовалютних резервів, фінанси підприємств та інших господарсь­ких структур — у формі фондів валютних коштів за поставлену про­дукцію і послуги на експорт.

Для фінансування зовнішньоекономічних операцій на підприєм­стві створюється валютний фонд, який формується після обов'яз­кового продажу валютних коштів за рахунок частини валютної ви­ручки, яка залишилась у розпорядженні підприємства і перерахова­на на поточний валютний рахунок в уповноваженому банку.

Підприємства та організації, які не здійснюють зовнішньоторго­вельні операції, формують валютні фонди за рахунок валютних ре­сурсів, придбаних на внутрішньому валютному ринку.

Кошти валютних фондів можуть використовуватися на прове­дення реконструкції, технічного переозброєння та оновлення вироб­ництва експортної продукції, підвищення її якості й конкуренто­спроможності, на фінансування науково-дослідних робіт, закупівлю нових технологій і ліцензій та інші цілі, що дозволяються чинним законодавством.

125.Політика валютного регулювання кожної країни визначається її економічними інтересами в міжнародній торгівлі. Валютне регулювання характеризує встановлений порядок визначення валютного курсу та його регламентування, здійснення валютних операцій суб'єк­тами валютного ринку (комерційними та центральним банками, юри­дичними і фізичними особами), порядок ввезення і вивезення інозем­ної та національної валюти, порядок проведення міжнародних розра­хунків. Основою валютного регулювання є вплив на валютний курс. У більшості випадків кожна країна зацікавлена в стабільності наці­ональної валюти, адже це забезпечує стабільність як внутрішньої, так і зовнішньої економічної політики. Однак у певних умовах може проводитись політика як на зниження, так і на зростання курсу на­ціональної валюти.

Необхідність установлення реальних курсів валют врешті-решт привела до встановлення системи міжнародного валютного регулю­вання. Воно полягає у прийнятті загальних для всіх країн правил установлення проведення валютних операцій.

Нині створено досить надійні міжнародні та національні системи валютного регулювання. Вони дозволяють ефективно контролювати валютні курси. Разом з тим, оскільки курс національної валюти ві­дображає стан економіки країни, вони не мають на меті утримання валютного курсу за будь-яку ціну. Навпаки, це не доцільно і небез­печно. Перевага ринкового механізму якраз і полягає в тому, що він дає змогу встановити на певну дату курс валюти, максимально на­ближений до реального. Це в свою чергу ставить на міцну основу міжнародні фінансові відносини.

126.Митне регулювання зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється згідно із законодавством України і міжнародними договорами. Митну політику держави визначає Верховна Рада України.

На єдиній митній території України оподатковуються митом то­вари, які ввозяться на територію України, або вивозяться за її межі, або переміщуються транзитом по її території. Ставки мита єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розміщення, за винятком випадків, передбачених законом У-ни та її міжн договорами.

Митний контроль і митне оподат-ня на території спец. ек. Зон регулюються спец. законами У-ни і міжн. договорами,які встановлюють спец правовий режим цих зон у кожному конкретному випадку.До суб’єктів ЗЕД, які проводять демпінг, а також до тих держав, які вдаються щодо У-ни дискримінаційних дій можуть застосовуватися митні санкції, передбачені законод. актами У-ни.

127.Фінанси як економічний інструмент господарювання використовують для здійснення інтеграції України в світову економіку. Фінансовий механізм, який складається в сфері міжнародних економічних звязків, виступає знаряддям реалізації фінансової політики держави в області міжнародного співробітництва України.

Одним з напрямків впливу фінансів на розвиток міжнародних звязків є мобілізація ресурсів зарубіжних інвесторів. Зарубіжні інвестиції здійснюються у вигляді залучення засобів іноземних держав-інвесторів, іноземних комерційних організацій, міжнародних бцдівельних компаній для створення обєктів в різноманітних галузях вітчизняної економіки.з метою стимулювання іноземних інвесторів встановлюється система фінансових, валютних і митних пільг.

Важливими джерелами фінансових ресурсів для України є цільові фонди і кредити Міжнародного валютного фонду (МВФ).Вони використовуються для надання фінансової підтримки інтеграції України в світову економіку.

128.Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з формуванням і використанням їх бюджету та цільових фондів. Формування доходів здійснюється насамперед за рахунок внесків країн, що входять до складу даної організації. Використання коштів проводиться на основі затвердженого бюджету. Розглянемо фінанси провідних міжнародних організацій — 00Н та ЄС.

Голов­ним завданням 00Н є підтримання миру. До сфер її діяльності та­кож входять економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, права людини, охорона навколишнього природного середовища.

Діяльність 00Н здійснюється через керівні органи та спеціалізо­вані організації.

Бюджет 00Н формується за рахунок внесків країн. Розмір внес­ків визначається залежно від рівня економічного розвитку країни. В основі розрахунків лежить норматив платежів, який залежить від обсягів ВНП даної країни.

Нині 00Н переживає фінансову кризу, пов'язану з тим, що бага­то країн мають заборгованість із внесків до її бюджету. Це істотно звужує фінансові можливості 00Н, ускладнює фінансування перед­бачених заходів.

Бюджет ЄС формується за рахунок надходжень від країн Союзу. Всі доходи поділяються на дві групи: внески країн-членів та доходи бюджету ЄС. Внески кожної країни до бюджету визначаються за­лежно від рівня її економічного розвитку, який відображається у ви­робленому ВНП. Специфікою бюджету ЄС як ланки міжнародних фінансів є наявність власних доходів. До них належать, по-перше, мита і сільськогосподарські податки, якими обкладаються продукти, що імпортуються з країн, які не є членами Союзу. По-друге, важли­ве місце займає податок на додану вартість, який встановлюється за єдиною для всіх країн ставкою по відношенню до уніфікованої в усіх країнах бази оподаткування.