Психологічний супровід адаптаційного процесу в навчально-виховних закладах
| Вид материала | Документы |
- Відділ освіти радивилівської райдержадміністрації навчально-методичний центр Особливості, 409.52kb.
- Поради педагогам при організації навчально – виховного процесу для учнів 1 класу, 77.92kb.
- Методична робота, 219.51kb.
- Завідувачам районних (міських) методичних кабінетів Про особливості організації навчально-виховного, 60.55kb.
- Методичні рекомендації щодо формування навчально-методичних комплексів дисципліни при, 464.22kb.
- Комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни Склад навчально-методичного, 286.92kb.
- Стан інформатизації навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах, 54.27kb.
- Календарно-тематичне планування навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних, 138.01kb.
- Про проведення Тижня української писемності та мови в закладах освіти міста, 21.41kb.
- Льних телефонів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах усіма, 17.5kb.
Управління освіти Донецької міської ради
Міський науково-методичний центр
ПОГОДЖЕНО: ЗАТВЕРДЖЕНО:
Директор міського Заступник начальника
науково-методичного управління освіти
центру управління освіти Донецької міськради
Донецької міськради
Малахова О.І.____________ Скнар В.М. ____________
СЕМІНАР
для керівників районних психологічних служб,
практичних психологів навчальних закладів
міського підпорядкування
«ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД
АДАПТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ ЗАКЛАДАХ»
Дата проведення: 20 жовтня 2010 р.
Час проведення: 10.00 - 12.20
Місто проведення: ліцей №22 «Лідер»,
м. Донецьк – 15, вул. Зелена, 1
Донецьк, 2010 р.
УЗГОДЖЕНО:
Начальник відділу освіти
Ворошиловської районної
в м. Донецьку ради
Скалдіна Н.А.
__________________
ПЛАН
ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРУ
Мета: поглибити теоретичні та практичні знання учасників семінару про сучасні підходи до організації адаптаційного періоду в навчально-виховних закладах; визначити шляхи удосконалення роботи щодо психологічного супроводу адаптації дитини до навчання.
| № | Час | Захід | Доповідач |
| 1 | 9.20-9.55 | Реєстрація учасників. Вивчення матеріалів семінару, ознайомлення з методичною виставкою «Психологічний супровід навчально-виховного процесу в НВЗ» | |
| 2 | 10.00-10.05 | Відкриття семінару. Вступне слово за темою семінару. | Методист науково-методичного центру управління освіти Донецької міськради Тарасенко-Конюшенко Світлана Вікторівна |
| 3 | 10.05-10.10 | Анонс материалів семінару як «экспрес-помічника» щодо организації психологічного супроводу дітей до НВЗ | Начальник відділу освіти Ворошиловської районної в м. Донецьку ради Скалдіна Наталія Анатоліївна |
| 4 | 10.15-10.25 | Візитна карточка психологічної служби району. Основні напрямки роботи в період адаптації дитини до НВЗ | Методист з психологічної служби Ворошиловського районного методичного кабінету Назаренко Людмила Леонідівна |
| Теоретичний блок | |||
| 5 | 10.25-10.40 | Особливості адаптаційного періоду дітей дошкільного віку. Відеофільм. | Практичний психолог виховально-корекційного комплексу для дітей з вадами зору Горбовська Ірина Миколаївна |
| 6 | 10.40- 10.50 | Психологічний супровід сімей першокласників в період адаптації | Практичний психолог навчально-виховного комплексу №1 Зейтунян Олеся Нубарівна |
| 7. | 10.50-11.00 | Організація роботи з дезадаптованими учнями підліткового віку | Практичний психолог загальноосвітнього навчального закладу №3 Отрощенко Наталія Миколаївна |
| Практичний блок | |||
| 8 | 11.00 11.20 | Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в класному колективі – залог успішної адаптації учнів 10 кл. Вправа на згуртування колективу. | Практичний психолог гімназії №18 Стороженко Ірина Валерїівна |
| 9 | 11.20 -11.40 | Кімната корекції психомоторного розвитку та арт-терапевтичні методи щодо поліпшення адаптації учнів до навчання. Відеофільм. | Практичний психолог загальноосвітнього навчального закладу №9 Шевцова Дарина Євгенівна |
| 10 | 11.40-12.00 | Просвітницькі заняття з педагогами та батьками щодо підвищення психологічної компетентності з питань адаптації дитини до ДНЗ. Вправа «Групова поема-адаптація». | Практичний психолог дошкільного навчально-виховного закладу №294 Зап’янцева Христина Вікторівна |
| 11 | 12.00-12.10 | Результати роботи використання танцювальної терапії в форматі перфоманса. | Практичний психолог загальноосвітнього навчального закладу №9 Шевцова Дарина Євгенівна |
| Узагальнюючий блок | |||
| 12 | 12.10-12.15 | Підведення підсумків семінару | Методист науково-методичного центру управління освіти Донецької міськради Тарасенко-Конюшенко Світлана Вікторівна |
| 13 | 12.15- 12.20 | Обмін враженнями щодо реалізації цілей та задач семінару, рефлексія. | Методист з психологічної служби Ворошиловського районного методичного кабінету Назаренко Людмила Леонідівна |
| Науково-методичне забезпечення | |||
| 1. Виставка науково-методичної літератури з питань психологічного супроводу навчально-виховного процесу 2. Презентації 3. Відеоматеріали 4. Глосарій 5. Список літератури | |||
Отрощенко Н.М.,
практичний психолог ЗОШ №3
Організація роботи шкільного психолога
з дезадаптованими учнями підліткового віку
Адаптація школярів до умов учбової діяльності органічно пов'язана з багатьма проблемами освіти. Останнім часом сталася зміна акцентів в розумінні головних чинників дезадаптації: високо оцінюючи значущість чинника біопсихологічного розвитку дітей, що виявляється в особливостях психофізичного розвитку, учені провідне значення надають соціопсихологічному чиннику.
Все це помітно відбилося на масштабі і глибині дезадаптації школярів до складних умов шкільного життя. Найнаочніше та інтенсивно ці процеси протікають у підлітків, які характеризуються швидкою і глибокою психологічною і біологічною перебудовою організму, безліччю складних соціальних зв'язків, психологічною нестійкістю.
В результаті дезадаптації як відхилення від вікових норм в ситуації розвитку особистості та організму у підлітків з'являються психічні розлади, схильність до виникнення шкідливих звичок, прояви девіантної поведінки, знижується успішність, зростає вірогідність правопорушень і, отже, соціальна небезпека.
Внаслідок цього виникає потреба в детальному аналізі механізмів чинників дезадаптації; розробці системи роботи педагогічних колективів по підтримці учнів в дезадаптаційних ситуаціях з врахуванням вікових особливостей.
Критерії шкільної дезадаптації.
1. Неуспішність в навчанні за програмами, відповідними віку та здібностям дитини (когнітивний компонент).
2. Порушення емоційно-особистісного відношення до навчання, до вчителів, життєвої перспективи, пов'язаної з навчанням (емоційно-особистісний компонент).
3. Не кориговані порушення поведінки, які неодноразово повторюються (поведінковий компонент).
Приведемо статистичні дані А.Л. Гройсмана, який в результаті спостереження за 500 дезадаптованими підлітками встановив, що джерелами дезадаптованих ситуацій були: учбова діяльність (35 % випадків), родинні стосунки (24 % випадків), сексуальне незадоволення (14 %), незадоволеність собою (5 %) і ін.
Внутрішні причини підліткової дезадаптації:
1. Недостатня реалізація потреби в особистісно-значимих взаєминах або ж незадоволена потреба в спілкуванні в цілому.
2. Втрата особово-значимих орієнтирів в перспективному розвитку або ж становлення системи помилкових орієнтирів.
3. Розбіжність «Я, що відчувається» та «ідеального Я», розвиток комплексу неповноцінності, формування неадекватної самооцінки.
4. Розрив між можливостями підлітків і їх претензією на соціальне положення, втрата самоідентичності. Підвищена конфліктність унаслідок бажання самостверджуватися.
5. Розбіжність в системі цілепокладання підлітків і соціальних інститутів, перш за все школи. Для школи головною метою до цих пір є «озброєння» учнів системою ЗУН, для підлітка - самоствердження, самоактуалізациі в системі міжособистих стосунків.
6. Недостатня реалізація відчуття «дорослості» у підлітків, інертність системи стосунків з боку батьків і педагогів.
7. Вікова підвищена нервова збудливість, психічна нестійкість підлітків, що часто приводить до невротичних або депресивних станів.
Робота психолога з дезадаптованими учнями здійснюється поетапно: спочатку встановлюється психологічний контакт з підлітком; далі проводиться діагностична робота щодо виявлення причин дезадаптації; на наступних етапах роботи складається програма подальших дій з надання психологічній допомоги та визначається ефективність виконаної роботи.
Етапи психологічної роботи з дезадаптованим учнем
I. Встановлення психологічного контакту з дезадаптованим. Встановлення емоційного зв'язку з дитиною за допомогою щирої зацікавленості у всьому, що пов'язане з ним. Основа психологічного контакту - діалогічна взаємодія дитини і дорослого один з одним.
II. Діагностична робота. Визначення типа дезадаптації підлітка.
III. Складання програми подальших дій з наданням психологічної допомоги. Розробка індивідуальної програми корекційних дій, що передбачає комплекс різних видів допомоги підліткові: медичної, педагогічної, соціальної, психологічної.
IV. Визначення ефективності виконаної роботи.
I етап. Встановлення психологічного контакту з підлітком.
Увійти до психологічного контакту з підлітком можна за наступним алгоритмом:
Зняття психоемоційної напруги. Психолог вибирає нейтральну тему спілкування.
Пошук нейтральних інтересів і захоплень підлітка. В процесі діалогу психолог виявляє сферу інтересів підлітка, його захоплення, хобі. Висловлювати подив або недовір'я з приводу чого-небудь не рекомендується. Психолог в ході спілкування виділяє позитивні риси особи підлітка, і підкреслює їх.
З'ясування негативних якостей особи. На відміну від інших стадій, тут допускаються сумніви і можуть бути висловлені заперечення. Психолог виявляє і позначає підліткові соціально не прийнятні сторони його особи. В процесі діалогу відстежує особливості прояву позитивних і негативних особистісних рис підлітка.
З’ясування проблеми і створення програми подальших спільних дій. На останній стадії психолог підводить підлітка до усвідомлення проблеми, що виникла в його житті, до необхідності змін. У діалоговому режимі, спільно з підлітком формулює цілі взаємодії, визначає подальші спільні кроки.
В цілому зібрану інформацію про дитину можна відобразити в три блоки:
Психолого-
соціальний блок Педагогічний блок Валеологічний блок
- склад сім'ї - тип нервової системи - наявність хронічних
- взаємини в сім'ї - швидкість сприйняття захворювань
- матеріальне положення інформації - рівень фізичної
сім'ї - рівень засвоєння підготовки
- тип родинного виховання учбового матеріалу - наявність шкідливих
- взаємодія батьків - мобільні предмети звичок
з школою - тип темпераменту - заняття в спортивних
- взаємодія з - мотивація діяльності секціях
однолітками - природний - самостійні заняття
- взаємодія з нахил до оздоровчими
педагогами діяльності системами
- спрямованість - тип пам'яті
референтної групи - причини пропусків
- тип поведінки
II етап. Діагностична робота.
На даному етапі психолог проводить роботу за визначенням типа дезадаптації підлітка. Виділяються ті випадки анти і асоціальної поведінки підлітка, які мають патопсихологічну природу, оскільки багато видів психічних захворювань виявляються в шкільному віці саме в хуліганстві, різних девіантних формах поведінки. Подібні випадки відносяться по суті до областей медицини. Далі психолог визначає ускладнення, що виникають у взаємодії педагогів з учнем. Потім психолог виявляє причини даних ускладнень, досліджуючи особливості психічного і особового розвитку учня. Виявивши психологічні аспекти виникаючих ускладнень, психолог відносить дитину до певного типа учнів, які потребують психологічної допомоги
III етап. Складання програми подальших дій з наданням психологічної допомоги, розробка індивідуальної корекційної програми.
Психологічна робота психолога з дезадаптованими здійснюється на основі взаємодії зі всіма учасниками освітнього процесу, в тісній співпраці з соціальними педагогами, логопедами, фахівцями медичного профілю за допомогою організації і проведення консиліумів, консультацій, індивідуальних і групових психопрофілактичних і психокорекційних занять.
Психологічна робота з учнями, які зазнають труднощі в учбовій діяльності. У роботі з підлітком, що має відхилення від медичної норми, психолог виконує швидше функцію консультанта, свого роду посередника між ним і лікарем, вчителями, батьками, однокласниками. Педагоги і адміністрація школи, батьки отримують від психолога інформацію про психофізіологічні особливості дитини для побудови оптимальної системи стосунків з ним і розробки адекватної системи вимог до нього. Якщо труднощі в навчанні обумовлені особистісними особливостями, проблемами розвитку пізнавальних процесів, то здійснюється ретельний аналіз пізнавальної діяльності підлітка для оцінки рівня його інтелектуального розвитку, розумової працездатності, афектно-особових і мотиваційних особливостей, прогнозу потенційних можливостей. З підлітком здійснюється індивідуальна корекційна робота або його включають в число учнів, які відвідують групові психокорекційні заняття.
Психологічна робота з соціально запущеними учнями. Такі діти погано піддаються і часто активно чинять опір виховним діям з боку вчителів і батьків, складаючи своєрідну "групу ризику" серед підлітків. Психолог, працюючи з підлітком даного типа, ретельно виявляє причини його соціальної дезадаптації. Причинами можуть бути:
1. Помилки родинного виховання:
а) недолік уваги або його беззмістовність з боку близьких людей;
б) негативний вплив на дітей поведінки батьків;
в) суперечливе відношення батьків до дітей;
г) прищеплення поглядів і переконань, які суперечать моральним нормам.
2. Негативний вплив середовища, деформація соціальних зв'язків і відповідно референтних і ціннісних орієнтацій:
а) вплив референтних груп з асоціальною орієнтацією;
б) розбіжність норм групи із загальноприйнятими моральними нормами.
Працюючи з соціально запущеним підлітком, психолог в співпраці з педагогами, соцпедагогами, надає допомогу в соціальній адаптації, опануванні соціальних ролей, культурно-етичних норм і цінностей. Обов'язково проводиться психологічна робота з батьками підлітка і вчителями.
Учасники групи.
На підставі результатів всіх діагностичних досліджень формуються групи підлітків залежно від того, який рівень тривожності був виявлений.
Так, наприклад, для деяких підлітків з високим рівнем само оціночної тривожності необхідно в обов'язковому порядку проводити вправи, направлені на підвищення самооцінки, упевненості в собі і своїх діях.
Для групи підлітків, що показали високий рівень міжособової тривожності, найбільш прийнятними будуть вправи для тренування соціальних навиків спілкування.
При всьому цьому формувати повністю однорідні групи не бажано, крім того на практиці і не виходить. Як правило, в групі збираються підлітки з різними рівнями тривожності.
Мала група як форма роботи з дезадаптивними підлітками.
Групова взаємодія допомагає прийняттю підлітками цінностей і потреб інших, полегшує процес самодослідження та інтроспекції.
Пристрасно бажаючи спілкування, підлітки часто бояться відкритися іншим із-за побоювання бути знехтуваними, ховаються за формальними ролями, уникаючи взаєморозуміння.
Причини некомунікабельності старших школярів можна описати таким чином:
Низька самооцінка. Це спонукає уникати контактів, з'являється відчуття безнадійності.
Міжособова, або соціальна тривожність, невпевненість в спілкуванні, соромливість, постійне чекання кепкувань або засуджень з боку тих, що оточує.
Невпевнена пасивність, постійні коливання, невизначеність в оцінці власних якостей і відчуттів. Відсутність наполегливості, ініціативи в поглибленні і розвитку особистих стосунків.
Нереалістичні очікування, орієнтація на дуже жорсткі норми і вимоги.
Відсутність уміння повноцінно спілкуватися може привести до випадання підлітка з команди однолітків, що само по собі утрудняє їх соціальну адаптацію.
У групі підліткові легко відчути себе прийнятим іншими, знайти своє місце в групі, адаптуватися до нового соціального середовища.
Методи групової роботи.
В ході роботи доцільне поєднання різних методів. Це пов'язано з різноманітністю інтересів підлітків, тенденцією до зміни видів активності і пошуку тих з них, які більш відповідають індивідуальним схильностям.
Психотерапевтичні методики роботи з дітьми і підлітками орієнтуються перш за все на різну ігрову техніку і методи розмовної психотерапії. За допомогою гри психолог отримує найрізноманітнішу інформацію про несвідомі конфлікти, страхи і невротичні установки дитини. У грі часто відбивається соціальна ситуація, в якій розвивається дитя, а також взаємини дитини з особливо значимими для нього дорослими. В ході гри дитя може знаходити вирішення своїх проблем, часто навіть не удаючись до вербального тлумачення.
Вправи, які використовуються в роботі з підлітками, можна розділити на декілька груп: ігри, що розвивають вербальну активність; ігри і завдання, що формують узгодженість дій і розвиваючі невербальні засоби спілкування; тематичні обговорення і дискусії; завдання, які сприяють стабілізації самооцінки.
Всі ці завдання можуть варіюватися залежно від особливостей групи, етапу роботи, конкретних завдань, що стоять перед керівником.
Ігри, що розвивають вербальну активність, зручно включати в основну частину заняття. У грі “30 секунд” кожному учасника дається 30 секунд, протягом яких він може сказати все, що захоче. Завдання не лише в тому, аби зробити свободною мову учасників групи, але і в тому, аби навчити їх уважно вислуховувати один одного. У іграх “Синоніми”, “Антоніми”, “Асоціації” учасники по черзі пропонують, відповідно, синоніми, антоніми або асоціації до слова, названого керівником або попереднім гравцем.
У грі “Назва відчуттів” учасникам пропонується по черзі називати слова, що позначають людські відчуття. Аналогічно проводяться ігри “Настрій”, “Якості характеру” і тому подібне
Серед ігор і завдань, що формують узгодженість дій і що розвивають невербальні засоби спілкування, можна назвати «Хлопки, які бігають», “Телеграма”. Завдання “Броунівський рух” використовується як розминка.
У грі “Вузький місток” двоє йдуть назустріч по уявному вузькому містку, розійтися на якому неможливо. Завдання кожній такій парі - продемонструвати який-небудь варіант поведінки в цій ситуації. У грі “Обмін місцями” завдання учасників - зловити погляд іншого члена групи і “домовившись з ним очима”, обмінятися місцями. Декілька завдань засновано на принципі “Сліпого і поводиря”. Даючи “сліпому” напарникові словесні команди, ведучий повинен добитися того, аби ведений із зав'язаними очима пройшов за заданим маршрутом.
Обговорення і дискусії стають можливими лише в другій половині роботи групи. Тематика може бути найрізноманітнішою. В основному вона концентрується довкола наступних проблем: подолання труднощів в міжособовому спілкуванні, проблему ухвалення рішення, лідирування в групі і так далі
Завдання, сприяючі стабілізації самооцінки, допомагають не лише здолати ці особові порушення, але і підвищують згуртованість групи, покращують загальну емоційну атмосферу. Ось деякі з цих завдань.
“Провідна якість”: кожен з учасників групи називає одним словом свою головну позитивну якість. “Компліменти”: всі учасники по черзі дають характеристику тому, на кого вказала доля. Дозволяється називати лише позитивні якості, але не придумані, а що реально існують.
Для завершення роботи з групою можна так само запропонувати обговорення того, що підлітки набули в ході роботи, що змінилося в їх самовідчутті, у відношенні з тими, які їх оточують, наскільки комфортно вони стали відчувати себе в соціумі, чи виробили вони в собі якісь нові якості.
Литература
- Алоева М.А., Бейсова В.Е. Родительское собрание в 3–4 классах. Ростов н/Д: изд-во “Феникс”, 2004.
- Анисимова Т.Б. «Ваш ребенок идет в школу», Ростов-на-Дону, 2005 г.
- Афанасьева Т.А. Социально-психологический климат организации/ ссылка скрыта
- Баркан А.И. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать своего ребенка. – М.6 АСТ – ПРЕСС, 1999.
- Белобрыкина О. А. Проявление дезадаптации в образовательном пространстве школы: причины, типы, возможности профилактики. // Психология и школа. – 2005. - №2.
- Е.Вахромов / Построй свою Вселенную // Школьный психолог, № 48-2001
- Зверева О.Л., Кротова Т.В. Общение педагога с родителями в ДОУ: Методический аспект. – М.: ТЦ Сфера, 2005.
- Капская А., Мирончук Т. Занятие “Моя Галактика” //Школьный психолог. - 2006. - № 15.
- Клюева Н.В, Филиппова Ю.В. Общение. Дети 5 – 7 лет. – Ярославль: Академия развития: Академия холдинг, 2001.
- Козлова А.В., Дешеулина Р.П. Работа ДОУ с семьей: Диагностика, планирование, конспекты лекций, консультации, мониторинг. – М.: ТЦ Сфера, 2004.
- Ковалева Л.М., Тарасенко Н.Н. «Психологический анализ особенностей адаптации первоклассников к школе», журнал «Начальная школа» №7 – 1996 г.
- Ковалько В. И. Здоровьесберегающие технологии в начальной школе. М. : «ВАКО», 2004.
- Леванова Е. А. Волошина А. Г. Игра в тренинге. Возможности игрового взаимодействия. - СПб.: Питер, 2008.
- Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми. М.: Генезис, 2000.
- Маккена П., Мейстер Д. Первые среди равных: Как руководить профессионалами - М.: "Издательство АСТ", "Ермак", 2004
- Микляева А.В., Румянцева П.В. "Трудный класс": диагностическая и коррекционная работа. - СПб.: Речь, 2006.
- Монахова А.Ю. Психолог и семья: активные методы взаимодействия. – Ярославль: Академия развития: Академия холдинг: 2002.
- Э.Савинова / Я + ты = мы // Программа практикума по эмоциональному сплочению членов группы (класса)// Школьный психолог, № 11 – 2006
- Савченко М.Ю., Обухова Л.А. Формирование коллектива класса: Сценарии занятий с учащимися. Работа с родителями. Диагностика учащихся. Занятия, тренинги. - М.: "5 за знания", 2006.
- Солодянкина О.В. Сотрудничество дошкольного учреждения с семьей: пособие для работников ДОУ. – М.: АРКТИ, 2004.
- К.Фопель / Как научить детей сотрудничать // М.: Генезис, 2001
- Цукерман Г. А. Десяти – двенадцатилетние школьники: «ничья земля» в возрастной психологии. // Вопросы психологии. – 1998. - №3.
- Цукерман Г. А. Переход из начальной школы в среднюю как психологическая проблема. // Вопросы психологии. – 2001. - №5.
- Ясюкова Л. А. Психологическая профилактика проблем в обучении и развитии школьников. – СПб. : Речь, 2003.
Тезаурус
Адаптація - це системна реакція організму або особи до вимог навколишнього середовища і до умов, які підлягають змінам. Мова йде про реакції, які пристосовуються, а не про підтримку рівноваги, гомеостазу, які найбільше стосуються копінг-поведінки.
Адаптаційний потенціал - це копінг поведінка, копінг ресурси і здатність розробляти копінг стратегії.
Адаптована дитина – це дитина, пристосована до повноцінного розвитку свого особистісного, фізичного, інтелектуального та інших потенціалів у педагогічному середовищі.
Депривація – недостатність задоволення будь-яких потреб людини.
Депривація материнська – недостатність контактів з матір’ю, особливо в ранньому дитинстві. Призводить до невротичних і психотичних розладів.
Девіантна поведінка – поведінка, що відхиляється, суперечить суспільним, правовим і етичним нормам.
Особистісна адаптація - це, пристосування людини як особи до існування в суспільстві відповідно до його вимог, включаючи власні потреби, мотиви, інтереси.
Психологічний клімат - це емоційне забарвлення психологічних зв’язків членів колективу, що виникає на основі їх близькості, симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей.
Психологічна адаптація - це здатність до збереження цілісності та адекватного реагування на різні ситуації навколишнього середовища, пристосування людини до вимог, що існують в суспільстві, і критеріїв оцінки за рахунок привласнення норм і цінностей даного суспільства
Рефлексія – форма психічної діяльності, що виявляється у прагненні до постійного аналізу своїх думок, вчинків, переживань, емоцій; процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних станів.
Соціальна адаптація - це процес подолання проблемних ситуацій особою, в ході якого вона використовує придбані на попередніх етапах свого розвитку навичкі соціалізації, що дозволяє їй взаємодіяти з групою без внутрішніх або зовнішніх конфліктів, продуктивно виконувати провідну діяльність, виправдовувати рольові очікування, і при всьому цьому, самостверджуватись, задовольняючи свої основні потреби; адаптація особи до спілкування з новим колективом.
Соціалізація - це процес формування конкретних соціально-психологічних типів особи, як результату онтогенетичного розвитку. Особа може бути соціалізованою, але дезадаптованою. Більш того, дезадаптована людина може стати наслідком високого ступеня соціалізованості.
Соціальна поступливість - це виправлення порушень адаптації з боку соціального середовища таким чином, що неприйнятні форми поведінки в одних ситуаціях, стають прийнятними для інших. Соціальна поступливість направлена в першу чергу на дітей, а також осіб, які страждають нервово-психічними розладами
Фізіологічна адаптація - властивість організму доцільно перебудовувати фізіологічні функції відповідно до вимог середовища. Сюди відносяться такі адаптивні процеси, порушення яких призводить до відхилення поведінки, і як наслідок - власне психологічної дезадаптації, а також фізіологічних проявів стресу.
Шкільна адаптація – це пристосування дитини до функціонування в ролі школяра, виконання учбових і соціальних вимог, які створюються освітнім простором школи.
Шкільна дезадаптація – нездатність і неможливість дитини знайти у просторі шкільного навчання своє місце, щоб вона могла бути прийнятою такою, який вона є, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, потенціал і можливості для самореалізації і самоактуалізації.