Нотаріат в Україні
| Вид материала | Конспект |
- Навчально-методичний комплекс з дисципліни «нотаріат україни» для студентів 3-го курсу, 575.75kb.
- Варіанти контрольних робіт з дисципліни «Нотаріат України», 20.93kb.
- Верховної Ради України, указами І розпорядженнями Президента України, постановами, 191.8kb.
- Закон України «Про нотаріат», 62.14kb.
- Постанова від 5 серпня 2009 р. N 812 Київ, 99.68kb.
- Головне управління юстиції в одеській області, 98.62kb.
- Інститут гуманітарних та соціальних наук, 80.84kb.
- Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, 126.25kb.
- У К А з президента україни, 896.26kb.
- 1. Затвердити Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що додається, 1630.36kb.
Принцип обгрунтованості нотаріальних дій
Зміст цього принципу означає, що всі дії нотаріуса мають відповідати дійсним обставинам, а його висновки повинні бути обгрунтованими.
Для реалізації цього принципу законодавство передбачає певні правові гарантії. По-перше, нотаріус має право витребувати додаткові документи й відомості, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону України "Про нотаріат"). По-друге, нотаріус встановлює особу громадянина (ст. 43 Закону), перевіряє дієздатність громадянина і правоздатність юридичної особи, повноваження представника (ст. 44 Закону), а посвідчуючи угоди і вчиняючи деякі інші нота-ріальні дії — справжність підписів заінтересованих осіб (ст. 45 Закону). При посвідченні угод перевіряються дійсні наміри сторін (ст. 54 Закону). По-третє, для забезпечення об'єктивного підходу до вчинення нотаріальних дій Закон регулює певні обмеження у праві здійснення нотаріальних дій. Це необхідно, щоб запобігти використанню службового становища і необ'єктивності у вирішенні питань, пов'язаних з вчиненням нотаріальних дій (ст. 9 Закону).
Відповідно до цієї статті, якщо нотаріальні дії зачіпають особисті чи майнові інтереси нотаріусів або пов'язані з інтересами їх подружжя, батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів і сестер, а також працівників цієї нотаріальної контори і працівників, які перебувають у трудових відносинах із приватним нотаріусом, то нотаріуси в таких випадках не є правомочними вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я та від імені свого чоловіка чи дружини, їх та своїх указаних вище родичів, а також на ім'я і від імені працівників цієї нотаріальної контори і працівників, котрі знаходяться у трудових відносинах із приватним нотаріусом.
Аналогічні обмеження діють і щодо посадових осіб виконкомів сільських, селищних і міських рад. Крім того, посадові особи виконкомів не можуть вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені цього виконавчого комітету.
У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, в іншого приватного нотаріуса чи у виконкомі іншої сільської, селищної, міської ради.
У разі, коли діють винятки із загального правила територіальної компетенції, нотаріальні дії, що відповідно до законодавства України (статті 55, 60, 66, 70, 71, 73, 53 Закону) повинні бути вчинені в певній нотаріальній конторі чи у виконкомі певної сільської, селищної, міської ради, вчиняються в іншій нотаріальній конторі чи в іншому виконкомі за визначенням управління юстиції чи вищестоящої ради.
Обмеження у праві вчиняти нотаріальні дії стосовно консульських посадових осіб є меншими. Вони не можуть вчиняти нотаріальні дії тільки на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого подружжя, їх і своїх родичів по прямій лінії (ст. 49 Консульського статуту).
Щодо посадових осіб, перелічених у ст. 40 Закону, які є правомочними посвідчувати заповіти .й доручення, то обмеження вчиняти нотаріальні дії діють такою самою мірою, як щодо нотаріусів і посадових осіб виконкомів.
Принцип сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів
Принциповим положеннг .І у діяльності нотаріуса та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, є їхній обов'язок сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав та законних інтересів, щоб юридична необізнаність не була використана на шкоду заінтересованим особам (ст. 5 Закону).
Форми такого сприяння можуть бути різними. Нотаріус роз'яснює права та обов'язки заінтересованим особам, попереджає про наслідки вчинюваної нотаріальної дії. Також він має право витребувати від організацій і посадових осіб необхідні для вчинення нотаріальних дій документи чи відомості, давати конкретні роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. В необхідних випадках на прохання громадян чи організацій може складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них.
Принцип національної мови
Відповідно до змісту цього принципу нотаріальне прова дження здійснюється українською мовою чи мовою більшос ті населення місцевості. Для забезпечення реалізації принципу заінтересованим особам, котрі не володіють мовою, якою здійснюється нотаріальне діловодство, тексти оформ люваних документів повинні бути перекладені нотаріусом або перекладачем (ст. 15 Закону).
Принцип додержання таємниці 'вчинюваних нотаріальних дій
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці цих дій (ст. 8 Закону). Це означає, що вони не можуть розголошувати відомості, що стали їм відомі в зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Вимога додержання таємниці вчинюваної нотаріальної дії стосується не тільки змісту дії, а й самого факту її вчинення. Це правило поширюється і на той час, коли вони вже не працювали в нотаріальній конторі.
Обов'язок додержувати таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо в зв'язку з виконанням ними службових обов'язків. Це, насамперед, працівники нотаріальних контор, виконкомів, а також технічний персонал — друкарки, секретарі та ін. До кола цих осіб слід долучити й тих, яким про вчинювані нотаріальні дії стало відомо під час перевірок, ревізій, узагальнення практики, стажування, проходження виробничої практики. На цих осіб також поширюється правило додержання таємниці, якщо вони перестали працювати на попередній роботі або пішли на пенсію.
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, а також особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у разі порушення ними таємниці вчинюваних нотаріальних дій несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України. Закон України "Про нотаріат" (статті 21, 27) передбачає, що шкода, заподіяна незаконними чи недбалими діями державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, встановленому законодавством України, а шкода, заподіяна приватним нотаріусом, покривається у повному розмірі. Виходячи з положень цих статей, а також ст. 6 ЦК України, це може бути стягнення матеріальних збитків і компенсація за моральну шкоду. Підлягають застосуванню також санкції, які містяться в законодавстві про працю. В особливо серйозних випадках можлива і кримінальна відповідальність.
Правило додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій не поширюється безпосередньо на самих заінтересованих осіб. Вони можуть повідомляти будь-кому про вчинені ними нотаріальні дії.
Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є специфічним принципом нотаріального процесуального права, який забезпечує конфіденційність взаємовідносин нотаріуса та заінтересованих осіб, дає правові гарантії належного захисту суб'єктивних прав. Конфіденційність повинна бути забезпечена можливістю провести бесіду і вчинити нотаріальну дію в окремому приміщенні, що в наших умовах не завжди можливо здійснити.Реалізація принципу додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій передбачає, що нотаріальні дії слід здійснювати в присутності тільки безпосередньо заінтересованих осіб\ У необхідних випадках можуть бути присутні особи, які надають допомогу у вчиненні нотаріальних дій. Це представники, перекладачі. Можуть бути також присутніми особи, які підписують документ за неписьменного чи хворого, але вони не повинні бути обізнаними зі змістом документа.
Цей принцип також забезпечується положенням про те, що офіційні документи про вчинення нотаріальних дій видаються тільки громадянам чи юридичним особам, щодо яких вчинялись нотаріальні дії, або їхнім представникам.
Закон передбачає і певні винятки з цього принципу. Суд, арбітражний суд, прокуратура, органи дізнання і слідства можуть за своїми письмовими постановами чи ухвалами вимагати видачі довідок про вчинені нотаріальні дії, а також документів у зв'язку з кримінальними, цивільними і господарськими справами, що знаходяться в їхньому провадженні. Отже, можна зробити висновок, що до порушення вказаних справ у цих органах запити про вчинені нотаріальні дії є недопустимими. Крім того, положення цього принципу вимагають передавання документів і довідок у такий спосіб, щоби з ними не могли ознайомитися сторонні особи.
Це поширюється і на давання усних та письмових пояснень особами, які вчиняють нотаріальні дії. Такі пояснення можуть бути дані органам суду, прокуратури, дізнання і слідства лише у формі показань свідків.
Зміни в економічних відносинах стали підставою ще для одного винятку із загального правила додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Контроль держави за правильним стягненням державного мита і податків нині є дуже актуальним, бо недосконалість наших законів часто призводить до приховування доходів чи їх зменшення. Тому закон цілком доцільно регулює право державних податкових адміністрацій письмово вимагати від нотаріальних органів видачі довідок документів і копій з них саме для визначення правильності стягнення державного мита і цілей оподаткування.
5. Організація діяльності нотаріату в Україні
Нотаріат в Україні необхідно прймати не як систему, якій властивий лише загальний напрямок діяльності — вчинення нотаріальних дій, а як структуру, якій властиві складні нотаріально-адміністративні правовідносини, які неможливо визначити однозначно як адміністративні. Для адміністративних правовідносин характерною є вертикальна підпорядкованість суб'єктів керівним органам, а нотаріально-адміністративні суттєво відрізняються від таких правовідносин. Так, управління юстиції є регіональним адміністративним органом, але питання про дисциплінарну відповідальність нотаріусів ним не вирішується. Подання управління юстиції не передається за їх власною підпорядкованістю, а розглядається спеціально створеним для цього нотаріальним органом — Комісією по розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, яка розглядає питання дисциплінарної відповідальності осіб, що вчиняють нотаріальні дії. Це положення дає можливість підкреслити суб'єктним складом осіб, що безпосередньо входять до структури нотаріату України, а також мають вплив на організацію та діяльність нотаріату.
До структури нотаріату в Україні можна віднести всі органи, які охоплюються нотаріально-адміністративними правовідносинами:
— державні нотаріуси, які за організаційною формою їх діяльності об'єднані в державні нотаріальні контори та архіви, що є юридичними особами;
— нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси);
— уповноважені на здійснення нотаріальних дій, передбачених закрном, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії у тих населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів;
— головні лікарі, начальники по медичній частині, командири військових частин, начальники місць позбавлення волі, капітани морських суден та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії передбачені статтею 40 Закону (посвідчення заповітів та доручень);
— стажисти нотаріусів (див. §3 гл. 3);
— консульські установи України та дипломатичні представництва України, які вчиняють нотаріальні дії за кордоном;
— кваліфікаційна комісія нотаріату, яка утворюється при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управліннях юстиції обласної, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, головним завданням якої є визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;
— Вища кваліфікаційна комісія нотаріату, яка утворюється при Міністерстві юстиції України, основним завданням якої є розгляд скарг на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату;
— Комісія по розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, яка розглядає питання дисциплінарної відповідальності осіб, що вчиняють нотаріальні дії;
— управління юстиції;
— Міністерство юстиції України. Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюють Міністерство юстиції України, Рада Міністрів Республіки Крим, державні адміністрації областей, міст Києва та Севастополя, а контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків — Міністерство юстиції України, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласні, Київської та Севастопольської державних адміністрацій. Отже, до функцій Міністерства юстиції та його підрозділів лише складовою частиною входить координуюча роль, управління та контроль за діяльністю нотаріальних органів і слід зазначити, що не всіх. Таким чином, виходячи із супротивного, Міністерство юстиції лише частково належить до структури нотаріату.
Слід зауважити, що деякі посадові особи та органи внесені до структури нотаріату лише через те, що вони виконують окремі нотаріальні провадження, але загальною рисою для всіх перерахованих вище суб'єктів є вступ у нотаріальні процесуальні або нотаріальні адміністративні правовідносини і в цьому випадку на їх дії поширюється законодавство України про нотаріат.
6. Компетенція державних нотаріальних контор
Компетенція нотаріальних органів — це сукупність встановлених законом прав і обов'язків (повноважень) нотаріальних органів та посадових осіб по здійсненню покладених на них Законом задач. Наприклад, до компетенції нотаріальних органів входить посвідчення угод, а також входять всі дії, які повинен здійснити нотаріус для посвідчення цих угод:'
— витребування документів;
— перевірка законності угоди;
— перевірка дієздатності осіб та їх дійсного волевиявлення;
— вчинення самої нотаріальної дії, але тільки після того, як всі підготовчі дії виконані.
Таким чином, в поняття компетенція нотаріального органу входить вся сукупність повноважень нотаріуса. А в науці управління, а також в адміністративному, державному праві та інших галузях права повноваження розглядаються як складова частина компетенції та статусу органу, посадової особи, особи, що виконує управлінські функції в організації, а також деяких інших осіб, які реалізують функції передбачені для них законодавством.
У зв'язку з цим повноваження є правом та одночасно обов'язком відповідного суб'єкту діяти в певній ситу--ації таким чином, як передбачено законом чи іншим правовим актом. Повноваження передбачає його належне виконання згідно із принципом законності.
Тому для визначення компетенції конкретного нотаріального органу ще недостатньо знати коло питань, які віднесені до повноважень нотаріальних органів взагалі. В зв'язку з цим ми можемо поділити компетенцію на два види: предметну та територіальну.
Предметна компетенція — це розмежування нотаріальних дій між різними нотаріальними органами з урахуванням виду і роду цих дій. Наприклад, свідоцтво про право на спадщину видає тільки державний нотаріус.
З поняттям територіальної компетенції пов'язано розмежування кола дій між нотаріальними конторами з урахуванням території її діяльності.
За загальним правилом ст. 41 Закону — нотаріальні дії вчиняються будь-яким нотаріусом чи посадовою особою, в будь-якій державній нотаріальній конторі чи виконкомі на всій території України. Але Законом передбачені й певні винятки, які передбачають певні обмеження, а саме:
— ст. 9, 36, 55 — посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна — провадиться за місцем знаходження вказаного майна;
— ст. 60, 65 — заходи до охорони спадкового майна вживаються державними нотаріальними конторами за місцем знаходження цього майна;
— ст. 66 — свідоцтво про право на спадщину видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини, тобто за місцем останнього місця проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то за місцем знаходження його майна або основної частини;
— ст.ст.70 — 73 — свідоцтво про право власності у разі розподілу спільного майна подружжя, придбання з прилюдних торгів — жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок та іншого нерухомого майна видається нотаріусом за місцем його знаходження, а також в разі накладання заборони відчуження нерухомого майна;
— ст. 85 — прийняття нотаріусом в депозит грошових і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання;
— ст. 93 — прийняття чеків для пред'явлення до штате-, жу і посвідчення несплати чеків здійснюється нотаріусом за місцем знаходження платника;
— ст. 103 — якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовують правила міжнародного договору.
Крім територіальних обмежень, правовий статус нотаріуса та посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не дозволяє вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом» або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її-) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними (ст. 9 Закону).
Але в разі необхідності вчинити нотаріальну дію відносно себе особі, яка займає посаду нотаріуса у невеликому містечку, де немає інших державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, що ускладнює його правове положення, то в цьому випадку нотаріальне провадження має вчиняти уповноважена на вчинення нотаріальних дій посадова особа виконавчого комітету.
Відповідно до ст. 34 Закону у державних нотаріальних конторах та поза вказаними приміщеннями вчиняються такі нотаріальні дії:
1) тюсвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та інші);
2) засвідчується вірність копій документів та виписок з них;
3) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
4) засвідчується справжність підпису на документах;
5) посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
6) посвідчується факт, що громадянин є живим;
7) посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
8) посвідчується час пред'явлення документа;
9) передаються заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам та видаються свідоцтва про передачу такої заяви;
10) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;
11) приймаються в депозит грошові суми та цінні папери;
12) вчиняються морські протести; *
13) видаються свідоцтва про право на спадщину;
14) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;
15) видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
16) вчиняються виконавчі написи (на документах, що встановлюють заборгованість);
17) вчиняються протести векселів;
18) пред'являються чеки до платежу і посвідчуються несплати чеків;
19) вживаються заходи до охорони спадкового майна;
20) накладаються заборони відчуження нерухомого майна;
21) приймаються документи на зберігання.
Законодавством України на державних нотаріусів може бути покладено вчинення і інших нотаріальних дій. Так, згідно листа Міністерства юстиції України від 29.03.94 року «Про порядок чинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України» у деяких міжнародних договорах про правову допомогу, укладених Україною, передбачається вчинення нотаріальних дій, невідомих українському законодавству про нотаріат. До таких дій відноситься розкривання та оголошення заповіту. Але незрозумілим є питання, чому не передбачена в Україні така нотаріальна дія як оголошення заповіту? Це досить важливе питання має зайняти окреме місце в нотаріальній практиці. Так, від змісту заповіту залежить можливість визначення спадкоємців, а також місцезнаходження спадкового майна. Отже, крім урочистого значення це провадження має досить значний правовий вплив на інші нотаріальні провадження. З цим інститутом необхідно пов'язувати й інше провадження щодо встановлення кола спадкоємців за заповітом. В проекті нового Цивільного кодексу передбачається право громадян на посвідчення секретного змісту заповіту, яке взагалі неможливо буде здійснити без провадження по розкриванню та оголошенню заповіту.
Не може бути складовою частиною ні провадження по видачі свідоцтва про право на спадщину, ні провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна
— видача із спадкового майна грошових сум на покриття витрат, пов'язаних із смертю, похованням спадкодавця та інших. Такі дії мають являти собою самостійний нотаріальні провадження, оскільки вимагають певної процедури їх вчинення. Але з урахуванням їх однотипної матеріальної та процесуальної природи, та однорідності правовідносин, з яких вони випливають, кола заінтересованих осіб, а також логічного взаємозв'язку (законодавчого поки не передбачено) з метою економії часу, процесуальних засобів та сприяння у найефективнішому їх вчиненні доцільно об'єднувати їх в один нотаріальний процес, при цьому враховуючи процесуальну процедуру вчинення кожного окремого провадження і умови їх сумісного здійснення.
Під час викладення матеріалу автором робляться пропозиції щодо збільшення кількості нотаріальних проваджень та обґрунтовуються їх значимість та необхідність, тому вважається недоцільним їх наведення в цьому параграфі без відповідної аргументації.
В державних нотаріальних архівах видаються дублікати і засвідчується вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів (ст. 35 Закону).