Проект Центру політико-правових реформ закон україни " про нормативно-правові акти"
| Вид материала | Закон |
- Інструкція, 742.82kb.
- «Нормативно-правовий акт. Класифікація нормативно-правового акта. Акти органів виконавчої, 218.22kb.
- Державний комітет України з енергозбереження (дкез) Державне підприємство, 8681.47kb.
- Вступ, 404.24kb.
- Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність служби у справах дітей, 80.1kb.
- Інформаційний бюлетень “Нормативно-правові акти, які набувають чинності з 1 січня 2008, 339.59kb.
- Реферат на тему: Правові основи захисту від небезпечних ситуацій Закон "Про цивільну, 86.72kb.
- Які акти подаються на державну реєстрацію до управління юстиції, 17.49kb.
- Проект Положення про поводження з побутовими відходами на території Кам’янка-Бузького, 509.59kb.
- Порядок отримання нормативно-правових актів із Єдиного державного реєстру нормативно-правових, 193.56kb.
Стаття 36. Прикінцеві та перехідні положення нормативного акта
1. Прикінцеві положення нормативного акта розміщуються наприкінці нормативного акта і містять порядок набрання чинності нормативним актом або окремими його складовими частинами, та у разi потреби - суб'єктiв контролю за його виконанням, приписи про необхiднiсть прийняття нових актiв тощо.
2. Перехідні положення нормативного акта розміщуються наприкінці нормативного акта і визначають умови та порядок дiї iнших нормативних актiв або їх окремих положень, врегульовують пов‘язані з цим правовiдносини i спрямованi на вирiшення питань, що виникають у зв'язку iз набранням чинностi нормативним актом.
3. Прикiнцевi та перехідні положення законів формулюються у статтях, які можуть об’єднуватися у розділи.
4. Прикiнцевi та перехідні положення Конституції України, законів, у випадках визначених частиною четвертою статті 27 цього Закону, формулюються у пунктах, які можуть об’єднуватися у розділи.
6. Прикiнцевi та перехідні положення підзаконних нормативних актів формулюються у параграфах, які можуть об’єднуватися у розділи.
Стаття 37. Додатки нормативного акта
1. Додатки нормативного акта є його невід‘ємною структурною складовою і формулюються у окремому розділі.
2. Посилання на наявність додатків має міститись в нормативно-правовому акті.
3. У додатках нормативного акта можуть мiститися:
1) словник термінів, що вживаються у нормативному акті;
2) перелiк нормативних актiв, до яких вносяться зміни, доповнення або якi скасовуються у зв`язку з прийняттям нового нормативного акта;
3) строки виконання, перелiки суб'єктiв, об'єктiв, форми та зразки документiв, математичні формули тощо, а також умови та вимоги, необхiднi для виконання нормативного акта;
4) iншi вiдомостi, спрямованi на забезпечення застосування нормативного акта.
Стаття 38. Внесення змін, доповнень або скасування нормативних актів
1. Якщо у зв'язку з прийняттям нормативного акта, виникає необхідність внесення змін, доповнень до інших чинних нормативних актів або вони мають бути скасовані, відповідні норми про зміни, доповнення чи скасування інших чинних нормативних актів оформлюються окремим нормативним актом, який має бути підготовлений одночасно із нормативним актом, який спричинив зміну, доповнення або скасування інших нормативних актів.
Глава 2. Мовні та термінологічні вимоги до нормативного акта
Стаття 39. Загальні вимоги до тексту нормативного акта
1. Текст нормативного акта повинен відповідати нормативам державної мови.
2. Текст нормативного акта має бути викладений стислими, чіткими, однозначними реченнями і не допускати різного тлумачення.
3. При формулюванні тексту нормативного акта розміщуються спочатку загальні, а потім конкретизуючі положення.
Стаття 40. Вимоги до термінології нормативного акта
1. У нормативному акті повинні вживатися позначення і терміни з використанням загальнозрозумілих і доступних слів та словосполучень, які мають відповідати встановленим термінологічним нормативам.
2. У нормативному актi повинна забезпечуватись єднiсть термінології.
3. Термiни, якi не вживалися ранiше в нормативних актах, пояснюються в тексті нормативного акта (описова диспозицiя), вiдокремлюються в дужках пiсля означення термiну або визначаються у додатках до нормативного акта у вигляді словника використовуваних термінів.
4. Термiни, якi вживаються у нормативному актi, не повиннi вiдрiзнятися за змiстом вiд їх визначення у нормативних актах вищої або тієї ж юридичної сили, що регулюють вiдповiдну сферу суспільних відносин.
5. Для врегулювання конкретного виду (сфери) суспільних відносин у нормативному акті можуть використовуватися юридичні, економічні, технічні й інші спеціальні терміни. Вони використовуються лише в тому розумінні, в якому вони вживаються в даній спеціальній сфері.
6. Визначення спеціальних термінів здійснюється за правилами частини третьої цієї статті.
7. Кількість визначень термінів нормативних актів не повинна бути надмірною.
Стаття 41. Вимоги до стилю нормативного акта
1. Мова нормативного акта повинна відповідати критеріям зрозумілості, точності, стислості, стандартизованості і єдності.
2. Зрозумілість нормативного акта означає, що він за своїм викладом має бути легким для сприйняття особами і відповідати таким ознакам:
1) використання простих слів, термінів та фраз, що звичайно вживаються;
2) можливість запозичення з іноземних мов лише у випадку інтегрування слова іноземного походження в державну мову;
3) неможливість вживання зворотів розмовної мови (просторіччя) та їх експресивних форм, слів місцевого діалекту, нечітких словосполучень, загальних міркувань, гасел, закликів, слів літерними позначеннями (абревіатур);
4) неможливість використання скорочень, які не є загальновживаними та відомими.
3. Точність нормативного акта виключає можливості двозначності і спотворення, що досягається точно визначеними термінами.
4. Стислість мови нормативного акта передбачає:
1) непотрібність вживання довгих фраз;
2) уникнення перерахувань при найменшій нагоді;
3) уникнення посилань кожного разу, коли вони не є обов'язковими;
4) викладення нормативного припису, як правило, одним реченням.
5. Стандартизованість мови нормативного акта передбачає:
1) виклад в активній формі, яка необхідна для передачі поняття обов'язку або надання повноваження;
2) виклад в теперішньому часі. Майбутній та минулий часи застосовуються лише тоді, коли необхідно зробити часове співвідношення між двома подіями;
3) безособовість, простоту, доступність за змістом формулювань, які не містять суджень у загальній та запитальній формах.
6. Єдність мови нормативного акта передбачає необхідність позначення понять (явищ, предметів) одними і тими же термінами.