Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права

64 Jersild v. Denmark, 23 September 1994, Series A no. 298, § 31; Unabhängige Initiative Informationsvielfalt v. Austria, application no. 28525/95, judgment 26 February 2002, § 43.

65 H. Thorgeirsdóttir. Journalism Worthy of the Name. A Human Rights Perspective on Freedom within the Press. – Lund University, 2003.

66 Recommendation No. R (2000) 10 of the Committee of Ministers to Member States on codes of conducts for public officials (Adopted by the Committee of Ministers at its 106th session on 11 May 2000).

67 CDL-AD(2004)047.

68 Група спеціалістів з прав людини в інформаційному суспільстві (MC-S-IS).

69 Як запропоновано Групою спеціалістів з прав людини в інформаційному сус­пільстві (MC-S-IS).

70 Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R(2004)16 щодо права на відповідь у новому медіа-середовищі; Резолюція (74)26 щодо права на відповідь – становища окремих осіб відносно преси; Рекомендація R(99)15 щодо заходів, що стосуються висвітлення у засобах масової інформації передвиборної агітації.

71 H. Thorgeirsdóttir. Journalism Worthy of the Name. A Human Rights Perspective on Freedom within the Press. – Lund University, 2003.

72 Pedersen and Baadsgaard v. Denmark, judgment 17 December 2004, § 71.

73 Пор.: Федеральний конституційний суд Німеччини вирішив (27 лютого 2007 року), що журналісти не можуть бути законно звинувачені у розголошенні державних таємниць шляхом публікації засекреченої інформації, отриманої від своїх інформаторів. Це рішення було прийняте у контексті справи, порушеної поліцією проти посадових осіб німецького політичного місячника «Cicero» у Потсдамі біля Берліна у вересні 2005 року.

74 Bladet Tromsø and Stensaas v. Norway [GC], no. 21980/93, § 62, ECHR 1999-III.

75 CDL-AD(2004)047.

76 Див.: Goodwin v. the United Kingdom, judgment of 27 March 1996, Reports 1996-II, § 39, та Fressoz and Roire, § 54.

77 CDL-AD(2004)047 OSCE Guidelines Draft as of 8 June 2004, p. 5.

78 CDL-AD(2004)047 OSCE Guidelines Draft as of 8 June 2004, p. 8.

79 Rec (2007) 3, прийнята 31 січня 2007 року.

80 CDL-AD(2004)047.

81 Informationsverein Lentia and Others v. Austria (no. 1), judgment of 24 November 1993, Series A no. 276, p. 16, § 38.

82 Costello-Roberts v. the United Kingdom, 25 березня 1993, Series A no. 247.

83 ссылка скрыта.

84 CM(2004)83 final.

85 Див. також документ 10498, який містить доповідь Комітету у політичних справах (доповідач Мікко Ело, Фінляндія, Група Соціалістів), до якої додано розробку, підго­товану Дослідницько-документаційним центром прямої демократії Юридичного фа­культету Женеви.

86 ссылка скрыта.

87 ссылка скрыта; див. також питальник, ссылка скрыта, відповіді, CDL-EL(2004)011, та таблицю, яка підсумовує відповіді на питальник, ссылка скрытата ссылка скрыта

88 Див., проте, I.2.3.

89 Зокрема, вуличні демонстрації на підтримку чи проти тексту, винесеного на референдум, можуть вимагати дозволу: у такому дозволі може бути відмовлено тільки на підставі нанесення шкоди публічним інтересам, відповідно до загальних правил, що застосовуються до публічних демонстрацій.

90 Див. розділи III.2 та III.3.

 За посадою; за статусом (лат. – прим. ред.)

91 Див. пункт I.3.1.b. вище.

92 ссылка скрыта pp. 19 і далі.

93 Пор. ссылка скрыта I.1.3.

94 Пор. ссылка скрыта I.2.2.

95 ссылка скрыта, Інтерпретативна декларація щодо стабільності виборчого законодавства.

96 Рекомендація Rec(2004)11 Комітету Міністрів щодо правових, операційних та технічних стандартів для електронного голосування.

97 Термін «виборець» тут використовується у широкому сенсі: він стосується громадянина (котрий може бути іноземцем), який має право брати участь у референдумі.

 З відповідним змінами (лат. – прим. ред.)

98 ссылка скрыта II.2.a.

99 ссылка скрыта.

100 Пор. ссылка скрыта пункт 107 і далі.

101 Див. Преамбулу Статуту Ради Європи (ETS 001).

102 ссылка скрыта, par. 64.

103 Визначення перегляду, який охоплює декілька розділів, як повного перегляду може виглядати як засіб обійти вимогу єдності змісту. Цим ігнорується той факт, що повний перегляд конституції часто викликає більш складний процес, аніж частковий перегляд.

104 Стосовно висування кандидатів на виборах пор. ссылка скрыта I.1.3.iv.

105 ссылка скрыта.

106 Предмет процедур голосування, коли на всенародне голосування виноситься народна ініціатива та контрпропозиція, дуже специфічний, у зв’язку з чим керівні принципи не коментують його.

107 Доповідь Венеціанської Комісії щодо виборчих систем стверджує: «Відкликання є напівпрямою демократичною процедурою, за якою особа, яка займає публічний пост і не задовольняє більше електорату, може бути звільнена з посади... Слід зауважити, що ця процедура є рідкістю у наш час, оскільки регулярне проведення виборів забезпечує більш ефективний контроль над виборними представниками». CDL-AD(2004)003, p. 85-86.

108 Єдиний відомий виняток складає практика права відкликання в Угорщині у 1989 році, незадовго до падіння однопартійної системи. У той час було ініційовано декілька ініціатив з відкликання представника, і одне голосування щодо відкликання було проведене (безуспішно). Проте 18 депутатів склали мандати внаслідок того, що була ініційована спроба їх відкликання.

 Серед інших (лат. – прим. ред.)

109 Див.: Консолідований висновок щодо проекту конституційної реформи в Україні (Consolidated Opinion on the Ukraine Constitutional Reform Project), прийнятий Вене­ціанською Комісією на її 47 пленарній сесії 6-7 липня 2001 рокуadopted by the Venice Commission at its 47th plenary session on 6-7 July 2001, CDL-INF(2001)11; у Пункті 1: «Зокрема, встановлення обмежувального зв’язку між обраним народним депутатом (який належить до виборчого списку партії чи блоку партій) та його чи її парламентської групи чи блоку має той наслідок, що розрив цього зв’язку (вихід або виключення депутата, що належить до певної парламентської групи чи блоку з цієї парламентської групи чи блоку) буде ipso facto
(в силу самого факту. – лат.; прим ред) припиняти парламентський мандат відповідного депутата. Це суперечило б принципу вільного і незалежного мандату. Навіть якщо б питання належності до парламентської групи чи блоку було б відмінним від питання підпорядкування дисципліні групи чи блоку у конкретних ситуаціях, свобода мандата передбачає право депутата йти за своїм сумлінням. Депутат може бути виключений з парламентської групи чи блоку або може сам її покинути, проте виключення чи вихід з групи чи блоку не може мати наслідком втрату депутатського мандата. Не недооцінюючи важливості парламентських груп та їх можливості забезпечити стабільність та ефективність, членство у парламентській групі чи блоку не має того ж статусу, як статус депутата, обраного народом. Ця відмінність є вирішальною для парламенту, який представляє народ, депутати якого підкоряються їхньому сумлінню та присязі. Відмінність між членством у парламентській групі чи блокові та парламентським мандатом як таким також вирішальне для внутрішньої демократії всередині парламентських груп чи блоків, оскільки захищає, як останній порятунок, свободу депутатського мандата та групи меншості проти надмірного тиску з боку більшості групи чи блоку і таким чином зменшує проблеми можливих розривів депутата з його групою».

110 Див.: Opinion on three Draft Laws Proposing Amendments to the Constitution of Ukraine, adopted by the Venice Commission at its 57th plenary session on 12-13 December 2003, CDL-AD(2003)19, ad §§ 19-22; Opinion on the Amendments to the Constitution of Ukraine adopted on 8.12.2004, adopted by the Venice Commission at its 63rd plenary session on 10-11 June 2005, CDL-AD(2005)015, ad §§ 10-13.

111 Відкликання відповідною політичною партією передбачений також статтями 81, частина 2 (6), і 81, частина 6, Конституції України стосовно Верховної Ради.

112 Див. § 10 вище.

 З відповідними змінами (лат. – прим. ред.)

113 Див. §§ 12-14 вище.

114 Пункт 6 частини другої статті 81 стверджує: «Повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі: 6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депу­татської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції».

115 Відповідно до частини шостої статті 81: «У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження при­пиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу від­повідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення».

116 Див. Висновок щодо Закону про внесення змін до законодавства про статус депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих ради в Україні,
CDL-AD(2007)018, ad § 14.

117 CDL-AD(2007)018, ad §§ 20-21. Див. також консолідований Висновок щодо проекту української конституційної реформи, ухвалений Венеціанською Комісією на її 47 пле­нарній сесії 6-7 липня 2001 року, CDL-INF(2001)11  ad Point 1; Висновок щодо трьох проектів Законів, що пропонують внесення змін до Конституції України, ухвалений Венеціанською Комісією на її 57 пленарній сесії 12-13 грудня 2003 року, CDL-AD(2003)19, ad §§ 19-22 ; Висновок щодо змін до Конституції України, прийнятих 8.12.2004, ухвалений Венеціанською Комісією на її 63 пленарній сесії 10-11 червня 2005, CDL-AD(2005)015, ad
§§ 10-13.

118 CDL-AD(2007)018, ad § 22.

 Тут і нижче цитати з тексту Конвенції наводяться за виданням: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Конституція України (з предметними матеріалами). – Харків: «Інтелект-Прогрес», 2007. – С. 503.

 Між іншим (лат. – прим. ред.)

 Тут: від; проти (фр. – прим ред.)

119 European Treaties Series (ETS) no. 144.

120 Керівні принципи щодо заборони політичних партій та подібних заходів, ухвалені Венеціанською Комісією на її 41 пленарній сесії (Венеція, 10–11 грудня 1999 року), документ ссылка скрыта.

121 Там же.

122 Документ ссылка скрыта, ухвалений Венеціанською Комісією на її 46 пленарній сесії (Венеція, 8–9 березня 2001 року).

123 Документ ссылка скрыта.

124 ETS no. 144.

125 ссылка скрыта.

126 ссылка скрыта.

127 ссылка скрыта

128 ссылка скрыта, ссылка скрыта та ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта та ссылка скрыта.

129 ссылка скрыта.

130 ссылка скрыта.

131 ссылка скрыта

132 ссылка скрыта

133 ссылка скрыта

134 ссылка скрыта.

135 ссылка скрыта, Пояснювальна доповідь.

136 European Court of Human Rights, Loizidou v. Turkey (Preliminary Objections), Judgment of 23 March 1995, para 75. Судові рішення Європейського суду з прав людини можна знайти в Hudoc database на ссылка скрыта.

 Офіційний переклад Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини передає термін «freedom of expression» саме як «свобода виявлення поглядів» (див.: Віче. – 1998. – № 10. – С. 9). Стаття 34 Конституції України поруч із «свободою думки і слова» стверджує «право на вільне вираження своїх поглядів і переконань» (ред.).

137 ETS no. 177.

138 ETS no. 144.

^ Офіційний переклад Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (із поправками, внесеними Протоколом № 11), ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (разом із протоколами №№ 2, 4, 7 та 11), див.: Конвенція про захист прав і основних свобод людини // Віче. – 1998. – № 3. – С. 3-42 (ред.).

139 Див.: Refah Partisi (The Welfare Party) and Others v. Turkey, Judgment of 13 February 2003, para 88, and Judgment of 31 July 2001, para 44, що повторює те, що Європейський суд з прав людини стверджував раніше; див.: United Communist Party of Turkey and Others
v. Turkey, Judgment of 30 January 1998, para 42 (де цитуються серед іншого навіть більш ранні прецеденти: Vogt v. Germany, Judgment of 26 September 1995, para 64); Socialist Party and Others v. Turkey, Judgment of 25 May 1998, para 41, and Freedom and Democracy Party (ÖZDEP) v. Turkey, Judgment of 8 December 1999, para 37.

140 Див.: Refah Partisi, Judgment of 13 February 2003 para 89; see Judgment of 31 July 2001, para 44.

141 Див.: Refah Partisi, Judgment of 13 February 2003, para 86, та Judgment of 31 July 2001, para 45, де цитується спостереження із справи United Communist Party of Turkey, para 45 (див. примітку 21).

142 ссылка скрыта, para 6.

143 ссылка скрыта, III. Explanatory report, para 6, та ссылка скрыта, para 12.

144 Див.: Refah Partisi, Judgment of 13 February 2003, para 86, де цитуються спостереження у справі United Communist Party of Turkey, para 45 (див. примітку 21).

145 ссылка скрыта, para 24.

146 ETS no. 144.

147 ссылка скрыта. Обговорена і прийнята Палатою місцевих влад 5 червня 2002 року і прийнята Постійним Комітетом Конгресу 6 червня 2002 (див. документ CPL (9) 5; проект рекомендації внесений пп. В. Дірксеном та В. Шустером, доповідачами).

148 ссылка скрыта, ch. II.4.1.

149 ссылка скрыта –